Українська культура з давніх-давен зазнавала впливу зі сторони І в свою чергу, так чи інакше, впливала на інші культури, проявлялася у міжнародних відносинах




Скачати 79.89 Kb.
НазваУкраїнська культура з давніх-давен зазнавала впливу зі сторони І в свою чергу, так чи інакше, впливала на інші культури, проявлялася у міжнародних відносинах
Дата конвертації16.07.2013
Розмір79.89 Kb.
ТипДокументы
mir.zavantag.com > Культура > Документы
30 ВАРІАНТ

30.1 Українська культура з давніх-давен зазнавала впливу зі сторони і в свою чергу, так чи інакше, впливала на інші культури, проявлялася у міжнародних відносинах різним чином. Спробуємо з’ясувати, яким чином це відбувалося протягом цілої історії української культури.

За географічним вектором українська культура — це, безперечно, культура європейського типу. А тому в українській національній культурі так чітко виступає європейський індивідуалізм. Від антів і волинян VI ст. крізь княжу добу, крізь козаччину і аж до XX ст. завжди, коли народ мав нагоду виявити свою політичну волю, він виявляв одну і ту ж характерну рису: схильність віддавати перевагу індивідуальній свободі над інтересами держави, схильність наділяти вищою владою віче (раду) і ревно пильнувати дії своїх вождів.

Культура князівських часів мала за основу місцеві народні елементи, виявлені у багатому побуті і словесності, віруваннях і народній філософії. Культурний розвиток Русі піднявся на новий щабель після прийняття християнства. З X ст. з його поширенням запановує візантійський стиль у ремеслах, письменстві, мистецтві, праві

Наприкінці XII ст. було написано "Слово о полку Ігоре­вім" — перлину давньоруської художньої літератури. Цей епос сповнений мистецькими описами природи, самого походу, відваги й мужності князів, фольклорними образами, всі картини сповнені чару високої поезії.

Контакти з візантійською культурою обумовили виникнення монументальної кам'яної архітектури. Довгий час вважалося, що першою кам'яною спорудою була Десятинна церква (989—996 рр.). В архітектурно-художньому ансамблі Софії особливу роль відігравало внутрішнє опорядження. Розмаїття мозаїк, фресок, стовпи, арки, відкоси віконних пройм — все це вражало пишнотою.

У той час лікуванням хворих переважно займалися монахи. У XII ст. відомим був лікар Петро Сиріянин.

Феномен незвичайного злету культури України-Руси пояснюється тісними зв'язками з Візантією, країнами Європи, Хозарією. Хоча їхній вплив був вагомим, але не вирішальним.

У той же час високий рівень культури України-Руси впливав на розвиток культур сусідніх народів. Так, описання давньоруських літописів і сам процес літописання простежуються у хроніках Матвея Паризького, польських та литовських хроністів. Величезним був вплив київського фрескового живопису на розпис храмів Польщі, Чехії, Готланду. Культура Русі в усіх її проявах показала свою яскраву самобутність, заклала підвалини для подальшого розвитку культури України пізнього середньовіччя.

Розвиток української культури в XIV — першій половині XVII ст. органічно пов'язаний з історичними обставинами, що мали місце на землях України, яка входила тоді до Великого князівства Литовського. Позитивним моментом у цьому процесі було входження українських земель у простір західної цивілізації. З іншого боку, Польща повела тотальний наступ на українську культуру, православну віру, звичаї, традиції, мову.

Українці багато зробили і для нової московської літератури. На чолі цієї літератури стояв українець Ф. Прокопович. Так званий класицизм в московську літературу був занесений з України.

Стиль бароко своєю вишуканістю передусім відповідав тодішнім естетичним вимогам у дворянській культурі. Українських майстрів запрошували до Литви, Білорусії, Польщі. Відомими малярами були також М. Петрахович, І. Маховський, І. Зарудний, І. Калинський, А. Животкевич, О. Антропов та ін.

