Дослідження як правило повинна формулюватись на основі певного питання, яке не має однозначного вирішення у сучасній теорії І практиці кримінального судочинства І цим створює утруднення для якісного виконання завдань кримінального судочинства в цілому або функціонування його окремих інститутів




Скачати 142.97 Kb.
НазваДослідження як правило повинна формулюватись на основі певного питання, яке не має однозначного вирішення у сучасній теорії І практиці кримінального судочинства І цим створює утруднення для якісного виконання завдань кримінального судочинства в цілому або функціонування його окремих інститутів
Дата конвертації16.06.2013
Розмір142.97 Kb.
ТипДокументы
mir.zavantag.com > Право > Документы
ІНДИВІДУАЛЬНА РОБОТА З ДИСЦИПЛІНИ «КРИМІНАЛЬНИЙ ПРОЦЕС»
Індивідуальна робота студентів з навчальної дисципліни «Кримінальний процес» включає такі основні види індивідуальних творчих завдань:

  • підготовка наукових доповідей та захист їх на засіданні гуртка – 15 б.1;

  • підготовка курсових робіт – 10 б.;

  • підготовка рефератів (есе) – 10 б.;

  • анотування прочитаної додаткової літератури з курсу – 10 б.;

  • розробка схем, таблиць (не менше 3-х) – 10 б.;

  • складання термінологічних словників – 10 б.;

  • підготовка та публікація тез доповідей на конференціях – 5 б.;


^

1. Підготовка наукових доповідей



Наукова доповідь – це вид індивідуальної роботи, в якому у письмовому вигляді систематизовано, логічно послідовно студентом викладаються результати проведеного ним під керівництвом наукового керівника ґрунтовного наукового дослідження за певною темою. Тема дослідження як правило повинна формулюватись на основі певного питання, яке не має однозначного вирішення у сучасній теорії і практиці кримінального судочинства і цим створює утруднення для якісного виконання завдань кримінального судочинства в цілому або функціонування його окремих інститутів. У ході дослідження є необхідним ґрунтовне вивчення сучасної наукової літератури, нормативних джерел, практики судових і правоохоронних органів, офіційної статистики. Можливе проведення власних соціологічних досліджень (опитувань тощо). Обов’язкові посилання в тексті на використані джерела.

При обранні напрямку науково-дослідної роботи, слід врахувати, що її тема повинна бути:

а) актуальною як з практичної, так і з теоретичної точок зору;

б) посильною для виконання;

в) як правило перспективною для подальшого продовження роботи в цьому напрямку у студентському науковому товаристві або навіть під час продовження навчання в аспірантурі;

г) достатньо забезпеченою відповідним первинним матеріалом;

д) цікавою для дослідника, що стимулює пошукову ініціативу.

Рекомендується намітити план та етапи основних заходів роботи над обраною темою. Вони, як правило, передбачають:

- обґрунтування теми, вибір об'єкта і визначення мети дослідження;

- добір і аналіз наукової літератури з обраної теми, розробку гіпотези;

- складання плану та структури роботи, розробку програми і методики дослідження;

- створення своєї картотеки, підбірки матеріалів;

- за необхідності створення експериментальної, емпіричної бази;

- використання інформації міжнародної мережі Іnternet та інших джерел;

- проведення дослідження і узагальнення його результатів, формування висновків;

- оформлення наукової роботи;

- рецензування роботи, захист одержаних результатів.

Структура доповіді складається з таких головних елементів:

- вступ (обґрунтування актуальності дослідження і постановка його мети та завдання);

- висвітлення стану наукової розробленості проблеми, узагальнення наукової літератури, законодавства та інших джерел;

- виклад основного матеріалу, який відображає думки автора щодо найбільш правильного вирішення проблемного питання, та наведення відповідних аргументів на підтримку своєї позиції.

- висновки.

Обсяг наукової доповіді: 20-30 сторінок друкованого тексту (шрифт Times New Roman, 14 кегль, інтервал 1,5, поля: ліве – 2,5 см, праве – 1,5 см, верхнє та нижнє – 2 см). Робота має подаватись пронумерованою у паперовому та електронному вигляді і повинна мати: 1) титульний лист; 2) план роботи, 3) основний текст роботи, що складається з елементів, зазначених вище, із виділенням відповідних структурних частин (вступ, розділи, параграфи, висновки тощо); 4)перелік використаних джерел.

