План Рейтинг товару І порядок його визначення. Сутність конкурентоспроможності товару

Конкурентоспроможність товару та її показники План Рейтинг товару і порядок його визначення. Сутність конкурентоспроможності товару. Оцінювання конкурентоспроможності товару. Міжнародні критерії оцінювання конкурентоспроможності товару. Імідж товару. Рейтинг товару і порядок його визначення З поняттям „рейтинг товару” зв'язують ступінь переваги одно­го виробу, однієї моделі над іншими в тих умовах, в яких здійснюється експлуатація або використання товару споживачем. Цей показник відбиває органічне поєднання технічного рівня ви­робу, якості його виготовлення та ефективності в експлуатації. Рейтинг потрібен для порівняння моделей одного класу, типу або типорозміру. Водночас з допомогою цього показника можна здійснювати відносну оцінку виробів різних класів, але однакових за функціональним призначенням. В основу рейтингу покладено системний підхід до поняття якості товару та його показників. Як відомо, показники, що характеризують ту чи іншу модель, взає­мозв'язані. Зміна одного показника впливає на інший. Наприклад, поліпшення функціональних параметрів (швидкість, потужність) можна досягнути за рахунок збільшення енерговитрат або матері­аломісткості (ваги виробу), витрат часу для досягнення корисного ефекту, витрат супутніх матеріалів та ін. взаємозв'язаність різних показників ускладнює визначення рейтингу, вимагає особ­ливо ретельного відбору різних моделей і типів продукції для по­рівняння параметрів. Об'єктивність досягнутих результатів зале­жить від показників, узятих за базу для порівняння. Такими по­казниками, наприклад, є граничні параметри виробу, що були досягнуті за сертифікаційних випробувань у спеціальних центрах або національних організаціях захисту прав споживачів. Рейтинг можна також визначити з допомогою найважливіших параметрів, зафіксованих у національних і міжнародних стандартах та інших загальновизнаних нормативно-технічних документах. Рейтинг то­вару визначається за формулою Рт = ∏ Qi де Рт — рейтинг товару; Qі — відносний показник якості товару; п — кількість одиничних показників якості, взятих для оцінки. Відносний показник якості товару обчислюється за формулами О = Рі/РІЬ (1) або О= РІЬ/Рі (2) , де Рі — одиничний показник якості моделі, що оцінюється; РІЬ — одиничний показник якості базової моделі. Перша формула застосовується для оцінки тих показників, збільшення яких свідчить про підвищення якості продукції (по­тужність, продуктивність, ресурс, довговічність). Друга формула застосовується для оцінки співвідношення показників, зменшен­ня яких забезпечує підвищення якості (матеріаломісткість, витра­ти пального, енергії, похибки вимірювань). Отже, для визначення рейтингу товару треба здійснити диференційовану оцінку окре­мих показників якості, добуток яких дозволить дати загальну кількісну характеристику перевагам одного виробу над іншим (табл. 2). Наведений приклад свідчить, що за змістом визначення рей­тинг є найпростішим різновидом комплексної оцінки якості про­дукції. Його результати можна вважати попередньою оцінкою конкурентоспроможності товару щодо основних показників при­значення й технічного рівня аналогічних виробів. Таблиця 2 Показник якості Одиниця Порів­няльна модель, Рі Базова модель, РІЬ Формула розрахунку Відносний показник якості Рей­тинг, Рт Відносна чистота прання білизни Втрата міцності Час прання % % хвилини 62 14 9 52 16 10 Рі/РІЬ РІЬ/Рі РІЬ/Рі 1,19 1,14 1,1 1,49 2. Сутність конкурентоспроможності товару Конкурентоспроможність в найширшому розумінні визначає можливість продажу товару на визначеному ринку. Конкурен­тоспроможною можна вважати однорідну продукцію з технічни­ми параметрами і техніко-економічними показниками, що іден­тичні аналогічним показникам проданого товару. Без дотриман­ня такої умови вживання терміна "конкурентоспроможність" є суто умовним. Найбільш вірогідною базою для оцінювання конкурентоспроможності має бути дослідження потреб покупців, вимог