Характеристика основних методів вимірювання реального виконання робіт у процесі контролю




НазваХарактеристика основних методів вимірювання реального виконання робіт у процесі контролю
Сторінка1/5
Дата конвертації15.07.2013
Розмір0.52 Mb.
ТипДокументы
mir.zavantag.com > Математика > Документы
  1   2   3   4   5

  1. Суть, зміст менеджменту та управління.

Менеджмент часто розглядають і як вид професійної діяльності. З цієї точки зору для розуміння сутності менеджменту важливо знати, хто такі менеджери і чим їх діяльність відрізняється від діяльності інших категорій робітників.

Директор, керівник групи, начальник, завідувач тощо - всі ці слова позначають посади. Люди, які обіймають ці посади можуть бути об’єднані загальним поняттям «менеджер», оскільки можна визначити наступні спільні для них ознаки діяльності: менеджер має хоча б одного підлеглого; менеджер управляє частиною або всією організацією, в якій він працює; менеджер отримує певні повноваження та приймає в їх межах рішення, що матимуть наслідки для інших співробітників організації.

Все це і є тими компонентами, з якими доводиться мати справу менеджеру. У відповідності до цього розрізняють наступні сфери менеджменту: виробничий менеджмент; фінансовий менеджмент; управління персоналом; управління дослідженнями та розробками; облік; маркетинг; загальна адміністрація.

  1. ^ Характеристика основних методів вимірювання реального виконання робіт у процесі контролю.

Менеджери зазвичай використовують чотири основних методи вимірювання:

^ Особисті спостереження виявляються у отриманні інформації про реальну діяльність підлеглих безпосередньо менеджером.

Переваги: відсутність фільтрації інформації; отримання ширшого кола інформації, яка непосильна для інших методів (ступінь задоволення роботою, ентузіазм тощо).

Недоліки: значний вплив особистих якостей менеджера; значні витрати часу; негативна реакція підлеглих (сприйняття особистого контролю менеджера як прояву недовіри).

^ Статистичні звіти набувають ширшого застосування в управлінському контролі внаслідок використання комп’ютерних технологій.

Переваги: згрупованість і упорядкованість інформації у вигляді розрахунків, таблиць, схем, рядів динаміки тощо; легка каталогізація, можливість посилання.

Недоліки: інформаційна обмеженість (зосередженість лише на окремих, хоча і ключових сферах діяльності організації); низька оперативність отримання інформації.

^ Отримання інформації на нарадах, в особистих бесідах, розмовах по телефону – це все приклади усних звітів підлеглих. За перевагами та недоліками цей метод подібний до особистих спостережень.

Переваги: висока оперативність отримання інформації; хороший зворотній зв’язок.

Недоліки: фільтрація інформації; труднощі з документуванням інформації для наступної звітності.

^ Характеристики письмової звітності подібні до звітності статистичної.

Переваги: легка каталогізація, можливість посилання.

Недоліки: низька оперативність отримання інформації; формальний характер інформації.

  1. ^ Рівні управління та групи менеджерів.

В залежності від того, скількома компонентами (сферами) організації управляє менеджер розрізняють три рівні менеджменту:

До вищого рівня відноситься невелика група основних керівників організації - президент (директор), віце-президенти (заступники), виконавчий директор.

На вищому рівні менеджменту формулюється місія та встановлюються організаційні цілі, визначається загальнокорпоративна стратегія та основні задачі щодо її реалізації, приймаються рішення щодо виходу на нові ринки, випуску нової продукції, залучення інвестицій, напрямків досліджень та розробок тощо.

Середній рівень менеджменту (керівники виробничих та функціональних підрозділів) розробляє та реалізує оперативні плани із впровадження рішень, які були прийняті вищим керівництвом організації. Менеджери середнього рівня мають досить широку свободу дій щодо реалізації планів. Вони, наприклад, самостійно визначають: скільки необхідно найняти нових робітників; яке нове обладнання придбати; як використовувати засоби масової інформації для реклами тощо.

Менеджери нижчого рівня (керівники секторів, груп, майстри, бригадири тощо) координують діяльність операційних виконавців.

Вищі керівники організації опрацьовують стратегію, середні розробляють плани її реалізації, а нижчі - відповідають за конкретну роботу, яка виконується у відповідності до цих планів.

