Геоморфологія наука про рельєф Землі, його походження, просторові, генетичні та історичні закономірності будови та розвитку. Геоморфологія розглядає зміни




Скачати 102.66 Kb.
НазваГеоморфологія наука про рельєф Землі, його походження, просторові, генетичні та історичні закономірності будови та розвитку. Геоморфологія розглядає зміни
Дата конвертації28.06.2013
Розмір102.66 Kb.
ТипЗакон
mir.zavantag.com > Астрономия > Закон
Геоморфологія — наука про рельєф Землі, його походження, просторові, генетичні та історичні закономірності будови та розвитку. Геоморфологія розглядає зміни рельєфу як процес, що складається з існуючих протиріч між рельєфоутворюючими факторами, що й обумовлює безперервний розвиток земної поверхні та форм рельєфу

Морфологічна класифікація передбачає знаходження спільних фізіономічних ознак у зовнішньому вигляді форм рельєфу, що відображається морфографічними й морфометричними характеристиками. Морфографічні — переважно описують якісні ознаки рельєфу — найза- гальніші особливості зовнішнього вигляду земної поверхні: низькі, середньовисотні та високі гори, гостро-, плоско- або округловершинні гори, підвищені рівнини, кряжі, ували, гряди, плато, дрібносопковик, круті чи пологі схили, урвисті чи похилі береги тощо. Вони відобра­жують певні образи зовнішнього вигляду поверхні, з якими пов'язують уявлення про морфологію форм рельєфу, щодо яких невідоме походження, вік або динаміка. Такі класифікації часто ефективні для застосування у рекреаційних і сільськогосподарських дослідженнях, опрацюваннях деяких інженерних проектів на початкових стадіях тощо. Ефективність морфографічних класифікацій часто залежить В'Д здатності дослідника передати особливості зовнішнього вигляду земної поверхні, що можуть мати практичне значення.

Для формування уявлень про найзагальніші особливості розподілу висот і глибин на земній кулі використовують гіпсографічну криву, на якій виокремлюють два основних гіпсометричних рівні земної поверхні: материковий та океанічний (рис. 2).

Гіпсометрична характеристика рельєфу — одна з найважливіших. За ступенем підняття поверхні суходолу над поверхнею океану розрізняють низовинний (0 — 200 м) і височинний рельєф. Останній залежно від характеру розчленування поділяють на високі рівнини, височини, плоскогір'я та гірський рельєф. За гіпсометричною характеристикою гірський рельєф поділяють на низькогірний (до 1000 м над рівнем океану), середньогірний (1000 — 3000 м) і високогірний (понад 3000 м).

Положення поверхні дна морів та океанів щодо рівня океану називають батиметрією (від грец. батос — глибина). За цією ознакою виокремлюють неритову (0 — 200 м завглибшки), батіальну (200 —3000 м), абісальну (3000 — 6000 м) та гіпабіссиїьну (понад 6000 м) зони.

Морфографічну характеристику рельєфу складають для різних його категорій по-різному. Опис значних за розмірами форм рельєфу, що недоступні безпосередньому дослідженню внаслідок своєї великий (материкові виступи, океанічні западини тощо), зазвичай проводять за узагальнювальними матеріалами - картами, зведеннями, геофізичними й геологічними характеристиками. У польових умовах найчастіше досліджують форми рельєфу, що за своїми розмірами доступні візуальному обстеженню. При цьому відмічають загальний вигляд рельєфу та його форм, визначають їх площі та лінійні розміри, абсолютні висоти або глибини, відносні перевищення тощо, описують елементи, що складають досліджувані форми — схили й субгоризон-тальні поверхні, визначають положення підніж і бровок, характерні кути нахилу деяких поверхонь, описують обриси форм рельєфу чи їх елементів.

Залежно від розміру форми рельєфу поділяють на планетарні (зумовлюють фізіономію Землі як планети), мегаформи (найбільші), макроформи (великі), мезоформи (середні), мікроформи (дрібні) та наноформи (найдрібніші).

