Закон України «Про заставу»




НазваЗакон України «Про заставу»
Сторінка1/8
Дата конвертації16.09.2014
Розмір0.6 Mb.
ТипЗакон
mir.zavantag.com > Банк > Закон
  1   2   3   4   5   6   7   8
Тема 3. Застава
1. Поняття, загальна характеристика і види застави

2. Історичний розвиток інституту застави. Застава в законодавстві інших країн.

3. Договір про заставу.

4. Характеристика окремих видів застави.

5. Особливості іпотечної застави. Особливості застосування заставної.

6. Реєстрація застав.

7. Порядок задоволення вимог кредитора на заставлене майно.

8. Припинення застави.

Основні джерела:

Цивільний кодекс України (ст. 572-593)

Закон України «Про заставу» від 2 жовтня 1992 р.

Закон України «Про іпотеку» від 5 червня 2003 р. № 898-IV (із змін. та доповн.)

Закон України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» від 18 листопада 2003 р.

Закон України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» від 19 червня 2003 р. № 979-IV

Закон України «Про іпотечні облігації» від 22 грудня 2005 року № 3273-IV

Тимчасовий порядок державної реєстрації іпотек, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2004 р. № 410

Порядок ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 2004 р. № 830

Положення про порядок проведення аукціонів (публічних торгів) з реалізації заставленого майна: Постанова Кабінету Міністрів України від 22 грудня 1997 р. № 1448

Тимчасовий порядок державної реєстрації іпотек: затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2004 р. № 410

Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням Закону «Про заставу» від 24 грудня 1999 р.

Про стандартну (типову) форму бланка заставної: рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 4 квітня 2003 р. № 363
^

1. Поняття, загальна характеристика і види застави


Згідно зі ст. 572 ЦК і ст. 1 Закону «Про заставу»

застава – це вид забезпечення виконання зобов'язання, при якому кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави)

На сьогодні, застава — це найефективніший та найбільш поширений вид забезпечення повернення кредиту в банківській практиці.

До особливостей застави як виду забезпечення виконання зобов’язань належать її наступні властивості:

  1. застава – це речовий (майновий) спосіб забезпечення виконання зобов'язання, пов'язаний з попереднім виділенням (індивідуалізацією) майна для звернення стягнення кредитором у разі невиконання своїх обов’язків боржником.

  2. застава за своєю правовою природою є правом на чужу річjura in re aliena ), обтяженням майна, і, як наслідок, переходить разом з річчю (тобто відчуження речі заставодавцем не призводить до припинення заставних відносин – право застави слідує за річчю, а не за особою заставодавця);

  3. заставне зобов'язання є акцесорним (додатковим) щодо основного (забезпечуваного) зобов'язання, а отже, залежить від нього;

  4. звернення стягнення на предмет застави припиняє («погашає») основне зобов'язання боржника у відповідній частині.

Заставою можуть забезпечуватися будь-які дійсні вимоги, що випливають з різного роду підстав (наприклад, договорів кредитування, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажів, тощо). На практиці найчастіше застава використовується для забезпечення договорів банківського кредитування (зокрема, в споживчому кредитуванні та при купівлі нерухомості), а також в перевезеннях.

Як підкреслює судова практика, не є порушенням правила про забезпечення заставою лише дійсних вимог укладення щодо однієї вимоги кількох договорів застави, навіть якщо загальна вартість заставленого майна значно перевищує первинну вимогу.1
Підставами виникнення застави є закон, договір або рішення суду.
^ Сторони застави:

1) Заставодавцем може бути як сам боржник (що на практиці трапляється частіше за все), так і третя особа (майновий поручитель). Основна вимога закону полягає в тому, що заставодавець має бути власником майна, що заставляється.