Численні дослідження у західних країнах стосовно якостей, необхідних успішному менеджеру, дозволяють лише приблизно визначити основні з них:

  • технічні здібності (здатність кваліфіковано, зі знанням справи виконувати роботу на своїй ділянці, технічні прийоми конкретної діяльності);

  • аналітичні здібності ( здатність ідентифікувати ключові фактори тієї або іншої ситуації, визначати їх взаємодію і ті з них, що вимагають найбільшої уваги);

  • діагностичні здібності ( здатність діагностувати проблеми організації, тобто визначати їх симптоми та причини виникнення);

  • здатність взаємодіяти з людьми ( здатність налагоджувати контакти та будувати стосунки із співробітниками організації);

  • концептуальні здібності ( здатність усвідомлювати причинно-наслідкові зв’язки в організації, шляхи координації діяльності окремих частин організації, досягнення поставлених цілей найбільш продуктивним способом).



  1. ^ Параметри ефективної системи контролю.

Параметри ефективної системи контролю. Ефективна система контролю має відповідати певному набору критеріїв, серед яких можна визначити:

1. Точність. Система контролю, яка генерує неточну інформацію, призводить до управлінських помилок і витрат зусиль на вирішення проблем, яких взагалі не існує. Точність означає, що система контролю повинна бути достовірною, такою, що продукує реальні дані.

2. Своєчасність. Найкраща інформація мало чого варта, якщо вона не надійшла своєчасно. Тобто система контролю повинна вчасно забезпечувати менеджера інформацією, скорочувати часовий інтервал між подією і її відображенням у контролюючих інформаційних потоках.

3. Економічність. Означає, що результати здійснення контролю повинні бути більшими за витрати, пов’язані з його впровадженням. З метою мінімізації витрат менеджерові слід порівнювати (зіставляти) витрати на контроль із вигодами, що від нього очікуються.

4. Гнучкість. Система контролю повинна бути “спроможною” враховувати зміни та “вміти” пристосовуватися до них.

5. Зрозумілість. Система контролю, яку важко зрозуміти (усвідомити), може бути причиною помилок підлеглих і навіть ігнорування ними самого контролю.

6. Обґрунтованість критеріїв. Стандарти в системі контролю мають бути обґрунтованими (виваженими). Завищені стандарти знижують мотивацію. Більшість людей не бажає отримати ярлик "некомпетентності”, говорячи начальнику, що він вимагає забагато. Стандарти повинні підтягувати виконавців до вищих показників діяльності, але не демотивувати працівників.

7. Стратегічна спрямованість. Менеджмент не здатний контролювати все, що робиться в організації. Навіть, якщо б і міг, то витрати на контроль перевищували б вигоди від нього. Отже, менеджери мають вибирати для контролю об’єкти (сфери), які є стратегічними.

8. Особлива увага виняткам!

9. Численність критеріїв. Як менеджери, так і підлеглі намагаються виглядати кращими за критеріями, які контролюються. Якщо контроль здійснюється з використанням одного єдиного критерію, то зусилля підлеглого будуть спрямовані на намагання виглядати краще саме за цим стандартом.

10. Підтримка коригуючих дій. Система контролю має не лише сигналізувати про відхилення, але і підказувати, які саме коригуючі дії можна запровадити для виправлення ситуації.

  1. ^ Основні функції менеджменту, їх суть та зміст.

Функція планування передбачає втілення в системі взаємозв'язаних кількісно-якісних показників соціально-економічної діяльності підприємства основної мети та підпорядкованих їй цілей і завдань, тактики і стратегії кругообороту та обороту капіталу.

Функція організації означає передусім процес створення підприємстві фірм, компаній (у такому разі ця функція передує функції планування) або їх реорганізації, а також впорядковану взаємодію окремих підрозділів на принципах господарського розрахунку для досягнення спільної стратегічної мети.

Функція контролю охоплює контроль за результатами діяльності окремих працівників, бригад, цехів та інших виконавців, використання комплексу стимулів (матеріальних, моральних) для тих, хто якісно і своєчасно виконав завдання, і штрафів, стягнень щодо тих, хто їх не виконав.

Функція мотивації означає розроблення і впровадження системи взаємоузгоджених мотивів і стимулів, які спонукають працівників до високоефективної праці.

  1. Інструменти управлінського контролю. Фінансовий контроль.

Існують різні підходи до класифікації засобів управлінського контролю. На практиці усю сукупність інструментів контролю поділяють на три групи: інструменти фінансового контролю; інструменти операційного контролю; інструменти контролю поведінки працівників в організації.

Складовими елементами фінансового контролю є: фінансовий аналіз; бюджетування; аудит.

Інструменти операційного контролю. На практиці широко використовують такі інструменти операційного контролю: графіки Г. Гантта; сітьові графіки; метод оцінки та перегляду планів (PERT); метод критичного шляху (CPM); методи управління запасами; методи контролю якості.

