Актуальність даної теми полягає в тому що забезпечення виконання зобов’язання з давніх часів І до наших днів було І залишається одним з основних інститутів




Скачати 393.15 Kb.
НазваАктуальність даної теми полягає в тому що забезпечення виконання зобов’язання з давніх часів І до наших днів було І залишається одним з основних інститутів
Сторінка1/3
Дата конвертації22.11.2013
Розмір393.15 Kb.
ТипДокументы
mir.zavantag.com > Банк > Документы
  1   2   3





Вступ

Актуальність даної теми полягає в тому що забезпечення виконання зобов’язання з давніх часів і до наших днів було і залишається одним з основних інститутів зобов’язального права. Практично в кожному господарсько-правовому договорі зустрічаємо положення про неустойку, яку навіть називали «царицею» серед способів забезпечення виконання зобов’язань [1]

З огляду на загальну поширеність і значення інституту забезпечення виконання зобов’язання його функцію в цивільному обороті можна порівняти з функцією машинного масла в двигуні внутрішнього згорання.

Відтак, видається корисним проаналізувати різні способів забезпечення виконання зобов’язання в нашому законодавстві . Зокрема, в цій роботі я висвітлюю характерні особливості різних способів виконання зобов’язань: неустойка, порука, гарантія, застава, завдаток, притримання. Отже, буде даний докладний аналіз, висвітлюватиметься характеристика, основні елементи і особливості виконання зюобов’язань і їх способів в цивільному праві української держави.. Сучасний стан забезпечення виконання зобов’язання в українському праві буде проаналізовано з особливою увагою до судової практики, яка дає багатий практичний матеріал.

Об’єктом дослідження є цивільне законодавство, закони, нормативні акти, що стосуватимуться виконанню зобов’язань і способів їх забезпечення.

Предметом даного дослідження є є суспільні відносини, що виникають у сфері забезпечення виконання зобов’язань, особливості та закономірності механізму функціонування, що полягає у забезпеченні виконання зобов’язань.

Метою курсової роботи є охарактеризувати і проаналізувати різні способи забезпечення виконання зобов’язань у цивільному праві України.

Мета роботи передбачає виконання таких завдань:

- дати характеристику поняттю виконання зобов’язань та його принципів;

- визначити суб’єктів виконання зобов’язань;

- визначити місце, час і спосіб виконання зобов’язань;

- проаналізувати виконання часткового і солідарного зобов’ язань;

- охарактеризувати і проаналізувати зобов’язально – правові способи забезпечення виконання зобов’язань:

Розділ 1. Виконання зобов’язань.

1.1. Поняття та принципи виконання зобов’язання.

Під виконанням зобов'язань розуміють здійснення кредитором і боржником дій по вчиненню прав та обов'язків, що випливають із зобов'язання. Так, виконанням договірного зобов'язання купівлі-продажу слід розглядати одночасно передачу речі продавцем у власність покупця і прийняття цієї речі покупцем, а також виплату обумовленої договором суми (ціни речі) покупцем і прийняття цієї суми продавцем.

За своєю юридичною природою дії по виконанню зобов'язання є нічим іншим, як правочином, оскільки вони спрямовані на припинення зобов'язань. Саме тому до цих дій по виконанню застосовуються ті самі правила, що регулюють вчинення правочинів.[16]

Характеризуючи поняття зобов'язання, передусім слід відзначити, що зобов'язання — це цивільні правовідносини. Зміст будь-яких цивільних правовідносин включає в себе суб'єктивне право (в зобов'язальних правовідносинах — це право вимоги) і відповідний йому обов'язок, або, іншими словами, права та обов'язки на стороні кожного учасника правовідносин (наприклад, права та обов'язки продавця і покупця, підрядчика і замовника). Характер суспільних відносин, на регулювання яких спрямовуються зобов'язання, є досить широким. Форми зобов'язань набувають і нормальні відносини між суб'єктами цивільного права, які пов'язані з реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг та ін., а також відносини, що виникають внаслідок ненормальних, недозволених дій (наприклад, заподіяння шкоди, безпідставне придбання або збереження майна).