Закон у певних випадках встановлює обмеження на передання майна під заставу:

    • якщо майно перебуває в спільній власності кількох осіб, потрібна згода всіх співвласників (ст. 578 ЦК) або попереднє виділення частки для передачі її у заставу. Найчастіше на практиці це означає необхідність отримання згоди іншого з подружжя;

    • цілісні майнові комплекси, будівлі та споруди, інше нерухоме майно державних підприємств передається в заставу (іпотеку) з дозволу та на умовах, погоджених з Фондом державного майна (відповідно до Порядку узгодження органами приватизації умов договорів застави і іпотеки, затвердженого наказом Фонду держмайна України від 6.02.2001  р. № 163).

    • передача під заставу майна, що становить більш ніж 50 % майна юридичної особи, потребує рішення, прийнятого ¾ голосів загальних зборів;

    • передача під заставу майна підприємства, державна частка в яких становить не менш ніж 50% + 1 акція – при передачі майна, вартість якого перевищує 10% майна підприємства, рішення щодо застави має прийматися загальними зборами.

Отже, самостійними заставодавцями не можуть бути, зокрема, суб’єкти права оперативного управління (тобто, установи, казенні та комунальні некомерційні підприємства).

У разі переходу предмету застави від заставодавця до іншої особи (набувача) (зокрема, в порядку купівлі-продажу, спадкування чи правонаступництва) застава залишається дійсною для набувача майна, навіть якщо він не знав про обтяження майна заставою. Ця особа набуває всіх прав заставодавця та несе всі його обов’язки за договором по заставу (ст. 27 Закону «Про заставу», ст. 23 Закону «Про іпотеку»). Виняток становить випадок спадкування предмету іпотеки (нерухомого майна), який належав іпотекодавцеві-фізичній особі. Її спадкоємець не несе відповідальності перед іпотекодержателем за виконання основного зобов’язання, але в разі його порушення боржником відповідає в межах вартості предмета іпотеки.
2) Заставодержателем звичайно є кредитор за основним (забезпечуваним) зобов’язанням. За змістом закону, заставодержатель повинен мати можливість придбати право власності на заставлене майно.

У деяких випадках закон може встановлювати прямі обмеження на можливість певних суб’єктів бути заставодержателями або дозволяти заставу певного майна тільки визначеним суб’єктам. Так, відповідно до ч. 4 ст. 133 Земельного кодексу України, заставодержателем земельної ділянки сільськогосподарського призначення можуть бути тільки банки.

У разі відступлення вимоги за основним зобов’язанням застава переходить разом із основним зобов’язанням до нового кредитора. Якщо не буде доведено інше, відступлення права за заставним договором свідчить про відступлення права за основним договором (ч. 1 ст. 24 Закону «Про іпотеку»). Новий кредитор стає в договорі заставодержателем.
^ Предметом застави може бути будь-яке оборотоздатне майно боржника, на яке може бути звернено стягнення, як наявне, так і те, що стане його майном в майбутньому (наприклад, урожай майбутнього року). Зокрема, це речі, майнові права та права вимоги.

Застава майна охоплює його приналежності та невіддільні плоди, якщо інше не передбачено законом або договором. Застава може включати віддільні плоди тільки у випадках, межах і порядку, передбачених законом або договором. 

Не може бути предметом застави:

  1. майно, що не належить боржникові, а також майно, щодо якого у заставодержателя не може виникнути право власності;

  2. майно, на яке не може бути звернено стягнення (див. Додаток до Закону України Про виконавче провадження);

  3. національні культурні та історичні цінності, що є об'єктами права державної власності і занесені або такі, що підлягають занесенню, в Державний реєстр національної культурної спадщини;

  4. об'єкти державної власності, приватизація яких заборонена;

  5. вимоги, що мають особистий характер і тісно пов'язані з особою боржника (наприклад, право на відшкодування шкоди, заподіяної життю або здоров'ю);

  6. майно, застава якого обмежена або заборонена законом (зокрема, майно, яке було передано набувачем за договором довічного утримання (догляду) – за життя відчужувача) (ч. 2 ст. 754 ЦК).

За змістом закону, не можуть бути предметом застави готівкові гроші, тоді як безготівкові кошти можуть передаватися в заставу за правилами застави майнових прав.

