Поняття та види дисциплінарних проваджень




Скачати 222.11 Kb.
НазваПоняття та види дисциплінарних проваджень
Дата конвертації29.06.2013
Розмір222.11 Kb.
ТипДокументы
mir.zavantag.com > Право > Документы
Л Е К Ц І Я

по темі № 4 « ДИСЦИПЛІНАРНЕ ПРОВАДЖЕННЯ »

ПОНЯТТЯ ТА ВИДИ ДИСЦИПЛІНАРНИХ ПРОВАДЖЕНЬ.



Як вид юридичної відповідальності дисциплінарна відповідальність є одним із найзастосовуваніших різновидів державного примусу.

Норми, що передбачають дисциплінарну відповідальність, містяться в кількох галузях законодавства (наприклад, у трудовому, виправно-трудовому законодавствах).

Проте наявність загальних ознак дозволяє говорити про самостійний характер цього виду відповідальності. Такими ознаками є:

—можливість застосовувати цей вид відповідальності тільки до членів певного організаційно оформленого колективу;

—наявність службового або іншого внутрішньоорганізаційного підпорядкування;

—специфічність санкцій, застосовуваних за вчинення дисциплінарного правопорушення.

У своїй сукупності названі ознаки дозволяють чітко відмежувати дисциплінарну відповідальність від інших видів відповідальності.

Система видів дисциплінарної відповідальності, в свою чергу, визначається особливостями її суб'єктів і зумовлена такими факторами:

—приналежність особи до того чи того типу колективі, наприклад, військового тощо;

—приналежність особи до організації певного виду. Прикладом цього положення може бути особливим чином регульована відповідальність працівників залізничного транспорту, працівників прокуратури;

—характер функцій, виконуваних особою в конкретній організації. Саме характер функцій посадових осіб визначає специфіку дисциплінарної відповідальності;

—статева приналежність. Так, чинне законодавство виділяє дисциплінарну відповідальність жінок-військовослужбовців, заходи, які можуть бути до них застосовані;

—специфічність дисциплінарних стягнень, застосовуваних до певних суб'єктів відповідальності. Так, Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України передбачає види стягнень, застосовуваних у навчальних закладах МВС (наприклад, позбавлення посвідки про звільнення). З урахуванням цього й відповідно до законодавчого регулювання можна виділити таку систему основних видів дисциплінарної відповідальності:

—дисциплінарна відповідальність на підприємствах, в установах, організаціях;

—дисциплінарна відповідальність військовослужбовців і службовців організацій, дисципліна котрих прирівнюється до військової;

—дисциплінарна відповідальність осіб, котрі перебувають в установах зі спеціальним режимом або піддані іншим обмеженням прав.

У свою чергу, за низкою підстав кожен із названих видів відповідальності може бути конкретизований і диференційований.

Так, відповідальність працівників підприємств, установ, організацій (у тому числі громадських) може наставати за правилами внутрішнього трудового розпорядку, у порядку підпорядкованості. Можлива диференціація на відповідальність посадових осіб і відповідальність працівників, котрі підпадають під дію спеціальних статутів і положень про дисципліну.

Особливе місце посідають судді. Це зумовлено характером діяльності цієї категорії осіб щодо відправлення правосуддя, а також особливою відповідальністю їх у зв'язку з виконанням таких функцій.

Дисциплінарну відповідальність військовослужбовців і службовців організацій, для котрих встановлюється дисципліна, подібна до військової, доцільно підрозділити з урахуванням таких факторів: а) види військового або спеціального звання; б) стать; в) інші особливості проходження служби. Наприклад, законодавець виділяє особливості застосування дисциплінарних стягнень до військовослужбовців-жінок, прапорщиків, мічманів, а також для тих, хто навчається в навчальних закладах МВС України.

Аналіз чинного законодавства дозволяє виділити ще одну групу осіб — суб'єктів дисциплінарної відповідальності. Це особи, дисциплінарна відповідальність котрих пов'язана з перебуванням в установах зі спеціальним режимом, тобто тих, хто відбуває покарання.

Під дисциплінарним правопорушенням слід розуміти протиправне порушення правил дисципліни та інших обов'язків, покладених на особу в зв'язку з її роботою та іншою діяльністю на підприємствах, в установах і організаціях, а також із проходженням військової та іншої державної служби.