^ Планетарні форми займають площу, що становить мільйони квадратних кілометрів. Вони простягаються на тисячі, іноді десятки тисяч кілометрів. Глибина розчленування рельєфу в ЇХ межах сягає Ю км і більше. Наприклад, різниця позначок дна Чилійсько-Перу-анського жолоба та висота вершин Анд, розміщених поряд, перевищує 15 км. Позитивними планетарними формами рельєфу є матери-ові виступи, а негативними — океанічні западини. До планетарних форм рельєфу Землі належать також серединно-океанічні хребти та геосинклінальні пояси. Вони хоча й розміщені у межах океанічних впадин і материкових виступів, проте це єдині форми рельєфу, сумірні з ними. Так, площа серединно-океанічних поясів становить 50 млн км2 (майже 10 % площі земної кулі). Приблизно таку саму площу займають сучасні геосинклінальні пояси, що мають відмінні морфологічні ознаки (протяжність, контрасти відносних перевищень, рекордні абсолютні висотні позначки тощо). Походження та динаміка планетарних форм різні.

^ Мегаформи рельєфу займають площі, що становлять десятки тисяч або сотень тисяч квадратних кілометрів, протяжність — сотні, тисячі кілометрів. Різниця висот у їхніх межах коливається від кількох сот до 8000 м. До них належать гірські системи (Карпати, Кавказ, Алтай, Альпи тощо), рівнини (Східноєвропейська, Західносибірська, Середньосибірське плоскогір'я), западини морів (Чорноморська, Каспійська, Червономорська тощо). Вони є складовими планетарних форм і наслідками їх гетерогенності (різного походження). Проте відмінність у зовнішніх ознаках (розмірах) є ознакою генезису, наприклад плат-формні рівнини, гори геосинклінального розвитку або відроджені, геосинклінальні морські котловини,

котловини рифтових чи окраїнних морів тощо. Платформні рівнини зазвичай мають в основі різновікові платформи земної кори, гірські країни відображують активні орогенічні райони, деякі морські котловини сформовані на місці процесів розтягування земної кори (рифтогенезу), або перетворення глибинних шарів земної кори іншими способами.

^ Макроформи рельєфу зазвичай є складовими мегаформ, які займають площі, що становлять десятки або сотні тисяч квадратних кілометрів. їхня протяжність сягає десятків або сотень кілометрів, часто вони мають ізометричні обриси у плані. Глибина розчленування рельєфу макроформ може бути до 3000 м, але найчастіше — це кілька сотень метрів. Макроформами вважають деякі гірські хребти (Вигорлат-Гутинський та інші у Карпатах), вулканічні нагір'я (Вірменське, Ефіопське тощо), плато (Устюрт, Карабіль, Бадхиз та ін.), кряжі (Донецький, Тиманський), височини (Придніпровська, При-азовська, Середньоросійськатощо), гряди (Білоруська, Північні Ували), низовини на рівнинах (Причорноморська, Поліська, Придніпровська тощо), міжгірські котловини у горах (Санська у Карпатах, Ферганська на Тянь- Шані та ін.). Будучи значними негативними макроформами, вони часто зайняті великими водоймами (озера Севан, Іссик-Куль, Алаколь та ін.).

^ Мезоформи рельєфу мають розміри, що становлять кілька сотень метрів — десятки кілометрів, а глибина розчленування варіює від кількох до сотень метрів. Наприклад, окремими позитивними форма- цієї категорії є незначні за розмірами гірські хребти — останці, що збереглися від остаточного руйнування, грязьові вулкани, друмлі-ни, ками, барханні гряди, терикони тощо. До вироблених мезоформ належать річкові долини, великі балки, яри, карстові лійки (полья), кар'єри тощо. В утворенні мезоформ рельєфу основну роль відіграють екзогенні чинники, а також ерозійні, флювіальні, гляціальні, карстові та інші процеси.