Серед українських архітекторів, які працювали в Росії, найвідоміший Іван Зарудний.

Т. Шевченко, П. Куліш, М. Костомаров — три постаті, які красномовно засвідчили рівень зрілості, якого досягла українська художня і суспільна думка в 40—50-ті роки XIX ст.

Найвагоміші здобутки української літератури кінця XIX — початку XX ст. пов'язані з діяльністю Івана Франка.

Творчість І.Франка відзначається самобутністю і водночас споріднена з новими явищами в європейській літературі кінця XIX ст. Його "Галицькі образки" — приклад цікавого експерименту: введення оповідних форм у поезію.

Самобутність художнього мислення І.Франка виразно виявляється у поезіях ліричного циклу. Характерна щодо цього його збірка "З вершин і низин", "Зів'яле листя".

Цінним внеском у світову літературу стали філософські поеми І. Франка — "Смерть Каїна" і "Мойсей".

Видатними творцями духовної музики на зламі XIX— XX ст. були К. Стеценко та М. Леонтович, інші видатні композитори.
.2 Незважаючи на диктат і системні утиски сталінського режиму, певних успіхів було досягнуто у різних галузях науки. Харківський Український фізико-технічний інститут ус­пішно займався розробками з теоретичної фізики. У 1932 р. там вперше в СРСР було штучно розщеплене атомне ядро. У цьому ж році електрозварювальна лабораторія Є. О. Патона була реорганізована в Інститут електрозварювання. Всесвітньої слави здобув офтальмолог з Одеси В. П. Філатов. Визнання одержали наукові дослідження О. В. Палладіна, М. Д. Стражеска, О. М. Динника, М. М. Підоплічка, М. В. Лу- говцева, Ю. В. Кондратюка, М. Холодного та ін. У 1936 р. у складі Української академії наук утворилась низка суспільствознавчих інститутів, у тому числі й Інститут історії України. Зауважимо, що українським історикам заборонялось досліджувати часи Київської Русі й княжої доби, обмежуючись тільки ідеологічно забарвленою інтерпретацією пізніших періодів вітчизняної історії. Гуманітарна сфера науки повністю підпорядковувалась командно-адміністративному тиску, ідеологічному забезпеченню соццержавного будівництва. Напередодні війни в У PCP функціонувало по­над 220 науково-дослідних установ, де працювало близько 20 тис. науковців.

3. Київська Русь успадкувала культуру тих східнослов’янських та неслов’янських племен, які складали етнічне ядро цього державного утворення (в першу чергу полян і древлян). Культура збагачувалась та ускладнювалась за рахунок розширення території держави, включення до її складу інших народів і племен та за рахунок міждержавних конфліктів із сусідами.

Торгівля, війна, дипломатичні контакти сприяли пожвавленню культурного життя русичів. Але культурний поступ Київської Русі зумовлювався, передусім, власними потребами й силами, що їх задовольняли.

Роль духовного стрижня єдиної давньоруської культури відігравало православне християнство, що мало на той час високорозвинену систему релігійної філософії, літератури й спиралося на матеріальні й духовні здобутки мистецтва Європи й Азії. В галузі матеріальної культури найбільш значним виявився вплив християнства на розвиток архітектури і живопису Київської Русі

У XIV—XVI ст українська культура розвивалася в надзвичайно складних умовах. До них слід віднести роз’єднаність українських земель, відсутність єдиного політичного центру, соціальне і національне гноблення з боку польських, литовських, угорських, турецьких та інших іноземних загарбників, постійну жорстоку агресію татар. Більша частина українських земель перебувала у складі Литовської та Польської держав. Разом з тим XIV—XVI ст. - це час подальшого формування українського народу, активізація його боротьби проти польсько-литовського панування, поява на історичній арені України такого самобутнього в політико-культурному контексті явища, яким було українське козацтво. Культурні процеси перебували у прямій залежності і в підпорядкуванні інтересам національно-визвольної боротьби.