Виконання зобов’язання – це здійснення його суб’єктами взаємообумовлених зустрічних дій або утримання від них, які проявляються у реалізації кредитором своїх прав і виконанні боржником покладених на нього обов’язків, зокрема щодо: передання майна, виконання робіт, надання послуг, сплати грошей тощо.[14]

Виконання цивільного зобов’язання підпорядковується певним основним положенням, що закріплені в актах цивільного законодавства. Ці основні положення називаються принципами виконання зобов’язання або загальними умовами виконання.

У Цивільному кодексі України встановлено принципи:

- «належного» виконання;

- «реального» виконання;

- «стабільності» виконання зобов’язання. [15]

принципи реального і належного виконання традиційно розглядалися як основні цивільно-правові засади виконання зобов'язання'.

Однак єдиної думки щодо співвідношення цих принципів у літературі не склалося.

Так, одні автори вважали, що реальне виконання — складова належного виконання. Належне виконання є поняттям більш загальним, а реальне виконання — одна з окремих вимог, яка входить до змісту належного виконання.

Іншу позицію з цього питання займав А.В. Венедиктов, який навпаки вважав, що належне виконання — це складова реального виконання. На його думку, реальне виконання договірних зобов'язань охоплює належне виконання всіх якісних та кількісних показників: не тільки своєчасну передачу всієї кількості передбаченої договором продукції, а й передачу її в обумовленому асортименті відповідно до затверджених стандартів та технічних умов, у комплексному вигляді, а також своєчасне поповнення недостач у деяких партіях, негайне виправлення допущених недоліків або заміну недоброякісної продукції.

О.С. Иоффе взагалі надавав принципу реального виконання значення загального. Зверталася особлива увага на те, що на етапі нормального розвитку зобов'язання реальне виконання передбачає і належне виконання, а після порушення боржником зобов'язання — виконання у натурі.

Найбільш прийнятною в цьому питанні є позиція M.I. Брагінського, який зауважив, що реальне та належне виконання — це різноплощинні явища. У першому виявляється сутність виконання як вчинення певної дії, у другому ~ якісна характеристика дії (або утримання від дії). Перевіряючи, чи виконав боржник зобов'язання, вирішуються два самостійні за значенням питання: чи вчинила особа дію, яка є об'єктом відповідних правовідносин (тобто чи дотримана вимога реального виконання), а також яким чином ця дія вчинена (чи дотримана вимога належного виконання.

З розвитком ринкових засад в економіці принцип реального виконання зобов'язання, який набував особливого значення для господарських договорів, певною мірою втратив своє первісне значення. Це пов'язано з тим, що сплата кредиторові збитків, які виникли через невиконання зобов'язання в натурі боржником, в умовах ринкової економіки може задовольнити інтерес у певному обсязі. За таких обставин проект ЦК України виходить з того, що в умовах ринкової економіки його роль поступово зменшуватиметься

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. [2]

Принцип належного виконання, як правило, передбачає виконання зобов’язання:

1) належними сторонами

2) щодо належного предмету;

3) належним способом;

4) у належні строки (терміни):

5) у належному місці.

Принцип «реального» виконання встановлено у ст. 622 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст. 622 боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, задані порушенням зобов’язання, не звільняється від обов’язку виконати зобов’язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Боржник звільняється від виконання зобов’язання в натурі у разі:

відмови кредитора від прийняття виконання, яке внаслідок прострочення втратило для нього інтерес;

передання кредиторові відступного;

відмови кредитора від договору.