^ Мікроформи рельєфу — це компоненти поверхні мезоформ, що мають розміри від кількох метрів до кількох десятків метрів. Відносні перевищення в їх межах зазвичай не перевищують кількох метрів. До позитивних форм рельєфу належать дрібні конуси виносу, піщані кучугури, бархани, дюни, прируслові вали, кургани, незначні денудаційні останці, соліфлюкційні вали та язики, дрібні зсувні тіла тощо, а до вироблених мікроформ — карстові й суфозійні лійки, невеликі яри, балки та промоїни, рови осідання тощо.

^ Форми нанорельєфу моделюють та ускладнюють. поверхню великих форм рельєфу. їх площа не перевищує кількох квадратних метрів, а відносні перевищення становлять 1 —2 м. До форм нанорельєфу належать болотні купини органічного походження, дрібні карстові кари, мерзлотні кам'яні вали, піщані брижі на поверхні еолового рельєфу або підводного піщаного схилу, дрібні водориїни, сліди ґрунтообробної техніки тощо.

Зазначені категорії рельєфу різняться за походженням, віком та динамікою, особливо генезисом форм. Якщо перші три категорії (планетарні, мега- та макроформи) є результатом превалюючого впливу ендогенних чинників (тектоніки, вулканізму), то три інші (мезо-, мікро- та наноформи) є наслідком домінуючого впливу екзогенних чинників. Ці обставини зумовили появу термінів «морфо-структура» та «морфоскульптура».

Поняття морфоструктура переважно охоплює великі нерівності земної поверхні, утворені взаємодією ендо- та екзогенних чинників, проте з превалюванням впливу ендогенних. У ширшому розумінні термін означає геоморфологічну категорію, тобто певні закономірності внутрішньої будови земної кори, особливості ендогенної динаміки (тектонічних рухів, магматизму, пасивної тектоніки тощо), відображені у зовнішньому вигляді земної поверхні. В іншому трактуванні «морфоструктура» це закономірності розміщення певних форм рельєфу залежно від особливостей внутрішньої будови земної кори особливо її верхньої частини, що бере участь у створенні форм Рельєфу.

Термін «морфоскульптура» означає значно менші за розмірами форми рельєфу, створені внаслідок взаємодії ендо- та екзогенних чинників, з превалюванням впливу екзогенних. За іншим визначенням «морфоскульптура» — це характеристика закономірностей розміщення на поверхні Землі форм рельєфу переважно екзогенного походження.

Залежно від домінуючого чинника рельєфоутворення (про що свідчить переважання на певній території відповідного екзогенного процесу або групи процесів) розрізняють такі генетичні типи екзогенного рельєфу.

  1. ^ Елювіальний — створений дією процесів вивітрювання.

  2. Флювіальний — в утворенні провідну роль відіграє дія текучої води. її ерозійно- акумулятивна діяльність різна для тимчасових і постійних потоків (річок).

З .Гляціальний — наслідок дії на земну поверхню давніх і сучасних гірсько-долинних та покривних зледенінь.

^ 4. Кріогенний (мерзлотний) — характерний для районів поширення багаторічних мерзлих порід, створених численними мерзлотними процесами.

5 .Аридний — поширений у тропічних пустелях, де переважають процеси температурного вивітрювання та еолові процеси.

  1. Рельєф схилів — у його формуванні провідну роль відіграють процеси, що відбуваються на поверхнях схилів, де домінуючим чинником є сила гравітації (гравітаційні, соліфлюкція, зсувні, делювіальні та ін.).

  2. Карстово-суфозійний — утворений процесами хімічного вилуговування гірських порід або процесами механічного винесення дрібно-уламкових гірських порід підземними водами.

  3. Рельєф морських, озерних узбереж та шельфу — сформований переважно береговими процесами.

  4. Біогенний — результат переважно процесів природного заростання озерних водойм або формування рифових споруд на морському мілководді.

^ Антропогенний — наслідок активної господарської діяльно­сті людини на земній поверхні. Іноді ототожнюється з техногенним рельєфо

Морфологія рельєфу має велике значення для встановлення однотипності певної території і розроблення класифікацій, вирішення інженерних завдань під час проведення сільськогосподарських, військових гідротехнічних та інших господарських заходів. Морфографію і морфометрію рельєфу вивчають, використовуючи прямі (польові) гео­морфологічні та дистанційні методи (за картографічними, аерофото-та космічними й радіолокаційними даними тощо).

