1. економічна теорія: предмет І методологія




Скачати 143.66 Kb.
Назва1. економічна теорія: предмет І методологія
Дата конвертації13.07.2013
Розмір143.66 Kb.
ТипДокументы
mir.zavantag.com > География > Документы

Тема 1. ЕКОНОМІЧНА ТЕОРІЯ: ПРЕДМЕТ І МЕТОДОЛОГІЯ



1.1.Економіка, як специфічна сфера людської діяльності і об’єкт наукового аналізу. Предмет економічної теорії
Людина, як розумна істота, все глибше та активніше проникає в оточуючий її світ, безперервно розширює межі своїх інтересів та потреб. Постійно з’являються нові види діяльності, якими люди віддають свій розум та енергію. Сучасне життя важко уявити без кіно, телебачення, комп’ютера, бібліотек, музики, без політики та передвиборчої боротьби лідируючих партій, тощо. Враховуючи різноманітність занять сучасника, все ж необхідно пам‘ятати, що діяльність з виробництва матеріальних благ та послуг має виключно важливе значення. Видатний мислитель Стародавньої Греціїї Аристотель свого часу відмічав, що люди почали займатись філософією лише після того, як все необхідне для підтримки їх життєдіяльності було наявним.

Людям завжди були властиві як біологічні, так і соціально обумовлені потреби. Незалежно від розвитку суспільства люди прагнули задовольнити потреби в харчуванні, одязі, житлі, інших продуктах та послугах, які асоціюються з достатнім, або високим рівнем життя. З метою задоволення постійно зростаючих потреб люди пристосовують і використовують наявні природні ресурси, виготовлені засоби праці та власні здібності. Саме таку діяльність, яка відбувається в межах відповідного господарського механізму, називають економікою. В цьому розумінні економіка настільки ж стара, як і людське суспільство.

Слово “ ойкономія” (від слів “ойкос” – дім, господарство та “номос” – правило, закон) вперше використав старогрецький філософ Ксенофонт, назвавши так свій твір, де у формі діалогу розглядав розумні правила ведення домашнього господарства та землеробства. Такий зміст (наука про домашнє господарство, домоводство) цей термін зберігав протягом віків. Правда, він не був такий обмежений змістовно, як наше домоводство, адже дім багатого грека в сиву давнину був господарством з замкненим виробничим циклом.

Протягом всього історичного розвитку суспільства сукупність матеріальних потреб перевищувала виробничі можливості всіх наявних ресурсів. Проблема полягає в тому, що всі фактори виробництва відносно обмежені. Саме тому вибір необхідних продуктів та послуг відбувається шляхом порівняння корисності, яку надає застосування факторів виробництва в одному випадку, з корисністю, яку могло б забезпечити їх інакше застосування. І це справедливо як для окремої людини, так і для підприємства і суспільства в цілому. При цьому виникає ціла система суспільних відносин, формується відповідний спосіб виробництва.

Саме дилема “безмежні потреби – обмежені ресурси” виражає сутність економічних явищ і процесів, є головною для всіх ланок суспільного відтворення – виробництва, розподілу, обміну та споживання і дозволяє зрозуміти поведінку всіх суб’єктів господарської діяльності. У зв’язку з цим виникає необхідність дослідження та вирішення проблеми ефективного використання обмежених виробничих ресурсів або управління ними з метою досягнення максимального задоволення потреб членів суспільства, що і складає предмет економічної теорії.