ринку. Купуючи щось, споживач знаходить необхідний то­вар серед аналогічних, тобто вибирає такий, що найбільше задо­вольняє його потреби. Однією із умов вибору товару споживачем є збіг основних параметрів виробу з умовними характеристиками потреби, що прогнозується. Такими показниками найчастіше вва­жають нормативні й технічні параметри, а також ціну придбання й споживання товару. Нормативні параметри характеризують властивості товару, регламентовані обов'язковими нормами, стандартами і законо­давством ринків майбутнього продажу. Це, наприклад, екологічні показники, показники безпеки тощо. Як правило, до групи технічних параметрів, що використову­ють для оцінювання конкурентоспроможності, належать показ­ники призначення та надійності, а також ергономічні та естетичні показники. Задовольняючи свої потреби, покупець витрачає гроші як на придбання товару, так і на його використання. Розмір цих витрат формує ціну споживання. Її рівень має відповідати загальним кош­там, які покупець готовий асигнувати для задоволення конкрет­ної потреби. Ціна споживання суттєво вища за ціну продажу. Так, наприклад, в загальних експлуатаційних витратах життєвого цик­лу сучасних моделей вантажних автомобілів ціна придбання ста­новить 15-17 %, магістрального літака — приблизно 11 %, побуто­вого холодильника — 10 %, трактора — 19 %. За таких умов найбільш конкурентоспроможним є товар, що забезпечує мінімальну ціну споживання за весь термін використання його покупцем. Загаль­ний показник конкурентоспроможності товару можна визначити з допомогою формули ^ Ке = Ев/Ls де Ке — питомий корисний ефект; Ев — корисний ефект від використання товару; Ls — витрати на придбання і використан­ня товару. 3. Оцінювання конкурентоспроможності товару Загальне оцінювання конкурентоспроможності товару здій­снюється у три послідовні етапи. По-перше, аналіз ринку та вибір найбільш конкурентоспро­можного товару — зразка (еталона для порівняння). По-друге, визначення сукупності параметрів двох товарів для порівнювання. По-третє, розрахунки інтегрального показника конкурентоспро­можності товару, що оцінюється. Еталон для порівняння має належати до однієї групи товарів з виробом, що аналізують, мати визначені умови використання й функціонального призначення, бути характерним для вибраного ринку, мати максимальну кількість переваг для покупців. Зрозу­міло, що товар-еталон мусить повністю відповідати нормативним вимогам майбутнього ринку. Розрахунок нормативних параметрів для оцінки конкурентоспроможності забезпечується з допомогою альтернативного ме­тоду. Для цього застосовується показник, який має лише два значення: 1 або 0. Якщо товар відповідає нормі (наприклад, вимо­гам безпеки), цей показник дорівнює 1, а якщо ні — 0. Груповий показник усієї сукупності нормативних параметрів дорівнює до­бутку одиничних показників кожного з них. Розрахунки здійсню­ються за формулою Іmp = ∏ Qni де Іmp — груповий показник нормативних параметрів; Qni — оди­ничний показник г-го параметра; п — кількість нормативних па­раметрів, що підлягають оцінюванню. Нульове значення цього індексу свідчить про відсутність конкурентоспроможності товару на даному ринку. При визначенні сукупності порівнянних параметрів конкуренто­спроможності товару виходять з того, що частина показників дає характеристику споживацьких властивостей товару (споживаць­кої цінності), а друга — оцінює його економічні (вартісні) показ­ники. Споживацькі властивості товару, що формують його корис­ний ефект, мають здебільшого суто технічні характеристики. Ос­танні випливають із конструктивних особливостей виробу (показників призначення, надійності, безпеки, стандартизації), а також з його дизайну (естетика, ергономічні властивості, упаку­вання). Множинність показників споживацьких властивостей то­вару зумовлює необхідність встановлення ієрархії всіх параметрів, які приймаються до розгляду. Зрозуміло, в першу чергу вивча­ються ті властивості, які мають найбільшу значущість (вагу) для споживача. Визначення ваги кожного