Це матеріальні активи, що підприємство утримує з метою їхнього використання в процесі виробництва або постачання товарів, робіт, послуг, здавання в оренду




Скачати 237.01 Kb.
НазваЦе матеріальні активи, що підприємство утримує з метою їхнього використання в процесі виробництва або постачання товарів, робіт, послуг, здавання в оренду
Дата конвертації16.06.2013
Розмір237.01 Kb.
ТипДокументы
mir.zavantag.com > Право > Документы
1. Основні засоби — це матеріальні активи, що підприємство утримує з метою їхнього використання в процесі виробництва або постачання товарів, робіт, послуг, здавання в оренду іншим особам, або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний термін корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він довший за рік)

Не належать до основних засобів:

•          предмети терміном служби менше одного року незалежно від їхньої вартості;

•          спеціальні інструменти і спеціальні пристосування підприємств серійного і масового виробництва окремих виробів або для виготовлення індивідуальних замовлень незалежно від їхньої вартості;

•          спеціальний одяг, спеціальне взуття, постільні приналежності незалежно від їхньої вартості і терміну служби.

Основні засоби підприємства включають: 1. ^ Виробничі основні засоби — частина основних засобів, що бере участь у процесі виробництва тривалий час, зберігаючи при цьому натуральну форму. Вартість основних виробничих засобів переноситься на створений продукт поступово, у міру використання. Відновлення цих засобів здійснюється за рахунок капітальних інвестицій.

Основні виробничі засоби з обліком їхнього виробничого призначення розділяються на групи:

 A.        Будинки і споруди

До них належать — будинки основних, допоміжних, обслуговуючих цехів, депо, гаражі промислового підприємства, конструкторські бюро, керування, контори, піднімальні і відкриті гірські видобутки, нафтові і газові шпари, димарі і водонапірні башти на окремих фундаментах, дороги для усіх видів транспорту усередині підприємства, дамби, греблі, канали.

Б. Передатні пристрої

До них належать — водорозподільні пристрої, спорудження електропередачі і зв’язку, каналізаційні спорудження, газопроводи.

B.        Машини й устаткування

До них належать — робочі машини й устаткування, вимірювальні і регулюючі прилади, лабораторне устаткування, обчислювальна техніка, транспортні засоби.

Г. Виробничий і господарський інвентар

До них належать — механізовані і ручні інструменти усіх видів, що ріжуть, що давлять, ударні, а також усілякі пристосування, різні предмети господарського і виробничого характеру.

Д. Інші основні засоби

2. ^ Невиробничі основні засоби — це житлові будинки й інші о б’єкти соціально-культурного і побутового обслуговування на балансі підприємства. Невиробничі основні засоби не переносять свою вартість на створений продукт. Відновлення здійснюється за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства.

Структура основних виробничих засобів — це співвідношення окремих їхніх груп

Підприємство зацікавлене в оптимальному підвищенні питомої ваги активної частини основних виробничих засобів (ті, котрі обслуговують процес виробництва і характеризують виробничі можливості підприємства). Поліпшення структури основних виробничих фондів може бути досягнуте за рахунок відновлення і модернізації устаткування, ефективного використання робочих приміщень, ліквідації зайвого і малоефективного устаткування.

На структуру основних виробничих засобів підприємства в пливають:

•          приналежність до визначеної галузі;

•          рівень автоматизації і механізації;

•          рівень спеціалізації і кооперування;

•          кліматичні і географічні умови розміщення підприємства.

Відтворення основних засобів підприємства

Відтворення основних засобів підприємства — це процес безперервного їхнього відновлення, що характеризується:

•          основні виробничі засоби поступово переносять свою вартість на вироблену продукцію;

•          у процесі відтворення одночасно відбувається рух їхній споживчої вартості і вартості;

•          нарахування амортизаційних відрахувань здійснюється нагрома-дженням у грошовій формі частково перенесеної вартості основних виробничих засобів на готову продукцію;

•          основні виробничі засоби обновляються в натуральній формі в пли-ні тривалого періоду часу, що дозволяє маневрувати засобами амор-тизаційного фонду.

Розрізняють просте і розширене відтворення.

Просте відтворення припускає утворення основних виробничих засобів у кожнім наступному циклі виробництва в незмінному обсязі і з фінансування заміни зношених основних засобів є нарахована сума амортизації.

Просте відтворення основних засобів здійснюється в двох формах:

•          заміна зношених або застарілих основних виробничих засобів;

•          капітальний ремонт діючих основних засобів. Розширене відтворення припускає кількісне і якісне збільшення

діючих основних засобів або придбання нових основних засобів, здат-них забезпечити вищий рівень продуктивності устаткування, у кожнім наступному циклі виробництва. Джерелом фінансування в умовах роз-ширеного відтворення є використання частини створеного додаткового продукту.

