Тертишніков В.І. Цивільний процес: наук практ посіб
Скачати 206.18 Kb.
|
| Загальна характеристика провадження у звязку з винятковими та нововиявленими обставинами Мета заняття: - світня засвоєння курсантами та студентами сутності, цілей, завдань, умов, підстав та порядку перегляду судових рішень, які набрали чинності Верховним Судом України, та у зв’язку з нововиявленими обставинами. - розвиваюча: закріплення знань про перегляд судових рішень;
Міжпредметні зв’язки: господарський процес, адміністративний процес, кримінальний процес. Опорні поняття: перегляд рішень, які набрали чинності, виняткові обставини, неоднакове застосування судами одного і того самого положення закону, нововиявлені обставини, завідомо неправдиві показання свідка, завідомо неправильний висновок експерта, підложність документів чи речових доказів. Технічні засоби навчання: мультимедійна презентація. План 1. Загальна характеристика і підстави перегляду судових рішень у цивільних справах Верховним Судом України 2. Поняття, суть та значення перегляду судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами 3. Підстави перегляду судових рішень у зв'язку з нововиявлешши обставинами 4. Процесуальний порядок перегляду судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами Основна література
Додаткова література
I Однією з гарантій справедливого судового захисту прав та свобод суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин є право на звернення до Верховного Суду України про перегляд судових рішень у цивільних справах. Вибір європейського вектору розвитку українського національного законодавства, зокрема щодо цивільного процесуального судочинства, визначив новий порядок перегляду судових рішень, який відображає процес адаптації українського законодавства до європейських стандартів. Прийняття Верховною Радою України 7 липня 2010 р. Закону "Про судоустрій і статус суддів" стало наступним кроком до імплементації норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у національне законодавство, наближення його до міжнародних засад судочинства. Норми Закону передбачають не тільки здійснення правосуддя на засадах верховенства права, забезпечення кожному права на справедливий суд, повагу до інших прав і свобод, передбачених Конституцією і законами України, міжнародними договорами, ратифікованими Верховною Радою України (ст. 2), захист прав, свобод та законних інтересів кожного незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону (ч. 1 ст. 7), а й діяльність Верховного Суду України як гаранта забезпечення справедливого та неупередженого розгляду справ у розумні строки, встановлені законом (ч. 2 ст. 7), право учасників судового процесу та інших осіб у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, на перегляд справи Верховним Судом України (ст. 14). Перегляд судових рішень Верховним Судом України — це окремий, самостійний вид провадження у цивільному судочинстві, спрямований на перевірку законності судових рішень після їх перегляду у касаційноіму порядку згідно з цивільним процесуальним законодавством України і міжнародними зобов'язаннями України. Перегляд судових рішень Верховним Судом України має певні особливості, які відрізняють його від інших видів проваджень цивільного процесу: — перегляд судових рішень регулюється окремою групою цивільних процесуальних норм, тобто зазначений вид перегляду є окремим правовим інститутом; — цей вид перегляду є виключним, тому що він може здійснюватися лише після перегляду судових рішень у касаційному порядку; — підстави перегляду за своєю суттю також є виключними; заява про перегляд може бути подана тільки за наявності підстав, передбачених ст. 355 ЦПК; — справа розглядається особливим органом — Верховним Судом України; — особливий порядок подання заяви про перегляд судових рішень — заява про перегляд судових рішень подається до Верховного Суду України через Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ. Суб'єктів, які мають право на звернення про перегляд судових рішень Верховним Судом України, доцільно поділити на З групи: 1) сторони; 2) інші особи, які брали участь у справі; 3) особа, на користь якої постановлено рішення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною. Заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України може бути подана зазначеними суб'єктами виключно з наступних підстав: 1. У випадку неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах (п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК). У п. 1 ч. 1 ст. 355 чинного ЦПК чітко зазначено, неоднакове застосування якої саме норми права може стати підставою перегляду рішень Верховним Судом України. 