1. організація економічного аналізу на підприємстві




Назва1. організація економічного аналізу на підприємстві
Сторінка1/17
Дата конвертації22.06.2013
Розмір3.23 Mb.
ТипДокументы
mir.zavantag.com > География > Документы
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   17
ТЕМА 1. ОРГАНІЗАЦІЯ ЕКОНОМІЧНОГО АНАЛІЗУ НА ПІДПРИЄМСТВІ

1.1. Основи організації економічного аналізу в системі управління під­приємством

Економічний аналіз як наукова дисципліна сформувався на межі бага­тьох наук шляхом інтеграції окремих їх елементів. Економічний аналіз пере­дує управлінським рішенням та діям, обґрунтовує та готує їх, в цьому – осно­ва наукового управління, його об’єктивності та ефективності.

Будь-яке управління починається з оцінки стану і динаміки розвитку того чи іншого процесу. Потрібно вибрати з різних джерел відповідну інфор­мацію, аналітично її опрацювати визначеним способом. На підставі такого аналізу можна обґрунтувати і прийняти певне управлінське рішення. Зазна­чимо, що без уміння науково обґрунтовувати та правильно оцінювати ефек­тивність рішень, що приймаються на основі даних аналізу, управління під­приємством не може бути ефективним, зменшується його роль як двигуна, прискорювача економічного розвитку.

Необхідно акцентувати увагу на значенні економічного аналізу в здій­сненні інших функцій управління, насамперед планування. У планах і в про­цесі керівництва їх виконанням органи планування та управління враховують економічні потреби, виробничі можливості, користь, інші вимоги економіч­них законів та задовольняють їх.

На підставі даних економічного аналізу досліджується процес вико­нання планів та якість самого планування. В процесі аналізу встановлюються та кількісно вимірюються фактори, які спричиняють відхилення у виконанні планів, розкриваються причини їх виникнення, позитивні та негативні сторо­ни в роботі. За результатами аналізу об’єктивно оцінюються досягнуті еко­номічні результати, виявляються невикористані внутрішньовиробничі резер­ви, розробляються організаційно-технічні заходи щодо їх максимального ви­користання, вносяться корективи до планових завдань, тобто контролюється, як дотримуються вимоги об’єктивних економічних законів, що забезпечують досягнення мети виробництва. Дані аналізу виконання планів за попередні

періоди є базою для складання обґрунтованих та оптимальних бізнес-планів на майбутнє. Отже, планування починається та завершується економічним аналізом результатів господарської діяльності.

В умовах здійснення ринкових реформ економічний аналіз забезпечує можливість об’єктивної оцінки економічних результатів діяльності трудових колективів, визначення їх місця в галузі, регіоні, а також частку кожного працівника в загальних економічних результатах діяльності підприємства ві­дповідно до кількості та якості його трудових затрат. Це створює основу для розробки обґрунтованої системи матеріального заохочення працюючих на підприємстві за рахунок фонду оплати праці та інших джерел.

Таким чином, економічний аналіз є важливим елементом в системі управління виробництвом, дієвим засобом виявлення внутрішньогосподарсь­ких резервів, основою розробки науково обґрунтованих планів і управлінсь­ких рішень.

Управління – це цілеспрямований вплив на суспільні відносини з ме­тою їх упорядкування.

З огляду на потребу постійного вдосконалення управління на основі впровадження досягнень науки першочерговим стає завдання організації аналізу господарської діяльності.

У загальному значенні термін “організація” означає упорядкування, на­лагодження певної системи. Основні вузли будь-якої системи становлять її механізм, статика (структура, кадри, техніка); динаміка.

Механізм характеризується теорією (визначення мети, предмета та ме­тоду) і практикою, система в статиці – її структурою, елементами й співвід­ношеннями між ними, а також технікою, система в динаміці – технологічни­ми процесами, які в ній відбуваються.

Упорядкування всіх елементів системи аналізу господарської діяльнос­ті притаманне організації в широкому розумінні. З огляду на це термін “орга­нізація економічного аналізу” може означати або “організацію як систему” або “організацію функціонування (управління ним) у часі та просторі”. Пер­ше тлумачення має більш широке значення.

Водночас економічний аналіз – це не проста функція, не сума техніч­них прийомів, а об’єктивно зумовлений порядок аналітичних процедур, що їх проводять стосовно даних, щоб отримати необхідну інформацію. Цей поря­док визначається термінами, які характеризують мету, об’єкти, методи, і фу­нкціями – взаємозв’язками між ними. Такий поділ потребує залучення мате­матичного апарату.

Основою математичного опису аналізу є балансовий, двоїстий (подвій­ний) метод управління економікою. Суть його полягає в тому, щоб досягти взаємозв’язаного узгодження потреб і ресурсів у масштабі відповідної госпо­дарської системи – підприємства, об’єднання, організації тощо.

Для здійснення управління господарством потрібно скласти чітке уяв­лення про характерні особливості процесу виробництва та виробничих відно­син. Процес господарювання є рухомим. Щоб відстежувати зміни, що відбу­ваються в господарстві, процес слід подати у динаміці.

Під об’єктом організації розуміють предмет (явище або процес), на який спрямована організаційна діяльність.

Правильно організована робота з аналітичного дослідження результатів господарювання може забезпечити його дієвість і ефективність, суттєво вплинути на хід господарських процесів. Тому організація економічного ана­лізу на підприємствах повинна відповідати низці вимог.

Серед них у першу чергу потрібно виокремити науковий характер ана­лізу. Практично це означає, що він повинен ґрунтуватися на новітніх досяг­неннях науки і передового досвіду, будуватися з урахуванням дії економіч­них законів у межах конкретного підприємства, проводитися з використан­ням науково обґрунтованих методик.

