Практичне заняття 1 Дослідження та профілактика виробничого травматизму в галузі




Скачати 295.67 Kb.
НазваПрактичне заняття 1 Дослідження та профілактика виробничого травматизму в галузі
Сторінка1/2
Дата конвертації02.07.2013
Розмір295.67 Kb.
ТипДокументы
mir.zavantag.com > Математика > Документы
  1   2



Менеджмент

Практичне заняття 4.1

Дослідження та профілактика виробничого травматизму в галузі.

1. Аналіз виробничого травматизму та професійних захворювань в галузі АПК.

2. Звітність та інформація про нещасні випадки, профзахворювання, аварії.

3.Методи дослідження виробничого травматизму.

4. Основні заходи щодо профілактики травматизму та професійної захворюваності в галузі
ІСР № 4. Розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань та аварій.

  1. В.М. Ярошевська. Охорона праці в галузі. Київ, 2004 -С. 116-197;

  2. М.І. Федоров, Т.Г. Лапенко, О.У. Дрожчана Охорона праці в галузі АПК– Полтава: ТОВ «Видавництво «ІнтерГрафіка», 2005. –С. 188-237;

  3. М.І. Федоров, Т.Г. Лапенко, О.У. Дрожчана Охорона праці в галузі(збірник) – Полтава, ПДАА, 2009. –С. 18-27;

  4. Русаловський А.В. Правові та організаційні питання охорони праці: Навч. посібник. –5-те вид., допов. І перероб. К.: Університет «Україна», 2011. –С. 173-202;

  5. Гогіташвілі Г.Г., Карчевські В.М., Лапін В.М. Управління охороною праці та ризиком за міжнародними стандартами: Навч. посібник. –К.: Знання, 2007. -С. 261-282;

  6. Основи охорони праці / За ред. проф. В.В.Березуцького: Навч. посібник. –Х.: Факт, 2005. –С.124-149;

  7. Положення про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві. Пост.КМУ № 1112 від 25 серпня 2004р.

  8. Гряник Г.Н., Лехман Л.Д. Охорона праці. К., 1994. –С.67-68;

  9. Москальова В.М. Основи охорони праці. Київ. Професіонал, 2005. –С.142-169


1. Аналіз виробничого травматизму та професійних захворювань в галузі АПК.

Людина значну частину свого життя витрачає на працю, яка є основним видом діяльності, оскільки пов'язана з виробництвом суспільно корисних продуктів — матеріальних та ідеальних.

За даними американських учених, витрати на те, щоб виростити, навчити і підготувати до самостійної роботи людину, становлять у середньому від $ 120 до 400 тис. В Україні ця цифра набагато менша, але досить суттєва — від 56 тис, до 200 тис. грн, (за приблизними підрахунками авторів), Такої суми недораховується суспільство, якщо людина втрачає працездатність у період найбільш активного і продуктивного віку — від 18 до 40 років; при цьому суспільство додатково витрачає гроші на її утримання і лікування. Крім того, така людина не приносить суспільству матеріальної користі (що важко підрахувати), якби вона, відповідно, працювала і піддавала свої знання і працю людям.

Статистичні дані свідчать, що рівень виробничого травматизму в усьому світі безперервно зростає і становить, за даними МОП, близько 125млн випадків щорічно. У розвинутих країнах, що мають високий рівень технічного розвитку, він відповідно менший, ніж у країнах, що розвиваються, у т. ч, і в Україні. У країнах Євросоюзу від нещасних випадків і професійних захворювань щорічно потерпають більш як 10млн чоловік, з яких близько 8 тис. гинуть. У цілому по всіх країнах Земної кулі кожні 3 хв. гине людина, а кожну секунду травмується 4 особи. Ціна помилки однієї людини безперервно зростає: якщо відразу після Другої світової війни через помилку однієї людини гинули в середньому 2-4 особи, то сьогодні ця кількість наближається до 10. У цьому аспекті можна згадати низку катастроф; з пароплавом “Адмірал Рахімов”, коли загинуло більш як 500 осіб, підводним човном “Курськ” — загинуло 170 осіб, падіння літака Су-27 на Скнилівському аеродромі, коли постраждало 165 осіб, загинуло 77 осіб, з них 28 — діти. Можна навести ще багато прикладів, зокрема трагічні випадки на шахтах України, коли гинуть одночасно десятки шахтарів, катастрофи літаків.

За оцінками Міжнародної організації праці, сільськогосподарським виробництвом займаються 1,3 млрд. трудящих — приблизно 50% світової робочої сили. Із них 335 тис. гинуть на виробництві щорічно, не менше ніж 170тис. є сільськогосподарськими працівниками. За статистикою, в Україні щодня на виробництві травмується близько ста осіб, з них 10 % стають інвалідами і майже 2 % гинуть.