2. У разі встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом. Заява про перегляд таких судових рішень може бути подана, коли стало відомо про набуття цим рішенням статусу остаточного. Однак не всі ухвали суду касаційної інстанції можуть бути переглянуті за заявою Верховним Судом України. Щодо ухвал суду касаційної інстанції не може бути подана заява про перегляд, якщо вони не перешкоджають провадженню у справі. Але до заяви про перегляд судового рішення, ухваленого за результатами касаційного оскарження, можуть бути включені заперечення проти таких ухвал. ІI У ЦПК передбачена інстанційна система перевірки судових рішень, тобто правосудність рішення, ухваленого одним судом, перевіряє інший суд, вищої судової інстанції щодо того суду, який це рішення ухвалив. Проте закон встановлює і можливість позаінстанційного контролю або самоконтролю за судовими рішеннями, тобто здійснення контролю за рішенням самим судом, який його ухвалив. При цьому термін "судове рішення" необхідно розуміти в широкому сенсі цього поняття, яке включає в себе рішення суду, ухвалу суду та судовий наказ. Одним із видів такого позаінстанційного контролю і є перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, що є окремою стадією судового процесу в межах цивільного судочинства і має на меті перевірку законності та обгрунтованості судових рішень, що набрали законної сили, у зв'язку з нововиявленими обставинами. Відмінністю цього виду перегляду судових рішень від інших є те, шо в результаті такого перегляду виправляється судова помилка (неврахування при ухваленні рішення обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи), яка виникла з причин, які не залежать від суду та осіб, що брали участь у справі. Відповідно до ч. 1 ст. 361 ЦПК переглянуті у зв'язку з нововиявленими обставинами можуть бути рішення або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, а також судовий наказ. Перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами може здійснюватися незалежно від того, чи було воно предметом розгляду в апеляційному чи касаційному провадженні і тільки після набрання судовим рішенням законної сили. Тому наслідком такого розгляду може бути подолання законної сили судового рішення. Виходячи із змісту закону, об'єктом перегляду у зв'язку з нововиявленими обставинами можуть бути: 1) такі що набрали законної сили, рішення суду першої, апеляційної або касаційної інстанцій, якими закінчено розгляд справи; 2) такі що набрали законної сили, ухвали суду першої інстанції, якими закінчено розгляд справи, тобто так звані заключні ухвали (наприклад ухвали про закриття провадження у справі, про залишення заяви без розгляду); 3) ухвали суду апеляційної або касаційної інстанцій про зміну судових рішень або скасування судових рішень із закриттям провадження у справі чи залишенням заяви без розгляду; 4) окремі ухвали; 5) судові накази. Не підлягають перегляду у зв'язку з нововиявленими обставинами ухвали судів апеляційної та касаційної інстанцій про відхилення апеляційної (касаційної) скарги і залишення судових рішень без змін. В такому випадку за наявності відповідних підстав переглядається рішення (ухвала) суду першої інстанції, а ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанцій, якою було відхилено скаргу на рішення суду першої чи апеляційної інстанцій, в разі перегляду рішення чи ухвали у зв'язку з ново-виявленими обставинами втрачає законну силу. Також не підлягають перегляду у зв'язку з нововиявленими обставинами ухвали судів апеляційної та касаційної інстанцій, якими справа направляється на новий розгляд, оскільки в такому випадку розгляд справи починається спочатку. Особливість перегляду судового рішення у зв'язку з ново-виявленими обставинами визначається юридичною природою цих обставин. Необхідно відзначити, що в законі прямо не закріплено нормативне визначення поняття "нововиявлених обставин". Однак це питання має велике теоретичне і практичне значення. На думку Л.