Економічна теорія в процесі свого розвитку в різні періоди вивчала різні аспекти виробничої діяльності людей, прагнучи дати відповідь на найважливіші проблеми, що поставали перед суспільством в цілому та перед окремими країнами зокрема. При цьому існували і існують в різних економічних школах методологічні та інші відмінності в аналізі економічних явищ, а також у проблемах, які вважаються найактуальнішими. Для класичної політичної економії, наприклад, характерним було дослідження імманентних законів, що регулюють виробництво та розподіл суспільного продукту. Представники марксистської економічної школи визначали політекономію, як науку про особливі закони кожного окремого ступеня розвитку виробництва та обміну (Енгельс), а також як науку про суспільні відносини людей з приводу виробництва, суспільний лад виробництва (Ленін). Сучасна західна економічна наука змінила не лише предмет дослідження (проблеми ефективного використання обмежених ресурсів з метою досягнення максимального задоволення потреб людини) а і назву – “економіка” (economics), або економічна теорія. При цьому на Заході терміни “політична економія” та “економіка” використовуються як синоніми.

Зміна назви носила не лише термінологічний характер. Постійна мінливість умов економічного життя обумовлює зміни відповідних проблем, що потребують вирішення. Наприклад, сучасна економічна наука розширила коло своїх досліджень за рахунок проблем монополізму, негативних наслідків зростаючої виробничої діяльності, інтеграційних процесів у світовому господарстві тощо. При цьому економіка як наука, що відображає розвиток господарської діяльності на всіх рівнях, не може не змінюватись. У цьому зв’язку, справедливим, на нашу думку, є твердження вчених, що економічна теорія як наука відображає сучасний стан економічної думки, її внесок у сферу досліджень багатьох економічних проблем, яких в минулому не було, або вони були неактуальними. Тому, незважаючи на методологічні та інші відмінності, що характерні для різних економічних шкіл, розмежування теоретичної економіки на політекономію, предметом якої є, неначе, лише виробничі відносини, та економічну теорію, що вивчає інші проблеми, є суперечливим.
1.2. Методологія економічної теорії
Кожна наука базується на використанні відповідних методів дослідження, тобто має свою методологію.

Економічна наука в процесі свого розвитку знаходилась під впливом здебільшого чотирьох методологічних підходів. У загальному вигляді їх можна позначити як підходи до аналізу з позицій раціоналізму, неопозитивного емпіризму, суб’єктивізму та діалектичного матеріалізму.

Раціоналістичний підхід пов’язує можливість наукових висновків лише зі схильністю та завдатками розуму. Головною метою цього підходу є розкриття “природних” чи раціональних законів цивілізації. Неопозитивний емпіризм передбачає, що знання про дійсність дається лише в щоденному або конкретному мисленні і обгрунтоваується тільки в досвіді та через досвід. При цьому підході особливого значення набуває технічний аппарат дослідження, який з інструменту перетворюється в предмет пізнання, а результатом дослідження виступають різноманітні моделі. При суб’єктивістському підході в якості висхідного пункту аналізу економічних явищ виступає суб’єкт господарювання, а головною категорією є потреба, корисність. Сутність діалектичного матеріалізму полягає в пізнанні економічних явищ і процесів у їх взаємозв’язку і взаємозалежності, в стані безперервного розвитку, коли накопичення кількісних змін приводить до зміни якісного стану. Джерелом розвитку є єдність та боротьба протилежностей.

Жодний з методологічних підходів не вичерпує змісту методології економічної теорії. Вчені справедливо вважають, що при вивченні економічних явищ та процесів необхідно враховувати особливості сучасної багатогранної методології. Такий підхід обумовлює необхідність використнання загальнонаукових методів дослідження, спрямованих на формування економічних принципів (законів), що мають виключне значення для обгрунтування відповідної економічної політики.

Початок шляху кожного економічного дослідження складає збір фактів про відповідні сторони і процеси економічного життя суспільства. При цьому існує ряд вимог до підбору конкретних фактів. По-перше, необхідно розглядати не окремі факти, а всю їх сукупність, яка характеризує економічне явище всебічно. По-друге, факти повинні бути відповідними, вони мають правильно відображати реальну дійсність. По-третє, факти, що аналізуються, повинні бути одноманітними, що дає можливість їх співставлення.

