1 Перші спроби визначення І вивчення економічних процесів І явищ були зроблені в працях мислителів Давнього Єгипту, Китаю, Індії. Ряд економічних явищ, що стали




Скачати 230.14 Kb.
Назва1 Перші спроби визначення І вивчення економічних процесів І явищ були зроблені в працях мислителів Давнього Єгипту, Китаю, Індії. Ряд економічних явищ, що стали
Дата конвертації17.07.2013
Розмір230.14 Kb.
ТипДокументы
mir.zavantag.com > География > Документы
1)Перші спроби визначення і вивчення економічних процесів і явищ були зроблені в працях мислителів Давнього Єгипту, Китаю, Індії. Ряд економічних явищ, що стали об’єктивним дослідженням економічної теорії були відомі ще стародавнім грекам: обмін, гроші, ціна, торгівля, прибуток, позичковий процент. У творах Ксенофонта, Платона, Аристотеля були зроблені перші спроби теоретичного осмислення економічного ладу тогочасного суспільства.

Слово "економія" є заголовком відомого твору Ксенофонта, в якому в формі діалогу висвітлюється правила ведення домашнього господарства і землеробства. Такий зміст (наука про домашнє господарство, землеробство і домоводство) це слово зберігало протягом століть.

Такий же зміст у слово "економія" і похідне від нього "економіка" вкладав і Аристотель. Він вперше проаналізував економічні явища рабовласницького ладу Стародавньої Греції і став, по суті, першим вченим – економістом. Аристотель був прихильником натурального рабовласницького господарства з дрібною торгівлею.

Та оскільки в Стародавній Греції існувало товарне виробництво, він досліджував товарно-грошові відносини, і здійснив це найґрунтовніше серед античних мислителів. Аристотель розрізняв простий товарний обіг від обігу грошей, рух грошей як засобу обігу та їх рух як грошового капіталу. Вперше у світовій літературі він помітив відмінності між споживною вартістю і вартістю товару.

Наступним найбільш відомим періодом розвитку економічної думки стає епоха феодалізму.



Як самостійна наука економічна теорія сформувалася в період становлення капіталізму та формування національного ринку (ХVII ст.).

А) Першою теоретичною школою був меркантилізм (від італійського "купець"). Меркантилісти вивчали в основному зовнішню торгівлю, в якій вони вбачали основне джерело багатства. Вони вважали, що багатство людей - це гроші, золото. Меркантилісти радили розширювати зовнішню торгівлю, нагромаджувати золото і вважали таку політику доцільною. Англійський меркантиліст Томас Мен обґрунтував таке положення: баланс зовнішньої торгівлі є регулятором багатства країни. Для цього треба: "продавати щорічно на більшу суму, ніж купляти...". Один з найбільш видатних представників меркантилізму Атуан де Монкрет’єн дав тодішній економічній теорії нову назву – "політична економія", тобто наука державного управління економікою.

Деякі ідеї меркантилізму притаманні і першим російським економістам (Посошков І. Т., Орлін-Нацокін А. Л.). Вони піклувалися про збільшення товарообігу всередині країни, а зовнішню торгівлю розглядали як засіб розвитку промисловості і сільського господарства.

Б) Поступово з проникненням торгового капіталу в сферу виробництва змінювалися і погляди ідеологів буржуазії. Виникла наукова школа фізіократів (від грецького "влада природи"). Яскравим представником цієї школи був Ф. Кене. Фізіократи вважали, що джерелом багатства є виробництво, хоча є тільки одна його галузь – сільське господарство, де багатство виникає природним шляхом. З часом погляди їх дещо змінюються – ріст багатства вони пов’язували тільки з природною родючістю землі. На цій підставі не вважали промисловість галуззю, де створюється приріст доходу. Сама по собі природа без застосування капіталу і праці не може постійно примножувати суспільне багатство.

В) Іншою школою економічної теорії стала класична школа. Видатними представниками цієї школи були У. Петті, А. Сміт, Д. Рікардо. Вони вважали, що багатство нації створюється у сфері матеріального виробництва, в усіх його галузях. Ріст багатства відбувається тоді, коли первісно втілена у виробництво сума вартостей (у вигляді грошей, товарів) переростає на додаткову величину (прибуток). Так було зроблено відкриття, яке дозволило економічній теорії стати наукою.

Представники класичної політичної економії вперше проаналізували розвиток суспільного виробництва як економічний процес, якому властиві внутрішні закони.

Певний внесок у розвиток економічної теорії внесли К. Маркс і Ф. Енгельс.

Подальша розробка економічної теорії здійснювалася за двома основними напрямками: марксистським та вченням американського економіста А. Маршалла. Важливу роль у розвитку економічної теорії відіграла праця Дж. Кейнса "Загальна теорія зайнятості, проценту та грошей" (1936 р.), в якій значне місце відведено дослідженню державного регулюванню економіки.