Основні засоби піддаються зносу двоякого роду — фізичному (ма-теріальному) і моральному (економічному).

Фізичний знос виявляється в постійній втраті техніко-економічних властивостей і, отже, у втраті споживчій вартості, що у міру використан-ня необоротних активів переноситься на готовий продукт.

Розмір фізичного зносу (%) = Фактичний термін служби хх Нормативний термін служби (100 — ліквідаційна вартість увідсотках до балансової вартості).

При проведенні технічного обстеження оцінюють фізичний знос окремих елементів основних засобів, а потім визначають середньозва-жений відсоток зносу в цілому по підприємству

Моральний знос — це передчасне, до закінчення нормативного тер-міну фізичного зносу, відставання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів і нематеріальних активів у наслідку створення но-вих, більш прогресивних і економічно ефективних в експлуатації активів.

Розрізняють дві форми морального зносу:

•          перша виражає зменшення вартості основних засобів в наслідок скорочення суспільно-необхідних витрат праці на їхнє відтворення;

•          друга виражає зменшення ефективності основних засобів у резуль-таті впровадження нових, більш прогресивних і економічно ефек-тивних основних засобів.

Розрізняють повний і частковий знос основних засобів.

Повний знос передбачає повну заміну зношених основних засобів (нове капітальне будівництво) або придбання нових основних засобів.

Частковий знос компенсується капітальним ремонтом основних за-собів.

Поряд відновленням у натуральній формі здійснюється «економічне відновлення» — відшкодування по вартості через систему амортизації.

2. Головні джерела надходження основних засобів такі: об'єкти, що їх вклали засновники (учасники) до статутного капіталу, об'єкти, збудовані підприємством, установлене устаткування, закінчені роботи з побудови або дообладнання, котрі збільшують первинну вартість об'єктів; придбані (куповані) основні засоби; одержані безкоштовно; виявлені під час інвентаризації надлишки основних засобів.
У разі надходження в експлуатацію основних засобів на кожний об'єкт укладають спеціальний документ — акт приймання-передачі типової форми, крім випадків, коли введення об'єктів у дію має оформлятися іншим порядком за чинним законодавством. В акті фіксується вартість інвентарного об'єкта з округленням, виконуваним у передбаченому законодавством порядку, а також основні показники, що характеризують його технічні особливості, місце використання і т. ін.
На підприємствах надходження основних засобів у системі рахунків відображається наведеними далі записами.
У разі одержання нових основних засобів від засновників у рахунок внесків до статутного капіталу:
Дебет рахунка «Основні засоби»
Кредит рахунка «Неоплачений капітал».
У разі введення в експлуатацію після побудови (монтажу) тощо:
Дебет рахунка «Основні засоби»
Кредит рахунка «Капітальні інвестиції».
У разі безкоштовного одержання нових основних засобів:
Дебет рахунка «Основні засоби»
Кредит рахунка «Безоплатно одержані необоротні активи».
У разі такого одержання основних засобів, що були в експлуатації до передачі,
на первинну вартість:
Дебет рахунка «Основні засоби»
Кредит рахунка «Безоплатно отримане майно»
на суму зносу (амортизації):
Дебет рахунка «Безоплатно отримане майно»
Кредит рахунка «Знос необоротних активів»
Або Дебет рахунка «Неоплачений капітал»
Кредит рахунка «Знос необоротних активів».
У разі придбання (купівлі), якщо немає потреби в будівельних або монтажних роботах (на підставі акту введення в експлуатацію)
нових:
Дебет рахунка «Основні засоби»
Кредит рахунка «Розрахунки з постачальниками»
тих, що були в експлуатації:
Дебет рахунка «Основні засоби» — первинна вартість
Кредит рахунка «Знос необоротних активів» (основних засобів)
Кредит рахунка № 60 «Розрахунки з постачальниками» — на купівельну суму
Примітка. Сума ПДВ за основними засобами невиробничого призначення приєднається до первинної вартості.
Щодо основних засобів, які виявилися надлишками при інвентаризації:
Дебет рахунка «Основні засоби»
Кредит рахунка «Інші доходи від звичайної діяльності».
Пов'язані з придбанням основних засобів: витрати на транспортування; за консультаційні, інформаційні, посередницькі, реєстраційні, монтажні та інші відображаються записом:
Дебет рахунка «Капітальні інвестиції»
Кредит рахунка за належністю: «Інші розрахунки», «Розрахунки з постачальниками та підрядчиками» та ін.

^

3. Переоцінка основних засобів


Часто при зміні місця роботи бухгалтерові, який приймає справи у свого попередника, доводиться в короткий строк оцінювати якість ведення обліку, розбиратися із залишками за рахунками балансу, з’ясовувати їхнє походження.

