План лекції Поняття, предмет І система банківського права. Норми банківського права та їх класифікація




НазваПлан лекції Поняття, предмет І система банківського права. Норми банківського права та їх класифікація
Сторінка1/7
Дата конвертації22.08.2014
Розмір0.78 Mb.
ТипДокументы
mir.zavantag.com > Банк > Документы
  1   2   3   4   5   6   7
Тема 1. Банківське право та банківські правовідносини. Банківська система України, місце Національного банку України в цій системі

План лекції

  1. Поняття, предмет і система банківського права.

  2. Норми банківського права та їх класифікація.

  3. Принципи і джерела банківського права.

  4. Банківські правовідносини: поняття, склад та їх види.

  5. Поняття, функції та структура банківської системи України.

  6. Поняття та види банківських об’єднань.

  7. Правовий статус Національного банку України:

    1. Функції центрального банку згідно з національним законодавством. Банківське регулювання і банківський нагляд.

    2. Керівні органи Національного банку України та їх взаємовідносини з вищими органами держави.

    3. Організаційно-функціональна структура Національного банку України.



  1. Поняття, предмет і система банківського права


Банківське право тісно пов'язане з економіч­ними процесами в державі і застосовується для врегулювання специфічних відносин, що виникають у процесі банківської дія­льності та надання банківських послуг.

Об'єктом регулювання з боку банківського права виступає бан­ківська діяльність.

Банківська діяльність становить собою сукупність різноманітних банківських операцій та послуг, які здійсню­ються виключно банками, і має на меті залучення кредитних ресур­сів в реальний сектор національної економіки. Банківська діяльність - це цілий комплекс операцій: залучення грошових вкладів, розміщен­ня коштів, ведення рахунків та здійснення розрахунків, купівля-продаж монетарних металів та інше.

^ Поняття «банківська діяльність» є ключовим елементом фінансової системи держави і має велике значення для визначення сутності та ролі банківського права.

За ринкових відносин ефективна банківська діяльність регулює грошово-кредитні відносини, сприяє надійності банківської систе­ми, визначаючи таким чином успіхи держави у сфері економіки.

Основу банківської діяльності становлять грошово-кредитні відносини, об'єктом яких є гроші та грошові зобов'язання.

Банків­ська діяльність, як діяльність багатогранна, є формою фінансового, кредитного і валютного регулювання.

Банківська діяльність — це різновид підприємницької діяльності, яка здійснюється банками на професійній основі з метою отримання прибутку.

Держава зацікавлена в жорсткому регулюванні банківської ді­яльності за допомогою якого вона забезпечує виконання своїх завдань і функцій. Ось чому банківська діяльність та банківське пра­во пов’язані так тісно.
Предметом банківського права є суспільні відносини, що вини­кають у процесі банківської діяльності. Ці відносини регулюють принципи організації та діяльності банків, а також порядок надання банківських послуг.

Як відзначає один з відоміших в Україні теоретиків, автор навчального посібника з банківського права , доктор юридичних наук О.П.Орлюк, у юридичній науці вже достатньо довго триває дискусія щодо визначення міс­ця банківського права у правовій системі, віднесення його до комплексної галузі права або до комплексного правового ін­ституту (Див. Орлюк О.П. Банківське право: Навч. посібник.- К.: Юрінком Інтер, 2005. С.16).

^ Ще у 1994 році автор одного з перших російських курсів лекцій з банківського права М. М. Агарков зазначав, що під терміном «банківське право» можна розуміти сукупність юридичних норм, які регулюють організацію та діяльність банків (кредитних установ). На його думку, банківське право в основному становить спе­ціальний розділ торговельного права, присвячений банкам (Див. Агарков М. М. Основи банковского права:Курс лекций. — М., 1994. —С. 12-14.).

Деякі автори відносять банківське право виключно до фі­нансового права, або банківське законодавство — суто до внутрішньогалузевого законодавства, яке є складовою фі­нансового законодавства (Див. Гуревич И.С. Очерки советского банковского права. — Л.: Изд-во ЛГУ,1959. — С.12—14; Поллард А. М., Пассепк Ж. Г., Зллис К. Х.,Депли Ж. П. Банковское право США. — М.: Прогресе, 1992. — С. 5.).

Так,наприклад, Костюченко О.А. провідний фахівець Інституту держави і права НАН України ім.В.М. Корецького є автором підручника з банківського права, затвердженого МОН України для студентів ВНЗ і неодноразово перевиданого, в якому послідовно відстоює думку про те, що ані очевидна предметна єдність норм банківського права, ані їхня комплексність не свідчать про те, що воно є самостійною галуззю єдиної правової системи (хоча в перспективі таке і можливе), що нині банківське право можна визначити як підгалузь фінансового права України, яка спрямована на мобілізацію та розподіл кош­тів з метою забезпечення виконання завдань і функцій держави. При цьому мобілізація й розподіл грошових ресурсів здійснюють­ся у процесі проведення банківських операцій, при кредитуванні, регулюванні розрахункових і валютних операцій та функціону­ванні ринку цінних паперів.