Принцип «стабільності» зобов’язання полягає у недопустимості односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторни та забезпечення загальногосподарського інтересу.[3]

На цій підставі прийнято виділяти принципи «взаємного сприяння» та «економічності» при виконанні господарських зобов’язань.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Досить широким є і коло можливих учасників зобов'язальних відносин. Зобов'язання можуть виникати:

а) між юридичними особами;

б) між юридичними та фізичними особами;

в) між фізичними особами.

^ 1.2. Суб'єкти виконання зобов'язання

Виконання зобов’язання здебільшого фокусовано на його предметі, об’єкті та суб’єктах. Нерідко предмет і об’єкт виконання зобов’язання, особливо договірного змішується. Так під об’єктом виконання в цивілістиці здебільше розуміють ті дії, котрі повинен учинити боржник на користь кредитора або ті дії, які сторони зобов’язання повинні учинити одна на користь іншої. Предметом зобов’язання є річ, робота чи послуга. Так О.С. Йоффе підкреслював, що якщо це зв’язано з передачею якого небудь майна то загальним поняттям предмета виконання охоплюється це майно. Інші безпосередньо предметом виконання прямо називають ту річ, роботу або послугу які боржник повинен передати або учинити на користь кредитора, чи все те, з приводу чого боржник повинен учинити ті дії, які від нього вимагає кредитор.

^ Суб’єктом виконання зобов’язання є, перш за все, боржник та кредитор. Проте у подальшому в договірних зобов’язаннях вони персоніфікуються, що забезпечує символьність цивілістичних категорій та чітке уявлення фахівця, чи навіть пересічної людини, про правове становище такого суб’єкта. Наприклад, продавець – той, хто продає товари – передає їх у власність іншої особи (покупця) за гроші. Дарувальник – особа, яка безкоштовно передає речі у власність іншої особи.

В залежності від встановлених законом вимог щодо сторін зобов’язання виявити ряд їх груп:

  1. загально правові – для них потрібно лише наявність дієздатності, достатньої для вступу у такі зобов’язання і можливість мати за ними суб’єктивні права та юридичні обов’язки. Так стороною у дрібному побутовому правочині (договорі) може бути й частково дієздатна особа.;

  2. спеціальні для яких потрібно мати спеціальний правовий статус: підприємницькі зобов’язання виникають лише за участі особливого суб’єкта права – зареєстрованого у встановленому порядку підприємця. Кредитором за кредитними договорами можуть бути комерційні банки, товариства взаємного кредитування та страхове компанії.

  3. персоніфіковані – мають особливу кваліфікацію, допуски та можливість бути стороною в даному зобов’язанні. Так, брокер, що має разовий пропуск у певне біржове місце (яму) може стати стороною представницьких відносин лише на день дії пропуску та певний вид біржових угод.

За підставами їх виникнення можна виділити такі сторони зобов’язання:

    • договірні – ті, що вступили у зобов’язання виключно на підставі договору як домовленості з іншою стороною;

    • правочинні – які стали стороною в зобов’язання на підстві учиненого правочину. Якщо спадкоємець учинив правичин з прийняття заповідального відказу, то в силу заповіту він зобов’язаний учинити на користь вигодонабувача певні дії зобов’язального характеру;

    • законні стають ними в силу безпосередньої вказівки закону;

    • судові – залучені до зобов’язання на підставі ухвали суду. Наприклад відповідно до ЗУ “Про друковані засоби масової інформації” відповідачами у справах про відшкодування моральної шкоди є засіб друкованої інформації та особа, що помістила в ньому публікацію, яка порушую недоторканність честі, гідності та ділової репутації. Якщо позивач звернеться тільки до ЗМІ то суд вправі за своєю ініціативою залучити до справи автора публікації.[4]

Можна виділяти сторін зобов’язання за видом зобов’язань, сферою та іншими критеріями. Разом з тим є загальні критерії оцінки правового становища сторін зобов’язання на яких й зупинимо свою увагу.

