Економічна теорія, її предмет, методи та функції




НазваЕкономічна теорія, її предмет, методи та функції
Сторінка2/3
Дата конвертації02.11.2013
Розмір0.5 Mb.
ТипДокументы
mir.zavantag.com > География > Документы
1   2   3


Перехід від одного ступеня цивілізації здійснюється завдяки глибинним якісним змінам у продуктивних силах суспільства, зростанню продуктивності праці і розвитку духовної культури суспільства. В основі переходу лежить технологічна революція, що зумовлює якісні структурні зрушення в розвитку праці людини …

Технологічний спосіб виробництва - це такий спосіб виробництва, який базується на поєднанні техніко-економічних відносин через призму речових та особистісних факторів виробництва і комплексі техніко-технологічних відносин між речовими елементами продуктивних сил, системи техніко-економічних відносин.

ТЕВ визначаються рівнем розвитку техніки, вдосконалюються разом з нею та іншими елементами продуктивних сил (знаряддя праці, робоча сила). ТЕВ включають: відносини спеціалізації, кооперації, комбінування виробництва, концентрації виробництва і в своїй взаємодії утворюють суспільний характер виробництва.

Суспільний поділ праці - це такий поділ праці, який забезпечує спеціалізацію та кооперацію окремих робітників на виготовлення певної продукції або виконання окремих операцій:

  1. Виокремлення скотарства від землеробства

  2. Виокремлення ремісництва від землеробства

  3. Виокремлення торгівлі (поява торговельного капіталу)

  4. Виокремлення промислового капіталу.

  5. Виокремлення сфери послуг та інформаційної сфери

Т.ч. в доіндустріальному суспільстві - аграрній цивілізації, домінує сільське господарство, характер праці визначає ручна праця а найвищим багатсвом є земля.

В індустріальному суспільстві домінує промисловість, індустріальні процеси, а характер праці визначають механізовані знаряддя праці - засоби виробництва.

У постіндустріальному суспільстві починають домінувати нові види техніки та технологій. Особливого значення набуває невиробнича сфера (нематеріальне виробництво), посилюється творчий характер праці, домінує автоматизована, комп’ютеризована праця. Найвищою цінністю є людина, індивід, з її знаннями, навичками, майстерністю, можливістю використовувати власний потенціал.

Людський капітал - сукупність знань, навичок, вмінь, творчого обдарування, майстерності, яких людина набуває за життя та які збільшують її продуктивні здібності в процесі праці. Це в свою чергу впливає на продуктивність праці, на показник продуктивності праці та зростання продуктивних сил в суспільстві. Продуктивні здібності визначають показник продуктивності праці, який впливає на рівень розвитку продуктивних сил в суспільстві.

Людський капітал - здатність людини забезпечувати стрімке зростання доходу завдяки своїй освіті, знанням, професійній підготовці, здоров’ю, природнім здібностям, творчості.

Формування об’єктивних основ постіндустріальної цивілізації зумовлено наявною об’єктивною суперечністю між логікою історичного прогресу та цілями індустріального розвитку. Ця суперечність полягає в тому, що існує підпорядкування виробничого процесу розвиткові людини, або розвитку її потреб та здібностей. Такій проблемі присвячені праці сучасних вчених-економістів: теоретиків та практиків. Серед них Белл і Тофлер (США), Масуда (Японія), Турен (Франція), Серван-Шрейдер.

Особливості:

  1. Розвиток нової технологічної структури виробництва об’єктивно забезпечував комплексну автоматизацію суспільного виробництва. Цей процес ґрунтується на формуванні замкнених автоматизованих систем, впровадженні нових технологій, які засновані на електронній автоматиці і зумовлені розвитком новітніх інформаційних систем. Об’єктивно з’являються самовідтворювані технологічні структури.

  2. З розвитком нових технологічних систем формується новий тип суб’єкта праці. Людина в процесі праці перестає бути безпосереднім агентом виробництва, домінуючим типом такої праці стає інтелектуальна творча праця.

^ Багатство – це загальна категорія, що об’єктивно властива всім економічних системам. Багатство є умовою підтримання та розширення суспільного виробництва і споживання на основі створених необхідних для цього запасів - засобів праці і предметів праці, а також трудових навичок у розвитку особистісного фактора виробництва.

