Методи вивчення соціально-психологічних явищ у військовому колективі




Скачати 303.85 Kb.
НазваМетоди вивчення соціально-психологічних явищ у військовому колективі
Сторінка1/3
Дата конвертації11.07.2013
Розмір303.85 Kb.
ТипДокументы
mir.zavantag.com > Психология > Документы
  1   2   3

МЕТОДИ ВИВЧЕННЯ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНИХ ЯВИЩ У ВІЙСЬКОВОМУ КОЛЕКТИВІ



Психологію військового колективу становлять різноманітні соціально-психологічні явища, в яких проявляються зміст і динаміка його життєдіяльності. Розуміння психології військового колективу як цілісного явища і загальної її характеристики можливо лише в рамках системного підходу. Для класифікації явищ колективної психології можна використати різні критерії. Так, наприклад, в рамках системно-функціонального підходу можна виділити три групи соціально-психологічних явищ, які по-різному впливають на життєдіяльність військового колективу:

а) соціально-психологічні явища і процеси, які ведуть до інтеграції колективу (згуртованість колективу, його ціннісно-орієнтована єдність, суспільна думка, груповий настрій, колективістські традиції тощо). Інтеграція проявляється в згуртованості колективу, єдності колективістських спрямувань;

б) соціально-психологічні явища і процеси, які сприяють диференціації, роз’єднанню військового колективу (лідерство, конфлікти тощо);

в) соціально-психологічні явища, що сприяють як інтеграції, так і, диференціації військового підрозділу (переконання, навіювання, наслідування тощо).

Деякі з них соціально-психологічні явищ розглянуто в попередньому розділі. В даному розділі розглянемо явища лідерства, статусу, малих неформальних груп, авторитетності та методи їх вивчення.
^

1. Соціометрична методика



Метод соціометрії належить до ефективних інструментів соціально-психологічного дослідження малих груп та колективів. У цілому соціометричну методику офіцер може використовувати з метою:

діагностики міжособистісних і міжгрупових відносин з метою їх зміни, поліпшення та удосконалення;

вивчення типології соціальної поведінки воїнів в умовах групової діяльності;

оцінки соціально-психологічної сумісності членів військового підрозділу;

визначення статусу членів даного колективу;

вивчення неформальних відносин і структур у військовому підрозділі.

Поряд з офіційною структурою у взаємовідносинах між членами військового підрозділу зав’язується система неофіційних стосунків, які основані на емоційній природі спілкування воїна. Потреба кожного з них у спілкуванні, взаємній симпатії й інших відносин із товаришами по службі слугує тією основою, на якій у військовому підрозділі, як різновиду малої соціальної групи, формуються неформальні малі групи. Як правило, в первинних військових колективах, які нараховують 20-30 осіб, неформальних структур виникає кілька. Наприклад, структури взаємопідтримки, взаємовпливу, популярності, престижу, лідерства тощо. Неформальна структура військового підрозділу залежить від формальної його структури тією мірою, в якій воїни підпорядковують свою поведінку меті та завданням спільної бойової діяльності, правилам рольової взаємодії. Звичайно, такі малі неформальні групи нараховують 2-3, іноді до 7-8 осіб. Члени таких неформальних груп прагнуть до близьких взаємовідносин не тільки у службових справах, а й у вільний від служби час. Такі неформальні групи можуть мати як позитивну спрямованість, так і негативну. Знання складу таких груп, особливо негативно спрямованих, допомагає офіцеру більш цілеспрямовано організувати свою діяльність з особовим складом підрозділу. Сам факт існування негативно спрямованих мікрогруп погіршує ефективність виховної роботи з недисциплінованими воїнами, створює умову для виникнення кругової поруки між ними. Наявність таких груп негативно впливає на настрій у колективі, створює умови для виникнення негативних традицій тощо. У зв’язку з цим, командиру військового підрозділу необхідно знати наявність і склад таких неформальних малих груп у колективі та їх інтереси, якими вони живуть. Звичайно, кожну неформальну групу очолює лідер.

У соціальній психології під лідерством у малих групах розуміють діяльність особи, яка веде групу до досягнення мети і якій надається право брати на себе найбільш відповідальні рішення, які стосуються інтересів групи.

Лідер - це особистість авторитетна. Він впливає на членів групи, веде їх за собою, проявляє ініціативу, бере лідерство на себе. Лідером може бути лише такий воїн, який сам цього прагне.

У процесі психологічних спостережень і досліджень опрацьовано низку теорій лідерства. Наприклад, теорія лідерських ролей Р.Бейлса розглядає лідера з позицій професіоналізму і з врахуванням емоційного фактора. Теорія рис лідерства стверджує, що людина від природи має специфічні якості й здібності лідера. Ситуаційна теорія Ф.Фідлера стверджує, що лідер більш орієнтований на завдання, ніж на людей.