Варто зауважити, що засоби стимулювання до виконання зобов’язань боржника і реалізації прав кредитора – різні. Це пояснюється загальними правилами здійснення цивільних прав: вільно, на власний розсуд (ст.12 ЦКУ). В той же час для того необхідне хоча б сприяння зі сторони кредитора. Так, якщо обдарований не прийме дар то для нього правові наслідки задля яких учинив дарунок дарувальник не настане.

Активність боржника при виконання зобов’язання гарантується можливими негативними наслідками для нього (притягненням до цивільно-правової відповідальності), а в передбачених законом випадках примусом. Такий висновок знову є таки слідує із легального визначення зобов’язання, де підкреслюється що саме боржник повинен вчинити на користь кредитора певну дію (ст. 509 ЦКУ). Напроти до кредитора таких наслідків застосувати не можна й заставити його набути прав не можна. Так у наведеному вище випадку обдарований не може бути примушений до прийняття дарунку. [17]

Саме боржник є носієм пасивного в забезпеченого відповідними правовими засобами виконання зобов’язання. Кредитор – активна сторона. Проте якщо буквально тлумачити ст. 527 ЦКУ то ми повинні б прийти до висновку:

1. боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок. В той же час кредитору більш важливо не хто, а як буде виконано зобов’язання. Тому закон допускає заміну боржника на іншу особу, правонаступництво. Для зобов’язань особистого характеру (зв’язаних з особистістю боржника) альтернатива не допускається. Це стосується договорів літературного та художнього замовлення, вважаємо модельного пошиття, ремонту, лікарняного обслуговування тощо. Обов’язок особистого виконання зобов’язання боржником або конкретною особою-працівником боржника може випливати із суті зобов’язання або домовленості. Таким чином особисте виконання зобов’язання боржником проводиться у випадках коли це:

    • безпосередньо вказано законом;

    • встановлено угодою сторін;

    • випливає із суті зобов’язань.

Відповідно до ч.2 ст. 527 ЦКУ кожна із сторін у зобов’язанні має право вимагати доказів того, що обов’язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред’явлення такої вимоги. Доказовий бік виконання зобов’язання має правове значення:

    • для легалізації речей, які обмежені у цивільному обігу;

    • для забезпечення прав споживачів в разі передачі їх товару неналежної якості тощо;

    • для послідуючих реєстраційних процедур, наприклад реєстрації нерухомості. Так для реєстрації автомобіля у МРЕО необхідний документ, який свідчить про правомірність володіння автомобілем: договір купівлі-продажу, договір дарування, договір оренди, свідоцтво про спадкування, виграшне свідоцтво тощо;

    • для балансових проводок майна юридичних осіб;

    • для забезпечення безготівкових розрахунків;

    • для підтвердження легальності наявності даного майна наприклад у суб’єктів торгівлі;

    • для мети митного оформлення товарів при зовнішньоекономічній торгівлі. Так відповідно до Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України від 28 серпня 2003р. № 1375 для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України декларант повинен подати такі документи: угоду (контракт) на підставі якої здійснюється поставка товарів та додатки до неї; рахунок-фактуру (інвойс і банківські платіжні документи, рахунок-проформу а також інші платіжні та бухгалтерські документи; угоду про перевезення, транспортні та страхову документи; рахунки про сплату наданих транспортно-експедиційних послуг; пакувальні листи; ліцензії на вивезення/ввезення товарів; сертифікат походження товару, сертифікат якості, сертифікат безпеки;

    • в інших передбачених законом випадках.

2. кредитор відповідно зобов’язаний прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлене договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту. Так відповідно до ст. 689 ЦКУ покупець зобов’язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Але в подальшому зобов’язальне право виходить із диспозитивності якщо кредитор не прийме виконане він втрачає право на нього. В ряді випадків кредитор повинен теж виконувати активні дії:

    • коли він є боржником за зустрічним зобов’язанням;

    • коли законом встановлено необхідність учинення ним активних дій (видання відповідного документу), чи учинення інших дій. Так згідно ч.2 ст. 527 ЦКУ покупець зобов’язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлене договором або актами цивільного законодавства. Часто це стосується персоніфікації суб’єкта, тобто сповіщення своєї фамілії, імені та по батькові;

    • коли настання прав зв’язується із необхідністю реєстрації чи самого правочину чи його об’єкта;

    • в інших випадках.

