001. Предмет, методи І завдання курсу Регіональна економіка та його зв’язок з іншими дисциплінами




Назва001. Предмет, методи І завдання курсу Регіональна економіка та його зв’язок з іншими дисциплінами
Сторінка1/17
Дата конвертації06.11.2013
Розмір2.49 Mb.
ТипДокументы
mir.zavantag.com > География > Документы
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   17
001. Предмет, методи і завдання курсу Регіональна економіка та його зв’язок з іншими дисциплінами.
РЕ – це галузь економічної науки, об’єктом вивчення якої є господарство окремих територій країни, тобто її регіонів.

Предметом вивчення РЕ є просторовий розвиток госп-ва, закономірності, принципи та фактори його формування і функціонування, конкретні регіон. відмінності екон с-м, що розвив під впливом заг-нац та глоб чинників. Таке визначення предмета є найбільш узагальнюючим та об’ємним через значну кількість компонентів, що входять до предмета дослідження.

Методи. РЕ використовує широкий спектр суч. методів дослідження: систематичного аналізу, балансовий, картагрофічний, статистичний, порівняльний, економіко-матечиного моделювання, соц.-ек. прогнозування, польових досліджень, застосув. яких дозволяє отримати нові науково обґрунтовані результати.

Завдання:

  • розширення та поглиблення змісту регіональних досліджень, вивчення й осмислення нових процесів і явищ,

  • розвиток та вдосконалення методології регіональних досліджень, розробка наукових основ оптимальної трансформації структури соц.-ек систем регіонів, їх інфрастурктурних складових;

  • вивчення процесів, що впливають на економіку регіонів,

  • дослідження проблеми більш широкого і повного залучення національних і світових ресурсів для розвитку госп-ва регіону;

  • вдосконалення фінансово-економчних основ місцевого самоврядування;

  • вивчення соц.-ек умов і факторів відтворення в регіонах;

  • дослідження рівня спеціалізації, інтеграції і проблем комплексного розвитку регіонів і їх ек зв’язків;

  • аналіз ек ефективності функціонування регіональних соц.-ек систем,прогнозування їх розвитку.

РЕ не єдина наука, дослідження якої спрямовані на вивч територ відмінностей соц.-екон розвитку країни. Деякі з цих аспектів вивчались раніше в курсі соц.-екон географії у ВНЗ екон профілю. Пізніше на зміну їй був введений курс РПС. Але ці науки слабо були пов’язані з мікро- та макроекономікою, тому на зміну їм прийшла РЕ як нормат дисципліна на всіх екон спеціальностях

002. Основні поняття та наукові категорії РЕ.
Вихідними в РЕ є поняття про регіон і територію.

Родовим поняттям, що об’єднує ці, а також такі поняття як «акваторія», «аероторія», є геоторія.

Можна дати декілька визначень поняттю «територія»:

  • адм-терит. од. ;

  • частина поверхні землі з властивими їй природними, а також створеними в результаті діяльності людини, властивостями;

  • частина поверхні земної кулі, що знаходиться під суверенітетом певної держави.

Регіон, як господарська система, являє собою частину території, на якій функціонує і розвивається система зв’язків і залежностей між підприємствами й організаціями, розташованими на ній. З іншого боку, регіон може розглядатись, як підсистема соц.-ек. комплексу країни та як його відносно самостійна частина із закінченим циклом відтворення, що має свою специфіку.

Для повноцінного розуміння поняття регіон необхідно розглянути поняття соц.-ек с-си р-ну та господарства.

Г-во – це сукупність певних складових, що утворюються в результаті суспільного поділу та інтеграції праці.

С-ма охоплює множину елементів, що знаходяться у певних відношеннях один з одним і утворюють єдність, цілісність.

Соц-ек. с-ма регіону являє собою множину елементів соціальної сфери і певних ланок господарської діяльності, які пов’язані між собою та утв територіальну єдність. Їй притаманні ознаки саморегуляції через попит та пропозицію на регіональному та міжрегіональному рівні, конкурентність у межах регіону, форми власності, тобто такі фактори, що є домінуючими у механізмі економічного зростання і розвитку конкретної території.

Поняття регіон та територія не можна ототожнювати.

Розглядаючи проблеми ринкової економіки, надзвичайно важливо визначити регіон і як самодостатнє утворення, і як місце прояву зв’язків та залежностей суб’єктів господарювання у відтворювальних процесах.

^ До основних категорій належать: наука, предмет, об’єкт дослідження.