Національне багатство – це сукупність всіх благ, що знаходяться в розпорядженні суспільства. Воно представлено 2-ма складовими:

  • Нематеріальне

  • Матеріальне



  1. Прогресуюче зменшення частки працюючого населення в промисловості та сільськогосподарському виробництві визначило в свій час всебічний розвиток сфери послуг та невиробничої сфери. Зявляються і поширюється таке явище як ринкова інфраструктура – сукупність підприємств, організацій, установ, які покликані забезпечувати безперебійне надходження товарів і послуг від товаровиробника до споживача (біржа, аукціони, ярмарки, торги тощо).

  2. Постіндустріальний розвиток характеризується глибокою інтеграцією сфер матеріальної і духовної сфери, переплетінням виробничої та невиробничої сфер. Постіндустріальна економіка спрямована на розвиток не лише фізіологічних потреб, а й потреб більш високого порядку, тих, що зумовлюють всебічний розвиток особи.

Економічні потреби та економічні інтереси – рушійні сили економічного розвитку

  1. Економічні потреби: сутність та класифікація.

  2. Закон зростання потреб. Особливості його прояву в умовах науково-технічного прогресу.

  3. Виробничий потенціал та межа виробничих можливостей (САМОСТІЙНО)

  4. Економічні інтереси: суть та класифікація.

Література:

Єщенко, Гальчинський

«Економічна теорія» - Єщенко, ГАльчинський

«Сучасна економіка» - Єщенко, Палкін

«Економічна теорія» - Базилевич

^ Рушійна сила – це рух,джерелом якого є об’єктивна суперечність, що виникла або існує в економічних процесах. Кожна суперечність має 2 сторони – одна виражає основний процес розвитку, друга є чинником, що протидії цьому розвитку. Економічні суперечності мають об’єктивний характер, вони виникають внаслідок дії економічних законів; це означає, що рушійні сили та сам процес розвитку зумовлені причинно-наслідковим зразком.

Потреби є визначальним чинником поведінки економічних суб’єктів в усіх сферах народного господарства.

^ Потреба – нужда в чому-небудь об’єктивно необхідному для підтримки життєдіяльності та розвитку людини, колективу, суспільства в цілому.

Економічна потреба визначається як необхідність у задоволенні економічними благами для відтворення процесу життєдіяльності.

Економічні суперечності та механізм конкуренції, резиденти, нерезиденти, фізичні особи, юридичні особи

Свої економічні потреби людина реалізує у виробництві, вступаючи у певні економічні відносини. Тому пізнати економічні інтереси та їхній об’єкт можна лише через розкриття суб’єктів економічних відносин.

Суб'єкти економічних відносин представлені сторонами (фізичними та юридичними особами), які вступають у відносини виробництво, розподілу, обміну, споживання.

Кожну із сторін, яких є завжди 2 (продавець і покупець, товаровиробник та найманий працівник тощо), слід розглядати як окремого суб’єкта, якому притаманний власний економічний інтерес, вступаючи в економічні відносини з іншим суб’єктом, він намагається реалізувати власний економічний інтерес.

Становище суб’єктів економічних відносин постійно змінюється, так як їх розвиток залежить від рівня розвитку продуктивних сил. Розвиваючись разом з продуктивними силами, економічні інтереси суб’єктів господарювання відтворюють необхідність задоволення життєвого блага інших суб’єктів господарювання. Пізнати економічний інтерес і об’єкт інтересу можна через специфіку діяльності суб’єктів економічних відносин, оскільки всі новостворені блага є результатом людської діяльності і можуть бути реалізовані лише в такій діяльності, тому економічна діяльність сьогодні теж виступає потребою. Економічна діяльність включає в себе як розвиток людини, так і продуктивних сил суспільства. Створення будь-яких благ в процесі економічної діяльності відбувається завдяки впливу робочої сили. Такий взаємозв’язок зумовлений розвитком освіти, зростанням професійної кваліфікації та загальним рівнем правової культури.

Походження економічних потреб зумовлено:

  1. Фізіологічними особливостями людини як живої істоти

  2. Є результатом суспільних дій людини.

  3. Різними умовами суспільного життя.

Саме через різний рівень потреб (зокрема економічних) з точки зору пізнання своїх специфічних видів діяльності витлумачується зміст економічних потреб.

Зміст економічних потреб залежить від рівня розвитку продуктивних сил (чим більше товарів створюється в процесі виробництва, тим більший рівень розвитку продуктивних сил). Крім того, він залежить від історичних, національних, соціальних та ряду інших особливостей.

Група первинних потреб включає в себе задоволення у їжі, одязі та ін.., без задоволення яких неможливо задовольняти вторинні потреби.

