1. Вступ до економічної теорії




Скачати 227.11 Kb.
Назва1. Вступ до економічної теорії
Дата конвертації09.02.2014
Розмір227.11 Kb.
ТипДокументы
mir.zavantag.com > География > Документы
Тема 1. Вступ до економічної теорії.

1. Виникнення і основні етапи розвитку економічної теорії.

2. Потреби і ресурси.

3. Предмет і структура економічної теорії.

4. Економічні закони і категорії. Функції економічної теорії.
1. Виникнення і основні етапи розвитку економічної теорії

Економічна теорія тісно пов'язана з потребами, інтересами, мотивами суспільства та особи, необхідністю раціонального використання всіх видів ресурсів з метою максимально можливого задоволення матеріальних і духовних потреб людини. Одвічність цих проблем наштовхує на думку про стародавнє походження економічної теорії як особливої самостійної галузі знань. Саме так тлумачили питання про виникнення економічної теорії перші історики світової економічної думки євроцентристського напряму. Це праці: А. Бланкі "Історія політичної економії в Європі з стародавності до теперішнього часу в 2 т, (Париж, 1837-1838), Л. Реньє "Політична економія і землеробство: кельтів, германців та інших народів Європи, персів та фінікінян, арабів та іудеїв, єгиптян та карфагенян", в 4 т. (Женева - Лозанна - Париж, 1818-1823), А. Вільнев-Баржемон "Історія політичної економії, або Історичні, філософські і релігійні етюди про політичну економію стародавніх і сучасних народів" (Париж, 1841).

Однак незабаром було доведено неспроможність такого підходу. По-перше, піддались критиці як помилкові погляди А. Бланкі та його прихильників: виведення старовинності теорій із стародавності установ та господарського побуту. В цьому випадку вони змішували економічну науку з явищами, що вивчаються нею. Однак визнати, що скрізь, де мають місце багатство, обмін, гроші, ціна, податки, має існувати і економічна наука, рівнозначно твердженню, нібито астрономія становить неминучий наслідок руху світил, а фізіологія необхідно випливає з явищ рослинного і тваринного життя (П. Россі, Н. Бодрільяр).

По-друге, було з'ясовано, що одвічність і насущність проблем економіки не сприяли, а, навпаки, заважали ранній появі економічної теорії як самостійної науки. По-третє, було звернуто увагу на бідність теоретичного осмислення явищ економічного життя в стародавньому світі та неправомірність ототожнення його з економічною теорією як особливою галуззю науки.

Трудність визначення начал економічної науки і її засновників полягає в тому, що протягом багатьох віків теоретико-економічні трактування не становили особливої науки. Тому економічний матеріал був розкиданий по творах про політику, мораль, право, історію тощо. У зв'язку з цим видатний австро-американський вчений Й. А. Шумпетер (1883-1950) розмежовував економічну думку - погляди, що переважають в будь-який певний час в будь-якому суспільстві, і економічний аналіз як результат наукових зусиль. "Історія економічної думки розпочинається з письмових джерел національних теократій стародавнього світу, - вважав він. - Однак історія економічного аналізу розпочинається лише з греків"".

В історичному розвитку будь-якого знання практика передує мистецтву, а мистецтво - науці. Це повною мірою стосується економічної теорії. Тривалий час вона була практикою в руках наро-дів та урядів, потім формувалась в деякі загальні приписи, правила, рецепти для окремих випадків і завдань (перетворення на мистецтво) і лише після тривалого процесу розвитку почала давати цілісне пояснення економічного життя і оформилась як самостійна наука.

У працях давньогрецьких мислителів зустрічаються перші спроби теоретичного осмислення принципів організації та управління господарством, аналізу понять "поділ праці", "товар", "обмін", "гроші" тощо. Ксенофонт (близько 430-355 р. до н. є.) і Арістотель (384-325 р. до н. є.) ввели термін "економія" ("ойкономія"). Буквально він означав мистецтво про ведення домашнього господарства ("домоводство") і точно відповідав своєму змісту.

Старогрецька "ойкономія" - це звід міркувань і порад щодо управління домом, рабовласницьким господарством, система правил його організації. Арістотель протиставив природності "ойкономії" протиприродність "хремастики" (від слова "хрема" - майно, володіння) як мистецтва наживи.