Ґрунтуючись на цьому, можна зробити висновок, що головною підставою дисциплінарної відповідальності є вчинення дисциплінарної провини. Можна виділити й інші підстави, зокрема, ст. 15 КпАП, яка регламентує відповідальність військовослужбовців та інших осіб, на котрих поширюється дія дисциплінарних статутів, передбачає, що за вчинення адміністративних правопорушень зазначені особи несуть відповідальність згідно з дисциплінарними статутами, за винятком випадків, прямо зазначених у законі.

Розв'язання питання про дисциплінарну відповідальність передбачає наявність певних правовідносин, сукупність яких і охоплює в кожному окремому випадку поняття дисциплінарного провадження. Дисциплінарне провадження можна визначити як сукупність юридичних норм, що регулюють суспільні відносини в зв'язку з правозастосовною діяльністю щодо розв'язання питання про дисциплінарну відповідальність за допущене правопорушення.
^ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА ОКРЕМИХ ВИДІВ ДИСЦИПЛІНАРНИХ ПРОВАДЖЕНЬ

Як і іншим видам проваджень у структурі адміністративного процесу, дисциплінарному притаманна стадійність. Отже, воно складається з таких стадій:

—порушення провадження й перевірка обставин справи;

—розгляд і розв'язання дисциплінарної справи;

—виконання рішення в справі;

—оскарження винесеного рішення. Стадія оскарження має факультативний характер.

Дисциплінарне провадження може мати спрощений характер, за якого після оперативного з'ясування обставин справи уповноважена на те особа відразу ж виносить рішення про накладення відповідного дисциплінарного стягнення. Найчастіше такого характеру провадження набуває в ході розв'язання питання про дисциплінарну відповідальність військовослужбовців.

Процесуальне регулювання ходу й результатів дисциплінарного провадження закріплено в низці нормативно-правових актів, що стосуються дисциплінарної відповідальності різних категорій осіб.

У КЗпП України містяться положення, що регламентують права й обов'язки власника або уповноваженого ним органу, з одного боку, і працівника — з іншого, які стосуються трудової дисципліни а також порядку застосування заходів дисциплінарного стягнення

Чинним трудовим законодавством передбачено можливість за порушення трудової дисципліни лише двох видів стягнень: догана і звільнення.

У законі визначено терміни й порядок застосування дисциплінарного стягнення. Так, його застосовує власник або уповноважений ним орган безпосередньо після виявлення провини, але не пізніше як через один місяць з дня виявлення. При цьому час, на який працівника звільняють з роботи в зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, або перебування його, у відпустці, до зазначеного терміну не зараховується. Визначено й обмеження в часі для накладення стягнення. Воно не може бути накладене пізніше як через шість місяців із дня вчинення провини.

Водночас у законі закріплюється право власника або уповноваженого ним органу замість накладення дисциплінарного стягнення передати питання про порушення трудової дисципліни на розгляд трудового колективу або його органу, а також право вимагати від порушника письмових пояснень до застосування дисциплінарного стягнення.

Що ж стосується прав працівника, то своє закріплення в КЗпП України (ст. 150) одержало лише право оскаржити дисциплінарне стягнення.

Законом визначено особливості дисциплінарної відповідальності державних службовців. Відповідно до Закону України “Про державну службу” дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання або неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних із проходженням державної служби, а також за вчинок, який ганьбить його як державного службовця або дискредитує орган, в якому він працює.

До держслужбовців, окрім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю, можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу:

а) попередження про неповну службову відповідність;

б) затримка до одного року присвоєння чергового рангу або призначення на вищу посаду.

У разі невиконання держслужбовцем службових обов'язків, яке призвело до людських жертв або заподіяло значної матеріальної чи моральної шкоди громадянину, державі, підприємству, установі, організації чи об'єднанню громадян; недотримання законодавства про державну службу, про боротьбу з корупцією; порушення ним норм поведінки, а також на вимогу державного службовця зняти безпідставні, на його думку, обвинувачення або підозри, може проводитися службове розслідування. Порядок проведення такого розслідування затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.2000 р. № 950.