Під час морфографічного вивчення рельєфу проводиться лише опис його зовнішніх обрисів форм на плані (ізометричні, витягнуті, округлі, овальні, лопатеві тощо), поздовжні та поперечні профілі певних форм та їх елементів (опукла, ввігнута, ступінчаста, пряма), особ­ливості переходу одних форм в інші (поступовий, різкий) тощо.

Морфометричне вивчення рельєфу передбачає дослідження переважно розмірів нерівностей земної поверхні: абсолютних і відносних висот, щільності та глибини розчленування земної поверхні, крутості схилів, звивистості річкових русел і берегових ліній, падіння поздовжніх профілів тощо. За даними таких досліджень створюють спеціальні морфометричні карти, які мають велике значення для наукових і практичних висновків, проектування інженерних споруд, проведення сільськогосподарських і меліоративних робіт та гідротехнічного будівництва, використання у військовій справі тощо.

Зазвичай морфографічна й морфометрична характеристики рельєфу земної поверхні закінчуються складанням так званих морфометричних карт. Такі карти у стислому графічному вигляді містять інформацію про різні способи кількісного оцінювання особливостей зовнішнього вигляду земної поверхні. Залежно від здібностей дослідника складають найрізноманітніші морфометричні карти рельєфу, що відображують суб'єктивне трактування результатів дослідження, проте загальноприйнятими є такі.

  1. Карта щільності горизонтального розчленування. Найпростіший спосіб будови такої карти — визначення довжини ерозійної мережі (Ь), що припадає на одиницю площі (8).

  2. Карта глибини розчленування у графічній формі відображає різницю між найвищою і найнижчою точками поверхні в межах певних контурів, що дає змогу уявити розподіл площ із різними відносними перевищеннями.

  3. Карта спільного показника розчленування рельєфу. Складання такої карти здійснюється способом підрахунку за умовними квадратами суми довжин горизонталей топографічної карти. У подальшому через центр квадратів, що мають однакову суму довжин горизонталей, проводять відповідні ізолінії.

  4. Карта крутості земної поверхні. Показниками крутості земної поверхні можуть бути кут нахилу чи умовна величина — ухил (і), що дорівнює 1§а. Визначені показники ухилів земної по­верхні об'єднують у групи, значення яких залежить від мети дослідження.

Морфометричні показники дають змогу розрізнити такі категорії рельєфу:

    1. за щільністю горизонтального розчленування (віддаленість ліній вододілів від тальвегів ерозійних форм): 1000 м — слабко-розчленований рельєф; 500-1000 м — середньорозчленований рельєф; 100-500 м — значнорозчленований рельєф; 50-100 м — сильно- розчленований рельєф; < 50 м — дуже сильнорозчленований рельєф;

    2. за глибиною вертикального розчленування і для плоских рівнин: < 2,5 м — нерозчленований або слабкорозчленований; 2-5 м — середньорозчленований; 5-10 м — значнорозчленований.

Для горбистих рівнин: 10 - 25 м — дрібнорозчленований; 25 - 50 м — середньорозчленований; 50 -100 м - глибокорозчленований.

Для гірських територій: 100 - 250 м — дрібнорозчленований; 250 - 500 м — середньорозчленований; 500 - 1000 м — глибокорозчленований; > 1000 м — дуже глибокорозчленований.

Зазначені морфометричні категорії рельєфу не є абсолютними, особливо якщо враховувати лише будь-який один показник. Зокрема, трапляються нахилені рівнини, середній кут нахилу поверхні яких не перевищує 5°, проте вони не розчленовані й тому їх не можна назвати горбистими рівнинами.