Теми наукових доповідей визначаються за погодженням з науковим керівником.


^

2. Підготовка есе (наукового нарису)


Головний акцент в есе має бути зроблений на формулюванні власної оцінки та ставлення до певного явища, процесу тощо. Висновки мають бути аргументовані. При підготовці нарису посилання на використані джерела в тексті є обов’язковим. Список випористаних джерел додається.

Тема есе узгоджується з науковим керівником. Есе оформлюються у вигляді письмової роботи обсягом 7-10 сторінок (шрифт Times New Roman, розмір 14, інтервал 1,5). Подається викладачеві у друкованому та електронному вигляді.
Орієнтовна тематика для підготовки есе:


  1. Сутність і завдання кримінального процесу.

  2. Мета кримінального судочинства.

  3. Модель кримінального процесу в Україні – погляд у майбутнє.

  4. Судово-правова реформа в Україні.

  5. Міжнародні правові акти та практика Європейського суду з прав людини як джерела кримінально-процесуального права України.

  6. «Європейські стандарти» у галузі кримінального судочинства.

  7. Судовий прецедент як джерело кримінально-процесуального права.

  8. Аналогія права та закону у кримінальному процесі.

  9. Моральні засади кримінально-процесуальної діяльності

  10. Принципи кримінального процесу.

  11. Принцип верховенства права у кримінальному процесі.

  12. Принцип змагальності у кримінальному процесі.

  13. Принцип забезпечення підозрюваному, обвинуваченому, підсудному, засудженому та виправданому права на захист.

  14. Принцип презумпції невинуватості: його зміст і значення в кримінальному процесі.

  15. Публічність і диспозитивність у кримінальному судочинстві.

  16. Принцип об’єктивної істини в кримінальному процесі.

  17. Принцип особистої недоторканності в кримінальному процесі.

  18. Принцип публічності /офіційності / в кримінальному процесі.

  19. Процесуальні функції.

  20. Запобіжні заходи у кримінальному процесі.

  21. Процесуальний статус підозрюваного у кримінальному процесі України.

  22. Особа, щодо якої порушено кримінальну справу: її процесуальний статус та проблеми його удосконалення.

  23. Порушення кримінальної справи.

  24. Процесуальний статус слідчого.

  25. Прокурор у кримінальному процесі.

  26. Протоколи з відповідними додатками, складені уповноваженими органами за результатами оперативно-розшукових заходів: сутність, форма та особливості використання у доказуванні по кримінальних справах.

  27. Проведення слідчих дій до порушення кримінальної справи: За і проти.

  28. Негласні слідчі (розшукові) дії у новому КПК: за і проти.

  29. Імунітети у кримінальному судочинстві.

  30. Інститут понятих у кримінальному процесі – вимога сучасності або архаїзм?

  31. Освідування у кримінальному судочинстві.

  32. Документ як джерело доказів.

  33. Процесуальний статус органів і осіб, які здійснюють дізнання у кримінальному процесі.

  34. Процесуальний статус та роль прокурора у кримінальному процесі.

  35. Оперативно-розшукова діяльність та кримінальний процес.

  36. Становлення і розвиток органів досудового слідства в Україні: історія та сучасність.

  37. Підстави, порядок та межі обмеження прав і свобод людини при розслідуванні злочинів: світові стандарти та сучасні тенденції.

  38. Строки провадження по кримінальних справах.

  39. Міжнародна правова допомога у кримінальних справах.

  40. Закриття кримінальної справи.

  41. Обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

  42. Захисник у кримінальному процесі.

  43. Засоби доказування у кримінальному процесі.

  44. Характеристика окремих видів (джерел) доказів.

  45. Правова допомога у кримінальних справах: стан та перспективи розвитку.

  46. Потерпілий у кримінальному процесі.

  47. Гарантії законності та прав людини у кримінальному судочинстві.