Друга вимога – обґрунтований розподіл обов’язків з проведення аналі­зу між окремими службами і виконавцями. Від того, наскільки доцільний цей розподіл, залежить повнота охоплення об’єктів аналізу, виключається можливість багатократного (різними особами) проведення тих самих досліджень.

Це сприяє більш ефективному використанню робочого часу спеціалістів і за­безпечує комплексність аналізу.

Третя вимога – аналітичне дослідження повинно бути ефективним. Тобто витрати на його проведення повинні бути найменшими за оптимальної глибини аналізу і його комплексності. У зв’язку з цим під час його проведен­ня повинні використовуватися передові методики, раціональні методики збо­ру і зберігання даних ЕОМ, інші технічні засоби.

Четверта вимога – уніфікація організації аналітичної роботи шляхом створення спеціальних методик, розроблених таблиць, придатних для порів­няння, оцінки, узагальнення. Це зменшує витрати часу на аналіз, сприяє під­вищенню його ефективності.

Аналітична робота на підприємстві поділяється на такі організаційні етапи:

  1. Вибір об’єктів і організаційних форм аналітичного дослідження і ро­зподіл обов’язків між окремими дослідниками.

  2. Планування аналітичної роботи.

3. Інформаційне і методичне забезпечення економічного аналізу.
4.Аналітичне опрацювання даних про хід і результати господарювання.
5.Оформлення результатів аналізу.

6. Контроль за впровадженням у виробництво пропозицій, зроблених за результатами аналізу.

Послідовність процесу економічного аналізу наведена на рисунку 1.1.

Організаційні форми аналізу господарської діяльності підприємства ви­значаються складом апарату і технічного рівня управління.

Схематично розподіл функцій економічного аналізу може бути таким.

Виробничий відділ аналізує виконання плану випуску продукції за об­сягом, асортиментом, ритмічністю роботи, підвищенням якості продукції і т. ін.

Відділ постачання аналізує своєчасність і якість матеріально-технічного забезпечення виробництва, виконання плану постачання за обся­гом, номенклатурою, термінами, якістю, станом і зберіганням складських за­пасів тощо.



Рис. 1.1. Послідовність процесу економічного аналізу

Відділ збуту вивчає виконання договірних зобов’язань і планів поста­чання продукції споживачам за обсягом, якістю, термінами, номенклатурою тощо.

Відділ праці і заробітної плати аналізує рівень організації праці, забез­печеності підприємства трудовими ресурсами за категоріями, професіями, рі­внем продуктивності праці тощо.

На кожному підприємстві вся робота з проведення аналізу повинна плануватися. На практиці можуть складатися такі плани: комплексний план аналітичної роботи підприємства, тематичний план.

Комплексний план зазвичай складається на один рік. Розробляє його спеціаліст, якому на підприємстві доручене керівництво аналітичної роботи в цілому.

У плані зазначається мета і завдання аналізу, визначаються питання, що досліджуються протягом року, визначається час для вивчення кожного питання, суб’єкти аналізу, наводиться схема документообігу, термін і адреса надходження кожного документа, його утримання.

Крім того, у плані повинні бути передбачені джерела інформації, що можуть бути використані у процесі аналізу, технічні засоби проведення ана­лізу.

При розробці плану обов’язково повинна враховуватися періодичність вивчення важливих проблемних питань, наступність аналізу за окремі пері­оди часу.

За результатами аналізу розробляються пропозиції, спрямовані на по­ліпшення результатів господарської діяльності. Тому комплексний план по­винен передбачати і організацію проведення контролю за виконанням цих заходів.

Тематичний план передбачає поглиблення вивченого або іншого пи­тання комплексного плану. У ньому розглядаються об’єкти, суб’єкти, етапи, терміни проведення аналізу, його виконавці тощо.

^ 1.2. Поняття й загальні методологічні принципи організації економічно­го аналізу

Під організацією економічного аналізу на підприємстві слід розуміти цілеспрямоване упорядкування і удосконалення методики і техніки аналізу, процесів збору первинної аналітичної інформації, її обробки, узагальнення і отримання відомостей, необхідних для управління підприємством.

Організація аналітичної роботи передбачає:

  • розробку загальних засад і порядку проведення аналізу;

  • планування роботи окремих її елементів та етапів;

  • матеріальне, методичне і наукове забезпечення;

  • загальне керівництво;

  • прийом виконаних аналітичних робіт;

  • їх оформлення та контроль за впровадженням у виробництво роз­роблених заходів з метою поліпшення діяльності підприємства.

Основними завданнями організації економічної роботи є:

  • забезпечення ефективності аналізу, його розвиток та вдоскона­лення;

  • раціональна організація праці;

  • забезпечення ефективного використання аналітичної інформації в управлінні;

  • автоматизація аналітичних робіт;

  • підвищення якості аналітичної інформації;

  • скорочення термінів проведення аналітичної роботи;

  • раціоналізація аналітичних процесів.

Відповідно до вимог управління економікою випливають такі принци­пи організації аналізу: науковість, системність, комплексність, об’єктивність, точність, достовірність, дієвість, оперативність; демократизм; ефективність і т. ін. Ними треба керуватися під час проведення аналізу господарської діяль­ності на будь-якому рівні.

Наведемо коротку характеристику найважливіших принципів аналізу.

  1. Науковість. Аналіз має науковий характер, тобто ґрунтується на положеннях діалектичної теорії пізнання, ураховує вимоги економічних за­конів розвитку виробництва, використовує найновіші методи економічних досліджень і т. ін.