Таке протиставлення відбивало погляди аристократії, яка пов'язувала свої перспективи із землеробством і протиставляла себе класу торговців. Арістотель розділив також політику і економіку: перша займалась державними питаннями, а друга - питаннями ведення рабовласницького помістя. Потрібен був тривалий час і значний соціально-економічний розвиток для подолання протиставлень, про які йшлося.

У середні віки, коли також панувало натуральне виробництво, економія як настанови з організації та управління феодальним помістям була близька до ксенофонто-арістотелівської "ойкономії". У зв'язку з утворенням централізованих держав виникла потреба в обґрунтуванні їхньої економічної політики. Вона задовольнялася політичною економією (від слів "політикос" - державний, суспільний і "ойкономія").

Цей термін ввів французький дворянин А. Монкретьєн (1575- 1621) в своїй головній праці "Трактат політичної економії" (Руан, 1615). Автор виклав свої поради королю Людовіку XIII що до ведення державного господарства, збереження та примноження багатства (збирання податків і мита, заходи щодо розвитку торгівлі, ремесла тощо). З самого початку А. Монкретьєн та інші автори під політичною економією мали на увазі не стільки економічну теорію, скільки рекомендації щодо економічної політики держави. У зв'язку з цим на відміну від попереднього "домоводства" рання політична економія - це "державоводство", зібрання правил та настанов з організації та управління державним господарством.

Парадокс подальшого розвитку науки полягав у тому, що за власне економічною теорією, покликаною вивчати об'єктивні економічні закони, міцно закріпився термін політична економія. Про це свідчать назви основних праць таких провідних економістів, як Д. Рікардо ("Начала політичної економії та оподаткування", 1817), С. Сісмонді ("Нові начала політичної економії", 1819), Ж. Б. Сей ("Трактат з політичної економії", в 2т., 1803 p., "Катехізис політичної економії", 1817 p., "Повний курс практичної політичної економії", в 6т., 1828- 1829), Дж. С. Мілль ("Основи політичної економії", 1848), Т. Ф. Степанов ("Записки про політичну економію", в 2 т., 1844, 1848), І. Я. Тор-лов ("Начала політичної економії", в 2 т., 1859, 1862) та ін.

Становлення політичної економії (економічної теорії) як самостійної науки відбулося в XVII-XVIII ст. И. А. Шумпетер підкреслював, що неможливо встановити точну дату її народження. Існу-вання сучасної йому економічної науки він вважав загальновизнаним у результаті тривалого процесу, який протікав між серединою сімнадцятого і кінцем вісімнадцятого віків. На думку К. Маркса, політична економія "як самостійна наука виникла лише в мануфактурний період". Дещо іншу позицію займав глава так званої нової (молодої) німецької історичної школи Г. Шмоллер (1838-1917). Він вважав, що в особливу науку про народне господарство розрізнені частини, які належали до економічного знання, могли поєднатися лише в XVII-XIX ст. Визначний французький вчений-енциклопедист Ж. А. Кондорсе (1743-1794) у дослідженні "Ескіз історичної картини прогресу людського розуму" (1794) відзначав панування індиферентизму до політичної економії ще на початку XVIII ст. Розвиток політичної економії вчений відносив лише до другої половини століття, пов'язуючи його з іменами англійських економістів Дж. Стюарта, А. Сміта і особливо французьких фізіократів.

Природно, що в працях економістів здавна важливе місце належить з'ясуванню причин більш пізньої, порівняно з іншими галузями знань, появи економічної теорії як самостійної науки. Поряд із західноєвропейськими вченими одними з перших у світовій літературі дослідили це питання відомі українські вчені - професори Т. Ф. Степанов (1795-1847), І. В. Вернадський (1821-1884), М. М. Вольський (1834-1876) та ін.

Можна виділити три причини такого стану. Перші стосувалися особливостей психології людського мислення, другі - природи та сутності предмета економічної науки, треті - загальних умов розвитку людського знання взагалі та економічного зокрема.

При з'ясуванні причин першого роду було зроблено висновок, що наочність, звичність, щоденність (буденність) процесів та явищ економічного життя заважали ранній появі особливої науки про них. З наукової точки зору вони тривалий час вважалися нецікавими проблемами або не "проблемами взагалі".