У соціальній психології існують такі класифікації лідерів:

а) за змістом діяльності (натхненник і виконавець);

б) за характером діяльності (універсальний і ситуаційний);

в) за напрямком діяльності (діловий і емоціональний);

г) за ціннісно-емоційним показникам (позитивний і негативний);

д) за формальним показникам (формальний і неформальний).

Лідерство можна також розглядати з позиції стилю діяльності - це характерні для лідера прийоми впливу на ведених (для формального лідера - на підлеглих). Зміст стилю діяльності становлять поняття: колегіальність, директивність, лібералізм, бюрократичність тощо. Директивні лідери менше радяться, більше застосовують вказівки. Колективні лідери застосовують демократичний стиль управління. Бюрократичний стиль лідерства жорсткий у використанні законів та інструкцій, а ліберальний стиль, навпаки, нехтує цим.

За змістом діяльності всіх людей умовно можна розділити на натхненників ідей і виконавців. Такий поділ існує і серед лідерів. Необхідно відзначити, що рідко трапляється керівник-лідер, який мав би здібності як натхненника, так і виконавця.

За характером діяльності універсальний лідер проявляється постійно, ситуаційний - тільки інколи. Автор ситуаційної теорії Ф.Фідлер наголосив, що у несприятливих або надто тяжких ситуаціях лідер, орієнтований на завдання, які необхідно виконати групі, досягає більшого, ніж лідер, орієнтований на людей. Навпаки, у сприятливих умовах найбільш ефективно керує лідер, орієнтований на людей. Знання цих підходів зможе допомогти офіцеру обрати власний стиль діяльності в різних ситуаціях.

За спрямованістю діяльності лідер може бути діловим, який утримує лідерські позиції завдяки своїм діловим рисам (наприклад, професіоналізму й компетентності) і емоційними (це організатори дозвілля і довірливого спілкування, творці доброго настрою в колективі). Позитивна діяльність у лідера-керівника проявляється у вирішенні ділових завдань. Лідер із негативними рисами, навпаки, створює конфліктні ситуації в колективі.

За формальним показником керівник і лідер можуть бути однією особою. В такому випадку ми говоримо, що керівник має лідерські здібності. Але може бути і навпаки. У підрозділі є формальний лідер, який не має лідерських рис і здібностей, і в той же час у цій групі інший член є неформальним лідером. Його діяльність може бути як позитивною, так і негативною.

Негативне лідерство, як правило, породжується неавторитетністю формального лідера, його некомпетентністю, слабкою волею, невмінням організувати життєдіяльність підлеглих, незнанням основ психології. Позитивне лідерство необхідно заохочувати. Таких воїнів корисно використовувати в суспільній праці або, коли є така можливість, на відповідальних службових посадах.

Офіцеру щодо негативного лідера можна рекомендувати такі заходи: з ним необхідно відкрита розмова без свідків із наголошенням на його позитивних рисах; залучення його до суспільної праці, де він міг би показати свої організаторські та комунікативні здібності; коли це необхідно, офіцер повинен вимагати від нього у присутності товаришів по службі змінити свою поведінку, яка шкодить спільній діяльності; коли офіцер критикує такого лідера , він має критикувати його вчинки, а не особистість. В окремих випадках такого лідера можна поставити під керівництво більш вольового командира-лідера.

Для вивчення неформальних стосунків у підрозділі, виявлення неформальних лідерів, статусів усіх членів колективу допомагає соціометрична методика. Вона дає змогу виразити внутрішньо-колективні відносини у вигляді чисельних величин та графіків.

Загальна схема дій офіцера при соціометричному дослідженні полягає ось у чому. Спочатку формулюються завдання дослідження і визначається об’єкт дослідження. Потім обгрунтовуються основні гіпотези та положення, які стосуються можливих критеріїв для опитування членів соціальної групи. Коли критерії опитування визначено, їх заносять до спеціальної соціометричної картки. Кожний член групи зобов’язаний відповідати на них, вибираючи тих чи інших членів групи для спільної відповідальної діяльності або відпочинку, залежно від більшої чи меншої прихильності до них, надання певної переваги порівняно з іншими воїнами, симпатіями чи, навпаки, антипатіями.

При цьому соціометричне опитування може здійснюватись у двох варіантах: непараметричному та параметричному. Непараметрична соціометрія дає змогу відповісти на запитання соціометричної картки без обмежень кількості виборів досліджуваного, коли він, безумовно, позитивно ставиться до цього опитування. Якщо в групі нараховується, скажімо, 12 воїнів, то в цьому випадку кожний із досліджуваних може вибрати 11 осіб ( крім самого себе).

Перевагою даного варіанту є те, що він дає змогу виявити, так звану, експансивність кожного члена групи, а разом з тим зробити зріз різновидів міжособистісних стосунків міжгрупової структури. Проте при збільшенні чисельності групи до 15-20 осіб цих взаємовідносин стає так багато, що без обчислювальної техніки проаналізувати їх дуже складно.