  2. Системність. Кожний об’єкт, що вивчається, розглядається як складна динамічна система, яка складається з низки елементів, що певним способом пов’язані між собою і зовнішнім середовищем. Вивчення кожного об’єкта повинно здійснюватися з урахуванням всіх внутрішніх і зовнішніх зв’язків, взаємозалежності і взаємопідпорядкованості його окремих елемен­тів.

  1. Комплексність. Дослідження потребує охоплення всіх сторін і ла­нок діяльності, всебічного вивчення причинних залежностей в економіці під­приємства.

  2. Достовірність, точність. Аналіз ґрунтується на достовірній, пере­віреній інформації, яка реально відображає об’єктивну дійсність, а висновки його повинні ґрунтуватися на точних аналітичних розрахунках.

5. ^ Конкретність і дієвість. Аналітичні розрахунки залишаються
“грою в цифри”, якщо вони проводяться без конкретного напрямку, з відри­
вом від потреб управління.

Конкретність аналізу безпосередньо пов’язана з його дієвістю. Якщо результати аналізу не забезпечують матеріалу для прийняття управлінських рішень, спрямованих на поліпшення роботи, то такий аналіз не досягне кін­цевої мети і, отже, не матиме практичного сенсу.

  1. Оперативність. Уміння швидко і чітко проводити аналіз, приймати управлінські рішення і запроваджувати їх в життя. Оперативність аналізу по­лягає в своєчасному виявленні і попередженні причин відхилень від плану і знаходженні шляхів усунення негативно діючих факторів.

  2. Динамічність. Вимагає вивчення усіх об’єктів у їх взаємозв’язку в динаміці. Це дає змогу виявити закономірності змін, які відбуваються.

  3. Об’єктивність. Недостатня об’єктивність результатів аналізу може привести до прийняття рішень, які призведуть до втрат, збитків у викорис­танні ресурсів відповідного управлінського об’єкта.

  4. Ефективність. Витрати на проведення аналізу повинні мати бага­торазовий ефект.

Одним з важливих питань організації економічного аналізу є правиль­не визначення і систематизація його об’єктів, які можна класифікувати на ві­дповідні групи (рис. 1.2). В основу відокремлення об’єктів першого рівня по­кладений двоаспектний підхід до організаційної побудови економічного аналізу. По-перше, це технологічний процес, що являє собою сукупність певних

операцій; по-друге, особистий вид діяльності колективу людей – виконавців аналізу. Отже, об’єктами організації економічного аналізу є технологія аналі­тичного процесу та робота його виконавців. Основою технології економіч­ного аналізу є аналітична операція. Аналітична операція – це дія над еконо­мічними даними або інформацією з метою розрахунку відхилень їх фактич­ного значення від визначених критеріїв, виявлення причин таких відхилень, їх кількісного впливу, тобто отримання різних проміжних або кінцевих (ви­хідних) аналітичних показників, які використовуються для прийняття управ­лінських рішень. Аналітичні операції поділяються на три типи – механічні (запис у аналітичні таблиці, їх переміщення, зберігання), переробні (групу­вання сукупності даних, виконання математичних розрахунків), творчі (про­ведення підсумкової оцінки, узагальнення результатів, формування висновків тощо). Сукупність аналітичних операцій формує стадію аналізу. Кілька стадій аналізу формують етап аналітичного процесу. Таким чином, об’єктами орга­нізації економічного аналізу другого рівня є елементи структури його техно­логії (етапи, стадії, аналітичні операції)

1.3. Форми та методи організації аналітичної роботи

Організаційна побудова апарату аналітичної служби – це форма поділу та кооперування праці, яка передбачає розподіл усього комплексу аналітич­них робіт між виконавцями.

У практиці організації аналітичної роботи розрізняють централізовану та децентралізовану форми.

При централізованій формі організації вся робота з економічного ана­лізу концентрується у спеціальному структурному підрозділі (відділи, бюро) в системі управління виробництвом. При такій організаційній системі дося­гається єдність методологічного забезпечення аналізу, чіткий розподіл праці аналітиків, можливість застосування потужної обчислювальної техніки тощо. Однак вона має і суттєві недоліки: відірваність аналітичного процесу від процесу управління і менеджменту, для аналізу використовують консолідо­вані звітні форми, що зумовлюють необхідність організації збору додаткової інформації та розрахунків, а це потребує розробки спеціальних програм до­сліджень, додаткових затрат ресурсів.

^ Децентралізована форма організації передбачає, що економічним аналізом займаються всі структурні підрозділи з питань, які входять до їх компетенції, виходячи з розмежування прав та обов’язків між ними, передба­чених відповідними нормативними документами – внутрішніми чи галузеви­ми. За такої організації аналітичний процес максимально наближений до управлінського, є його окремим етапом, значно зменшується обсяг обробки економічної інформації. При даній системі значно підвищується оператив­ність виконання аналітичних робіт. Недолік системи полягає у складності за­безпечення єдиного методологічного управління аналітичним процесом.

На форму організаційної побудови та структуру апарату аналітичної служби впливають такі фактори:

  • обсяг виробництва;

  • види діяльності;

  • кількість структурних підрозділів;

  • кількість філій;

  • загальна кількість працюючих;

  • характер функціональних обов’язків;

• застосування автоматизації (використання ЕОМ).

Структура апарату аналітичної служби повинна відповідати таким вимогам:

  • бути максимально простою;

  • відповідати досягненням наукової організації праці;

  • враховувати досягнення науки і техніки;

  • виключати елементи дублювання;

  • забезпечувати самостійність та повноцінність кожного підрозді­лу.

Специфіка організації аналітичного процесу потребує жорсткої регла­ментації, яка повинна бути відображатися в регламентаційних документах. До них належать: положення про відділ, управління, посадові інструкції, ста­ндарти, графіки, інструкції, програми, регламенти робочого дня тощо.

