Становлення та розвиток вітчизняної банківської системи




НазваСтановлення та розвиток вітчизняної банківської системи
Сторінка1/13
Дата конвертації19.06.2013
Розмір2.49 Mb.
ТипДокументы
mir.zavantag.com > Банк > Документы
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13


Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Харківський інститут фінансів

Українського державного університету фінансів

та міжнародної торгівлі

Кафедра фінансів і кредиту
Банківська справа
Опорний конспект лекцій

для студентів денної форми навчання

галузі знань 0305 «Економіка та підприємництво»

напряму підготовки 6.030503 «Міжнародна економіка»

освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавр

Укладач: к.е.н., викладач Махота А. В.

Розглянуто та ухвалено

на засіданні кафедри

Протокол від 28.08.2012 № 1

Харків

2012 рік

Зміст


Тема 1.

Становлення та розвиток вітчизняної банківської системи

1.1.

Етапи розвитку банківської системи України

1.2.

Організаційно-правові особливості функціонування

Національного банку України

Тема 2.

Процедура створення банку та організації його діяльності

2.1.

Процедура реєстрації банку

2.2.

Порядок ліцензування банківської діяльності

Тема 3.

Класифікація та особливості пасивних операцій банків

3.1.

Сутність та структура ресурсної бази банку

3.2.

Сутність та порядок формування власних ресурсів банку

3.3.

Порядок здійснення депозитних операцій банку

3.4.

Особливості інших операцій банку

Тема 4.

Розрахунково-касове обслуговування клієнтів банків

4.1.

Обслуговування рахунків банків у національній валюті

4.2.

Безготівкові операції банків

4.3.

Процедура розрахунково-касового обслуговування банків

Тема 5.

Класифікація та особливості кредитних операцій банків

5.1.
^

Класифікація та сутність банківських кредитів


5.2.

Кредитний процес в банку

5.3.

Порядок формування резервів для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банку

Тема 6.

Особливості операцій банків з цінними паперами

6.1.

Сутність та класифікація банківських операцій з цінними паперами

6.2.

Порядок формування резерву для відшкодування можливих втрат за операціями банку з цінними паперами

Тема 7.

Особливості операцій банків у іноземній валюті

7.1.

Процедура банківського обслуговування поточних рахунків в іноземній валюті

7.2.

Основні форми міжнародних розрахунків

7.3.

Особливості банківських операцій на валютному ринку

Тема 8.

Класифікація ризиків банківської діяльності та методи управління ними

8.1.

Сутність та класифікація банківських ризиків

8.2.

Методичні засади управління банківськими ризиками

Тема 9.

Порядок забезпечення фінансової стійкості банку

9.1.

Сутність фінансової стійкості банку та методичні засади її оцінки

9.2.

Рейтингові системи аналізу та оцінки фінансової стійкості банку










Рекомендована література

Тема 1. Становлення та розвиток вітчизняної банківської системи
Мета лекції – вивчити сутність, структуру та етапи становлення банківської системи україни.
План лекції:

1.1. Етапи розвитку банківської системи України

1.2. Організаційно-правові особливості функціонування Національного банку України
1.1. Етапи розвитку банківської системи України
Законодавче забезпечення створення банківської систе­ми України було здійснене з прийняттям Верховною Радою в 1991 р. Закону «Про банки та банківську діяльність». Але фактично банки на території України почали створюватися набагато раніше. Виходячи з цього в процесі становлення та розвитку банківської системи України умовно можна виділити такі етапи (табл. 1.1.1):

Таблиця 1.1.1

Основні етапи становлення та розвитку банківської системи України

№ з/п

Період

Коротка характеристика етапу



1988 – 1990 рр.

Створення прототипу системи українських комерційних банків у складі банківської системи СРСР



1991 – 1993 рр.

Перереєстрація українських комерційних банків та початок формування банківської системи України як незалежної держави



1994 – 1996 рр.

Розвиток банківської системи України на етапі становлення економічного та політичного суверенітету



1997 – 1998 рр.

