Тема 12. Відповідальність за порушення конкурентного законодавства




Скачати 178.41 Kb.
НазваТема 12. Відповідальність за порушення конкурентного законодавства
Дата конвертації04.07.2013
Розмір178.41 Kb.
ТипЗакон
mir.zavantag.com > Право > Закон
ТЕМА 12.

Відповідальність за порушення конкурентного законодавства


1. Загальні засади відповідальності за вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції

2. Відповідальність згідно з законодавством про захист економічної конкуренції

3. Адміністративна відповідальність

4. Відшкодування шкоди

1. Загальні засади відповідальності за вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції
Під час функціонування на ринку суб’єкти господарювання^ здійснюють свою діяльність шляхом вчинення правомірних чи протиправних дій. Таким чином, вони так чи інакше по­трапляють у сферу діяння законодавства про захист еконо­мічної конкуренції. Вибір правомірного варіанта поведінки на ринку забезпечує їм низку переваг: інші суб’єкти госпо­дарювання зобов’язані сприяти їм діями або не втручатися у їх господарську діяльність; у разі невиконання будь-яким суб’єктом господарювання своїх визначених законодавством обов’язків держава через свої органи впливає на цього суб’­єкта і забезпечує виконання ним відповідних обов’язків. От­же, правомірна поведінка як юридичний факт тягне за со­бою не просто виникнення правовідносин, а певну дію захо­дів правового регулювання, спрямовану на гарантування, за­хист і охорону прав та інтересів тих суб’єктів господарювання, що здійснюють свою діяльність на ринку у рамках закону.

Здійснення суб’єктом господарювання діяльності на рин­ку протиправним шляхом є правопорушенням і тягне за со­бою настання юридичної відповідальності у вигляді застосу­вання заходів державного примусу караної спрямованості. Вчинення правопорушення, спрямованого на обмеження, спотворення або усунення конкуренції з ринку, є підставою для настання відповідальності за вчинення порушення закодавства про захист економічної конкуренції. Відповідальності за вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції притаманні такі ознаки:

• застосовується за рішенням уповноважених на те дер­жавних органів;

• настає за вчинення дій, спрямованих на обмеження, спотворення або усунення конкуренції з ринку;

• для порушника настають негативні наслідки, зокреійг штраф, примусовий поділ монопольного утворення, зобов’язання відшкодувати заподіяні збитки тощо;

• здійснюється у процесуальній формі.

Основними принципами застосування відповідальності за вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції є законність, обгрунтованість, рівність усіх суб’­єктів перед законом, невідворотність.

Головне призначення відповідальності за вчинення пору­шення законодавства про захист економічної конкуренції штрафне (покарання). Поряд з функцією покарання, відпові­дальність за порушення законодавства про захист економіч­ної конкуренції виконує роль механізму, що забезпечує по­новлення порушених прав та охоронюваних,законом інтере­сів осіб, що діють на ринку.

Відповідальність за дії, що призводять до спотворення, об­меження, або взагалі усунення конкуренції з ринку, настає відповідно до норм законодавства про захист економічної конкуренції. Але залежно від особи порушника, особи по­терпілого та тяжкості заподіяної такими діями шкоди може наставати відповідальність іншого виду. За порушення зако­нодавства, що призводять до спотворення, обмеження або усунення конкуренції з ринку, застосовується відповідаль­ність згідно з нормами адміністративного, кримінального або цивільного права України.

Таким чином, відповідальність за заподіяння шкоди рин­ковій конкуренції настає відповідно до норм:

1. Закону України «Про захист економічної конкуренції». Вона застосовується тільки до юридичних осіб та фізичних осіб, які є суб’єктами підприємницької діяльності, виключно на підставі положень законодавства України про захист еко­номічної конкуренції.

2. Кодексу України про адміністративні правопорушення. Таку відповідальність застосовують до фізичних осіб, які .займають певні посади в органах влади та управління.

3. Кримінального кодексу України. Кримінальну відпові­дальність застосовують до фізичних осіб. Вона настає, коли порушення законодавства про захист економічної конкурен­ції переростає у злочин, який становить підвищену небезпе­ку конкуренції на ринку.