Суб'єктами ініціювання проведення службового розслідування можуть бути вищі посадові особи країни, перший віце-прем'єр-міністр, керівник державного органу, який призначив на посаду службовця, стосовно котрого проводиться службове розслідування, а також керівник органу, в якому службовець працює.

Головне управління державної служби України може проводити службове розслідування з доручення вищих посадових осіб країни, першого віце-прем'єр міністра. Керівник Головдержслужби ухвалює рішення про проведення службового розслідування у разі безпосереднього звертання державного службовця.

Службове розслідування здійснює спеціально створювана комісія, голова і члени якої визначаються рішенням про проведення службового розслідування. Цим рішенням також установлюються мета й дати початку та завершення службового розслідування, при цьому термін розслідування не може перевищувати двох місяців.

У випадку, якщо рішення про проведення розслідування ухвалено вищими посадовими особами країни, першим віце-прем'єр-міністром, склад комісії, мету, дати початку й завершення розслідування визначає керівник державного органу, якому воно доручено.

Члени комісії несуть персональну відповідальність за повноту, всебічність і об'єктивність висновків службового розслідування, за нерозголошення інформації, що стосується розслідування. У ході службового розслідування державний службовець може бути відсторонений від виконання повноважень за посадою.

Члени комісії вправі одержувати від державних службовців, інших працівників державного органу, в якому працює службовець, стосовно котрого проводиться службове розслідування, усні або письмові пояснення, а також консультації фахівців із питань службового розслідування. Крім цього, вони можуть ознайомлюватися й вивчати з виїздом на місце відповідні документи, у разі потреби знімати з них копії і прилучати їх до матеріалів розслідування, а також одержувати інформацію, пов'язану із службовим розслідуванням, від інших юридичних та фізичних осіб на підставі запиту, зробленого керівником державного органу, який призначив розслідування.

Своє закріплення одержали й права особи, стосовно котрої проводиться службове розслідування. Так, вона вправі в будь-який момент брати участь у ньому, пояснювати факти, робити заяви, представляти відповідні документи, заявляти клопотання про витребування і прилучення нових документів, вимагати додаткового вивчення пояснень осіб, причетних до цієї справи.

Важливою гарантією об'єктивності службового розслідування є закріплення положення про те, що брати участь у проведенні розслідування не можуть посадові особи, стосовно котрих обставини свідчать про їхню особисту зацікавленість у результатах розслідування.

У разі потреби до проведення службового розслідування можуть залучатися вчені, працівники державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій за узгодженням з їх керівниками.

За результатами службового розслідування складається акт, в якому має бути відбито: факти і суть обвинувачень або підозр, що стали підставою проведення розслідування; посада; прізвище, ім'я, по батькові; рік народження; освіта; термін служби в державному органі й перебування на посаді особи, стосовно котрої проводилося розслідування, а також висновки службового розслідування; обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність або знімають з держслужбовця безпідставні обвинувачення чи підозри; причини й умови, які сприяли порушенню; застосовані або запропоновані заходи для їх усунення. Акт підписується членами комісії і подається на розгляд керівника, котрий призначив розслідування, При цьому члени комісії вправі викласти власні думки, які додаються до акта. Державний службовець, стосовно котрого проводилося розслідування, повинен бути ознайомлений з актом.

Керівник державного органу, котрий призначив розслідування, розглядає акт в присутності членів комісії й особи, стосовно котрої проводилося розслідування. Потім у 10-денний термін ухвалює рішення, з яким ознайомлюється державний службовець. За матеріалами службового розслідування державний службовець може бути притягнутий до відповідальності згідно із законодавством.

Питання дисциплінарної відповідальності й порядку накладення дисциплінарних стягнень закріплено з нормативно-правових актах, дія яких поширюється на певні категорії осіб.

Так, відповідне до Дисциплінарного статуту прокуратури України дисциплінарні стягнення щодо працівників прокуратури застосовуються за невиконання або неналежне виконання службових обов'язків або за провину, яка ганьбить його як працівника прокуратури. До дисциплінарних стягнень належать: догана; зниження в класному чині; зниженім в посаді; позбавлення нагрудного знака “Почесний працівник прокуратури України”; звільнення; звільнення з позбавленням класного чину.

Дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню вини та тяжкості порушення. Прокурор, котрий вирішує питання про накладення дисциплінарного стягнення, зобов'язаний особисто з'ясувати обставини провини й одержати письмове пояснення від особи, котра її зробила. У разі потреби для з'ясування відповідних обставин може бути призначена службова перевірка, термін якої не може перевищувати двох місяців.

Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ прокурора, який доводиться працівнику прокуратури під розписку. Копія наказу прилучається до особової справи. Наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності може бути оскаржений працівником у Генерального прокурора України в місячний термін із дня ознайомлення з наказом. Генеральний прокурор ухвалює рішення щодо скарги в 10-денний термін, а у разі проведення перевірки — не пізніше як через один місяць з дня її надходження.

Генеральний прокурор України має право скасувати дисциплінарне стягнення, підсилити або пом'якшити його. Про ухвалене рішення сповіщається працівник, котрий звернувся зі скаргою. Оскарження наказу про накладення дисциплінарного стягнення не припиняє його виконання.

На осіб рядового й начальницького складу органів внутрішніх справ можуть накладатися такі дисциплінарні стягнення:

зауваження;

догана;

сувора догана;

затримка в присвоєнні чергового спеціального звання або представленні до його присвоєння на термін до одного року;

попередження про неповну службову відповідність;

зниження в посаді; зниження в спеціальному званні на один ступінь;

звільнення з органів внутрішніх справ.

Свою специфіку мають стягнення, які, поряд із вищезгаданими, можуть накладатися в навчальних закладах і підрозділах МВС України. До них належать:

позбавлення звільнення з розташування навчального закладу чи підрозділу на термін до одного місяця;

позачергове призначення в наряд по службі (за винятком призначення у варту або черговим по підрозділу) чи на роботу до п'яти нарядів.

Крім цього, на осіб рядового й начальницького складу, нагороджених нагрудним знаком органів внутрішніх справ, може бути накладений такий вид дисциплінарного стягнення, як позбавлення цього знака. Статут детально регламентує права начальників щодо накладення дисциплінарних стягнень.

Призначаючи дисциплінарне стягнення, беруть до уваги характер провини, її наслідки, обставини здійснення, поведінку особи до вчинення порушення, її ставлення до служби, стаж служби та рівень кваліфікації. Перед накладенням стягнення у порушника беруть письмове або усне пояснення. Статутом передбачено низку особливостей накладення дисциплінарних стягнень, зокрема, накладення стягнення на особу, котра перебуває у стані сп'яніння, та одержання від неї пояснення відкладають до її протвереження. Дисциплінарне стягнення на осіб рядового й начальницького складу за провини, зроблені під час чергування, несення вартової або патрульно-постової служби, накладають тільки після зміни з чергування, варти, поста або після заміни їх іншими особами. Такі стягнення, як зауваження, догана, позачергове призначення в наряд, позбавлення звільнення з розташування навчального закладу чи підрозділу, можуть бути оформлені як наказом, так і усно. Інші стягнення — тільки наказом. Про накладення дисциплінарного стягнення повідомляють працівника особисте, перед строєм або на зборах.

Детальніше закріплення одержав порядок накладення дисциплінарних стягнень у Дисциплінарному статуті Збройних сил України. Відзначимо найважливіші його положення. Насамперед він визначає суть військової дисципліни, обов'язку військовослужбовців щодо її дотримання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування. Види дисциплінарних стягнень диференційовано щодо категорій військовослужбовців — рядових, матросів, сержантів, старшин строкової служби і тих, хто проходить службу за контрактом, військовослужбовців-жінок, прапорщиків, мічманів, офіцерів, генералів і адміралів. Коротко охарактеризуємо особливості дисциплінарного провадження у Збройних силах України.

Ухваленню командиром рішення про накладення дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування, призначуване письмовим наказом, Воно може бути проведене особисто командиром або доручено офіцеру, прапорщику чи мічману, У разі вчинення правопорушення рядовим, матросом, сержантом або старшиною розслідування може бути доручене також старшині чи сержанту. Забороняється проводити службове розслідування особам, котрі є підлеглими порушника, а також співучасникам правопорушення чи зацікавленим у результатах розслідування. До участі в розслідуванні залучається безпосередній начальник військовослужбовця, котрий вчинив дисциплінарне правопорушення. Термін службового розслідування не може перевищувати п'яти діб із дня його призначення.