Найважливішим чинником і необхідною умовою поступу національної культури був розвиток української мови. Ще в ХІ-ХІУ ст. в деяких літературних пам’ятках чітко відбито риси, властиві більш пізній українській мові. Як відомо, державною (офіційною) мовою Ли­товської держави була «руська мова», що склалася на основі синтезу писемної церковнослов’янської та елементів усної староруської мови доби Київської Русі.

У цілому ж державно-політичний симбіоз із Литвою дав українцям досить небагато культурно-цивілізаційних надбань. Велике князівство Литовське так і не стало міцною стабільною державою, хоча довгий час було найсерйознішим суперником залежної від монголів Москви у справі політичної гегемонії в ареалі давньоруських земель.

Під тиском цих вкрай несприятливих зовнішніх обставин починається повільний процес трансформації традиційної народної культури, який зрештою привів до виникнення культури власне української, процес до часу непомітний, але незворотний.

Українська культура у XVII-XVIII ст. розвивалася в суперечливих умовах. Ліквідація в результаті Визвольної війни польсько-шляхетського режиму і формування української національної козацької держави у цілому сприяли розвиткові української культури. Однак утворення козацької держави ідейно супроводжувалося у повсталих масах козаків і селян своєрідною утопічною мрією про подальшу зміну попередніх соціальних підвалин Нова еліта, якою стала козацька старшина, також не могла бути зацікавлена у принципових соціальних змінах, оскільки її матеріальний добробут і відповідний йому розвиток матеріальної та духовної культури традиційно пов’язувався з феодальними цінностями - землеволодінням і промисловим землевикористанням.

Різні частини України з другої половини XVII ст. опинились у різних соціально-політичних умовах, що суттєво впливало на стан і розвиток культури.

Порівняно кращими були ці умови на Лівобережжі, де тривалий час зберігалася гетьманська автономія, а також на Слобожанщині, яка саме в цей час починає активно залюднюватись українськими переселенцями переважно з Правобережжя.

Під час Руїни (1657-1687) культурно-національна еліта пережила певне розчарування у козацтві як надійній підпорі національного поступу, хоча продовжувала спиратися на козацтво з метою протистояння авторитарній стратегії Москви.

Відносне покращення культурної ситуації відбулося лише за гетьманування І. Мазепи (1687-1709), хоча вузькоаристократичні вподобання цього гетьмана сприяли подальшому відриву культури від народних коренів

На Правобережжі, Волині, в Галичині, на Закарпатті та Буковині умови для розвитку культури були ще гіршими. Якщо на Лівобережжі культурний рух лише дещо віддалився від тогочасного європейського контексту, то Правобережна і Західна Україна у підсумку майже повністю втратила імпульс національно-культурного будівництва, отриманий від попередньої доби. Запустілі внаслідок невпинних воєн Поділля і Правобережжя за Бахчисарайською угодою 1681 р. мали відійти до Оттоманської Порти.

Українська культура пригнічувалася, процеси полонізації посилювалися. Однак і за цих важких умов українська культура дала низку непересічних надбань у різних галузях мистецтва, літератури, філософії, науки і освіти, які можуть бути предметом національної гордості українців.

XX ст., як, мабуть, ніяке інше, дуже насичене різноманітними історичними подіями, характеризується різкою зміною політичних режимів, соціально-економічної ситуації. Звідси різні історичні умови, в яких розвивалася українська культура в XX ст. Цей новітній період розвитку української культури можна розділити на кілька етапів:

  • коротка доба відновлення україн­ської державності (1917-1920 рр.), коли було створено принципово нові умови для розвитку української на­ціональної культури, але поступ культури відбувався в період гост­рого військово-політичного проти­стояння, громадянської війни та іно­земної військової інтервенції;

  • радянський етап (1921-1991 рр.), який включає і добу злету 20-х років покоління «розстріляного відро­дження», яке вже в 30-ті роки зазна­ло тотальних репресій не тільки проти митців, працівників культури, але й звичайних її носіїв, і добу «відли­ги» з рухом так званих шістдесятни­ків, і період подальшої русифікації та утисків української культури;

  • етап розбудови незалежної України і відродження національної культури, який розпочався нещодавно і триває.