До причин другого роду належали такі необхідні умови для ви­никнення економічної теорії як самостійної науки: тривалий історичний досвід господарювання, наявність багатого запасу пережитих фактів; значний розвиток методів дослідження, пізнавальної могутності та освіти взагалі; високий ступінь розвитку і вдосконалення інших наук (природничих, політичних, історії, філософії тощо), які дають ряд основоположних посилок, засновок для побудови системи економічних знань.

Причини третього роду криються в специфіці співвідношення практики, мистецтва і теорії, коли вона розглядається в процесі історичного розвитку.

Слід звернути увагу на дві обставини. По-перше, подальші до­слідження питання, що розглядається, виявили в XX ст. вражаючу подібність дослідження напрямів мислення і аргументів економістів минулого і сучасності. По-друге, незважаючи на достатню кількість оригінальних досліджень у минулому і сьогодні, питання про причини порівняно пізнього виникнення економічної теорії до цього часу залишається по суті відкритим. У фундаментальній праці "Економічна думка в ретроспективі" англійський професор економіки М. Блауг знову повертається до нього. Вчений констатує, що економічна теорія як самостійна галузь дослідження не виникає до XVII ст. Він висуває ряд можливих причин: економічні угоди в попередні століття не інтегрувались на національному або навіть регіональному рівні; економічні системи строго обмежувалися воєнними або політичними міркуваннями; економічні мотиви впливали лише на деякі аспекти суспільної поведінки.

В останній чверті XVIII ст. політична економія (синонім економічної теорії) відокремлюється від політики, права, моральної філософії, в межах яких вона до цього часу формувалася. Визначаються її предмет, метод, завдання. На початку XIX ст. запроваджується самостійний університетський курс політичної економії. Одним з перших в Європі такий курс почав читатися в Російській імперії. Так, статут Академії наук Росії 1803 р. вперше визначив її завданням вдосконалення поряд з іншими науками політичної економії та статистики. Наступного року політичну економію ввели як самостійну навчальну дисципліну в навчальні плани університетів Росії, в тому числі в Україні, а згодом - навіть гімназій та ліцеїв. Тим самим дістав офіційне підтвердження факт диференціації та розмежування суспільних наук. Такий самий розвиток відбувався у Великобританії, Франції, пізніше - в Німеччині та інших країнах Західної Європи.

Отже, реальний процес становлення економічної теорії як са­мостійної наукової дисципліни і формальний момент її визнання та початку викладання як самостійної навчальної дисципліни не збігався в часі та просторі. Це посилювало хибні уявлення щодо періоду формування економічної науки.

Протягом першого століття існування економічної теорії були спроби заперечити необхідність особливої самостійної економічної науки, "розчинити" її в соціології тощо (О. Конт, Г. Спенсер, Д. Інгрем та ін.). Проте їх було критично переборено та успішно подолано, і вони залишились моментом в історії економічної теорії. Водночас виявилася характерна риса процесу розвитку економічної теорії - постійна незадоволеність її станом, дискусійність питань. И. Шумпетер відзначав: "В усі часи, включаючи і наш, стан економічної теорії, на думку сучасників, не виправдовував обґрунтованих сподівань і заслуговував справедливої критики".

У XIX ст. загальновживаною назвою науки стала "політична економія", хоча спочатку в різних країнах пропонувались й інші терміни ("наука про народне господарство", "національна економія", "соціальна економія" тощо).

На зламі XIX і XX ст. поряд з терміном "політична економія" з'явився новий "economics" (з англ. - економіка). Сьогодні цілий ряд авторитетних вчених-економістів виходять з того, що обидва терміни є синонімами. Так, в одній з найавторитетніших енциклопедій з економічних наук чотиритомнику "Нью Пелгрейв" (1987) вміщено спеціальну статтю проф. П. Гроеневегена про походження, зміни значення і сучасне співвідношення термінів "політична економія" та "економіко", де автор щодо обох цих термінів зазначає: "Відсутнє точне значення, пов'язане з обома термінами... Політична економія - дуже відповідна назва для зусиль деяких сучасних економістів відродити як практичні, так і теоретичні аспекти класичної традиції... На підході до XXI ст. обидва терміни вижили. Протягом їх існування обидва зазнали змін значення. Як би там не було, їх все ще можна по суті розглядати як синоніми - риса тер­мінології, що відбиває цікаву особливість економічної науки".

