Закон України «Про заставу»




НазваЗакон України «Про заставу»
Сторінка7/8
Дата конвертації16.09.2014
Розмір0.6 Mb.
ТипЗакон
mir.zavantag.com > Банк > Закон
1   2   3   4   5   6   7   8
^

7. Порядок звернення стягнення на заставлене майно


У силу застави в разі порушення зобов’язання боржником заставодержатель (зокрема, іпотекодержатель) має право переважно перед іншими кредиторами отримати задоволення за рахунок заставленого майна шляхом звернення на нього стягнення (ч. 1 ст. 589 ЦК).

^ Підстава звернення стягнення. Заставодержатель набуває права звернення стягнення на предмет застави у разі невиконання боржником зобов'язання в строк (прострочення), якщо інша підстава не буде передбачена в договорі. Отже, закон не забороняє сторонам встановити в договорі застави іншу підставу звернення стягнення (наприклад, своєчасне, але неякісне виконання).

Іншими словами, за загальним правилом, заставодавець повинен чекати до настання строку виконання договору. Водночас, законодавство встановлює певні випадки, коли в заставодержателя є право звернути стягнення на заставлене майно достроково, незалежно від строку виконання зобов’язання. Таке право виникає у разі:

― якщо інша, ніж заставодержатель, особа набула права стягнення на предмет обтяження (п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»);

― ліквідації юридичної особи – заставодавця (ч. 3 ст. 590 ЦК);

― порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (ч. 2 ст. 33 Закону «Про іпотеку»).

Крім того, заставодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, а якщо його вимога не буде задоволена, ― звернути стягнення на предмет застави, зокрема, у разі порушення заставодавцем правил про наступну заставу (наприклад, ще одне заставлення майна заставодавцем, якщо це заборонено договором застави) та в разі порушення заставодавцем правил про розпоряджання предметом застави (ч. 2 ст. 592 ЦК).

Нарешті, правило про дострокове звернення стягнення на предмет застави може бути передбачено в самому договорі застави.13

^ Умова звернення стягнення. За змістом закону, порушення зобов'язання повинне бути винним, тобто настати внаслідок дій, за які заставодавець відповідає. Але слід мати на увазі, що у переважній більшості випадків заставою забезпечуються грошові зобов’язання (передусім, за договорами кредитування чи позики), а за правилом ст. 625 ЦК відповідальність боржника за невиконання грошового зобов’язання настає незалежно від причин невиконання (а отже, є безвинною).

У разі часткового виконання боржником основного зобов'язання (наприклад, повернення половини боргу) право звернення на предмет застави зберігається в первісному обсязі.

У Росії згідно з ч. 2 ст. 348 ЦК, навіть за наявності винного порушення забезпечуваного зобов'язання суд може відмовити заставодержателю у зверненні стягнення на заставлене майно, якщо одночасно присутні дві умови:

а) порушення забезпеченого заставою зобов'язання є вкрай незначним;

б) розмір вимог заставодержателя внаслідок цього є явно невідповідним вартості заставленого майна.

В Україні відповідне положення ЦК відсутнє, проте уявляється, що суди повинні керуватися загальним принципом цивільного права – принципом справедливості, і не допускати зловживання правом застави. Водночас, за ст. 39 Закону «Про іпотеку» суд вправі відмовити в задоволенні позову про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо допущене іпотекодавцем або боржником порушення основного зобов’язання або іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателеві і не змінює обсягу його прав.

^ Процедура звернення стягнення. Відповідно до ст. 35 Закону «Про іпотеку» в разі порушення основного зобов’язання та/або умов договору іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцеві та боржникові письмову вимогу про усунення порушення та повинен надати не менш ніж 30 днів для такого усунення. У разі неусунення порушення протягом наданого строку іпотекодержатель має право розпочинати звернення стягнення на майно.

Звернення стягнення на предмет іпотеки заставодержателем здійснюється в порядку, встановленому розділом V Закону «Про іпотеку».

1. Порядок. Чинне законодавство передбачає декілька порядків задоволення вимог за рахунок заставленого майна: 1) в судовому порядку; 2) у безспірному порядку; 3) шляхом укладення договору про досудове врегулювання.