С. Морозової, нововиявлені обставини — це юридичні факти, які мають істотне для справи значення, які існували на момент ухвалення рішення, але не були і не могли бути відомі ані заявнику, ані суду, який виконав усі вимоги закону зі збирання доказів і встановлення об'єктивної істини. В. Назаренкова виділяє наступні ознаки нововиявлених обставин: вони існували до ухвалення судового рішення, але не були і не могли бути відомі суду і заявнику; входять до предмету доказування; відкрилися після набрання рішенням законної сили:. І.М. Зайцев визначав нововиявлені обставини як юридичні факти, які мають істотне значення для справи і існували на момент розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявникові і, відповідно, суду. Т. Алієв та С. Афанасьєв вважають, що нововиявлені обставини — це юридичні факти об'єктивної дійсності, які є органічною частиною об'єкта доказування у цивільній справі, мають істотне значення для її правильного вирішення, які не були відомі суду і заявнику при розгляді справи, надані сторонами чи встановлені суддею до перегляду за нововиявленими обставинами рішень, ухвал суду, постанов президії суду наглядової інстанції, що набрали законної сили, шляхом здійснення процесуальних дій після подання йому заяви або подання про перегляд зазначених судових актів за нововиявленими обставинами. Кожне з вищенаведених визначень має право на існування, хоча останнє з них, на наш погляд, є занадто широким і не зовсім відповідає нормам українського процесуального законодавства. Взагалі, визначення поняття "нововиявлених обставин" можна формулювати, проаналізувавши зміст норм глави 4 розділу III ЦПК. Так, під нововиявленими обставинами необхідно розуміти істотні для справи обставини, які об'єктивно існували на момент розгляду справи судом, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також суду на час розгляду такої справи. Подібне визначення міститься і в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 1981 р. Лг° 1 "Про практику перегляду судами у зв'язку з нововиявленими обставинами рішень, ухвал і постанов у цивільних справах, шо набрали законної сили". Виходячи з цього визначення, можна виділити наступні ознаки нововиявлених обставин: 1. Це завжди обставини об'єктивної дійсності, які вже існували на момент розгляду справи судом. Таким чином, нововиявлені обставини необхідно відрізняти від нових обставин та нових доказів. Головною відмінністю нововиявлених обставин від нових обставин є момент їх виникнення. Так, нові обставини — це обставини, які виникли вже після ухвалення рішення суду. Вони можуть бути підставою для пред'явлення нового позову (наприклад, відповідно до ч. 1 ст. 192 СК розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них), пристосування рішення до обставин, що змінилися (наприклад, відповідно до ч. 2 ст. 184 СК розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону, сюди також можна віднести передбачене ст. 373 ЦПК право суду надати відстрочку або розстрочку виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання судового рішення), або скасування рішення суду за наявності відповідної вказівки закону (наприклад, скасування рішення суду про визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, яка була визнана недієздатною, в разі її видужання або значного поліпшення її психічного стану, або скасування рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою у разі одержання заяви про появу фізичної особи, яку було визнано безвісно відсутньою або оголошено померлою, або відомостей про місцеперебування цієї особи). Проте такі обставини в жодному разі не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами. Відмінність нововиявлених обставин від нових доказів полягає в тому, що нові докази — це відомості про обставини справи, які досліджувалися судом, проте ці докази з тих чи інших причин не були надані суду під час розгляду справи. Такі докази за наявності встановлених в законі підстав можуть бути надані суду апеляційної інстанції під час апеляційного розгляду справи (ч. 2 ст. 303 ЦПК), а не прийматись судом як нововиявлені обставини. 2. Ці обставини мають істотне значення для правильного вирішення справи і, таким чином, є органічною частиною предмету доказування в справі. Суд обов'язково має перевірити, чи впливає ця обставина на суть рішення. Тобто встановлення такої обставини є підставою для скасування рішення, ухвали або судового наказу лише тоді, коли від їх наявності чи відсутності залежали наслідки розгляду судом справи. До нововиявлених обставин можуть бути віднесені матеріально-правові факти, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення справи. Ці обставини в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Суд вправі скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається (тобто якщо обізнаність суду щодо цих обставин при розгляді справи забезпечила б прийняття цим судом іншого рішення). 