1. «Визначення домінуючого типу сприймання за роботою провідних аналізаторів»




Назва1. «Визначення домінуючого типу сприймання за роботою провідних аналізаторів»
Сторінка3/11
Дата конвертації18.06.2013
Розмір0.77 Mb.
ТипДокументы
mir.zavantag.com > Химия > Документы
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11
^




4. Опитувальник «Стиль мислення»


Інструкція: «Цей опитувальник призначений для того, щоб допомогти Вам визначити спосіб мислення, якому Ви надаєте перевагу, а також манеру ставити запитання і приймати рішення. Серед запропонованих Вам на вибір відповідей немає правильних чи неправильних. Максимум корисної інформації Ви одержите в тому випадку, якщо будете якомога точніше повідомляти про особливості Вашого реального мислення, а не про те, як, на Вашу думку, варто було б мислити.

Кожен пункт даного опитувальника складається з твердження, з якого випливає п'ять можливих його закінчень. Ваше завдання — прорангувати кожне закінчення речення, тобто на бланку опиту­вальника в квадратиках праворуч від кожного закінчення проста­вити номер а: 5, 4, 3, 2 чи 1, що вказують на міру Вашої спрямованості на ту чи іншу відповідь: від 5 (найбільше підходить) до 1 (менше всього підходить). Кожен номер (бал) повинен бути використаний тільки один раз у групі з п'яти закінчень. Навіть якщо два (чи більше) варіанти закінчення речень здаються однаково притаман­ними Вам, усе-таки намагайтеся їх упорядкувати. Кожне з п'яти закінчень у групі повинне одержати свій номер: 5, 4, 3, 2, 1».

Будь ласка, заповніть для тренування цей зразок:
^ Коли я читаю книгу за фахом, я звертаю увагу головним чином на:

1. Якість викладу, стиль.




2. Основні ідеї книги.




3. Композицію й оформлення книги.




4. Логіку й аргументацію автора.




5. Висновки, які можна зробити з цієї книги.





^ Якщо Ви впевнені, що зрозуміли наведену вище інструкцію, продовжуйте працювати далі.
А. Коли між людьми відбувається конфлікт на ґрунті ідей, я віддаю перевагу тій стороні, що:

1. Приймає, визнає конфлікт і намагається висловити його відкрито.




2. Більше всіх зачіпає мої власні цінності і ідеали.




3. Краще всіх відображає мої особисті погляди і досвід.




4. Пасує до ситуації найбільш логічно і послідовно.




5. Викладає аргументи найбільш коротко і переконливо.





Б. Коли я починаю працювати над проектом у складі групи, найважливіше для мене:

1. Зрозуміти мету і значення цього проекту.




2. Розкрити мету і цінності учасників робочої групи.




3. Визначити, як ми збираємося розробляти даний проект.




4. Зрозуміти, яку користь цей проект може принести для нашої групи.




5. Щоб робота над проектом була організована і зрушила з місця .





В. Говорячи в цілому, я засвоюю нові ідеї найкраще, коли можу:

1. Пов'язати їх з поточними чи майбутніми заняттями.




2. Застосувати їх до конкретних ситуацій.




3. Зосередитися на них і ретельно їх проаналізувати.




4. Зрозуміти, наскільки вони подібні до звичних ідей.




5. Протиставити їх іншим ідеям.





Г. Для мене графіки, схеми, креслення в книгах чи статтях зазвичай:

1. Корисніші від тексту, якщо вони точні.




2. Корисні, якщо вони чітко відображають важливі факти.




3. Корисні, якщо вони підкріплюються і пояснюються текстом.




4. Корисні, якщо вони піднімають питання поза текстом.




5. Не більш і не менш корисні, ніж інші матеріали.





Ґ. Якби мені запропонували провести якесь дослідження, я, імовірно, почав би з:

1. Спроби визначити його місце в більш широкому контексті.




2. Визначення того, чи зможу я виконати його сам, або мені буде потрібна допомога.




3. Міркувань і пропозицій щодо можливих результатів.




4. Рішення про те, чи варто взагалі проводити це дослідження.




5. Спроби сформулювати проблему якомога повніше і точніше.