До таких самих висновків прийшли і вчені України. "Економічна теорія, або економіка (economics) і політична економія - це не різні економічні науки..., а різні назви однієї й тієї самої науки, що розвивається", стверджує проф. І. Тивончук в статті "Про предмет і класифікацію сучасної економічної науки" (Економіка України. - 1995. -№10.-С 59).

Проте в цілому сучасна економічна теорія за своїм змістом не є тотожною ні політичній економії, ні "економіко". Кожна з останніх має свій аспект дослідження і викладу. В центрі уваги "економіко" знаходяться проблеми ефективності використання обмежених ресурсів, а .політичної економії - економічні виробничі відносини у співвідношенні з вартісними та соціальними категоріями. Сьогодні політекономічний аспект економічної теорії (позбавлений догматизму і традиційності) полягає в розкритті діалектичного взаємозв'язку економічних виробничих відносин з ефективним використанням виробничих ресурсів та організації господарського життя для зростання суспільного багатства.
^ 2. Потреби і ресурси

    1. Сутність потреб та їх класифікація. Закон Енгеля.

Кожна людина майже постійно знаходиться у стані незадоволення, дискомфорту. Весь час кожен з нас відчуває щось з переліченого: голод, спрага, холод, спека, інше. Хочеться: помити руки, причепуритися, поспати, почитати газети, послухати новини, погратися на комп’ютері, підлікуватися та інше.

Все перелічене – потреби.

Матеріальне благо – засіб задоволення потреб.

Якщо голод – це потреба, то

Їжа – матеріальне благо.

Спрага – потреба,

Різноманітні напої – матеріальне благо.

^ Потреби – це мотиви діяльності людини, які існують у формі об’єктивної мети і зумовлюють поведінку людини.

Потреби бувають:

    • матеріальні (їжа, одяг, житло, інші речі);

    • духовні (освіта, культура, релігія, наука, відпочинок, здоров’я);

    • соціальні (спілкування, власність, праця, права, свобода).

А також:

    • абсолютні (усі можливі потреби) та

    • реальні (ті, які можливо задовольнити).

Ще:

    • особисті (пришити відірваного ґудзика);

    • колективні (слухати цікаву лекцію в зручний час);

    • суспільні (мати мудрого президента, чесний уряд).

Говорячи про задоволення матеріальних потреб згадаємо закон Енгеля

Ернест Енгеля (1821 - 1896) – німецький статистик. На основі статистичних досліджень з’ясував, що по мірі зростання доходу сім’ї питома вага витрат на їжу зменшується; на одяг, житло, опалення, світло – змінюється мало, а на задоволення культурних потреб – зростає.

Ця залежність і називається законом Енгеля.

Отже питома вага витрат на їжу в загальному обсязі доходу є показником рівня життя, добробуту населення.

Сутність закону зростання потреб і його вплив на соціально-економічний розвиток.

Потреби людини не є постійними, незмінними. Від покоління до покоління потреби змінюються і збільшуються.

Порівняємо свої потреби з потребами наших бабусь а дідусів. Ми – більш вимогливі: хочемо більше і складнішого.

Але щоб мати універсальний зв’язок, дистанційне управління, камери спостереження, інше, треба мати і більш розвинену економіку.

Поточні (сьогоденні) потреби завжди спрямовані на потреби абсолютні.

Люди спочатку мріють про задоволення тієї чи іншої потреби. Втілення мрій у реальне життя і є еволюцією соціально-економічного розвитку.

Діти повинні бути розумнішими за своїх батьків, учні – повинні переростати вчителів.

^ Закон зростання потреб свідчить про те, що потреби людини зростають постійно і безмежно.

Його можна показати спіраллю:

Людина


Праця Потреби

Чим вище рівень потреб, тим вищим буде і рівень розвитку людини.

Всебічно розвинута людина має такі основні потреби:


Потреба саморозвитку

Потреба поваги

Потреба в соціальних контактах

Потреба безпеки

Фізіологічні потреби (їжа, одяг)


Це – піраміда потреб, де саморозвиток – безмежний.

