Расследование убийств § Общие замечания и криминалистическая характеристика убийств




НазваРасследование убийств § Общие замечания и криминалистическая характеристика убийств
Сторінка5/7
Дата конвертації17.06.2013
Розмір1.26 Mb.
ТипДокументы
mir.zavantag.com > Медицина > Документы
1   2   3   4   5   6   7
§ 3. Криміналістична характеристика злочинів

^ Криміналістична характеристика — це система відо­мостей про певні види злочинів, ознаки суб'єкта злочину, його мотиви, предмет посягання, обстановку, злочинні спо­соби, які мають значення для виявлення і розкриття таких діянь криміналістичними засобами, прийомами та методами.

Для розуміння сутності криміналістичної характерис­тики необхідно виходити з того, що в ній відбиваються особ­ливості певного виду злочинів, які мають значення для їх виявлення і розкриття. Такі особливості називають кри­міналістичне значущими.

Для розробки наукових рекомендацій щодо виявлення і розкриття злочинів, всебічного, повного і об'єктивного до­слідження пов'язаних з ними обставин необхідне не тільки узагальнення оперативно-розшукового і слідчого досвіду, практики судового розгляду (слідчо-судової практики), а й глибоке комплексне дослідження самих злочинів певного виду, фактологічних та статистичних даних про них. З цією метою з середини 60-х років у процесі наукових криміно­логічних і криміналістичних досліджень злочинності, ок­ремих видів злочинів почали застосовуватися соціологічні методи. Поряд з вивченням кримінальних справ за спе­ціально розробленими програмами вченими-криміналіста-ми, кримінологами, процесуалістами, психологами прово--------------------------------------------------------------------------- 367

г

Розділ

^ РОЗСЛІДУВАННЯ ЗЛОЧИНІВ

дилися опитування суб'єктів кримінального процесу, а та­кож осіб, засуджених за вчинення злочинів. Таким розроб­кам сприяли розвиток криміналістичних методів до­слідження, міжнаукові зв'язки дисциплін кримінально-правової галузі.

Це закономірно привело до необхідності розробки га­лузевих видів юридичних характеристик відповідних ви­дів злочинів: кримінально-правової, кримінально-проце­суальної, кримінологічної та криміналістичної. Практичне використання криміналістичної характеристики окремих видів злочинів потребує комплексного підходу, пов'язано­го із залученням даних інших видів характеристик злочинів.

Структурну основу цієї системи становлять криміналь­но-правова та кримінально-процесуальна характеристи­ки: система елементів складу злочину і обставин, що під­лягають доказуванню, визначають тією чи іншою мірою структуру кримінологічної та криміналістичної характе­ристик злочину. Залежно від особливостей того чи іншого виду злочинів структура елементів кримінально-правової характеристики конкретизується включенням відповідних факультативних елементів, наприклад, предмет безпосе­реднього злочинного посягання, потерпілий.

^ Сутність криміналістичної характеристики полягає в тому, що вона розглядається як система, що містить ознаки і дані про закономірні зв'язки слідів, які виражені відповідним ступенем вірогідності, встановленої на підста­ві узагальнення даних матеріалів кримінальних справ, та апробованих слідчою практикою. Такі дані складають ос­нову для побудови систем типових версій, які використо­вуються при вирішенні конкретних слідчих завдань, вису­ненні робочих версій. У криміналістиці вживались заходи щодо розробки систем визначення характерних особливо­стей особи, яка вчинила злочин, на підставі аналізу типо-368

______Глава22.Загальні положення методикирозслідування злочинів

вих слідів, особливостей обстановки в аналогічних ви­падках.

У загальнотеоретичному плані можна говорити про криміналістичну характеристику злочинів як про сис­тему, що містить сукупність криміналістична значу­щих ознак. Такий висновок базується на аналізі вже роз­роблених криміналістичних характеристик злочинів окре­мих видів, їх науковому узагальненні, що становить осно­ву для розвитку загального вчення про криміналістичну характеристику злочинів.

Практичне значення криміналістичної характеристи­ки злочинів розкривається у рекомендаціях із встановлен­ня і застосування криміналістичне значущих множиннос­тей ознак злочинів різного ступеня спільності, які харак­теризують:

а) найширші множинності злочинів (наприклад, злочи­ни проти життя та здоров'я особи, злочини проти власнос­ті тощо);

б) групи злочинів (наприклад, вбивства, розкрадання тощо);

в) види злочинів (наприклад, вбивства (при виявленні трупа), привласнення, розтрати майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем тощо);

г) різновиди злочинів (наприклад, вбивство (коли особа потерпілого не встановлена), розкрадання на підприємст­вах того чи іншого виробництва тощо, іноді з конкретиза­цією виду продукції, що виробляється і відрізняється тех­нологією (ковбасної, консервної тощо).

Як і будь-яка система, криміналістична характеристи­ка складається з взаємопов'язаних складових частин — елементів. У літературі по-різному визначаються види та­ких елементів та кількість їх: від прямого слідування сис­темі елементів складу злочину до переліку криміналістич-

------------------------------------------------369

241-280
но значущих елементів, які не завжди структурно узго­джуються з системою кримінально-правової характерис­тики певного виду злочину.

Криміналістичний аспект характеристики злочинів під­порядкований завданням доказування по кримінальній спра­ві. Саме тому структура криміналістичної характерис­тики будується на підставі системи обставин, які вхо­дять до предмета доказування (ст. 64 КПК), і елементів складу злочину, передбачених відповідними статтями КК.

