Тема вивчається самостійно




Скачати 292.33 Kb.
НазваТема вивчається самостійно
Сторінка1/3
Дата конвертації11.07.2013
Розмір292.33 Kb.
ТипДокументы
mir.zavantag.com > Спорт > Документы
  1   2   3


Тема 8: Обсяг витрат та калькулювання собівартості продукції в гірничо - рудній промисловості
Тема вивчається самостійно.

Питання, які підлягають вивченню:

  1. Особливості технології та організації виробництва у видобувних галузях

промисловості.

  1. Облік витрат та калькулювання собівартості гірничопідготовчих робіт.

  2. Облік витрат та калькулювання собівартості видобутку корисних

копалин.
1. Особливості технології та організації виробництва у видобувних галузях промисловості.

Гірнича промисловість являє собою комплекс виробництв, що зайняті розвідкою родовищ корисних копалин, їх видобутком та збагаченням.

Процес видобутку корисних копалин з надр на діючих гірничих підприємствах поділяється на кілька стадій. Витрати, що виникають на кожній з цих стадій, мають різне економічне значення, фінансуються та включаються до собівартості продукції по-різному. У зв’язку з цим забезпечується їх відокремлений облік та калькулювання собівартості.

У процесі експлуатації родовищ виділяються дві стадії робіт:

І. Розкриття та підготовка запасів;

ІІ. Їх видобуток (очисні роботи).

І стадія створює необхідні передумови для ІІ стадії і повинна завжди випереджати її.

Розкриття запасів (розкривні роботи) – це проходка комплексу гірничих виробок, які відкривають доступ від поверхні землі до родовища.

Підготовка запасів передбачає проведення виробок, які розділяють рудне тіло (пласт) на блоки, поверхи, панелі, видобувні ділянки. Ці виробки необхідні для транспортування руди та породи, людей, матеріалів, обладнання, для відкачки води та подачі повітря, електроенергії та інше.

Всі гірничо-прохідні роботи поділяють на гірничо-капітальні, гірничопідготовчі та геологорозвідувальні.

До останніх відносяться роботи, що пов’язані з пошуком та розвідкою нових родовищ.

Гірничо-капітальні та гірничопідготовчі за своїм складом багато в чому схожі, але відокремлювати їх необхідно, бо гірничо-капітальні роботи відносяться до складу основних засобів та оприбутковуються на рахунку 10, а гірничопідготовчі роботи вважаються експлуатаційними та відносяться на собівартість, шляхом зарахування їх на 39 рахунок “Витрати майбутніх періодів”.

Гірничо-капітальні роботи це роботи по розробці родовищ та спорудженню гірничотехнічних споруд, якщо видобуток підготовлених запасів ведеться більш ніж 7 років (стволи, шурфи, штольні – при підземній розробці; тунелі, вскритні траншеї – при відкритій розробці).

До гірничопідготовчих (експлуатаційних) робіт відносяться :

  1. Виробки, що проводяться для підготовки до видобутку вже розкритої частини родовища.

  2. Розкривні роботи при терміні видобутку менше 7 років.

На родовищах з терміном видобутку менше 7 років всі витрати на розкриття запасів та підготовку виробництва виконуються за рахунок собівартості, тобто роботи не поділяються на гірничо-капітальні та гірничопідготовчі.

ІІ. Завершуючим етапом видобутку корисних копалин є очисні роботи.

Видобутою вважається руда, яку видано з шахти або кар’єру на поверхню та транспортовано на рудний двір (склад).

Кількість видобутої руди за місяць визначається на підставі транспортних документів про масу перевезеної руди. За тими ж документами визначається маса руди перевезеної покупцям, або іншим цехам свого комбінату. Маса руди, що залишилася на складі, встановлюється за даними маркшейдерського заміру.

Процес переробки сирої руди може включати в себе весь комплекс або лише окремі стадії технологічного процесу. Це : дроблення, збагачення; агломерація; окомкування і опалювання окатишів. (У Кривбасі аглофабрики є на Південному та ГЗК «АрселорМиттал Кривий Ріг», окомкування на Північному ГЗК).