Певний внесок у розвиток економічної теорії внесли також вчені України. На Україні економічна думка склалася у XIV - XVI ст.. Багато науково обґрунтованих ідей є у Г. Сковороди, І. Вишенського, Я. Козельського. Але найвагоміший внесок у розвиток світової економічної думки внесли українські вчені XIX – XX ст. С. А. Подолинський та М. І. Туган-Барановський.

Багатьом економістам, особливо економістам з економічно – математичних методів аналізу, за великий внесок в розвиток економічної теорії було присуджено Нобелівські премії. Серед них: американці Пол Самуельсон, Василь Леонтьєв, Мілтон Фрідман, англієць Фрідріх фон Хайєн, француз Моріс Алле, росіянин Л. В. Канторович та інші.

2. Перше, приблизне визначення предмета економіч ної теорії дістаємо вже з тих явищ і процесів, які вона ви вчає. Проте в такий спосіб не можна дати досить чіткого Наукового визначення предмета, тому що, по-перше, низ ку явищ і процесів завжди можна продовжити і вона у такому розумінні необмежена, невизначена, по-друге, економічні явища і процеси лише вказують на зовнішні форми, що розвиваючи їхньої єдиної основи і суті. Наукове визна чення має звести всі економічні явища і процеси до єдиної основи показати на його власну специфіку і границі. Розгля немо, наприклад, таке явище, як паперові гроші. Чому шма точки папера, надруковані державою, являють собою гроші? Що їх робить грошима? Очевидно, що вони виступають .грошима тому, що в обмін на них можна одержати на явні на ринку в продавців товари. Продавці візьмуть шматочки паперу і дадуть відповідний їх кількості то вар. Грошима шматочки паперу роблять відносини лю дей до них і за їхньою допомогою один з одним. Якщо відносини припиняються, то гроші перетворюються на простий папір. Щоб переконатися Із цьому, досить спро бувати, наприклад, у США чи Німеччині придбати за українські гривні чи за російські карбованці товар. Продавці їх просто не приймуть до оплати товару. Усе це свідчить про те, що гроші є однією з форм економічних відносин, тобто відносин між людьми з приводу виробництва, розподілу, обміну і споживання благ. Будь-який товар, наприклад, костюм, товаром робить та обста вина, що один економічний суб'єкт його продає, а інший купує, тобто економічні відносини між. суб'єктами. Без економічних відносин костюм є просто костюмом, але не товаром. Те ж саме можна сказати і про будь-яке інше еко номічне явище. Усі вони становлять різні форми економічних відносин. А економічна теорія і покликана, насам перед виявити, які економічні відносини ховаються за тим чи іншим економічним явищем. Отже, предметом економічної теорії є насамперед економічні відносини.

предметом економічної теорії висту пають відносини між людьми з приводу використання обмежених ресурсів у процесі виробництва, розподіли, обміну і споживання благ з метою задоволення потреб індивіда і суспільства.

3. Об'єктивна структура предмета відповідно відбита в структурі економічної теорії.

Структура економічної теорії

Об'єктивні економічні процеси і явища в ході науко вого вивчення дістають докладне відображення в системі економічних категорій і законів.

* Економічна категорія — узагальнене теоретичне відоб раження явищ і процесів економічного життя суспільства. За допомогою економічних категорій пізнання поглиб люється до розкриття економічних законів, які відобража ють найбільш суттєві, стійкі, повторювані причинно-наслідкове зв'язки між економічними явищами й процесами. Економічна наука відбиває об'єктивні закони, що існу ють незалежно від свідомості і бажання людей.

Економічні категорії і закони утворюють складну субординовану систему. Одні категорії відбивають поверх неві явища, інші — більш глибинні процеси, треті висту пають синтезом сутності і форм прояву тощо. Можна ви явити вихідну категорію, з якої починається розгортання системи, основний закон, який відображає сутність сис теми і спрямованість її руху і т. ін. Пізнати економічну дійсність — означає теоретично ЇЇ відтворити за допомо гою системи економічних категорій і законів.

Структурі і логіці розвитку предмета відповідає струк тура і логіка розгортання економічної теорії. Якщо в еко номіці діють економічні суб'єкти, що вступають між со бою в економічні відносини, в результаті чого виробляєть ся, розподіляється, обмінюється і споживається сукупний суспільний продукт, то і в теорії кожна зі складових (суб'єкт, продукт і відносини) повинна відповідно ви ступати системою категорій. Історично розгортання кожної зі складових у теоретичну систему здійснювалося в різні періоди різними науковими школами. За сучасних умов у складі економічної теорії виділяються три основні, структурні частини: політична економія, макроекономіка. Кожна з частин вивчає свій аспект еко номічної дійсності.