^ Закон зростання потреб має абсолютне, виключне значення для розвитку виробництва.

Потреба породжує економічний інтерес, впливаючи на розвиток виробництва.

    1. Сутність і значення економічних інтересів, їх класифікація, взаємозв’язок і підпорядкованість.

Економічний інтерес – Усвідомлена людиною потреба

Класифікація економічних інтересів така ж, як класифікація потреб (матеріальні, духовні, соціальні, абсолютні, реальні, особисті, колективні, суспільні).

Потреба *® впливає, змушує розвиватися ® Виробництво ® задовольняє, збільшує ® Потреби.

^ 3. Предмет і структура економічної теорії

Предмет економічної теорії.

Предмет науки визначався багатьма поколіннями вчених-економістів.

Меркантилісти – представники першої в історії економічної школи (XVI – XVIII ст.) відстоювали інтереси купців і торгівців епохи початкового накопичення капіталу. Вони предметом вивчення вважали грошове багатство (дорогоцінні метали).

Школа_фізіократів (XVIII ст.) предметом дослідження робить сільське господарство – єдину продуктивну, на їх думку, галузь. Представники школи вперше вивчають матеріальне виробництво.

Англійська_класична_школа політекономії (XVIII – XIX ст.) розширює предмет науки і досліджує умови функціонування матеріального виробництва, а також закони розподілу доходу, створеного матеріальним виробництвом, між класами.

Марксистська_політична_економія (XIX ст.) вивчає систему виробничих відносин і відповідну їм систему економічних законів з приводу виробництва, розподілу і перерозподілу матеріальних благ.

Неокласична_економічна_теорія дає таке визначення нового предмету “економікс” – це наука про те як люди і суспільство обирають спосіб використання дефіцитних ресурсів, щоб виготовити різноманітні товари і розподілити їх зараз, або в майбутньому.

Дж.М. Кейнс розширив предмет вивчення науки до макрорівня (30-ті рр. XX ст.), перенісши його на рівень всієї національної економіки.

Сучасні економісти – теоретики економічну теорію визначають як науку про проблеми вибору ресурсів і економічну поведінку людей.

Синтезуємо основні ідеї і зробимо визначення предмету наших досліджень.

Економічна_теорія предметом вивчення вважає виробничі відносини, які складаються між людьми з приводу виробництва, розподілу, перерозподілу і споживання матеріальних благ за умов відносної обмеженості виробничих ресурсів.

Економічна теорія структурно складається з:

- політекономії (ядро ЕТ, вивчає глибинні економічні закони);

- мікроекономіки (вивчає поведінку окремих господарюючих суб’єктів);

- макроекономіки (вивчає функціонування економічної системи в цілому);

- міжнародної економіки (вивчає світове господарство);

- історії економічних вчень.

Основне_завдання_економічної_теорії – дати не просто опис економічних явищ і процесів, а показати їх взаємозв’язок, розкрити суть економічної системи через дослідження економічної поведінки людей.

У предметі ЕТ (за А. Смітом) виділяють: позитивну і нормативну сторони.

Позитивна сторона – проведення абстрактного (теоретичного) дослідження економічної системи та її елементів.

Нормативна сторона – підготовка загальних рекомендацій для усіх суб’єктів економічної системи. Вона є науковою основою для розробки економічної політики держави.
^ 4. Економічні закони і категорії. Функції економічної теорії

Економічні категорії, закони і принципи.

Економічна теорія формулює економічні категорії, закони і принципи.

Економічні_категорії – це поняття, наукові узагальнення реально існуючих економічних явищ.

Економічні категорії поділяються на загальні і специфічні.

Загальні економічні категорії характеризують явища, властиві всім економічним системам, зокрема, “виробництво”, “продукт”, “потреба”, “фактори виробництва”.

Специфічні економічні категорії характеризують явища, властиві тільки одній економічній системі. Наприклад, категорії “товар”, “ціна”, “гроші”, “ринок”, “обмін” описують лише товарне виробництво.

Економічні_закони – це явища людській діяльності, що постійно повторюються.

Економічні закони показують найбільш суттєві, типові риси функціонування і розвитку конкретних економічних систем.

Економічні закони бувають об’єктивні і суб’єктивно-психологічні.