^ Вторинні потреби – потреби, пов’язані із задоволенням вільного часу (закон економії вільного часу). Сучасна економіка Єщенко, Палкін

Потреби вторинні сприяють розвитку людини як особистості. В залежності від того, яка група людей домінує в суспільстві визначається і специфіка дії закону економії вільного часу.

За науковою класифікацією Маслоу виокремлюють критерій нагальності.

1 Фізіологічні потреби

2 Потреби у безпеці та захищеності

3 Повага, визнання

Модель економічних потреб Альдефрера.

Розкриває об’єктивні, внутрішні, необхідні, сталі причинно-наслідкові зв’язки між виробництвом і споживанням, між потребами та існуючими можливостями їх задоволення. Безперервний розвиток потреб є рушійною силою економічного та духовного прогресу людства.

^ Суперечливий зв'язок потреб та виробництва - потреби у споживанні породжують стимули до виробництва. Виробництво задовольняє існуючі та породжує нові економічні потреби. Так само, як мистецтво народжує свого цінителя, так і виробництво породжує свого споживача.

Економічні інтереси – це економічна користь, усвідомлене прагнення суб’єкта задовольняти потреби, що є спонукальним об’єктивним мотивом їхньої господарської діяльності.

Об’єкт, суб’єкт, функції інтересу, класифікація економічних інтересів .

Економічна система суспільства

  1. Суть та основні структурні елементи економічної системи.

  2. Економічний зміст продуктивних сил суспільства.

  3. Власність в економічній системі суспільства.

  4. Система відносин власності: основні форми та види власності.

  5. Типи економічних систем та критерії їх класифікації. – можна підготувати творчу роботу.

Рекомендована література: Базилевич; Гальчинський, Єщенко; Климко, Нестеренко.

Система – це багатозначне поняття, яке в своїй сукупності відтворює взаємодію цілісних структурних елементів, що формують та визначають в межах цієї системи взаємозв’язки і взаємопереплетіння економічних інтересів з метою формування цілісності.

Кожній системі характерні такі особливі риси:

  1. Цілісність;

  2. Впорядкованість;

  3. Стійкість;

  4. Здатність до саморуху;

  5. Загальна мета.

Економічні системи розглядаються через множинність наукових підходів, зокрема:

  1. Економічна система – сукупність відносин між людьми, що складається з приводу виробництва, розподілу, обміну, споживання економічних благ.

  2. Економічна система – це сукупність людей, об’єднаних спільними економічними інтересами.

  3. Економічна система – історично визначений спосіб виробництва.

  4. Економічна система – особливим чином впорядкована система взаємозв’язків між виробниками та споживачами матеріальних та нематеріальних благ.

  5. Економічна система – сукупність економічних процесів, які функціонують у суспільстві на основі дії об’єктивних економічних законів, притаманних цьому суспільстві відносин власності та організаційно-правових норм.

^ Найбільш узагальнені підходи:

    1. Економічна система – сукупність взаємопов’язаних та відповідним чином упорядкованих елементів економіки, що утворюють певну цілісність, тобто – економічну структуру суспільства. (П.Самуельсон). Самуельсон називає 3 основні ознаки, які притаманні будь-якій економічній системі. Ними є відповіді на питання «що виробляти?» «Як виробляти?» «Для кого виробляти?».

АЛЕ:Економічна система повинна забезпечувати не лише відповіді на риторичні та теоретичні запитання, а й відтворювати реальні економічні події в суспільстві.

    1. Економічна система – сучасне суспільне виробництво, що представлене двома підсистемами – матеріальна та нематеріальна сфери. Єщенко

Економічна система згідно такого підходу є важливою підсистемою суспільства, яка інтегрує сукупність ряду елементів (галузі, підприємство, індивідуальне господарство, людей, як безпосередніх учасників виробництва, природне середовище, виробничі відносини). Функціонування і розвиток економічної системи визначають економічне життя суспільства.

Продуктивні сили відображають ступінь оволодіння людиною силами природи.

^ Продуктивна праця – це праця людини, в результаті якої створюються матеріальні блага та послуги. Продуктивна праця має два виміри:

Перший вимір стосується системи продуктивних сил.

Другий – системи відносин власності.

Продуктивною є праця в сфері суспільного виробництва.

Якісні та кількісні параметри розвитку системи продуктивних сил – самостійно.

^ Продуктивність праці – це показник, який розкриває ефективність виробничої діяльності людини в процесі створення матеріальних благ і послуг.