Політична економія вивчає всі економічні явища і про цеси як форми економічних відносин. Вона зводить усю різноманіть економічного життя і його предметних форм до економічних відносин і виводить з них всі економічні прояви. Специфіка ЇЇ предмета полягає в пізнанні еконо мічних відносин. Виявляється, що економічні відносини утворюють економічну структуру суспільства, вони більш стійкі, ніж форми суб'єктів і результатів виробництва. З'являються і зникають підприємства, фірми, створюєть ся і споживається продукт, змінюються покоління людей, а економічний лад суспільства, його система економічних відносин за своїми корінними характеристиками зали шається тривалий час відносно незмінною. Однак еко номічні відносини існують і проявляються тільки за до помогою діяльності економічних суб'єктів, насамперед фірм і домогосподарств, які визначають свою економіч ну поведінку залежно від умов тієї чи іншої ринкової структури. Вивченням поведінки економічних одиниць зай мається макроекономіка. Вона становить другу структур ну частину економічної теорії. Взаємодія економічних суб'єктів синтезується в загальному підсумку у функціо­нуванні економіки, яке вивчається макроекономікою.

Зазвичай, економічна теорія починається із системи економічних відносин, що втілює економічну структу ру суспільства, доводить пізнання до вивчення прояву структури в економічній поведінці господарюючих суб'єктів й у загальних результатах функціонування економіки. Відповідно економічна теорія розкриває зміст через політичну економію, мікроекономіку та макроекономіку.

4. Функції економічної теорії

Економічна теорія знаходиться у взаємодії з усією системою знань і суспільною практикою і виконує ряд функцій. Як наука вона відбиває економічну дійсність і виконує теоретика-пізнавальну функцію, яка реалізуєть ся в системі економічних категорій і законів. Але надалі система використовується як засіб, метод пізнання для пояснення нових явищ і процесів, здобуття нових знань і для вироблення практичних рішень з перетворення й вдосконалення економічної дійсності. У процесі пізнан ня система економічних категорій і законів виконує ме­тодологічну функцію, виступає методологічною основою для власного подальшого розвитку і для інших економіч них наук.

Методологічне значення економічної теорії для пере творення економічної дійсності виражається в її прак тичній функції. А оскільки практична діяльність має дві великі сфери — матеріально-практичну і духовно-прак тичну, то і практична функція економічної теорії отри мує відповідні визначення. У духовно-практичній діяль ності люди оперують економічними ідеями, уявленнями, поняттями, які входять до їхнього світогляду. У світо гляді, як правило, сполучаються наукові і повсякденні уявлення, моменти помилок, стереотипів тощо. Еконо мічна наука не може бути індиферентною до масової еко номічної свідомості. Наукові досягнення завжди прони кають у масову свідомість. Однак масова свідомість не може їх засвоїти в об'єктивній, тобто науковій формі, тому що усі мали б перетворитися на вчених, що вільно орієн туються в усіх складностях економічного життя. Але це неможливо. Масова свідомість сприймає економічні ідеї відірвано від їхнього реального ґрунту, конкретних обста вин, з аналізу яких вони здобуті. Наукові, теоретичні по ложення перетворюються на абстрактні гасла, ідеологічні настанови, які вживаються доречно і недоречно , тому що для суб'єктів масової свідомості є невідомими всі кон кретні обставини і власні наукові межі ідеї.

Отже, те, що було наукою, стає ідеологією, тобто знан ням, здобутим ззовні у вигляді абстрактних положень, без їх наукової основи, перевірки, коригування, взятих на віру. Наука неминуче при виході в масову свідомість на буває ідеологічної форми. Але в самій ідеологічній формі наука виступає як протилежність ідеології, відстоює на уковий підхід, конкретність істини. Це означає, що еко номічна теорія виконує ідеологічну функцію в негативній визначеності. Інакше кажучи, економічна теорія, виходя чи в масову економічну свідомість, перетворюється на ідеологію, але й в ідеології економічна теорія бореться за те, щоб залишитися наукою, не перетворювати теорію на абстрактний набір гасел.

У матеріально-практичній сфері методологічне зна чення економічної теорії втілюється в господарській функції. Економічна теорія виробляє практичні рекомен дації розвитку економічних відносин, господарського механізму, удосконалення форм і методів господарювання. їй належить визначальна роль у виробленні економіч ної політики. Але, виходячи в практику, економічна тео рія залишає свої власні межі, перетворюючи у свого роду господарську ідеологію. Тут економічна теорія госпо дарську функцію виконує негативно. У господарській сфері економічна теорія відстоює науковий підхід на противагу вузькопрагматичному. Практичне ж значення еко номічної теорії в її власних межах полягає у ступені істин ності її теоретичних положень. Чим адекватніше еконо мічна теорія відбиває економічну дійсність, тим більшим є її практичне значення. І в такому розумінні немає нічого практичнішого за ґрунтовну, справжню теорію.