Втім, сьогодні можна констатувати, що подібний підхід не домінує, оскільки очевидно штучно обмежує регулювання сус­пільних відносин, які існують у сфері банківської діяльності, лише набором правових засобів, характерним для фінансового права.

Не заперечуючи величезну роль адміністративно-правових та фінансово-правових норм у складі банківського законодавства, сучасні . у т.ч. українські вчені аргументовано доводять, що це зовсім не при­меншує значення норм цивільного та господарського права, які супроводжують здійснення банківської діяльності.

Слід вказати і на помилковість розуміння банківсько­го права як невідокремленої складової частини цивільного права або тяжіння його до господарського права, як на цьо­му наголошують деякі автори ( Див. Ефимова Л. Г. Банковское право. — С. 4 — 5; Олейник О, М. Основи банковского права: Курс лекций. — М.: Юристь, 1997. — С. 33).

^ Останніми роками все більшого поширення набуває дум­ка про поступову трансформацію банківського права у са­мостійну галузь права (як, зокрема, це сталося із аграрним, інформаційним, житловим, екологічним правом), що має ознаки галузі права другого порядку і поєднує в собі ознаки та методи базових галузей.

Так, на думку українського вченого, доктора юридичних наук, автора теж рекомендованого МОН України навчального посібника « Банківське право» Орлюка О.П. концеп­ція розуміння банківського права як самостійної (комплексної) галузі права, висловлена в роботах багатьох науковців виглядає логічною (Див. Гавальда К., Стуфле Ф. Банковское право: учреждения, счета, операции, услуги. — М., 1996. — С.7; Тосунян Г. А. Банковское дело и банковскоезаконодательство в России: опыт, проблеми, перспективи. — М.: Дело Лтд., 1995. - С. 197-200; Пискотин М. И. Об учебном курсе «Основи банковского права РФ» // Государство и право. — 1996. — № 1. — С. 107—108; Карманов Є.В. Банківське право України: Навч. посібник. — Харків:Консум, 2000. — С. 28; Банківське право України: Навч. посібник / За заг. ред. А. О. Селіванова. - К.: Ін Юре, 2000. - С. 27-29).

Узагальнюючи аргументи вищезазначених науковців, Орлюк О.П. зазначає, що серед чинників, які дають підстави так вважати, вони нази­вають:

  • наявність суспільної потреби та зацікавленості держа­ви в самостійному правовому регулюванні галузі, що зумов­лено особливою значущістю банківської системи для здійс­нення економічної реформи;

  • наявність самостійного предмета правового регулю­вання, зумовленого чітким виокремленням специфіки регу­льованих цією галуззю суспільних відносин;

  • потреба в особливому методі правового регулювання;

  • наявність або потреба в особливих (спеціальних) дже­релах права;

  • конституційне та (або) законодавче закріплення прин­ципів цієї галузі права;

—- наявність специфічної (притаманної лише цій галузі права) системи понять і категорій ( Див.^ Тосунян Г. А., Викулин А. Ю., Зкмалян А. М. Банковское право Российской Федерации: Общая часть: Учебник. — М.: Юристь, 1999.).

Водночас низка дослідників вважають, що поки що не­має підстав говорити про розуміння банківського права як галузі права, а доцільно вивчати і досліджувати його право­вий комплексний інститут (Див. Заверуха І. Б. Банківське право: Посібник. — Львів: Астролябія, 2002. — С. 8-12).

Отже, розглядаючи зазначені вище позиції учасників наукової дискусії, стає очевидним щонайменше одне - складність правового регулювання відносин у сфері банківсь­кої діяльності.

^ З одного боку, банківське право — це сукуп­ність цивільно-правових норм, які регулюють товарно-гро­шові відносини, що з'являються при здійсненні банками та іншими кредитно-фінансовими інститутами, які виконують банківські операції, діяльності у кредитно-банківській сфері.

З іншого — сюди належить сукупність фінансово-правових та адміністративно-правових норм, які забезпечують регулю­вання банківської діяльності та управління державними фі­нансами з боку уповноважених суб'єктів банківської системи.

Водночас, справедливо відмітити й те, що на сьогодні питанню формування цілісної системи банків­ського права не приділяється належна увага, цей процес проходить безсистемно.

^ Наука банківського права тільки формується, а її ме­тодологія, поняттєвий апарат знаходяться на стадії розробки.