За даними Національного науково-дослідного інституту охорони праці, стан виробничого травматизму в Україні протягом останнього десятиліття характеризується зменшенням кількості випадків як загального, так і смертельного травматизму. Динаміка нещасних випадків пов'язана, безперечно, з економічною ситуацією в Україні. За роки економічної кризи ВВП скоротився на 59,2 %, обсяги промислової продукції — на 48,9%, продукції сільського господарства — на 51,5%. У цей період відзначається суттєве зниження показників загального і смертельного травматизму. Поступова стабілізація економічної ситуації в Україні може супроводжуватися зростанням кількості випадків смертельного травматизму. Розподіл смертельних випадків за галузями виробництва показує, що найвищі темпи зростання травматизму допущено в хімічній промисловості (+25), машинобудуванні (+9), будівництві (+12), агропромисловому комплексі (+8), на транспорті (+19), у невиробничій сфері (+31).

Найбільша кількість нещасних випадків пов'язана з організаційними (64%), технічними (27 %), психофізіологічними (9 %) факторами.

Основні причини смертельних травм у цих галузях економіки такі:

^ Агропромисловий комплекс:

невиконання вимог посадових інструкцій та інших нормативних актів з охорони прані — 21,3 %;

порушення трудової і виробничої дисципліни — 19 %;

допуск до робіт без відповідного навчання — 11%;

порушення вимог безпеки під час експлуатації транспортних засобів, устаткування, машин, механізмів — 9 %:

незадовільний технічний стан транспортних засобів — 3,9 %.

Транспорт:

невиконання інструкцій з охорони праці — 12 %:

порушення трудової і виробничої дисципліни — 1 0 %;

порушення правил дорожнього руху — 8 %.

Будівництво:

порушення трудової і виробничої дисципліни— 12 %;

невиконання інструкцій з охорони праці — 11 %;

невиконання вимог посадових інструкцій — 10 %.

^ Невиробнича сфера:

порушення трудової і виробничої дисципліни — 11 %;

протиправні дії інших осіб — 10 %;

допуск до роботи без навчання і перевірки знань — 9 %.

^ Металургійна промисловість:

невиконання вимог посадових Інструкцій — 27 %;

порушення трудової і виробничої дисципліни — 18 %;

порушення вимог безпеки під час експлуатації засобів виробництва — 10 %.

Машинобудування:

невиконання вимог посадових інструкцій — 13 %;

порушення трудової і виробничої дисципліни — 10 %;

допуск до роботи без навчання і перевірки знань — 6 %.

^ Хімічна промисловість:

невиконання вимог посадових інструкцій — 15 %;

порушення трудової і виробничої дисципліни — 15 %;

порушення вимог безпеки під час експлуатації транспортних засобів — 9 %.

Найвищий рівень смертельного травматизму зафіксовано у 8 галузях економіки на які припадає 86 % усіх смертельних випадків у виробництві в Україні. Зростання кількості випадків смертельного травматизму допущено в Черкаській — на 77 %, Запорізькій — 72 %; Миколаївській — 58 %. Донецькій — 37 %, Київській — 36 %, Дніпропетровській — і 8 %, Сумській — 11 % областях та АР рим — 15 %.

В Україні, крім виробничого травматизму, відзначається високий рівень професійної захворюваності. За статистичними даними, на підприємствах України щорічно реєструється близько 2,6 професійних захворювань на 1000 працюючих. Завдяки аналізу професійної захворюваності виявлено, що професійна патологія зареєстрована в працівників більш як 185 професій, серед яких значна частина (2,5 %)— інженерно-технічні працівники, що працюють у різних галузях економіки. Ситуація з професійною захворюваністю, що склалася в Україні. вимагає реалізації комплексних заходів щодо створення умов праці, які б забезпечили захист працівників від впливу несприятливих професійних шкідливих факторів.

Щороку понад 250 млн. осіб на нашій планеті отримують виробничі травми, 260 млн. осіб страждають від різних хвороб внаслідок шкідливих умов праці — і серед них значна частина працівників сільського господарства.

АПК поряд з гірничодобувним виробництвом і будівництвом є однією з трьох найбільш, небезпечних галузей економіки. І якщо перші дві галузі мають розроблені міжнародні норми та сучасні напрацювання нормативної бази і практичних правил з охорони праці, то у сільському господарстві донедавна таких нормативних актів не існувало.

21 червня 2001 р. Генеральна конференція Міжнародної організації праці прийняла Конвенцію 184 про безпеку та гігієну праці в сільському господарстві.

Об'єднаний комітет з професійного здоров'я Міжнародної організації праці Всесвітньої організації охорони здоров'я дав таке визначення термінів «сільське господарство» і «сільськогосподарський робітник»: «Сільське господарство означає усі форми трудової діяльності, пов'язані з вирощуванням урожаю, збиранням усіх видів зернових, з розведенням, вирощуванням худоби та доглядом за нею, доглядом за садом та розсадниками»; «Сільськогосподарський робітник — це особа, зайнята роботою постійно або тимчасово, незалежно від законного статусу, у видах робіт, які належать до сільського господарства, як це визначено вище».

До сільського господарства належать багато галузей землеробства та рослинництва: рільництво, овочівництво, плодівництво, виноградарство та ін. і тваринництво: скотарство, свинарство, птахівництво, вівчарство тощо.

Праця у сільськогосподарському виробництві характеризується деякими особливостями, які вже стали традиційними:

  • Сезонність і пов'язана з нею конкретна терміновість робіт, що зумовлює напруження організму працюючих у певні періоди року.

  • Польові роботи проводяться на відкритому повітрі з ранньої весни до пізньої осені і частково взимку.