Взаємозв'язок функцій економічної теорії можна ви разити схематично (рис.1).











Економічна теорія взаємодіє з усією системою су спільних економічних наук. Економіка — визначальна сфера суспільства, від якої залежить розвиток всіх інших сфер. Економіко-теоретичні знання неминуче викорис товуються в вирішенні питань розвитку інших наук. Комп'ютеризація виробництва здається суто технічною проблемою, що перебуває у сфері компетенції технічних наук. Але в дійсності процес комп'ютеризації виступає також розвитком матеріальної форми здійснення всезагальної праці, вивченням якої займається економічна те­орія (насамперед), а також філософія, психологія тощо. На основі економічних знань формується тип економіч ного мислення, від якого залежить поведінка людей у сфері економіки. Перехід від командної до ринкової еко номіки істотно змінює тип мислення й економічну пове дінку людей. Але зрозуміло, що ні тип мислення, ні еко номічна поведінка людей не можуть бути змінені відразу.

5. Будь-яка економічна категорія є поняттям, але не завжди будь-яке поняття стає економічною категорією.

Економічні категорії відбивають виробничі (економічні) відносини. Проте в практиці господарювання існують поняття, пов'язані з економічною політикою, з надбудовними явищами. Вони також використовуються в економічній науці, але не є еко номічними категоріями за своєю сутністю.

Сутність економічної категорії визначають за такими критеріями: в економічні категорії мають відображувати не природні власти вості речей і предметів, а суспільні виробничі відносини як голов ний предмет економічної категорії;

• категорії економічної теорії мають об'єктивний характер, через те що вони відбивають об'єктивну дійсність, відносини, що існують поза нашою свідомістю;

• значна частина категорій економічної теорії має історичний ха рактер. Це означає, що вони відповідають певним історичним умо вам і відображують різні ступені економічного життя людства.

Економічна категорія як теоретична абстракція повинна мати певну структуру наукового опису: головна функція виробничих (еко номічних) відносин, що відокремлюються в певну якісно визначену категорію; основні специфічні ознаки категорії; форми і зміст кате горії, місце категорії в системі суспільного відтворення.

6.^ Економічні принцип - теоретичні узагальнення, що містять допущення, усереднення, які відображають певні тенденції розвитку економічної системи.

Принципи пов'язані з економічними законами, але на відміну від них обєктивно у природі не існують. Вони спеціально створюються у процесі систематизації економічних знань і виступають у вигляді певних постулатів, які можна розглядати як форму реалізації, використання економічних законів. Принципи мають менш стійкий і менш обов'язковий характер, ніж закони.

7.Закони.

Економічні закони у своїй сукупності створюють систему економічних законів (рис. 1.10), яка включає всезагальні, загальні і специфічні закони. Всезагальні закони вважають законами соціально-економічного прогресу, оскільки вони виражають фундаментальні основи та послідовність розвитку людського суспільства на всіх етапах.



Рис. 1.10. Система економічних законів

Специфічні економічні закони, з одного боку, розкривають сутність соціально-економічних відносин у певній економічній системі в процесі її розвитку, з другого, - окремі її сфери.

Економічні закони мають як спільні, так і відмінні риси порівняно із законами природи (рис. 1.11).



Рис. 1.11. Загальні властивості та відмінності економічних законів і законів природи

Форми пізнавання та використання економічних законів. Існують дві основні форми пізнання та використання економічних законів: емпірична, коли люди, не знаючи сутності економічних законів, використовують їх несвідомо, інтуїтивно у своїй практичній діяльності, та наукова, коли люди, пізнавши і розкривши сутність економічних законів, використовують їх свідомо, а отже, більш ефективно у своїй економічній діяльності.



8.моделі можуть бути класифіковані за різними критеріями:

  • за ступенем узагальнення

  • за ступенем структуризації

  • за ступенем охоплення

  • по обліку часу, як фактора, що визначає явища і процеси

  • з точки зору характеру взаємозв'язку елементів

У кожній моделі виділяють 2 типи змінних :

  • Екзогенні змінні - змінні, задані ззовні, значення яких задаються поза моделлю.

  • Ендогенні змінні - змінні, значення яких формується всередині моделі.

Дані змінні діляться на 2 групи: показники потоків і показники запасів.

  • Потік - показник, що характеризує кількість за певний період часу.

  • Запас - показник, що характеризує кількість на певний момент, на якусь дату.

9. Методи економічної теорії

Метод (від гр. "metodos"- шлях до чого-небудь) - це спосіб дослідження, спосіб вивчення, засіб для відкриття істини. В економіці використовуються різноманітні методи, форми і способи наукового пізнання.