Поряд з положеннями, посадовими інструкціями широко використову­ють графіки. Зведений графік аналітичних робіт подано у таблиці 1.1.

Таблиця 1.1

Зведений графік аналітичних робіт у бухгалтерії підприємства


Види роботи

Відповідальний

Термін виконання

Позначення про виконан­ня

Аналіз витрат виробництва

Заступник головного бухгалте­ра

У міру надходження документів




Аналіз стану дебіторської та креди­торської заборгованості

Головний бухгалтер

9-го




Аналіз виконання фінансового плану

Головний бухгалтер

10-го




Аналіз виконання плану реалізації

Економіст

10-го




У графіку аналітичної роботи визначають види робіт, конкретних ви­конавців, заплановані та фактичні терміни виконання.
^ 1.4. Етапи і послідовність проведення аналітичної роботи

на підприємстві

При проведенні аналізу виділяють наступні етапи:

I. Попередній етап (підготовчий). Здійснюється вибір об’єкта дослі­
дження, вивчаються матеріали попередніх аналітичних досліджень та інших
перевірок, визначаються мета і напрям використання результатів аналізу, ро­
зробляються програма, календарний план та розподіляються функції серед
виконавців, визначаються джерела інформації, розробляються макети аналі­
тичних таблиць, графіків, схем і методичні вказівки щодо їх складання, роз­
рахунку впливу окремих факторів та ін.

Важливим елементом попереднього (підготовчого) етапу є перевірка якості джерел аналізу. Повинні бути перевірені:

  • правильність оформлення джерел аналізу;

  • погодженість показників у різних формах звітності;

  • повнота складу аналізованих показників;

  • наступність показників;

  • методична єдність формування показників.

Ще одним із важливих моментів організації попереднього етапу є рух аналітичної інформації. Вихідним моментом цієї роботи є визначення складу виконавців із проведення аналізу в кожному структурному підрозділі підпри­ємства.

^ II. Основний етап (аналітична обробка даних). Передбачає збір, від­
бір, класифікацію джерел інформації, перевірку їх доброякісності, створення
допоміжної інформації, попереднє ознайомлення з показниками, складання
аналітичних таблиць та аналітичну їх обробку, розрахунок впливу факторів,
визначення кола взаємодіючих факторів, їх взаємозв’язку та взаємозалежнос­
ті, встановлення та обрахування резервів підвищення ефективності виробни­
цтва.

Обробка даних полягає в перетворенні вхідної інформації у вихідну за

допомогою логічних та обчислювальних операцій. Аналітична обробка інфо­рмації здійснюється за допомогою таких прийомів:

  • технічних (порівняння, групування, відносні величини);

  • методичних (математичних, економіко-математичних, статисти­чних).

ІІІ. Заключний етап (узагальнення аналітичної інформації). На цьому етапі дається узагальнююча оцінка діяльності, узагальнюються та оформляються результати аналізу, підраховуються зведені резерви виробни­цтва, розробляються пропозиції щодо їх використання, видаються розпорядчі акти за результатами аналізу, проводяться обговорення їх у колективі та здій­снюється контроль за виконанням вимог розпорядчих документів.

^ 1.5. Організація аналітичного процесу в умовах функціонування автома­тизованої системи обробки інформації

Неодмінною умовою вдосконалення управління є докорінна реконст­рукція його технічної та інформаційної бази на основі автоматизованої сис­теми аналізу з використанням автоматизованих робочих місць.

Автоматизація аналізу господарської діяльності в сучасних умовах по­винна реалізуватись у вирішенні завдань:

  • визначення ролі і місця економічного аналізу в системі управ­ління;

  • класифікація завдань;

  • побудова концептуальної моделі автоматизованої обробки аналітичної інформації;

  • створення інформаційної мови аналітика, яка дасть змогу ко­ристувачеві працювати в діалоговому режимі;

  • системне вирішення завдань аналізу;

  • використання засобів моделювання аналітичного процесу;

  • організація автоматизованої системи дослідження;

  • прогнозування господарсько-фінансової діяльності підприєм­ства;

  • розроблення сучасних засобів спілкування в діалоговому ре­жимі з інформаційною системою аналізу;

  • створення на основі комплексного підходу автоматизованої системи прийняття управлінського рішення.

Аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства проводиться з використанням як внутрішніх, так і зовнішніх спеціальних програм з метою одержання інформації для різних користувачів: адміністрації підприємства; акціонерів, інвесторів, продавців, покупців, різних кредиторів; органів дер­жавної податкової адміністрації України, органів статистики; банків.

Основними принципами організації аналітичного процесу в умовах функціонування автоматизованої системи обробки інформації є:

  • системність (дозволяє використовувати математичний опис фун­кціонування, дослідження різноманітних властивостей окремих елементів системи в цілому, проводити моделювання аналітичних процесів);

  • стандартизація та уніфікація (дає змогу скоротити термін упро­вадження автоматизованої інформаційної системи, а також трудові та вартіс­ні витрати на створення цієї системи);

  • сумісність (дозволяє забезпечити здатність взаємодії інформацій­ної системи різних видів, рівнів у процесі їх сумісного функціонування);

  • розвиток (сприяє постійному поповненню й оновленню функцій системи та видів її забезпечення);

  • ефективність (полягає в раціональному співвідношенні між ви­тратами на створення автоматизованої системи аналізу та ефектом).

Показники ефективності автоматизації аналізу:

  • річна економія;

  • річний економічний ефект.