Проте криміналістична характеристика злочинів шир­ша за їх кримінально-правову та кримінально-процесу­альну характеристики, оскільки містить не тільки систему обставин, які мають кримінально-правове значення, а й низку інших чинників. Отже, конкретизація кримінально-правової характеристики здійснюється за рахунок ви­ділення елементів (наприклад, механізму, способу, обста­новки злочину тощо), які мають вирішальне значення для розкриття злочину. При цьому деякі суміжні елементи мо­жуть бути наповнені змістом інших характеристик. Так, елемент «суб'єкт злочину» може містити компоненти, по­в'язані з такими чинниками, як психологічні, що вплива­ють на формування та здійснення злочинної мети. Виходя­чи з цього, криміналістична характеристика злочинів мо­же розглядатися як система, що складається з елементів, котрі містять у собі окремі підсистеми — компоненти:

а) особа злочинця, яка характеризується фізичними, соціально-демографічними даними; категорії посадових ма­теріально відповідальних осіб та інших осіб, які можуть бути причетними до злочину; чинники, що мали вплив на формування та здійснення злочинної мети, створення зло­чинної групи, розподіл ролей між співучасниками тощо;

б) способи готування до злочину (пошук відповідних знарядь злочину, заходи щодо створення лишку сировини,

З/О -----------------------------------------------------------------------

______[лава 22. Загальні положенняІ методикиІ^здзспідувдння злочинів

готової продукції, резерву грошових коштів та ін.); способи вчинення злочину (ненасильницькі дії, заходи щодо заво-лодіння майном, його вилучення, збуту, реалізації); спосо­би приховування злочину (маскування злочинних дій);

в) особа потерпілого (демографічні дані, відомості про спосіб життя, риси характеру, звички, зв'язки і стосунки, ознаки віктимності тощо);

г) предмет посягання: грошові кошти, цінні папери, матеріальні цінності у вигляді сировини, палива, матеріа­лів, напівфабрикатів, готових виробів з урахуванням їх споживчої цінності, які можуть бути віднесені до різних джерел посягання (підзвітні цінності, невраховані цінності, створені при їх виробництві за рахунок лишку, який на­дійшов зі сторони (сторонні цінності), від співучасників, майно, приховане від оподаткування);

ґ) обстановка вчинення злочину: місце як частина ма­теріального середовища, що включає, окрім приміщення та ділянки місцевості, сукупність різних предметів. До об­становки належать також чинники регулятивного харак­теру, що визначають порядок діяльності, фактори пове­дінки людей у побуті й трудовій діяльності;

д) наслідки у вигляді будь-яких змін, викликаних зло­чином, виражені у фізичній матеріальній шкоді, відобра­женій у матеріальній обстановці злочину (характерні сліди пошкоджень, викликані злочинними діями, їх локалізація і взаємозв'язок), та моральній шкоді, заподіяній злочином.

Криміналістична характеристика як накопичувач і дже­рело відомостей про певні види злочинів, виконуючи ін­формаційну функцію, являє собою єдину інформаційну систему. Використання такої системи можливе шляхом одержання та аналізу відомостей щодо окремих елементів і встановлення зв'язків між ними. У цьому розумінні всі елементи системи теоретично рівнозначні, тому поділяти —-------------------------------------------------------------------- 371

24*1-280

Розд/л уегае^т^^МЕТОДИКА РОЗСЛІДУВАННЯ ЗЛОЧИНІВ_______

їх на основні та другорядні недоцільно. У той же час вико­ристання такої інформаційної системи вимагає в кожному конкретному випадку визначення ключового елемента, че­рез який можна здійснити «вхід» у систему з метою одер­жання необхідної інформації. Визначення ключового еле­мента для конкретного випадку залежить від слідчої ситу­ації, яка склалася на даному етапі розслідування, від того, які вихідні дані має слідчий і які з них необхідно встанови­ти. Аналіз кримінальних справ щодо злочинів різних кате­горій показує, що значна частина їх вчиняється способами, ознаки яких не завжди очевидні. Тому їх виявлення і пояс­нення вимагають насамперед знання і використання систе­матизованого опису злочинних способів.

Великого значення набувають рекомендації, побудова­ні на аналізі закономірних зв'язків, які складаються між елементами криміналістичної характеристики. У дослід­женні таких зв'язків міститься перш за все практичне призначення криміналістичної характеристики злочинів. Принципові можливості використання у розслідуванні за­кономірних зв'язків між елементами криміналістичної ха­рактеристики полягають у тому, що за наявності відомос­тей щодо одних типових обставин передбачається існуван­ня інших. Це важливо не тільки для розслідування злочи­ну на початковому його етапі, пов'язаному із встановлен­ням особи, яка вчинила злочин (вбивство, крадіжку тощо), а й для ситуації, коли на початку розслідування, наприк­лад у справах про економічні злочини, особа, причетна до злочину, відома, але не відомі способи його вчинення.

Розглянуті закономірні зв'язки можуть бути однознач­ними і багатозначними (ймовірними). У першому випадку складається такий зв'язок, коли за наявності одних обста­вин можна категорично вважати існуючими обставини, що належать до іншого елемента характеристики. У другому випадку закономірні зв'язки мають ймовірний характер, 372 -----------------------------------------------------------------------

_____Глава 22. Загальні положення методики розслідування злочинів

встановлюють більший або менший ступінь вірогідності, що визначається на підставі даних статистичного обліку типових ознак масиву вивчених кримінальних справ від­повідного виду злочину (певного регіону, періоду).

Криміналістичне дослідження закономірних зв'язків обставин, які характеризують злочини певного виду, ви­магає застосування спеціально розроблених програм з ме­тою отримання статистичних даних про взаємозв'язки та­ких обставин. У деяких випадках простежується законо­мірний зв'язок між особами, які можуть бути причетними до даного виду злочину, і способом його вчинення і прихо­вування, застосування певних знарядь злочину (рис. 35). Такий зв'язок має вірогідний характер і може бути підста­вою для побудови системи типових версій, що використо­вуються з урахуванням фактичних даних по справі, яка розслідується, для висунення та перевірки робочих слід­чих версій.