  • Застосування ручної праці характеризується частою зміною робочих операцій.

  • Типовими є територіальна розосередженість місць роботи та пов’язана з цим віддаленість постійного місця проживання.

  • Використання пестицидів і біологічно-активних речовин неминуче призводить до забруднення повітря робочої зони, шкіри людини , біосфери.

- Тваринництво характеризується наявністю у виробничих приміщеннях складного динамічного факторів хімічної, фізичної та біологічної природи, значною питомою вагою ручних робіт.

- Через економічні труднощі, які переживає наша країна, механізовані роботи у рільництві проводяться часто з використанням морально застарілих і технічно зношених машин та механізмів, які є джерелом шкідливих виробничих факторів і не забезпечують комплексної механізації всього циклу робіт у рослинництві. При цьому виникає необхідність у використанні значного обсягу ручної праці (понад 70% якої виконують жінки).

В умовах нових економічних відносин на селі впроваджуються нові організаційні форми ведення сільськогосподарського виробництвапайові, колективні, фермерські, сімейного орендного підряду тощо. Нові форми господарської діяльності призводять до інтенсифікації трудових навантажень. Як правило, до складу таких бригад в основному входять жінки, в трудове навантаження яких включається й значні сімейне-побутові функції, люди похилого віку та підлітки. При цьому нагляд за додержанням правил безпеки, медичний контроль за станом здоров'я, санітарно-епідемологічний нагляд за умовами праці не відповідають сучасним вимогам. На низькому рівні і санітарно-побутове забезпечення сільських працівників.

Усі перелічені особливості, кожна окремо і всі разом узяті, можуть позначатися на здоров'ї працюючих, стати причиною високого рівня травматизму. Ускладнюють ситуацію екологічні умови, що склалися, погіршення матеріально-технічної бази сільськогосподарського виробництва, економічна нестабільність у країні. Останнє певним чином позначається на умовах праці, побуту, стану здоров’я сільських жителів.

Усі зміни, які відбуваються в житті та праці жителів сільської місцевості, призводять до багатофакторних і неоднорідних навантажень. У останні роки рівень професійної захворюваності в Україні підвищився з 1,2 до 1,9 особи на 10 тис. працюючих за рахунок збільшення кількості потерпілих більше ніж у 1,5 рази.

В умовах підвищеного рівня шуму під час роботи перебувають до 30% працівників сільського господарства, вібрації — до 20%, високої запиленості — до 17%, загазованості — до 13%, високої температури повітря — до 10%. Навіть на сучасних тракторах і самохідних сільськогосподарських машинах повітря робочої зони забруднено пилом, відпрацьованими газами, частками пестицидів, мінеральних добрив. У тваринницьких приміщеннях рівень шуму перевищує допустимий на 3—10 дБ, швидкість руху повітря — в 1,2—1,6 разу, вміст аміаку — до 5 разу, концентрація пилу — у 3 — 10 разів, вміст у повітрі антибіотиків, які використовують як стимулятори росту у 5 – 7 разів, кількість мікроорганізмів коливається від 20 тис. до 1 млн. у 1 м3 повітря.

При впливі на працюючих ШВФ, несприятливих умов праці можуть бути професійні і загальні захворювання, що викликають тимчасову, тривалу або постійну втрату працездатності .

Професійні захворювання , викликавані фізичними факторами:

  • віброхвороба, радикуліт;

  • хронічні артрити, періартрити;

  • остеохандрити;

  • зниження слуху (кохлеарный неврит).

Пилом: - фіброз легень;

- хронічний пиловий бронхіт.

Хим. речовинами: - гострі і хронічні отруєння;

- захворювання шкіри (дерматити, екземи, токсикодермии)

- коньюктивити.

Біологічними факторами: - інфекційні і паразит. захворювання; (бруцелез, сап, сиб. виразка, оринтоз і ін.)

- алергійні захворювання ( полинозит, бронх. астма)

У сільському господарстві хворих із профпаталогії складає близько 20% від загального числа. Значна частина профотруєнь зв'язана з впливом на працюючих засобів хімізації ( пестициди, добрива і т.п.).

Несприятливі умови праці (температура повітря, протяги, вологість, контакт із нафтопродуктами, пилом, порушення режимів праці і відпочинку, харчування, контакт із хворими можуть викликати загальні захворювання з втратою тимчасової непрацездатності. Загальних захворювань набагато більше, ніж професійних .Серед них найбільш поширені простудні захворювання - 21%, хвороби кістково-м'язової – 8,2% і серцево-судинної – 7,8% систем, органів травлення –6,3% і ін. Загальні втрати робочого часу від захворювань на виробництві майже в 30 разів більше, ніж від травматизму.

^ У галузі тваринництві мають місце захворюваності з тимчасовою втратою працездатності та професійні захворювання, спричинені різними мікроорганізмами, основним джерелом яких є хворі та заражені тварини.

До поширених захворювань належать бруцельоз, туберкульоз, туляремія, сальмонельоз, лептоспіроз, токсоплазмоз, орнітоз, лістерельоз, трихофітія та інші.