Величина річної економії визначається сумуванням економії, отриманої за рахунок:

1) удосконалення управління при використанні інформації в умовах

автоматизації економічного аналізу;

2) зменшення витрат на обробку інформації.
Річна економія (Ер) визначається за формулою:

Е р = Р уз, (1.1)

де Ру – річна економія за рахунок удосконалення управління при вико­ристанні інформації в умовах автоматизації економічного аналізу, тис. грн.;

Рз – річна економія, отримана від зменшення витрат, тис. грн.
Річний економічний ефект (Еріч) визначається за формулою:
Еріч = Ен · Кр, (1.2)

де Ен – нормативний коефіцієнт ефективності капітальних вкладень (вва­жається рівним 0,15);

Кр – одноразові витрати на розроблення та впровадження проекту, тис. грн.

^ 1.6. Методика здійснення комплексного економічного аналізу. Пошук резервів підвищення ефективності виробництва. Способи і прийоми економічного аналізу

Метод економічного аналізу становить комплексне системне вивчен­ня, вимірювання і узагальнення впливу факторів на результати діяльності пі­дприємства, виявлення і мобілізацію резервів з метою підвищення ефектив­ності виробництва.

Характерними рисами методу економічного аналізу є:

  • використання системи показників, які всебічно характеризують господарську діяльність;

  • комплексне використання джерел інформації;

  • вивчення і кількісне вимірювання впливу факторів на зміну того або іншого показника;

  • виявлення резервів підвищення ефективності господарювання;

- розробка необхідних заходів із усунення виявлених у процесі

аналізу недоліків;

- контроль за усуненням встановлених у процесі аналізу недоліків.

Системний підхід в економічному аналізі ґрунтується на вивченні об'­єктів як складних систем, що утворені з окремих елементів із численними внутрішніми і зовнішніми зв'язками. Системний підхід дає змогу глибше ви­вчити об'єкт, отримати більш повне уявлення про нього, виявити причинно-наслідкові зв'язки між окремими частинами об'єкта, розробити науково об­ґрунтовані варіанти розв’язання господарських задач, визначити ефектив­ність цих варіантів, дає підставу для вибору найбільш доцільних управлінсь­ких рішень.

У проведенні системного аналізу виділяють, як правило, шість етапів. Розглянемо їх зміст.

На першому етапі об'єкт дослідження подається як система. Наприклад, господарську діяльність підприємства можна розглядати як систему, що складається з трьох взаємопов’язаних елементів (рис. 1.3):



Рис. 1.3. Елементи господарської діяльності

Входом цієї системи є матеріально-речовинні потоки ресурсів (засобів праці, предметів праці і потоки трудових ресурсів); виходом – потоки готової продукції.

Виробничий процес перетворює матеріальні ресурси в готову продук­цію.

У конкретних випадках система може мати декілька рівнів, тобто кож­ний із виявлених елементів першого рівня можна розглядати як самостійну систему (підсистему) тощо. Наприклад, матеріальні ресурси, трудові ресурси

можна розглядати як самостійні елементи першого рівня системи або як са­мостійні системи другого, третього рівнів тощо.

Крім того, на першому етапі аналізу повинна бути сформульована мета розвитку системи, завдання, які вона вирішує, зв'язок з іншими системами, взаємозв'язки між окремими елементами, функціонування кожного елемента і системи в цілому.

На другому етапі здійснюється розробка якісних характеристик систе­ми: добір показників, що спроможні дати найбільш повну і якісну оцінку усім без винятку елементам, взаємозв'язкам (внутрішнім і зовнішнім), а та­кож умовам, у яких існує система. На третьому етапі складається загальна схема системи, встановлюють­ся її головні компоненти, функції, взаємозв'язки, розробляється схема підсис­тем, що відображає підпорядкованість цих елементів. Графічно вона зазвичай подається як блоковий рисунок. Аналіз праці і заробітної плати подано у ви­гляді блок-схеми на рис. 1.4.



Рис. 1.4. Блок-схема аналізу праці і заробітної плати

За системного аналізу особлива увага приділяється дослідженню взає­много зв'язку й обумовленості його окремих розділів, показників і факторів виробництва. Знання факторів виробництва, їхній вплив на окремі показники виробничої діяльності дозволяє впливати на рівень показників за допомогою управління факторами. Тому на четвертому етапі системного аналізу госпо­дарської діяльності визначаються всі основні взаємозв'язки і фактори, що дають кількісні характеристики.

На п'ятому етапі будується модель системи на основі інформації, отриманої на попередніх етапах. В систему вводять конкретні дані про робо­ту певного підприємства й отримують параметри моделі в числовому вира­женні.

Завершальний – шостий етап аналізу – робота з моделлю. Цей етап міс­тить об'єктивну оцінку результатів господарської діяльності, комплексне ви­явлення резервів для підвищення ефективності виробництва.

Головна цінність системного аналізу полягає в тому, що в процесі його проведення будується логіко-методологічна схема, яка відповідає внутрішнім зв'язкам показників і факторів, що надає широкі можливості для застосуван­ня ПК і математичних методів.

Описаний системний підхід до економічного аналізу господарської дія­льності має суттєві переваги порівняно з іншими: він забезпечує комплекс­ність і цілеспрямування дослідження; методологічно обґрунтовану схему пошуку резервів підвищення ефективності виробництва; об'єктивну оцінку результатів господарювання; оперативність, дійсність, точність аналізу і його висновків.

Отже, комплексний аналіз – це всебічне дослідження економіки під­приємств на основі вивчення системи економічних показників з урахуванням чинників, що впливають на результати діяльності підприємства.

Під методикою взагалі розуміється сукупність засобів і правил най­більш доцільного виконання певної роботи. В економічному аналізі методика становить сукупність аналітичних

засобів і правил дослідження економіки підприємства, що певним чином ак­тивізують досягнення мети аналізу.

Варто розрізняти загальну і специфічну методики.