  • Продуктивність праці розраховується через кількість продукції або послуг, що створені працівником за одиницю робочого часу.

  • Продуктивність праці вимірюється кількістю робочого часу, що витрачається на виробництво одиниці продукції або надання послуг.

Складові економічної системи.

Кількісні параметри .

Якісні параметри розвитку продуктивних сил – якісний склад робочої сили, прогресивність стану техніки та технологій, якість створених благ.

Система власності.

Існує підхід, згідно якого основними критеріями до класифікації економічних систем є форми власності та господарський механізм (спосіб координації).

Сучасні економічні системи:

  1. Традиційна

  2. Планова (командно-адміністративна)

  3. Ринкова

  4. Змішана

  5. Перехідна

Ядром способу виробництва є форма власності.

За ринковим механізмом виокремлюють групу країн з неринковими економічними системами (традиційна та планова), ринковими економічними системами (ринкові та змішані) та країни з перехідними економічними системами (перехід від неринкових до ринкових).

Інтелектономіка

Традиційна економічна система – тип економічної системи, для якого є характерним багатоукладність економіки, ведення натурального господарства із збереженням натурально-общинних форм господарювання, використання відсталої техніки, переважання ручної праці, відсутність або нерозвиненість інфраструктури, бідність населення, використання найпростіших форм організації праці та виробництва.

Значний вплив на соціально-економічні процеси в такому суспільстві має звичаєве право – звичаї, традиції, кастове підпорядкування, культові та релігійні цінності.

Автаркія – економічний режим, який характеризується самозабезпеченням в суспільстві та відсутністю торговий зв’язків з іншими країнами. Крім того специфічною є політика щодо захисту національних товаровиробників. Держава не визначає засади експорто- та імпортоорієнтування.

Планова (командно-адміністративна) система – тип економічної системи, що характеризується переважанням державної форми власності, має місце одержавлення та монополізація економіки, переважає централізоване директивне планування виробництва та розподілу ресурсів. Відсутній механізм конкуренції, відсутні розвинені товарно-грошові відносини та вільне ціноутворення. Ознаки: зрівняльний розподіл результатів виробництва, система мотивування та стимулювання процесів праці, висока затратність виробництва, і як наслідок така економічна система виявила ознаки нежиттєздатності.

Ринкова економіка – тип економічної системи, для якої характерним є панування приватної форми власності, при чому в суспільстві переважає механізм економічної конкуренції, дії принцип свободи вибору підприємницької діяльності, принцип свободи всіх економічних суб’єктів.

Всі економічні рішення приймаються суб’єктами господарювання самостійно та на свій власний ризик. Втручання держави в економіку є виваженим.

Змішана економіка – сучасний тип економічної системи, який характеризується наступними рисами:

  1. Високий рівень розвитку продуктивних сил.

  2. Наявність розвиненої інфраструктури.

  3. Множинність плюралізм форм власності.

  4. Рівноправне функціонування суб’єктів.

  5. Поєднання ринкового механізму з державними методами регулювання економіки (модель державно-керованого ринку).

  6. Соціальна спрямованість суспільства.

Система відносин власності

Економічні відносини: техніко-економічні, соціально-економічні, організаційно-економічні

Власність – це складна та багатогранна категорія, яка виражає всю сукупність суспільних відносин, зокрема економічних, політичних, соціальних, національних, юридичних, морально-етичних та інших. Власність займає центральне місце в економічній системі, при чому зумовлює спосіб поєднання робочої сили із засобами виробництва, визначає мету функціонування та розвиток економічної системи, соціальну структуру суспільства, а також характер стимулів трудової діяльності та спосіб розподілу результатів праці.

З економічної точки зору власність розглядається через виробничі відносини між суб’єктами власності з приводу об’єктів власності, при чому об’єктами виробничих відносин є земля, засоби виробництва, знання, інформація, робоча сила та ін.

Суб’єктами відносин власності є персоніфіковані носії відносин власності – власники. Об’єктами власності виступає все те, що можна привласнити або відчужити. Такий підхід дозволяє встановити: хто в суспільстві в своєму розпорядженні має чинники виробництва, а значить – володіє економічною владою; як відбувається процес поєднання робочої сили із засобами виробництва; дає відповідь на питання – хто і як отримує дохід від господарської діяльності.

Відносини власності охоплюють всю економічну систему і визначають не лише характер споживання, а й специфіку процесу виробництва.