4. Цивільного кодексу України. На відміну від вищезазна­чених нормативних актів, положення цього кодексу не містять чіткого визначення видів та розмірів цивільної відпові­дальності за правопорушення, що спричиняють шкоду рин­ковій конкуренції. Разом з тим на законодавчому рівні за­кріплено, що будь-яка особа, право якої порушено або якій заподіяно шкоду внаслідок порушення законодавства про за­хист економічної конкуренції, може звернутися до суду із заявою про відновлення порушеного права та відшкодування завданої шкоди і таким чином притягнути винну особу до цивільної відповідальності.
^ 2. Відповідальність згідно з законодавством про захист економічної конкуренції
Відповідно до норм законодавства про захист економічної конкуренції відповідальність за вчинення порушення законо­давства про захист економічної конкуренції може наставати • у вигляді штрафу, примусового поділу монопольного утво­рення, блокування цінних паперів, відшкодування збитків тощо.

Окремо слід виділити тапкий вид відповідальності, як штраф. Штраф — найпоширеніший та гнучкий засіб впливу на порушника. Він дає можливість застосувати до порушниІка санкції залежно від ступеня його вини та розміру шкоди, завданої конкуренції. У зв’язку з тим, що залежно від виду та способу вчинення порушення для конкуренції на ринку настають різні за своєю тяжкістю наслідки, розміри штрафів також різні. Так, відповідно до ст. 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» органи Антимонопольного комітету України накладають штрафи на об’єднання та окре­мих суб’єктів господарювання, зокрема юридичних осіб, фі­зичних осіб та групи суб’єктів господарювання. За різні ви­ди порушень штрафи накладаються у таких розмірах:

• за вчинення порушення у вигляді: антиконкурентних узгоджених дій; зловживання монопольним (доміную­чим) становищем; невиконання рішення, попереднього рішення органів Антимонопольного комітету Украї­ни або їх виконання не в повному обсязі — у розмірі: до 10% доходу (виручки) суб’єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накла­дається штраф. За наявності незаконно одержаного прибутку, який перевищує 10% зазначеного доходу (виручки), штраф накладається у розмірі, що не пере­вищує потрійного розміру незаконно одержаного прибутку. Розмір незаконно одержаного прибутку може бути обчислено оцінним шляхом;

• за вчинення порушення у вигляді: здійснення суб’єк­тами господарювання антиконкурентних узгоджених дій до моменту отримання у встановленому порядку дозволу органів Антимонопольного комітету на їх здійснення; обмежувальної діяльності суб’єктів госпо­дарювання, об’єднань, що полягає у схиленні або при­мушуванні суб’єктів господарювання до вчинення по­рушень законодавства про захист економічної конку­ренції, а також неправомірного використання суб’єк­тами господарювання свого ринкового становища, дискримінації конкурентів; не здійснення особою пе­репродажу протягом одного року з дня придбання час­ток (акцій, паїв), якщо їх було придбано для наступ­ного перепродажу; порушення положень, погоджених з органами Антимонопольного комітету України, уста­новчих документів суб’єкта господарювання, створе­ного в результаті концентрації, якщо це призводить до обмеження конкуренції; концентрації без отримання відповідного дозволу органів Антимонопольного комі­тету України, якщо наявність такого дозволу необхід­на; невиконання учасниками узгоджених дій концент­рації вимог і зобов’язань, якими було обумовлене рі­шення про надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію, — у розмірі до 5% доходу (виручки) суб’єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, ро­біт, послуг) за останній звітний рік, що передував ро­ку, в якому накладається штраф;

• за вчинення порушення у вигляді: схилення суб’єкта­ми господарювання чи їх об’єднаннями інших суб’єк­тів господарювання до вчинення порушень законодав­ства про захист економічної конкуренції чи сприяння вчиненню таких порушень; неподання інформації Ан-тимонопольному комітету України, його територіаль­ному відділенню у встановлені органами Антимоно­польного комітету України, головою його територіаль­ного відділення чи нормативно-правовими актами строки; подання інформації в неповному обсязі Анти-монопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонополь-’ІІ ного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки;

подання недостовірної інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню;

створення перешкод працівникам Антимонопольного комітету України, його територіального відділення під час проведення перевірок, огляду, при вилученні чи накладенні арешту на майно, документи, предмети чи інші носії інформації; обмеження в господарській ді­яльності суб’єкта господарювання у відповідь на те, що він звернувся до Антимонопольного комітету Ук­раїни, його територіального відділення із заявою про порушення законодавства про захист економічної кон­куренції, — у розмірі до 1 % доходу (виручки) суб’єк­та господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.