Загальна методика – це система дослідження, що однаково застосову­ється при вивченні різноманітних об'єктів економічного аналізу в різномані­тних галузях національної економіки.

Специфічна методика конкретизує загальну відносно до визначених галузей економіки, до визначеного типу виробництва або об'єкта досліджен­ня. Слід зазначити, що кожен вид аналізу має свою методику.

Методика комплексного економічного аналізу повинна містити такі ос­новні елементи:

  1. визначення об'єктів аналізу;

  2. формулювання цілей і задач аналізу;

  3. визначення системи показників для досягнення цілей і задач у до­слідженні кожного об'єкта аналізу;

  4. схема і послідовність проведення аналітичного проведення дослі­дження;

  5. періодичність і терміни проведення аналізу;

  6. джерела інформації, на підставі яких проводиться аналіз – засоби її одержання й опрацювання;

  7. засоби і методи аналізу економічної інформації досліджуваних об'­єктів;

  8. етапи проведення аналізу і розподіл обов'язків між службами під­приємства і конкретними особами при проведенні комплексного аналізу;

  9. технічні засоби, використовувані для аналітичного опрацювання інформації;




  1. порядок оформлення результатів аналізу і їхньої оцінки;

  2. споживачі результатів аналізу;

12) оцінка трудомісткості аналітичних робіт, одержання економічно­го ефекту від проведеного аналізу.

Розглянемо один із найважливіших елементів методики – послідовність виконання аналітичної роботи.

В процесі виконання комплексного аналізу виділяються певні етапи.

На першому етапі визначаються об'єкти, мета і завдання аналізу, скла­дається програма аналітичної роботи.

На другому етапі розробляється система синтетичних і аналітичних по­казників, за допомогою яких характеризується об'єкт аналізу.

На третьому етапі збирається і готується до аналізу необхідна інформа­ція (перевірка її точності, достовірності, приведення в зіставлений вигляд і т. ін.).

На четвертому етапі оцінюється стан об'єкта аналізу (вивчається вико­нання плану, динаміки, порівняння з галузевими показниками і т. ін.).

На п'ятому етапі вивчається вплив факторів на об'єкт аналізу, визнача­ються кількісні параметри кожного фактора, визначаються основні і другоря­дні.

На шостому етапі виявляються невикористані поточні і перспективні резерви підвищення ефективності виробництва.

На сьомому етапі проводиться оцінка результатів господарювання з урахуванням дії різноманітних факторів, виявлених і невикористаних резер­вів, розробляються заходи щодо їхнього використання, готуються управлін­ські рішення.

Особливістю економічного аналізу і його методу є використання сис­теми показників, що дає змогу комплексно досліджувати господарську діяль­ність підприємства.

Система економічних показників є інформаційною моделлю господар­ської діяльності підприємства. Побудова такої інформаційної моделі є необ­хідною передумовою організації комплексного економічного аналізу.

^ Система економічних показників – це сукупність взаємозалежних

показників, що відображають економічні процеси, які відбуваються у визна­чених умовах, місці і часу.

Проте сукупність показників, якою би вичерпною вона не була, без об­ліку їхнього взаємозв'язку, співпідпорядкованості, не може дати істинного уявлення про ефективність господарської діяльності підприємства. Необхід­но, щоб конкретні дані в різних видах діяльності були органічно пов'язані між собою в єдиній комплексній системі. Це випливає з реально існуючих зв'язків між економічними явищами, що вони описують.

Тому комплексне вивчення економіки підприємств передбачає систе­матизацію показників (рис. 1.5).



Рис. 1.5. Система показників комплексного аналізу господарської діяльності(АГД)

Розглянемо загальну характеристику показників за блоками.

Блок 1. Показники організаційно-технічного рівня характеризують ви­робничу структуру підприємства, структуру управління, рівень концентрації і спеціалізації виробництва, технічну і енергетичну оснащеність праці, сту­пінь механізації і автоматизації тощо.

Блок 2. Показники постачання характеризують забезпеченість підпри­ємства основними засобами виробництва, устаткуванням, матеріальними і трудовими ресурсами.

Блок 3. Показники виробництва продукції – це обсяг валової і товарної продукції у вартісному, натуральному й умовному вимірі, структура продук­ції, її якість, ритмічність виробництва та ін.

Блок 4. Показники збуту – це дані про обсяг відвантаження і реалізації продукції, залишки готової продукції на складах.

Блок 5. Показники використання засобів виробництва – це середньорі­чна вартість основних засобів виробництва, амортизація, фондовіддача, фон­домісткість, коефіцієнт використання наявного устаткування, середньорічний виробіток продукції на одиницю устаткування та ін.

Блок 6. Показники використання предметів праці – матеріаломісткість, матеріаловіддача, вартість використання предметів праці та ін.

Блок 7. Показники використання трудових ресурсів – забезпеченість підприємства трудовими ресурсами в цілому, за категоріями і професіями, показники плинності кадрів, ефективність використання та ін.

Блок 8. Показники собівартості продукції – повна собівартість товарної продукції і за елементами витрат, собівартість окремих виробів, порівнянної товарної продукції та ін.

Блок 9. Показники прибутку і рентабельності – балансовий прибуток, прибуток від реалізації продукції, робіт і послуг, іншої реалізації, фінансові результати від позареалізаційних операцій, оподаткований прибуток та ін.

Блок 10. Показники фінансового стану підприємства – структура капі­талу за розміщенням і джерелами утворення, платоспроможності і кредито­спроможності підприємства, фінансової усталеності та ін.

Отже, всі показники господарської діяльності підприємства перебува­ють у тісному зв'язку і залежності, що необхідно враховувати у комплексно­му аналізі. Взаємозв'язок основних показників визначає послідовність вико­нання аналізу від вивчення первинних показників до узагальнюючих. Така послідовність відповідає об'єктивній основі формування економічних показ­ників.