Розвиток банківської системи в умовах поглиблення фінансово-економічної кризи, поступового переходу до поєднання монетарних методів управління економікою зі заходами щодо її структурного реформування



1999 – 2006 рр.

Розвиток банківської системи в умовах реструктуризації економіки, падіння дохідності банківських операцій, укрупнення та консолідації капіталу банків



2007 – 2008 рр.

Стрімке нарощення активів банків України за рахунок залучення коштів на зовнішніх фінансових ринках. Неузгодженість строків залучення та повернення залучених коштів на фоні нестабільності світових фінансових ринків паралізували вітчизняну банківську систему та спричинили кризу її ліквідності



2009 р. –

до сьогодні

Поступове відновлення української банківської системи після глобальної фінансової кризи


1988 – 1990 рр. (попередній етап) – створення прототипу системи українських банків у складі банківської системи СРСР. Цей етап пов’язаний зі спробою державного (директивного) реформу­вання банківської системи СРСР при здійсненні курсу на перебу­дову економіки, проголошеного радянським урядом. За цих умов банки, що створювалися на території України, реєструвались у Москві. Протягом 1998 – 1990 р. були створені такі комерційні банки, як Промстройбанк, Агропромбанк, Жилстройбанк, Ощадбанк і Зовекономбанк СРСР та інші державні й кооперативні комерційні установи, що мали право здійснювати фінансово-кредитну діяльність;

1991 – 1993 рр. – з прийняттям Верховною Радою 20 березня 1991 р. Закону України «Про банки і банківську діяльність» починає формуватися банківська система України як незалежної держави. На цьому етапі було сформовано дворівневу банківську систему (рис. 1.1.1): перший рівень якої представлений Національним банком України, другий – іншими банками, які перереєструвалися в Національному банку України в Українській республіканській книзі реєстрації банків, валютних бірж та інших фінансово-кредитних установ. При цьому більшість банків було акціоновано персоналом банку або його клієнтами. Впровадження у 1992 р. купоно-карбованця дозволило Україні вийти з зони російського рубля. У 1993 р. наша держава приєдналася до SWIFT (міжнародна міжбанківська система передачі інформації та здійснення розрахунків), було створено власну платіжну системи СЕП, що дозволило скоротити час проходження банківських платежів та забезпечити їх надійність. Також у цей період на фоні гіперінфляції та критичного скорочення обсягів ви­робництва і розміру валового внутрішнього продукту в Україні була створена значна кількість дрібних комерційних банків за рахунок приватного капіталу, що були орієн­товані на задоволення попиту клієнтів на короткострокові кредити для торговельно-посередницької діяльності. Так, протягом 1993 р. в Україні було створено близько 100 дрібних, так званих «кишень­кових», комерційних банків;




Рис. 1.1.1. Ієрархічна структура банківської системи України
1994 – 1996 рр. – розвиток банківської системи на етапі реалізації курсу економічних реформ монетарними методами. Результатом цих реформ стало впровадження 12 вересня 1996 р. національної грошової одиниці – гривні. Також протягом цього періоду Верховна Рада України встановила вимоги до мінімального розміру статутного капіталу банків, збільшивши його зі 100 тис. до 1 млн. екю, та зобов’язала банки протягом 1996 – 1998 рр. наростити власний капітал. Національний банк України, в свою чергу, вводить у практику єдині правила діяльності банків та запроваджує систему регулювання банківської діяльності й контролю за ризиками на підставі дотримання обов’язкових економічних нормативів. На кінець 1995 р. в Україні було зареєстровано 230 банків, і них 2 державні («Державний спеціалізований комерційний ощадний банк України» та ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України»), 169 акціонерних товариств (119 відкритих і 50 закритих) і 59 товариств з обмеженою відповідальністю;

1997 – 1998 рр. – розвиток банківської системи в умовах фінансово-економічної кризи: банкрутство багатьох вітчизняних банків, девальвація гривні до долара США і знецінення заощаджень у сукупності призвело до падіння довіри населення до банківської системи. В результаті фінансово-економічної кризи банки втратили привабливі сегменти ринку: ринок державних зобов’язань і валютний ринок. Протягом цього періоду також спостерігається поступовий перехід до поєднання монетарних методів управління економікою з захо­дами щодо її структурного реформування та укрупнення банківського капіталу;