3. Ці обставини не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою про перегляд справи за нововиявленими обставинами, а також суду. Невідомість цих обставин заявнику і суду призводить до неможливості їх урахування під час розгляду справи і ухвалення судового рішення. Не можуть бути визнані нововиявленими обставини, щодо яких суду зрозуміло, що вони були відомі (або мали бути відомі) заявнику на час розгляду справи (прикладом можуть бути обставини, на які посилалася особа, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях, апеляційній чи касаційній скарзі, або які могли бути встановлені судом при здійсненні певних процесуальних дій, дослідженні матеріалів справи тощо). В науковій літературі висловлена думка про те, що нововиявлені обставини — це обставини, які не були відомі не тільки заявнику і суду, а й іншим особам, що брали участь у справі. Однак з такою думкою не можна погодитися. Інколи в судовій практиці трапляються випадки, коли певні обставини умисно приховуються від суду тими чи іншими учасниками процесу, якщо це їм вигідно. Тому навіть якщо суду стане відомо, що обставина, на яку посилається заявник, була відома іншим особам, що беруть участь у справі, але прихована ними від суду, така обставина може визнаватися судом нововиявленою і бути підставою для перегляду судового рішення. Отже, виходячи із вищезазначеного, можна погодитися із наведеним у науковій літературі формулюванням суті стадії перевірки судових рішень у зв'язку із нововиявленими обставини як перевірки відповідним судом рішення, що набрало законної сили, внаслідок відкриття нових обставин, які не були відомі заявнику і суду з причин, які від них не залежать і мають істотне значення для правильного вирішення справи. Ці обставини є складовою предмета доказування у цивільній справі і дають можливість виявити неповноту встановленої судом і вираженої в рішенні істини у справі. Вони встановлені в передбаченому законом порядку і вказують на необхідність скасування рішення або іншого судового акта у зв'язку із невідповідністю його фактам об'єктивної дійсності. Значення процесуальної стадії перегляду судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами полягає в тому, що суд має змогу виправити допущену судову помилку, встановити дійсні взаємовідносини сторін у справі і на підставі цього ухвалити законне і обґрунтоване рішення, наслідком чого є виконання головного завдання цивільного судочинства — захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. ІII Підстави для перегляду рішення, ухвали суду чи судового наказу у зв'язку з нововиявленими обставинами зазначені у ч. 2 ст. 361 ЦПК. Перелік цих підстав є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. 1. Істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи. 2. Встановлені вироком суду, що набрав законної сили, за-відомо неправдиві показання свідка, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фіктивність документів або речових доказів, що потягло ухвалення незаконного або необгрунтованого рішення. 3. Скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду. 4. Встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якшо рішення суду ще не виконане. Оскільки Конституція, як зазначено у її ст. 8, має вищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, Пленум Верховного Суду України в постанові "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" звертає увагу судів на необхідність при розгляді конкретних справ оцінювати зміст будь-якого закону або іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. У вищезгаданій постанові Пленуму Верховного Суду України, а також у ч. З ст. 8 ЦПК містяться положення, відповідно до яких у випадку виникнення в суду сумнівів під час розгляду справи щодо відповідності закону або іншого правового акта Конституції, вирішення питання про конституційність якого належить до компетенції Конституційного Суду України, суд за клопотанням учасників процесу або з власної ініціативи звертається з мотивованою ухвалою до Верховного Суду України для вирішення питання щодо внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта, оскільки саме Верховний Суд України відповідно до ст. 150 Конституції та ст. 40 і