На підприємствах по виробництву кормів існують технологічні процеси з великою запиленістю повітря робочих зон. Найбільш високі концентрації пилу в місцях завантаження продуктів переробки (трав'яного, рибного, м'ясо-кісткового борошна і крейди) у подрібнювальні машини, в цехах для виробництва преміксів і можуть досягати 580—720 мг/м3 при ГДК - 4 мг/м3.

Дослідниками встановлено, що найчастіше серед працівників різних професій хворіють птахівники (пташниці), які перебувають під дією комплексу шкідливих факторів: несприятливі мікрокліматичні умови, газова, пилова, бактеріальна та грибна забрудненість повітря, значні фізичні навантаження.

Птахівникам загрожує також небезпека ураження професійними інфекційними захворюваннями, які можуть виникнути в результаті контакту з хворою птицею або інфекційним матеріалом (трупами птиці, пташиним послідом, пухом, підстилкою), такими як орнітоз, актимікоз, аспергильоз, грип.

Серед несприятливих факторів у промисловому птахівництві е біологічні шкідливості (бактеріальні та пилові аерозолі, грибкова мікрофлора, пташиний послід), а також різні біоактивні речовини, переважно мікробіологічного синтезу (вакцини, вітаміни, антибіотики). Це особливо характерно при групових методах обробки птиці препаратами — аерозольні вакцинації та імунізації, введен­ня антибіотиків та інших лікувальних препаратів.

Захворюваність у птахівництві у 2 рази перевищує захворюваність працівників інших професій сільського господарства за відносними показниками. Наприклад, пташниці хворіють у 2,5 разів частіше, ніж доярки чи механізатори, і в 1,5 разів ніж працівники ремонтних майстерень.

У загальній структурі захворюваності (хвороб) працівників птахівництва переважають такі як грип і катари верхніх дихальних шляхів, ангіна і захворювання органів дихання, кровообігу, нирок і сечовивідних шляхів.

Птахівникам загрожує також небезпека ураження професійними інфекційними захворюваннями, які можуть виникнути в результаті контакту з хворою птицею або інфекційним матеріалом (трупами птиці, пташиним послідом, пухом, підстилкою), такими як орнітоз, актимікоз, аспергильоз.

Персонал, що доглядає тварин, повинен бути проінструктований про засоби особистої гігієни, а також правила поводження з тваринами взагалі і заразнохворими особливо.

Перед входом у тваринницьке приміщення, а також між секціями створюють бар'єри (дезмати, дезкилимки, змочені дезрозчином).

Працівники тваринництва повинні проходити медичні огляди перед вступом на роботу і потім профілактичні огляди один раз на квартал, а доярки — один раз на місяць. Один — два рази на рік доярки проходять диспансерний медогляд з обстеженням на бруцельоз і туберкульоз.

Керівники господарств несуть відповідальність за допуск до роботи людей, які не пройшли медогляд і за порушення строків проведення профілактичних оглядів.

^ У галузі рослинництва найбільш шкідлива професія – механізатор. На виробничий травматизм і професійну захворюваність механізаторів мають вплив специфічні умови роботи.

В нашій країні механізатор, у більшості колективних і державних сільськогосподарських підприємств, працює щоденно і майже весь рік, а в часи найбільш напружених польових робіт — світловий день. При цьому через недооцінку машинобудівниками проблем комфорту у кабінах вітчизняних машин наявні всі умови для передчасного стомлення працюючого протягом робочого дня та накопичення втоми протягом місяця, кварталу, року. Постійні перепади температури та перегрів організму у літній період призводять до частих захворювань .

Найбільш частою формою патології дихальної системи у механізаторів є хронічний бронхіт, який виявляється після 15 років роботи і призводить до інвалід­ності приблизно 12 % тих, хто захворів. Частота виявлення цієї патології складає 12-15 %.

На піщаних ґрунтах при концентрації пилу в кабінах машин від 371 до 474 мг/м3 з вмістом вільного двоокису кисню до 88 відсотків у механізаторів виявляється навіть силікоз та фіброзонні зміни в легенях дифузного характеру.

Слід відзначити, що у структурі захворюваності механізаторів перше місце посідають захворювання периферійної нервової системи та опорно-рухового апарату. На думку більшості авторів досліджень, ці захворювання викликані умовами праці на тракторах, комбайнах та іншій самохідній техніці.

В останні роки під час масових медичних оглядів механізаторів все частіше виявляється і діагностується захворювання шлунково-кишкового тракту. Найбільш поширеним діагнозом є хронічний гастрит та гастронтез (опущення шлунка). За припущеннями багатьох авторів, загальна низькочастотна вібрація здатна викликати ослаблення зв'язкового апарату, резонансні коливання шлунка та його опущення. Цей стан порушує секреторну та евакуальну діяльність шлунка, внаслідок чого розвивається гастрит. Залежно від стану роботи такі захворювання діагностуються у 70% випадків. Одним з професійних факторів виникнення цих захворювань, з усією очевидністю, може бути шум, який суттєво впливає на секреторно-евакуаторну діяльність шлунка, так і на органи слуху.

Знання вказаних вище професійних небезпек і шкідливих особливостей деяких виробничих процесів у працівників агропромислового комплексу, дасть змогу покращити організацію праці, систему управління охороною праці та розробити заходи щодо профілактики захворювань і зміцнення здоров’я працюючих на галузевих об’єктах.
^ 2. Звітність та інформація про нещасні випадки, профзахворювання.