Виявлення та підбір фактів називають емпіричною (описовою) економічною наукою. Для того, щоб із маси зібраних фактів зробити наукові висновки, їх необхідно теоретично осмислити. В процесі теоретичного осмислення дослідник повинен йти від поверхності явищ та процесів, тобто від того, що ми безпосередньо бачим та відчуваєм, в їх глибину, розкривати закони їх руху та розвитку. З точки зору науки це – рух дослідження від конкретного до абстрактного, від часткового до загального, або індукція.

Проте, завдання емпіричної науки полягає не лише в підборі фактів, а і в перевірці гіпотез за допомогою фактів, щоб підтвердити правильність або хибність наукової теорії. Цей метод назвивається дедуктивним або гіпотетивним. Таким чином, економісти можуть використовувати спостереження, умовиводи, логіку та інтуіцію, щоб сформулювати попередній, неперевірений принцип, який називається гіпотезою.

Індукція та дедукція являють собою не протилежні методи дослідження, а взаємозалежні та взаємодоповнювальні.

Результатом методу наукової абстракції, його продуктом є теоретичні абстракції, наукові поняття, категорії, економічні закони. Наукові абстракції – це вироблені людьми в процесі теоретичного осмислення поняття, очищені від безпосередньої різноманітності, конкретних явищ; вони відображають їх головний, характерний зміст.

В економічній літературі широко використовують такі поняття, як “закони”, “принципи”, “теорії”, “моделі”. ^ Економічні законице найбільш суттєві, стійкі об’єктивні взаємозалежності та причино-наслідкові зв’язки в економічних процесах та явищах. Як і закони природи, економічні закони мають об’єктивний харакетр, виражають взаємозв’язки та відносини, що не залежать від волі та свідомості людей. В залежності від історичної стійкості економічних законів серед них виділяють:

- специфічні економічні закони – закони розвитку конкретних історично визначених форм господарювання, наприклад, закони розподілу в умовах рабства, кріпосництва, тощо;

- особливі економічні закони, які властиві тим історичним епохам, де зберігаються умови для їх функціонування, наприклад, закон вартості;

- загальні економічні закони, як закони, що властиві всім без виключення історичним періодам розвитку людства, наприклад, закон економії праці, закон зростання потреб тощо.

Принципи і теоріїкінцевий результат економічного аналізу – вносять порядок та сенс в набір фактів, ув’язуючи їх воєдино, встановлюючи незалежні взаємозв’язки між ними та виводячи із них деякі узагальнення та закономірності.

Економічна категорія – логічне поняття, яке абстрактно харакетризує сутність будь-якого економічного явища, наприклад “ціна”, “власність”, “товар”, але існує в такому розумінні відірвано від реальних економічних відносин.

Таким чином, по суті всі ці терміни виражають узагальнення або констатацію закономірностей в економічній поведінці індивідів та інститутів. Тобто їх використовують як синоніми, а вибір терміну для означення якого-небудь конкретного узагальнення пов’язаний зі звичками або доцільністю. Для більш точного їх розуміння, необхідно зазначити, що в економічних категоріях фіксується статичний стан, а в законах – динаміка, процеси руху та розвитку економічного життя суспільства; виведення категорій – результат аналізу, а становлення законів – результат наукового синтезу.

Отже, процес теоретичного осмислення складається з двох частин, або етапів: аналізу і синтезу. В ході аналізу виявляються характерні, найбільш суттєві ознаки кожної складової частини об’єкту, що досліджується, визначаються його первинні та похідні, суттєві та другорядні ознаки, або властивості. В ході синтезу відновлюється цілісна картина, тобто об’єкт, що досліджується, розглядається таким, яким він існує в дійсності. Системний підхід в дослідженні неможливий без органічної єдності аналізу і синтезу.

Враховуючи, що суть проблеми економії полягає в виборі найефективнішого варіанту із можливих, важливого значення набуває метод граничного (маржинального) аналізу, в основу якого покладено концепцію граничної корисності. Компромісний вибір, як будь-який інший, у своїй більшості не відбувається за принципом “все або нічого”. Замість цього він оперує малими граничними (маржинальними) змінами: трохи більше одного замість трохи меншої кількості іншого.