Дохід (виручка) суб’єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається як сумарна вартість доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) усіх юридичних та фізичних осіб, що входять до групи суб’єктів господарювання.

При накладенні штрафу використовується зовсім інший підхід, якщо доходу (виручки) немає або відповідач на вимо­гу органів Антимонопольного комітету України, голови його територіального відділення не надав розміру доходу (вируч­ки). У цьому разі штраф передбачений за:

• вчинення порушення у вигляді антиконкурентних уз­годжених дій; зловживання монопольним (доміную­чим) становищем; невиконання рішення, попередньо­го рішення органів Антимонопольного комітету України або виконання їх не в повному обсязі накладається у розмірі до 20 тис. неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

• вчинення порушення у вигляді здійснення суб’єктами господарювання антиконкурентних узгоджених дій до моменту отримання у встановленому порядку дозволу органів Антимонопольного комітету на їх здійснення;

обмежувальної діяльності суб’єктів господарювання, і об’єднань, яка полягає у схиленні або примушуванні суб’єктів господарювання до вчинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції, а та-. кож неправомірного використання суб’єктами госпо­дарювання свого ринкового становища, дискримінації конкурентів; не здійснення особою перепродажу про­тягом одного року з дня придбання часток (акцій, паїв), якщо їх придбано для наступного перепродажу;

порушення положень, погоджених з органами Анти-монопольного комітету України, установчих докумен­тів суб’єкта господарювання, створеного в результаті концентрації, якщо це призводить до обмеження кон­куренції; концентрації без отримання відповідного доз­волу органів Антимонопольного комітету України, як­що наявність такого дозволу необхідна; невиконання учасниками узгоджених дій, концентрації вимог і зо­бов’язань, якими було обумовлене рішення про надан­ня дозволу на узгоджені дії, концентрацію, — накла­дається у розмірі до 10 тис. неоподатковуваних міні­мумів доходів громадян;

• вчинення порушення у вигляді: схилення суб’єктами господарювання чи їх об’єднаннями інших суб’єктів господарювання до вчинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції чи сприяння вчи­ненню таких порушень; неподання інформації Анти-монопольному комітету України, його територіально­му відділенню у встановлені органами Антимонополь­ного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки;

подання інформації в неповному обсязі Антимоно-польному комітету України, його територіальному від­діленню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відді­лення чи нормативно-правовими актами строки; по­дання недостовірної інформації Антимонопольному ко­мітету України, його територіальному відділенню;

створення перешкод працівникам Антимонопольного комітету України, його територіального відділення під час проведення перевірок, огляду, при вилученні чи накладенні арешту на майно, документи, предмети чи інші носії інформації; обмеження в господарській ді­яльності суб’єкта господарювання у відповідь на те, що він звернувся до Антимонопольного комітету Ук­раїни, його територіального відділення із заявою про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, накладається у розмірі до 2 тис. неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

При цьому рішення про накладення штрафів у розмірі понад 1 тис. неоподатковуваних мінімумів доходів громадян приймає виключно Антимонопольний комітет України, адміністративна колегія Антимонопольного комітету України на їх засіданнях.

Якщо суб’єкт господарювання працював менше одного ро­ку, розмір штрафу обчислюється залежно від доходу (вируч-| ки) суб’єкта господарювання за весь час до прийняття рі-| шення про накладення штрафу.