Д. Якби мені довелося збирати від членів якоїсь організації інформацію, що стосується її нагальних проблем, я волів би:

1. Зустрітися з ними індивідуально і поставити кожному свої конкретні запитання.




2. Провести загальні збори і попросити їх висловити свої думки.




3. Опитати їх невеликими групами, ставлячи загальні питання.




4. Зустрітися неофіційно із впливовими людьми і з'ясувати їх погляди.




5. Попросити членів організації надати мені (бажано в письмовій формі) усю причетну до справи інформацію, якою вони володіють.





Е. Імовірно, я буду вважати щось правильним, істинним, якщо це «щось»:

1. Вистояло проти опозиції, витримало опір протилежних підходів.




2. Узгоджується з іншими речами, яким я вірю.




3. Було підтверджено практикою.




4. Піддається логічному і науковому доказу.




5. Можна перевірити особисто на доступних спостереженню фактах.





Є. Коли я на дозвіллі читаю журнальну статтю, вона буде швидше за все:

1. Про те, як комусь удалося вирішити особисту чи соціальну проблему.




2. Присвячена дискусійному політичному чи соціальному питанню.




3. Повідомленням про наукове чи історичне дослідження.




4. Про цікаву, забавну людину чи подію.




5. Точною, без будь-якого домислу, з повідомленням про чийсь цікавий життєвий досвід.





Ж. Коли я читаю звіт про роботу, я звертаю найбільше уваги на:

1. Близькість висновків до мого особистого досвіду.




2. Можливість виконання даних рекомендацій.




3. Надійність і обґрунтованість результатів фактичними даними.




4. Розуміння автором цілей та завдань роботи.




5. Інтерпретацію даних.





З. Коли переді мною поставлено завдання, перше, що я хочу довідатися — це:

1. Який найкращий метод для вирішення даного завдання.




2. Кому і коли потрібно, щоб це завдання було вирішене.




3. Чому це завдання варто вирішувати.




4. Який вплив його вирішення може мати на інші завдання, що доводиться вирішувати.




5. Яка пряма, негайна користь від вирішення даного завдання





И. Звичайно я довідуюся максимум про те, як зробити щось нове, завдяки тому, що:

1. Усвідомлюю для себе, як це пов'язано з чимось іншим, що мені добре знайоме.




2. Беруся за справу якомога раніше.




3. Вислуховую різні точки зору з приводу того, як це зробити.




4. Є хтось, хто показує мені, як це зробити.




5. Ретельно аналізую, як це зробити якнайкраще.





І. Якби мені довелося проходити якесь випробування чи складати іспит, я волів би мати:

1. Набір об'єктивних, проблемно-орієнтованих питань з предмета.




2. Дискусію з тими, хто також проходить іспит.




3. Усний виклад і демонстрацію того, що я знаю.




4. Повідомлення у вільній формі про те, як я застосував те, чому навчився.




5. Письмовий звіт, що охоплює історію питання, теорію і метод.





Ї. Люди, чиї особисті якості я поважаю більше за все, це, ймовірно:

1. Видатні філософи і вчені.




2. Письменники і вчителі.




3. Лідери ділових і політичних кіл.




4. Економісти й інженери.




5. Фермери і журналісти.





Й. У цілому я знаходжу теорію корисною, якщо вона:

1. Є спорідненою до тих теорій та ідей, що я вже засвоїв.




2. Пояснює речі новим для мене чином.




3. Здатна системно пояснювати низку пов'язаних з нею ситуацій.




4. Слугує проясненню мого власного досвіду і спостережень.




5. Має конкретне практичне застосування.





К. Коли я читаю статтю з дискусійного питання, я бажав би, щоб у ній:

1. Висвітлювалися переваги для мене в залежності від обраної точки зору.




2. Викладалися всі факти в ході дискусії.




3. Логічно і послідовно викладалися суперечливі питання, що стосуються даної проблеми.




4. Визначалися цінності, що сповідує автор.




5. Яскраво висвітлювалися обидві сторони суперечливого питання і суть конфлікту.





Л. Коли я читаю книгу, що виходить за межі моєї безпосередньої діяльності, я роблю це головним чином унаслідок:

1. Зацікавленості в удосконаленні своїх професійних знань.




2. Вказівки з боку шанованої мною людини на можливу її корисність.




3. Бажання розширити свою загальну ерудицію.