Завершальним етапом проведення економічного аналізу є пошук дода­ткових можливостей поліпшення діяльності підприємства, які в теорії еко­номічного аналізу одержали назву резерви.

Слово “резерв” у перекладі з французької означає “запас”, з латинської –“зберігати”. У зв’язку з цим у спеціальній літературі та практиці аналізу те­рмін “резерви” вживається у подвійному значенні.

Резерви – це запаси ресурсів (сировини, матеріалів, обладнання, палива та ін.), які необхідні для безперебійної роботи підприємства.

Резерв – це можливості підвищення ефективності виробництва.

Звідси випливає, що резерви як запаси і як можливість підвищення ефективності виробництва – це зовсім різні поняття. У зв’язку з цим слід чіт­ко розмежовувати ці визначення.

По-перше, запаси матеріальних ресурсів – це “резервні фонди” підпри­ємства для створення конкретного виробничого процесу.

По-друге, можливості розвитку виробництва на основі використання досягнень науково-технічного прогресу (НТП) – це “господарські резерви”.

По-третє, джерелом господарських резервів є високопродуктивна пра­ця, економне використання сировини, матеріалів за рахунок впровадження НТП у виробництво, джерелом резервних фондів є безперебійне надходжен­ня матеріалів, сировини, палива, обладнання тощо.

Отже, економічна сутність резервів збільшення ефективності виробни­цтва полягає у найбільш повному і раціональному використанні потенціалу підприємства для отримання високоякісної продукції за найменших витрат живої і матеріалізованої праці на одиницю продукції.

Велику роль у розумінні, більш повному виявленні і використанні гос­подарських резервів відіграє їх класифікація.

За просторовою ознакою вирізняють внутрішньогосподарські, галузе­ві, регіональні і загальнодержавні резерви.

Внутрішньогосподарські резерви пов’язані в першу чергу з ліквідацією втрат і непродуктивних витрат ресурсів. До них відносяться втрати робочого часу і матеріальних ресурсів через низький рівень організації і технології ви­робництва, безгосподарності і т. ін.

Галузеві резерви – це ті, що можуть бути виявлені тільки на рівні галу­зі. Наприклад, розробка нових систем машин, нових технологій, послуг міс­цевих виробів і т. ін.

Регіональні резерви можуть бути виявлені в межах географічного ра­йону (використання місцевої сировини і палива, енергетичних ресурсів і т. ін.).

До загальнодержавних резервів належить ліквідація диспропорцій у ро­звитку різних галузей виробництва, зміна форм власності, система управлін­ня національною економікою і т. ін. Використання таких резервів можливо тільки шляхом проведення заходів на загальнодержавному рівні.

За тимчасовою ознакою резерви поділяться на невикористані, поточні і перспективні.

Невикористані резерви – це втрачені можливості виробництва щодо плану, досягнень науки, передового досвіду за минулі періоди часу.

Поточні резерви – це можливості поліпшення результатів господарсь­кої діяльності, які можуть бути реалізовані протягом найближчого часу (мі­сяця, кварталу, року).

Перспективні резерви не розраховані на певний час, їх використання

пов’язане зі значними капітальними вкладеннями, впровадженням досягнень

НТП, перебудовою виробництва, зміною технологій тощо.

За стадіями життєвого циклу виробів резерви бувають на стадіях пе-редвиробничої, виробничої експлуатації і утилізації виробу.

За стадіями процесу відтворення резерви існують у сфері виробництва і сфері обертання.

Основні резерви знаходяться, як правило, у сфері виробництва, але значна їх частина – у сфері обертання (товарні втрати, зменшення витрат, пов’язаних із збереженням, пересуванням, продажем готової продукції і т. ін.).

За видами ресурсів розглядають резерви, пов’язані з ефективним вико­ристанням засобів виробництва, предметів праці і трудових ресурсів.

За характером впливу на результати виробництва резерви поділяються на екстенсивні і інтенсивні.

Екстенсивні пов’язані з використанням у виробництві додаткових ре­сурсів (матеріальних, трудових, земельних та ін.). Інтенсивні пов’язані з най­більш повним і раціональним використанням наявного виробничого потенці­алу.

За засобами виявлення резерви поділяються на наявні і приховані. До наявних належать резерви, які легко виявити за матеріалами бухгалтерського обліку і звітності. До прихованих резервів відносять такі, що були виявлені шляхом проведення спеціальних розрахунків.

За часом виникнення резерви можуть бути не обліковані при розробці планів, і резерви, що виникли після затвердження плану.

З метою пошуку резервів варто керуватися такими принципами:

1. Пошук резервів повинен мати науковий характер, ґрунтуватися на знанні економічних законів, досягнень науки, передової практики. При цьому необхідно добре знати економічну сутність і природу господарських резер­вів, джерела і основні напрямки їх пошуку.

  1. Пошук резервів повинен бути комплексним і системним. Комплекс­ний підхід вимагає всебічного виявлення резервів в усіх напрямках господар­ської діяльності. Системний підхід дає змогу уникнути повторного рахунку резервів.

  2. Принцип запобігання повторному рахунку резервів застосовується у процесі узагальнення. Щоб уникнути повторного рахунку резервів, необхідно добре уявити взаємозв’язок, взаємодію і взаємозалежність усіх інших показ­ників, на яких ґрунтується виявлення резервів.

  3. Резерви повинні бути економічно обґрунтованими, тобто при підра­хунку необхідно враховувати реальні можливості підприємства, а розрахун­ковий розмір повинен бути підкріплений відповідними заходами.