  48. Порівняльна характеристика кримінального процесу України та інших країн (в цілому або окремих інститутів)

  49. Нове кримінально-процесуальне законодавство – яким йому бути.

  50. Потерпілий у кримінальному процесі.

  51. Цивільний позов у кримінальному процесі.

  52. Забезпечення виконання рішень органів досудового слідства та суду.

  53. Оскарження рішень у кримінальному процесі.

  54. Допустимість доказів у кримінальному процесі.

  55. Скорочене судове слідство.

  56. Притягнення особи до кримінальної відповідальності: стан питання та перспективи.

  57. Використання спеціальних знань у кримінальному судочинстві.

  58. Процесуальний статус та роль суду у кримінальному процесі.

  59. Оскарження постанов про порушення кримінальної справи.

  60. Екстрадиція.

  61. Застосування примусових заходів медичного характеру.

  62. Судочинство у справах про злочини неповнолітніх.

  63. Застосування телефонної конференції та відеоконференції при проведенні слідчої дії.

  64. Роль Верховного Суду України в системі кримінальної юстиції України.

  65. Становлення суду присяжних в Україні.

  66. Гарантії недоторканності сфери приватного життя людини.

  67. Забезпечення прав і свобод людини при розслідуванні кримінальних справ.

  68. Процесуальна форма: сутність, значення та проблеми розвитку.

  69. Забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві.

  70. Електронний документ як вид доказів у кримінальному процесі.

  71. Протоколи слідчих і судових дій як самостійний вид доказів в кримінальному процесі.

  72. Застосування «детектора брехні» у доказуванні по кримінальних справах.

  73. Застосування запобіжного заходу у вигляді застави.

  74. Запобіжні заходи в кримінальному процесі: історія, сучасність та тенденції розвитку.

  75. Прийняття і розгляд органами заяв і повідомлень про злочини.

  76. Доказування в стадії порушення кримінальної справи.

  77. Процесуальні гарантії доступності правосуддя.

  78. Провадження у справах про злочини неповнолітніх. Ювенальна юстиція в Україні.

  79. Вирок – акт правосуддя.

  80. Особливості провадження у справах неосудних осіб і осіб, які захворіли душевною хворобою після вчинення злочину.

  81. Сутність і особливості протокольної форми досудової підготовки матеріалів.

  82. Нормативне регулювання підслідності: стан та шляхи вдосконалення.

  83. Форми участі народу в здійсненні правосуддя. Проблеми становлення та функціонування в Україні суду присяжних.

  84. Судовий контроль за законністю дій і рішень органів досудового розслідування.

  85. Начальник слідчого підрозділу (відділення, відділу, управління), його повноваження.

  86. Особа, яка провадить дізнання (дізнавач), її повноваження.

  87. Відводи й самовідводи, порядок їхнього заявлення та вирішення.

  88. Підтримання обвинувачення потерпілим.

  89. Захисник підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, його завдання, права та обов'язки.

  90. Особи, які можуть бути захисниками, та ствердження їхніх повноважень у кримінальній справі.

  91. Обставини, які виключають участь особи як захисника.

  92. Усунення захисника від участі у справі.

  93. Запрошення, призначення, заміна захисника.

  94. Законний представник підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого. Коло осіб, які можуть брати участь у справі як законні представники, їхні права та обов'язки.

  95. Особливості допиту як свідків окремих категорій громадян (неповнолітніх і малолітніх, осіб з фізичними чи психічними вадами, осіб, які користуються дипломатичним імунітетом).

  96. Експерт і спеціаліст: відмінність та спільне в їхньому процесуальному статусі.

  97. Перекладач, його роль і процесуальний статус.

  98. Понятий, його права і обов'язки. Особи, які не можуть бути залучені як поняті.

  99. Характеристика інституту забезпечення безпеки суб'єктів кримінального процесу.Порядок застосування та скасування заходів безпеки.

  100. Теорія доказів у кримінальному процесі як розділ науки кримінально-процесуального права. Предмет теорії доказів.

  101. Доказове право та його значення у вирішенні завдань кримінального судочинства.

  102. Особливості використання в доказуванні непрямих доказів.