4. Бажання вийти за межі власної діяльності для різноманітності.




5. Прагнення довідатися більше про визначений предмет.





М. Коли я вперше підходжу до якоїсь технічної проблеми, я швидше за все, буду:

1. Намагатися пов'язати її з більш загальною проблемою чи теорією.




2. Шукати шляхів і способів вирішення цієї проблеми.




3. Обмірковувати альтернативні способи її вирішення.




4. Шукати способи, якими інші вже вирішили цю проблему.




5. Намагатися знайти найкращу процедуру для її вирішення.





Н. У цілому я найбільше схильний до того, щоб:

1. Знаходити існуючі методи, що працюють, і використовувати їх якнайкраще.




2. Ламати голову над тим, як різнорідні методи могли б працювати разом.




3. Відкривати нові і більш розроблені методи.




4. Знаходити способи змусити існуючі методи працювати краще і по-новому.




5. Розбиратися в тому, як і чому існуючі методи повинні працювати.






А тепер складіть обрані Вами номери як бали відповідей за наступними формулами:
^

Синтезатор


С = 1(А+Е+Ї)+2(Б+Є+Й)+5(В+Ж+К)+4 (Г+3+Л)+З (Ґ+И+Л)+2 (Д+І+Н)

Ідеаліст


І = 2(А+Е+Ї)+1(Б+Є+Й)+4(В+Ж+К)+З (Г+3+Л)+1 (Ґ+И+М)+З (Д+І+Н)

Прагматик


П = 3(А+Е+Ї)+4(Б+Є+Й)+1(В+Ж+К)+5 (Г+3+Л)+2 (Ґ+И+М)+4 (Д+І+Н)

Аналітик


^ А = 4(А+Е+Ї)+3(Б+Є+Й)+3(В+Ж+К)+1 (Г+3+Л)+5 (Ґ+И+М)+5 (Д+І+Н)

Реаліст


Р = 5(А+Е+Ї)+5(Б+Є+Й)+2(В+Ж+К)+2 (Г+3+Л)+4 (Ґ+И+М)+1 (Д+І+Н)

Де С, І, П, А и Р — основні розумові стратегії, відповідно: син­тезатор, ідеаліст, прагматик, аналітик, реаліст. Наприклад, вираз 1(А+Е+Ї) означає, що необхідно скласти бали за першими закінченнями у пунктах А, Е і ї опитувальника, 4 (Г+3+Л) — складаються бали за четвертими закінченнями у пунктах Г, 3 і Л.
^

Основні мисленєві стратегії:

Синтезатор


1. Відкрита конфронтація.

2. Приголомшуючі запитання і відповіді.

3. Позиція «стороннього спостерігача».

4. Інкубація суперечностей.

5. Фантазування в стилі «що якщо».

6. Негативний аналіз.

Ідеаліст


1. Інтерес до цілого.

2. «Далекий приціл».

3. Визначення цілей і критеріїв.

4. Рецептивне слухання.

5. Пошук засобів для досягнення згоди.

6. Апологія гуманності.

Прагматик


1. Інкрименталізм (частковий підхід).

2. Експериментування й інновації.

3. Пошук швидкої віддачі.

4. Тактичне мислення.

5. Маркетинговий підхід.

6. Планування можливостей.

Аналітик


1. Систематичний аналіз варіантів.

2. Запит додаткових даних.

3. Консервативне фокусування.

4. Картування (схематизація) ситуації.

5. Конструктивна увага до деталей.

6. Аналіз через синтез.

Реаліст


1. «Що? Де? Коли і як? Навіщо і чому?»

2. інвентаризація ресурсів.

3. Прагнення до практичних результатів.

4. Спрощення.

5. Спирання на думку фахівців.

6. Гостра корекція.
Загальна характеристика стилів мислення

Синтезатор


Характерні риси:

1. Інтегративний підхід.

2. Шукає подібність у зовні несхожих, несумісних речах.

3. Прагне до конфлікту і синтезу.

4. Проявляє інтерес до змін.

5. Усе теоретизує.

6. Байдужний до даних без інтерпретації.

Переваги:

1. У будь-якій справі сконцентрований на принципових припу­щеннях і положеннях.

2. Звертає увагу інших на концептуальні, теоретичні аспекти справи.