Питання про методи економічної теорії - це питання про те, як, яким чином вивчаються економічні явища і процеси. Необхідно розрізняти дві групи методів: загальні і локальні.
Загальні методи виражають наявність загальних підходів до наукового освоєння економічної дійсності в цілому, дають загальну філософсько-методологічну базу, світоглядний, методологічний стержень дослідження економіки. Ці методи можна визначити і як методологічні підходи, і як напрями економічної методології.

Вже перші розгорнуті наукові системи економіки, які з'явсь у XVIIІ-ХІХ століттях, спирались на ту або іншу філософську основу. Так, економічна система А.Сміта, яка реалізована в його "Багатстві народів", багато в чому базувалась на принципах філософа-емпірика Дж.Локка; економічна система Д.Рікардо, втілена в його "Початках політичної економії", мала помітний зв'язок з висновками філософа-раціоналіста Б.Спінози; економічна система К.Маркса, представлена в його "Капіталі", явно мала своєю методологічною основою вчення філософа-діалектика Г.Гегеля.

Тісний зв'язок філософського і економічного аспектів, що знайшов свій вираз у загальних методах економічної теорії, проявляв себе на всіх етапах розвитку економічної науки.

Локальні методи представляють собою конкретні інструменти, прийоми, засоби з допомогою яких досліджуються ті чи інші сторони і аспекти економічної системи. Серед них необхідно виділити як специфічні методи, які пов'язані з тою чи іншою методологією, так і універсальні методи, які можуть використовуватись при реалізації будь-якої методології. До останніх відносяться: аналіз і синтез, наукова абстракція, індукція і дедукція і т.д.

Метод наукової абстракції (від лат. "abstractio" - відволікання, відхилення) набуває великого значення саме в економічній теорії. Суспільне життя неможливо вивчати в лабораторних умовах. Наукова абстракція є уявне виділення найбільш суттєвих сторін досліджуваного явища і відхилення від несуттєвих сторін, властивостей, явищ. Абстрактне мислення породжує метод аналізу і синтезу.

Аналіз економічних явищ передбачає розчленування явища на окремі елементи і дослідження кожного елементу як необхідної складової частини цілого. Синтез передбачає, що явище в першу чергу вивчається як таке, яке складається з різних частин, а потім досліджується поєднання елементів в єдине ціле і робиться загальний висновок.

Метод індукції і дедукції. Індукція - це виведення економічних закономірностей і принципів із фактів реального життя на основі сходження від одиничного до загального. Дедукція - це шлях від загального до одиничного.

До особливих прийомів дослідження відноситься емпіричний метод (від гр. "empeiria" - досвід), який ґрунтується на фактах реальної дійсності і власному досвіді дослідника.

В економічній теорії широко використовується принцип поєднання історичного і логічного. Вивчення історії допомагає зрозуміти внутрішню логіку предмету, а знання внутрішніх структур суспільства надає історії наукового характеру. Єдність історичного і логічного - методологічний принцип, який допомагає концентрувати увагу науки на посиленні аргументації, обґрунтованості висновків. Логіку дослідження необхідно постійно контролювати історичним зіставленням, а факти історії - розташовувати в логічній послідовності.

Сучасна економічна теорія широко використовує математичні, графічні і статистичні методи.

Такі основні методи і прийоми організації наукового аналізу і пошуку оптимальних вирішень економічних процесів і явищ.