Згідно зі ст. 580 ЦК, ризик випадкової загибелі або пошкодження предмету застави несе власник майна (тобто заставодавець), якщо інше не передбачене законом або договором. Як наслідок, у разі випадкової загибелі або пошкодження заставодавець зобов'язаний замінити предмет застави на рівноцінний.

Вартість предмету оцінюється самими сторонами виходячи із звичайних цін або шляхом проведення процедури оцінки. Ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав і професійну оціночну діяльність в Україні» встановлює що «проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках застави державного та комунального майна ».

^ Види застави:

1. Залежно від підстав встановлення:

а) застава на підставі договору

Вимагає укладення особливої акцесорної заставної угоди з дотриманням особливої (обов’язкової простої письмової або нотаріальної) форми. Законодавство про заставу передусім розраховано на регулювання застави на підставі договору, а отже до застави на підставі закону або судового рішення застосовуються правила про заставу на підставі договору, якщо інше не випливає з суті відносин або закону.

б) застава на підставі закону.

Раніше будучи достатньо рідкісним явищем, застава на підставі закону чи іншого нормативно-правового акту (законна застава) зараз передбачена цілою низкою актів. Наприклад, Цивільним кодексом – щодо договорів купівлі-продажу, ренти. Так, за ч. 6 ст. 694 ЦК, з моменту передачі товару, проданого в кредит, і до його оплати продавцеві належить право застави на це майно. Згідно із ч. 2 ст. 1019 ЦК, у разі оголошення комітента банкрутом комісіонер вважається заставодержателем притриманої ним речі, яка підлягала передачі комітентові.

Відповідно до п. 51 Статуту залізниць, підприємства залізничного транспорту загального користування мають право на заставу майна переданих ним для перевезення вантажів для забезпечення гарантії належної провізної сплати та інших платежів. Заставне право діє доти, доки вантаж перебуває у віданні залізниці. Якщо відправник (одержувач) не внесе залізниці належні їй платежі, залізниця використовує заставне право і реалізує вантаж після закінчення передбаченого Правилами граничного строку його зберігання. Граничний строк зберігання не має перевищувати 30 діб. При цьому роль договору застави відіграє належним чином оформлена залізнична накладна.
в) застава на підставі рішення суду.
2. Залежно від права володіння на предмет застави:

а) застава без передачі предмету застави;

Дана норма визнається законом за загальне правило.2

б) застава з передачею предмету застави заставодержателеві;

Застосовується, якщо передбачений законом (застава) або договором. За цією конструкцією будуються такі види застави, як заклад та відомий законодавству інших країн «антехрез».

в) застава з передачею предмету застави третій особі (депозитарію) (секвестр).

Застосовується, якщо передбачена договором. Застава цінних паперів може здійснюватися шляхом передачі їх заставодержателю або в депозит нотаріальної контори або банку.

Застава майна може здійснюватися шляхом передачі товаророзпорядчого документа (коносамента, складського свідоцтва – варранта і т.п.) кредитору.
3. Залежно від предмету та порядку застави:

а) Іпотека, або застава нерухомого майна, при якому предмет застави залишається у заставодавця. Предметом може бути будь-яке нерухоме майно. За правилами іпотечної застави здійснюється застава транспортних засобів і космічних об'єктів, що залишаються у володінні заставодавця. Даний вид застави регулюється Законом «Про іпотеку».

б) Застава товарів в обороті або в переробці, при якій предметом застави є: сировина, напівфабрикати, комплектуючі, готова продукція – забезпечені родовими ознаками. Реалізовані товари перестають бути предметом застави з моменту їх вручення набувальнику або транспортній організації, а придбані стають предметом застави з моменту виникнення на них права власності заставодавця – динамічність предмету застави.

в) Заклад, або застава рухомого майна, що передається у володіння заставоодержувачеві або за його наказом третій особі (наприклад, ломбардні операції).

г) Застава майнових прав (в т.ч. прав на чужу річ), при якому предметом застави є права вимоги, як наявні, так і майбутні

д) Застава цінних паперів
Конструкція застави є настільки універсальною, що широко використовується іншими галузями права.