  103. Належність, допустимість, достовірність і достатність доказів та їхніх джерел.

  104. Об'єктивні та суб'єктивні фактори, що впливають на формування показань свідка.

  105. Алібі, обмова і самообмова в показаннях підозрюваного та обвинуваченого.

  106. Висновок експерта: його предмет, значення, форма та зміст.

  107. Висновок (висновки) експертів під час проведення комісійної та комплексної експертиз.

  108. Речові докази: поняття та види.

  109. Процес формування речових доказів.

  110. Зберігання речових доказів.

  111. Вирішення питання про речові докази при завершенні провадження в кримінальній справі.

  112. Протоколи слідчих і судових дій та інші носії інформації щодо цих дій як джерела доказів. Процесуальні гарантії їхньої повноти та достовірності.

  113. Протоколи з відповідними додатками, складені уповноваженими органами за результатами оперативно-розшукових заходів.

  114. Інші документи як джерела доказів: поняття, види, відмінність від документів — речових доказів.

  115. Обставини, які підлягають доказуванню в окремих стадіях кримінального процесу та в окремих категоріях кримінальних справ.

  116. Суб'єкти процесу доказування. Обов'язок доказування.

  117. Способи збирання та перевірки доказів.

  118. Застосування науково-технічних засобів для збирання і перевірки доказів.

  119. Правила оцінки доказів.

  120. Моральні засади доказування в кримінальному процесі.

  121. Особливості процесу доказування в різних стадіях кримінального процесу.

  122. Співвідношення процесу доказування й оперативно-розшукової діяльності. Роль оперативно-розшукових заходів при доказуванні в стадіях порушення кримінальної справи та досудового розслідування.

  123. Примус у механізмі кримінально-процесуального регулювання.

  124. Конституційні гарантії законності застосування заходів кримінально-процесуального примусу.

  125. Обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу.

  126. Особливості обрання запобіжних заходів відносно неповнолітніх.

  127. Підписка про невиїзд: порядок застосування, наслідки порушення.

  128. Особиста порука: порядок і умови застосування.

  129. Порука громадської організації та трудового колективу: порядок і умови застосування.

  130. Застава: порядок застосування. Визначення розміру застави.

  131. Обов'язки та права заставодавця. Наслідки невиконання обов'язків особою, щодо якої обрано запобіжний захід у вигляді застави. Повернення застави.

  132. Взяття під варту: порядок і умови застосування.

  133. Місце й порядок тримання осіб, взятих під варту.

  134. Заходи піклування про дітей і охорона майна осіб,взятих під варту.

  135. Повідомлення про взяття обвинуваченого під варту. Побачення з заарештованим.

  136. Нагляд командування військової частини як запобіжний захід.

  137. Підстави, мотиви і порядок затримання особи за підозрою у вчиненні злочину.

  138. Строк затримання. Порядок обчислення та продовження строку затримання.

  139. Протокол затримання, його форма і зміст.

  140. Права та обов'язки затриманого.

  141. Звільнення затриманого.

  142. Інші заходи кримінально-процесуального примусу (відсторонення обвинуваченого від посади, привід, накладення арешту на майно, банківські вклади та рахунки). Підстави і порядок їхнього застосування.

  143. Порядок заявлення цивільного позову на стадії досудового розслідування.

  144. Заходи по забезпеченню цивільного позову.

  145. Судові витрати: поняття й структура.

  146. Порядок і розмір відшкодування потерпілим, свідкам, експертам, перекладачам, спеціалістам і понятим затрат із приводу їхнього виклику до особи, що провадить дізнання, слідчого, прокурора і суду.

  147. Виплата винагороди експерту, спеціалісту, перекладачу за виконану роботу.


^

3. Анотування прочитаної додаткової літератури з курсу


Індивідуальна робота у формі анотування передбачає аналіз декількох (не менше 5-7) джерел. Предметом анотування можуть бути наукові видання (монографії, статті), підручники, нормативні акти, узагальнюючі документи вищих судових органів України, рішення Європейського суду з прав людини тощо. Зміст анотації передбачає наведення бібліографічного опису анотованого джерела та стислу характеристику його змісту (можливе виділення головної ідеї або виділення ключових положень). Якщо предметом анотування є нормативно-правовий акт слід виділити нові порівняно з попереднім законодавством положення.