Після розгляду письмової доповіді за результатами службового розслідування командир проводить бесіду з військовослужбовцем. Якщо вину останнього цілком доведено, ухвалюється рішення про накладення дисциплінарного стягнення. При цьому враховується характер і обставини правопорушення, його наслідки, поведінка військовослужбовця до вчинення правопорушення, тривалість служби і рівень знань про її порядок.

Дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж через 10 діб із дня, коли командиру стало відомо про правопорушення, або з моменту закінчення службового розслідування, Рішення про накладення дисциплінарного стягнення може бути оскаржене впродовж 10 діб із дня його накладення у старшого командира. Важливим є закріплення можливості звертання з цього приводу в суд. Старший командир має право скасовувати дисциплінарне стягнення, накладене молодшим командиром, а також накладати своєю владою суворіше стягнення. Він не має права скасовувати або пом'якшувати дисциплінарне стягнення, якщо молодший командир не перевищив наданої йому влади. Якщо командир за тяжкістю зробленого правопорушення визнає надану йому дисциплінарну владу недостатньою для покарання, він порушує клопотання про накладення стягнення старшим командиром. Особливостями військової служби зумовлено положення Статуту про те, що накладення дисциплінарного стягнення на військовослужбовця, котрий входить до складу добового наряду (виконує бойове чергування), за правопорушення, вчинені ним під час несення служби, здійснюється після зміни з наряду (бойового чергування) або після заміни його іншим військовослужбовцем.

Дисциплінарне стягнення, як правило, виконується негайно, а у надзвичайних випадках — не пізніше як через місяць з дня його накладення. Після закінчення місячного терміну стягнення не виконується, але заноситься в службову картку військовослужбовця.

Виконання рішення про накладення стягнення у разі подання скарги старшому начальнику не припиняється доти, доки не надійде розпорядження старшого начальника про його скасування.

Слід зазначити, що застосування одного з крайніх заходів дисциплінарного впливу — арешту з утриманням на гауптвахті можливо у випадках, коли інші заходи виявилися недостатніми.

Специфіка і порядок накладення дисциплінарних — стягнень на осіб, котрі відбувають покарання у виправно-трудових установах, зумовлено особливими умовами утримання цієї категорії суб'єктів дисциплінарної відповідальності, необхідністю підтримки належного порядку в таких установах. Згідно з Виправно-трудовим кодексом Української РСР за порушення вимог режиму відбування покарання до засудженого можуть бути застосовані такі види стягнення:

—попередження або догана;

—позачергове чергування з прибирання приміщень і територій місця позбавлення волі;

—разове позбавлення засуджених, котрі утримуються у виховально-трудових колоніях, відвідування кіно, концерту, участі в спортивних іграх;

— позбавлення права на одержання чергової посилки чи передачі, заборона на термін до одного місяця купувати продукти харчування;

—скасування поліпшених умов утримання, передбачених ст. 38 ВТК;

—поміщення утримуваних у виправно-трудових колоніях у штрафний ізолятор із виводом або без виводу на роботу чи навчання на термін до 15 діб, а утримуваних у виховально-трудових — у дисциплінарний ізолятор на термін до 10 діб;

— поміщення утримуваних у в'язницях у карцер без виводу на роботу чи навчання на термін до 15 діб;

—переведення засуджених, утримуваних у виправно-трудових колоніях загального, посиленого і суворого режиму, а також тих, хто утримується в звичайних житлових приміщеннях у колоніях особливого режиму, в приміщення камерного типу на термін до шести місяців.

Ст. 68 ВТК визначає загальні правила застосування заходів стягнення до осіб, позбавлених волі. Зокрема, стягнення може бути накладене тільки на особу, котра зробила провину, і не пізніше як через 10 діб із дня виявлення провини, якщо ж у зв'язку з провиною проводилася перевірка, то з дня її закінчення, але не пізніше як через шість місяців із дня вчинення провини.

Накладене стягнення підлягає виконанню негайно, принаймні, не пізніше ніж через один місяць з дня його накладення. Якщо ж упродовж місяця воно не буде виконано, то це стягнення не виконується. Такий вид стягнення, як переведення засуджених у приміщення камерного типу в колоніях загального, суворого й особливого режиму, а також засуджених, утримуваних у приміщеннях камерного типу в колоніях особливого режиму, —- в одиночні камери, призначають у разі безуспішності застосування інших заходів впливу.