1999 – 2006 рр. – розвиток банківської системи в умо­вах реструктуризації економіки, підвищення рівня капіталізації банківської системи України, зростання обсягів банківських активів та падіння дохідності банківських операцій. Прийняття Закону «Про Національний банк України» від 20.05.1999 р., Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 р. у новій редакції та Закону України «Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» від 20.09.2001 р. сприяло підвищенню фінансової стійкості банківської системи та зростанню довіри до неї населення. Протягом цього періоду спостерігається стабілізація курсу гривні до долара США, орієнтація банківської системи на фінансування реального сектора економіки, а також активний розвиток споживчого і іпотечного кредитування.

2007 – 2008 рр. – до кризовий період. У цей час спостерігається стрімке зростання обсягів активів вітчизняних банківських установ, що відбувається за рахунок нарощення банками кредитних операцій. Значний приріст ресурсної бази вітчизняних банків та розвиток кредитування відбувалися здебільшого за рахунок іноземних довго- та середньострокових зовнішніх запозичень. Погіршення загальносвітового фінансового клімату та необхідність погашення єврооблігацій та синдикованих кредитів, за рахунок яких українськими банками сформована валова частина кредитних портфелів, стали тиснути на недосконалу з позиції узгодження строків залучення та повернення залучених коштів банківську систему України. В таких умовах, за відсутністю альтернативних джерел фінансування, вітчизняні банки постали перед проблемою погіршення ліквідності та платоспроможності, що, в свою чергу, призвело до неповернення банками вкладів населення та скорочення обсягів кредитування. Об’єктивною реакцією населення стало масове відкликання депозитів – пік відтоку коштів населення з банківських рахунків припав на 4 квартал 2008 р. – 1 півріччя 2009 р. За офіційним повідомленням Національного банку України, у цей період відтік депозитів з рахунків вітчизняних банків склав близько $3 млрд. – 10% від всієї суми строкових вкладів.

2009 р. – до сьогодні – після кризовий період. протягом 2009-2011 рр. спостерігається відновлення української банківської системи після глобальної фінансової кризи, що проявилось у зниженні сукупних по банківській системі збитків з 31,5 млрд. грн. наприкінці 2009 р. до 7,7 млрд. грн. у 2011 р.; нарощенні зобов’язань за рахунок повернення депозитних вкладів населення та збільшення обсягів кредитних портфелів банківських установ внаслідок відновлення кредитної активності банків. Розвиток вітчизняної банківської системи в цей час відбувається за рахунок підвищення капіталізації вітчизняних банків, запровадження стабілізаційної політики та надання кредитів рефінансування національним банком України.

динамічний розвиток банківської діяльності в Україні відбувався переважно екстенсивним шляхом, тобто за рахунок збільшення кількості банків, а не підвищення якості банківських продуктів та послуг, нарощення депозитних портфелів та збільшення обсягів активних операцій.

Відповідно до закону «Про банки та банківську діяльність» банківська система – це законодавчо визначена, чітко структурована сукупність фінансових посередників грошового ринку, які займаються банківською діяльністю. Сучасна банківська система України складається з Національного банку України (І рівень) та інших банків, а також філій іноземних банків, що створені і діють на території України (ІІ рівень).

Відповідно до ст. 5 Закону «Про банки і банківську діяльність» Національний банк України не відповідає за зобов’язання банків, а банки не відповідають за зобов’язання Національного банку України, окрім випадків, передбачених укладеними договорами.

Банк – це юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати в сукупності такі операції: залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.

До функцій банків належать (рис. 1.1.2):



Рис. 1.1.2. Функції банків
платіжно-розрахункова – реалізується через посеред­ницьку діяльність банків при проведенні платежів та розрахунків клієнтів;

ощадно-капіталотворча – полягає в залученні тимча­сово вільних коштів фізичних і юридичних осіб і перетворенні їх у капітал;

кредитно-інвестиційна – реалізується через можливість банків задовольняти попит клієнтів у додатковому фінансуванні за допомогою кредитів та інвестицій.