Об’єктами обліку витрат та калькулювання собівартості видобутку корисних копалин є: експлуатаційні гірничопідготовчі роботи; видобуті корисні копалини.
^ 2. Облік витрат та калькулювання собівартості гірничопідготовчих робіт

(ГПР).

Витрати на гірничопідготовчі роботи складають 50 і більше відсотків вартості робіт з видобутку корисних копалин.

Протягом місяця всі витрати на гірничопідготовчі роботи обліковуються на рахунку 23.

Планування і облік витрат на гірничопідготовчі роботи ведуться окремо по кожному кар’єру, руднику, шахті. До витрат на ГПР відносяться витрати, які були викликані виконанням безпосередньо гірничопідготовчих робіт. Витрати, що є спільними для виконання гірничопідготовчих та очисних робіт, плануються та обліковуються у складі витрат на видобуток корисних копалин.

Витрати на виконання ГПР відображаються в калькуляції за формою 11-К, яка містить в собі 3 розділи:

А. Виконання плану ГПР;

Б. Калькуляції собівартості робіт;

В. Розрахунок погашення витрат на ГПР.

Окремо калькулюється собівартість розкривних та підземних гірничопідготовчих робіт.

Калькуляційною одиницею є 1 м3 гірничої маси.

Фактичні обсяги гірничої маси розраховуються за даними маркшейдерських замірів відпрацьованого простору.

Основні статті калькуляції собівартості ГПР це:

  1. Допоміжні матеріали, в тому числі:

вибухові матеріали;

  1. Енергетичні витрати на технологічні потреби;

  2. Оплата праці;

  3. Відрахування на соціальні потреби;

  4. Витрати на ремонт та утримання основних засобів;

  5. Обслуговування виробництва;

  6. Амортизація основних засобів;

  7. Знос малоцінних швидкозношуваних інструментів та приладів;

  8. Витрати на технологічні перевезення гірничої маси;

  9. Інші витрати.

Стаття “Допоміжні матеріали” містить в собі вартість матеріалів які використані при виконанні ГПР, а саме: вибухові матеріали, бурові коронки, шарошечні долоття, лісові матеріали, металеві, залізобетоні кріплення і таке інше.

До статті “Енергетичні витрати на технологічні потреби” відносяться витрати різних видів енергії, що витрачається на виконання ГПР, це: електроенергія, яку використовують конвеєри, скреперні лебідки, на освітлення виробок і т.і.; стиснене повітря, що використовується на буріння; технічна вода, витрачена на виконання розкривних робіт гідромеханічним способом; кисень.

До витрат на оплату праці належать витрати на основну та додаткову заробітну плату робочих, керівників, спеціалістів та інших службовців.

За статтею “Відрахування на соціальні потреби” показуються витрати на відрахування до Пенсійного фонду, фонду на випадок безробіття, фонду соціального страхування від нещасного випадку, тощо.

Стаття “Витрати на ремонт та утримання основних засобів” використовується для накопичення:

  1. Витрат на проведення всіх видів ремонтів за винятком витрат на оплату праці. До них відносяться :

  1. витрати матеріалів та запчастин, які витрачені на ремонт основних фондів;

  2. вартість послуг ремонтних і транспортних підрозділів свого підприємства та сторонніх організацій.

  1. Витрат на утримання основних фондів за винятком, знову ж таки витрат на оплату праці, тобто витрати матеріалів необхідних для нормального функціонування обладнання, машин, апаратів; вартість послуг допоміжних цехів та послуг сторонніх організацій по утриманню основних фондів (електроенергія для освітлення приміщень, вода, пар та ін.).

Стаття “Обслуговування виробництва” збирає витрати на послуги транспортних цехів по обслуговуванню процесу виймання гірничої маси, а також послуги інших спеціалізованих ділянок: бурових, вибухових та ін..

За статтею “Амортизація основних засобів” відображується сума амортизаційних відрахувань ( у розмірі не більше 5%). Амортизаційні відрахування нараховуються лише до повного перенесення балансової вартості основних фондів на собівартість продукції.