^ 10. У сучасних умовах економічна політика відрізняється:
- концентрованим характером — держава мобілізує великі матеріальні і грошові ресурси, поєднує економічні і адміністративно-правові форми, регулює не тільки внутрішні, але і зовнішні умови виробництва;
- масштабністю — держава проводить короткострокову і довгострокову політику, охоплює свою діяльністю різні сфери і рівні господарської діяльності;
- постійним характером державної політики, тобто вона є невід'ємним елементом сучасного життя;
- різноманітними методами впливу на економіку (економічні, соціальні, правові, адміністративні).
Отже, сьогодні склалася комплексна система постійного державного впливу на економіку, що функціонує на основі досягнень НТП і яка базується на ідеях тієї або іншої наукової економічної школи. Іншими словами, економічна політика спирається на економічну науку, яка визначає сутність економічної політики, завдання і методи її реалізації.
Об'єктивна мета державної політики, яка залишається незмінною в будь-який період, на будь-якій стадії розвитку країни, — підтримка ефективності ринкової економіки пом'якшення протиріччя ринкового механізму, тобто державна політика повинна знаходитися в поєднання з ринковим механізмом. Задачі ж економічної політики диктуються тими потребами розвитку, які ставить дійсність, що змінюється в той чи інший .період. Таким чином, в залежності від періоду розвитку міняються не тільки завдання економічної політики, але і її види: антициклічна, антиінфляційна, економічного зростання або стабілізації.
Ефективність державної політики є відносною, оскільки ця політика будується на базі стихійного ринкового механізму, що підтверджується наступними моментами. Передусім необхідно відмітити той факт, що окремі державні заходи в одному випадку можуть бути ефективними, а в іншому — неефективними. Далі, непрямий, опосередкований зв'язок методів регулювання з економікою створює завжди тимчасової лаг, від чого ефективність державного впливу на економіку знижується. До цього потрібно додати, що заходи державного впливу на економіку, як правило, запізнюються, приймаються після очевидних кризових процесів. До того ж існує розрив між часом вживання державних заходів і часом, коли вони дають певний результат. Все це знижує результативність державного впливу на економіку.
Державний вплив на економіку залежить також і від того, наскільки політика держави відображає інтереси суспільства, а не окремих його груп: розширення демократичного змісту державної політики підвищує її ефективність.
Підвищенню ефективності державного регулювання економіки може певною мірою сприяти економічне прогнозування. Економічне прогнозування передбачає використання, по-перше, індексів випереджальних показників (таких, як курс акцій), які змінюються раніше, ніж виробництво, а тому можуть сигналізувати про наближення кризи, і, по-друге, економічних моделей, що розробляються державою і приватними підприємствами, за допомогою яких описуються які-небудь сторони економіки і їх перспективи розвитку. Використання в економічній політиці економічного прогнозування робить її більш дійовою.
Якщо підходити до державної економічної політики як до постійного політичного процесу, а даний підхід є одним з тих, які найбільш використовуються і популярних, то акцент в цьому випадку робиться на цілях, змісті дій, характеристиках учасників і результатах державної економічної політики.
Найбільш важливі характеристики державної економічної політики, якими вона повинна володіти загалом, зводяться до необхідності відповідати наступним показникам:
реагувати на зміни, що відбуваються в суспільстві і державі;
мати комплексний характер і розглядати будь-яку проблему у взаємозв'язки з іншими проблемами;
бути ефективною і результативною;
користуватися довірою населення.
Державна економічна політика може розроблятися і реалізовуватися на декількох рівнях в залежності від масштабу проблеми, що вирішується або обхвату суспільної сфери. Цей рівень визначає цілі і стратегію політики, характер організацій, що беруть участь і індивідів, методи здійснення і, наслідки. Звичайно виділяють три рівні державної економічної політики:
- макрорівень в глобальних масштабах країни, групи країн;
- метарівень, що відноситься до окремих сфер і напрямів;
- мікрорівень, що торкається розв'язання локальних проблем.
Крім того, виділяють також загальнодержавну, регіональну і місцеву політику. Зрозуміло, що грань між ними вельми умовна так, наприклад, загальнонаціональна державна економічна політика передбачає її доведення до нижніх ланок державної влади і можливість безпосередньо впливати на конкретних громадян держави.
У загальному плані розвиток демократії вимагає встановлення між державою і цивільним суспільством різноманітних і численних зв'язків, оскільки кожна сторона виконує певні функції і задачі в регулюванні соціальних процесів. Державна влада регулює різні суспільні сфери або управляє ними, але в той же час цивільне суспільство володіє великими можливостями впливати на владу і політику, яку вона проводить, використовуючи свої інститути (партії; групи інтересів, ЗМІ, суспільні лідери і т.д.).
Для державної економічної політики характерна ієрархічна підлеглість цілей, яка може бути представлена як «дерево» або «піраміда» цілей
Виходячи з функцій держави і основних принципів формування економічної політики, можна виділити наступні рівні в системі національних інтересів.
1. На глобальному рівні прийнято виділяти вищу (глобальну) мету розвитку національної економіки, яка передбачає забезпечення максимального добробуту суспільства. Цю мету важко однозначно сформулювати і оцінити кількісно, тобто в певній мірі вона має умовний характер.
2. Вища мета розвитку суспільства конкретизується в системі цілей другого рівня, які умовно називають головними (генеральними) цілями. У спеціальній літературі ці цілі часто трактуються як функції держави. Досягнення цих цілей є своєрідним засобом для реалізації глобальної мети розвитку суспільства.
3. Генеральні цілі конкретизуються за допомогою стратегічних цілей, які нерозривно пов'язані з об'єктами державного регулювання економіки. Вони взаємопов'язані між собою. Їх склад не може залишатися незмінним і повинен уточнюватися в залежність від зміни реальної політичної і економічної ситуації в країні, системи соціальних пріоритетів, рівня усвідомлення суб'єктами державного регулювання системи пріоритетів, встановленої урядовими органами на певний період часу, і т.п.