Позбавлення права на одержання чергової посилки чи передачі з одночасною забороною на термін до одного місяця купувати продукти харчування застосовують щодо осіб, котрі мають право на одержання посилок і передач; заборону на термін до одного місяця купувати продукти харчування — щодо осіб, котрі не мають права на одержання посилок чи передач.

Передбачається також, що засуджені, у порядку стягнення поміщені в штрафний чи дисциплінарний ізолятор або карцер, позбавляються права на побачення, одержання посилок і бандеролей, відправлення листів, придбання продуктів харчування і предметів першої необхідності, їм не дозволяється користуватися настільними іграми і курити.

У штрафних і дисциплінарних ізоляторах, а також у карцерах засуджені забезпечуються індивідуальним спальним місцем та постіллю. Постіль видають тільки на час сну, верхній одяг — на час виходу з приміщення.

У дисциплінарних ізоляторах засудженим дозволяється щоденна прогулянка впродовж однієї години, а в штрафних ізоляторах і карцерах — 30 хвилин.

Докладніше порядок застосування заходів стягнення закріплено у Правилах внутрішнього трудового розпорядку виправно-трудових установ, затверджених наказом міністра внутрішніх справ України від 20.12.1991 р. Зокрема, Правилами передбачається, що поміщення засуджених у штрафні чи дисциплінарні ізолятори або в карцери оформляється постановою начальника виправно-трудової установи після одержання й перевірки пояснень засуджених по суті допущених правопорушень.

Особи, поміщені в штрафні й дисциплінарні ізолятори чи карцери, із складів загонів не виключаються.

За відсутності начальника виправно-трудової установи в екстрених випадках, коли іншими заходами припинити порушення правопорядку неможливо, засуджені можуть бути поміщені в штрафні й дисциплінарні ізолятори або карцери за постановою чергового помічника начальника виправно-трудової установи до прибуття начальника, але не більше ніж на 24 години.

Така ізоляція дисциплінарним стягненням не є, але у разі, якщо начальник установи ухвалює рішення про його накладення, час перебування в ізоляції зараховується до загального терміну утримання в штрафному чи дисциплінарному ізоляторі або карцері.

Постанова про поміщення в штрафний чи дисциплінарний ізолятор або карцер оголошується засудженим, до котрих застосовано ці заходи, посадовими особами, котрі ухвалили таке рішення, чи з їхнього доручення начальниками виправно-трудових установ.

Прийом засуджених у штрафні чи дисциплінарні ізолятори або карцери здійснюється контролерами під керівництвом чергових помічників начальників виправно-трудових установ і фіксується в журналі. Засуджені піддаються певному обшуку. Вони переодягаються в спеціальний одяг, закріплений за штрафними чи дисциплінарними ізоляторами або карцерами.

Після відбуття покарання в штрафному чи дисциплінарному ізоляторі або карцері засудженого негайно звільняють, про що роблять позначку в журналі та постанові, яку підшивають до особової справи засудженого. Звільнення із штрафного чи дисциплінарного ізолятора або карцеру здійснює черговий помічник начальника виправно-трудової установи в присутності начальника загону (вихователя).

Як уже зазначалося, особливе місце серед суб'єктів дисциплінарної відповідальності посідають судді. Це пов'язано з тією роллю, що приділяється судам, підвищеною відповідальністю суддів, значенням, яке надає законодавець дотриманню дисципліни в органах правосуддя. Тому притягнення їх до дисциплінарної відповідальності регламентовано вельми детально.

Питання дисциплінарної відповідальності суддів відбито в Законі України “Про кваліфікаційні комісії, кваліфікаційну атестацію і дисциплінарну відповідальність суддів судів України”.

Справи про дисциплінарні порушення суддів розглядає кваліфікаційна комісія, склад якої визначено законом.

Виділяються такі стадії дисциплінарного провадження: перевірка даних про дисциплінарну провину судді; порушення провадження; розгляд справи.

