Поняття «економіка» складається з двох грецьких слів "ойкос" (дім, господарство) та "номос" (знаю, закон, правило) І дослівно означає "мистецтво ведення




Скачати 75.91 Kb.
НазваПоняття «економіка» складається з двох грецьких слів "ойкос" (дім, господарство) та "номос" (знаю, закон, правило) І дослівно означає "мистецтво ведення
Дата конвертації11.02.2014
Розмір75.91 Kb.
ТипЗакон
mir.zavantag.com > Банк > Закон
Поняття «економіка» складається з двох грецьких слів — "ойкос" (дім, господарство) та "номос" (знаю, закон, правило) — і дослівно означає "мистецтво ведення домашнього господарства" або "управління домашнім господарством". Інший давньогрецький філософ Аристотель (384—322 pp. до н.е.) в науці про багатство (економіці) вирізняв "економію" (або сукупність споживних вартостей) і "хремастику" (мистецтво робити гроші, збагачуватись).

Економіка — економічні відносини між людьми у процесі їх господарської діяльності, закони такої діяльності та еволюції економічних систем у межах світового господарства або окремих країн та регіонів.

Існують три основних рівні економіки:

  • мікроекономіка (розкриває господарську діяльність окремих економічних суб'єктів — підприємств, фірм, домогосподарств, галузей тощо);

  • макроекономіка (розкриває господарську діяльність в межах держави в особі кабінету міністрів, центрального банку, центральних і місцевих органів влади та ін.);

  • світова економіка та її окремі регіони (висвітлює взаємодію національних господарств, господарську діяльність наднаціональних органів, наприклад Кабінету Міністрів Європейського Союзу, куди входять 15 країн Західної Європи).

Іншими суб'єктами (тобто діючими особами) економічних відносин є фізичні (підприємець, менеджер, найманий працівник, фермер, банкір та ін.) та юридичні (підприємства, фірми, акціонерні компанії, банки, страхові компанії, пенсійні фонди тощо) особи.

Отже, економічна теорія вивчає суспільні відносини між людьми у процесі їх господарської діяльності, в процесі виробництва, обміну, розподілу та споживання продуктів та послуг.
^ ОСНОВНІ ЕТАПИ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ

Перші висловлювання про економіку як науку з'явилися понад два тисячоліття тому. На початку нової ери виникає християнство, яке проголосило навіть найпростішу працю необхідною і святою справою. Так, апостол Павло стверджував, що той, хто не хоче трудитися, не повинен й їсти.

Меркантилізм. Першою школою політичної економії був меркантилізм, який отримав свою назву від італійського слова "мерканте" — торговець, купець. Це зумовлено тим, що капіталістичні економічні відносини почали формуватися насамперед у торгівлі. Найвидатнішим представником меркантилізму був французький учений А. Монкретьєн (1575— 1621). Меркантилісти відображали переважно інтереси торговельної буржуазії. Вони першими поставили питання про причину багатства, проте ототожнювали його з грошима, а джерелом багатства вважали сферу обігу, яку назвали предметом політичної економії. Відстоювали ідею протекціонізму (захисту вітчизняного ринку), виступали за втручання держави в економіку.

Наприкінці XVI — на початку XVII ст. такі погляди почали суперечити інтересам промислової буржуазії значною мірою перестали відповідати реаліям дійсності, тому на зміну меркантилізму приходить класична політична економія, що є другим етапом у розвитку економічної теорії.

