Боротьба для боротьби, чи змагання за вартості?




Скачати 74.44 Kb.
НазваБоротьба для боротьби, чи змагання за вартості?
Дата конвертації19.06.2013
Розмір74.44 Kb.
ТипВопрос
mir.zavantag.com > География > Вопрос
Євген ОРЛОВСЬКИЙ

Боротьба для боротьби, чи змагання за вартості?

Цілеспрямований момент у боротьбі; вирішальні критерії вартості: апофеоз боротьби за національні ідеали.

Ця проблема – хоча й багатьом, можливо, відома й зрозуміла – вимагає, проте, роз'яснення з причини свого роду гіпнозу неправильної інтерпретації відірваних фрагментів націоналістичної ідеології.

Буває, що для протиставлення якійсь означеній вартості минулого підноситься й сильно підкреслюється властива вартість сучасного і майбутнього, не раз не як інтегральну, абсолютну вартість саму по собі, як усе, як початок і кінець, зміст і сенс зусиль, але як питому рису-елемент, як цінність, що – хоч дуже важлива, – однак повноту позитивної оцінки знаходить як цілість з усім, з вихідними й всіма без виключення своїми позиціями. Вона може бути одним із основних елементів життя, найбільш яскравим і позитивним його знаменом, але трактована окремо, може бути однаково як творчим, так і руїнним чинником. Йдеться нам про клич: боротьба для боротьби. Існує властиво для нас боротьба за вартості і змагання до вартості,

Люди, що бачать поверхнево, зокрема ж люди злої волі, що не хочуть бачити акутний тон, акцентуючи один із основних елементів даного світогляду у протиставленні до відсутності чи спрощення його в ворожому, частину беруть за цілість, засоби за мету, шлях за ціль. Тим часом подвижники даної ідеї приймають його лише в цілості з ціллю, яка вирішує його вартість. Боротьба, що пронизує усю діяльність людини, кожний її крок і чин, є того характеру радісно-творчим елементом, без якого не живе людина, без якого немає світу. У цілому світі йде змагання, іде боротьба серед свідомої й несвідомої природи, бо тон світу – це боротьба сил за означені ідеали. Однаково ж боротьба не існує як абсолютна вартість. Вона уявляє повноту вартості щойно тоді, коли є змаганням за позитивні, національно-етичні ідеали, які намагається здійснити. Вона тоді, коли є опір. Опір може бути тоді, коли здійснюється точно означена ідея, коли валяться колоди, що лежать на шляху. Отже, вже в самому понятті знаходиться момент повноти. Про неповноту боротьби не доводиться говорити.

Тут, ясна річ, при позитивному з'ясуванні справи стає питання телеологічного порядку світу. Звичайно, постає питання: в ім'я чого знищується опір. Можливе й таке, що поборюється опір ради самого поборювання, властиво заради самої перемоги. Але для націоналістичних елементів боротьба представляє вартість тоді, коли вона є боротьбою за точно означені національні ідеали. Саме ідея, в ім'я якої ведеться боротьба, передрішає в позитивному чи негативному сенсі саму боротьбу, наприклад, боротьба національних шкідників, які хочуть, перехитривши репрезентантів і подвижників національної ідеї, витягнути свої особисті користі, через свою етично злу ідею, ціль і мотиви, може бути тільки негативною появою.

Говоримо отже про апофеоз боротьби за національні ідеали – боротьби, яка їх здійснює. Про вартість боротьби рішає її ідея, чи національно-етично вона добра чи зла. Коли ж не означується точно ідея боротьби, себто її цілі, а апофеозувалось би її без огляду на мету, то було б не раз шкідливе.

^ Межі боротьби в індивіда; націоналізм за й проти Ніцше.

Не можна ставити зокрема в індивідуальній площині – для поодиноких людей тези: сам факт боротьби для боротьби є абсолютною етично доброю вартістю, тим паче для одиниць, що діють по напрямних своєї егоїстичної волі. Очевидно, боротьба як така має свої радісні, позитивні моменти, насолода й втіха у ній, у боротьбі для боротьби, перемоги, як у функції бачення, щоб добачити, щоб побачити (тут зауважте теж момент змагань), але це, так мовити б, регенеруючи засоби, повністю підпорядковані засадничому тонові й постулатові боротьби за вартості, боротьби за націоналістичні ідеї. Тому й підносимо ми якнайрізкіше постулат боротьби, боротьби найінтенсивнішої, яка потребує найбільше зусиль, найбільш ризикованої, але боротьби за національні ідеали. Ми життєрадісний факт боротьби заковуємо в рамки національної ідеї і лише в рамках її і для її здійснення він діяти повинен.

Апофеоз боротьби, по шляху їх егоїстичної волі, по шляху боротьби так, як їм цього хочеться, це апофеоз недисциплінованої, метушливої борні; це у наслідку – як соціологічного порядку явище – може бути не раз негацією суспільності, будь-якого суспільного життя, навіть анархізацією! Це примат одиниці над спільнотою.