010. Територіальний поділ праці, його суть та зв’язок з формуванням економічних районів.
Територіальний поділ праці (ТПП) — це об'єктивний процес розвитку продуктивних сил, при якому відбувається відокремлення різних видів трудової діяльності, спеціалізація окремих виробничих одиниць, обмін між ними продуктами своєї діяльності. Ця просторова форма поділу праці означає закріплення певних видів виробництва за територіями (районами, країнами).

ТПП є результатом просторового прояву загального економічного закону – суспільного поділу праці і є визначальним у просторовій організації господарства. Він проявляється у господарській спеціалізації окремих частин території країни, територіальній локалізації певних видів виробничої діяльності та виробництва продукції і послуг згідно з їх конкурентними перевагами.

Спеціалізація території на виробництві тих чи інших видів продукції або послуг відбувається за наступних умов:

  • К-ть продукції, що вироб-ся є більшою, за необхідну для задоволення потреб

  • Вироб-во певної прод-ї на певній території є дешевшим, ніж в інших регіонах

  • Вироб-во продукції на даній терит повністю і надовго забезпечено ресурсами.

ТПП зумовлює спеціалізацію території на виробництві певних видів продукції та послуг. Він становить основу формування економічних районів і є найбільш інтегральним чинником їх утворення. ТПП – це об’єктивний процес виробничої спеціалізації економічних районів і обміну продукцією та послугами з іншими районами та країнами.

005. Принципи РПС та формування економіки регіонів, їхня суть.
Принципи – стисло викладенні науково обгрунтовані положення чи правила господарювання, якими мають керуватися суб’єкти ек діяльності. Часто відображають еконм. закон-сті, але не замінюють їх, вони більш корткочасні, мають суб’єкт-й хар-р і можуть змін-ся в процесі розвитку сус-ва на короткому етапі. Принципи можуть змін-ся протягом коротких відрізків часу в залежності від цлей і завдань сусп. розвитку.

Принцип раціонального розміщення виробництва передбачає всебічне врахування економічних, демографічних, соціальних та екологічних передумов і факторів розміщення продуктивних сил з пріоритетністю соціальних та екологічних чинників. Його реалізація в господарській діяльності означає: наближення матеріаломістких, енергомістких, водомістких виробництв до джерел відповідної сировини, палива і енергії, водних ресурсів; наближення виробництв низькотранспортабельної продукції до місць її споживання; уникнення зустрічних перевезень однотипної продукції, сировини і палива з одного регіону в інший.

Принцип збалансованості і пропорційності означає таке розміщення виробництва, за якого: структура господарського комплексу є оптимальною, тобто підтримуються економічно доцільні пропорції між галузями спеціалізації, допоміжними і обслуговуючими галузями; існує певна відповідність між сировинною базою, наявністю земельних, водних, енергетичних, трудових ресурсів та існуючими виробничими потужностями; задовольняються споживчі потреби населення в товарах і послугах.

Принцип забезпечення екологічної рівноваги передбачає формування екологобезпечного типу господарювання, раціональне використання природно-ресурсного і трудового потенціалу регіону; при виборі можливих варіантів розміщення виробництва перевага надається тим з них, які не спричиняють екологічної напруженості на певній території.

Принцип вирівнювання рівнів економічного розвитку районів та областей передбачає зближення територій за інтегральними показниками, що характеризують кінцеву результативність їх гос­подарської діяльності (наприклад, національний доход на душу населення). Реалізація цього принципу грунтується на всебічному розвитку регіональної інтеграції, використанні переваг територіальної концентрації виробництва, активній державній регіональній політиці.

Принцип урахування міжнародного територіального поділу праці означає, що кожна держава розвиває ті виробництва, для яких вона має найкращі природні та економічні умови, а виготовлена про­дукція є конкурентоспроможною на світовому ринку. При цьому враховуються і інтереси інтеграції в світовий економічний простір.

На сучасному етапі на перший план виступають соціально та екологічно спрямовані принципи розміщення і розвитку продуктивних сил. Проте не втрачають своєї актуальності й інші принципи.
004. Загальні закономірності рпс та формування економіки регіонів, їхня суть та об’єктивний характер.
Загальні закономірності відображають сталі зв’язки між усіма елементами продуктивних сил певного економічного простору, а тому є необхідним теоретико-методологічним підґрунтям для вирішення практичних завдань. Всебічне вивчення закономірностей розміщення і розвитку продуктивних сил дозволяє відтворювати й раціонально використовувати природно-ресурсний потенціал регіонів, оптимально розміщувати підприємства різних галузей економіки, виробничу та соціальну інфраструктуру.