Подібна ситуація виникла і в одного з наших читачів. При прийманні справ бухгалтер виявив, що на балансі підприємства значиться будівля, справедлива вартість якої давним-давно не відповідає відображеній в балансі. Бухгалтер вирішив провести переоцінку будівлі. Ось тут і виник цілий ряд питань: в якому порядку вона проводиться, як відображається в обліку, чи обов’язково її проводити, як часто це необхідно робити і які небажані наслідки може спричинити її непроведення.

^ Обов’язковість переоцінки ОЗ

Відповідно до п. 16 П(С)БО 7 «Основні засоби» підприємство може переоцінювати об’єкт основних засобів, якщо залишкова вартість цього об’єкта істотно відрізняється від його справедливої вартості на дату балансу.

Як указується в п. 34 розділу 7 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Мінфіну від 30.09.2003 р. № 561, як поріг істотності для проведення переоцінки може прийматися величина в розмірі 1 % чистого прибутку (збитку) підприємства або величина, що дорівнює 10-відсотковому відхиленню залишкової вартості об’єктів основних засобів від їхньої справедливої вартості.

Звертаємо увагу, що П(С)БО 7 «Основні засоби» не містить прямої вимоги переоцінювати активи, якщо їхня вартість на дату балансу істотно відріз­няєть­ся від справедливої. Підприємству лише надана така можливість.

В той же час Законом України «Про бухгалтерський облік і фінанову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-XIV визначені основні принципи бухгалтерського обліку, серед яких особливо варто виділити обачність і повноту висвітлення фінансової інформації. Зазначені принципи припускають відоб­раження у фінансовій звітності повної та достовірної інформації щодо вартості активів і зобов’язань. А істотна різниця між залишковою і справедливою вартістю об’єкта ОЗ призводить до неадекватної оцінки стану активів підприємства.

Необхідність переоцінки визначає керівник підприємства. Це рішення може прийматися на підставі даних інвентаризації або на підставі службової записки бухгалтера. Рішення керівника про проведення переоцінки оформляється відповідним розпорядженням (наказом).

Якщо об’єкти групи основних засобів були переоцінені, то згодом переоцінка цієї групи повинна проводитися регулярно, так, щоб залишкова вартість об’єктів на дату балансу істотно не відрізнялася від справедливої.

^ Що таке справедлива вартість об’єкта ОЗ

Значення терміну «справедлива вартість» у П(С)БО 7 не наводиться. Із усіх стандартів бухгалтерського обліку України його визначення містить тільки П(С)БО 19 «Об’єднання підприємств». У п. 4 П(С)БО 19 зазначено, що справедлива вартість — це сума, за якою можна здійснити обмін активу, або оплату зобов’язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами. Варто визнати, що наведене визначення не дає вичерпної відповіді на те, в якому порядку варто визначати справедливу вартість об’єкта ОЗ.

Однак ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав і професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 р. № 2658-III (далі — Закон про оцінку) установлено, що у випадку переоцінки основних фондів для цілей бухгалтерського обліку обов’язковим є проведення оцінки майна. Оцінка майна проводиться особою, яка одержала сертифікат суб’єкта оціночної діяльності (ст. 5 Закону про оцінку).

У результаті проведення оцінки складається звіт про оцінку майна, який

… містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб’єктом оціночної діяльності - суб’єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб’єкта оціночної діяльності (ст. 12 Закону про оцінку).

На підставі цього звіту і визначається справедлива вартість об’єкта ОЗ.

Навіщо проводити переоцінку

Проведення переоцінки ОЗ, у першу чергу, відоб­ражається на показниках балансу. При дооцінці ОЗ збільшується як їхня залишкова вартість, так і показник власного капіталу підприємства.

У результаті проведення дооцінки ОЗ:

1. Власники підприємства та інші користувачі фінансової звітності одержують адекватну інформацію про стан активів.

2. Збільшується балансова вартість активів підприємства, що буде дуже до речі, якщо підприємство вирішить брати банківський кредит, оскільки при ухваленні рішення про надання кредиту аналізуються показники балансу.

3. Якщо підприємство — платник єдиного податку і планує продавати об’єкти ОЗ, то в цьому випадку дооцінка об’єкта Оз вплине і на показник виручки в податковому обліку, тому що відповідно до ст. 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» від 03.07.98 р. № 727/98 при продажі основних фондів виручкою від реалізації вважається різниця між сумою, отриманою від реалізації цих фондів, і їхньою залишковою вартістю.