^ Рис. 35. Загальна структура зв'язків елементів криміналістичної характеристики злочинів

373

Розділ четвертий. МЕТОДИКА РОЗСЛІДУВАННЯ ЗЛОЧИНІВ________

Кожний з елементів системи пов'язаний з іншими пря­мо та опосередковано, що значною мірою визначає харак­тер зв'язків між ними. Залежно від рівня та обсягу слідчо­го завдання аналіз таких зв'язків може охоплювати різну кількість елементів. У будь-якому випадку можна просте­жити прямий зв'язок між елементами «особа злочинця» і «спосіб злочину», який виявляється у тому, що лише особи з певними характерологічними даними або ті, що займа­ють певну посаду, можуть використовувати певний зло­чинний спосіб. У той же час на даний зв'язок впливають побічні обставини, що стосуються предмета злочинного по­сягання та обстановки злочину.

§ 4. Криміналістичне вчення про розкриття злочинів

У криміналістиці вирішення даного питання є неодноз­начним. Існує низка концепцій, одна з яких, наприклад, полягає в тому, що розслідування злочинів не обов'язково пов'язане з їх розкриттям, оскільки у деяких випадках вже під час розгляду матеріалів, що містять ознаки злочи­ну, або на початковому етапі розслідування є досить дока­зової інформації, яка вказує на певну особу, причетну до вчинення злочину. У зв'язку з цим й виник термін «оче­видні» злочини, який є умовним і відбиває конкретну ситу­ацію, коли особа, яка проводить розслідування, приходить до ймовірного знання про конкретну особу, яка вчинила злочин. Така ситуація звичайно створюється при затри­манні особи на місці вчинення злочину, розслідуванні еко­номічних злочинів, пов'язаних з конкретною діяльністю певних категорій матеріально відповідальних осіб, служ­бових злочинів, вчинених певним колом осіб, наділених службовими повноваженнями, і таких, які мають доступ до документів, матеріальних цінностей тощо. 374 -----------------------------------------------------------------------

^^

Залежно від повноти первісної інформації можна гово­рити й про «неочевидні» злочини, що вимагають встанов­лення особи, яка вчинила даний злочин.

Правильне визначення суті розкриття злочину має ва­жливе криміналістичне значення, оскільки воно пов'язане з побудовою структури окремих методик розслідування, визначенням його етапів. При цьому в основі такого рішен­ня повинно бути положення ч. 2 ст. 98 КПК: «якщо на мо­мент порушення кримінальної справи встановлено особу, яка вчинила злочин, кримінальну справу повинно бути по­рушено щодо цієї особи». У таких випадках виникає ситу­ація, коли конкретний злочин може бути віднесений до «оче­видних».

Визначення поняття розкриття злочину має істотне значення для побудови об'єктивної системи статистики боротьби зі злочинністю, що здійснюється правоохоронни­ми органами.

Розкриття злочинів тісно пов'язане з розшуковою дія­льністю і значною мірою залежить від ефективності роз-шукових дій слідчого і оперативно-розшукових заходів, що здійснюються органами дізнання за його дорученням, а також заходів, що проводяться цими органами при вико­нанні ними функціональних обов'язків відповідно до зако­нів України «Про міліцію», «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про Службу безпеки України», «Про органі­заційно-правові основи боротьби з організованою злочин­ністю».

Розмежування функцій слідчого, органів дізнання та оперативно-розшукових органів у цій діяльності проводи­ться залежно від характеру і особливостей об'єктів розшу­ку. Наприклад, стосовно обвинуваченого, якщо місце перебу­вання його не встановлено, оголошується розшук (статті 138, 139 КПК) або коли не встановлено особу, яка вчинила зло-- 375

Розділ четвертий. ^ МЕТОДИКА РОЗСЛІДУВАННЯ ЗЛОЧИНІВ________

чин, орган дізнання продовжує виконувати оперативно-розшукові дії (ч. З ст. 104 КПК). Це ж стосується розшуку осіб, які зникли, щодо яких є підстави гадати, що вони мог­ли бути вбиті (розшук трупа, його частин), або ж предме­тів (злочинного посягання, знарядь злочину).

Оперативно-розшуковий аспект розкриття злочинів пов'язаний з діяльністю органів дізнання, у зв'язку з чим на них покладається вжиття необхідних заходів з метою виявлення ознак злочину і особи, яка його вчинила (ст. 103 КПК).

Як свідчить практика (на основі так званої неліченої статистики) та експертні оцінки криміналістів, початковий етап (приблизно перші десять днів розслідування) інтен­сивної роботи з розкриття злочину значною мірою визна­чає успіх розслідування в подальшому. У цей період має застосовуватися комплекс криміналістичних методів і за­собів розкриття злочину, слідчих і організаційних дій, опе-ративно-розшукових заходів.

Розшукова діяльність становить функцію оператив-но-розшукових органів, органів дізнання та досудового слідства. Одна частина розшуку належить до оператив-но-розшукової діяльності та має на меті встановлення і ви­явлення об'єктів розшуку, а друга його частина, прита­манна органам досудового слідства, пов'язана з вирішен­ням завдання виявлення вже встановлених об'єктів роз­шуку. За цією лінією проводиться розмежування функціо­нальних обов'язків правоохоронних органів.

Розшукова діяльність при розслідуванні різних видів злочинів передбачає комплекс дій, спрямованих на:

1) створення умов, що ускладнюють перебування осо­би, яка переховується, на нелегальному становищі, пере­шкоджають їй перебувати у певному місці, вільно пере-

376 —----------------------------------------------------.--------



______Глава 22. Загальні положення методикиІ розслідування злочинів

мішатися (проживати, оформлюватися на роботу, навча­тися та ін.);

2) створення обстановки, що змушує того, хто перехо­вується, шукати зв'язків зі своїм оточенням, змінювати місце перебування і тим самим демаскувати себе;

3) створення у особи, яку розшукують, суб'єктивного уявлення про хід розслідування і розшукову діяльність шляхом суворого дотримання вимог про недопустимість розголошення даних досудового слідства (ст. 121 КПК, ст. 387 КК);

4) використання можливостей впливу на особу, яку розшукують, через її оточення з метою схилити до явки з повинною.