3. Винахідливий у запобіганні «угодовської» політики, необґрунтованих вчинків.

4. Краще інших діє в ситуаціях напруженої дискусії, суперечки.

5. Забезпечує в групі дискусію і творчість.

Недоліки:

Може:

1. Виявляти байдужість до досягнення згоди.

2. Грішити зайвим прагненням до зіткнень і конфліктів.

3. Занадто наполегливо домагатися змін і новизни («змін заради змін»).

4. Надмірно захоплюватися теоретизуванням.

5. Здаватися іншим необов'язковим, безвідповідальним.

Ідеаліст


Характерні риси:

1. Асимілятивний чи холістичний підхід.

2. Вітає широкий діапазон думок.

3. Прагне до ідеальних рішень.

4. Проявляє інтерес до загальнолюдських цінностей.

5. Рецептивний.

6. Однаково цінує практичні дані і теорію.

Переваги:

1. Сконцентрований на процесі, взаєминах.

2. Звертає увагу інших на людські цінності, мотиви і прагнення.

3. Майстерний у чіткому формулюванні цілей.

4. Краще інших орієнтується у не спланованих ситуаціях, які не піддаються раціональному

прогнозу і торкаються життєвих цінностей і почуттів.

5. Забезпечує широкий спектр поглядів, цілей і норм.

Недоліки:

Може:

1. Проігнорувати, забракувати «важкі», неприємні дані.

2. Затягувати рішення при великому виборі варіантів.

3. Виявляти зайву наполегливість у прагненні до бездоганних рішень.

4. Змінити думку щодо важливих деталей.

5. Здаватися надмірно сентиментальним.

Прагматик


Характерні риси:

1. Еклектичний підхід.

2. «Підходить усе, що працює», «що-небудь, та спрацює».

3. Шукає найкоротший шлях до одержання віддачі, прибутку.

4. Проявляє інтерес до інновацій.

5. Адаптивний.

6. Цінує будь-які практичні дані або теорію, якщо вони дозволя­ють швидше досягти мети.

Переваги:

1. Сконцентрований на віддачі, прибутку від вкладень.

2. Звертає увагу інших на питання тактики і стратегії.

3. Майстерний у відшукуванні шляхів і способів впливу.

4. Краще інших орієнтується у складних обставинах, що розви­ваються під впливом випадкових ситуацій.

5. Забезпечує експериментування та інновації.

Недоліки:

Може:

1. Виявляти байдужність до довгострокових аспектів справи.

2. Занадто поспішно домагається віддачі від вкладень.

3. Перестаратися в погоні за вигодою.

4. Надзвичайно покладається на те, «що продається» (має попит).

5. Здається іншим таким, що надто легко йде на компроміс.

Аналітик


Характерні риси:

1. Формально-логічний, дедуктивний підхід.

2. Шукає «найкращий спосіб».

3. Прагне до моделей і формул.

4. Виявляє інтерес до «наукових» рішень.

5. Прискіпливий.

6. Надає перевагу теорії і методології перед практичними або конкретними даними.

Переваги:

1. Сконцентрований на плануванні і теоретичних методах.

2. Звертає увагу інших на практичні дані і конкретні деталі.

3. Майстерний у плануванні і побудові моделей.

4. Краще інших орієнтується у структурованих, що піддаються прораховуванню, ситуаціях.

5. Забезпечує стабільність і структуру.

Недоліки:

Може:

1. Виявляти байдужість до людських цінностей і внутрішнього світу особистості.

2. Грішити дуже докладним плануванням і аналізом.

3. Надто завзято домагатися передбачуваності ситуацій.

4. Виявляти негнучкість і зайву обережність.

5. Здаватися схильним до поляризованого, «чорно-білого» мис­лення.

Реаліст


Характерні риси:

1. Емпіричний, індуктивний підхід.

2. Покладається на факти і думки експертів.

3. Прагне до рішень, що задовольняють поточні, невідкладні потреби.

4. Цікавиться виключно конкретними результатами.

5. Коригувальний.

6. Віддає перевагу фактам перед теорією.

Переваги:

1. Сконцентрований на фактах і результатах.

2. Звертає увагу інших на реальний стан справ і ресурсів.