Банки здійснюють широкий спектр банківських операцій, які за економічною суттю мо­жуть бути об’єднані в три групи: активні, пасивні, комісійно-посередницькі (рис. 1.1.3).

Пасивні операції – це операції з формування ресурсної бази банку. До пасивних опе­рацій відносяться операції з формування статутного капіталу, операції з емісії цінних паперів власного боргу, депозитні операції, операції з залучення коштів на міжбанківському ринку тощо.

Активні операції – це операції з розміщення банківських ресурсів в дохідні напрями банківської діяльності з метою отримання доходу й підтримання необхідного рівня ліквідності. До активних операцій відносяться такі операції, як кредитні, інвестиційні, операції з розміщення коштів на депозитних рахунках в інших банках, конверсійні валютні операції на валютному ринку від свого імені у власних інтересах, операції з придбання основних засобів і нематеріальних активів та ін.


Рис. 1.1.3. Операції банків
Комісійно-посередницькі операції – це операції, які здійснюються банками за рахунок та в інтересах клієнтів за певну винагороду у вигляді комісії. До комісійно-посередницьких операцій належать операції з розрахунково-касового обслуговування клієнтів, операції з обслуговування кредитної заборгованості та оцінки фінансового стану клієнта, оцінки гарантій, застав, операції з довірчого обслуговування, операції з андерайтингу та ін.


Таблиця 1.1.2

Oсновнi показники діяльності банків України, млн. грн.

№ з/п

Назва показника

2006 р.

2007 р.

2008 р.

2009 р.

2010 р.

2011 р.

1.

Кількість банків за Реєстром

193

198

198

197

194

198

2.

Кількість банків, що знаходиться у стадії ліквідації

19

19

13

14

18

21

3.

Кількість банків, що мають ліцензію НБУ на здійснення банківських операцій

170

175

184

182

176

176

3.1

з них: з іноземним капіталом

35

47

53

51

55

53

3.1.1

у т.ч. зі 100% іноземним капіталом

13

17

17

18

20

22

4.

Частка іноземного капіталу у статутному капіталі банків, %

27,6

35,0

36,7

35,8

40,6

41,9

І.

^ Активи банків

340 179

599 396

926 086

880 302

942 088

1 054 280




Загальні активи (не скориговані на резерви під активні операції)

353 086

619 004

973 332

1 001 626

1 090 248

1 211 540

1.

Готівкові кошти та банківські метали

11 430

18 313

20 668

21 725

26 749

27 008

2.

Кошти в Національному банку України

15 280

19 120

18 768

23 337

26 190

31 310

3.

Кореспондентські рахунки, що відкриті в інших банках

18 535

26 293

40 406

51 323

67 596

78 395

4.

Кредити надані

269 294

485 368

792 244

747 348

755 030

825 320

4.1

з них: кредити, що надані суб`єктам господарювання

167 661

276 184

472 584

474 991

508 288

580 907

4.2

кредити, надані фізичним особам

77 755

153 633

268 857

222 538

186 540

174 650

5.

Довгострокові кредити

157 224

291 963

507 715

441 778

420 061

426 430

5.1

з них: довгострокові кредити суб`єктам господарювання

90 576

156 355

266 204

244 412

262 199

290 348

6.

Прострочена заборгованість за кредитами

4 456

6 357

18 015

69 935

84 851

79 292

7.

Вкладення в цінні папери

14 466

28 693

40 610

39 335

83 559

87 719

8.

Резерви під активні операції банків

13 289

20 188

48 409

122 433

148 839

157 907

8.1

з них: резерв на відшкодування можливих втрат за кредитними операціями

12 246

18 477

44 502

99 238

112 965

118 941

ІІ.

^ Пасиви банків

340 179

599 396

926 086

880 302

942 088

1 054 280

1.

Капітал

42 566

69 578

119 263

115 175

137 725

155 487

2.