Інструментами контролю якості є статистичні методи контролю.

  1. ^ Принципи менеджменту та їх трактування.

При організації трудових процесів в менеджменті, як і в будь-якій іншій сфері людської діяльності, повинні максимально враховуватися такі наукові принципи:  принцип мети. Організація, її окремі ланки працюють в ім'я досягнення загальної цілі;  принцип спеціалізації – вимагає такого поділу праці, при якому б виділялися відповідні підрозділи (відділи, бюро, групи, робочі місця та виконавці). За кожним підрозділом закріплюється обмежена кількість управлінських операцій, що сприяє зростанню якості робіт, що виконуються.  принцип пропорційності передбачає забезпечення комплексного і своєчасного здійснення всіх функцій управління, а також встановлення правильних пропорцій в апараті управління (чисельність, кваліфікація і т.п.);  стійкості. Систему управління необхідно будувати таким чином, щоб її елементи не піддавалися корінним змінам під впливом зовнішнього і внутрішнього середовища,  безупинного удосконалювання. Припускає необхідність систематичної організаційної роботи з удосконалювання процесу організації і реалізації рішень;  прямої співпідпорядкованості. Будь-який працівник повинний мати одного начальника;  обсягу контролю. Менеджер має бути у змозі кваліфіковано забезпечити і проконтролювати роботу обмеженого числа підлеглих;  безумовної відповідальності керівника за дії підлеглих;  прямоточності – означає таку побудову управлінської праці в просторі, при якій розміщення окремих підрозділів апарату управління і робочих місць відповідає напрямку руху потоків інформації, не допускаючи зворотніх рухів. виключності – передбачає, що кожен працівник, зайнятий в сфері менеджменту, повинен робити все можливе для виконання поставленого завдання і лише у виключних випадках звертатися по допомогу до свого безпосереднього начальника.  пріоритету функцій. Управлінська функція породжує орган управління, а не навпаки; принцип паралельності означає вимогу паралельного виконання операцій трудового процесу.

  1. ^ Влада і відповідальність. Форми влади і впливу.

Вплив - це поведінка однієї людини, що вносить зміни в поведінку, стосунки, відчуття іншої людини. Влада - це можливість впливати на поведінку інших. Стосовно до управління лідерство - це здатність впливати на окремі особистості і групи, направляючи їх зусилля на досягнення цілей організації.

У широкому розумінні, влада — це форма соціальних відносин, яка проявляється у здатності впливати на характер і напрямок діяльності людей за допомогою економічних, ідеологічних і організаційно-правових механізмів, а також використання авторитету традицій, звичаїв, обрядів і ін.

Відповідно до класифікації Френча і Рейвена існує п'ять основних форм влади:

• влада, заснована на примусі - це вплив через страх. Менеджер може впливати на інших, якщо він контролює величину чи форму покарання, що може бути до них застосоване;

• влада, заснована на винагороді. Менеджер має владу над іншою людиною, якщо ця людина вірить, що менеджер може винагородити його чи відмовити в цьому;

• експертна влада – здійснюється, коли менеджер сприймається як носій спеціальних і корисних знань;

• еталонна влада (влада приклада). Характеристики або властивості менеджера настільки привабливі для виконавця, що він хоче бути таким же;

• законна влада – ґрунтується на праві людини керувати іншими в силу відповідного положення в організації.

  1. ^ Закони та закономірності менеджменту.

Усім, що нас оточує, управляють об´єктивні закони - суттєві, усталені, повторювані відношення між явищами у природі й суспільстві. Умовно ці закони можна поділити на три групи:

- закони матеріального світу (фізичні, хімічні, біологічні тощо);

- закони суспільного життя (історичні, економічні тощо);

- філософські закони, тобто ті, які діють та управляють і матеріальним світом, і суспільним життям (заперечення заперечення; єдності й боротьби протилежностей, переходу кількості в якість).

Основою створення і функціонування організації виступають закони менеджменту. Вони об´єктивні, а їхня дія виявляється тільки в діяльності людини.

Закони та закономірності менеджменту відображають об´єктивні й достатньо стійкі зв´язки та взаємодії елементів системи в просторі (в структурах) й у часі (процесах, явищах). Умовно вони поділяються на дві групи (табл. 2.1):

♦ які виявляються в статиці (структурах);

♦ які виявляються в динаміці (процесах).