Розшукові дії проводяться у різних ситуаціях. Залеж­но від виду об'єкта розшуку, ступеня його встановлення, індивідуалізації, наявності інформаційного матеріалу, ре­єстраційних даних та інших чинників слідчий здійснює різні дії. Слід мати на увазі, що орган дізнання відповідно до ст. 104 КПК проводить слідчі дії щодо встановлення особи, яка вчинила злочин (що не є тяжким), і невідкладні слідчі дії по справах про тяжкі злочини.

Невідкладні й первісні слідчі дії є криміналістичними поняттями. У більшості випадків вони здійснюються на по­чатковому етапі розслідування. Разом з тим, невідкладно­го характеру набувають відповідні слідчі дії й на наступ­них етапах розслідування.

Розкриття злочинів значною мірою залежить від спо­собів їх приховування. ^ Способи приховування злочинів по­діляються на групи, пов'язані з такими особливостями:

1) утаювання інформації, її джерел пасивними спосо­бами (умовчання, неповідомлення, відтягнення часу, від­мова від дачі показань тощо) і активними способами (при-

----------------------------------------------------------------------------- 377
ховання знарядь злочину, предметів посягання, матеріаль­них цінностей, грошових коштів та ін.);

2) знищення інформації (слідів злочинця, наслідків його дій);

3) маскування інформації, прийоми якого спрямовані на викривлення уявлення про особу злочинця, спосіб його дій та інші обставини злочину (зміна зовнішнього вигляду особи, яка вчинила злочин, зміна звичайного розташуван­ня предметів тощо); фальсифікацію (підроблення) інфор­мації, створення неправдивої інформації, що виходить від заявників (свідомо неправдива заява, донос), учасників кримінального процесу (свідомо неправдиві показання); створення фальшивих слідів, предметів, документів, їх підміна тощо; інсценування злочинів (удаване створення обстановки, яка не відповідає події, що відбулась, з метою приховати злочин і спрямувати розслідування у помилко­вому напрямі).

У системі розкриття злочинів одним з важливих на­прямів є робота слідчого і оперативно-розшукових органів по «гарячих слідах». Даний термін характеризує сліди (матеріальні та ідеальні) як такі, з моменту залишення яких минуло мінімум часу, що не вплинуло на необоротні зміни «неостиглих» слідів.

Як «гарячі сліди» можуть виступати будь-які зміни, що відбулися внаслідок злочину, у вигляді слідів-відобра-жень, речовин, матеріалів, виробів та інших предметів. До таких слідів належать також факти, які викладаються у поясненнях і показаннях різних осіб про подію злочину та його обставини.

Чинник часу як характеристика ступеня збереження матеріальних слідів залежить від їх виду, умов створення, місця знаходження та інших обставин. Стосовно слідів-відображень (сліди рук, взуття, транспортних засобів,

378 --

______Глава 22. Загальні положення методики розслідування злочинів

знарядь та інструментів тощо), то можливість їх викорис­тання як «гарячих» пов'язана з визначенням їх «свіжості» за відносними фізичними ознаками (насиченість потожи-рового шару слідів папілярних ліній, невивітрений ґрунт у сліді взуття та ін.), ситуаційними ознаками (наприклад, метеорологічний вплив — слід взуття на свіжому снігу).

Важливим засобом, що сприяє розкриттю злочинів по «гарячих слідах», є прийоми визначення приналежності слідів до справи при провадженні первісних слідчих дій, насамперед під час огляду місця події, обшуку та ін.

Велике значення має застосування прийомів, за допо­могою яких можна встановити:

а) просторово-часові зв'язки між окремими слідами зло­чину та обставинами події;

б) ідентифікаційні та ситуаційні властивості слідів та їх доказову цінність;

в) причини відсутності або наявності слідів як фактів, що суперечать природному перебігу аналогічних подій (не­гативні обставини).

Зазначені обставини можуть бути встановлені шляхом застосування комплексу криміналістичних прийомів:

1) вивчення окремих слідів злочину;

2) вивчення комплексу слідів (матеріальних та ідеальних);

3) порівняльного аналізу даних вивчення слідів і опе-ративно-розшукової інформації;

4) порівняльного аналізу даних вивчення слідів і моде­лей аналогічних типових ситуацій;

5) з'ясування причин розбіжностей (суперечностей) між даними вивчення слідів та іншими джерелами інфор­мації;

__________________________________. ---------- 379

розсл ідуван ня _з_лочинів

6) перевірки висунутих у зв'язку з такими суперечнос­тями слідчих версій шляхом проведення відповідних слід­чих дій та оперативно-розшукових заходів.

Застосування даного комплексу прийомів на початко­вому етапі розкриття злочинів по «гарячих слідах» має ви­значальне значення. Це пояснюється особливістю початко­вого етапу розслідування як періоду, що настає здебіль­шого безпосередньо після вчиненого кримінального діяння, інтенсивна робота під час якого забезпечує «наближення» до події злочину (чинник наближення).

Розкриття злочинів по «гарячих слідах» розпочина­ється як тільки виявляються ознаки злочину, у зв'язку з чим на підставі КПК і чинного законодавства, що регла­ментує оперативно-розшукову діяльність та організацій­но-правові основи боротьби із організованою злочинністю, вживаються такі заходи:

1) припинення протиправних дій злочинця;

2) затримання злочинця на місці вчинення злочину і достав лення його до місця утримання;

3) вжиття заходів щодо ліквідації наслідків злочину;

4) виявлення і збереження джерел інформації про по­дію злочину;

5) попереднє дослідження і перевірка інформації про ознаки злочину.