Зобов'язання банків

297 613

529 818

806 823

765 127

804 363

898 793

2.1

з них: кошти суб'єктів господарювання

76 898

111 995

143 928

115 204

144 038

186 213

2.1.1

з них: строкові кошти суб'єктів господарювання

37 675

54 189

73 352

50 511

55 276

74 239

2.2

кошти фізичних осіб

106 078

163 482

213 219

210 006

270 733

306 205

2.2.1

з них: строкові кошти фізичних осіб

81 850

125 625

175 142

155 201

206 630

237 438

1

Регулятивний капітал

41 148

72 265

123 066

135 802

160 897

178 454

2

Достатність (адекватність) регулятивного кап. (Н2)

14.19

13.92

14.01

18.08

20.83

18.90

3

Доходи

41 645

68 185

122 580

142 995

136 848

142 778

4

Витрати

37 501

61 565

115 276

181 445

149 875

150 486

5

Результат діяльності

4 144

6 620

7 304

-38 450

-13 027

-7 708

6

Рентабельність активів, %

1,61

1,50

1,03

-4,38

-1,45

-0,76

7

Рентабельність капіталу, %

13,52

12,67

8,51

-32,52

-10,19

-5,27

8

Чиста процентна маржа,%

5,30

5,03

5,30

6,21

5,79

5,32

9

Чистий спред, %

5,76

5,31

5,18

5,29

4,84

4,51

^ 1.2. Організаційно-правові особливості функціонування Національного банку України
Національний банк є центральним банком України та особливим центральним органом державного управління. Його статутний капітал становить 10 млн. грн. і є державною власністю. Національний банк є економічно самостійним органом, який здійснює видатки за рахунок власних доходів у межах затвердженого кошторису, а в окремих випадках – за рахунок Державного бюджету України. Національний банк України має відокремлене майно, що є об’єктом права державної власності і перебуває в його повному господарському віданні.

Національний банк України не відповідає за зобов’язання органів державної влади, а органи державної влади не відповідають за зобов’язання Національного банку, крім випадків, коли вони добровільно беруть на себе такі зобов’язання.

Керівними органами Національного банку є (рис. 1.2.1):


Рис. 1.2.1. Структура управління Національного банку України
Рада Національного банку України;

Правління Національного банку України.

До складу Ради Національного банку входить 14 осіб, 7 з яких призначає Президент України шляхом прийняття відповідного указу, а інших 7 – Верховна Рада України шляхом прийняття відповідної постанови.

Строк повноважень членів Ради Національного банку – 7 років, крім Голови Національного банку, який входить до складу Ради Національного банку на строк здійснення ним повноважень за посадою – 5 років. Очолює Раду Національного банку голова Ради Національного банку, який обирається більшістю голосів членів Ради Національного банку строком на 3 роки.

До повноважень Ради Національного банку України відносяться:

розробка Основних засад грошово-кредитної політики і внесення їх Верховній Раді України для інформування, здійснення контролю за їх виконанням;

прийняття рішення про збільшення розміру статутного капіталу Національного банку;

затвердження щорічно до 1 липня звіту про виконання кошторису Національного банку та розподіл прибутку за звітний бюджетний рік;

внесення рекомендацій Кабінету Міністрів України стосовно впливу політики державних запозичень та податкової політики на стан грошово-кредитної сфери України тощо.

Кількісний та персональний склад Правління Національного банку затверджується Радою Національного банку за поданням Голови Національного банку. Очолює Правління Національного банку Голова Національного банку.

Голова Національного банку призначається на посаду Верховною Радою України за поданням Президента України більшістю від конституційного складу Верховної Ради України строком на 5 років. Голова Національного банку має одного першого заступника та трьох заступників, які призначаються та звільняються ним за погодженням з Радою Національного банку.