^ 11. внесок укр..вчених в розвиток економ.науки

Поступ економічної науки не можливий без подолання однобічності та догматизму будь-якої з економічних концепцій, без аналізу й синтезу всього позитивного, що створено видатними економістами й економічними школами попередніх поколінь.

Українці, незважаючи на постійне пригнічення економічної думки через колоніальний статус нації, активно долучалися до процесу наукового розвитку економічних теорій. На жаль, про це було більше відомо зарубіжній економічній громадськості, оскільки, по-перше, український народ тривалий час був позбавлений своєї державності; по-друге, всі українські економісти вважалися радянськими (російськими), а праці українських економістів часто не були доступні навіть фахівцям. У ВНЗ економічну думку України не вивчали. Будь-який прояв інтересу до спадщини українських економістів тлумачився як "буржуазний націоналізм", що був оголошений найнебезпечнішим ворогом більшовизму і репрезентованої ним імперії.

Незважаючи на це, економічна думка в Україні розвивалася в загальноєвропейському та світовому контексті. Майже всі хоч трохи помітні українські економісти контактували з економістами західноєвропейських країн, добре знали їхні концепції та науковий інструментарій, стежили за процесами його вдосконалення. Так, українець С. Ю.Десницький був учнем А. Сміта — творця трудової теорії та автора знаменитої праці "Багатство народів".

Розвиткові економічної науки сприяв і І. В. Вернадський (1821—1887) — батько знаменитого природознавця. У 1849 році він захистив докторську дисертацію, присвячену аналізу італійської економічної літератури. Вже один цей факт свідчить, що українські економісти виходили за національні межі, долучалися до загальноєвропейського наукового контексту. І. В. Вернадський критично оцінював утопічні теорії "общинного соціалізму", носіями якого були О. Герцен, M. Чернишевський та інші російські соціалісти, був головним опонентом М. Чернишевського, він видавав журнал "Економічний покажчик", що для того часу, як стверджують дослідники, був унікальним виданням.

Важливе місце в українській і в європейській економічній науці належить доцентові Київського університету M. І. Зіберу (1844—1888), який досліджував первісну культуру, захистив дисертацію, присвячену вивченню еволюції трудової теорії від Д. Рікардо до К. Маркса. Він першим у світі здійснив науковий аналіз "Капіталу" К. Маркса, визначивши його джерела. До речі, сам К. Маркс зазначав, що M. І. Зібер найглибше проник у методологію "Капіталу". Через посередництво M. І. Зібера знайомилися з економічною теорією марксизму Г. В. Плеханов та інші російські соціал-демократи.

У дусі соціалістичних соціально-економічних поглядів формувався світогляд С. А. Подолинського (1850—1891) — основоположника екологічної парадигми сучасної економічної науки. Найвагомішим у його науковій спадщині є економіко-екологічне відкриття, обґрунтоване в дослідженні "Праця людини, її ставлення до розподілу енергії" (1880). Дослідження було

3—5-2(39 опубліковане німецькою, французькою та італійською мовами. Суть відкриття С. А. Подолинського полягає в тому, що за допомогою організованої людської праці можна гармонізувати взаємини суспільства і природи, уникнути енергетичної кризи, оскільки праця здатна не тільки постачати, а й зберігати і нагромаджувати сонячну енергію.

Відкриття С. А. Подолинського справило помітний вплив на світову економічну та екологічну науку, що зазначали чимало дослідників, а нині на цьому наголошують сучасні природознавці, філософи, економісти.

У розвитку економічної науки велика заслуга належить видатному українському вченому М. І. Туган-Барановському, який обґрунтував можливості синтезу трудової концепції та концепції граничної корисності, що вважалися антиподами. Теорія М. І. Туган-Барановського була математично аргументована за допомогою використання нескінченно малих величин.

М. І. Туган-Барановський зробив помітний вклад у розвиток теорії кооперації, грошового обігу, у критику економічних доктрин марксизму, економічних концепцій російського народництва. Світове визнання М. І. Туган-Барановський одержав за дослідження теорії ринку й економічних криз, розробку концепцій економічної кон'юнктури, яку позитивно сприйняли економісти багатьох країн ще за життя вченого. Його праця з історії криз в Англії на початку XX ст., перекладена німецькою та англійською мовами, вплинула на економічні погляди провідних економістів Європи й Америки. М. І. Туган-Барановський є першим східноєвропейським ученим, якого визнала світова економічна думка.

Помітним явищем в економічній науці XX ст. був представник "Київської школи" Є. Є. Слуцький (1880—1948). Він одним з перших в Україні застосував математичні методи в економічній науці. Його економіко-математичні праці, написані на рубежі 10-х — 20-х років XX ст. і опубліковані в українських та зарубіжних виданнях, стали основою нового напряму в науці — праксеології. На батьківщині ж економіко-математичні погляди Є. Є. Слуцького замовчувалися, а зарубіжні економісти-математики щедро їх використовували, віддаючи належне доробкові й талантові українського вченого. Праці Є. Є. Слуцького актуальні й нині, особливо в практиці моделювання економічних процесів.