На статтю “Знос малоцінних швидкозношуваних інструментів та приладів” відносять погашення вартості змінного обладнання, малоцінних швидкозношуваних інструментів та приладів.

Вартість послуг залізничного, автомобільного, конвеєрного та інших видів транспорту пов’язаних з переміщенням гірничої маси від забоїв до відвалів відображується за статтею “Витрати на технологічні перевезення гірничої маси”.

І на останню статтю “Інші витрати” відносяться витрати, які не можуть бути віднесені на жодну з наведених раніше статей. Зокрема це:

  • витрати на винахідництво, технічне вдосконалення та раціоналізаторські

пропозиції;

  • витрати на випробування, досліди та дослідження;

  • витрати на охорону праці;

  • витрати на утримання очисних споруд;

  • допомога по непрацездатності, яка спричинилася внаслідок виробничої

травми.

Якщо у процесі виробництва ГПР з надр видобуваються кондиційні корисні копалини, вони називаються супутнім видобутком і оцінюються за середньорічною плановою собівартістю корисних копалин. Вартість попутно видобутих корисних копалин з гірничопідготовчих виробок зменшують витрати на виконання ГПР (тобто віднімається). ЇЇ наведено в розділі Б калькуляції собівартості ГПР.

Фактична собівартість ГПР у звітному періоді списується з рахунку 23 записом: Д 39 К 23. Сальдо за рахунком 39 відображується гірничими підприємствами в балансі.

Розрахунок погашення витрат на ГПР виконується у розділі В калькуляції собівартості ГПР ф. 11-к наростаючим підсумком з початку року.


  1. ^ Облік та калькулювання собівартості видобутку корисних копалин.


Планування, облік та калькулювання собівартості видобутку корисних копалин ведуться окремо по кожному кар’єру, руднику та шахті. Ті Рудоуправління до складу яких входять кар’єри та шахти надають зведену калькуляцію, а також зведені калькуляції окремо на видобуток відкритим та підземним способом. Тобто об’єктами обліку витрат є способи видобутку руди – відкритий та підземний.

Калькуляція собівартості видобутку корисних копалин складається за формою 12-к (Ф 12 – К).

У розділі “А” калькуляції відображуються плановий та фактичний обсяги корисних копалин; вага видобутих корисних копалин; плановий та фактичний вміст основного елементу в копалині (тобто заліза в залізній руді, марганцю в марганцевій та інше); вага чистого металу в руді.

Калькуляційною одиницею є одна тонна видобутої корисної копалини.

У розділі “Б” визначається собівартість видобутої корисної копалини за наступними статями витрат:

  1. Сировина та основні матеріали, в тому числі:

відрахування на геологорозвідувальні роботи,

плата за природні ресурси.

  1. Допоміжні матеріали в тому числі за основними видами.

  2. Енергетичні витрати.

  3. Оплата праці.

  4. Відрахування на соціальні потреби.

  5. Обслуговування виробництва.

  6. Амортизація основних засобів.

  7. Витрати на ремонт та утримання основних засобів.

  8. Знос малоцінних швидкозношуваних інструментів та приладів.

  9. Технологічні перевезення корисних копалин.

  10. Погашення ГПР.

  11. Інші витрати.

  12. Шахтна (кар’єрна) собівартість.

  13. Загальнорудничні витрати.

  14. Інші виробничі витрати.

  15. Позавиробничі витрати.

  16. Повна собівартість видобутку.

До складу статті “Сировина та основні матеріали” входять платежі за користування надрами та відрахування на геологорозвідуванні роботи, виконані за рахунок Державного бюджету.

Відрахування на геологорозвідуванні роботи, виконані за рахунок Державного бюджету сплачуються згідно з Інструкцією про порядок сплати збору за геологорозвідуванні роботи, виконані за рахунок Державного бюджету, затв. Наказом Комітету України з питань геології та використання надр від 23.06.99 № 105/309:

1) якщо геологорозвідуванні роботи, виконуються за рахунок бюджету, то господарські органи усіх форм власності, що добувають корисні копалини не сплачують цих відрахувань.