Так як обмін, розподіл та споживання має диференційований характер, в суспільстві існують суперечності антагоністичного характеру. У зв’язку з цим виникає необхідність надати економічним відносинам характеру правових відносин. Це і зумовлює існування об’єктивного постулату, що суб’єкти відносин власності мають бути носіями певних прав та відносин. Такі обов’язки та правила поведінки встановлює держава через введення такого інституту як право власності.

Право на рекапіталізацію, право на управління, система прав власності за Оноре.

Право власності за законодавством – в словник

Саме тому власність з юридичної точки зору характеризується правами присвоєння та використання певних цінностей (як матеріальних, так і духовних).

Система відносин власності визначає суспільних спосіб поєднання робочої сили із засобами виробництва, визначає специфіку дії економічних законів, визначає цілі та мотиви виробництва та виробничого процесу.

Власність характеризує розподіл і споживання створеного продукту, визначає класову і соціальну структуру суспільства, власність характеризує панівну систему політичної та економічної влади.

^ Власність – це сукупність відносин між суб’єктами господарювання з приводу привласнення засобів виробництва та його результатів.

Привласнення - це процес, який виникає в результаті поєднання об’єкта та суб’єкта.

^ Відчуження – процес позбавлення суб’єкта власності права на володіння, користування, розпорядження об’єктом власності.

Відносини власності в своїй сукупності утворюють систему власності, яка містить 3 види відносин:

  • відносини з приводу привласнення об’єктів власності, які передбачають повне відчуження об’єкта власності певних суб’єктом;

  • відносини з приводу економічних форм реалізації об’єктів власності, які відображають корисність або прибутковість володіння тим чи іншим об’єктом власності;

  • відносини з приводу господарського використання об’єктів власності, які виникають між власником об’єктів власності і окремими підприємствами з приводу передачі останніми на певних умовах певного майна.

З економічної точки зору, власність можливо класифікувати виокремлюючи критерії відношення суб’єктів власності до об’єктів власності.

^ Форми власності:

  • Індивідуальна --- представлена такими різновидами як особиста, приватна, інтелектуальна

  • Колективна --- акціонерна, корпоративна, кооперативна, партнерська, власність товариств, власність громадських організацій, власність релігійних та культових організацій.

  • Державна --- загальнодержавна, комунальна, муніципальна.

Відобразити порівняльну характеристику діяльності корпорацій та акціонерних товариств через відмінні та спільні риси. Порівняльна характеристика муніципалітетів та комунальної форми власності.

Форми організації суспільного виробництва

  1. Сутність та структура суспільного виробництва.

  2. Матеріальне та нематеріальне виробництво.

  3. Форми організації суспільного виробництва: натуральне та товарне виробництво.

  4. Товар та його основні властивості.

  5. Альтернативні теорії вартості, теорії трудової вартості. Економічний закон вартості.(самостійно)

Базилевич; Чухно; Єщенко, Гальчинський, Климко, Нестеренко.

Центральною ланкою будь-якої економічної системи є виробництво.

Суспільне виробництво – сукупна організована діяльність людей з перетворювання речовин та сил природи з метою створення матеріальних та нематеріальних благ, що необхідні для існування та розвитку суспільства.

^ Суспільне виробництво – це той процес відтворення різноманітних благ, який включає в себе матеріальне та нематеріальне виробництво.

Відтворення – це постійне, безпосереднє відновлення процесу виробництва та розвиток на цій основі продуктивних сил та виробничих відносин. Відтворення здійснюється в межах як окремого підприємства, так і суспільства в цілому. Відтворення включає просте та розширене відновлення.

При простому відтворенні розміри створюваного продукту залишаються незмінними. Відповідно і фактори виробництва не зазнають суттєвих змін, так як весь додатковий продукт використовується для задоволення потреб невиробничого характеру.

При розширеному відтворенні обсяг створюваного продукту як правило зростає в кожному наступному циклі, при цьому удосконалюються засоби виробництва, так як частина додаткового продукту спрямовується на нагромадження.

^ Виробництво – процес створення найрізноманітніших благ, з метою задоволення економічних потреб суспільства в цілому та процесу відтворення життєдіяльності людини.

Суспільне виробництво представлене двома підсистемами:

  1. Матеріальне виробництво є сферою суспільного виробництва, в якій виробляються матеріальні блага та матеріальні послуги (оптова торгівля, обслуговування та ремонт техніки, обладнання виробничого призначення та інші види послуг, які покликані забезпечувати процес виробництва).