Міжнародне значення мають дослідження М. В. Птухи (1889—1961). Світогляд ученого формувався на українських наукових традиціях під впливом М. І. Туган-Барановського. М. В. Птуха розробив демостатичні таблиці, висунув демостатичні ідеї, які високо оцінила світова статистична наука. Статистика — це, здається, була єдина сфера економічних знань, в якій можна було щось зробити в умовах заідеологізованої економічної науки.

Отже, економічна наука України на всіх історичних етапах розвивалася у загальноцивілізаційному руслі, а український народ дав світові оригінальних економістів-мислителів, спадщина яких досі ще достатньо не вивчена і не популяризована.

Схожі:

1 Перші спроби визначення І вивчення економічних процесів І явищ були зроблені в працях мислителів Давнього Єгипту, Китаю, Індії. Ряд економічних явищ, що стали iconЛекція №2 «математичне моделювання як метод наукового пізнання економічних явищ І процесів»
Та апостеріорної інформації. Статистична база економетричних моделей. Змінні та рівняння в економетричних моделях. Макро- І мікроекономічні...
1 Перші спроби визначення І вивчення економічних процесів І явищ були зроблені в працях мислителів Давнього Єгипту, Китаю, Індії. Ряд економічних явищ, що стали iconПлан. Предмет статистики Основні категорії статистики Статистична методологія 1
Слово «статистика» (від лат status — стан речей) означає кількісний облік масових, насамперед соціально-економічних, явищ І процесів....
1 Перші спроби визначення І вивчення економічних процесів І явищ були зроблені в працях мислителів Давнього Єгипту, Китаю, Індії. Ряд економічних явищ, що стали iconМатематичні методи І моделі розв’язку економічних задач
Тому математичне моделювання економічних явищ та процесів, шляхом послідовного встановлення логічних причинно-наслідкових зв’язків,...
1 Перші спроби визначення І вивчення економічних процесів І явищ були зроблені в працях мислителів Давнього Єгипту, Китаю, Індії. Ряд економічних явищ, що стали icon5. Середні величини
Середня величина це узагальнюючий показник, який дає кількісну характеристику масових соціально-економічних явищ та процесів
1 Перші спроби визначення І вивчення економічних процесів І явищ були зроблені в працях мислителів Давнього Єгипту, Китаю, Індії. Ряд економічних явищ, що стали iconЗакони розвитку економічної науки
Сутність поняття «методологія» та місце методу економічного аналізу в системи методів пізнання економічних явищ І процесів
1 Перші спроби визначення І вивчення економічних процесів І явищ були зроблені в працях мислителів Давнього Єгипту, Китаю, Індії. Ряд економічних явищ, що стали icon+ отримання узагальнюючих показників та виявлення закономірностей...
Дослідження економетричних моделей з врахуванням зв'язків між економічними параметрами — це
1 Перші спроби визначення І вивчення економічних процесів І явищ були зроблені в працях мислителів Давнього Єгипту, Китаю, Індії. Ряд економічних явищ, що стали iconТеми І зміст семінарських занять з курсу «Основи економічної теорії»
Об’єкт, предмет, методи І функції економічної науки. Специфіка економічних явищ І процесів
1 Перші спроби визначення І вивчення економічних процесів І явищ були зроблені в працях мислителів Давнього Єгипту, Китаю, Індії. Ряд економічних явищ, що стали iconМетоди вивчення соціально-психологічних явищ у військовому колективі
Для класифікації явищ колективної психології можна використати різні критерії. Так, наприклад, в рамках системно-функціонального...
1 Перші спроби визначення І вивчення економічних процесів І явищ були зроблені в працях мислителів Давнього Єгипту, Китаю, Індії. Ряд економічних явищ, що стали iconПлан 10 Зв'язок суспільних явищ як критерії статистичного вивчення....
Розкриваючи взаємозв’язки І взаємозалеж­ності явищ, можна пізнати їхню сутність І закони розвитку. Тому вивчення взаємозв’язків є...
1 Перші спроби визначення І вивчення економічних процесів І явищ були зроблені в працях мислителів Давнього Єгипту, Китаю, Індії. Ряд економічних явищ, що стали iconКонцептуальні аспекти математичного моделювання економіки
Тому математичне моделювання економічних явищ та процесів, шляхом послідовного встановлення логічних причинно-наслідкових зв’язків,...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2013
звернутися до адміністрації
mir.zavantag.com
Головна сторінка