Об’єктивні економічні закони поділяють на загальні і специфічні.

Загальні (діють в усіх економічних системах). До них відносять: закон зростаючих потреб, закон адекватності, спадної віддачі ресурсів, інші.

Специфічні (діють лише в окремих економічних системах). Це такі, як закон попиту і пропозиції, закон конкуренції, інші.

Суб’єктивно-психологічні, економічні закони враховують психологію, душевний стан людини (свідомість, волю, потреби та інше). Прикладами можуть бути: психологічний закон Кейнса, закон (ефект) Веблена, закони Госсена, дослідження Лаффера.

Економічні_принципи – це узагальнення, припущення, що вказують на пануючу в економічній системі тенденцію.

Наприклад, в ринковій економіці діють принципи раціональності і доходності виробництва. Це лише загальна (пануюча) економічна тенденція, бо не всі підприємства є доходними і раціонально використовують свої ресурси.
^ 3. Функції економічної теорії.

В якості універсальної науки економічна теорія виконує ряд важливих функцій:

- теоретичну, або пізнавальну (з’ясування закономірностей, принципів, процесів і явищ економічного життя);

- аналітичний (аналіз економічних явищ і процесів);

- прогностичну (прогнозування можливих шляхів і напрямів доцільної економічної діяльності);

- практичну (застосування в реальному житті);

- виховну (формування економічного мислення, ринкової поведінки);

- методологічну (створення теоретичних основ для засвоєння інших економічних наук).

Економічна_теорія допомагає передбачати можливу економічну ситуацію і правильно діяти, але вона не може дати відповіді на всі питання, готові рецепти на всі випадки життя.

Для пізнання соціально-економічних процесів використовують загальнонаукові та спеціальні для економічної теорії методи.

Фундаментальним принципом пізнання соціально-економічних явищ і процесів є пояснення їх через внутрішні суперечності. Політекономічний аспект відкриває в пізнаваній суперечності такі її властивості, як тотожність, відмінність, власне суперечність і конфлікт.

Серед загальнонаукових методів пізнання соціально-економічних процесів чільне місце належить структурно-функціональному методу, що передбачає розгляд будь-якого економічного явища як системного з обов'язковим аналізом функцій взаємодіючих "елементів. Так, за цим методом можна визначити склад сучасних продуктивних сил України або інших країн, простежити зміни, які в них відбуваються, визначити місце і роль кожного елемента цих продуктивних сил. Останні є системним об'єктом зі зв'язками відповідних рівнів: а) координаційними, що визначають узгодженість взаємодіючих структурних елементів системи і місце елемента в рамках системи; б) субординаційними, які вказують на супідрядний зв'язок елементів у системному об'єкті; в) генетичними, які показують зв'язок елемента з історією розвитку системи.

Одним із засобів пізнання соціально-економічних процесів є поєднання якісного та кількісного аналізу і визначення на цій основі математичних методів в економічних дослідженнях. Ними користуються різні економічні школи (неокейнсіанська, монетаристська, неоліберальна та ін.).

Кількісні характеристики є невід'ємною частиною будь-якого економічного дослідження. Так, один з класиків політичної економії та теорії вартості У. Петті назвав одну із своїх перших політико-економічних праць "Політичною арифметикою", де зазначав, що викладати думки можна не тільки словесне, але й "мовою чисел, терезів і мір". Засновники математичного напряму в політекономії XIX ст. У. Джевонс і Л. Вальрас, застосувавши абстрактні математичні моделі, відійшли від трудової вартості.

Учені-економісти завжди обґрунтовували свої висновки за допомогою точного кількісного аналізу. Наприклад, можна вміти аналізувати кількісні величини (розрізняти тенденцію, закономірність і закон, виходячи з періодичності повторення тих чи інших емпіричних випадків у тому чи іншому соціально-економічному явищі) і таким чином проникати в сутність відносин між людьми. Якщо певне явище відбувається певну кількість разів, воно є закономірним і може бути виражене математичною формулою.