При розгляді справи про порушення законодавства про І захист економічної конкуренції та визначенні розміру штрафу за вчинення порушення, необхідно врахувати, зокрема:

ступінь обмеження конкуренції на конкретному товарному ринку; розмір незаконно одержаного прибутку; наявність і розмір збитків, заподіяних вчиненням порушення законодав­ства про захист економічної конкуренції, або їх відсутність;

повторність вчинення порушення; тривалість вчинення по­рушення, що визначається роками, місяцями, днями; вчи­нення суб’єктом господарювання послідовно або одночасно ; кількох порушень законодавства про захист економічної ; конкуренції; поведінка суб’єкта господарювання після вияв­ів лення ознак порушення, а саме, чи визнав (не визнав) він ; факт вчинення порушення, чи добровільно відшкодував (не : відшкодував) потерпілим заподіяні збитки, співробітництво з органами Комітету (сприяння розгляду справи, створення : перешкод) тощо; фінансовий стан відповідача (немає можли­вості сплатити штраф у повному обсязі за один раз, брак , коштів на рахунках, розмір дебіторської та кредиторської за­боргованості тощо). Всі ці обставини (перелік яких не є ви-і черпним) викладені послідовно, за ступенем їхньої важли-, вості, але ця послідовність залежно від складності та обста-’ вин справи, що розглядається може бути й іншою.

Здійснюючи захист підприємців і споживачів від пору-; шень законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема від зловживань монопольним (домінуючим) стано­вищем на ринку. Комітет має право відповідно до ст. 53 За­кону України «Про захист економічної конкуренції» прийня­ти рішення про примусовий поділ монопольних утворень.

Але тут є низка винятків, за яких примусовий поділ не може бути застосований. Зокрема, його не застосовують у разі неможливості організаційного або територіального ві­докремлення підприємств, структурних підрозділів чи струк­турних одиниць, а також якщо наявний тісний технологіч­ний зв’язок підприємств, структурних підрозділів чи струк­турних одиниць (якщо обсяг продукції, яка вживається суб’­єктом господарювання, перевищує 30% валового обсягу продукції підприємства, структурного підрозділу чи струк­турної одиниці).

Примусовий поділ монопольних утворень об’єктивно пов’язаний з певними витратами, зачіпає майнові інтереси та права власності акціонерів, інших осіб, які взаємодіють із монопольним утворенням. Його здійснення є досить трива­лим і після прийняття відповідного рішення термін його ви­конання не може бути менший 6 місяців. Реорганізація мо­нопольного утворення здійснюється на власний розсуд тако­го утворення, але її обов’язковою умовою є усунення моно­польного (домінуючого) становища на ринку.

Досвід органів Антимонопольного комітету України пока­зує, що ефективне вирішення питання поділу монопольних утворень можливе лише за умови глибокого аналізу еконо­мічної ситуації на ринку певних товарів, організаційної структури, технологічних зв’язків і фінансового стану моно­польного утворення, інших характеристик його господар­ської діяльності. Розв’язання проблем, пов’язаних із приму-.совим поділом, залежить також від заінтересованості та іні- І ціативи центральних та місцевих державних органів. |