Від­сутність теоретичного обгрунтування місця та ролі банківського права в системі суспільних наук впливає на ступінь його доскона­лості та практику застосування.

Існуючі норми банківського права не сприяють стійкості банківської системи і національної валюти, стимулюють монополію банківського бізнесу, не забезпечують захист прав і законних інтересів клієнтів та банків, що особливо гостро проявилося сьогодні під час фінансової кризи.
Банківське право — це система правових норм, що регулю­ють порядок організації та діяльності банків України, їх взаємо­відносини з клієнтами (юридичними та фізичними особами), що обслуговуються банками, а також порядок здійснення банків­ських операцій.
^ Предметом банківського права є суспільні відносини у сфері здійснення банківської діяльності та організації бан­ківської справи.

Чинне законодавство України під банківсь­кою діяльністю розуміє сукупність операцій, які здійсню­ють банківські установи, у тому числі залучення у вигляді вкладів грошових коштів фізичних і юридичних осіб та роз­міщення їх від власного імені, на власних умовах та на влас­ний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізич­них та юридичних осіб.

Якщо предмет банківського права достатньо легко визначити як суспільні відносини, що вини­кають у процесі банківської діяльності і регулюють принципи організації та діяльності банків, а також порядок надання банківських послуг, то метод правового регулювання банківської ді­яльності має досить складну природу:

з одного боку, використову­ється метод владних приписів, що властивий адміністративному та фінансовому праву — інтереси держави представляють органи, наділені нею владними повноваженнями (Кабінет міністрів України, Національ­ний банк України (НБУ). Існують також владні відносини між НБУ і комерційними банками;

з іншого ж боку — для правового регулювання відносин банків з клієнтурою, а також міжбанківських відносин застосовується цивільно-правовий (диспозитивний) метод регулювання суспільних відносин що базуються на юридичній рівності сторін.

Так, Банківському праву властиві обидва вказані методи, оскільки за­вдяки першому держава прямо й безпосередньо регулює поведінку суб'єктів цих відносин, а завдяки другому — лише встановлює межі саморегулювання взаємовідносин суб'єктів

Таким чином, методами правового регулювання банківських відносин є методи, характерні для публічних та приватних галузей права.

Вони поєднують у собі, з одного боку, обов'язковість регулювання з боку держави, видання державних приписів та можливість застосування державного примусу, а з іншо­го — допускають рівність сторін у ряді банківських відносин.

Відповідно, при регулюванні банківських відносин застосо­вують комплекс імперативних та диспозитивних засобів.

Превалювання того чи іншого методу регулювання за­лежить від конкретних правовідносин.

Наприклад, якщо говорити про відносини НБУ та окремих банків із при­воду здійснення банківського нагляду, то переважати­муть імперативні засоби. В організації діяльності само­го центробанку превалюють адміністративно-правові та господарсько-правові методи. У проведенні грошово-кредитної політики - як фінансово-правові, так і цивільно-правові та господарські, залежно від того, який інструмент використовує НБУ. При організації міжбанківських відно­син, учасниками яких виступають банки, застосовують дис­позитивний метод регулювання.

Правові норми, що регулюють банківські відносини, містяться, насамперед, у загальних нормативних актах, і у спеціальних, при­свячених регулюванню виключно банківських відносин.

Це Консти­туція України, закони України, постанови Верховної Ради України, Укази Президента України, постанови Кабінету міністрів України, постанови, положення й інструкції НБУ та Міністерства фінансів України, статути банків тощо.

Система банківського права містить норми, які закріплюють:

  • за­гальні положення банківського права,

  • поняття й структуру банків­ської системи,

  • правовий статус органів, що займаються банківською діяльністю.

Крім того, йдеться і про норми, що регулюють:

  • організа­цію розрахунків,

  • операції з цінними паперами,

  • регулювання креди­тування

  • правила валютних операцій.

Банківське право регулює правові основи розрахунків, виходя­чи з принципу, що всі підприємства, установи й організації різних форм власності зобов'язані зберігати кошти на рахунках у банках і дотримуватися встановленого порядку проведення безготівкових розрахунків.

У законодавстві чітко:

- визначено порядок відкриття ра­хунків у кредитних установах,

- встановлено правові форми розрахун­ків;

- встановлено порядок здійснення розрахунків за цими формами.

Норми банківського права:

  • закріплюють правові основи банків­ського кредитування;

  • визначають правове положення кредитних установ;

  • принципи відносин кредитних установ з одержувачами кредитів за умов по­вернення з дотриманням строкі;

  • регулю­ють валютні відносини України з іноземними державами;

  • ви­значають правила валютних операцій на території України.