Законом України „Про охорону праці ” визначено, що Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади проводять єдину науково–технічну політику в галузі охорони праці (ст.33) і на державному рівні ведуть єдину державну статистичну звітність з питань охорони праці (ст.23), форми якої погоджені Держгірпромнаглядом України, професійними спілками та Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Роботодавець на підставі актів форми Н-1 та форми НПВ подає відповідним організаціям держалну статистичну звітність про потерпілих за формою, затвердженою Держкомстатом, та несе відповідальність за її достовірність.

Роботодавець зобов'язаний проводити аналіз причин нещасних випадків за підсумками кварталу, півріччя і року та розробляти і виконувати заходи щодо запобігання подібним випадкам.

Органи державного управління охороною праці, органи державного нагляду за охороною праці, виконавча дирекція Фонду соціального страхування від, нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань та її робочі органи, профспілки перевіряють в межах своєї компетенції ефективність роботи з профілактики нещасних випадків.

Підприємства та органи, до сфери управління яких вони належать, а також робочі органи виконавчої дирекції Фонду ведуть облік усіх нещасних випадків.

Органи державної пожежної охорони ведуть облік осіб, які постраждали під час пожеж, а установи державної санітарно-епідеміологічної служби та робочі органи виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань - облік осіб, які постраждали від гострих професійних захворювань (отруєнь).

Збирання статистичних даних про осіб, які постраждали від нещасних випадків на підприємствах, здійснюють органи державної статистики.

Відповідно до ст.14 Закону України „Про Державну статистику ” Держкомстат України затвердив форми державного статистичного спостереження:

  • наказом від 15.09.2009р. №390 „Звіт про травматизм на виробництві ” – форма №7-тнв;

  • наказом від 17.07.2007р. №233 „Звіт про стан умов праці, пільги та компенсації ” – форма №1–ПВ (умови праці).

Відповідно до наказу Держнаглядохоронпраці від 31.03.94 р. №27 подається „Звіт про стан умов і безпеки праці” – форма №1–УБ.

Облік, аналіз та оцінка стану умов та безпеки праці і результатів профілактичної роботи здійснюється відповідно до Положення про порядок оцінки стану охорони праці підприємства за прийнятими на підприємстві показниками, що формуються на базі показників статистичної звітності з охорони праці, встановлених Єдиною державною системою показників обліку умов і безпеки праці, з урахуванням поставлених перед СУОП завдань.

Система показників:

  • рівень виробничого травматизму (Кч, Кт);

  • рівень профзахворювань;

  • рівень захворювань, пов’язаних з умовами праці;

  • кількість тих, що працюють в незадовільних умовах праці;

  • кількість обладнання, технологічних процесів, що не відповідають вимогам нормативних актів про охорону праці;

  • кількість аварійних будівель та споруд;

  • забезпеченість ЗІЗ, санітарно-побутовими приміщеннями;

  • витрати на поліпшення стану охорони праці, на відшкодування потерпілим шкоди, заподіяної здоров’ю, на розслідування та ліквідацію наслідків аварій, нещасних випадків і профзахворювань.

^ Як джерело вихідної інформації використовуються:

- акти про нещасні випадки і звіти про виробничий травматизм;

- акти, звіти про загальну і професійну захворюваність;

- паспорти санітарно-технічного стану умов праці, матеріали атестації робочих місць і карти умов праці на робочих місцях,;

- журнали оперативного контролю за станом охорони праці струк­турних підрозділів;

- акти і приписи за підсумками комплексних і цільових перевірок стану охорони праці.

Наявність достовірної інформації має першочергове значення для ефективного управління охороною праці, тому має бути приділена особлива увага дотриманню встановленого порядку збирання та накопичення необхідної інформації, її обліку, реєстрації та зберігання.
^ 3.Методи дослідження виробничого травматизму.

Методи аналізу їх суть.

Аналіз виробничого травматизму та профзахворюваності дозволяє виявити причини і визначити закономірності їх виникнення. На основі такої інформації розробляються заходи та засоби щодо профілактики виробничого травматизму і профзахворюваності. Для аналізу виробничого травматизму застосовують такі основні методи:

  • статистичний,

  • топографічний,

  • монографічний,

  • економічний,

  • метод анкетування,

  • метод експертних оцінок.

Статистичний метод базується на вивченні травматизму за документами: звітами, актами, журналами реєстрації. Це дозволяє групувати випадки травматизму за певними ознаками: за професіями потерпілих, за робочими місцями, цехами, стажем, віком, причинами травматизму, обладнанням, яке спричинило травму.

Для оцінки рівня травматизму розраховують показники його частоти та тяжкості:

Пчт =

де Пчт - показник частоти травматизму;

Т— кількість випадків травматизму за звітний період;

Р — середньоспискова чисельність працівників.
Птт =

де Птт - показник тяжкості травматизму;

Т— кількість випадків травматизму за звітний період;

Д — кількість днів непрацездатності.

Показник непрацездатності (втрат робочого часу) це число людино днів непрацездатності, що припадає на 1000 працівників:

Пв.р.ч = Пчттт =

Ці показники дозволяють вивчати динаміку травматизму на підприємстві, порівнювати його з іншими підприємствами.