Другий варіант - параметрична соціометрія з обмеженням кількості виборів. Досліджуваному пропонують вибрати усього 3-5 осіб на основі двох видів критеріїв: формальних і неформальних. Формальні критерії визначають особливості міжособистісних відносин, які грунтуються на ділових якостях партнерів спільної діяльності. Неформальні критерії, навпаки, спираються на емоційні якості партнерів, вони визначаються почуттями симпатій або антипатій між воїнами. Розрізняють позитивний критерій, коли від досліджуваного вимагається демонструвати свою прихильність у виборі партнера і негативний критерій, коли досліджуваний має показати своє критичне або емоційно-негативне ставлення до деяких членів групи.

Бажано, щоб соціально-психологічна структура групи визначалася за допомогою порівняльного аналізу відповідей досліджуваних мінімум на два запитання - на одне формальне і одне неформальне. Максимальна кількість критеріїв у дослідженні:

для молодих воїнів - 1-3;

для кадрових військовослужбовців - 2-4.

Величина обмеження кількості соціометричних виборів дістала назву “соціометричного обмеження” або “ліміту виборів”. Вважають, що введення “соціометричних обмежень” значно посилює надійність соціометричних даних і поліпшує статистичну обробку досліджуваного матеріалу. З психологічної точки зору таке обмеження примушує досліджуваного більш уважно ставитися до своїх відповідей, обирати для відповіді тільки тих членів групи, які дійсно відповідають запропонованим ролям партнера, лідера або товариша по спільній діяльності. Обмеження виборів значно знищує імовірність випадкових відповідей та дає змогу стандартизувати умови виборів. Але, в свою чергу, дає офіцеру змогу порівняльного аналізу матеріалу різних груп. В теперішній час вважається, що для груп 22-25 учасників мінімальна величина “соціометричного обмеження” повинна вибиратися в межах 2-3 виборів.

Недоліком параметричної процедури є неможливість розкрити різноманітність взаємовідносин у групі. Можна виявити тільки найбільш суб’єктивно значущі стосунки. Соціометрична структура групи в результаті такого підходу відображатиме лише найбільш типові “вибрані” комунікації. Введення “соціометричного обмеження” не дозволяє судити про емоційну експансивність членів групи. При складанні програми дослідження можна запланувати проведення соціометричного опитування як у першому, так і в другому варіанті. В такому випадку можна одержати більш змістовний матеріал.

  1   2   3

Схожі:

Методи вивчення соціально-психологічних явищ у військовому колективі iconПлан 10 Зв'язок суспільних явищ як критерії статистичного вивчення....
Розкриваючи взаємозв’язки І взаємозалеж­ності явищ, можна пізнати їхню сутність І закони розвитку. Тому вивчення взаємозв’язків є...
Методи вивчення соціально-психологічних явищ у військовому колективі iconВарій М. Й. Психологія: Навч посіб
Поняття про наукові методи вивчення психіки людини. Характеристика наукових методів психологічних досліджень: спостереження, експерименту,...
Методи вивчення соціально-психологічних явищ у військовому колективі iconПлан. Предмет статистики Основні категорії статистики Статистична методологія 1
Слово «статистика» (від лат status — стан речей) означає кількісний облік масових, насамперед соціально-економічних, явищ І процесів....
Методи вивчення соціально-психологічних явищ у військовому колективі iconПитання до
Назвіть основні методи психологічних досліджень. Детально проаналізуйте експеримент
Методи вивчення соціально-психологічних явищ у військовому колективі iconТематика рефератів з дисципліни “Менеджмент персоналу”
Сутність І механізм адміністративних, економічних, правових, соціально-психологічних методів управління персоналом
Методи вивчення соціально-психологічних явищ у військовому колективі icon1 Перші спроби визначення І вивчення економічних процесів І явищ...
...
Методи вивчення соціально-психологічних явищ у військовому колективі iconРекомендації для студентів щодо опрацювання змістових модулів, індивідуальної...
Психології, в якій перевіряється теоретичне знання психологічних процесів, властивостей та станів людини, методик, які вивчають вказані...
Методи вивчення соціально-психологічних явищ у військовому колективі icon5. Середні величини
Середня величина це узагальнюючий показник, який дає кількісну характеристику масових соціально-економічних явищ та процесів
Методи вивчення соціально-психологічних явищ у військовому колективі iconТема Методи науково-педагогічних досліджень
Тема: Діагностична діяльність учителя. Етапи проведення науково-педагогічних досліджень. Групи методів науково-педагогічних досліджень:...
Методи вивчення соціально-психологічних явищ у військовому колективі icon+ отримання узагальнюючих показників та виявлення закономірностей...
Дослідження економетричних моделей з врахуванням зв'язків між економічними параметрами — це
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2013
звернутися до адміністрації
mir.zavantag.com
Головна сторінка