Отже, всі правові норми, що регулюють організацію банків­ської системи і проведення банківських операцій, у своїй сукупності формують визначений комплекс норм і мають предметну єдність.

Крім того, норми банківського права включають норми інших галузей національного права.

Банківське право регулює, в першу чергу, майнові відносини, що ви­никають у сфері кредитування і проведенні розрахунків, і тим са­мим тісно пов'язане з цивільним правом. Норми цивільного права регулюють товарно-грошові відносини, що складаються при здій­сненні банківських операцій банками та іншими фінансовими інсти­тутами, або ж при застосуванні застави у кредитних правовідноси­нах. Наприклад, у договорах банківського рахунка та кредитного договору нормами цивільного права регулюються такі питання, як укладення цих договорів, зміст прав та обов'язків сторін, заставне забезпечення, ряд розрахунко­вих і кредитних санкцій, відповідальність сторін за неналежне ви­конання своїх обов'язків. Крім того, комерційні банки, будучи суб'єктами господарської діяльності, здійснюють на договірних умовах кредитно-розрахункове, касове та інше банківське обслуго­вування підприємств, установ, організацій і громадян, у своїй ді­яльності керуються також нормами цивільного права.

Адміністративне право визначає принципи організації та дія­льності органів виконавчої влади (Кабінету Міністрів України, ІІІІУ тощо), повноваження цих органів у сфері кредитування, орга­нізації розрахунків і валютних операцій, обігу цінних паперів. Норми адміністративного права регулюють управління кредит­ною системою і визначають основи побудови банківської системи в країні.

В конституційному праві закріплено загальні принципи і положення стосовно банківської діяльності держави. Особливо великого значення набувають норми конституційного права, що встановлюють компетенцію органів законодавчої і вико­навчої влади у сфері кредитно-грошової політики та обігу держав­них цінних паперів. На­приклад, у ст. 99 Конституції України зазначається, що забезпечен­ня стабільності грошової одиниці є основною функцією центрально­го банку держави — НБУ.

Суспільні відносини, що становлять предмет банківського права, здійснюються через відповідну систему. Численні та різноманітні норми й інститу­ти банківського права взаємопов'язані та узгоджені.
  1   2   3   4   5   6   7

Схожі:

План лекції Поняття, предмет І система банківського права. Норми банківського права та їх класифікація iconПредмет І метод банківського права § Поняття банків. Передумови зародження...
Нагляд нбу за діяльністю комерційних банків та заходи впливу за порушення банківського законодавства
План лекції Поняття, предмет І система банківського права. Норми банківського права та їх класифікація iconПлан лекції (навчальні питання): Поняття житлового права. Принципи,...
У широкому розумінні житлове право – це комплексна галузь, в якій об’єднані норми І правові інститути цивільного, адміністративного...
План лекції Поняття, предмет І система банківського права. Норми банківського права та їх класифікація iconПлан лекції (навчальні питання): Поняття житлового права. Принципи,...
У широкому розумінні житлове право – це комплексна галузь, в якій об’єднані норми І правові інститути цивільного, адміністративного...
План лекції Поняття, предмет І система банківського права. Норми банківського права та їх класифікація iconМетоди банківського кредитування
Метод банківського кредитування це спосіб та процедура надання банківського кредиту
План лекції Поняття, предмет І система банківського права. Норми банківського права та їх класифікація icon1. поняття, предмет, метод І система конституційного права зарубіжних країн
Норми К. П., які регул відносини виконавчо-розпорядчої влади – основа адм.І фін права
План лекції Поняття, предмет І система банківського права. Норми банківського права та їх класифікація iconФорма навчання денна
Поняття, предмет та система міжнародного публічного права. Норми, джерела та кодифікація міжнародного публічного права. Основні принципи...
План лекції Поняття, предмет І система банківського права. Норми банківського права та їх класифікація iconТема поняття, предмет, метод І система адміністративного права
Поняття адміністративного права. Співвідношення адмі­ністративного права з іншими галузями права
План лекції Поняття, предмет І система банківського права. Норми банківського права та їх класифікація icon1. Поняття цивільного права як галузі права, його предмет, метод, джерела
Майнові й особисті немайнові відносини, врегульовані нормами цивільного права. Метод цивільно-правового регулювання суспільних відносин....
План лекції Поняття, предмет І система банківського права. Норми банківського права та їх класифікація iconПитання до заліку з Банківського права
Види та порівняльна характеристика організаційно-правових норм комерційних банків
План лекції Поняття, предмет І система банківського права. Норми банківського права та їх класифікація iconСемінарське заняття № Конституційне право України: поняття, система, принципи
Система галузі конституційного права України. Принципи конституційного права. Конституційно-правові норми та інститути
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2013
звернутися до адміністрації
mir.zavantag.com
Головна сторінка