  2. Нематеріальне виробництво – сфера суспільного виробництва, в якій продукуються, відтворюються нематеріальні послуги(роздрібна торгівля, громадське харчування, пасажирський транспорт, зв'язок, побутове обслуговування тощо, тобто послуги спрямовані на задоволення потреб суспільства та індивіда зокрема) та духовні блага (освіта, культура, мистецтво, той кінцевий продукт, що продукує нематеріальне виробництво).

Матеріальне виробництво представлене сукупністю галузей та сфер, що виробляють матеріально-речові блага та надають матеріальні послуги. Нематеріальне виробництво представлене сукупністю галузей та сфер, що виробляють нематеріальні блага – «духовні» блага та нематеріальні послуги, що задовольняють духовні та соціальні потреби людей.

зв'язок між матеріальним та нематеріальним виробництвом.

Продукт сфери нематеріального виробництва сьогодні набув форми товаропослуг:

  1. Сутність послуги полягає не в матеріально-речовій формі, а в корисному ефекті від її надання.

  2. Така послуга як правило не накопичується та не транспортується.

  3. Процес виробництва цієї послуги збігається з моментом її споживання в часі та просторі – послуги лікаря, викладача, перукаря, юриста.

Ринкова інфраструктура – це комплекс інститутів, служб, підприємств, організацій, який забезпечує нормальний режим безперебійного функціонування ринку зокрема та економіки в цілому.

Основними чинниками, які забезпечують виробничий процес є робоча сила, предмети праці та знаряддя праці.

Для здійснення процесу виробництва необхідні фактори виробництва (земля, праця, капітал, підприємницькі здібності, наука, екологія, інформація, людський капітал).

фактори виробництва (Базилевич).

Основними формами організації виробництва є натуральне виробництво та товарне виробництво.

^ Натуральне виробництво – це виробництво, яке пов’язане з відтворенням кінцевого продукту з метою власного споживання.

Основні риси натурального виробництва:

  1. Замкненість – для такого типу господарювання є характерними економічні відносини, що сформувалися всередині спільноти. Така спільнота здатна забезпечити існування суспільства за рахунок самозабезпечення.

  2. Універсалізація праці – вся діяльність спрямована на задоволення власних потреб, домінуючою при цьому є ручна праця.

  3. Існування прямих виробничих зв’язків між виробництвом та споживанням – виробництво ---- розподіл --- обмін ---- споживання. Прямі виробничі зв’язки сприяють безпосередньому використанню продукту, який виробляється самими виробниками.

Позитивні та негативні риси натурального виробництва:

  1. Безкризовий спосіб ведення господарства. +

  2. Відсутній суспільний поділ праці. –

  3. Відсутня кооперація та комбінування праці. –

  4. В такому суспільстві не відбувається науково-технічного прогрес. –

Товарне виробництво – той тип господарювання, форма організації виробництва, за якого продукти праці виробляються відокремленими господарюючими суб’єктами не для задоволення власних, а для задоволення суспільних потреб, що визначаються ринком та суспільством в цілому. За цієї форми організації виробництва процес суспільного виробництва залежить від механізму конкуренції, ????????

Товарне виробництво = ринкове.

Основними умовами виникнення товарного виробництва :

  1. Суспільний поділ праці.

  2. Спеціалізація виробництва.

  3. Обмеженість сукупних виробничих ресурсів та матеріальних благ, що споживаються.

  4. Економічна відокремленість товаровиробників.

  5. Новостворений кінцевий продукт набуває форми та ознак товару, його основні властивості – мінова та споживча вартість – двоїста властивість товару, зумовлена двоїстим характером праці.

Двоїстий характер праці – абстрактна (можливість створення конкретного продукту) та конкретна (зусилля, прикладені до виробництва товару) праця.

Всі інші питання – самостійно.

Однією з найбільш важливих передумов виникнення товарного виробництва є те, що продукт праці набуває форми товару, який має мінову та споживну вартість.

До визначальних рис товарного виробництва належать:

  1. Використання грошей як засобу обміну.

  2. Наявність конкуренції.

  3. Вільне ціноутворення.

  4. Стихійність розвитку як форма саморегулювання економіки.

На сьогодні товарний спосіб ведення господарювання еволюціонував. 3 основні форми товарного виробництва:

  1. Просте

  2. Капіталістичне

  3. Сучасне

Просте товарне виробництво характеризується специфікою матеріально-технічної бази, на якій воно розвивається. Просте товарне виробництво виникає після першого суспільного поділу праця.