Особливістю цієї діяльності є те, що її часто здійсню­ють особи, які опинилися на місці події: оперативні праців­ники, дільничні інспектори, члени патрульно-постових груп, контрольно-перепусткових пунктів, представники охоро­ни підприємств, установ, організацій, які передусім вжи­вають заходів щодо припинення злочинних дій, затриман­ня злочинця на місці вчинення злочину, надають допомогу потерпілим, охороняють затриманих осіб до прибуття слід­чо-оперативної групи, чергового наряду міліції або достав-380 - - : -

_____Глава 22. Загальні положення[методикиІ розслідування злочишв

ляють їх до найближчого місця утримання; вживають за­ходів щодо охорони місця події (видаляють сторонніх осіб, виставляють огорожі), встановлюють очевидців, інших свід­ків, їх адреси.

На цьому етапі розкриття злочинів по «гарячих слі­дах» особлива роль належить черговому відповідного орга­ну внутрішніх справ. Отримавши повідомлення про зло­чин, черговий вживає заходів щодо його розкриття, а саме:

а) інструктує по телефону заявника про його наступ­ні дії;

б) направляє найближчий наряд патрульно-постової служби до місця події;

в) сповіщає про подію дільничного інспектора;

г) направляє до місця події наряд міліції та слідчо-опе­ративну групу;

ґ) повідомляє про подію начальника міліції (РВВС);

д) забезпечує постійний зв'язок з місцем події та слід­чо-оперативною групою.

Наступний етап розкриття злочину по «гарячих слі­дах» розпочинається після прибуття до місця події слід­чо-оперативної групи. Діяльність слідчого (дізнавача) спо­чатку спрямовується на оцінку слідчої ситуації, що скла­лася, вирішення питання про наявність ознак злочину, вжиття оперативно-розшукових або організаційних захо­дів для розкриття злочину по «гарячих слідах». З цією ме­тою паралельно з оглядом, якщо кримінальна справа по­рушена, можуть проводитися інші невідкладні слідчі дії (допит, обшук). Одночасно складаються орієнтувальні дані для розшуку відповідних осіб, знарядь злочину, викраде­них предметів. ----------------------------------------------------------------------- 381

^ Розділ четвертий. МЕТОДИКА РОЗСЛІДУВАННЯ ЗЛОЧИНІВ_______

До оперативно-розшукових заходів, що вживаються, належать такі:

а) переслідування і затримання злочинця за запахови­ми слідами за допомогою службово-розшукового собаки;

б) організація загороджувальних заходів та перекрит­тя шляхів відходу злочинця;

в) організація пошуково-розшукового патрулювання за участю потерпілого або свідків-очевидців;

г) організація засідок у місцях ймовірної появи злочинця;

ґ) спостереження за місцями значного скупчення лю­дей (ринки, вокзали, магазини та ін.);

д) «прочісування» території, прилеглої до місця події;

е) організація поквартирного опитування осіб, які про­живають поблизу місця події.

Розкриття злочину може розпочатися від: а) предме­тів, що були знайдені на місці події; б) слідів-відображень; в) знаряддя вчинення злочину (інструменти, зброя, транс­портні засоби); г) способу вчинення злочину; ґ) ознак зов­нішності злочинця, що збереглися у пам'яті потерпілих, очевидців.

На даному етапі великого значення набуває проведен­ня тактичної операції «Розшук», яка проводиться для по­шуку особи за ознаками зовнішності і містить:

1) допит потерпілих, свідків-очевидців;

2) складання словесного портрета, малюнків по пам'яті та ін.;

3) пред'явлення потерпілим, свідкам-очевидцям фото­знімків з оперативних обліків;

4) здійснення оперативних заходів з метою впізнання злочинця;

382------------------------------------------------------------------------------------------

_____Глава 22. Загальні положення методики розслідування злочинів

5) перевірку даних за криміналістичними обліка­ми картотек осіб, які зникли безвісти, невпізнаних трупів та ін.;

6) призначення портретно-криміналістичної, комплек­сної судово-медичної та криміналістичної експертиз для ідентифікації невпізнаного трупа.

Особливе місце у системі розшуку злочинця на стадії, розкриття злочину посідає робота щодо використання слідів рук, виявлених на місці події, яка включає:

1) огляд слідів (за участю фахівця);

2) перевірку за картотекою слідів пальців рук з місць нерозкритих злочинів;

3) перевірку за дактилоскопічною картотекою осіб, які перебувають на криміналістичному обліку;

4) призначення дактилоскопічної експертизи за наяв­ності підозрюваних;

5) допит підозрюваного з пред'явленням висновку дак­тилоскопічної експертизи.

До завершальної стадії виконання невідкладних слід­чих дій накопичується достатньо відомостей з основних джерел інформації, у деяких випадках — встановлюється підозрювана особа. Ця стадія має аналітичний характер. Слідчий працює над матеріальними джерелами інформа­ції: проводить їх огляд і попереднє дослідження із засто­суванням технічних засобів; вирішує питання про їх відне-сеність і придатність для використання, проводить фікса­цію не виявлених раніш ознак.

Для попереднього дослідження слідчий залучає фахів­ців, проводить перевірку показань, отриманих від свідків-очевидців, які співставляються з механізмом злочину. На підставі аналізу зібраної Інформації висуваються слідчі та розшукові версії. -------------------------------------------------------------------------- 383

^ Розділ четвертий. МЕТОДИКА РОЗСЛІДУВАННЯ ЗЛОЧИНІВ_______

На цій стадії може виникнути необхідність у створенні слідчо-оперативних груп, загальному плануванні їх діяль­ності. У зв'язку з цим склалися певні організаційні форми взаємодії слідчого з органами дізнання:

1) взаємне інформування про встановлені по справі факти, що стосуються предмета розслідування;

2) спільне планування розслідування по кримінальній справі, особливо тоді, коли винні у вчиненні злочину не встановлені;

3) спільне проведення слідчих і розшукових дій;

4) дача слідчим відповідно до положень статей 114, 118, 191 КПК доручень оперативним працівникам про про­ведення ними самостійно окремих слідчих дій і розшуко­вих заходів.

