8. Фіскальна політика




Скачати 79.52 Kb.
Назва8. Фіскальна політика
Дата конвертації04.07.2013
Розмір79.52 Kb.
ТипДокументы
mir.zavantag.com > Экономика > Документы
Тема 8. Фіскальна політика.

  1. Суть та знаряддя фіскальної політики.

  2. Дискреційна і недискреційна фіскальна політика

  3. Дефіцит державного бюджету і державний борг.


1. Суть та знаряддя фіскальної політики.

Важливим інструментом впливу держави на макроекономічні процеси є державний бюджет. Державний бюджет – головний фінансовий план держави. По своїй суті він є балансом доходів і видатків держави, який приймається на фінансовий рік. Державний бюджет приймається як Закон, тому є обов’язковим для виконання. Основу доходів державного бюджету складають податки. Податки забезпечують до 90% доходів держави. Крім податків, держава отримує доходи від сплати державного мита, митних зборів, плати за ліцензії, рентних платежів, від підприємств державної власності, надходжень від розміщення тимчасово вільних державних коштів. Структура видатків державного бюджету визначається роллю та функціями держави в економіці, поточною економічною ситуацією та завданнями соціально-економічного розвитку. Однак, в цілому виділяють такі основні напрямки видатків державного бюджету: видатки на оборону; на утримання державного апарату; фінансування бюджетного сектору економіки; соціальні видатки; фінансування розвитку економіки; обслуговування державного боргу.

Державний бюджет відображає сукупність фінансових відносин, які виникають з приводу перерозподілу національного доходу з метою утворення та використання централізованого фонду грошових засобів призначеного для фінансування економічного розвитку, соціально-культурних заходів, потреб державної оборони і управління. Розвиток економічних функцій держави спричиняє збільшення частки ВВП, яка перерозподіляється через державний бюджет. Тенденція зростання долі державних видатків в ВВП отримала назву закону Вагнера. В сучасних розвинених країнах така доля складає близько 35%, а в деяких європейських країнах сягає 50% і більше. Таким чином, державний бюджет є одним з основних інструментів державного регулювання економки.

Сукупність заходів держави у сфері оподаткування та державних витрат, спрямованих на забезпечення повної зайнятості, подолання інфляції, економічного зростання, збалансованості платіжного балансу називають фіскальною політикою. У залежності від цілей, фіскальну політику поділяють на стимулюючу та стримуючу.

Стимулююча фіскальна політика (фіскальна експансія) спрямована на розширення зайнятості й збільшення обсягів виробництва. Вона реалізується через зниження податків або збільшення державних видатків. Зменшуючи податки та збільшуючи видатки із бюджету, держава викликає збільшення сукупного попиту і, як наслідок, зростання обсягів виробництва. Стимулююча фіскальна політика проводиться у фазі економічного спаду.

Стримуюча фіскальна політика (фіскальна рестрикція) має за мету стримування економіки у фазі циклічного підйому. Вона реалізується через підвищення податків або зменшення державних видатків. Збільшуючи податки та зменшуючи видатки із бюджету, держава викликає скорочення сукупного попиту і, як наслідок, уповільнення економічного зростання.

Основними інструментами фіскальної політики є державні видатки (G) і податки (T). Оскільки вони впливають на обсяг сукупних видатків в економіці, для них характерний мультиплікативний ефект. Показник, що показує як зміниться обсяг національного доходу (Y) у результаті зміни обсягу державних видатків (G) називають мультиплікатором державних видатків. Мультиплікатор державних видатків це відношення приросту національного доходу до приросту державних видатків:

.

Мультиплікатор державних видатків розраховують за формулою:

.

^ Показник, що показує як зміниться обсяг національного доходу (Y) у результаті зміни податкових надходжень (Т) називають мультиплікатором податків. Мультиплікатор податків це відношення приросту національного доходу до приросту податкових надходжень:

.

Мультиплікатор податків розраховують за формулою:

.

Знак мінус показує обернену залежність між податковими надходженнями і приростом національного доходу. Збільшення податкових надходжень викликає вкорочення національного доходу і навпаки.

Мультиплікатори характеризують ефективність інструментів фіскальної політики. Значення мультиплікатора державних видатків більше ніж значення податкового мультиплікатора. Це означає, що державні видатки справляють більш потужний вплив на обсяги національного доходу ніж податки, тобто є більш ефективним інструментом державного регулювання.