Одним з найважливіших спеціальних прийомів досліджень в економічній теорії є метод_наукової_абстракції. Він полягає у виділенні найсуттєвіших характеристик процесу, що вивчається, абстрагуванні від усього другорядного, випадкового. Спочатку дають загальну характеристику явища, визначають притаманні йому суперечності, а потім розглядають конкретні вияви цього явища. У такий спосіб найзагальніша (найпростіша) економічна форма розгортається в цілісну систему економічних відносин відповідно до власної внутрішньої логіки останньої. Те, від чого на початковому етапі слід було абстрагуватися з метою виявлення більш глибоких суттєвих відносин, тепер, навпаки, потребує роз'яснення. В результаті конкретне постає вже не випадковим нагромадженням явищ, а цілісною панорамою суспільного життя.

Абстрактне мислення з властивими йому прийомами діалектичної, але не формальної, логіки охоплює й інші методи пізнання виробничих відносин, зокрема аналіз і синтез. У процесі аналізу предмет дослідження розчленовується, мислення йде від видимого, конкретного до абстрактного. Так, визначаючи економічні закони тієї чи іншої системи, в складному господарському організмі виділяють його складові, з'ясовують роль і значення кожного елемента, їхні зв'язки в одиничному, але складному господарському механізмі. Це має важливе значення для подальшого теоретичного обґрунтування всіх тих особливостей предмета дослідження, від яких абстрагуються спочатку. В ході такого аналізу користуються найбільш загальними абстракціями, придатними для вивчення досліджуваного об'єкта.

У процесі синтезу досліджується економічне явище у взаємозв'язку і взаємодії його складових частин. Мислення тут іде від абстрактного до конкретного, від розуміння сутності відносин до вияву їх у конкретній ситуації. Аналіз сприяє розкриттю істотного в явищі, а синтез завершує розкриття сутності, дає можливість показати, в яких формах це притаманне економічній дійсності.

Отже, аналіз і синтез є двома невіддільними чинниками процесу наукового пізнання дійсності, використання яких сприяє виявленню причинно-наслідкових зв'язків окремих явищ.

Наукове пізнання суспільних процесів і систем передбачає також використання методу поєднання логічного та історичного підходів до вивчення економічної теорії.

Отже, логічний метод дослідження є історичним методом, що не залежить від історичної форми і випадковостей історичного процесу, адже відповідь на одне запитання в епоху первісного нагромадження капіталу і в сучасному розвинутому суспільстві буде різною.

Історія людського суспільства підтверджує, що виникнення і розвиток будь-якої науки пов'язані з практичною діяльністю людей. Зв'язок науки з суспільною практикою передбачає інтенсивний обмін діяльністю і результатами між науковцями і працівниками інших галузей народного господарства. Отже, економічна теорія не може обмежитись використанням лише тих методів дослідження, про які йшлося раніше. Як фундаментальна наука економічна теорія визначає перспективи (враховуючи довгострокові) для суспільної практики.

^ Соціально-економічний експеримент належить до спеціальних методів дослідження економічних явищ. Зауважимо, що йдеться про виважений з урахуванням попереднього вивчення історичного досвіду соціально-економічний експеримент. Абстракція в цьому випадку є досить умовною, і з повним правом можна стверджувати, що немає нічого більш практичного, ніж витончена теорія. Складність полягає в тому, що практичні рекомендації щодо проведення соціально-економічного експерименту відрізняються від конкретних прикладних розробок. Отже, стосовно перших дуже важливим є суспільне розуміння їхньої необхідності та корисності. Соціально-економічний експеримент треба розглядати не тільки як засіб пізнання реальної дійсності, а і як такий, що сприймає конкретний суб'єкт.

Провідними в економічній теорії залишаються теоретичний аналіз виробничих відносин, розкриття змісту законів і категорій економіки. Одночасно зростає значення кількісних методів, зокрема статистичних. Практична діяльність людей в економічній сфері зумовлює управлінський аспект, якого неминуче набуває економічна теорія. Саме цей аспект економічної теорії стимулює вивчення статистичних показників, що характеризують економіку на різних її рівнях. Статистичні матеріали доцільно групувати за тематичними проблемами. Аналіз їх може віддзеркалювати, наприклад, реальні суперечності між певними соціальними групами населення, різними політичними течіями тощо.

Отже, знання економічної теорії передбачає не тільки володіння методологією аналізу реальних економічних процесів, розуміння сутності економічних законів та категорій, а й уміння знаходити кількісне вираження їх і користуватись точними статистичними методами для управління економікою.