§ 5. Основи взаємодії та інформаційного забезпечення в методиці розслідування злочинів

Питання взаємодії слідчого та оперативно-розшуко-вих органів у розкритті злочинів розглядаються в різних розділах криміналістики: у загальнотеоретичному плані — як проблема, що має загальне значення для вирішення так­тичних і методичних завдань розслідування в цілому, та окремо — у криміналістичній тактиці та криміналістичній методиці. Однак найбільш повне та предметне вираження дана проблема отримує в методиці розслідування злочи­нів, де на основі загальнотеоретичних положень криміна­лістики питання взаємодії реалізуються в окремих мето­диках розслідування.

Термін «взаємодія» в КПК відсутній, але він засто­совується в інших законах України — «Про оперативно-розшукову діяльність» (ст. 4, п. 4 ст. 7), «Про організацій­но-правові основи боротьби з організованою злочинністю» 384 --------------------------------------------------------------------------

_____Глава 22. Загальні положення методики розслідування злочинів

(розділ V). У зв'язку з цим даний термін та саме поняття «взаємодія» відрізняється від таких близьких до них за змістом понять, як «взаємозв'язок», «узгоджені дії», «ко­ординація», «сприяння», «виконання доручень та вказі­вок», «надання допомоги» та інші, зміст яких роз'яснюєть­ся у відповідних правових нормах або випливає з їхнього змісту.

Відповідно до ч. З ст. 114 КПК взаємодія слідчого з опе-ративно-розшуковими органами здійснюється головним чи­ном у процесі досудового слідства. Однак, виходячи зі змісту ч. 4 ст. 97, ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 191 КПК, така взаємо­дія можлива й до порушення кримінальної справи, а від­повідно до ч. 2 ст. 138, ч. 1 ст. 139 КПК — й після зупинення досудового слідства.

Оперативно-розшукові заходи мають переважно пошу­ковий характер, здійснюються спеціальними негласними методами та засобами та мають на меті своєчасне виявлен­ня злочинів і осіб, які їх вчинили, знарядь злочину, викра­деного майна, встановлення фактичних даних, важливих для розслідування, а також обставин, що сприяли вчинен­ню злочинів. Така діяльність ґрунтується на положеннях законів України «Про міліцію», (пп. 2, 9 ст. 10, п. 10 ст. 11), «Про оперативно-розшукову діяльність» (от. 8), «Про орга­нізаційно-правові основи боротьби з організованою зло­чинністю» (статті 13—15) та ін.

У криміналістиці є декілька визначень взаємодії орга­нів розслідування злочинів, узагальнюючи які взаємодію правоохоронних та інших державних органів і посадо­вих осіб у процесі розкриття і розслідування злочинів можна розглядати як узгоджену діяльність різних ла­нок однієї або декількох організаційних систем, спрямо­вану на досягнення загальної мети з найменшими ви­тратами сил, засобів і часу. -----------------;--------------------------------------------------------- 385

25 1-280

Розділ четвертий. МЕТОДИКА РОЗСЛІДУВАННЯ ЗЛОЧИНІВ________

Взаємодія як найбільш організована і ефективна фор­ма боротьби правоохоронних органів зі злочинністю харак­теризується певними основними властивостями. У зв'язку з цим вона розглядається як вищий ступінь консолідації сил і засобів правоохоронних та контролюючих органів, наділених законом відповідними повноваженнями (серед яких один з основних видів — взаємодія слідчого та опера-тивно-розшукових органів), у різних сполученнях участі залежно від виду злочину, що розслідується, складності завдань, що вирішуються, необхідності використання від­повідних засобів, прийомів та методів.

Основою взаємодії є обов'язкова участь відповідних правоохоронних та контролюючих органів у розкритті злочинів з виділенням для цього необхідних, специфічних для кожного органу, джерел інформації, сил та засобів. Слід зазначити, що така взаємодія не зводиться лише до обміну процесуальною, оперативно-розшуковою та іншою службовою інформацією, передбаченою відповідними за­конодавчими актами. Йдеться також про реалізацію цієї інформації шляхом проведення спільних дій, обговорення отриманих результатів, планування подальших заходів, спрямованих на розкриття злочинів.

У боротьбі зі злочинністю правоохоронні органи станов­лять єдину систему. Однак єдність системи як основна ви­мога ефективної діяльності потребує оптимальної цілесп­рямованості та узгодженості усіх її елементів, тобто струк­тур різної відомчої приналежності та підпорядкованості.

Необхідно особливо відзначити повернення до ідеї спів­робітництва правоохоронних органів з громадськими фор­муваннями по охороні громадського порядку, застосуван­ня накопиченого раніше досвіду роботи в цьому напрямі, створення нових видів таких формувань, залучення їх до участі у боротьбі зі злочинністю. 386--------------------------------------------------------------------------

Глава 22. Загдльнмтдгюженя
Вид системи взаємодії, що вивчається криміналісти­кою, відбиває лише частину системи: «слідчий — оператив-но-розшукові органи». До реальної системи взаємодії, що здійснюється в практичній діяльності, входять органи про­куратури, органи внутрішніх справ, Служби безпеки, де­які державні органи України (Національний банк, Мініс­терство фінансів, Міністерство економіки, Державна митна служба, Фонд державного майна, Антимонопольний комітет, Державний комітет у справах охорони державного кордону, Державна податкова адміністрація, Державна контрольно-ревізійна служба та ін.), а також експерти, фахівці та кон­сультанти відповідних галузей знань, аудитори, представни­ки підприємств, установ та організацій, об'єднань громадян, громадські формування по охороні громадського порядку. Особливе місце в даній системі посідають спеціальні підроз­діли органів внутрішніх справ та Служби безпеки України по боротьбі з організованою злочинністю та корупцією.