Правління Національного банку України згідно з Основними засадами грошово-кредитної політики через відповідні монетарні інструменти та інші засоби банківського регулювання забезпечує реалізацію грошово-кредитної політики, здійснює управління діяльністю Національного банку та організує виконання інших функцій, до яких належать:

прийняття рішення про емісію валюти України та вилучення з обігу банкнот і монет, зміну процентних ставок Національного банку, диверсифікацію активів Національного банку та їх ліквідність, мінімальний розмір золотовалютних резервів Національного банку тощо;

видання нормативних актів Національного банку України;

подання на затвердження Раді Національного банку річного звіту Національного банку, проекту кошторису доходів та витрат на наступний рік та інших документів;

встановлення порядку надання ліцензій на ведення банківських операцій тощо.

Структура Національного банку будується за принципом централізації з вертикальним підпорядкуванням.

До системи Національного банку входять:

центральний апарат у місті Києві;

філії (територіальні управління);

розрахункові палати;

Банкнотно-монетний двір;

фабрика банкнотного паперу;

Державна скарбниця України;

Центральне сховище;

спеціалізовані підприємства;

банківські навчальні заклади й інші структурні одиниці і підрозділи, необхідні для забезпечення діяльності Національного банку.

Організаційна структура Національного банку України представлена на табл. 1.2.1.

Таблиця 1.2.1
Організаційна структура Національного банку України


№ з/п

Орган управління НБУ

Структура органу

1

2

3

1.

Центральний апарат у м. Києві


  1. Емісійно-кредитний департамент.

  2. Департамент валютного регулювання.

  3. Економічний департамент.

  4. Департамент готівково-грошового обігу.

  5. Департамент реєстрації та ліцензування банків.

  6. Департамент безвиїзного нагляду.

  7. Департамент інспектування банків.

  8. Департамент з питань роботи з проблемними банками.

  9. Департамент пруденційного нагляду.

  10. Департамент платіжних систем.

  11. Фінансовий департамент.

  12. Юридичний департамент.

  13. Департамент бухгалтерського обліку.

  14. Департамент інформації.

  15. Департамент міжнародних банківських зв'язків.

  16. Департамент персоналу.

  17. Управління координації з питань банківського нагляду.

  18. Секретаріат Голови НБУ (з правами самостійного управління).

  19. Управління внутрішніх ревізій.

  20. Прес-служба (з правами самостійного управління).

  21. Управління банківської безпеки.

  22. Управління справами.

  23. Управління будівництва і реконструкції.

2.

Установи

  1. Операційне управління.

  2. Головне управління.

  3. Інженерно-технічний центр.

  4. Центральна розрахункова палата.

  5. Державна скарбниця.

  6. Центральне сховище.

  7. Банкнотно-монетний двір.

  8. Фабрика банкнотного паперу.

  9. спеціалізовані підприємства.

  10. банківські навчальні заклади тощо.

3.

Територіальні управління (філії)

  1. Кримське республіканське управління.

  2. Територіальні управління НБУ в кожній області країни


Основною функцією Національного банку України є забезпечення стабільності грошової одиниці України. На виконання своєї основної функції Національний банк України сприяє дотриманню стабільності банківської системи, а також, у межах своїх повноважень, – цінової стабільності.

Окрім основної Національний банк України виконує 23 функції, ключовими з яких є:

монопольне здійснення емісії національної валюти України та організація її обігу;

кредитування банків через систему рефінансування;

здійснення банківського регулювання та нагляду;

ведення Державного реєстру банків та здійснення ліцензування банківської діяльності і операцій;

забезпечення накопичень та зберігань золотовалютних резервів, здійснення операцій з ними та банківськими металами;

складання платіжного балансу, здійснення його аналізу та прогнозування;

представлення інтересів України в центральних банках інших держав, міжнародних банках та інших кредитних установах, де співробітництво здійснюється на рівні центральних банків;

здійснення відповідно до визначених спеціальним законом повноважень валютного регулювання, визначення порядку здійснення платежів в іноземній валюті, організація і здійснення валютного контролю за банками та іншими кредитними установами, які отримали ліцензію Національного банку України на здійснення операцій з валютними цінностями;

відповідно до розроблених Радою Національного банку України Основних засад грошово-кредитної політики визначення та проведення грошово-кредитної політики тощо.