Різноманітність морфографічних і морфометричних класифікацій спонукає до пошуків причини їхніх відмінностей, що можуть полягати в неоднорідності геологічної будови досліджуваної території, характері та інтенсивності новітніх тектонічних рухів чи сучасних екзогенних процесів формування рельєфу. Характеристика рельєфу лише за зазначеними морфографічними або морфометричними показниками є недостатньою. За цими показниками в одній категорії форм рельєфу можуть бути форми, що маютпоходження, а це ускладнює наукове чи прикладне оцінювання рельєфу.

Схожі:

Геоморфологія наука про рельєф Землі, його походження, просторові, генетичні та історичні закономірності будови та розвитку. Геоморфологія розглядає зміни iconПсихологія вчення про душу. Це наука про факти, закономірності виникнення...
Психологія – вчення про душу. Це наука про факти, закономірності виникнення І розвитку, прояву психіки І свідомості людини. Це наука...
Геоморфологія наука про рельєф Землі, його походження, просторові, генетичні та історичні закономірності будови та розвитку. Геоморфологія розглядає зміни iconДа будет свет. И стал свет. И назвал Бог свет днем, а тьму ночью....
Населення землі нараховує 6 млрд жителів. Розмірковуючи над долею людства й планети,замислюєшся над питанням походження людини,виникнення...
Геоморфологія наука про рельєф Землі, його походження, просторові, генетичні та історичні закономірності будови та розвитку. Геоморфологія розглядає зміни iconCase №2 «Про оренду землі»
Земельній ділянці присвоєно кадастровий номер. 16. 04. 2012 року між рда та зат було підписано договір про внесення змін №1 до договору...
Геоморфологія наука про рельєф Землі, його походження, просторові, генетичні та історичні закономірності будови та розвитку. Геоморфологія розглядає зміни iconПлан. Зростання ролі й значення науки про суспільство на сучасному...
Соціологія як наука, її об’єкт І предмет. Специфічні закони І закономірності, які вивчає соціологія
Геоморфологія наука про рельєф Землі, його походження, просторові, генетичні та історичні закономірності будови та розвитку. Геоморфологія розглядає зміни iconЗакономірності виникнення І розвитку внутрішніх зв’язків механізму злочину
Криміналістика (від лат criminalis – що належить до злочину) – багатопланова спеціальна юридична наука, виникла І розвивається як...
Геоморфологія наука про рельєф Землі, його походження, просторові, генетичні та історичні закономірності будови та розвитку. Геоморфологія розглядає зміни icon1. Державне право зарубіжних країн як наука І навчальна дисципліна...
Наука вивчає також практику реалізації державно-правових норм та інститутів, прагнучи осягнути закономірності їхнього розвитку І...
Геоморфологія наука про рельєф Землі, його походження, просторові, генетичні та історичні закономірності будови та розвитку. Геоморфологія розглядає зміни iconІ. Характеристика І діапазони електромагнітного випромінювання
Закономірності розповсюдження, дифракції та інтенференції випромінювання описуються хвильовою теорією, згідно з якою світло є електромагнітною...
Геоморфологія наука про рельєф Землі, його походження, просторові, генетичні та історичні закономірності будови та розвитку. Геоморфологія розглядає зміни iconТема № Загальне поняття про адвокатуру України (4 години)
Загальне поняття про адвокатуру України. Історичні засади виникнення адвокатури. Історичні шляхи розвитку адвокатури
Геоморфологія наука про рельєф Землі, його походження, просторові, генетичні та історичні закономірності будови та розвитку. Геоморфологія розглядає зміни iconПредмет мовознавства. Зміст І основні завдання курсу "Вступ до мовознавства"
Комбінаторні, позиційні та спонтанні звукові зміни. Історичні І живі звукові зміни. Фонетичні закони
Геоморфологія наука про рельєф Землі, його походження, просторові, генетичні та історичні закономірності будови та розвитку. Геоморфологія розглядає зміни iconТеорія хімічної будови органічних сполук
Олександр Михайлович Бутлеров сформулював основні положення теорії хімічної будови органічних сполук. Ця теорія не лише вивела органічну...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2013
звернутися до адміністрації
mir.zavantag.com
Головна сторінка