Найбільш загальним видом взаємодії є координація діяльності правоохоронних органів. Цей вид взаємодії має широкий характер та спрямований на узгодження у ви­рішенні загальних питань боротьби зі злочинністю, в тому числі розробки стратегії, тактики та практичних рекомен­дацій по боротьбі зі злочинністю, а також її профілактики. Форми взаємодії в цьому випадку специфічні і мають в ос­новному організаційний характер. До них належать між­відомчі оперативні наради, обмін інформацією, розробка спільних доповідей про стан злочинності, основні напрями та результати боротьби з нею.

Взаємодія слідчого та оперативних підрозділів у про­цесі розкриття та розслідування злочинів є найбільш по­ширеним та важливим видом взаємодії, необхідною умо­вою успіху в розкритті злочинів. Форми взаємодії слідчого, органу дізнання та оперативно-розшукових органів по­діляються на: 1) нормативно-правові, що випливають з по-- . - 387

254-280

четвертий. МЕТОДИКА РОЗСЛІДУВАННЯ ЗЛОЧИНІВ________

ложень КПК, законів України, які регулюють діяльність органів внутрішніх справ, Служби безпеки України, про­куратури та 2) організаційно-тактичні.

Перша форма взаємодії стосується питань:

а) передачі слідчому матеріалів про виявлені шляхом оперативно-розшукових заходів ознаки злочину для ви­рішення питання про порушення кримінальної справи;

б) проведення слідчим процесуальних дій одночасно зі здійсненням органом дізнання узгоджених оперативних заходів;

в) проведення оперативно-розшукових заходів по спра­ві, в якій не встановлена особа, яка вчинила злочин, після передачі цієї справи слідчому;

г) виконання доручень слідчого щодо проведення роз-шукових дій;

ґ) здійснення заходів щодо встановлення особи, яка підлягає притягненню як обвинувачений після припинен­ня досудового слідства;

д) отримання інформації та документів про операції, рахунки, внески, внутрішні та зовнішні економічні угоди фізичних і юридичних осіб.

Друга форма взаємодії стосується питань:

а) спільної розробки версій і узгодженого планування слідчих дій та оперативно-розшукових заходів;

б) організації слідчо-оперативних груп (СОГ), до скла­ду яких входять слідчі та оперативні працівники. Дана форма взаємодії отримала поширення як одна з ефектив­ніших, особливо, коли йдеться про розслідування склад­них тяжких злочинів, вчинених організованою злочинною групою, багатоепізодної злочинної діяльності.

Поряд з такими нормативно-правовими формами вза­ємодії, як виконання органом дізнання доручень слідчого 388-----------------------------------------------------------------------

______Глава 22. Загальні положення методики [розслідуванню

щодо проведення слідчих дій, сприяння слідчому при про­веденні окремих слідчих дій, передача відповідним спе­ціальним підрозділам оперативної інформації, документів та інших матеріалів, пов'язаних з організованою злочин­ністю, слід виділити організаційно-тактичні форми вза­ємодії, а саме: спільний виїзд слідчого та працівників орга­нів дізнання на місце події, проведення слідчими та пра­цівниками органів дізнання тактичних операцій, спільні виїзди слідчих та працівників органів дізнання в інші міс­та, райони для виконання комплексу слідчих дій, операти­вно-розшукових та інших заходів. Розслідування злочи­нів, вчинених організованими злочинними угрупованнями, може викликати необхідність виїздів до зарубіжних дер­жав.

Взаємодія прокурора із слідчим має місце, коли:

а) прокурор дає доручення та вказівки слідчому щодо конкретних справ;

б) слідчий передає кримінальні справи за підслідністю та приймає до свого провадження кримінальні справи;

в) прокурор сам бере участь у розслідуванні та прово­дить слідчі дії;

г) прокурор бере участь у проведенні окремих слідчих дій.

Необхідність наукового забезпечення розслідування визначає види взаємодії слідчого з експертом, фахівцем у відповідних галузях знань. Така взаємодія здійснюється в процесі:

а) виконання доручень правоохоронних органів при проведенні ревізій, перевірок та інших дій щодо контролю за дотриманням законодавства України;

б) підготовки та проведення огляду місця події;

в) проведення інших слідчих дій (слідчого експеримен­ту, перевірки показань на місці, обшуку тощо); __________________________________________—---- 389

Розділ четвертий. ^ МЕТОДИКА РОЗСЛІДУВАННЯ ЗЛОЧИНІВ

г) підготовки та збирання матеріалів для експертного дослідження;

ґ) складних експертних досліджень, коли попередні ре­зультати потребують уточнення питань, поставлених слід­чим, або виникає необхідність у додаткових матеріалах.

При розслідуванні злочинів, що вчиняються у сфері економіки, великого значення набуває взаємодія слідчого з установами Національного банку, Антимонопольного ко­мітету, Фонду державного майна, Державної податкової адміністрації, Державної контрольно-ревізійної служби та інших державних органів України, що мають право конт­ролю за дотриманням організаціями та громадянами зако­нодавства. Даний вид взаємодії може здійснюватися в та­ких формах:

а) передача отриманої при здійсненні контрольних функ­ції та аналізі інформації, відомостей, що можуть містити ознаки злочинної діяльності;

б) отримання відомостей з автоматизованих інформа­ційних та довідкових систем і банків даних, що створюю­ться Антимонопольним комітетом, Фондом державного майна, Державною митною службою, Державним коміте­том статистики, іншими міністерствами, відомствами, бан­ківськими, фінансовими органами та організаціями, в тому числі інформації про реальні прояви злочинної діяльності;

в) спільна розробка пропозицій, спрямованих на з'ясу­вання та усунення умов, що сприяли вчиненню злочинів даного виду.