До загальних закономірностей управління можна віднести закономірність відповідності соціального змісту управління формам власності на засоби виробництва; закономірність переважної ефективності свідомого рівномірного управління; закономірність співвідношення керуючих і керованих систем, суб´єкта й об´єкта управління; закономірність посилення процесів поділу і кооперації праці в управлінні. Розглянемо ці закономірності.

  1. ^ Суть лідерства. Типологія стилів керівництва.

Лідерство стало об'єктом дослідження багатьох вчених, і нині сформульовано три основних теоретичних підходи до розуміння лідерства.

1. Харизматична дія стверджує, що лідером може стати лише людина, що має певний набір особистих якостей, здатність спонукати інших до високопродуктивної праці.

2. Ситуаційна теорія визначає, що люди стають лідерами не стільки в силу своєї особистості, скільки завдяки різним ситуаційним факторам і відповідності взаємозв'язку між лідером і ситуацією.

3. Синтетична теорія розглядає лідерство як процес організації між особових відносин у групі, а лідера — як суб'єкта управління цим процесом.

При авторитарному (диктаторському) стилі лідер володіє достатньою владою, щоб нав'язувати свою волю підлеглим і без коливань проводити в життя прийняті рішення, використовуючи адміністративні методи впливу на підлеглих.

Демократичний стиль характеризується високим ступенем делегування повноважень. Підлеглі беруть активну участь у прийнятті рішень і користуються широкою свободою у виконанні завдань. Як правило, рішення приймається тільки після виявлення думки підлеглих, лідер охоче ділиться з ними владою, надає можливість проявити ініціативу, розвивати свої здібності.

При ліберальному стилі лідерства підлеглим надається велика самостійність в роботі, в прийнятті рішень, керівник дає лише загальні настанови і час від часу контролює діяльність виконавців. Цей стиль знаходить обмежене поширення, він властивий головним чином науковим установам.

Анархічний стиль керування – фактична відмова від активного впливу на підлеглих, невтручання й потурання підлеглим («роби як знаєш»).
  1   2   3   4   5

Схожі:

Характеристика основних методів вимірювання реального виконання робіт у процесі контролю iconПерелік питань для підготовки до іспиту з дисципліни «Менеджмент»
Характеристика основних методів вимірювання реального виконання робіт у процесі контролю
Характеристика основних методів вимірювання реального виконання робіт у процесі контролю iconЛекція. Будівельний підряд Поняття, загальна характеристика, сфера...
Дозвіл на виконання будівельних робіт кабінет міністрів україни п о с т а н о в а від 13 квітня 2011 р. N 466 Деякі питання виконання...
Характеристика основних методів вимірювання реального виконання робіт у процесі контролю iconЗаконами n 2592-vi 2592-17
Бюджетним кодексом України регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування...
Характеристика основних методів вимірювання реального виконання робіт у процесі контролю iconЛабораторна робота №5 прилади для вимірювання рівня
Вивчення загальних методів вимірювання рівня, принципів роботи та будови рівнемірів І сигналізаторів рівня
Характеристика основних методів вимірювання реального виконання робіт у процесі контролю iconТематика для виконання кпіз (ессе)
Характеристика основних європейських офшорних зон (Андорра, Кіпр, Ліхтенштейн, Мальта, Монако)
Характеристика основних методів вимірювання реального виконання робіт у процесі контролю iconМіністерство освіти І науки україни національний університет харчових...
«Автоматизація та комп’ютерно-інтегровані технології» всіх форм навчання. /Уклад.: О. Й. Рішан, А. П. Ладанюк, І. В. Ельперін – К.:...
Характеристика основних методів вимірювання реального виконання робіт у процесі контролю icon№6 фінансове забезпечення відтворення основних фондів
Характеристика основних фондів. Амортизація та методи її нарахування. Фінансові показники руху та використання основних фондів
Характеристика основних методів вимірювання реального виконання робіт у процесі контролю iconХарактеристика методів за ступенем самостійності мислення школярів...
Репродуктивні методи навчання – це ті методи, при застосуванні яких форма оволодіння учнями навчальним матеріалом переважно базується...
Характеристика основних методів вимірювання реального виконання робіт у процесі контролю iconЗміст Мета виконання лабораторних робіт
Методичні вказівки до виконання лабораторних робіт для студентів базового напряму підготовки 030601 “Менеджмент” / Укл.: Новаківський...
Характеристика основних методів вимірювання реального виконання робіт у процесі контролю iconНа які види поділяється управлінська діяльність за періодичністю повторювання?
До якої категорії ноп належать раціональний розподіл праці в апараті управління, оптимальне використання робочого часу, організація...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2013
звернутися до адміністрації
mir.zavantag.com
Головна сторінка