^ 1) Судовий порядок. Відповідно до ЦК та Закону «Про заставу», судовий порядок є загальним правилом. Заставодержатель має переважне перед іншими кредиторами право на задоволення вимог за рахунок майна боржника-заставодавця.

Тільки на підставі рішення суду здійснюється звернення стягнення на предмет застави, якщо заставодавцем є державне (а щодо застави нерухомого майна – і комунальне) підприємство або підприємство з державною часткою не менш ніж 50% (підприємство державного (або комунального) сектору економіки).

Реалізація предмету іпотеки відбувається за рішенням суду. Згідно ст. 39 Закону «Про іпотеку», в рішенні суду про звернення стягнення на предмет іпотеки визначаються:

― загальний розмір вимог і все його складові, які підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмету іпотеки;

― опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя;

― заходи по забезпеченню збереження предмету іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо це необхідно;

― спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом проведення публічних торгів або застосування процедури продажу, встановленою статтею 38 цього Закону;

― пріоритет і розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмету іпотеки;

― початкова ціна предмету іпотеки для його подальшої реалізації.

Одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя має право винести ухвалу про виселення мешканців, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

^ 2) Безспірний порядок. Звернення стягнення у безспірному порядку здійснюється на підставі виконавчого надпису нотаріуса, за умови, що договір застави був нотаріально посвідчений (передусім, іпотека). Правила вчинення виконавчого надпису регулюються Розділом 32 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Виконавчий напис вчиняється нотаріусом незалежно від місця виконання вимоги, знаходження боржника або стягувача.

Для вчинення виконавчого надпису заставодавець (стягувач) подає заяву, де зазначає наступні відомості:

― відомості про найменування і адресу стягувача та боржника;

― дату та місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи;

― номери рахунків у банках, кредитних установах, код в ЄДРПО для юридичної особи;

― строк, за який має провадитися стягнення;

― інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти, тощо.

Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу 30 днів з моменту одержання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушень.

Вчинення виконавчого напису за заявою одного з іпотекодержателів здійснюється нотаріусом після спливу десяти днів з дня одержання іншими іпотекодержателями письмового повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки. У разі отримання письмової заяви від попереднього іпотекодержателя, який має вищий пріоритет, про припинення звернення стягнення на предмет іпотеки виконавчий напис нотаріусом не вчиняється.

Виконавчий напис може бути здійснений, тільки якщо кредитор представляє документи, що підтверджують безспірність заборгованості, та за умови, що з дня виникнення вимоги не минуло 3 років.

При вчиненні надпису нотаріус перевіряє за даними Державного реєстру застав нерухомого майна наявність чи відсутність заставної, наявність чи відсутність інших іпотекодержателів. За наявності заставної вчинення виконавчого напису може бути здійснено лише на підставі заяви (вимоги) власника заставної.

Відмова нотаріуса здійснити виконавчий напис може бути оскаржена в суд на підставі ст. 50 Закону «Про нотаріат».

^ 3) Договір про задоволення вимог іпотекодавця в позасудовому порядку (ст. 36 Закону «Про іпотеку»). Договір може бути укладений в будь-який час до набрання сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки і має бути нотаріально посвідчений. Такий договір може бути заздалегідь сформульовано як застереження в іпотечному договорі. Разом з тим, визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю вдатися до інших доступних встановлених законом способів звернення стягнення на предмет іпотеки.

Управління предметом застави (іпотеки). Згідно Закону «Про іпотеку», після прийняття рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки і з метою отримання продукції, плодів і доходів, забезпечення належного господарського використання переданого в іпотеку нерухомого майна відповідно до його цільового призначення предмет іпотеки на підставі договору між іпотекодавцем і іпотекодержателем або за рішенням суду може бути переданий іпотекодержателю або іншій особі в управління на період до його реалізації в порядку, встановленому Законом.

Управління майном здійснюється відповідно до законодавства і умов, визначених договором або рішенням суду. Продукція, плоди і доходи, одержані в результаті управління предметом іпотеки, прямують на задоволення забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя, якщо інше не встановлене договором або рішенням суду.