У справах про економічні злочини слідчі податкової міліції взаємодіють з іншими державними органами щодо перевірки своєчасності подання документів, пов'язаних з підприємницькою або зовнішньоекономічною діяльністю. Органи Державної митної служби сприяють проведенню оперативно-розшукових заходів (у зоні митного контро-390-----------------------------------------------------------------------

______Глава 22. Загальні_^

лю), проводять перевірку законності дій організацій та громадян, пов'язаних з переміщенням предметів через ми­тний кордон України.

При розслідуванні різних видів злочинів залежно від специфіки сфери їх вчинення, предмета посягання, зло­чинних способів, що застосовуються, винних осіб слідчий чи орган дізнання взаємодіють з різними державними ор­ганами. При розслідуванні злочинів проти життя та здоро­в'я громадян, діянь, пов'язаних із незаконним обігом нар­котичних засобів, психотропних речовин тощо, виникає необхідність у взаємодії з медичними закладами, викорис­танні допомоги фахівців — фармацевтів, хіміків, ботаніків, банку даних з цих питань.

Взаємодія слідчого з працівниками оперативно-роз­шукових органів та інших служб органів внутрішніх справ необхідна при підготовці та проведенні різних слідчих дій та реалізації отриманих результатів. Відповідно до ч. З ст. 114 КПК слідчий по розслідуваних ним справах має право давати органам дізнання доручення і вказівки щодо провадження розшукових та слідчих дій і вимагати від ор­ганів дізнання допомоги при провадженні окремих слідчих дій. Такі доручення і вказівки слідчого є для органів діз­нання обов'язковими.

Відповідно до Закону України «Про оперативно-роз-шукову діяльність» підрозділи, які здійснюють оператив-но-розшукову діяльність, повинні виконувати письмові до­ручення слідчого про проведення оперативно-розшукових заходів, здійснювати взаємодію між собою та іншими пра­воохоронними органами з метою швидкого і повного роз­криття злочинів та встановлення винних.

Згідно з ч. 4 ст. 191 КПК органи внутрішніх справ зобо­в'язані надавати слідчому допомогу в проведенні огляду.

-----------------------------------------------------^^__------------------ 391

^ Розділ четвертий. МЕТОДИКА РОЗСЛІДУВАННЯ ЗЛОЧИНІВ________

Це перш за все стосується проведення найскладнішого йо­го виду — огляду місця події.

Орган міліції зобов'язаний повідомити слідчого про знайдені ним ознаки злочину та вжити заходів щодо охо­рони місця події, а також попередження злочинних дій, надання допомоги потерпілим, усунення наслідків злочи­ну, переслідування злочинців, по «гарячих слідах».

Взаємодія проявляється у підготовці та проведенні огляду, а саме: визначенні меж місця події та спрямування огляду, поділенні його на вузли, встановленні свідків, орга­нізації роботи кінолога та ін. По закінченні огляду взаємо­дія спрямовується на проведення невідкладних слідчих дій та оперативно-розшукових заходів за результатами спільної роботи на місці події. Важливу роль в огляді відіграють фахівці відповідних галузей — криміналісти, судові медики, автотехніки та ін.

392

. Розслідування вбивств

1   2   3   4   5   6   7

Схожі:

Расследование убийств § Общие замечания и криминалистическая характеристика убийств iconОперативная характеристика убийств и преступлений связанных с причинением тяжкого вреда здоровью
В настоящее время одной из острых проблем является раскрытие и расследование убийств и причинения тяжкого вреда здоровью. Проблема...
Расследование убийств § Общие замечания и криминалистическая характеристика убийств iconОсновная масса лиц, совершающих насильственные преступления и хулиганство,...
Они активно участвуют в совершении убийств, грабежей, разбоев, вымогательств, бандитизма, иногда выступают даже в роли организаторов...
Расследование убийств § Общие замечания и криминалистическая характеристика убийств icon12. Общие положения криминалистической тактики
Понятие криминалистической тактики Криминалистическая тактика – это раздел криминалистики, в котором представлена система теоретических...
Расследование убийств § Общие замечания и криминалистическая характеристика убийств iconДжон Коннолли Темная лощина Чарли Паркер 02
Потомственный полицейский, Паркер всегда считал себя наследником дела, которому служил его дед. Но он никогда не воспринимал эту...
Расследование убийств § Общие замечания и криминалистическая характеристика убийств iconПлан общие понятия о производственном травматизме, профессиональных...
Расследование и оценка производственного травматизма и профессиональной заболеваемости
Расследование убийств § Общие замечания и криминалистическая характеристика убийств iconК их числу можно отнести следующие
Подобное криминальное регулирование взаимоотношений в среде предпринимательства приводит к росту умышленных убийств и причинений...
Расследование убийств § Общие замечания и криминалистическая характеристика убийств iconИнструкция по сбору миллиона подписей «За»
В российской Федерации с 1920 года убийство ребенка в материнской утробе считается хирургическим и медикаментозным прерыванием беременности...
Расследование убийств § Общие замечания и криминалистическая характеристика убийств iconСаймон Скэрроу Орел и Волки
Верики. Никто и не подозревал, что, казалось бы, мирное поручение повлечет за собой череду политических интриг, предательств и кровавых...
Расследование убийств § Общие замечания и криминалистическая характеристика убийств iconМэри Хоффман Город Масок
Город Беллеция (Венеция в нашем мире) вызывает удивление, с кинематографической точностью к деталям, с чувственностью шелка и бархата,...
Расследование убийств § Общие замечания и криминалистическая характеристика убийств iconКнига предоставлена группой
Не менее подозрительны и отношения Эли с отцом — да и отец ли он ей? Кто она и какое отношение имеет к череде ритуальных убийств,...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2013
звернутися до адміністрації
mir.zavantag.com
Головна сторінка