Внаслідок другого і третього суспільного поділу праці, з’являється сфера торгівлі. Торгівля виокремилася у самостійну сферу і вид діяльності, Просте товарне виробництво ґрунтується переважно на праці власника і ручних знаряддях праці, регулюється звичаями та традиціями, специфіку господарських процесів визначає господар. Панує ринок золота, ринок рабів, крім того має місце ринок тканин, ринок продуктів харчування, ринок спецій.

Капіталістичне товарне виробництва характеризується тим, що створюється ринкова система, при чому люди не обмежені у виборі роботи і водночас самі стають об’єктом вибору роботодавця. Таке виробництво виникає в 16 ст. під впливом досягнень науки та розвитком технологій. Поштовхом для розвитку такого виробництва є науково-технічний прогрес.

Основним поштовхом розвитку капіталістичного товарного виробництва є первинна механізація праці, запровадження парового двигуна.

Поштовхом до виникнення капіталістичного товарного виробництва є розвиток електротехнічного та важкого машинобудування.

Класифікація технологічних укладів.

Переважають ринок землі, грошей, робочої сили, засобів виробництва, предметів споживання.

Капіталістичне товарне виробництво регулюється переважно ринком, ринковими інституціями, а також державними інституціями, відбувається переплетіння інтересів держави та великого бізнесу.

Об’єктами купівлі-продажу стають ресурси, цінні папери, кредитні інструменти, валюта, інформація.

Сучасне товарне виробництво – середина 20 ст., 60ті-70ті рр. в високо розвинутих державах

Канада, США, країни ЗХ Європи, Японія

Базується на колективній, державній власності на змішаній формі власності.

Сучасне товарне виробництво регулюється законами ринкової економіки, державою, ринковими інституціями. Основна задача – безперешкодне направлення продукту від товаровиробника до споживача.

Метою виробничого процесу є вироблення високоякісного продукту, який є востребований в суспільстві.

Двоїста властивість товару (мінова та споживна вартість) обумовлена двоїстим характером праці.

В процесі праці людина, взаємодіючи з природою, впливає на навколишнє природне середовище і пристосовує природні ресурси до своїх потреб. Праця товаровиробника набуває особливої доцільної форми, результатом такої праці є продукт, а з іншого боку праця набуває форми витрат фізичних і розумових сил людини як праця взагалі.

^ Конкретна праця – праця у конкретному вигляді, результатом такої праці є створення споживчих вартостей.

Абстрактна праця є специфічною формою праці, суспільний характер якої виявляється лише в процесі обміну.

Вартість – це втілена, уречевлена в товарі суспільно-необхідна праця товаровиробника.

^ КАТЕГОРІЇ СУСПІЛЬНО-НЕОБХІДНИЙ РОБОЧИЙ ЧАС, ІНДИВІДУАЛЬНИЙ РОБОЧИЙ ЧАС.

Неокласичний напрямок – корисність товару, цінність, рідкісність товару – характерні особливості товару.

Класифікація товарів.

Альтернативні теорії вартості, закон вартості та його функції . Товар та його суть за різними системи

Теорія грошей та грошового обігу

  1. Теоретичні концепції виникнення грошей

  2. Гроші, їх функції та види

  3. Грошовий обіг та його закони

  4. Грошова система, її структурні елементи і основні типи.

Коротка доповідь в зошиті – шляхи становлення національної грошової системи – творча робота з переліком використаних джерел.

Ринок в економічній системі суспільства

  1. Сутність ринку, його функції та структура.

  2. Поняття та складові ринкової інфраструктури.

  3. Фондова і товарна біржа, функції та угоди.

  4. Вівторок і понеділок.

  5. Банки та небанківські інститути ринкової інфраструктури.

  6. Моделі ринкової економіки. Конкуренція, її сутність та види.

Попит і пропозиція. Теорія ринкової рівноваги

  1. Сутність попиту та пропозиції, цінові та нецінові фактори що їх визначають

  2. Взаємодія попиту і пропозиції, теорія рівноваги

  3. Теорія Леона Вальрасе, ціна рівноваги

Ринкова економіка має свою систему регулювання яку іноді розглядають як засіб саморегулювання економіки. Система ринкового регулювання ґрунтується на економічних законах, які зумовлюють принципи економічної поведінки учасників ринку і використовує такі інструменти як ціна попит і пропозиція.

^ Об’єкти ринкового регулювання – це товарна продукція та послуги що необхідні для задоволення потреб споживачів, мода). Регулювання визначає: що потрібно виробляти, скільки продукції і де саме виробляти.