параметра доручають групі експертів, яку спеціально утворюють на підприємстві. Обов'язковими вимогами до членів таких груп є компетентність, заінтере­сованість, діловитість та об'єктивність. У своїй діяльності екс­пертні групи широко використовують оцінки в балах. Для досяг­нення достовірних результатів керівники груп повинні вживати відповідні заходи для зменшення суб'єктивізму, що завжди при­таманний експертному методу. З цією метою проводиться кілька турів опитування. Спочатку, наприклад, експерти фіксують зна­чення коефіцієнтів значущості незалежно один від одного, після короткочасного загального обговорення і обґрунтування оцінок кожним фахівцем проводиться другий тур опитування, коли ек­сперти знову (незалежно один від одного) встановлюють названі коефіцієнти для кожного параметра. Кількість турів опитування залежить від компетентності експертів. Для попередніх оцінок достатню точність дають уже два-три тури. Експерти визначають коефіцієнти значущості параметрів, що оцінюються в балах або в частках одиниці. Для оцінки застосовується п'яти — десятибаль­на шкала. Отримані результати використовують для визначення середнього арифметичного значення коефіцієнтів значущості кожного параметра за формулою: А = 1/N ∑aig, і=1,......,n, де А — середнє арифметичне значення коефіцієнтів значущості; n — кількість параметрів товару; N— кількість експертів; aig — па­раметри вагомості і-го показника, що визначені g-м експертом. Нормовані коефіцієнти значущості qі обчислюються за форму­лою qі = А / ∑Аі При цьому задовольняється вимога: ∑ qі =1, qі >0. Наприклад, потрібно визначити коефіцієнти значущості окре­мих властивостей спортивної моделі взуття. Експерти визначають в балах значущість трьох показників якості: Р1— показник зовнішнього вигляду; Р2— показник силуету; Р3 — показник внутрішнього оздоблення. Результати оцінювання експертів за п'ятибальною шкалою на­ведені в табл. 3. Таблиця 3 Підсумкові результати оцінювання значущості показ­ників якості взуття Експерт Коефіцієнт значущості Р 1 Р 2 Р 3 Перший 5 4 5 Другий 4 3 4 Третій 4 3 3 Четвертий 3 4 3 П’ятий 5 5 4 Шостий 4 4 S Сьомий 5 3 4 Середній показник 4,3 3,7 4,0 Нормовані значення коефіцієнтів значущості виражаються так: q1 = 4,3 / 4,3+3,7+4,0 = 0,36; q2 = 0,31; q3 = 0,33. Найбільш пріоритетні з погляду конкурентоспроможності па­раметри стають об'єктами детальних досліджень. Саме такий підхід дає найкращий ефект. Визначення групового показника, що характеризує відповідність технічних параметрів виробу ринковим потребам, здійснюється з допомогою одиничних показників якості з урахуванням значу­щості кожного з них. Розрахунки здійснюються за формулою Itp = ∑Pi*Qi де Itp — груповий показник за технічними параметрами; Рi — одиничний показник i-го технічного параметра (надійність, по­тужність, енергомісткість); Qi — вага i-го параметра в загальній сукупності; і— кількість параметрів, що взяті для оцінювання. Аналогічні розрахунки здійснюються також щодо товару-кон­курента (товару-еталона). Порівняння двох групових показників дозволяє визначити рівень конкурентоспроможності товару сто­совно товару-конкурента за технічними параметрами. Такі розра­хунки здійснюються за формулою Kt = Itn1 /Itn2 де Кt— показник конкурентоспроможності за технічними па­раметрами; Itn1, Itn2 — відповідні групові показники технічних пара­метрів товарів, що порівнюються. У такий самий спосіб обчислюється сукупність вартісних пара­метрів товару, яка визначає його основні економічні властивості. Для покупця — це витрати на придбання і використання виробу за час його експлуатації. До них належать ціна виробу (Z1), витра­ти на його транспортування (Z2), монтаж (Z3), навчання персоналу (Z4), експлуатацію (Z5), ремонт (Z6), технічне обслуговування (Z7), податки (Z8), страхові внески (Z9) та ін. У сукупності ці витрати становлять ціну споживання (С) — суму коштів, що необхідні споживачу на весь час використання товару. Отже, С = z1 + z2+z3+zi+z5+zf>+z1+zi+z9+..... +zn, де n — кількість