Структура анотації визначаться самим студентом, а за необхідності - за рекомендацією викладача. Обсяг анотації одного джерела – 1-1,5 сторінки. Орієнтовний обсяг реферату – 8-15 сторінок. Робота представляється в роздрукованому та електронному вигляді (шрифт Times New Roman, 14 кегль, інтервал 1,5, поля: ліве – 2,5 см, праве – 1,5 см, верхнє та нижнє – 2 см).

Предметом анотування можуть бути такі джерела: нове законодавство, Постанови Пленуму Верховного Суду України та Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Рішення Європейського суду з прав людини, Рішення Конституційного Суду України, монографічна література та наукові статті з кримінального процесу тощо.

Вибір конкретних джерел для реферування і анотування здійснюється за узгодженням із викладачем.

^

4. Розробка схем, таблиць


Дана форма індивідуальної роботи здійснюється шляхом розробки та креслення схеми або таблиці на підставі аналізу чинного законодавства та літературних джерел курсу з певного питання.

Схеми, таблиці оформлюються у вигляді письмової роботи обсяг яких визначається складністю завдання. Представляються на папері та на електронному носії.

Для зарахування в якості індивідуальної роботи в 10 балів студентом має бути виконано не менше 3-х з запропонованих нижче (або обраних самостійно з консультацією з викладачем) завдань.
Завдання

  1. Скласти схему судів України, які розглядають кримінальні справи, з визначенням рішень які можуть прийматись за результатами розгляду справи у відповідній інстанції.

  2. Скласти загальну динамічну схему руху кримінальної справи від стадії порушення кримінальної справи до стадії перегляду справи Верховним Судом України.

  3. Скласти динамічну схему стадії порушення кримінальної справи (врахувати суб’єктів, приводи та підстави, ключові рішення, строки).

  4. Скласти динамічну схему стадії досудового розслідування (врахувати суб’єктів, ключові рішення та процесуальні дії, строки).

  5. Скласти динамічну схему порядку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (врахувати суб’єктів, ключові рішення та процесуальні дії, строки).

  6. Скласти динамічну схему комплексу дій, пов’язаних з притягненням особи як обвинуваченого (врахувати суб’єктів, підстави, ключові рішення та процесуальні дії, строки).

  7. Скласти динамічну схему розгляду справи у суді першої інстанції (врахувати суб’єктів, етапи, ключові, дії, строки).

  8. Скласти динамічну схему провадження у суді з перегляду вироку в апеляційному порядку (врахувати суб’єктів, етапи, ключові, дії, строки).

  9. Скласти динамічну схему провадження у суді з перегляду вироку в касаційному порядку (врахувати суб’єктів, етапи, ключові, дії, строки).

  10. Скласти детальну динамічну схему, яка відображає алгоритм проведення слідчої дії (на вибір).

^

5. Складання термінологічних словників



Даний вид індивідуальної роботи полягає у складанні переліку термінів, пов’язаних з певною тематикою, та їх визначень. Словник, підготовлений студентом має містити не менше 25 термінів. Загальна тематика для складання термінологічних словників визначається програмою навчальної дисципліни «Кримінальний процес». Конкретний обсяг термінів, тема та форма подання результатів визначається науковим керівником.

При підготовці словника необхідно використовувати чинне законодавство, міжнародні нормативні акти, практику Європейського суду з прав людини, Конституційного Суду України та Верховного Суду України, а також сучасну наукову літературу з визначеного питання.

Після розкриття кожного терміну в дужках має бути наведено посилання на нормативний матеріал, який використовувався, при формулюванні наведеного студентом визначення.

1 Для всіх видів робіт вказана максимальна кількість балів, яка складається з оцінки за письмову складову (викладення та оформлення роботи) та усну складову (виступ на гуртку або співбесіда з викладачем).