3. Майстерний у спрощенні ситуацій, урізуванні засобів і «від­шиванні» прохачів.

4. Краще інших діє в добре визначених ситуаціях з чіткою метою.

5. Забезпечує спонукання, загал і енергетичний заряд, імпульс

Недоліки:

Може:

1. Проігнорувати розбіжності в думках.

2. Грішити прагненням до спрощених рішень.

3. Виявляти зайвий тиск для досягнення згоди і негайної відпо­віді.

4. Переоцінити отримані «факти» і виявитися в них у полоні.

5. Здаватися іншим орієнтованим тільки на результат.
Стилі мислення в поведінці (ознаки для експрес-діагностики)

Синтезатор


Зовні виглядає зухвалим, скептичним, наче забавляється; може здаватися неуважним (ніби щось обмірковує), але насторо­жується, коли з кимось чи з чимось не згодний.

Схильний говорити: «А що, коли...?», «З іншого боку...», «Зовсім необов'язково повинно бути так».

Часто використовує ввідні словосполучення, означальні при­кметники і конструкції.

Тон: саркастичний; зондувальний; скептичний; можуть зву­чати ноти незгоди, суперечки і виклику.

Схильний виражати і пропонувати іншим альтернативні, опо­зиційні думки, концепції, теорії; запрошує до міркування, заува­жує і вказує на суперечності, недоречності.

Одержує задоволення від теоретичних, філософських, інте­лектуальних дискусій.

Не любить розмов, що здаються спрощеними, поверхово-ввіч­ливими, фактоцентричними, нудними, приземленими, «світськими».

У напруженому стані жартує.

Соціальні стереотипи: «Порушник спокою», «Баламут», «Завзя­тий сперечальник».

Ідеаліст


Зовні виглядає уважним, розуміючим; підбадьорлива, підтри­муюча посмішка, часті кивки головою на знак згоди; гарний вер­бальний зворотний зв'язок з партнером.

Схильний говорити: «Як Вам здається?..», «Мені здається, що...», «Чи не думаєте Ви, що?..», використовувати непрямі запи­тання, допоміжні засоби для досягнення згоди.

Тон: розпитуючий; підбадьорюючий; налаштовуючий на бесіду; може здаватися невпевненим, розчарованим, скривдженим або ж обуреним.

Виражає і пропонує іншим співчуття, турботу про благо людей, розуміння з приводу людських цінностей, цілей і завдань діяльності.

Одержує задоволення від обговорення людей і їхніх проблем на рівні емоцій.

Не любить розмов, що здаються занадто фактоцентричними, обмеженими рамками наявних даних, «дегуманізованими»; від­критих конфліктів, якщо тільки вони не торкаються питань моральності чи турботи про людей.

У напруженому стані виглядає скривдженим.

Соціальні стереотипи: «Вихований», «Мила людина», «Жаліс­ливий».

Прагматик


Зовні виглядає відкритим, товариським; часто багато жартує, легко встановлює контакт з іншими; швидко погоджується.

Схильний говорити: «Мені це підходить», «Я купую це» (амери­канський варіант), «Зараз ми зробимо це так, а там подивимося...»

У мовленні використовує приклади прецедентів, ілюстрації, стереотипні фрази, що виражають суспільну думку.

Тон: захоплений; погоджувальний; може здаватися нещирим, лицемірним.

Часто виражає і пропонує іншим нескладні ідеї; короткі власні приклади для пояснення думки.

Одержує задоволення від пожвавленого обміну думками, «моз­кової атаки» з приводу тактичних питань.

Не любить розмов, що здаються сухими, нудними, занадто сер­йозними, позбавленими гумору, чи теоретичних, філософських, аналітичних, «погрузлих в зайвих дрібницях».

У напруженому стані виглядає нудьгуючим, людиною, якій усе набридло.

Соціальні стереотипи: «Політик», «Політикан», «Шустрий».

Аналітик


Зовні виглядає холодним, замкнутим, здається, що з ним важко встановити контакт і взаєморозуміння; через недолік зворотного зв'язку з партнером може справляти враження людини, яка не слухає.

Схильний говорити: «Існує положення (закон), відповідно до якого...», «Якщо подивитися на це з погляду логіки...», «Якщо піді­йти до цього науково...», використовувати довгі, дискурсивні, пра­вильно побудовані речення.