Основними елементами ринкового регулювання є:

  1. Економічні закони

  2. Інструменти регулювання

  3. Об’єкти регулювання

Економічними законами виступають закон попиту, закон пропозиції та закон співвідношення попиту та пропозиції.

Серед інструментів(ціна, попит та пропозиція)

Специфіка об’єкту регулювання: що виробляти, скільки, де???

Ринкове регулювання можливе лише при наявності ринкової ціни. Наявність конкурентного середовища, створення необхідних умов для підприємництва,створення умов щодо демонополізації економіки.

Ознаки ринкової ціни(РЦ):

  1. Регулятор економіки;

  2. РЦ встановлюється під час По і Пр;

  3. РЦ є складовою частиною причинно-наслідкового зв’язку, який виникає під дією економічних законів.

Попит - це форма вираження потреби в життєвих засобах що визначається певною кількість товарів і послуг які споживачі можуть придбати за цінами, що склалися на ринку та при наявності коштів.

^ Попит(як категорія) - це платоспроможна потреба споживача у придбанні життєво необхідних товарів і послуг.

Рух попиту об’єктивно регулюється законом попиту( це той економ закон який відображає об’єктивний, сталий,причинно-наслідковий зв'язок між зміною ціни та зміною величини попиту, що має зворотний характер: як правило підвищення ціни зумовлює зменшення попиту на товар зниження ціни зумовлює його зростання). В економічному законі попиту виявляється суперечність між ціною та платоспроможністю.

Якщо ціна зростає то за сталого платоспроможного попиту населення зменшується можливості здійснення покупок, як правило в натуральному вигляді.

Засобом розв’язання такої суперечності є зменшення попиту на товари, ціна на які зростає.

Існує різні форми вияву закону попиту. Така форма вияву має назву ефект заміщення(визначається поведінкою споживача через переміщення попиту на дешевший товар(товар заміщення)), ефект доходу( зміст полягає в тому що зниження ціни на споживчий товари дозволяє споживачу придбавати інші товари).
1   2   3

Схожі:

Економічна теорія, її предмет, методи та функції iconЕкономічна теорія: предмет, методи, функції
Ксенофонт пропонує категорію : 1 економія, яка скл з 2 ч.: ойкос-дім, а номос – закон
Економічна теорія, її предмет, методи та функції icon1. економічна теорія: предмет І методологія
Економіка, як специфічна сфера людської діяльності І об’єкт наукового аналізу. Предмет економічної теорії
Економічна теорія, її предмет, методи та функції iconПредмет та функції економічної теорії
Поясніть різницю між буденним економічним мисленням І науковим. Визначите завдання економічної теорії як науки І навчальної дисципліни....
Економічна теорія, її предмет, методи та функції icon33 Е40 Економічна теорія: Політекономія
Економічна теорія: Політекономія: Підручник / ред. В. Д. Базилевич. К. Знання-Прес, 2001. (Власність, її суть, форми І в економічній...
Економічна теорія, її предмет, методи та функції iconТема 1 Сутність, функції та види грошей
Вивчення сутності грошей, функцій, що виконують гроші, аналіз їхнього розвитку та, впливу грошей І грошової політики на стан економіки...
Економічна теорія, її предмет, методи та функції iconТема: Конфлікти І соціум
Соціологія молоді як спеціальна соціологічна теорія: Об’єкт, предмет І функції. Основні завдання соціології молоді
Економічна теорія, її предмет, методи та функції iconМалий І. Й. Теорія розподілу суспільного продукту: Монографія
Економічна теорія: Політекономія: Підручник / ред. В. Д. Базилевич. К. Знання-Прес, 2001. (Економічні потреби суспільства. Економічні...
Економічна теорія, її предмет, методи та функції iconТеми І зміст семінарських занять з курсу «Основи економічної теорії»
Об’єкт, предмет, методи І функції економічної науки. Специфіка економічних явищ І процесів
Економічна теорія, її предмет, методи та функції iconТема Політика як соціальне явище. Політична наука: предмет І методи
Суть І функції політики. Концепції походження політики. Межі політики в суспільстві
Економічна теорія, її предмет, методи та функції iconСписок літератури 1 Основна література Базилевич В. Д. Економічна...
Базилевич В. Д. Економічна теорія: Політекономія: Підручник. / Базилевич В. Д – К.: Знання Прес, 2007. – 719 с
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2013
звернутися до адміністрації
mir.zavantag.com
Головна сторінка