Монографічний метод полягає в детальному обстеженні всього комплексу умов праці, технологічного процесу, обладнання робочого ; місця, прийомів праці, санітарно-гігієнічних умов, засобів колективного та індивідуального захисту. Іншими словами, цей метод полягає в аналізі небезпечних та шкідливих виробничих факторів, притаманних лише тій чи іншій (моно) дільниці виробництва, обладнанню, технологічному процесу. За цим методом поглиблено розглядають всі обставини нещасного випадку, якщо необхідно, то виконують відповідні дослідження та випробування. Дослідженню підлягають: цех, дільниця, г технологічний процес, основне та допоміжне обладнання, трудові прийоми, засоби індивідуального захисту, умови виробничого середовища, метеорологічні умови в приміщенні, освітленість, загазованість, запиленість, шум, вібрація, випромінювання, причини нещасних випадків, що сталися раніше на даному робочому місці. Таким чином, нещасний випадок вивчається комплексно.

Топографічний метод ґрунтується на тому, що на плані цеху (підприємства) відмічають місця, де сталися нещасні випадки. Це дозволяє наочно бачити місця з підвищеною небезпекою, які вимагають ретельного обстеження та профілактичних заходів. Повторення нещасних випадків в певних місцях свідчить про незадовільний стан охорони праці на даних об'єктах. На ці місця звертають особливу увагу, вивчають причини травматизму. Шляхом додаткового обстеження згаданих місць виявляють причини, котрі викликали нещасні випадки, формують поточні та перспективні заходи щодо запобігання нещасним випадкам для кожного окремого об'єкта.

Економічний метод полягає у вивченні та аналізі втрат, що спричинені виробничим травматизмом.

Метод анкетування. Розробляються анкети для робітників. На підставі анкетних даних (відповідей на запитання) розробляють профілактичні заходи щодо попередження нещасних випадків.

Метод експертних оцінок базується на експертних висновках (оцінках) умов праці, на виявленні відповідності технологічного обладнання, пристосувань, інструментів, технологічних процесів вимогам стандартів та ергономічним вимогам, що ставляться до машин механізмів, обладнання, інструментів, пультів керування.

Під дією шкідливих факторів на виробництві у робітників можуть виникати гострі професійні або хронічні отруєння і захворювання. Розслідування та облік професійних отруєнь та захворювань здійснюється згідно з діючим Положенням. Розслідуванню підлягають всі, вперше виявлені, хронічні та гострі професійні отруєння і захворювання.

Вплив виробничих факторів не обмежується лише їх роллю як причини професійних захворювань. Давно було помічено, що особи, які працюють з токсичними речовинами, частіше хворіють на загальні захворювання (грип, розлад органів травлення, запалення легень тощо), що ці хвороби проходять у них важче, а процес одужання йде повільніше. Тому, окрім показників частоти та тяжкості профзахворюваності (визначаються аналогічно) важливо також визначити показники рівня загальної захворюваності. З цією метою розраховують показник частоти випадків захворювань та показник днів непрацездатності які припадають на 100 працюючих.

На основі отриманих показників визначають динаміку виробничого травматизму, професійної та загальної захворюваності за відповідний період, яка дозволяє оцінити стан охорони праці на підприємстві, правильність обраних напрямків щодо забезпечення здорових та безпечних умов праці.

Власник підприємства зобов'язаний інформувати працівників про стан охорони праці, причини нещасних випадків, професійних захворювань та про заходи, котрих вжито для їх усунення та для забезпечення умов праці згідно нормативних вимог.

Для дієвої боротьби з виробничим травматизмом необхідно мати дані про його рівень та причини, які характерні для галузі виробництва, цеху, дільниці, виду робіт. Виявлення різноманітності причин, ступеня їх впливу на загальний стан травматизму дозволить розробити та здійснити ефективні заходи по усуненню нещасних випадків на виробництві.

Дослідження виробничого травматизму складається з наступних етапів:

  • аналізу початкової інформації;

  • попереднього аналізу явища;

  • збору відомостей (інформації);

  • їх обробки та аналізу;

  • виявлення основних закономірностей явища .

Тобто в такому вигляді аналіз розглядається як система послідовних та взаємопов’язаних операцій. З іншої сторони для одержання обгрунтованих математичних моделей по всіх показниках виробничого травматизму необхідне використання комплексу різноманітних методів аналізу: статистичного, монографічного, економічного та ін. Одержана сукупність математичних моделей травматизму є основою для прогнозу різних аспектів його зниження. Таким чином, даний підхід до дослідження виробничого травматизму можна назвати комплексним аналізом та прогнозом.

Початкова інформація про конкретний нещасний випадок міститься в матеріалах розслідування. Вона повинна бути достовірною та вміщувати повний опис об'єкта дослідження. Друга вимога - повнота описання інформації для однозначного відтворення картини нещасного випадку. Неповний об'єм відомостей не розкриває всіх обставин події. Відомості про нещасні випадки численні, різноманітні і носять в основному описний характер. Всю інформацію про них слід розбити на детальні елементи - ознаки, назва кожної з яких повинна мати чітко витриманий зміст, який не допускає різноманітного тлумачення.