Схожі:

Дослідження як правило повинна формулюватись на основі певного питання, яке не має однозначного вирішення у сучасній теорії І практиці кримінального судочинства І цим створює утруднення для якісного виконання завдань кримінального судочинства в цілому або функціонування його окремих інститутів iconПитання до іспиту (всі питання з методички) для іпс
Поняття кримінального|карного| процесу (кримінального|карного| судочинства). Поняття правосуддя у кримінальних справах І його співвідношення...
Дослідження як правило повинна формулюватись на основі певного питання, яке не має однозначного вирішення у сучасній теорії І практиці кримінального судочинства І цим створює утруднення для якісного виконання завдань кримінального судочинства в цілому або функціонування його окремих інститутів icon1. Поняття, суть І завдання кримінального процесу Поняття кримінального...
Система кримінального процесу України. Поняття, загальна характеристика стадій кримінального процесу
Дослідження як правило повинна формулюватись на основі певного питання, яке не має однозначного вирішення у сучасній теорії І практиці кримінального судочинства І цим створює утруднення для якісного виконання завдань кримінального судочинства в цілому або функціонування його окремих інститутів iconПостанова від 24 жовтня 2003 року n 7 Про практику призначення судами кримінального покарання
У зв'язку з прийняттям нового Кримінального кодексу України (далі кк) у судовій практиці виникають питання щодо застосування окремих...
Дослідження як правило повинна формулюватись на основі певного питання, яке не має однозначного вирішення у сучасній теорії І практиці кримінального судочинства І цим створює утруднення для якісного виконання завдань кримінального судочинства в цілому або функціонування його окремих інститутів iconПоняття кримінального процесу (кримінального судочинства)
Система кримінального процесу України. Поняття, загальна характеристика стадій кримінального процесу
Дослідження як правило повинна формулюватись на основі певного питання, яке не має однозначного вирішення у сучасній теорії І практиці кримінального судочинства І цим створює утруднення для якісного виконання завдань кримінального судочинства в цілому або функціонування його окремих інститутів iconПоняття кримінального процесу (кримінального судочинства)
Посадові особи, які ведуть та безпосередньо здійснюють кримінально-процесуальне провадження
Дослідження як правило повинна формулюватись на основі певного питання, яке не має однозначного вирішення у сучасній теорії І практиці кримінального судочинства І цим створює утруднення для якісного виконання завдань кримінального судочинства в цілому або функціонування його окремих інститутів icon1. Поняття, завдання
Поняття кримінального|карного| процесу (кримінального|карного| судочинства). Поняття правосуддя у кримінальних справах І його співвідношення...
Дослідження як правило повинна формулюватись на основі певного питання, яке не має однозначного вирішення у сучасній теорії І практиці кримінального судочинства І цим створює утруднення для якісного виконання завдань кримінального судочинства в цілому або функціонування його окремих інститутів icon1. Поняття, завдання
Поняття кримінального|карного| процесу (кримінального|карного| судочинства, кримінального провадження). Поняття правосуддя та оперативно-розшукової...
Дослідження як правило повинна формулюватись на основі певного питання, яке не має однозначного вирішення у сучасній теорії І практиці кримінального судочинства І цим створює утруднення для якісного виконання завдань кримінального судочинства в цілому або функціонування його окремих інститутів iconТема Поняття, завдання
Поняття кримінального|карного| процесу (кримінального|карного| судочинства, кримінального провадження). Поняття правосуддя та оперативно-розшукової...
Дослідження як правило повинна формулюватись на основі певного питання, яке не має однозначного вирішення у сучасній теорії І практиці кримінального судочинства І цим створює утруднення для якісного виконання завдань кримінального судочинства в цілому або функціонування його окремих інститутів iconТема Поняття, завдання
Поняття кримінального|карного| процесу (кримінального|карного| судочинства, кримінального провадження). Поняття правосуддя та оперативно-розшукової...
Дослідження як правило повинна формулюватись на основі певного питання, яке не має однозначного вирішення у сучасній теорії І практиці кримінального судочинства І цим створює утруднення для якісного виконання завдань кримінального судочинства в цілому або функціонування його окремих інститутів icon3. Принципи кримінального процесу
Загальноправові принципи та специфіка їх застосування у сфері кримінального судочинства
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2013
звернутися до адміністрації
mir.zavantag.com
Головна сторінка