окремих витрат. Визначення сукупності економічних параметрів, їхня оцінка і "виваження" мають бути здійснені з тією ж точністю, що і тех­нічних параметрів щодо товару-зразка. Груповий показник конкурентоспроможності за економічни­ми параметрами обчислюється за формулою: Іеп = ∑Zі* Qi де Іеп — груповий показник за економічними параметрами; Z — економічний параметр і-го виду; Qі — вага і-го економічного па­раметру в загальній сукупності. На підставі загальних методичних положень здійснюється співвідношення групових економічних показників товару, що оцінюється, з товаром-еталоном. Розрахунки проводяться за формулою: Ке = Іеn1 / Ien2 де Ке — показник конкурентоспроможності товару щодо ета­лона; Іеn1, Ien2 — відповідно групові показники економічних пара­метрів товару, що оцінюється, і товару-еталона. Інтегральний показник конкурентоспроможності товару обчис­люють з формули: Jkt = Kt / Ke де Jkt —інтегральний індекс конкурентоспроможності товару; Kt — показник конкурентоспроможності за технічними парамет­рами; Кe — показник конкурентоспроможності за економічними показниками. Якщо Jkt > 1, то виріб, що аналізується, має переваги в конкурентоспроможності щодо товару-еталона, за Jkt < 1 — він програ­ватиме товару-конкуренту. Для прийняття остаточних рішень щодо виходу з товаром на цільовий ринок рекомендується користуватися даними табл. 4. Таблиця 4 Шкала оцінювання перспективності товару за інтеграль­ним показником конкурентоспроможності Порівнювані товари Межа зміни показника Jkt Прогнозна оцінка конкурентоспроможності товару Товар - еталон 1, 6 і більше Дуже перспективно 1,5 9-1,4 0 Перспективно 1, 39-1,2 0 Малоперспективно 1, 19-1,00 Неперспективно Інтегральний показник конкурентоспроможності товару пока­зує ступінь його привабливості для покупця. З погляду продавця ця привабливість ототожнюється з чистим прибутком. Останній дорівнює контрактній ціні за мінусом витрат по продажу товару та інших витрат. Спонукальні імпульси та економічну доцільність від продажу одиниці товару обчислюють за формулою: Кпр = Вс / Зс де Кпр — питомий ефект; Вс — чистий прибуток від продажу; Зс — повні витрати на виробництво, транспортування і реаліза­цію продукції. Економічний зміст інтегрального показника конкурентоспро­можності і показника питомого ефекту свідчить, що вивчення конкурентоспроможності товару треба здійснювати безперервно, цілеспрямовано і комплексно, орієнтуючи його на задоволення потреб споживачів. 4. Міжнародні критерії оцінювання конкурентоспроможності товару Ціна і якість товару є головними, але не єдиними чинниками, що визначають конкурентоспроможність продукції на ринку. В сучасних умовах все більшого значення набувають інші фактори конкурентоспроможності, а саме: зниження ціни споживання товару; випуск наукомісткої продукції; мінімізація термінів поставки товару; рівень післяпродажного обслуговування. Сукупність послуг, що зв'язані зі збутом та експлуатацією про­дукції, стає вирішальним чинником забезпечення конкурентосп­роможності за умов посилення боротьби на ринку. Це особливо помітно стосовно численних видів високотехнологічного облад­нання, покупці якого постійно порівнюють пропозиції конкурентів, маючи на увазі повну вартість придбання, умови використання, спрацювання та оновлення такого обладнання. Завжди матимуть переваги ті фірми, котрі розглядають складні товари як органічне поєднання властивостей виробу і системи його післяпродажного технічного обслуговування, що здійснюється протягом усього періоду експлуатації товару. Зрозуміло, що в такому випадку після­продажне обслуговування значно перевершує термін комерцій­ного життя товару. Здійснюючи інтеграцію товарів та послуг, підприємство задовольняє запити споживачів, приводить пропону­вання у відповідність з мінливим попитом. Отже, нецінові чинники конкурентоспроможності товару починають відігравати все більшу роль. Про це, наприклад, свідчить аналіз міжнародних критеріїв конкуренто-спроможності товару. Так, наприклад, у Франції до найважливіших