І не піднесенням індивіда понад спільноту зразком для нас є Ніцше, а підкресленням волі і визначенням їй належного місця. Не штірнерівець Ніцше – як подвижник нових соціологічного характеру ідей (особа понад суспільність), а Ніцше –філософ-волюнтарист, хоч теж не у всьому. Сприймаємо ми висунення ним вольового елементу (уже наприклад, його неґація релігії нам не підходить!), елементу сили, боротьби, непоборності, постійних змагань тощо.

У нас всі явища виходять від Нації й обертаються навколо Нації. У нас нація над особою. Особовість проявитися може у відношенні до національної спільноти й у спільноті. Націоналізм – це антитеза анархічного індивідуалізму (Штірнер). Націоналістичний індивідуалізм – це збереження принципу індивідуального почину, щоб проявившись, виходив він на користь національної спільноти. Це не індивідуалістичний егоїзм, це засаднича перестановка вартостей, це з "жертовності" роблення повинності.

Тому й негує він тезу боротьби для боротьби особи, яка не опромінена національною ідеєю і не реалізовує її. Ідеалом його є не тип егоїстичної особи (нехай навіть сильної волею), не ніцшеанівської надлюдини-егоїста – підкреслюю – в соціологічному сенсі, а звершений тип національно-суспільної людини волі, героя, що є надлюдиною. Отже діяння поодиноких людей, що йшло б по шляху необмеженому і невизначеному ідеєю і шкодило б їй, оцінюється як негативний факт.

^ Національні вартості – це етичні вартості – й клич: боротьба для боротьби.

Але чи ця боротьба для боротьби національного організму як цілості, себто у зв'язку з його поставою до всіх, що поза ним, як окремої появи, чи вона є остаточною ідеєю його? Чи цей суттєвий елемент нації, ці етичні переживання, які дають обґрунтування і визначують цілеві становища прямувань осіб, ці суттєві – психологічно-моральні – складники нації як окрема цінність у самій боротьбі для боротьби знаходять свою ціль?!

Тут треба повернутися до згаданої вже вгорі проблеми. Принцип соціальності є вирішальний у діянні для особи. Він не є неґацією особистості, тільки унапрямлює її шлях і визначає ціль і критерії її оцінки. Вона проявитися може позитивно тільки в конструктивізмі для національно-суспільного росту. Про приналежність особи до даної нації вирішує не пасивне визнання її, а активне ангажування в здійснюванні її ідеї. Традиційно-історичні, вольові, етичні вартості, що заповняють зміст нації, існують у душах особливостей і ці останні для їх здійснення ведуть боротьбу, знаходячи в ній свою душу і виконуючи так свою функцію на землі. Отже ці вартості є вищеступеневими послідовностями відвічних законів і тими ж законами, незмінними цінностями, це не значить стабільними, а незмінними динамічними. Вони об'єднують людей на життя і смерть.

Вони – сутні первні вічного порядку світу, є законами спільного життя, ідеями особистого існування людей. Представляють собою цільові позиції одиниць і повну окремішню цілість саму для себе. Існують для перемоги своєї, для удосконалення і росту в душах одиниць як закони, сотворені Абсолютним Добром і Волею, уявляють для себе інтегральну абсолютну вартість і функціональність їх тільки позитивна. Закони Національного Росту й Боротьби.

Отже, будь-яке змагання їх, будь-яка боротьба їх з первнями світу зла й занепаду, застою – чи елементами другого світу боротьби, що настане після їх занепаду, є окреслена саме цією ідеєю власного національно-етичного самоздійснювання, при неодмінній причаєності особистих воль як на шляху до осягнення повного їхнього індивідуального щастя. Коли одиниці ці закони інтенсивніше прийматимуть і за ними діятимуть, тим величніший буде тріумф цих законів. Для них їхня постійна потуга й перемога, ріст у ширину й глибину одиниць і об'єктивізації назовні в міжнаціональному переможному змаганні – це призначення мети.

Боротьба є найсуттєвішим нервом цих вартостей, як постійне, невблаганне, тверде й непохитне – повне радості – змагання за перемогу й потужності та самостановлення. Боротьба, якій присвічує ідея росту й перемоги, скріплювання себе, етичних цінностей (бути потужним, володарем, і т.п.) може бути в тому сенсі (річ у рості національних сил) тільки позитивним фактом. Вона – це ніяке конечне зло! Це при позитивній ідеї – етично добра поява життя, питома кожному явищу й становить його найрадіснішу творчу частину.

Тому й бачимо навколо таку великий апофеоз боротьби. Одначе в теоретичному з'ясуванні проблематики життя мусять бути завжди збережені властиві межі. Ніякий апофеоз безумства боротьби, ні реву, ні божевільного круговороту її. Це лише віддзеркалення рвучкого динамізму, наприклад, непоборної душі молодого поета, без ніяких претензій на ідеологічний підмурівок усіх вартостей, що ставить лише вимогу цьому українському дефетизмові й кастрованій духовності добачити радісно-творчі елементи боротьби, що не дають спокійно жити, ні дома на соломі тихо й поволі умирати, а женуть за чином.