2) нормативи відрахувань визначаються як частка вартості одиниці добутої корисної копалини. Вартість дорівнює ціні реалізації за винятком плати за користування надрами та ПДВ. Затверджуються усі нормативи Міністерством економіки. Якщо середньомісячна сума відрахувань, більше 10000 грн., то необхідні авансові платежі здійснюються виходячи з фактичної вартості добутих корисних копалин до 13 го та 23го числа поточного місяця та до 3 числа наступного місяця. Якщо сума менше 10000 грн., платіж виконується одноразово не пізніше 15 числа наступного місяця. По закінченню кварталу визначається повна сума відрахувань наростаючим підсумком з початку року, виходячи з фактичної вартості корисних копалин; виконується підсумковий розрахунок.

Стаття “Допоміжні матеріали” використовуються для відображення вартості матеріалів, які використані на виробництво видобувних робіт.

Окремими рядками виділяються витрати на:

  • вибухові матеріали;

  • трипільне дерево;

  • металеві кріплення.

За статтею “Енергетичні витрати” показуються вартість електроенергії; стислого повітря, яке використовується при бурінні; вартість води, використаної на буріння та промивку свердловин. Ці витрати у звітних калькуляціях відображуються за даними вимірюючих приладів і вони повинні співпадати з даними, наведеними в технічному звіті цеха – постачальника енергії.

Стаття “Оплата праці” збирає витрати на заробітну плату, яка розраховується за тарифними ставками, відрядними розцінками, посадовими окладами, стимулюючі та компенсаційні виплати робочим, керівникам, спеціалістам та іншим службовцям.

На статтю “Відрахування на соціальні потреби” відносяться збори, які здійснюються згідно чинного законодавства.

Стаття “Обслуговування виробництва” містить в собі вартість послуг транспортних цехів з обслуговування процесів видобутку руди.

Наступна стаття “ Амортизація основних засобів” має специфіку, пов’язану із специфікою складу основних засобів у гірничий промисловості.

Основні виробничі засоби гірничорудних підприємств поділяються на 2 групи:

  1. гірничі виробки та спеціалізовані будівлі, споруди та передавальні пристрої, які після виробки запасів корисних копалин родовища або його частини не можуть бути використаними за своїм призначенням. Нарахування амортизації за цими об’єктами виконується за потонною ставкою, яка щорічно затверджується на 1т видобутку корисних копалин;

  2. основні виробничі засоби загального призначення. Нарахування амортизації цих основних фондів ведеться виходячи з затверджених норм амортизації від їх балансової вартості.

Слід пам’ятати, що для першої групи основних засобів тих родовищ, строк експлуатації яких перевищує 25 років, сума амортизаційних відрахувань дорівнює 4% початкової вартості основних засобів, не зменшеної на суму зносу.

Якщо строк експлуатації родовища до 25 років – використовується потонна ставка. Вона розраховується діленням вартості основних засобів, (що амортизується) на початок року на загальний тоннаж залишків балансових запасів руди родовища в цілому. Сума амортизаційних відрахувань дорівнює добутку потонної ставки на кількість тонн руди, що належить за планом видобути у звітному році.

Таким чином, на статтю “Амортизація основних засобів” відноситься погашення вартості гірничо-капітальних виробок, спеціалізованих будівель та споруд, машин та обладнання для підземних та відкритих гірничих виробок та інших основних засобів, що пов’язані з розробкою родовищ, за винятком основних засобів, які безпосередньо використовуються на експлуатаційних гірничопідготовчих роботах.

Амортизаційні відрахування за основними засобами, які є спільними для гірничопідготовчих та видобувних робіт, відносяться на витрати з видобутку корисних копалин.

Статтею “Знос малоцінних швидкозношуваних інструментів та приладів” користуються для відображення погашення вартості інструментів, приладів та інвентарю, як то: ківши екскаваторів, шахтні вагонетки, транспортувальна стрічка, підземні кліті і таке інше.