Оптимальний вибір ознак повинен зводитися до створення єдиного каталогу ознак - класифікатора, який іноді називають картою статистичного обліку та аналізу нещасних випадків. Класифікатор інформації повинен враховувати як самі ознаки, так і їх кількість, а також мати гнучку структуру, щоб можна було скорочувати або збільшувати кількість ознак. Класифікатор забезпечує єдиний підхід при зборі даних про виробничий травматизм .

Аналіз нещасних випадків показав, що об'єкт дослідження може характеризуватися 32 і більше ознаками, кожна з яких має різну природу. До того ж особливість травматизму в тому, що на нього істотно впливають як окремі ознаки, так і їх сполучення. Для правильного і об'єктивного оформлення первинних документів (Н-1, Н-5) карту статистичного обліку та аналізу нещасного випадку можна розглядати як орієнтовний план розслідування, в якому містяться чіткі дії по визначенню справжніх причин. Дослідження травматизму по таких або аналогічних картах можна проводити при допомозі ЕОМ, що значно збільшує об'єм аналізованої інформації, дозволяє використовувати сучасні математичні методи аналізу та прогнозу, оперативно видавати експрес-інформацію і, найголовніше, підвищити ефективність розробок науково обгрунтованих рекомендацій по зниженню виробничого травматизму. Великий виграш від застосування ЕОМ може бути одержаний на стадії обробки даних, яка займає до 80 % часу, що затрачується на весь цикл дослідження. ЕОМ дає можливість висувати та вирішувати принципово нові завдання у вивченні виробничого травматизму, забезпечувати комплексність підходу на всіх етапах - від постановки завдань до аналізу результату, висновків та рекомендацій.

Основою для таких досліджень є каталог відомостей (банк даних) про нещасні випадки на базі ЕОМ. Банк даних - це не тільки сховище відомостей про нещасні випадки, але і сукупність програм для ЕОМ, за допомогою яких виконують операції по запису, зміні та вибору інформації за відповідними показниками. Пакет програм для ЕОМ дозволяє багаторазово прораховувати варіанти для визначення структури даних, визначення факторів, які впливають на зміну структури.

Наступний етап дослідження полягає в аналізі та обробці даних. Використовуючи банк даних, можна вирішувати різні завдання інформаційного пошуку, як по визначених ознаках, так і по їх сукупності. Згідно аналізу інформації визначаються найбільш травмонебезпечні місця виробництва.

Але інформаційно-пошукові завдання, дозволяючи подати загальну картину травматизму, не відображають загальні статистичні закономірності розглянутого явища. Тому основний і завершальний етап дослідження причин нещасних випадків - встановлення загальних статистичних закономірностей виробничого травматизму - нерозривно пов'язаний з математичною обробкою інформації.

Аналіз і обробка даних повинні бути основані на загальній теорії виміру інформації. Розробка нових математичних методів по обробці кількісної та якісної інформації про нещасні випадки є важливим завданням.

Математичне дослідження виробничого травматизму складається з аналізу (опис), діагнозу (пояснення) та прогнозу (передбачення).

Математичний аналіз дозволяє знайти модель, яка описує взаємозв'язок між окремими ознаками нещасних випадків і їх сукупність. Вибирають математичну модель з урахуванням особливостей, які має інформація про нещасні випадки так, щоб можна було розподілити по порядку ознаки в залежності від ступеня їх впливу на загальну картину травматизму. I останнім є те, що на основі загальних математичних підходів прогнозуються різноманітні аспекти по зниженню виробничого травматизму. Знаючи математичні моделі травматизму, розкривши сутність його параметрів, можна виявити статистичні закономірності і визначити систему заходів по попередженню нещасних випадків.

Подана вище методика дослідження виробничого травматизму має велике практичне значення. Що на сьогодні мають інженери з охорони праці від підприємства до відомства? Як правило, це загальні відомості про травматизм, його кількісні показники: скільки нещасних випадків, їх частота, тяжкість і таке інше. Є аналітичні дані про травматизм по укрупнених показниках: стажу роботи, факторах та причинах (технічних та організаційних) травм i аналіз ведеться в основному по смертельних травмах. Але навіть цією інформацією більшість спеціалістів з охорони праці підприємств не володіють.

Практика показує, що уже на обласному рівні рідко де можна зустріти, щоб дані актів Н-1 оброблялися та аналізувалися, накопичувався банк відомостей по виробничому травматизму. Не приділяють цьому належну увагу i державні інспектори по нагляду за охороною праці, хоча згідно до них повинна надходити вся первинна інформація.

Існує також думка, що аналіз виробничого травматизму потрібен тільки теоретикам. З цим не можна погодитися. Запропонована методика дозволяє при використанні відомостей актів Н-1 складати конкретні карти травмонебезпечних дільниць виробництва, видів робіт для будь-якої галузі АПК. Наявність таких карт надасть велику допомогу при вивченні працюючими безпечних методів праці, при проведенні профілактичної роботи. Адже статистика переконливо показує, що більшість нещасних випадків кожного року трапляються через одні i ті ж причини, при типових обставинах.