^ 3. Адміністративна відповідальність

Згідно з ч. 2 ст. 54 Закона про захист економічної конкуренції за правопорушення, передбачені п. 4, 13—16 ст. 50 Закону, а саме невиконання рішення, попереднього рішення органів АМКУ або їх виконання не в повному обсязі; неподання інформації у встановлені антимонопольними органами або нормативно-правовими актами строки; подання інформації в неповному обсязі; подання недостовірної інформації; створення перешкод працівникам АМКУ в проведенні перевірок, огляду, вилученні або накладенні арешту на майно, документи, предмети або інші носії інформації посадовці органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління і контролю несуть адміністративну відповідальність згідно з Законом.
За правопорушення, передбаченій. 16 ст. 50 зазначеного Закону працівники суб´єктів господарювання, об´єднань несуть адміністративну відповідальність згідно із Законом.
Нині залучення посадових і інших осіб, вказаних в ст. 54 Закону про захист економічної конкуренції, до адміністративної відповідальності важко, а по деяких правопорушеннях неможливо взагалі, що пояснюється наступним.
Статтею 92 Конституції України (п. 22) визначено, що виключно законами України визначаються діяння, які є адміністративними правопорушеннями, і відповідальність за них.
Нині чинні положення ст. 54 згаданого вище закону передбачають, що посадовці органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління і контролю несуть адміністративну відповідальність за правопорушення, передбачені пунктами 4.13— 16 ст. 50 цього закону; а працівники суб´єктів господарювання, об´єднань — за правопорушення, передбачені п. 16 ст. 50 Закону.
Розмір відповідальності (у вигляді штрафів або іншого) вказаних осіб за дані правопорушення Законом про захист економічної конкуренції не передбачений, а чинні положення Кодексу України про адміністративні правопорушення не містять норм, що передбачають адмінвідповідальність посадових і інших осіб за такі правопорушення, як створення перешкод співробітникам АМКУ, його територіальних відділень у проведенні перевірок, огляді, вилученні або накладенні арешту на майно, документи, предмети або інші носії інформації (п. 16ст. 50 Закону про захист економічної конкуренції), що виключає можливість реалізації на практиці згаданої раніше ст. 54 Закону про захист економічної конкуренції, в частині притягнення посадових і інших осіб до адмінвідповідальності за передбачені п. 16 ст. 50 цього Закону порушення.
Крім того, КпАП передбачена адмінвідповідальність керівників підприємств за ст. 166і «Зловживання монопольним становищем на ринку» і ст. 1662 «Неправомірні угоди між підприємцями». Проте склад правопорушень по ст. 166і Кодексу не збігається з складом правопорушень по аналогічних порушеннях, передбачених ст. 13 Закону про захист економічної конкуренції; склад правопорушень по ст. 1662 Кодексу лише частково збігається з кваліфікаціями подібних дій за ст. 6 відповідного Закону.
Так, і склад правопорушень, передбачений ст. 1663 КпАП «Дискримінація підприємців органами влади і управління» частково збігається із складом відповідних правопорушень передбачених ст. 15 Закону про захист економічної конкуренції, що також виключає можливість залучення керівників підприємств і посадовців органів влади, місцевого самоврядування, адміністративно-господарського управління і контролю до адміністративної відповідальності Вирішення проблеми можливе лише шляхом приведення відповідних норм КпАП у відповідність із ст. 54 Закону про захист економічної конкуренції.
Необхідно відзначити незначну кількість накладених судом штрафів за результатами розгляду протоколів про адміністративні правопорушення, складені антимонопольними органами.
Проблема полягає перш за все в несумісності строків розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (3—6 місяців) і притягнення до адміністративної відповідальності (2 місяці). Крім того, органи АМКУ і суди по-різному тлумачать ст. 38 КпАП. Для органів АМКУ моментом встановлення порушення вважається дата прийняття рішення у справі, в якому ті або інші дії визнані порушенням законодавства про захист економічної конкуренції. Суди обчислюють двомісячний строк з моменту здійснення дій, які ще тільки кваліфікуються як ознаки порушення конкурентного законодавства при початку розгляду справ антимонопольними органами.
Постановою від 13 грудня 2004 р. суддя Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області, розглянувши матеріали, що надійшли з територіального відділення АМКУ в Донецькій області, про притягнення до адміністративної відповідальності І. В. Іванової, 1948 р. народження, що працює директором ЖКП «Домовик-4», проживає в м. Маріуполі за ст. 1664 ч. 1 КпАП, встановив наступне.
І. В. Іванова, працюючи директором ЖКП «Домовик-4», будучи службовою особою, порушила порядок надання інформації територіальному відділенню АМКУ в Донецькій області, що виявилося в тому, що на запит, що надійшов на адресу підприємства, своєчасно не була надана інформація. На повторний запит від 28.09.2004 р. інформація надійшла 01.10.2004 р. не в повному обсязі.
Викладене підтверджене протоколом про адміністративне правопорушення, матеріалами справи.
Суддя встановив, що провадження у даній адміністративній справі підлягає припиненню у зв´язку із закінченням до моменту надходження справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КпАП, оскільки з дня виявлення правопорушення минуло більше двох місяців.
На підставі викладеного, керуючись статтями 38, ч. 1 ст. 1664, 284, 247КпАП, суддя постановив провадження про адміністративне правопорушення стосовно І. В. Іванової по ст. 1664 ч. 1 КпАП припинити у зв´язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності. Постанова оскарженню не підлягає.