Наукові дослідження в економічній сфері повинні завжди виступати у єдності кількісного та якісного аналізу. Його використання дає теоретичне підгрунтя для вивчення нового підходу до темпів і пропорцій розвитку господарства, постановки конкретних практичних завдань розвитку економіки. Поєднання кількісного та якісного аналізу здійснюється за допомогою математичних і статистичних методів. Економічні принципи, або моделі, часто формулюються у вигляді середніх даних або статистичних вірогідностей. У моделях, найчастіше в математичному вигляді, виражається співвідношення між різними змінними величинами. Для цього використовується припущення “за інших рівних умов”. Тобто, вчені припускають, що всі змінні, за винятком тих, які в даний момент досліджуються, залишаються незмінними. При цьому змінні величини, які задаються зовні до початку побудови моделі (вихідна інформація) називаються екзогенними, а змінні, які визначаються в процесі розрахунку моделі (результат дослідження) – ендогенними.

Оскільки більшість моделей, що розглядаються економічною теорією, пояснюють зв’язок лише між двома групами економічних фактів, то надзвичайно зручним і інформативним способом ілюстрації цих зв’язків та маніпуляції ними виступають прості двомірні графіки.

Часто залежність між економічними змінними величинами виражається у вигляді функцій. Функція – математичне поняття, що відображає залежність одного набору змінних від іншого. Функція дозволяє виразити залежність між змінними навіть у тому випадку, коли кількісне співвідношення між ними невідоме, наприклад, попит на товар змінюється залежно від зміни ціни, тобто можна сказати, що попит є функцією ціни і це записується як D = F (P), де D – попит, Р – ціна.

З метою виведення загальних принципів економічної поведінки використовують різні рівні аналізу. ^ Мікроекономічний аналіз має справу з конкретними економічними одиницями, з детальним вивченням поведінки цих індивідуальних одиниць. Образно кажучи, в мікроекономіці вивчають не ліс, а окремі дерева. Мікроекономічний аналіз необхідний для того, щоб детальніше проаналізувати деякі дуже специфічні компоненти економічної системи.

Рівень макроаналізу відноситься до економіки як цілого, або до таких її складових чи агрегованих показників (агрегатів), як державний сектор, народне господарство тощо. Агрегат – це сукупність спеціальних економічних одиниць, які розглядаються так, неначе вони складають одну одиницю. Вивчаючи агрегати, макроекономіка прагне змалювати загальну картину або накреслити загальну схему структури економки та зв’язку між агрегатами, які складають економіку в цілому.

Для характеристики економічних відносин на міжнародному рівні використовують поняття “мегаекономіка”, що дає можливість аналізувати взаємозалежність та взаємозв’язок національних економік як цілісний організм, тобто світове господарство.


1.3.Функції економічної теорії, її задачі та місце в системі

економічних наук
Сьогодні як ніколи перед кожним громадянином постає маса проблем, пов’язаних як зі щоденною життєдіяльністю, так і з визначенням майбутнього. Переконливо відповісти на низку болючих питань, що хвилюють небайдужих сучасників, неможливо без глибокого й системного вивчення економічної теорії. Важливим завданням економічної теорії є формування наукового економічного мислення, суть якого полягає у володінні інструментами економічного аналізу. Це завдання науки ще називають пізнавальною функцією. При цьому важливим є не лише знання формальної техніки аналізу, а і спроможність до уявлення, проникливості, а також знання поточних подій та відчуття перспективи. Відомий англійський економіст Дж.М.Кейнс досить вдало сформулював суть економічного образу мислення: “Економічна теорія не є набором вже готових рекомендацій, що застосовуються безпосередньо в господарській практиці. Вона виступає скоріше методом, ніж вченням, інтелектуальним інструментом, технікою мислення, допомогаючи тому, хто володіє нею, приходити до правильних висновків”.