До суб’єктів зобов’язання відноситься й третя особа. Вона може бути на боці кредитора та на боці боржника і приймати участь в зобов’язанні в силу договору, одностороннього правочину, забезпечувального належне виконання зобов’язання його способу.
  1   2   3

Схожі:

Актуальність даної теми полягає в тому що забезпечення виконання зобов’язання з давніх часів І до наших днів було І залишається одним з основних інститутів icon■■■■■■■ § Поняття І загальні умови виконання зобов’язання Виконання зобов’язання
Виконання зобов’язання як правомірна дія, що спрямована на припинення зобов’язання, по своїй суті є правочином. Внаслідок цього на...
Актуальність даної теми полягає в тому що забезпечення виконання зобов’язання з давніх часів І до наших днів було І залишається одним з основних інститутів iconКурс III семестр VI змістовний модуль Зобов’язальне право. Тема Зобов'язальне...
Тема Зобов'язальне право І зобов'язання. Забезпечення виконання зобов'язання. ( 4 години)
Актуальність даної теми полягає в тому що забезпечення виконання зобов’язання з давніх часів І до наших днів було І залишається одним з основних інститутів iconВиконання зобов’язання
Виконання зобов’язання як правомірна дія, що спрямована на припинення зобов’язання, по своїй суті є правочином. Внаслідок цього на...
Актуальність даної теми полягає в тому що забезпечення виконання зобов’язання з давніх часів І до наших днів було І залишається одним з основних інститутів icon2. забезпечення виконання зобов’язань
Неустойка як спосіб забезпечення виконання зобов’язання. Форми та види неустойки
Актуальність даної теми полягає в тому що забезпечення виконання зобов’язання з давніх часів І до наших днів було І залишається одним з основних інститутів iconН. Селегей, науковий керівник П. М. Маланчук
В юридичній літературі можна зустріти різні погляди на проблему істини в кримінальному судочинстві. Це природно, оскільки проблема...
Актуальність даної теми полягає в тому що забезпечення виконання зобов’язання з давніх часів І до наших днів було І залишається одним з основних інститутів icon«Підряд та його види»
Актуальність даної теми: полягає в тому, що саме тепер, коли бурними темпами розвиваються ринкові умови, розширюється приватний сектор,...
Актуальність даної теми полягає в тому що забезпечення виконання зобов’язання з давніх часів І до наших днів було І залишається одним з основних інститутів iconЗакон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»
Тема Загальні положення про зобов’язання та забезпечення виконання зобов'язань
Актуальність даної теми полягає в тому що забезпечення виконання зобов’язання з давніх часів І до наших днів було І залишається одним з основних інститутів icon33. Організаційні господарські зобов’язання. Стаття 176
Специфіка господарського зобов’язання полягає І в тому, що його сторони – суб’єкт господарювання та інший учасник відносин у сфері...
Актуальність даної теми полягає в тому що забезпечення виконання зобов’язання з давніх часів І до наших днів було І залишається одним з основних інститутів icon4. Окремі способи забезпечення виконання зобов'язань
Відповідно до ст. 549 Цк україни неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник зобов'язаний передати кредиторові...
Актуальність даної теми полягає в тому що забезпечення виконання зобов’язання з давніх часів І до наших днів було І залишається одним з основних інститутів icon3. Облік забезпечення майбутніх витрат І платежів
Відповідно до П(С)бо 11 “Зобов’язання” під забезпеченням розуміють зобов’язання з невизначеною сумою або часом погашення на дату...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2013
звернутися до адміністрації
mir.zavantag.com
Головна сторінка