Однак збільшення видатків з бюджету потребує збільшення податкових надходжень. Збільшення податкових надходжень можливе або внаслідок збільшення національного доходу, або внаслідок підвищення ставок оподаткування. Залежність між ставкою оподаткування і податковими надходженнями демонструє крива Лаффера (Артур Лаффер (1941-) американський економіст, представник школи економіки пропозиції).

группа 11


Ставка 100%

податку


t*


0

Податкові надходження

^ Крива Лаффера

З графіка видно, що підвищення ставки оподаткування може збільшити податкові надходження тільки до певної межи. При оптимальній ставці оподаткування t* податкові надходження будуть максимальними. Збільшення ставки оподаткування понад оптимальну приведе до скорочення податкових надходжень. Це пояснюється скороченням виробництва та переходом економіки у тінь.
^ 2. Дискреційна і недискреційна фіскальна політика.

За характером заходів фіскальну політику поділяють на активну і пасивну. Активну політику називають дискреційною. Дискреційна фіскальна політика – це система заходів, що передбачає цілеспрямовані зміни в рівні державних видатків та податків.

группа 1

Рівень цін AS

P2 AD2

P1

AD1


ВВП1 ВВП2 ВВП

Стимулююча фіскальна політика

Наприклад, держава вирішила проводити стимулюючу дискреційну фіскальну політику. Для цього приймається рішення збільшити видатки з державного бюджету. Внаслідок цього рішення сукупний попит збільшується, крива AD1 переміщується вправо до AD2. Це викликає підвищення рівня цін від Р1 до Р2. обсяги виробництва зростають від ВВП1 до ВВП2.

Дискреційна фіскальна політика здійснює потужний вплив на економіку, що іноді може мати й негативні наслідки. Більш м’який регулюючий вплив спричиняє недискреційна фіскальна політика. Не дискреційна фіскальна політика – це політика основана на використанні вмонтованих в бюджетну систему автоматичних стабілізаторів. Ця політика на потребує прийняття окремих рішень й активної зміни державних видатків чи податків. Сама бюджетна система влаштована таким чином, що автоматично змінює обсяги державних видатків та податків при циклічних коливаннях ВВП. У випадку економічного спаду через падіння доходів домогосподарств і фірм податкові вилучення зменшуються, натомість кількість суб’єктів, які за законодавством отримують соціальні виплати, збільшується. Тобто податковий тягар зменшується, а державні видатки збільшуються, що відповідає стимулюючій політиці. У випадку економічного підйому усе відбувається навпаки. Таким чином, недискреційна фіскальна політика автоматично гасить циклічні коливання.
^ 3. Дефіцит державного бюджету і державний борг.

Джерелом державних видатків є доходи бюджету. Тому доходи і видатки державного бюджету повинні бути збалансованими. Проте на практиці така рівність існує не завжди. Перевищення доходів над видатками означає профіцит бюджету. Перевищення видатків над доходами означає дефіцит державного бюджету.

Розрізняють циклічний та структурний дефіцит бюджету. Дефіцит може виникати як наслідок економічного спаду. В цьому випадку надходження від податків зменшуються й автоматично доходна частина бюджету. Такий дефіцит називають циклічним. Він може виникати, навіть якщо держава запланувала збалансований бюджет. Іноді держава свідомо планує дефіцит бюджету. Дефіцит означає, що держава вкладає в розвиток економіки коштів більше ніж отримує. Тому дефіцит бюджету використовують як метод стимулювання економіки. Дефіцит бюджету, який заплановано в структурі бюджету, називають структурним. Циклічний дефіцит = фактичний дефіцит – структурний дефіцит.

Дефіцит бюджету справляє стимулюючий вплив на економіку оскільки розширює сукупні видатки. Проте, в залежності від джерел покриття, дефіцит може вести до збільшення державного боргу або прискорення інфляції. Тому встановлюються обмеження розміру дефіциту бюджету. Відношення суми дефіциту до ВВП називають рівнем дефіцитності бюджету. Допустимим рівнем дефіцитності бюджету вважають до 3% від обсягу ВВП.