^ Задоволення вимог іпотекодавця за рахунок предмету застави здійснюється кількома шляхами:

1) Продаж предмету застави з аукціону (публічних торгів). Даний спосіб є загальним правилом та застосовується, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 591 ЦК). Тільки через аукціони здійснюється продаж майна державних і комунальних підприємств.

Порядок реалізації предмету застави з публічних торгів встановлюється Положенням про порядок проведення аукціонів (публічних торгів) з реалізації заставленого майна, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 1997 р.

Початкова ціна предмету застави для його продажу з публічних торгів визначається в порядку, встановленому договором або законом. Якщо звернення стягнення здійснюється за рішенням суду, суд в своєму рішенні може визначити початкову ціну предмету застави.

Якщо сума, одержана від реалізації предмету застави, не покриває вимоги заставодержателя, він має право одержати недостатню суму з іншого майна боржника у порядку черговості відповідно до ст. 112 ЦК, якщо інше не встановлене договором або законом.

^ 2) Передача предмету застави у власність заставодавця. Цей спосіб застосовується як виняток, за наступних обставин:

― якщо публічні торги оголошені такими, що не відбулися, – предмет застави передається за згодою заставодержателя і заставодавця у власність заставодержателя за початковою ціною, якщо інше не встановлене договором або законом (ч. 3 ст. 591 ЦК);

― якщо такий порядок задоволення вимог іпотекодержателя передбачено договором застави (іпотеки) або договором про позасудове врегулювання (ст. 37 Закону «Про заставу»)

Договір про позасудове задоволення вимог іпотекодержателя є підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно. У разі переходу права власності до іпотекодержателя інші застави цього майна залишаються в силі. Реєстрація переходу права власності на нерухоме майно до іпотекодержателя може бути оскаржена іпотекодавцем в суді, якщо він доведе, що забезпечене зобов’язання або умови іпотечного договору не були порушені.

^ 3) Передача предмету іпотеки іпотекодержателеві для продажу третім особам (ст. 38 Закону «Про іпотеку»). Даний спосіб задоволення вимог іпотекодавця застосовується в разі, якщо він передбачений договором про задоволення вимог або в рішенні суду. Закон встановлює право переважної купівлі такого предмету застави осіб, які мають зареєстровані права або вимоги на предмет іпотеки. Це право реалізується наступним чином: іпотекодержатель за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу має письмово попередити іпотекодавця та всіх інших осіб, які мають зареєстровані в установленому порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти договір, а в разі невиконання цього правила – нести завдані таким неповідомленням збитки.

Ціна продажу такого майна встановлюється за погодженням між іпотекодержателем та іпотекодавцем або на підставі оцінки майна, але не нижче за звичайні ціни на аналогічне майно. Виручені кошти розподіляються між іпотекодержателем та іншими особами, що мають вимоги на предмет іпотеки, відповідно до встановленого пріоритету. Різниця повертається іпотекодавцеві.

^ За рахунок предмету застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свої вимоги, що існують на момент фактичного задоволення (включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, заподіяних порушенням зобов'язання, відшкодування необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку з пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором) (ст. 589 ЦК).

У випадку, якщо сума, виручена від реалізації предмету застави, перевищує розмір забезпечених заставою вимог, різниця повертається заставодавцеві. Якщо при реалізації закладеного цілісного майнового комплексу державного підприємства (ВАТ, створеного в процесі корпоратизації, всі акції якого знаходяться в державній власності) виручена грошова сума перевищує розмір забезпечених заставою вимог, різниця зараховується до відповідного бюджету.

^ Майно, на яке звертається стягнення. Якщо предметом застави є дві або більше речей (два або більше прав), стягнення може бути звернене на всі ці речі (права) або на будь-яку з речей (прав) на вибір заставодержателя. Якщо заставодержатель зверне стягнення на одну річ (одне право), але його вимогу не буде задоволено в повному обсязі, він зберігає право застави на інші речі (права), які є предметом застави.

Особливий порядок передбачено для звернення стягнення на квартири. Згідно зі ст. 40 Закону «Про іпотеку», звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок або житлове приміщення є підставою для виселення всіх жителів, за винятком наймачів і членів їх сімей. Виселення проводиться в порядку, встановленому законом.