ст. 71 Закону "Про Конституційний Суд України" є суб'єктом, який має право вносити конституційне подання. Інші суди, які належать до системи судів загальної юрисдикції, права на звернення до Конституційного Суду України з поданням про вирішення питання щодо відповідності Конституції (конституційності) законів та інших правових актів Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим не мають. При цьому відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 201 ЦПК суд зобов'язаний зупинити провадження у справі на час розгляду в порядку конституційного судочинства питання про конституційність норми закону (або іншого нормативного акта), яка підлягає застосуванню судом. У випадку, якщо Конституційний Суд України прийняв рішення про невідповідність оскаржуваної норми (нормативно-правового акту в цілому або в частині) Конституції і про припинення її дії, особливої важливості набуває момент, з якого ця норма (нормативно-правовий акт) буде визнана нечинною. Так, відповідно до ст. 73 Закону "Про Конституційний Суд України" останній приймає рішення про конституційність актів, зазначених в п. 1 ст. 13 Закону, і якщо такі акти або їх окремі частини визнаються такими, що не відповідають Конституції (є неконституційними), вони втрачають силу з дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. До цього моменту оскаржувана правова норма є дійсною. В науковій літературі висловлювалися сумніви з приводу віднесення цієї підстави до підстав перегляду судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами. Така позиція грунтується на тому, що оскільки рішення Конституційного Суду України не існувало на момент ухвалення рішення суду, воно не може вважатися нововиявленою обставиною. Проте з таким підходом неможливо погодитися. Невідповідність того чи іншого закону Конституції, яка, фактично, і є в цьому разі підставою для перегляду судового рішення, яке грунтується на нормах такого закону, не почала існувати з моменту ухвалення відповідного рішення Конституційним Судом України. Як вірно зазначає Г. Фазікош, рішення Конституційного Суду України не може зробити норму конституційною чи неконституційною. Суд тільки офіційно визнає (підтверджує) цей факт. Отже, застосована судом норма закону вже була неконституційною на момент вирішення справи і ухвалення на її підставі судового рішення, а отже, визнання неконституційним закону, який був застосований судом при вирішенні справи, можна і необхідно визнавати підставою для перегляду судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами. Не може вважатися нововиявленою обставиною висновок Конституційного Суду України про офіційне тлумачення положень Конституції України та законів України, в тому числі і у випадку, коли це тлумачення суперечить роз'ясненням Верховного Суду України з питань застосування законодавства. III Заяви про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами можуть бути подані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, протягом одного місяця з дня встановлення обставини, що є підставою для перегляду. Строк для подання заяви про перегляд у зв'язку з ново-виявленими обставинами обчислюється: 1) у випадках, встановлених п. 1 ч. 2 ст. 361 ЦПК, — з дня встановлення обставин, що мають істотне значення для справи; 2) у випадках, встановлених п. 2 ч. 2 ст. 361 ЦПК, — з дня, коли вирок у кримінальній справі набрав законної сили; 3) у випадках, встановлених п. З ч. 2 ст. 361 ЦПК, — з дня набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовано судове рішення, що стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, які підлягають перегляду; 4) у випадках, встановлених п. 4 ч. 2 ст. 361 ЦПК, — з дня ухвалення Конституційним Судом України відповідного рішення. У разі пропущення заявником зазначеного строку з поважних причин суд за клопотанням цієї особи відповідно до правил ст. 73 ЦПК вправі його поновити. У разі, якщо суд не знайде підстав для поновлення зазначеного строку, заява залишається без розгляду (ст. 72 ЦПК). Рішення, ухвала суду чи судовий наказ переглядаються у зв'язку з нововиявленими обставинами судом, який ухвалив рішення, постановив ухвалу або видав судовий наказ, в такому самому складі, в якому вони були ухвалені (одноособово або колегіально). У випадках, коли після перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку воно було залишене без змін, перегляд його за нововиявленими обставинами здійснюється тим судом