У ході перевірки даних про дисциплінарну провину судді голова кваліфікаційної комісії, його заступник або один із членів комісії у місячний термін із дня надходження відомостей про дисциплінарну провину судді перевіряють їх: вимагають і ознайомлюються з письмовим поясненням судді та інших осіб, з матеріалами судових справ, іншою інформацією, одержаною від відповідних органів, підприємств, установ, організацій, а також громадян. У випадку, якщо перевірка стосується голови або членів кваліфікаційної комісії, її здійснюють із доручення комісії три її члени. За результатами перевірки складається довідка, яка має містити перелік установлених обставин, висновки й пропозиції тих, хто проводив перевірку, та їхні підписи. Суддя, стосовно котрого проводиться перевірка, вправі ознайомитися з довідкою та матеріалами перевірки. При цьому він може давати додаткові пояснення, заявляти клопотання про додаткову перевірку окремих обставин.

У разі відмовлення судді від ознайомлення з довідкою та матеріалами перевірки про це складається протокол, який підписують особи, котрі здійснювали перевірку.

Після цього всі матеріали перевірки передаються у відповідну кваліфікаційну комісію, яка вирішує питання про порушення дисциплінарного провадження.

Підставами порушення такого провадження є: подання Міністерства юстиції України та його органів за результатами перевірки заяв чи повідомлень громадян, подання голови відповідного або суду вищої інстанції, народних депутатів України, керівників або заступників керівників державних органів, органів місцевого самоврядування, а також повідомлення в засобах масової інформації. За наявності зазначених обставин дисциплінарне провадження порушується постановою голови відповідної кваліфікаційної комісії, головами Верховного суду й Вищого арбітражного суду України та їхніх заступників, Головою Верховного суду Автономної Республіки Крим, головами обласних, Київського й Севастопольського міських судів, головами арбітражних судів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, головами військових судів регіонів і Військово-морських сил України або рішенням кваліфікаційної комісії. Дисциплінарне провадження стосовно голови або члена кваліфікаційної комісії порушується рішенням відповідної комісії. Законом передбачено, що дисциплінарне провадження порушується в 10-денний термін із дня одержання даних про дисциплінарну провину, а в разі проведення перевірки — в термін не більше як 10 днів із дня закінчення перевірки.

Кваліфікаційна комісія розглядає справу в 10-денний термін із дня порушення провадження. При розгляді справи комісія зобов'язана заслухати пояснення судді і, мірою необхідності, інших осіб, запрошених на клопотання як судді, так і комісії. У ході засідання оголошуються документи й розглядаються матеріали справи. Неявка судді на засідання комісії без поважних причин не перешкоджає розгляду; справи.

Рішення в справі ухвалюється більшістю голосів членів комісії, присутніх на засіданні. У ньому необхідно вказати назву комісії; прізвище, ім'я, по батькові й посаду судді, котрий притягується до дисциплінарної відповідальності; обставини дисциплінарної провини; пояснення судді; відомості, що характеризують його особу; мотиви ухваленого рішення з посиланням на докази; конкретне дисциплінарне стягнення, застосоване в даному випадку, або підстави припинення справи, а також порядок і термін оскарження рішення.

Дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше як через шість місяців після виявлення провини. При цьому не враховується термін його тимчасової непрацездатності й перебування у відпустці.

Певний інтерес становлять положення законодавства, що регламентують порядок притягнення до дисциплінарної відповідальності адвокатів.

Дисциплінарне провадження стосовно адвокатів здійснюється дисциплінарною палатою, яка створюється при кваліфікаційно-дисциплінарних комісіях у складі дев'яти членів — п'ять адвокатів, два судді й по одному представник) від управління юстиції Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій і відділення Союзу адвокатів України.

До адвоката можуть бути застосовані такі дисциплінарні стягнення, як попередження, призупинення дії посвідчення про право на проведення адвокатської діяльності на термін до одного року, анулювання такого посвідчення.

Адвокат може бути підданий дисциплінарному стягненню не пізніше як через один місяць з дня виявлення порушення. Стягнення не може бути накладене пізніше як через шість місяців із дня вчинення провини. Слід зазначити, що питання про дисциплінарну відповідальність членів адвокатського об'єднання регулюються також статутом цього об'єднання. Право порушення дисциплінарного провадження належить голові дисциплінарної палати. Спочатку він розглядає матеріали, які стосуються підстав притягнення адвоката до відповідальності, ознайомлює останнього з цими матеріалами й одержує письмове пояснення. У деяких випадках може проводитися додаткова перевірка підстав притягнення. Здійснення перевірки доручається одному з членів дисциплінарної палати.