  4. Пошук резервів повинен бути оперативним. Чим оперативніше про­водиться пошук резервів, тим більш ефективний цей процес.

  5. Пошук резервів не повинен бути дискретним. Його необхідно робити планомірно, систематично, щодня.

  6. Принцип масовості пошуку резервів, тобто залучення до цього про­цесу всіх працівників.

  7. За умови попереднього визначення напрямків пошуку резервів треба виділити “головні ланки” або “вузькі місця” у підвищенні ефективності ви­робництва.

Методика підрахунку резервів залежить від їх характеру (інтенсивні або екстенсивні), засобів їх виявлення (наявні або приховані), засобів визна­чення їх розміру (формальний або неформальний підхід).

За формального підходу розмір резервів визначається без зв’язку з кон­кретними заходами щодо їх освоєння. Неформальний підхід (виявлення ре­зервів за сутністю) ґрунтується на конкретних організаційних заходах.

З метою підрахунку резервів використовується низка спеціальних при­йомів і способів, яка становить науковий апарат економічного аналізу (рис. 1.6).

Прийоми і способи економічного аналізу умовно можна розділити на

такі групи:

  1. Способи первинної обробки економічної інформації: деталізація, порівняння, групування, відносні і середні величини, динамічні ряди.

  2. Графічні способи – аналітичні, ілюстративні, інформаційні графі­ки, діаграми, картограми, сітьові графіки.

3. Способи факторного аналізу:

а) способи детермінованого факторного аналізу – ланцюгові підстано­
вки, абсолютні і відносні різниці, індексний, інтегральний, логарифмічний,
пайової участі;

б) способи стохастичного факторного аналізу – кореляційно-
регресійний аналіз, дисперсійний аналіз, компонентний аналіз, багатомірний
факторний аналіз;

4. Способи порівняльної економічної оцінки: метод сум, метод суми
місць, метод геометричної середньої, метод суми балів, метод відстані, так-
сометричний.

5. Способи оптимізації показників: програмування, теорія масового об­
слуговування, теорія ігор, дослідження операцій, інші математичні методи.

6. Евристичні методи:

а) експертні методи: анкетування, інтерв’ю, метод комісії, проведення
виробничих нарад, конференцій, семінарів;

б) психологічні методи: метод аналогії, інверсії, синектики, “мозкового
штурму”, контрольних питань, колективного блокноту, морфологічного ана­
лізу.

Вибір прийому, способу, методу або комплексне застосування декіль­кох з них у кожному конкретному випадку залежить від об’єкта, мети аналізу і від інформації, яку має аналітик.


^ Запитання для самостійного вивчення та самоперевірки

  1. Охарактеризуйте основні категорії економічного аналізу: ресурси, факто­ри (чинники), резерви виробництва, їх класифікацію.

  2. Яке значення і завдання економічного аналізу? Як здійснюється оцінка результатів господарської діяльності?

  3. Дайте характеристику предмету, об’єкта і суб’єкта економічного аналізу.

  4. Визначте місце економічного аналізу господарської діяльності у системі наук. Його зв’язок з політичною економією, галузевими економіками, ма­ркетингом, організацією виробництва й управління, фінансуванням, бан­ківською справою, статистикою, бухгалтерським обліком, аудитом тощо.

  5. Наведіть класифікацію способів і технічних прийомів економічного ана­лізу.

  6. Назвіть характерні риси методу і методики економічного аналізу. В чому полягає їх сутність, особливості та зміст?


  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   17

Схожі:

1. організація економічного аналізу на підприємстві iconПлан Систематизація І обробка економічної інформації. Типологія видів...
А також інформації, яка розробляється спеціалізованими фірмами. Всі джерела інформації діляться на нормативно-планові, облікові І...
1. організація економічного аналізу на підприємстві icon1. Роль економічного аналізу в обгрунтуванні управлінських рішень
Без глибоких економічних знань, без уміння науково обгрунтувати та правильно оцінювати ефективність рішень, що приймаються на основі...
1. організація економічного аналізу на підприємстві iconЗміст І предмет економічного аналізу
Дайте характеристику оперативного (ситуаційний) І підсумкового (результативний) аналізу
1. організація економічного аналізу на підприємстві iconПредмет, функції та об'єкти економічного аналізу
Значення, завданий, інформаційне забезпечення аналізу виробництва та реалізації продукції
1. організація економічного аналізу на підприємстві iconОпорний конспект лекцій змістовий модуль Теоретичні основи фінансового...
Це напрям економічного аналізу, який сприяє обґрунтуванню рішень в сфері фінансового управління. Як відомо, у процесі функціонування...
1. організація економічного аналізу на підприємстві iconЗагальні методичні рекомендації
Згідно навчального плану студенти денної форми навчання за освітньо-кваліфікаційним рівнем „Бакалавр” спеціальності „Облік І аудит”...
1. організація економічного аналізу на підприємстві iconРобоча програма навчальної дисципліни “ теорія економічного аналізу”...
Робоча програма навчальної дисципліни «Теорія економічного аналізу» для студентів напряму підготовки «Облік І аудит» усіх форм навчання....
1. організація економічного аналізу на підприємстві iconОрга нізація І методика економічного аналізу

1. організація економічного аналізу на підприємстві icon5 Зміст аналізу економічного регіонального розвитку Аналіз
Аналіз економічного регіонального розвитку (регіональний економічний аналіз) – це процес дослідження показників, що характеризують...
1. організація економічного аналізу на підприємстві iconТитриметричні методи аналізу Кількісне визначення методом аргентометрії
На фармацевтичному підприємстві виготовляють таблетки натрію хлориду. Вкажіть метод кількісного визначення, згідно Фармакопеї
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2013
звернутися до адміністрації
mir.zavantag.com
Головна сторінка