Грошово-кредитне регулювання економіки є однією з найважливіших функцій Національного банку, яка виконується у відповідності до економічних інтересів та цілей держави.

^ Грошово-кредитна політика (монетарна політика) – це комплекс взаємопов’язаних, скоординованих на досягнення певних цілей заходів щодо регулювання грошового ринку, які проводить держава через центральний банк.

Національний банк може проводити монетарну політику двох типів:

політика рестрикції (політика «дорогих грошей») – це політика, спрямована на скорочення грошової маси в країні. Політика рестрикції проводиться за умови високої ділової активності з метою гальмування процесів, що можуть призвести до перевиробництва товарів, та скорочення високих темпів інфляції;

політика експансії (політика «дешевих грошей») – це політика, спрямована на збільшення грошової маси в країні. Політика експансії проводиться з метою стимулювання виробництва і створення додаткових робочих місць.

Регулювання обсягу грошової маси здійснюється через такі інструменти грошово-кредитної політики:

визначення та регулювання норм обов’язкових резервів для банків;

процентну політику;

рефінансування банків;

управління золотовалютними резервами;

операції з цінними паперами на відкритому ринку; 

регулювання імпорту та експорту капіталу;

емісія власних боргових зобов’язань та операції з ними.

^ Обов’язковому резервуванню підлягають усі залучені банком кошти, які обліковуються на поточних, вкладних (депозитних) рахунках юридичних та фізичних осіб, а також залучені кошти, що належать юридичним і фізичним особам і відображені в балансі банку, окрім кредитів, одержаних від інших банків та іноземних інвестицій, залучених від міжнародних фінансових організацій, а також коштів, залучених на умовах субординованого боргу.

Національний банк може встановлювати для різних видів зобов’язань диференційовані нормативи обов’язкового резервування залежно від:

строку залучення коштів (короткострокових зобов’язань банку, довгострокових зобов’язань банку);

виду зобов’язань у розрізі валют (національної, іноземної, у тому числі в банківських металах);

суб’єктів (юридичних, фізичних осіб).

Формування та зберігання банками коштів обов’язкових резервів здійснюється в національній валюті на кореспондентському рахунку в Національному банку.

У випадку проведення політики рестрикції Національний банк підвищує норму обов’язкового резервування, що призводить до скорочення кредитного потенціалу банку, а у випадку проведення політики експансії – знижує, що дозволяє збільшити можливості банку з кредитування клієнтів.

^ Процентна політика полягає у визначенні Національним банком облікової ставки та інших процентних ставок за своїми операціями. Облікова процентна ставка є базою для визначення банками рівня відсоткової ставки за кредитами. При проведенні політики рестрикції Національний банк збільшує облікову ставку, що приводить до подорожчання кредитів, при проведенні політики експансії – знижує, що сприяє здешевленню кредитів.

^ Операції з рефінансування банків полягають у кредитуванні Національним банком як кредитором останньої інстанції банків другого рівня у разі виникнення в них тимчасової потреби в додаткових коштах. Кредити рефінансування дозволяють забезпечувати необхідний рівень ліквідності банків. З метою скорочення грошової маси Національний банк зменшує обсяги рефінансування, і, навпаки, у випадку розширення грошової маси – збільшує.

^ Управління золотовалютними резервами держави здійснюється Національним банком через валютні інтервенції шляхом купівлі-продажу валютних цінностей на валютних ринках з метою впливу на курс національної валюти щодо іноземних валют і на загальний попит та пропозицію грошей в Україні.

^ Операції з цінними паперами на відкритому ринку Національним банком здійснюються шляхом купівлі-продажу казначейських зобов’язань, а також інших цінних паперів (крім цінних паперів, що підтверджують корпоративні права) та боргових зобов’язань. З метою скорочення грошової маси в країні (політика рестрикції) Національний банк продає цінні папери та боргові зобов’язання банкам, скорочуючи таким чином їх ресурсну базу, і навпаки, з метою розширення грошової маси (політика експансії) викуповує, збільшуючи таким чином можливості банків щодо кредитування.