Як наголошувалось вже раніше, першим кроком пізнання економічних процесів та явищ є емпіричне пізнання, що виникає в результаті безпосереднього сприйняття фактів буденного життя. Вже емпіричне пізнання диктує людям деякі правила поведінки, адже відбувається накопичення досвіду, інтуїтивне пристосування до обставин. Вивчення того, що є в дійсності, як і чому дійсність розвивається, було названо А.Смітом позитивним підходом або позитивною економічною наукою. Економічна теорія на основі об’єктивного аналізу повинна вирішувати практичні задачі: обгрунтовувати та рекомендувати відповідну економічну політику. Інакше кажучи, позитивна економічна теорія вивчає те, що є, тоді як нормативна виражає суб’єктивні уявлення про те, що повинно бути. Нормативній економічній теорії доводиться визначати, які конкретні умови або аспекти економіки бажані чи небажані.

Міркування, що оцінюють дійсність, або нормативні твердження виникають на рівні обгрунтування економічної політики. Економічна політика – це система дій, що мають за мету врегулювання проблеми, або запобігання її виникненню.

Таким чином, економічна теорія виконує і практичну функцію, яка полягає в розробці принципів і методів раціонального господарювання, науковому обгрунтуванні економічної політики фірми та уряду. Значення економічної науки в житті окремої людини проявляється у сприянні раціональній поведінці у споживанні та використанні власних доходів і заощаджень, орієнтуванню у сфері бізнесу, правильним рішенням при виборі сфери зайнятості і ефективнішій реалізації обраної спеціальності.

Ще в ХІХ ст. вчені відмічали, що економічні знання дає не одна економічна наука, а ціла мережа самостійних конкретних економічних дисциплін з особливими задачами, предметами та логічними підходами. Конкретні економічні дисципліни виробляють систему правил, необхідних для практичної діяльності, і тому відносяться не до сфери загальної теорії, а до мистецтва господарської практики.

Економічна теорія виступає теоретичним фундаментом цілого комплексу наук: галузевих (економіка промисловості, транспорту, торгівлі, будівництва тощо); функціональних (фінанси, кредит, маркетинг, менеджмент, прогнозування та ін.); міжгалузевих (економічна географія, демографія, статистика тощо). Тобто розробляє загальні методологічні принципи, без яких неможливий скільки-небудь грунтовний конкретно-економічний аналіз, в чому і полягає методологічна функція економічної теорії.

Економічна наука певним чином пов’язана з іншими науками про суспільство, про природу і людину. Вона призвана розкрити визначену частину соціальних явищ життєдіяльності людини, юридичні науки – іншу, наука моралі –ще одну і т.д., і лише сукупність теоретичних соціальних та історичних наук взмозі пояснити все суспільне життя.
1.4. Основні етапи розвитку економічної теорії
Як наука, тобто систематизоване знання про сутність, мету та задачі економічної системи, економічна теорія виникла в ХУІ – ХУІІ ст.ст. Цей період характеризувався формуванням капіталістичних відносин, зародженням мануфактури, розширенням внутрішніх та зовнішніх ринків, інтенсифікацією грошового обігу. На цій основі формується меркантилізм, як перша теорія ринкової економки, суть якої полягала в ототожненні багатства з грошима. На думку меркантилістів грошове багатство можна збільшити завдяки протекціонізму в зовнішній торгівлі. Саме меркантиліст Монкретьєн вводить термін “політична економія”. Остання розглядалась як наука про державне господарство, про національну економіку держав, що управлялись, як правило, абсолютними монархами. Лише за А.Сміта, з виникненням класичної політичної економії, її характер змінився і вона стала перетворюватись в науку про закони господарства взагалі, і зокрема про економічні відносини різних соціальних прошарків.