^ Класична політекономія. Найвидатнішими представниками класичної політекономії були англійські економісти А. Сміт (1723-1790) і Д. Рікардо (1772-1823). Основою переходу до неї було те, що капітал із сфери обігу інтенсивно проникає у сферу виробництва. Класики політичної економії стверджували, що джерелом багатства є не обмін, а вся сфера матеріального виробництва. Тим самим вони започаткували теорію трудової вартості, згідно з якою людська діяльність у виробничій сфері є джерелом багатства. Тому предметом економічної теорії вважали відносини між людьми у цій сфері. Класична політична економія вперше поставила проблему економічних законів: їх об'єктивного характеру, необхідності використання у господарській практиці та політиці. Так, Д.Рікардо єдиним джерелом вартості він вважав працю робітника, яка лежить в основі доходів інших класів. Оскільки Англія на той період була найрозвинутішою країною світу, класики політичної економії виступали проти політики протекціонізму, за вільну конкуренцію. Зміцнілій буржуазії непотрібне було активне втручання держави в економіку, тому А. Сміт і Д. Рікардо виступали за державу, здебільшого як "нічного сторожа" — захисника приватної власності, вільної конкуренції, суб'єкта, що створює загальні умови виробництва (розвиває освіту, будує дороги тощо).

^ Марксистська політекономія. Наступний етап розвитку економічної теорії пов'язаний з іменами К. Маркса (1818—1883) та Ф. Енгельса (1820—1895). Основною заслугою економічних поглядів К. Маркса було вчення про двоїстий характер праці, додаткову вартість, обґрунтування законів розвитку капіталістичного способу виробництва і насамперед основного економічного закону. Він визначив предметом дослідження капіталістичний спосіб виробництва і відповідні йому відносини виробництва та обміну, обґрунтував історично перехідний характер даного ладу, сутність абсолютної ренти та ін. Проте при з'ясуванні особливостей дії закону єдності та боротьби суперечностей за капіталізму акцентував увагу лише на боротьбі, на необхідності знищення класу буржуазії (значною мірою це було виправдано умовами тогочасного етапу розвитку капіталізму), недооцінював роль приватної власності, гіпертрофовано розглядав роль державної власності. Багато ідей К.Маркса догматично тлумачилися верхівкою партійного, державного та радянського апаратів.

Його послідовник Ф.Енгельс першим визначив предмет політичної економії як науку, що вивчає закони, які управляють виробництвом і обміном матеріальних благ.

^ Сучасна економічна теорія. Основними напрямами сучасної економічної думки, яка сформувалася наприкінці XIX — на початку XX ст., є: 1) неокласичний; 2) кейнсіанський; 3) інституційно-соціологічний; 4) марксистський.

^ Неокласичний напрям сформувався у протистоянні з марксизмом ще у 70-ті роки XIX ст. і відстоює ідею мінімального, опосередкованого втручання держави в економіку. Зокрема, теорії трудової вартості (визначення вартості товару суспільно необхідними витратами) протиставлялася концепція "граничної корисності" (коли вартість товару визначається суб'єктивно споживачем і зумовлена корисністю граничного (останнього) екземпляра, який задовольняє найменш значущу (граничну) потребу в ньому, а отже враховує корисний ефект товарів і послуг). Англійський економіст А. Маршалл (1842—1924) і український учений М. Туган-Барановський (1865—1919) справедливо стверджували, що ці два підходи слід об'єднати.

Нині неокласичний напрям представлений двома теоріями — монетаризмом і неолібералізмом. Найвідоміший представник монетаризму американський економіст М. Фрідмен (народився у 1912) стверджує, що державне регулювання економіки повинно обмежуватися контролем над грошовою масою, кількістю грошей в обігу. Неоліберальна теорія (представником якої є передусім австрійський економіст Ф.-А. фон Хаєк — 1899—1992) відстоює принципи вільної ринкової економіки (вільної конкуренції, вільного ціноутворення та ін.), виступає проти моделі змішаної економіки, в якій оптимально поєднуються державні та ринкові важелі регулювання економіки, державна, колективна й приватна форми власності.

^ Кейнсіанський напрям отримав назву від імені англійського економіста Дж. Кейнса (1883—1946), який стверджував, що без активного втручання держави в економіку капіталістичний лад не може існувати. Він обґрунтував необхідність державного регулювання сукупного попиту і сукупної пропозиції за допомогою фінансово-кредитних важелів, зокрема — збільшення державних інвестицій, зниження відсоткової ставки під час кризи тощо. Сучасних послідовників Кейнса називають посткейнсіанцями. Вони виступають за активізацію процесів перерозподілу національного доходу, збільшення соціальних виплат, за довгострокове регулювання економіки у формі національного планування та інші ідеї. Окремі теоретичні положення запозичені Кейнсом із економічного вчення К. Маркса.