Формування основ ринкової економіки в Україні відбувається з урахуванням таких класичних, загальновизнаних закономірностей:

  • відповідності розміщення виробництва характеру і рівню розвитку продуктивних сил;

  • територіального поділу суспільної праці;

  • економії затрат праці на подолання просторового розриву між елементами виробництва;

  • територіальної концентрації і комплексності виробництва,

  • формування агломерацій населених пунктів.

Крім зазначених, до закономірностей розміщення продуктивних сил — в контексті нових методологічних основ їх формування — відносять:

  • соціальну спрямованість та усталеність розвитку продуктивних сил,

  • відповідність їх розміщення вимогам національної економічної безпеки,

  • забезпечення планомірності, керованості процесів розміщення продуктивних сил,

  • їх орієнтації на досягнення високої економічної ефективності господарської діяльності та конкурентоспроможності виготовленої продукції.

006. Основні фактори РПС та формування економіки регіонів, їхня суть.
Під факторами розміщення розуміють сукупність аргументів (причин), що зумовлюють вибір місця для окремих підприємств, їх груп і галузей.

Природно-географічні фактори включають характеристику природно-кліматичних умов та економічну оцінку природних ресурсів.

Сучасне використання земельних, водних і лісових ресурсів України не відповідає вимогам раціонального природокористування. Тому в перспективі для посилення позитивного впливу цієї групи факторів на розміщення продуктивних сил необхідно сформувати високоефективну систему водо-, земле- та лісокористування.

Геополітичні фактори розвитку і розміщення продуктивних сил охоплюють: географічне положення території; конкурентні переваги вітчизняних товаровиробників у системі світового господарства; модель інтеграції в світовий економічний простір. В цілому географічне положення України є сприятливим для економічного розвитку.

Демоекономічні фактори розміщення і розвитку продуктивних сил включають: загальну чисельність населення, його структуру, режим відтворення та територіальні особливості розміщення; чисельність трудових ресурсів, їх територіально-галузевий розподіл та якісні характеристики; чисельність робочої сили, основні форми її зайнятості, рівень зареєстрованого і прихованого безробіття; мобільність робочої сили та форми її економічного руху.

Соціально-економічні фактори розміщення і розвитку продуктивних сил охоплюють: рівень розвитку соціальної інфраструктури, що задовольняє потреби населення в освіті, охороні здоров’я, сфері послуг та житлово-комунальному обслуговуванні; стан навколишнього середовища і природоохоронну діяльність; санітарно-гігієнічні умови праці.

За сучасної економічної ситуації, крім традиційних цілей, соціально-економічні фактори розміщення і розвитку продуктивних сил повинні забезпечити: зменшення масштабів бідності та посилення соціального захисту населення, розширення продуктивної зайнятості населення і скорочення безробіття, сприяння соціальній інтеграції.

Техніко-економічні фактори включають: основні напрями науково-технічного прогресу та конкретні форми впровадження його результатів у практику господарювання, форми суспільної організації виробництва та рівень розвитку транспортної системи. Сукупна дія цих факторів створює можливості для рівномірного розміщення продуктивних сил на основі зниження трудо-, фондо- і матеріаломісткості виробництва, встановлення раціональних міжгалузевих та внутрігалузевих зв’язків, забезпечення ефективного використання усіх видів ресурсів.

Наукове обґрунтування найважливіших закономірностей, принципів і критеріїв слугує основою вирішення завдань прикладного характеру.

007. Вплив глобалізації та регіоналізації на формування та розвиток господарства регіонів.
Сучасний стан розвитку ек характеризується наявністю двох прцесів – регіоналізації та глобалізації.

Глобалізація економіки – посилення ресурсної, технологічної, фінансової взаємозалежності національних економік на основі стрімкого зростання обсягів та урізноманітнення світогосподарських зв’язків. Глобалізація прямо впливає на формування та розвиток господарства регіонів через процеси спеціалізації, економічної інтеграції в усіх аспектах економічної діяльності. Регіоналізація в даному випадку виступає як процес суміжний з глобалізацією у векторі розвитку господарства регіону, оскільки розкриває позитивні риси інтенсифікованих інтеграційних процесів.

Глобалізація з’являється завдяки ринку, який стирає межі між країнами. цей процас стимулює зосередження високотехнологічного виробництва в найрозвинутіших країнах, що дає їм змогу розвиватися ще швидще, тим самим збільшуючи розрив з відставшими країнами. А видобувні галузі, вир-во проміжної сировини, галузі, що забруднюють навколишнє середовище та ресурсомістка пром зосередж в слаборозвинутих країнах. Це призводить до посилення ек залежності нац господарств від загальносвітової коньюктури. Тому формуються міжнар об’єднання держав для захисту власних інтересів, в тому числі для захисту ек-к своїх країн від негативних наслідків світової кризи.