Національний банк регулює імпорт та експорт капіталу через реєстрацію імпорту та експорту капіталу, регулювання рівня процентних ставок за іноземними вкладами в українських банках тощо. Наприклад, якщо знижується привабливість державних цінних паперів і дохідність банківських вкладів, то спостерігається відплив іноземного капіталу з країни, і, як наслідок, девальвація гривні.

З метою регулювання грошової маси в країні Національний банк здійснює депозитні операції з банками шляхом емісії власних боргових зобов’язань (депозитних сертифікатів) або шляхом укладення депозитних договорів з банками. За умови проведення політики рестрикції Національний банк розміщує серед банків депозитні сертифікати або збільшує обсяги коштів, залучених на депозитні рахунки, і, навпаки, при проведенні політики експансії – викуповує депозитні сертифікати та зменшує обсяги залучених коштів на депозитні рахунки.
Питання для самоконтролю:

  1. Визначте періодизацію становлення та розвитку банківської системи України.

  2. Наведіть структуру банківської системи україни.

  3. Назвіть функції банків та розкрийте їх сутність.

  4. Визначте операції банків та розкрийте їх зміст.

  5. Наведіть структуру управління Національного банку України (НБУ), назвіть компетенції його органів.

  6. Визначте організаційну структуру НБУ.

  7. Розкрийте основну функцію НБУ як центрального банку.

  8. Назвіть та охарактеризуйте другорядні функції НБУ.

  9. Окресліть основні елементи грошово-кредитної політики НБУ.

  10. Назвіть систему органів НБУ.

  11. розкрийте сутність грошово-кредитної політики НБУ.

  12. Наведіть інструменти грошово-кредитної політики НБУ та охарактеризуйте їх сутність.

  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13

Схожі:

Становлення та розвиток вітчизняної банківської системи icon2. Природа, принципи, функції податків
Становлення податкової системи, етапи фіскальної політики, розвиток наукової думки
Становлення та розвиток вітчизняної банківської системи icon«Професійний розвиток та становлення особистості сучасного фахівця в умовах освітнього простору»
Мета конференції розвиток творчої активності спеціалістів гуманітарної сфери, психолого-педагогічний розвиток особистості студента,...
Становлення та розвиток вітчизняної банківської системи iconСтруктура инфраструктура ринку
В першому питанні перш за все з'ясуйте суть кредитної системи, яка скла­дається із банківської системи І небанківських фінансових...
Становлення та розвиток вітчизняної банківської системи iconПитання до заліку з навчальної дисципліни
Висвітлити питання вітчизняної історії становлення етичних традицій соціальної роботи
Становлення та розвиток вітчизняної банківської системи icon1. Становлення та розвиток правової системи України
Це пов'язане як з відсутністю державної незалежності протягом значних періодів своєї історії, так І з геополітичним положенням України...
Становлення та розвиток вітчизняної банківської системи iconКриптографічний захист інформації І системи розподілу ключів
Використання криптографічного захисту інформації під час побудови політики безпеки банківської оn-line-системи значно посилює безпеку...
Становлення та розвиток вітчизняної банківської системи iconСтановлення І розвиток системи правової охорони інтелектуальної власності
Водночас історичний екскурс дозволяє зробити висновок, що в Україні питання правової охорони об'єктів права інтелектуальної власності...
Становлення та розвиток вітчизняної банківської системи iconЗ курсу «Банківські операції» Варіант 5 Роботу виконав: Студент групи...
Базовою ланкою кредитної системи, основою, на якій грунтується уся діяльність, повязана з кредитно-фінансовим обслуговуванням господарства,...
Становлення та розвиток вітчизняної банківської системи iconРегламент роботи конференції
«Ефективність функціонування банківської системи України як основа макроекономічної стабілізації»
Становлення та розвиток вітчизняної банківської системи iconІІ. Тематичний план дисципліни
Поняття та особливості банківської діяльності. Правове регулювання банківської таємниці
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2013
звернутися до адміністрації
mir.zavantag.com
Головна сторінка