Інституційно-соціальний напрям, або інституціоналізм (лат. institutum — установа) стверджує думку, що у процесі розвитку суспільства здійснюється природний відбір інститутів, система яких утворює своєрідну культуру і визначає тип цивілізації. Інститутами за сучасних умов вважають корпорації, державу, профспілки та ін., а вирішальними факторами розвитку — техніку, науково-технічний прогрес. Засновник інституціоналізму американський економіст Т. Веблен (1857—1929) звинувачував підприємців у надмірному прагненні до наживи, до придушення ними конкуренції, обмеження випуску товарів та ін.

Сучасні представники інституціоналізму американські вчені Г. Мінз (1896—1982), Дж. Гелбрейт (народився у 1908) та інші вважають, що в корпорації відбувається відокремлення власності від процесу її управління, а отже — від влади (остання нібито належить лише найманим менеджерам, але не капіталістам, які зосередили у своїх руках власність). Найбільш прогресивними ідеями інституціоналістів є ствердження необхідності участі трудящих у розподілі власності та управлінні виробництвом, надання їм соціальних гарантій, а влади — гуманітарній інтелігенції.

Марксистський напрям ґрунтується на позитивних сторонах економічного вчення К. Маркса (окремі з них названі вище).

^ ЗНАЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ
Значення економічної теорії для окремої людини:

Знання економічної теорії допомагає людині обрати спосіб раціонального використання своїх доходів, їх збереження від інфляційного знецінення, від можливої втрати частини з них у процесі придбання акцій, вкладання у різні фонди, правильної сплати податків тощо; правильно» обрати професію, завчасно здійснювати перекваліфікацію, отримувати додаткову освіту, навчатись управляти окремими ланками виробничого процесу на підприємстві та власністю, паралельно влаштовуватись на іншу роботу (так звана подвійна зайнятість), формувати економічне та екологічне мислення та ін.; оволодіти професією підприємця, що передбачає знання основних її рис, критичне осмислення своїх здібностей, уміння приймати виважені управлінські рішення, йти на виправданий ризик, вступати у ділові контакти з іншими бізнесменами, передбачати можливі зміни кон'юнктури, правильно будувати свої стосунки з підлеглими, представниками влади тощо.

^ Значення економічної теорії для всіх людей:

вона досліджує економічні закони, механізм їх дії, а такі знання визначають економічну політику уряду. Економічна політика означає комплекс наукових ідей і положень, довго-, середньо- і короткотермінових завдань, цілеспрямованих дій з керівництва народним господарством. Наприклад, знання сутності закону грошового обігу є передумовою проведення правильної грошової політики, випуску в обіг такої кількості грошей, яка не спричиняє інфляцію. Знання закону вартості є невід'ємною умовою науково обґрунтованої цінової політики. Порушення вимог дії економічних законів зумовлює нестабільність економічної системи, гальмування темпів економічного зростання, зниження життєвого рівня населення. Знання економічної теорії допомагає у виробленні наукових основ управління народним господарством, обґрунтуванні доцільності переходу до інших форм власності та ін. З цією метою вивчають прогресивний досвід розвинутих країн світу і розробляють рекомендації по його використанню;

вона опосередковано впливає на практику господарювання як окремого підприємства, так і національної економіки загалом. Будучи основою майже 50 економічних дисциплін, економічна теорія служить засобом пізнання економічних явищ і процесів;

вона також покликана виробляти новий тип економічного мислення, яке дає змогу швидко знаходити оптимальні варіанти розвитку підприємства, галузі, раціонально використовувати ресурси тощо;

вона науково пояснює такі явища, як багатство і бідність (чому, зокрема, при чотирикратному перевищенні виробництва продовольства щодо нормальних потреб людей у світі щорічно помирає від голоду майже 40 млн. осіб), масове безробіття при значному недовантаженні виробничих потужностей, інфляція, кризи, шляхи подальшого розвитку світової цивілізації та ін.