нецінових факторів конкурентоспроможності відно­сять: ступінь новизни товару; якість його виготовлення; наявність матеріальної бази для поширення інформації про товар; дії для стимулювання збуту; можливості пристосування товару до вимог цільового ринку; динамізм збуту і можливість швидкого реагуван­ня на ринкові досягнення. Найбільш суттєвими, на думку спеці­алістів з маркетингу Паризької торговельно-промислової палати, є якість товару, ступінь його новизни, швидкість реагування на ринкові зміни, можливість встановлення безпосередніх контактів із постачальниками. Англійські спеціалісти зв'язують конкурентоспроможність з вартістю і прибутковістю. В першому випадку продукція вважаєть­ся конкурентоспроможною, якщо її ціна, дизайн і якість не по­ступаються аналогам, які є на ринку. Конкурентоспроможність у цьому випадку обчислюється щодо вартості одиниці праці в об­робній промисловості країн, які порівнюються. Такі зіставлення здійснюються в єдиному грошовому вимірі. Конкурентоспро­можність стосовно прибутку передбачає, що він більший у фірмах з розвиненим експортом. Показником конкурентоспроможності є норма прибутку компанії до грошових надходжень від зовніш­ньоекономічної діяльності. Поняття "конкурентоспроможність" має універсальне значення і все більше застосовується не тільки стосовно продукції (по­слуг), а й щодо окремих фірм і навіть країн. Наприклад, швей­царські дослідники вважають, що конкурентоспроможність — це потенційна можливість і реальна здатність компаній проектувати, виготовляти і збувати товари в тих умовах, за яких їм доводиться діяти. Такі товари за ціновими і неціновими показниками мають бути привабливішими для споживачів, ніж продукція їхніх конку­рентів. Цікаві визначення Швейцарської дослідної організації „Юроігієн менеджмент форум” (ЮМФ) щодо такої економічної категорії, як „конкурентоспроможність країни”. З цього приводу ЮМФ визна­чає конкурентоспроможність країни за 10-ма чинниками, кожен з яких оцінюється за багатьма складовими (340-ка критеріями). Першим чинником вважають динамізм економіки. Він оцінюєть­ся темпами економічного розвитку, станом національної валюти, рівнем промислового розвитку, обсягом виробництва найважли­віших товарів на душу населення тощо. Другим — ефективність промислового виробництва. Він ви­значається обчисленням прямих і непрямих витрат на оплату ро­бочої сили, а також витрат, зв'язаних з матеріальним стимулю­ванням та плинністю кадрів. Третім — динамізм ринку. Його критеріями вважають рівень активності компанії, що безпосередньо пов'язано зі збутом, обсяг споживчих витрат на душу населення, організацію післяпродажно­го обслуговування, дизайн і якість продукції. Четвертим — розвиток фінансової системи. Він визначається станом фінансів, активністю діяльності комерційних банків та ринку цінних паперів. Стан людських ресурсів — це п'ятий чинник конкурентоспро­можності держави. Він визначається кількістю і темпами зростан­ня населення і робочої сили, рівнем кваліфікації спеціалістів та рівнем зайнятості. Роль держави визначає зміст шостого чинника в загальній си­стемі оцінок. Це рівень оподаткування, частка державного секто­ра в національному прибутку держави, загальна спрямованість і зміст економічної політики. Сьомий і восьмий фактори — це загальний стан ресурсного забезпечення та інфраструктури, а також готовність до стимулю­вання торговельної діяльності. Дев'ятий чинник визначає політику держави щодо нововве­день. Береться до уваги загальний розвиток науково-дослідних робіт, готовність уряду і керівництва фірм до реалізації нових ідей, запровадження нових виробів і виробничих процесів. Десятий фактор — це соціально-політичний стан у країні. Він засвідчує, наскільки політика країни і стратегія промислових ком­паній відповідає поглядам і настроям суспільства. Критеріями для оцінювання цього фактора є показники розміру прибутку і його розподілу, трудові відносини в промисловості. 