^ 4. Відшкодування шкоди

Цивільно-правова санкція у вигляді відшкодування шкоди передбачена ст. 55 Закону. Особи, яким заподіяно шкоду внаслідок порушення законодавства про захист економічної конкуренції, можуть звернутися до суду, господарського суду із заявою про його відшкодування.
Деякі порушення законодавства про захист економічної конкуренції можуть спричинити відшкодування шкоди в подвійному розмірі.
Так, ч. 2 ст. 55 Закону про захист економічної конкуренції передбачає відшкодування шкоди в подвійному розмірі завданої шкоди за наступні порушення антимонопольно-конкурентного законодавства:
—антиконкурентні узгоджені дії;
—зловживання монопольним (домінуючим) становищем;
—здійснення учасниками узгоджених дій — суб´єктами господарювання, заборонених п. 5 ст. 10 даного Закону;
—недотримання умов, передбачених п. 2 ч. З ст. 22 даного Закону, тобто порушення правил перепродажу частин (акцій, паїв) суб´єкта господарювання, придбаних особою, основним видом діяльності якої є проведення фінансових операцій або операцій з фінансовими паперами, якщо таке придбання здійснюється з метою їх подальшого перепродажу за умови, що вказана особа не бере участі в голосуванні у вищестоящому органі або інших органах управління суб´єкта господарювання;
—концентрація без отримання відповідного дозволу органів АМКУ у випадку, якщо наявність такого дозволу необхідна;
—обмеження в господарській діяльності суб´єкта господарювання у відповідь на те, що він звернувся в АМКУ, його територіальне відділення із заявою про порушення законодавства про захист економічної конкуренції;
—невиконання учасниками узгоджених дій, концентрації вимог і зобов´язань, якими було обумовлено рішення про надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію.
На відміну від Закону «Про обмеження монополізму і недопущення недобросовісної конкуренції» даний Закон не передбачає вилучення незаконно одержаного прибутку внаслідок порушення конкурентного законодавства, який би стягувався до державного бюджету. Це пов´язано з тим, що незаконно одержаний прибуток визнається втраченою вигодою і включається до складу шкоди.
Відшкодування шкоди є мірою компенсаційного характеру і задоволення таких вимог проводиться в добровільному порядку або за рішенням суду.
Практика застосування Закону про захист економічної конкуренції свідчить про незначне застосування відшкодування шкоди як міри відповідальності за порушення конкурентного законодавства. Такий стан речей зв´язаний, перш за все, як свідчить аналіз розгляду справ антимонопольними органами, з недостатнім обґрунтуванням сум матеріальної шкоди в ухвалених рішеннях.
Останнє свідчить про недостатнє методичне забезпечення при застосуванні даної норми закону.
Адміністративна колегія обласного територіального відділення, розглянувши справу за заявою ТОВ «Телефонна компанія «Дельта» встановило, що ВАТ «Укртелеком», не надавши мотивованих відповідей на запити ТОВ «Телефонна компанія «Дельта» щодо приєднання телекомунікаційної мережі з індексами 5459*** (шляхом перемикання діючої мережі з індексами 520***, приєднаної до філії ВАТ «Укрте­леком») і приєднанням телекомунікаційних мереж з індексами 6580**, 6590**, 695***, 696***, 506*** (шляхом перемикання діючих мереж відповідних відомчих АТС, приєднаних до філії ВАТ «Укртелеком») до мережі електрозв´язку загального користування міста, у встановлені чинним законодавством граничні терміни, чинило порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачені п. 2
ст. 50 і визначені ч. 1 ст. 13 Закону про захист економічної конкуренції, у вигляді зловживання монопольним становищем на ринку, шляхом здійснення суб´єктом господарювання дій, які привели до ущемлення інтересів інших суб´єктів господарювання, які були б неможливими за умови існування значної конкуренції на ринку.
У ході розгляду справи було встановлено, що в результаті зловживання монопольним становищем, а саме несвоєчасною видачею технічних умов на перемикання діючих АТС дирекцією ВАТ «Укртелеком» була завдана ТОВ «Телефонна компанія «Дельта» матеріальна шкода, яка складається з прямої матеріальної шкоди та упущеної вигоди. Сума матеріальної шкоди склала близько 556 тис. грн. Полягала вона в тому, що після отримання номерного плану товариством було укладено додаткову угоду від 05.09.2004 р. до кредитного договору від 09.07.2000 р. № 20. Цей кредитний договір дозволив товариству, спеціально для розвитку і модернізації згаданих діючих АТС придбати обладнання на суму 428 241 грн. Відсоток по кредиту склав 10% річних.
Таким чином, починаючи з вересня 2004 р. підприємство було вимушене сплатити за рік користування кредитом 42 821 грн. 40 коп. У цей час прибуток, очікуваний від підключення АТС, не був одержаний. Крім того, протягом року підприємство було змушене оплачувати технічне обслуговування і експлуатацію телефонного обладнання в сумі 117 600 грн., у тому числі заробітна плата, комунальні платежі та інші орендні платежі за рік склали 120 000 грн.
Упущена вигода склала 276 000 грн. виходячи з наступного розрахунку: 4 600 (кількість номерів) х 5 грн. (середній прибуток з одного номера на місяць) х 12 (кількість місяців).
Таким чином, загальна сума матеріальної шкоди, завданої товариству діями ВАТ «Укртелеком», яке займає монопольне становище на ринку послуг зв´язку склала:
42821,4 грн.+117600 грн.+120000 грн. + 276000 грн. = 556 421 грн. 40 коп.
Після прийняття рішення у справі ТОВ «Телефонна компанія «Дельта» подала позов до господарського суду області з вимогою відшкодування 556 тис. грн. шкоди. Рішенням суду позовні вимоги заявника були задоволені.