До особливих видів застави, передбачених іншим законодавством, на які положення цивільного законодавства не поширюються, належать:

  1. податкова застава (ст. 88 Податкового Кодексу України);

  2. виборча застава (ст. 49 Закону «Про вибори президента України», ст. 59 Закону «Про вибори народних депутатів»);

  3. застава як запобіжний захід у кримінальному праві (ст. 1541 Кримінального процесуального кодексу)

  4. морська застава (Міжнародна Конвенція про морські застави та іпотеки 1993  р.).

Не поширюються положення про заставу також на такі форми відносин, як «застава документів» або «грошова застава» як умова користування певними речами або послугами (бібліотеки, пункти прокату, тощо).

Заставу слід відрізняти від суміжних правових інститутів:

1) притримання: при притриманні кредитор підставно володіє майном, яке підлягає передачі боржнику за забезпечуваним зобов'язанням, і здійснює притримання в разі невиконання своїх обов’язків боржником;

2) завдаток: грошова сума передається у власність завдаткоодержувачеві у рахунок належних платежів;

3) майнова неустойка: за змістом закону межа практично стерта (особливо щодо передачі як неустойки індивідуально-визначеного майна (напр., об’єкту нерухомості)). Неустойка не є правом на чужу річ, не обтяжує майно, а неустойка щодо нерухомого майна, за змістом закону, не потребує обов'язкової нотаріальної форми договору. Водночас сплата неустойки (передача предмету неустойки) не призводить до виконання основного зобов'язання і не звільняє боржника від обов'язку виконати в натурі; предмет неустойки надходить у власність кредитора без особливої процедури звернення стягнення;

4) порука – в контексті майнової поруки, по суті є суміжним правовим інститутом, який регулюється за аналогією нормами як про заставу, так і про поруку;

5) відчуження майна у власність: часто законодавець і судова практика однаково підходять до регулювання відносин з передачі права власності і до заставних відносин (наприклад, поширення за аналогією норм про віндикацію майна на відносини застави).
  1   2   3   4   5   6   7   8

Схожі:

Закон України «Про заставу» iconГенеральний директор тов “Альянс”
України «Про охорону праці», Закон України «Про освіту», Закон України «Про обов’язкове державне соціальне страхування, Закон України...
Закон України «Про заставу» icon1 Дана інструкція є нормативним документом в межах відділу освіти
України «Про охорону праці», Закон України «Про освіту», Закон України «Про обов’язкове державне соціальне страхування, Закон України...
Закон України «Про заставу» iconНе : Способи забезпечення виконання зобов’язань. Припинення зобов’язань
Закон України “Про заставу” №2654-xii від 02. 10. 1992 // Українська Інвестиційна Газета 2001, N27 від 03. 07. 2001
Закон України «Про заставу» iconЗакон України «Про інформацію»
Податковий кодекс України : від 02. 12. 2010 р. №2755-vi закон України «Про державний ринковий нагляд І контроль нехарчової продукції»...
Закон України «Про заставу» iconЗакон України "Про туризм"
Закон України "Про страхування": Збірник нормативно-правових актів. Т ужгород, 1999
Закон України «Про заставу» iconЗакон України "Про туризм"
Закон України "Про страхування": Збірник нормативно-правових актів. Т ужгород, 1999
Закон України «Про заставу» iconЗакон України „Про оперативно-розшукову діяльність” (ч ст. 6, ч ч...
План семінарських занять (С. 8) зі студентами 1 року денної форми навчання з дисципліни: Прокурорський нагляд за додержанням законів...
Закон України «Про заставу» iconЗакон України «Про освіту»
Закон України «Про загальну середню освіту» // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – №28
Закон України «Про заставу» iconЗакон україни «Про вищу освіту»
Цей Закон відповідно до Конституції України встановлює засади правового регулювання відносин у системі вищої освіти України
Закон України «Про заставу» iconЛекція з курсу розгляд окремих категорій
Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (надалі – Закон про банкрутство)
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2013
звернутися до адміністрації
mir.zavantag.com
Головна сторінка