Справа про дисциплінарне правопорушення адвоката має бути розглянута в місячний термін. При розгляді справи його участь є обов'язковою. У ході розгляду адвокат може заявляти клопотання й давати додаткові пояснення, а дисциплінарна палата — заслуховувати інших осіб, запрошених з ініціативи як адвоката, так і самої палати, досліджувати матеріали в справі, оголошувати відповідні документи. Рішення в справі виносять під час відсутності адвоката, стосовно котрого розглядалася справа. Рішення про накладення дисциплінарного стягнення може бути оскаржене впродовж трьох місяців у Вищій кваліфікаційній комісії або в суді.

ВИСНОВКИ



1. Як вид юридичної відповідальності дисциплінарна відповідальність є одним із найзастосовуваніших різновидів державного примусу.

Норми, що передбачають дисциплінарну відповідальність, містяться в кількох галузях законодавства (наприклад, у трудовому, виправно-трудовому законодавствах).

2. Види дисциплінарної відповідальності:

—дисциплінарна відповідальність на підприємствах, в установах, організаціях;

—дисциплінарна відповідальність військовослужбовців і службовців організацій, дисципліна котрих прирівнюється до військової;

—дисциплінарна відповідальність осіб, котрі перебувають в установах зі спеціальним режимом або піддані іншим обмеженням прав.

3. Як і іншим видам проваджень у структурі адміністративного процесу, дисциплінарному притаманна стадійність. Отже, воно складається з таких стадій:

—порушення провадження й перевірка обставин справи;

—розгляд і розв'язання дисциплінарної справи;

—виконання рішення в справі;

—оскарження винесеного рішення.



Схожі:

Поняття та види дисциплінарних проваджень iconВарій М. Й. Психологія: Навч посіб
Поняття про відчуття та їх види. Фізіологічні основи відчуттів. Загальні властивості відчуттів. Індивідуальні особливості відчуттів....
Поняття та види дисциплінарних проваджень iconПлан л екції Ринок, поняття, характеристика, види, методи визначення...
Економіка, в якій товарно-грошові відноси­ни є пануючими, в літературі отримала назву "ринкової економіки". Ключовим елементом конструкції...
Поняття та види дисциплінарних проваджень icon1. Поняття, об'єкти та види „зовнішньоекономічних операцій”
Зміст поняття міжнародний договір купівлі-продажу товару та процес їх реалізації
Поняття та види дисциплінарних проваджень iconВарій М. Й. Психологія: Навч посіб
Поняття про пам’ять. Фізіологічні основи пам’яті. Роль пам’яті в психічному житті людини. Види и пам’яті, їх взаємозв’язок. Процеси...
Поняття та види дисциплінарних проваджень iconПитання до іспиту для студентів 3 курсу іпс
Поняття зобов'язального права України та його система. Поняття та види зобов'язань
Поняття та види дисциплінарних проваджень iconВарій М. Й. Психологія: Навч посіб
Поняття про увагу та її фізіологічні основи. Значення уваги в життя та діяльності людини. Види уваги (мимовільна, довільна, післядовільна)....
Поняття та види дисциплінарних проваджень iconЛекція Вступ до підприємницького права. Поняття та види підприємницької діяльності
Тема Вступ до підприємницького права. Поняття та види підприємницької діяльності
Поняття та види дисциплінарних проваджень iconЛекція Вступ до підприємницького права. Поняття та види підприємницької діяльності
Тема Вступ до підприємницького права. Поняття та види підприємницької діяльності
Поняття та види дисциплінарних проваджень icon№ особливості проваджень у справах, пов’язаних із виборчим процесом або процесом референдуму
Тема № особливості проваджень у справах, пов’язаних із виборчим процесом або процесом референдуму
Поняття та види дисциплінарних проваджень iconПлан лекції ( 6 год) Поняття провадження у справах про адміністративні...
Провадженню у справах про адміністративні проступки власти­ві ознаки адміністративного процесу (родові), водночас можна ви­ділити...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2013
звернутися до адміністрації
mir.zavantag.com
Головна сторінка