Рекомендована література.

Гальчинский А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічної теорії: Підручник. – К.: Вища школа, 1995., с. 3-29.

Дзюбик С., Ривак О. Основи економічної теорії. – К.: Основи, 1994., с.5-15.

Курс экономической теории: Учебное пособие (под общ. Ред. проф. Чепурина М.Н., проф. Киселевой Е.А. Киров: Изд-во «АСА», 1994., с.37-41.

Макконнелл К.Р., Брю С.Л. Экономикс: Принципы, проблемы и политика. В 2 т. Пер. с англ. 11-го изд. – М.: Республика, 1992. С. 18-35.

Основи економічної теорії. За ред. С.В. Мочерного. – К.: ВЦ “Академія”, 1997., с.9 - 15.

Основи економічної теорії: Підручник. У 2-х кн. Кн. 1: Суспільне виробництво. Ринкова економіка. /За ред. Ю.В. Ніколенка. – К.: Либідь, 1998., с.5-16.

Основи економічної теорії: політекономічний аспект: Підручник / за ред. Г.Н Климка, В.П. Нестеренка. – 2-ге вид., перероб. і доповн. – К.: Вища школа. – Знання, 1997., с. 5-18, 22-28.

Основи економічної теорії. Учбовий посібник. Під ред. В.О. Білика. – К.: Академпрес, 1994., с.6-10.

Политическая экономия: Учебник для вузов/ Медведев В.А., Абалкин Л.И., Ожерельев О.И. и др. – М.: Политиздат, 1990, с.20-35, 59-65.

Самуэльсон П. Экономика. В 2 т.: Пер с англ. – М.: НПО «Алгон» ВНИИСИ, 1992, с.5-14.

Экономика: учебник / Под ред. А.С. Булатова – М.: Издательство БЕК, 1994., с.1-5.




Схожі:

1. Вступ до економічної теорії iconТема Вступ до економічної теорії Тема Економічні цілі І проблеми...
Зародження економіко-теоретичних знань. Економіка як об'єкт вивчення економічної теорії. Загальні засади економічного розвитку. Мікроекономіка....
1. Вступ до економічної теорії icon1. Предмет економічної теорії та методи економічного дослідження
Розділ І. Вступ до економічної теорії тема Предмет економічної теорії та методи економічного дослідження
1. Вступ до економічної теорії iconТема Вступ. Предмет І метод історії економіки та економічної думки...
Розвиток історії економіки та економічної думки як науки та навчальної дисципліни. Місце історії економіки та економічної думки в...
1. Вступ до економічної теорії iconПитання для підсумкового контролю
Становлення І основні етапи розвитку економічної теорії як науки. Сучасні напрями, школи І течії економічної теорії
1. Вступ до економічної теорії icon1. предмет І метод економічної теорії
Усе це, поряд з глибокими кризовими явищами в економіці, викликало неминучі зміни у розвитку більшості суспільних та економічних...
1. Вступ до економічної теорії iconТеми І зміст семінарських занять з курсу «Основи економічної теорії»
У чому полягає різниця між предметом економіксу, політекономії та економічної теорії? Поясніть на прикладах
1. Вступ до економічної теорії iconПредмет та функції економічної теорії
Поясніть різницю між буденним економічним мисленням І науковим. Визначите завдання економічної теорії як науки І навчальної дисципліни....
1. Вступ до економічної теорії iconКонспект лекцій 2006 міністерство освіти та науки україни івано-франківський...
Л.Є. Сімків, Р. Б. Данилейчук, С. Я. Кісь, І.І. Проданова, О. С. Яцюк. Основи економічної теорії: Конспект лекцій. – Івано-Франківськ,...
1. Вступ до економічної теорії iconТеми І зміст семінарських занять з курсу «Основи економічної теорії»
Об’єкт, предмет, методи І функції економічної науки. Специфіка економічних явищ І процесів
1. Вступ до економічної теорії iconТема предмет та функції економічної теорії
Готуючи перше питання зверніть увагу на зародження економічної думки у стародавньому світі введення поняття «економи» (Ксенофонт...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2013
звернутися до адміністрації
mir.zavantag.com
Головна сторінка