Стаття “Технологічні перевезення корисних копалин” має той самий склад, що і аналогічна стаття собівартості гірничопідготовчих робіт, тобто: вартість послуг залізничного, автомобільного, конвеєрного та інших видів транспорту.

За статтею “Погашення гірничопідготовчих робіт” відображується частка експлуатаційних гірничопідготовчих робіт, що списуються на витрати з видобутку корисних копалин у звітному періоді. Розрахунок погашення витрат на гірничопідготовчі роботи виконується у калькуляції гірничопідготовчих робіт.

На статтю “Інші витрати” відносять вартість витрат на :

  • випробування, досліди та дослідження;

  • винахідництво, технічне вдосконалення та раціоналізаторські послуги;

  • охорону праці;

  • утримання очисних споруд;

  • допомогу по непрацездатності, що виникла внаслідок виробничої травми та сплачується за судовим рішенням або рішенням адміністрації;

 витрати на ліквідацію порожнеч, що утворилися після масових вибухів;

  • витрати на рекультивацію земель.

Статтю “Загально рудничні витрати” формують витрати на управління, загальногосподарські та інші.

На статтю “Інші витрати” відносяться витрати, які не належать до жодної з вказаних вище статей, наприклад, відсотки за кредити.

Настатті “Позавиробничі витрати” збираються транспортні витрати, які понесло саме підприємство або заплатило організаціям. Сюди включаються витрати на навантажування та транспортування руди у залізничних вагонах, збір за подання вагонів, розвантаження, вапнування або підсипка в залізну руду з метою уникнення її змерзання у зимовий час. Останні витрати навіть відокремлюються у підстаттю.
Завдання:

1. Фактичні витрати на гірничопідготовчі роботи склали, тис. грн.:

  • допоміжні матеріали 2000

  • енергетичні витрати 500

  • оплата праці 560

  • відрахування на соціальне страхування 207

  • ремонт основних засобів 50

  • знос МШП 154

  • загальнорудничні витрати 30

  • супутня продукція 45

Знайти фактичну собівартість гірничопідготовчих робіт і відобразити на рахунках бухгалтерського обліку. Визначити фактичні витрати на 1 м3 гірничої маси, якщо отримано 150 м3 .

2. Визначити суму амортизаційних відрахувань по шахті, якщо відомо :

  1. Термін експлуатації до 25 років;

  2. Термін експлуатації більше 25 років по наступним даним :

- первісна вартість основних засобів 30000 грн.

- сума зносу гірничих виробок 13000 грн.

- на початок року залишок запасів руди 500 тон

- план видобутку на поточний рік 100 тон

3. Визначити собівартість 1 т. концентрату на збагачувальній фабриці, якщо

- плановий випуск 200000 т.

- вартість залізної руди 180000грн.

- витрати процесу збагачування 200000 грн.

- вихід промислової продукції і шлаків 260 грн.

- вихід концентрату 120000 т.

Форма контролю: контрольна робота.
Тема 9: Облік витрат і калькулювання собівартості продукції в чорній металургії
Тема вивчається самостійно.

Питання, які підлягають вивченню:

  1. Галузеві особливості металургійного виробництва.

  2. Облік витрат і калькулювання собівартості в доменному виробництві.

  3. Облік витрат сталеплавильного виробництва і калькулювання собівартості його продукції.

  4. Облік витрат і калькулювання собівартості в прокатних цехах.




        1. Галузеві особливості металургійного виробництва.

Головною відмінністю підприємств переробної промисловості від підприємств видобувних галузей є те, що їх діяльність спрямована на предмет праці, в які вже вкладена праця людини. Чорна металургія тісно пов’язана з гірничо-видобувною промисловістю, тому включає багаточисельні виробництва, що займаються безпосередньо переробкою первинної сировини, що добувається. Галузь характеризується високим рівнем концентрації і комбінування виробництва, тобто основні потужності по випуску готової продукції зосереджені на малій кількості крупних підприємств з повним металургійним циклом.