першої інстанції, який ухвалив це судове рішення, незважаючи на те, що воно було предметом перегляду в апеляційному та касаційному порядку. При цьому ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанцій, якою було відхилено скаргу на рішення суду першої чи апеляційної інстанцій, в разі перегляду рішення чи ухвали у зв'язку з нововиявленими обставинами втрачає законну силу. Заяви про перегляд рішення, ухвали суду чи судового наказу у зв'язку з нововиявленими обставинами за формою і змістом повинні відповідати вимогам ЦПК щодо оформлення заяв до суду першої інстанції. У заяві зазначаються: 1) найменування суду, якому адресується заява; 2) ім'я (найменування) особи, яка подає заяву, місце її проживання чи місцезнаходження; 3) інші особи, які брали участь у справі; 4) дата ухвалення чи постановлення і зміст рішення, ухвали чи судового наказу, про перегляд яких подано заяву; 5) нововиявлені обставини, якими обґрунтовується вимога про перегляд рішення, ухвали чи судового наказу, і дата їх відкриття або встановлення; 6) посилання на докази, що підтверджують наявність ново-виявлених обставин. До заяви додаються її копії відповідно до кількості осіб, які брали участь у справі. Заява про перегляд рішення, ухвали суду чи судового наказу у зв'язку з нововиявленими обставинами розглядається у судовому засіданні. Заявник та інші особи, які беруть участь у справі, повідомляються про час і місце засідання. Неявка цих осіб не є перешкодою для розгляду заяви. У заяві можливо ставити питання про перегляд рішення, ухвали, постанови в одній справі. У тих випадках, коли ново-виявлені обставини стосуються судових рішень у взаємопов'язаних справах, заява подається і розглядається за кожною справою окремо. Розглянувши заяву, суд своєю ухвалою або задовольняє заяву і скасовує рішення, ухвалу суду чи судовий наказ у зв'язку з нововиявленими обставинами або відмовляє у її задоволенні у разі необґрунтованості заяви. Після скасування рішення, ухвали суду або судового наказу справа розглядається судом за правилами, встановленими ЦПК. Перевірка обгрунтованості заяви про перегляд судового рішення і новий розгляд справи по суті проводяться в окремих судових засіданнях. Заяви про перегляд судового рішення розглядаються за правилами, які регулюють розгляд справи у судовому засіданні, з урахуванням особливостей цього питання. Особа, яка подала заяву, виступає в процесі як заявник, першою дає пояснення і виступає у дебатах; за іншими особами, які беруть участь у справі, зберігається їх попереднє процесуальне становище. Ухвала суду про задоволення заяви про перегляд судового наказу, заочного рішення, рішення або ухвали у зв'язку з ново-виявленими обставинами оскарженню не підлягає. Ухвала суду про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового наказу, заочного рішення, рішення або ухвали у зв'язку з нововиявленими обставинами може бути оскаржена в порядку, встановленому ЦПК. ^
|
Схожі:
 | Тертишніков В.І. Цивільний процес: наук практ посіб Міжпредметні зв’язки: конституційне право, цивільний процес, кримінальний процес,адміністративний процес | | Тертишніков В.І. Цивільний процес: наук практ посіб Міжпредметні зв’язки: господарський процес, адміністративний процес, кримінальний процес |
| Тертишніков В.І. Цивільний процес: наук практ посіб Міжпредметні зв’язки: господарський процес, адміністративний процес, кримінальний процес | | Тертишніков В.І. Цивільний процес: наук практ посіб Міжпредметні зв’язки: цивільне право, господарський процес, адміністративний процес |
| Тертишніков В.І. Цивільний процес: наук практ посіб Міжпредметні зв’язки: цивільне право, господарський процес, адміністративний процес | | Тертишніков В.І. Цивільний процес: наук практ посіб Міжпредметні зв’язки: цивільне право, господарський процес, адміністративний процес |
| Тертишніков В.І. Цивільний процес: наук практ посіб Міжпредметні зв’язки: цивільне право, господарський процес, адміністративний процес | | Тертишніков В.І. Цивільний процес: наук практ посіб Міжпредметні зв’язки: цивільне право, господарський процес, адміністративний процес |
| Тертишніков В.І. Цивільний процес: наук практ посіб Міжпредметні зв’язки: цивільне право, господарський процес, адміністративний процес | | Тертишніков В.І. Цивільний процес: наук практ посіб Основні поняття: окреме провадження, заявник, зацікавлені особи, підтвердження наявності чи відсутності фактів, що мають юридичне... |