5. Імідж товару Ціна і якість є найважливішими ринковими характеристиками товару для споживача. Проте їх оптимальне співвідношення ще не гарантує ринковий успіх продукції. На оцінку товару і його прид­бання покупцем впливають властиві людям різноманітні смаки, звички, спосіб мислення. Сукупність стійких думок (інколи суто емоційних, а не професійних) і створює імідж товару. Імідж (англ. image — образ) — це сформоване і постійно підтри­муване стійке уявлення покупців про престижність товару, послу­ги, торгової марки, фірми та її керівництва. В основу іміджу по­кладено якісні переваги одного виробу (послуги) щодо іншого. Імідж може бути позитивним і негативним. Позитивний імідж є важливим фактором успішної діяльності в різних сферах підпри­ємництва і найчастіше досягається високою якістю продукції, ста­лістю фінансового стану фірми і відповідною рекламою. Дієвим засобом створення сприятливого іміджу є розвиток інформацій­них зв'язків фірми з різними верствами населення, органами місце­вого самоврядування, засобами масової інформації. За кордоном така діяльність має назву „паблік рілейшнз” або „розповідь для публіки”. Вона тісно пов'язана з рекламною роботою, але здійснюється переважно на некомерційних засадах. З допомогою цієї діяльності висвітлюється робота фірми щодо підвищення рівня безпеки продукції для споживачів, запровадження екологічно чистих технологій, турботи про техніку безпеки на виробництві і соціальний добробут працівників, проведення благодійних акцій. Паблік рілейшнз здійснюється з допомогою різноманітних заходів: прес-конференцій, телерепортажів, громадської та добродійної діяльності на користь окре­мих осіб або закладів тієї країни, в якій здійснюється торгівля. Ефективними засобами є проведення різноманітних ювілейних свят, щорічних звітів про комерційну діяльність, видання позарекламних фірмових журналів (бюлетенів). Позитивний імідж товару успішно формує також престижна реклама. До неї нале­жить інституціональна, фірмова або корпоративна реклама. Престижна реклама, як правило, висвітлює історію, динаміку розвитку продажу, географію експорту, комерційні відомості. Особливо наголошується на наукових досягненнях співробітників фірми, їхній участі в благодійних та інших заходах. Головна мета престижної реклами полягає в формуванні позитивних емоцій відносно фірми не тільки в потенційних клієнтів, а й у широких мас публіки. Для організації зв'язків з громадськістю великі фірми створюють спеціальні підрозділи. Отже, імідж продукту, марки, фірми — це позитивне відчуття, що виникає в споживача у зв'язку з найменуванням продукту, марки, підприємства. На думку французьких фахівців, головна особливість іміджу полягає в тому, що він „захоплює” навіть тих, хто нічого не знає про товар і не створив особистого уявлення щодо нього, але перебуває під впливом навколишнього середовища. Іміджу властивий ефект „випромінювання”: одна із його складо­вих частин (позитивна або негативна) сприймається так сильно, що вирішує все в цілому. Тому підприємство повинно вивчати свій імідж. Фірма мусить мати інформацію про рівень довіри споживачів до її товарів, а також про склад покупців. У сучасних умовах, коли вимоги споживачів до якості товарів значно зросли, формуванню і зміцненню позитивного іміджу фірми та її продукції дуже сприяє сертифікація. З нею ототожнюють дію, яка проводиться з метою підтвердження того, що продукція (послуга) відповідає визначеним стандартам або технічним умовам. Підтвердженням відповідності продукції встановленим вимо­гам є документ (сертифікат відповідності) або спеціальна оригі­нальна символіка, що охороняється законом (знак відповідності). Такі підтвердження надає спеціальний компетентний орган (тре­тя сторона), що є представником усіх зацікавлених організацій. У міжнародній практиці сформувалися три види підтвердження відповідності продукції вимогам нормативно-технічної докумен­тації: заява про відповідність; свідоцтво про відповідність; серти­фікація якості. Заяву про відповідність продукції показникам стандартів про­дуцент робить поза межами