Схожі:

Поняття «економіка» складається з двох грецьких слів \"ойкос\" (дім, господарство) та \"номос\" (знаю, закон, правило) І дослівно означає \"мистецтво ведення iconПоняття «економіка» складається з двох грецьких слів "ойкос" (дім,...
Аристотель (384—322 pp до н е.) в науці про багатство (економіці) вирізняв "економію" (або сукупність споживних вартостей) І "хремастику"...
Поняття «економіка» складається з двох грецьких слів \"ойкос\" (дім, господарство) та \"номос\" (знаю, закон, правило) І дослівно означає \"мистецтво ведення iconОснови економічної теорії
У перекладі з грецької мови економіка означає мистецтво ведення домашнього господарства («oikos» — дім, домашнє господарство; «nomos»...
Поняття «економіка» складається з двох грецьких слів \"ойкос\" (дім, господарство) та \"номос\" (знаю, закон, правило) І дослівно означає \"мистецтво ведення iconПредмет І метод політичної економії
Економіка" – ємкісне поняття І явище, походить від двох грецьких слів "ойко" І "номос". Цей термін вперше застосував Аристотель у...
Поняття «економіка» складається з двох грецьких слів \"ойкос\" (дім, господарство) та \"номос\" (знаю, закон, правило) І дослівно означає \"мистецтво ведення iconЕкономічна теорія: предмет, методи, функції
Ксенофонт пропонує категорію : 1 економія, яка скл з 2 ч.: ойкос-дім, а номос – закон
Поняття «економіка» складається з двох грецьких слів \"ойкос\" (дім, господарство) та \"номос\" (знаю, закон, правило) І дослівно означає \"мистецтво ведення iconЕкономічна теорія
Економіка в перекладі з грецького мистецтво ведення народного господарства. В сучасних умовах представлена як багатозначне поняття,...
Поняття «економіка» складається з двох грецьких слів \"ойкос\" (дім, господарство) та \"номос\" (знаю, закон, правило) І дослівно означає \"мистецтво ведення iconЕкономічна теорія, її предмет, методи та функції
Економіка (в перекладі з грецької «мистецтво ведення народного господарства») в сучасних умовах представлена як багатозначне поняття....
Поняття «економіка» складається з двох грецьких слів \"ойкос\" (дім, господарство) та \"номос\" (знаю, закон, правило) І дослівно означає \"мистецтво ведення iconПоняття «психологія» походить від грецьких слів,що означає знання...
Юридична психологія- науково-практична дисципліна, що вивчає факти, закономірності І механізми людської психіки у сфері правових...
Поняття «економіка» складається з двох грецьких слів \"ойкос\" (дім, господарство) та \"номос\" (знаю, закон, правило) І дослівно означає \"мистецтво ведення iconДипломного проекту проекту проставляється на обкладинці І титульному аркуші
Якщо заголовок складається з двох І більше речень, їх розділяють крапкою. Перенесення слів у заголовку розділів не допускається
Поняття «економіка» складається з двох грецьких слів \"ойкос\" (дім, господарство) та \"номос\" (знаю, закон, правило) І дослівно означає \"мистецтво ведення icon1. Світогляд, його сутність І структура. Історичні типи світогляду
Термін «філософія» походить від грецьких слів “phileo” – люблю І “sophia” – мудрість, що означає любов до мудрості, любомудріє. Не...
Поняття «економіка» складається з двох грецьких слів \"ойкос\" (дім, господарство) та \"номос\" (знаю, закон, правило) І дослівно означає \"мистецтво ведення icon1. Поняття та види операцій комерційних банків
Комерційні банки, як правило, розглядаються у двох аспектах широкому та вузькому
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2013
звернутися до адміністрації
mir.zavantag.com
Головна сторінка