Тон: сухий, дисциплінований; може здаватися твердим, упер­тим, таким, що дотримується заздалегідь заготовлених чи обгово­рених позицій.

Схильний виражати і пропонувати іншим загальні правила; конкретні, підтверджуючі дані; докладний, повний опис справ і подій.

Одержує задоволення від спланованого, раціонального аналізу і вивчення суттєвих питань.

Не любить розмов, що здаються ірраціональними, позбавле­ними логіки, безцільними, чи занадто споглядальними, «нетради­ційними», вільними від умовностей; «недоречні» жарти і гумор. У напруженому стані замикається, уникає людей.

Соціальні стереотипи: «Робот», «Зануда», «Придира».

Реаліст


Зовні виглядає прямим, правдивим, переконливим; часто згоду чи незгоду виражає невербальними засобами (мімікою, поглядом, жестом, позою).

Схильний говорити: «Для мене очевидно...», «Усім відомо, що...», «Давайте дотримуватися фактів», використовувати ясні, стислі, чіткі формулювання.

Тон: прямий, відвертий, упевнений, позитивний; може здава­тися догматичним і зарозумілим, владним, що не допускає запе­речень.

Часто виражає і пропонує іншим думки, фактичні характерис­тики, короткі уїдливі анекдоти, саркастичні зауваження.

Одержує задоволення від короткого, прямого і відвертого, фактологічного обговорення поточних невідкладних справ.

Не любить розмов, що здаються занадто теоретичними, сенти­ментальними, суб'єктивними, марними, «просторікуватими».

У напруженому стані збуджується.

Соціальні стереотипи: «Лідер», «Твердолобий», «Хват».

1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

Схожі:

1. «Визначення домінуючого типу сприймання за роботою провідних аналізаторів» iconТема: Дослідження сприймання часу та визначення домінуючого типу...

1. «Визначення домінуючого типу сприймання за роботою провідних аналізаторів» iconКочнев Ф. П., Акулиничев В. М., Макарочкин А. И. Организация движения...
Управління експлуатаційною роботою та якістю перевезень” – Методичні вказівки до виконання курсового проекту ”Управління експлуатаційною...
1. «Визначення домінуючого типу сприймання за роботою провідних аналізаторів» iconАнкета для визначення тілесного типу людини
Дана анкета складається з трьох розділів, кожен з яких містить по 20 тверджень. Прочитайте кожне твердження, що відноситься до Вати-доша,...
1. «Визначення домінуючого типу сприймання за роботою провідних аналізаторів» iconЗріз листка бузку через центральну жилку
Б, в — формування стебла перехідного типу; Г, Ґ — формування стебла пучкового типу
1. «Визначення домінуючого типу сприймання за роботою провідних аналізаторів» iconУправління експлуатаційною роботою це система засобів по організації...
Управління експлуатаційною роботою – це система засобів по організації поточного процесу перевезень залізниці, які спрямовані на...
1. «Визначення домінуючого типу сприймання за роботою провідних аналізаторів» iconХарактеристика методів організації І здійснення навчально-пізнавальної...
Тема: Характеристика методів організації І здійснення навчально-пізнавальної діяльності учнів: за джерелом передачі І сприймання...
1. «Визначення домінуючого типу сприймання за роботою провідних аналізаторів» icon1. Зобразити основну схему невузлової дільничної станції поперечного...
Рисунок 1 – Схема невузлової дільничної станції поперечного типу на одноколійній лінії
1. «Визначення домінуючого типу сприймання за роботою провідних аналізаторів» icon1. Зобразити основну схему невузлової дільничної станції поперечного...
Рисунок 1 – Схема невузлової дільничної станції поперечного типу на одноколійній лінії
1. «Визначення домінуючого типу сприймання за роботою провідних аналізаторів» icon1. Зобразити основну схему невузлової дільничної станції поперечного...
Рисунок 1 – Схема невузлової дільничної станції поперечного типу на одноколійній лінії
1. «Визначення домінуючого типу сприймання за роботою провідних аналізаторів» iconКалендарний план
Психічні процеси: відчуття І сприймання, пам’ять, мислення, мовлення, увага, уява
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2013
звернутися до адміністрації
mir.zavantag.com
Головна сторінка