Схожі:

Українська культура з давніх-давен зазнавала впливу зі сторони І в свою чергу, так чи інакше, впливала на інші культури, проявлялася у міжнародних відносинах iconПеріодизація історії української культури
Поняття культура. Українська народна та національна культура: їх основний зміст І взаємозв’язок
Українська культура з давніх-давен зазнавала впливу зі сторони І в свою чергу, так чи інакше, впливала на інші культури, проявлялася у міжнародних відносинах iconПитання до екзамену з історії української культури
Поняття культури. Українська народна та національна культура: їх основний зміст І взаємозв’язок
Українська культура з давніх-давен зазнавала впливу зі сторони І в свою чергу, так чи інакше, впливала на інші культури, проявлялася у міжнародних відносинах icon3. Організаційна культура та культура управління персоналом (4год.)
Поняття іноваційно-акмеологічної культури. Основні функції організаційної культури. Культура управління корпоративними знаннями....
Українська культура з давніх-давен зазнавала впливу зі сторони І в свою чергу, так чи інакше, впливала на інші культури, проявлялася у міжнародних відносинах iconТема: Культура мови. Культура мовлення під час дискусій
Особливе значення мають професійні дискусії, які мають призводити до вирішення певних професійних питань І т п. У зв’язку з цим виникає...
Українська культура з давніх-давен зазнавала впливу зі сторони І в свою чергу, так чи інакше, впливала на інші культури, проявлялася у міжнародних відносинах icon5. Українська культура ХІХ поч. ХХ ст
Т. Г. Шевченко, О. С. Пушкін, А. Міцкевич: проблеми становлення національної ідеології та культури слов’янських народів
Українська культура з давніх-давен зазнавала впливу зі сторони І в свою чергу, так чи інакше, впливала на інші культури, проявлялася у міжнародних відносинах icon1. Вступ
А вже на цій основі формувалися, у свою чергу, бойова культура І духовність професійних І напівпрофесійних вояків — києво-руських...
Українська культура з давніх-давен зазнавала впливу зі сторони І в свою чергу, так чи інакше, впливала на інші культури, проявлялася у міжнародних відносинах iconТема 9 Зміни корпоративної культури
Корпоративна культура – сукупність моделей поведінки, які придбані організацією в процесі адаптації до зовнішнього середовища І внутрішньої...
Українська культура з давніх-давен зазнавала впливу зі сторони І в свою чергу, так чи інакше, впливала на інші культури, проявлялася у міжнародних відносинах iconПлан Поняття І джерела права міжнародних договорів. Види міжнародних...
Право міжнародних договорів — це галузь міжнародного права, яку складає сукупність правових норм, що регулюють відносини суб'єктів...
Українська культура з давніх-давен зазнавала впливу зі сторони І в свою чергу, так чи інакше, впливала на інші культури, проявлялася у міжнародних відносинах iconЗавдання для ккр з навчальної дисципліни «Мікробіологія» Спеціальність...
З давніх давен людина жила в оточенні невидимих істот та шукала шляхи пояснення різним явищам І захворюванням, пов’язаних з ними....
Українська культура з давніх-давен зазнавала впливу зі сторони І в свою чергу, так чи інакше, впливала на інші культури, проявлялася у міжнародних відносинах iconПівнічноамериканський континент в міжнародних відносинах кінця ХVІІ – 70- Х рр. ХVІІІ ст
Семінар Північноамериканський континент в міжнародних відносинах кінця ХVІІ – 70- Х рр. ХVІІІ ст
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2013
звернутися до адміністрації
mir.zavantag.com
Головна сторінка