Розроблена методологія поглибленого аналізу причин нещасних випадків повинна стати складовою частиною автоматизованої системи управління охороною праці або автоматизованою системою обліку, аналізу та попередження нещасних випадків не тільки в галузі, регіоні, але і в кожному підприємстві. Широке впровадження комп'ютерної техніки обіцяє в найближчий час вирішити це завдання. Для цього необхідні наступні умови: наявність ПЕОМ з комплектом робочих програм; забезпечення всіх господарств та підприємств регіону або області (галузі) раніше розробленими класифікаторами; своєчасна подача даних про нещасний випадок за запропонованим класифікатором; своєчасна обробка початкової інформації та подача вихідних даних для прийняття управлінських рішень.
^ 4. Основні заходи щодо профілактики травматизму та професійної захворюваності в галузі

Заключним етапом попередження виробничого травматизму, підвищення стану умов та безпеки праці є вироблення управлінських рішень та вибір заходів, які забезпечують безпеку людини у процесі виробництва, а також вирішення термінових проблемних ситуацій.

Травматизм характеризується визначеними причинами, а кожній причині відповідає один адекватний захід, що її усуває. Тобто ми маємо перелік причин, на які можна розробити відповідний перелік заходів. Номенклатура типових заходів є комплексом організаційно-технічних і санітарно-гігієнічних заходів системи управління, яка підпорядковується головній меті і може бути подана методом декомпозиції (рис.1). Метод розбиває задачу на складові елементи.

^ На першому рівні проведене розкриття змісту головної мети, для цього вона поділена на окремі компоненти згідно принципу охоплення всіх напрямків її ефективного розвитку.

^ На другому і третьому рівні виконується наступна конкретизація заходів з попередження виробничого травматизму, а, якщо потрібно, то і на четвертому, п’ятому та інших рівнях, тобто виконується предметний принцип структуризації.

Такий системний підхід дозволяє досить ефективно вирішувати локальні питання боротьби з травматизмом на найнижчих рівнях управління охороною праці і поступово розширить коло заходів від рівня до рівня, проведення яких буде впливати на безпечне функціонування всієї виробничої системи.


^ Вимоги нормативно- законодавчіх актів з охорони праці


Закони, Укази, Постанови, Положення, КЗОТ , ДНАОП Правила, Інструкції








^ Зниження рівня виробничого травматизму. підвищення стану умов та безпеки праці
  1   2

Схожі:

Практичне заняття 1 Дослідження та профілактика виробничого травматизму в галузі iconПрактичне заняття 2 Дослідження та профілактика виробничого травматизму в галузі
Основні заходи щодо профілактики травматизму та професійної захворюваності в галузі
Практичне заняття 1 Дослідження та профілактика виробничого травматизму в галузі iconТема профілактика виробничого травматизму лекція 2 години
Законодавство України про охорону праці // Збірник нормативних актів. – том – рво “Поліграфкнига”. – К, 1995
Практичне заняття 1 Дослідження та профілактика виробничого травматизму в галузі iconПрактична робота №2 методи аналізу, прогнозування, профілакики виробничого...
Мета: сформувати у майбутніх спеціалістів основні поняття про виробничий травматизм, професійні захворювання, нещасний випадок, профілактику...
Практичне заняття 1 Дослідження та профілактика виробничого травматизму в галузі iconПрактичне заняття№5. Соціологічні дослідження у політології. Знати теоретичне питання
Види І типи соціологічних досліджень. Етапи емпіричного дослідження І його програма
Практичне заняття 1 Дослідження та профілактика виробничого травматизму в галузі iconПрактичне заняття 2 Методики лінгвістичного дослідження форми та...
Текст як об’єкт лінгвістичного дослідження. Підходи до вивчення тексту в межах мовознавчих парадигм
Практичне заняття 1 Дослідження та профілактика виробничого травматизму в галузі iconПрактичне заняття № Господарські суди, їх задачі та функції. Практичне...
Ціль заняття: систематизувати й закріпити знання про систему, склад І структуру господарських судів в Україні; усвідомити задачі...
Практичне заняття 1 Дослідження та профілактика виробничого травматизму в галузі iconСитуаційна задача 3
Впровадження комплексу оздоровчих заходів на переробному підприємстві призвело до зниження захворюваності та випадків виробничого...
Практичне заняття 1 Дослідження та профілактика виробничого травматизму в галузі iconДисципліна «Охорона праці в галузі» Практичне заняття №1 «Електробезпека робочого місця»
Закон Г. Ома для ділянки електричного ланцюга (кола). Закони (правила) електричних ланцюгів (кіл) Г. Кірхгофа
Практичне заняття 1 Дослідження та профілактика виробничого травматизму в галузі iconІнтегроване заняття-дослідження як перспектива творчого розвитку студентів
Сучасне заняття з літератури не може бути шаблонним, схематичним. Тут має бути присутній дух творчості, пошуків, висока науковість,...
Практичне заняття 1 Дослідження та профілактика виробничого травматизму в галузі iconГрупа кп-110 12 лютого 2013 року Дисципліна «Охорона праці в галузі»...
Закон Г. Ома для ділянки електричного ланцюга (кола). Закони (правила) електричних ланцюгів (кіл) Г. Кірхгофа
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2013
звернутися до адміністрації
mir.zavantag.com
Головна сторінка