Після ухвалення рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок або житлове приміщення всі жителі зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити жилий будинок або жиле приміщення протягом 1 місяця з дня отримання вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або приміщення у встановлений або інший узгоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Особи, які проживають в цих приміщеннях на умовах договору найму (оренди), не підлягають виселенню, якщо має місце хоча б одна з двох обставин:

― договір найму (оренди) був укладений до моменту укладення іпотечного договору і про наявність такого договору було поінформовано іпотекодержателя або такий договір був зареєстрований в установленому законом порядку;

― договір найму (оренди) був укладений після укладення іпотечного договору за згодою іпотекодержателя.

Виселеним особам надаються житлові приміщення з фондів житла для тимчасового проживання (ст. 1321 Житлового кодексу), за умови, що для них таке житло є єдиним місцем проживання і їх сукупний доход є недостатнім для придбання або найму іншого житлового приміщення. Першочергове право на забезпечення тимчасовими житловими приміщеннями мають сім'ї з неповнолітніми дітьми, вагітні жінки, непрацездатні особи та особи пенсійного віку.

Тимчасові житлові приміщення надаються строком до 1 року з можливістю продовження цього строку в разі неспроможності мешканців придбати житло. Підставами для дострокового припинення права особи на користування тимчасовим житлом є:

― надання громадянину або придбання їм іншого жилого приміщення;

― підвищення доходів громадянина до рівня, що дозволяє йому укласти договір найму іншого житлового приміщення;

― порушення громадянином правил користування жилим приміщенням з фондів житла для тимчасового мешкання;

― приведення мешканцем жилого приміщення з фондів житла для тимчасового проживання в стан, непридатний для його використання;

― інші підстави, встановлені законом.

Відсутність тимчасового житла для надання мешканцям не є підставою у відмові у зверненні стягнення на предмет іпотеки.

^ Захист прав третіх осіб на предмет застави. Відповідно до Закону «Про іпотеку», після звернення стягнення на передану в іпотеку земельну ділянку, на якій розташовані будівлі (споруди), що належать третій особі, новий власник земельної ділянки зобов'язаний забезпечити власнику вказаних будівель (споруд) ті ж умови оренди (користування) земельною ділянкою, що надавалися іпотекодавцем.

1   2   3   4   5   6   7   8

Схожі:

Закон України «Про заставу» iconГенеральний директор тов “Альянс”
України «Про охорону праці», Закон України «Про освіту», Закон України «Про обов’язкове державне соціальне страхування, Закон України...
Закон України «Про заставу» icon1 Дана інструкція є нормативним документом в межах відділу освіти
України «Про охорону праці», Закон України «Про освіту», Закон України «Про обов’язкове державне соціальне страхування, Закон України...
Закон України «Про заставу» iconНе : Способи забезпечення виконання зобов’язань. Припинення зобов’язань
Закон України “Про заставу” №2654-xii від 02. 10. 1992 // Українська Інвестиційна Газета 2001, N27 від 03. 07. 2001
Закон України «Про заставу» iconЗакон України «Про інформацію»
Податковий кодекс України : від 02. 12. 2010 р. №2755-vi закон України «Про державний ринковий нагляд І контроль нехарчової продукції»...
Закон України «Про заставу» iconЗакон України "Про туризм"
Закон України "Про страхування": Збірник нормативно-правових актів. Т ужгород, 1999
Закон України «Про заставу» iconЗакон України "Про туризм"
Закон України "Про страхування": Збірник нормативно-правових актів. Т ужгород, 1999
Закон України «Про заставу» iconЗакон України „Про оперативно-розшукову діяльність” (ч ст. 6, ч ч...
План семінарських занять (С. 8) зі студентами 1 року денної форми навчання з дисципліни: Прокурорський нагляд за додержанням законів...
Закон України «Про заставу» iconЗакон України «Про освіту»
Закон України «Про загальну середню освіту» // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – №28
Закон України «Про заставу» iconЗакон україни «Про вищу освіту»
Цей Закон відповідно до Конституції України встановлює засади правового регулювання відносин у системі вищої освіти України
Закон України «Про заставу» iconЛекція з курсу розгляд окремих категорій
Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (надалі – Закон про банкрутство)
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2013
звернутися до адміністрації
mir.zavantag.com
Головна сторінка