І акцентування цієї радості боротьби – це дуже позитивний факт.

І не йдеться нам про риск грача, що все кладе на сліпий випадок, сліпе щастя, а не на творчість і натугу своєї волі, ні не ради життя ідеї, а ради самої гри. Він воліє ризикувати своїм життям, як рятувати других. Він ризикує ним, бо воно для нього не цінне, він не володар життя і не переможець, не нагинає його до своєї волі, а піддається його ходові, – як схоче, мовляв, доля. Це – пасивний ризик, і такий гравець радше пасивний тип. Ми ж за риск героя, бо ми за боротьбу й змагання до вартості, за ідею.

^ Абсолютність чи релятивність вартостей

Ці вартості є вартостями інтегральними, не зв'язаними з оцінкою сучасно-живучих. Бо, коли б деградовані сучасники протиставлялися, наприклад, ідеї героїзму чи патріотизму, то вони проте остануть цінністю, бо це вартості понадчасові позапростірні. Про релятивізм цього роду вартостей не доводиться говорити: не є це вартості, які випливають лише з оцінки вчора чи нині живучих. Існують вартості, які відповідно до суб'єктивної настанови осіб по різному можуть бути оцінювані. Але вартість ідеї боротьби за здійснення національних ідеалів є однаково позитивною для минулих, сучасних і майбутніх, отже не є релятивною вартістю, навіть в оцінці людей. Це означає, що навіть, коли б такої оцінки згідної пр. в сучасних людей не було, вони не перестали б бути вартостями цього порядку. Цінності й критерії етичні не є релятивними. Абсолютні, інтегральні вартості, визначають критерії оцінки будь-яких життєвих явищ. І коли суб'єктивізм оцінювання означених людей є співзвучний з цими основними цінностями, означає, що він у повноті здійсняє їх, що ці люди є повними носіями й борцями за ці вартості. Це дається мимо суб'єктивізму оцінки безумовно ствердити на тлі історичної дійсності.

Не може бути мови про здійснювання всіма національних вартостей, хоча й постулат цей невідклично стоїть перед усіма.

Правда не є релятивною (відносною) річчю. Національна сила й могутність – це правда. І ми за інтегральність, абсолютність національно-етичних вартостей, які існують незалежно від відносної оцінки осіб-людей догматично для них!

Євген Орловський: Боротьба для боротьби чи змагання за вартості?
"Студентський Шлях", Львів, 1934, ч.5-6 (37-38), стор.136-140.

Схожі:

Боротьба для боротьби, чи змагання за вартості? iconПроцентні ставки, ризик І ціна капіталу
Метод приведення реальної вартості коштів до їх вартості в майбутньому періоді, що використовується для оцінки майбутньої вартості...
Боротьба для боротьби, чи змагання за вартості? iconРегламент про проведення
Змагання проводяться 28. 02. 02. 03. 2014 року в залах боксу та боротьби нуфвсу, за адресою: вулиця Фізкультури 1, корпус №3, поверхи...
Боротьба для боротьби, чи змагання за вартості? iconРегламент про проведення
Змагання проводяться 28. 02. 02. 03. 2014 року в залах боксу та боротьби нуфвсу, за адресою: вулиця Фізкультури 1, корпус №3, поверхи...
Боротьба для боротьби, чи змагання за вартості? icon2. Термін та місце проведення змагань
Змагання проводяться 28. 02-02. 03. 2014 року в залах боксу та боротьби нуфвсу, за адресою: вулиця Фізкультури 1, корпус №3, поверх...
Боротьба для боротьби, чи змагання за вартості? iconПоложення Про І всеукраїнські змагання з слідчих дій ім. Георгія Михайловича Рудого
Всеукраїнські змагання зі слідчих дій (далі – Змагання) є імітаційною грою, яка відтворює особливості практичного проведення визначених...
Боротьба для боротьби, чи змагання за вартості? iconПро проведення Відкритого міського змагання з кікбоксингу за версією „ wako ”
Відкриті міські змагання з кікбоксінгу 6-7, 8 -9, 10 -11, 12 -13, 14-15, 16 — 17 — років
Боротьба для боротьби, чи змагання за вартості? iconПоходження грошей І їх розвиток пов'язаний з виникненням категорії вартості
Першою формою вартості є проста або випадкова форма, це коли товари вироблялись, як правило, для себе І обмінювались один на оден...
Боротьба для боротьби, чи змагання за вартості? iconOverview Змагання Збори Sheet 1: Змагання

Боротьба для боротьби, чи змагання за вартості? iconПісля розгрому греками персів знову загострилося суперництво між...
Афіни створили військовий союз приморських грецьких держав (близько 250), в якому відігравали провідну роль, тому союз називали Афінським...
Боротьба для боротьби, чи змагання за вартості? iconМетод чистих активів (балансової вартості) в оцінці бізнесу
Метод балансової вартості використовується при оцінці майна державних І муніципальних підприємств, що приватизуються, для визначення...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2013
звернутися до адміністрації
mir.zavantag.com
Головна сторінка