Схожі:

Тема 12. Відповідальність за порушення конкурентного законодавства icon1. Загальні поняття конкурентного права Історія виникнення І розвитку...
Розвиток І становлення законодавства України про конкуренцію І монополії. Структура конкурентного законодавства України
Тема 12. Відповідальність за порушення конкурентного законодавства iconВідповідальність за порушення податкового законодавства
Поняття та підстави застосування відповідальності за порушення податкового законодавства. 4
Тема 12. Відповідальність за порушення конкурентного законодавства iconЗаконодавство
Відповідальність за порушення законодавства про охорону та використання тваринного світу
Тема 12. Відповідальність за порушення конкурентного законодавства iconВідповідальність за порушення законодавства про охорону праці
За кожне порушення може бути застосоване лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні дисциплінарного стягнення необхідно враховувати...
Тема 12. Відповідальність за порушення конкурентного законодавства iconУ яких формах власності можуть перебувати природні ресурси?
За які види порушення норм земельного законодавства настає кримінальна відповідальність?
Тема 12. Відповідальність за порушення конкурентного законодавства iconПерелік питань, які виносяться на екзамен з дисципліни «Охорона праці в галузі»
Відповідальність працівників за порушення законодавства та нормативних актів з охорони праці
Тема 12. Відповідальність за порушення конкурентного законодавства iconВисново к
України, статус та порядок використання мов у різних сферах державного та суспільного життя, встановити відповідальність за порушення...
Тема 12. Відповідальність за порушення конкурентного законодавства icon3. правові наслідки порушення зобов'язання. Відповідальність за порушення зобов'язання
Тема правові наслідки порушення зобов'язання. Відповідальність за порушення зобов'язання
Тема 12. Відповідальність за порушення конкурентного законодавства iconПитання на залік з курсу: «Конкурентне право»
Загальна характеристика конкурентного законодавства сша: гарвардська та чиказька школи
Тема 12. Відповідальність за порушення конкурентного законодавства iconПодатковий кодекс україни
Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2013
звернутися до адміністрації
mir.zavantag.com
Головна сторінка