Як реакція на меркантилізм, в середині ХУІІІ ст. виникає вчення фізіократів, суть якого полягала у визначенні праці як джерела багатства. Недоліком їх вчення була обмеженість аналізу сфери виробництва лише землеробством. Вчення фізіократів відносять до І етапу розвитку класичної політичної економії, яка розвивалась до середини ХІХ ст. Видатними її представниками були У.Петті, А.Сміт., Д.Рікардо, Ж.Б.Сей та ін. Для класичної політекономії були характериними економічний лібералізм і трудова теорія вартості.

Приблизно всередині ХІХ ст. економічна наука роздвоїлась. Один напрямок через неокласичну економіку та кейнсіанство прийшов до сучасної посткейнсіанської магістральної економіки, а другий – вийшов з “Капіталу” К.Маркса та інших його робіт з економіки. Таким чином, в економічній науці паралельно розвивались два самостійних напрямки. Класична школа розвивалась як марксистами, так і неокласиками. Неокласична школа базувалась на маржиналізмі, теоріях рівноваги та економетриці.

З 30-х років ХХ ст. розвивається кейнсіанство, яке критично ставиться до всеохоплюючої дії ринкового механізму і обгрунтовує необхідність державного втручання в економіку. В 60-х роках з’являються неоліберальні теорії, що відстоювали політику державного невтручання в ринковий механізм. Кожна з цих теорій, розвиваючись в подальшому, відображала зміни в соціально-економічному житті суспільства. Найпоширенішими теоріями цього напрямку є інституціоналізм, неокласичний синтез, монетаризм, економіка пропозиції, теорія раціональних сподівань.





Схожі:

1. економічна теорія: предмет І методологія icon33 Е40 Економічна теорія: Політекономія
Економічна теорія: Політекономія: Підручник / ред. В. Д. Базилевич. К. Знання-Прес, 2001. (Власність, її суть, форми І в економічній...
1. економічна теорія: предмет І методологія iconЕкономічна теорія: предмет, методи, функції
Ксенофонт пропонує категорію : 1 економія, яка скл з 2 ч.: ойкос-дім, а номос – закон
1. економічна теорія: предмет І методологія iconЕкономічна теорія, її предмет, методи та функції
Економіка (в перекладі з грецької «мистецтво ведення народного господарства») в сучасних умовах представлена як багатозначне поняття....
1. економічна теорія: предмет І методологія iconБебик В. М. Базові засади політології: історія, теорія, методологія, практика: [Монографія]
Бебик В. М. Базові засади політології: історія, теорія, методологія, практика: [Монографія]. – К.: Мауп, 2000. – 384 с
1. економічна теорія: предмет І методологія iconМалий І. Й. Теорія розподілу суспільного продукту: Монографія
Економічна теорія: Політекономія: Підручник / ред. В. Д. Базилевич. К. Знання-Прес, 2001. (Економічні потреби суспільства. Економічні...
1. економічна теорія: предмет І методологія iconСписок літератури 1 Основна література Базилевич В. Д. Економічна...
Базилевич В. Д. Економічна теорія: Політекономія: Підручник. / Базилевич В. Д – К.: Знання Прес, 2007. – 719 с
1. економічна теорія: предмет І методологія iconПредмет та функції економічної теорії
Поясніть різницю між буденним економічним мисленням І науковим. Визначите завдання економічної теорії як науки І навчальної дисципліни....
1. економічна теорія: предмет І методологія iconКафедра міжнародних фінансів
Економічна теорія”; 030502 „Економічна кібернетика”; 030504 „Економіка підприємства”; 030505 „Управління персоналом та економіка...
1. економічна теорія: предмет І методологія iconЗаявка на участь у конференції
Проблеми формування систем управління в умовах глобалізації: теорія, методологія, практика
1. економічна теорія: предмет І методологія iconПредмет І завдання дисципліни «Економічна діагностика»
Навчальна дисципліна (курс) «Економічна діагностика» вивчає процес визначення стану підприємства як суб'єкта економічної діяльності...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2013
звернутися до адміністрації
mir.zavantag.com
Головна сторінка