Існує три основних способи подолання дефіциту бюджету:

Підвищення податків. Це може збільшити надходження до бюджету. Однак, зростання податків гальмує економічний розвиток, тому не завжди прийнятне. Крім того цей спосіб може викликати перехід економіки у „тінь”.

Державні позики. Державні позики не викликають інфляції, але приводять до виникнення державного боргу. Крім того внутрішні позики скорочують приватні інвестиції. Фірми замість того, щоб інвестувати у виробництво купують облігації державної внутрішньої позики. Скорочення приватних інвестицій внаслідок фінансування дефіциту державного бюджету через внутрішню позику називають ефектом витіснення або ж ефектом евікції. (вперше дане явище почав досліджувати американський економіст Роберт Барро (1944-), який назвав його ефектом витіснення). Зовнішні запозичення несуть загрозу виникнення економічної і політичної залежності держави від кредиторів. Тому витрати бюджету повинні бути інвестиційними, тобто такими, що викличуть зростання виробництва й національного доходу та дозволять повернути борги, які виникають у держави як наслідок дефіциту.

Додаткова емісія грошей. Держава може профінансувати свої видатки здійснивши емісію грошей. Емісія для держави рівносильна отриманню додаткового доходу. Такий дохід, отриманий завдяки емісії називають сеньйоражем. Емісія не викликає скорочення приватних інвестицій, а навпаки посилює стимулюючий вплив фіскальної політики. Тому, за відсутності загрози неконтрольованої інфляції, такий спосіб покриття дефіциту бюджету розглядається як найбільш ефективний. Проте можливість використання цього методу обмежена, оскільки він напряму викликає інфляцію.

Фінансування дефіциту бюджету через запозичення веде до утворення державного боргу. Державний борг – це накопичений дефіцит державного бюджету. Державний борг – це загальна сума нагромадженої заборгованості уряду перед власниками державних цінних паперів. Державний борг не несе загрози національній економіці, якщо його відношення до ВВП складає менш ніж 60%. Якщо ж державний борг знаходиться у межах 60 – 80 % ВВП, вважається, що країна має проблеми з заборгованістю. Якщо ж понад 80% - то уже серйозні проблеми.

Схожі:

8. Фіскальна політика iconМальський М. З. Теорія міжнародних відносин: Підручн. 2-ге вид, доп...
Поняття «міжнародні відносини», «міжнародна політика», «зовнішня політика», «світова політика», їх співвідношення
8. Фіскальна політика iconТема. Соціальна політика держави
Концепція соціальної політики в Україні. Складові соціальної політики. Адресна підтримка соціально незахищених верств населення....
8. Фіскальна політика icon1. Дайте визначення поняття «політика». В чому полягає зміст політичної діяльності. Політика
Політика (гр роlitikе — мистецтво управління державою) — це одне з основних явищ у системі найважливіших сфер життя суспільства:...
8. Фіскальна політика iconОсновна бюджетна, полягає вона в тому, що через систему оподаткування...
Фіскальна (основна) – бюджетна, полягає вона в тому, що через систему оподаткування держава забезпечує фінансування своїх витрат,...
8. Фіскальна політика icon2. Політика, як діяльність виникла в умовах
Яка із наведених дефініцій найбільш точно відповідає поняттю «стабільна політика»
8. Фіскальна політика iconПерелік питань з дисципліни
Предмет та завдання дисципліни «Міжнародні відносини та світова політика». Зміст понять «міжнародні відносини», «світова політика»,...
8. Фіскальна політика iconТема: Податкова політика
Якою за характером буде податкова політика держави, якщо оподаткування виступає лише як система забезпечення соціальних програм
8. Фіскальна політика iconПочепцов Інформаційна політика
Книга буде корисною всім, кого цікавлять питання інформаційного суспільства, міжнародна інформація, теорія комунікації та інформаційна...
8. Фіскальна політика iconМ розділ 6 аркетингова політика розподілу
Політика розподілу – це діяльність фірми щодо планування, реалізації та контролю руху товарів від виробника до кінцевого споживача...
8. Фіскальна політика icon5. маркетингова товарна політика
Товарна політика належить як до загальнокорпоративних проблем, так І до проблем маркетингу, однією із функцій якого є розроблення...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2013
звернутися до адміністрації
mir.zavantag.com
Головна сторінка