сертифікаційної системи — в катало­гах, брошурах, товарних етикетках, платіжних та розрахункових документах. Така „самосертифікація” набула значного поширен­ня, але має здебільшого суто рекламні цілі і не тягне за собою юридичної та економічної відповідальності постачальника, хоч і сприяє підвищенню іміджу товару відомих фірм, якість продукції котрих вже завоювала довіру споживачів. Належні гарантії забезпечують свідоцтво про відповідність та знак відповідності, що надаються третьою стороною. Остання повинна мати необхідну компетентність та повноваження, бути об'єктивною і безсторонньою щодо виробників та споживачів про­дукції. Система органів сертифікації діє згідно зі своїми правила­ми, процедурами та принципами управління і може створюватися на національному, регіональному й міжнародному рівнях. Безпосеред­ню оцінку відповідності продукції стандартам здійснюють спец­іальні незалежні випробувальні центри (лабораторії), які мають необхідні прилади. Позитивні результати сертифікації широко використовують продуценти для інформаційного етикетування з допомогою різних інструкцій, табличок та інших носіїв інформації. Все це сприяє розширенню сфери збуту продукції, перемозі у конкурентній боротьбі. Характерною особливістю розвитку господарських відносин в країнах розвинутої економіки є розширення сфери та значення сертифікації. Нині при укладанні контрактів споживачі все часті­ше вимагають сертифікат не тільки на продукцію, а й на систему якості постачальника відповідно до визначень міжнародних стан­дартів ІСО серії 9000. Саме наявність такого сертифіката сприяє підвищенню іміджу фірми, дає можливість своєчасно переорієн­тувати можливості підприємства на задоволення потреб спожи­вачів. Досягнення головної мети сертифікації, об'єктивність і дос­товірність її результатів багато в чому залежать від прийнятого порядку й організації робіт для визначення відповідності продукції нормативно-технічним документам, ступеня незалежності і рівня компетентності третьої сторони. Тому загальне керівництво, орга­нізація та координація робіт з сертифікації продукції в Україні здійснюються національним органом сертифікації — Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації (Держстандартом України).

Схожі:

	План заняття рейтинг товару І його розрахунок. Показники конкурентоспроможності товару Коефіцієнти вагомості окремих показників конкурентоспроможності та методи їх визначення		ПЗ. 05 Тема Маркетингова товарна політика Мета заняття: придбати практичні навички щодо визначення конкурентоспроможності товару за основними параметрами, спираючись на різні...
	Тема: маркетингова політика лікарських засобів. Товарна політика фармацевтичних підприємств Актуальність: тема висвітлює споживчі властивості товару, у тому числі лікарських засобів, життєвий цикл товару, позиціонування товару,...		Загальні принципи ціноутворення У зв'язку з цим правильне визначення ціни має надзвичайно важливе значення для товаровиробника (підприємця): при зниженій ціні він...
	Тема Договір купівлі-продажу Термінологічне завдання: купівля-продаж, кількість товару, якість товару, асортимент, комплектність, евікція, міна (бартер)		Поняття про оптову І роздрібну ціну, склад І структура цін По суті, ціна є коефіцієнтом обміну конкретного товару на гроші. Величину співвідношень при обміні товарів визначає їх вартість....
	Тема Ринок праці в економічній системі Завдання у табл. 1 наведені різні аспекти розгляду товару, що є елементом ринку парці. У якості товару виступає – робоча сила. Дайте...		Перелік питань з курсу “Маркетинг” Суть поняття “нового товару”, три рівні створення товару (товар за задумом, товар у реальному виконанні, товар з підкріпленням)
	Задача 1 В таблиці наведені дані про загальну корисність товарів а І в, які купує споживач. Ціна одиниці товару а 2 грн., товару в 4 грн....		Проблемна ситуація 1 Товар, проданий на умовах сіf в редакції інкотермс-2010, виявився пошкодженим під час транспортування. За заявою перевізника, пошкодження...