Істотною особливістю галузі є складність металургійного комплексу, якій характеризується значними потужностями основних технологічних агрегатів (доменних і мартенівських печей, конвертерів, прокатних станів); багатостадійністю технології; одночасним залученням в переробку значних мас різноманітних видів сировини.

До організаційно-технологічних особливостей металургійного виробництва належить наявність укрупнених технологічних стадій у виробничому процесі (переділів виробництва). Послідовно пов’язані один з одним переділи виступають як місця виникнення витрат всередині основного і допоміжного виробництв.

Повний металургійний цикл складається з трьох переділів: доменного, сталеплавильного і прокатного. Продукція доменного цеху (чавун) передається до сталеплавильного виробництва для виплавлення сталі, яка в свою чергу передається до прокатного переділу для виготовлення прокату різноманітних сортів. Однак і чавун, і сталь, і прокат є водночас самостійними продуктами. Таким чином, об’єктами калькулювання в чорній металургії є не тільки готові вироби, але і напівфабрикати різного ступеню обробки.

Металургійний комбінат – складне по структурі підприємство. Масовий характер має продукція доменного цеха, де номенклатура порівняно невелика і окремі агрегати майже постійно виплавляють один і той же вид чавуну. Деякі прокатні цехи, які випускають такі види прокатної продукції, як залізничні рельси, колеса, катанку, також можна віднести до виробництв зі стабільно стійкою стабілізацією. В основному ж в сталеплавильних і прокатних виробництвах випускаються десятки, а іноді і сотні видів продукції, відмінних за хімічним складом, профілям, розміром, а отже, і технологічними процесами їх виготовлення. Обґрунтованим представляється віднесення цих цехів до масового типу виробництва.

При масовому випуску продукції планування, облік і калькулювання собівартості ведуться по передільному методу, а при випуску окремих виробів і в ремонтних цехах – по замовленням.

Повний металургійний цикл складається із трьох переділів:

    • доменного;

    • сталеплавильного;

    • прокатного.
  1   2   3

Схожі:

Тема вивчається самостійно iconЛекція тема
Спілкування багатогранний процес, що вивчається різними науками: психологією, соціологією, педагогікою, лінгвістикою, філософією...
Тема вивчається самостійно iconТема Об'єкти цивільних прав (правовідносин)
Питання до Заняття 2 – самостійно. Нижче див основні питання, які потрібно знайти
Тема вивчається самостійно iconХарактеристика причин, що обумовлюють порушення вимови приголосних фонем у дітей
Фонема утворюється завдяки легкому ковзанню кінчика язика в області передньої частини твердого піднебіння. Такий звук є фонетично...
Тема вивчається самостійно iconТема Поняття та основні ознаки правової держави
Мета: ознайомитсь з поняттями «правова держава», «громадянське суспільство», «політична система суспільства», виявити основні ознаки...
Тема вивчається самостійно icon3. методологія науково-дослідницької діяльності розділ 1
Будь-яка наукова проблема вивчається в системі координат, що задається різними рівня­ми методології науки
Тема вивчається самостійно iconНаливайко Д. Теорія літератури й компаративістики
Для аргументації до п'ятого питання самостійно підготувати ілюстративний матеріал
Тема вивчається самостійно iconПредмет І завдання курсу
Режисура естради" є одним з основних курсів фахової підготовки студентів-режисерів та вивчається згідно з навчальним планом зі спеціальності...
Тема вивчається самостійно icon2. опис навчальної дисципліни
Цей комплекс поширюється на усі структурні підрозділи Вищого навчального закладу “Національний транспортний університет”, в яких...
Тема вивчається самостійно iconСучасний стан управління митної системи України вступ (слайд 1)
«управління» як навчальна дисципліна вивчається в більшості навчальних закладів світу
Тема вивчається самостійно iconОсновні етапипідготовки студентів до уроку
Вивчити календарний (тематичний) план, програми І з’ясувати місце уроку в системі розділу, який вивчається
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2013
звернутися до адміністрації
mir.zavantag.com
Головна сторінка