А регіоналізація (особливо у межах нац госп комплексів) розвивається завдяки децентралізації господарювання як типу управління ек відносинами. В нац межах регіоналізація виражається в зростанні самоуправління розвитком рег ек-ки (регіони безпосередньо реалізують соц-ек політику держави). На нац рівні регіоналзація прявляється у формуванні міжнародних галузевих чи комплексних інтеграцій (ОПЕК, СІПЕК....)

Т. ч., Глобалізація відкриває безпрецедентні можливості для економічного зростання економіки регіонів, але при цьому породжує диспропорційність і диференціації в розвитку національної економіки.

008. Поняття про економічний простір, особливості його формування та структура.
Ек простір – це господарська система, р-к якої взаємозумовлений зв’язками між природою і суспільством та економічними відносинами між суб’єктами підприємництва. Він являє собою територію, що має багато об’єктів і зв’язків між ними: населені пункти, промислові підприємства, транспортні системи, різноманітні об’єкти інфраструктури загального користування.

Поняття простору не тотожне поняттю території. Термін "простір" характеризує відношення об'єктів у їхньому розвитку.

  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   17

Схожі:

001. Предмет, методи І завдання курсу Регіональна економіка та його зв’язок з іншими дисциплінами iconПредмет народознавство, його зміст
Знати: предмет І завдання курсу народознавства; джерела народознавства; методи дослідження та зв’язок з іншими дисциплінами; поняття:...
001. Предмет, методи І завдання курсу Регіональна економіка та його зв’язок з іншими дисциплінами iconПлан Предмет І завдання курсу «Актуальні проблеми сучасного українського...
Предмет І завдання курсу «Актуальні проблеми сучасного українського мовознавства». Зв'язок курсу з іншими дисциплінами
001. Предмет, методи І завдання курсу Регіональна економіка та його зв’язок з іншими дисциплінами iconСамостійна робота студентів
Предмет дисципліни "Інфраструктура товарного ринку" та його взаємозв'язок з іншими дисциплінами
001. Предмет, методи І завдання курсу Регіональна економіка та його зв’язок з іншими дисциплінами icon1. теоретичні основи конкурентних відносин в ринковій економіці
Предмет, структура та зміст дисципліни «Конкуренція та конкурентоспроможність» як наукової дисципліни І методи її пізнання. Значення...
001. Предмет, методи І завдання курсу Регіональна економіка та його зв’язок з іншими дисциплінами icon1 Предмети І методи судової бухгалтерії, взаємозв’язок курсу з іншими дисциплінами
Нвентаризація, особливості проведення інвентаризації за вимогами правоохоронних органів
001. Предмет, методи І завдання курсу Регіональна економіка та його зв’язок з іншими дисциплінами iconПлан лекції Предмет І задачі курсу “Анатомія та фізіологія людини”....
Леонтьева Н. Н., Маринова К. В., Каплун Э. Г. Анатомия и физиология детского организма. – М. Просвещение,1976
001. Предмет, методи І завдання курсу Регіональна економіка та його зв’язок з іншими дисциплінами iconЛекція Предмет, метод І завдання дисципліни "Регіональна економіка"
Лекція Предмет, метод І завдання дисципліни "Регіональна економіка"…
001. Предмет, методи І завдання курсу Регіональна економіка та його зв’язок з іншими дисциплінами iconТеми контрольних робіт з «Криміналістики» для студентів 4-го курсу заочної форми навчання іпп
Поняття криміналістичної тактики, її предмет, система, завдання та взаємозв‘язок з іншими розділами криміналістик
001. Предмет, методи І завдання курсу Регіональна економіка та його зв’язок з іншими дисциплінами iconТема 1: Предмет, метод І завдання дисципліни «Регіональна економіка»
Які показники регіональної економіки вира­жають загальноекономічну характеристику ?
001. Предмет, методи І завдання курсу Регіональна економіка та його зв’язок з іншими дисциплінами iconПлан: Об'єкт І предмет конфліктології. Принципи І методи конфліктології....
Необхідною передумовою будь-якого дослідження є визначення основних його понять, розробка понятійного апарату. Поняття та категорії...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2013
звернутися до адміністрації
mir.zavantag.com
Головна сторінка