В свою чергу, проведення уцінки об’єкта основних засобів першої групи позитивно вплине на податкові наслідки у випадку ухвалення рішення про ліквідацію об’єкта або його переведенні до групи невиробничих основних фондів. Відповідно до п. 4.9 Закону про ПДВ така ліквідація або переведення розглядаються для цілей податкового обліку як поставка. А податкові зобов’язання з ПДВ для основних фондів першої групи в цьому випадку визначаються виходячи зі звичайних цін, але не нижче балансової вартості.

^ Порядок проведення переоцінки ОЗ

Пунктом 17 П(С)БО 7 установлено такий порядок проведення переоцінки:

Переоцінена первісна вартість та сума зносу об’єкта основних засобів визначається множенням відповідно первісної вартості і суми зносу об’єкта основних засобів на індекс переоцінки.

У свою чергу, індекс переоцінки визначається за формулою:

І.п. = В.с. / В.з., де

І.п. – індекс переоцінки;

В.с. – справедлива вартість об’єкта;

В.з. – залишкова вартість об’єкта.

Розглянемо приклад.

ПРИклад 1

Припустимо, первісна вартість об’єкта — 50000,00 грн, сума зносу — 20000,00 грн, залишкова вартість — 30000,00 грн. Відповідно до експертної оцінки справедлива вартість об’єкта становить 180000,00 грн.

Індекс переоцінки: 180000,00 / 30000,00 = 6.

Переоцінена первісна вартість об’єкта: 50000,00 х 6 = 300000,00 грн.

Переоцінена сума зносу: 20000,00 х 6 = 120000,00 грн.

Якщо залишкова вартість об’єкта ОЗ дорівнює нулю, то переоцінена залишкова вартість такого об’єкта визначається додаванням справедливої вартості цього об’єкта до його первісної (переоціненої) вартості без зміни суми зносу об’єкта.

Відображення результатів переоцінки в обліку

Відповідно до п. 19 П(С)БО 7 сума дооцінки залишкової вартості об’єкта основних засобів включаються до складу додаткового капіталу, а сума уцінки — до складу витрат.

Однак з цього правила є винятки, визначені п. 20 П(С)БО 7. Так, якщо на дату проведення чергової дооцінки суми попередніх уцінок перевищують суми попередніх дооцінок залишкової вартості, то сума дооцінки в межах такого перевищення включається до доходу звітного періоду, а на різницю збільшується сума додаткового капіталу.

Так само, якщо проводиться уцінка об’єкта, що раніше дооцінювався, сума уцінки в межах перевищення попередніх дооцінок над попередніми уцінками залишкової вартості направляється на зменшення додаткового капіталу, а різниця (якщо сума уцінки більше зазначеного перевищення) включається до витрат звітного періоду.

Тобто фактично порядок відображення в обліку результатів уцінки або дооцінки залежить від того, чи проводилася переоцінка об’єкта ОЗ раніше.

ПРИклад 2

Виходячи з умови прикладу 1, припустимо, що раніше проводилася уцінка залишкової вартості переоцінюваного об’єкта на суму 5000,00 грн. Зараз залишкова вартість об’єкта дооцінюється на суму: 180000,00 – 30000,00 = 150000,00 грн.

Тоді дооцінка в сумі 5000 грн відображається в складі доходу того періоду, в якому вона проводиться, а різниця в сумі 145000,00 грн направляється на збільшення додаткового капіталу.

Проводки за рахунками бухгалтерського обліку за прикладом 2 наведені в таблиці.

Таблиця 1

№ з/п

Зміст операції

^ Бухгалтерський облік

Сума,грн

Податковий облік

Дт

Кт

ВД

ВВ

1

Дооцінка зносу

103

131

100000,00

-

-

2

Збільшення доходів у межах суми попередньої уцінки

103

746

5000,00

-

-

3

Збільшення додаткового капіталу

103

423

145000,00

-

-

Якщо раніше об’єкти дооцінювалися і сума попередніх дооцінок перевищувала суму уцінок, цей факт неодмінно відобразиться у звітності у вигляді сальдо за рахунком 423 «Дооцінка активів». При проведенні надалі уцінки такого об’єкта сума додаткового капіталу зменшується.

ПРИклад 3

Припустимо, раніше проводилася дооцінка залишкової вартості обладнання на суму 6000,00 грн. Первісна вартість обладнання на той момент становила 22000,00 грн, сума зносу — 2000,00 грн. При проведенні дооцінки були здійснені записи в бухобліку:

Дт 104 Кт 423 на суму 6000,00 грн;

Дт 104 Кт 131 на суму 600,00 грн.

На сьогоднішній день обладнання морально застаріло, і його справедлива вартість нижче залишкової на 7220,00 грн і складає 13060,00 грн.

На момент уцінки первісна вартість становить 28600,00 грн, знос — 8320,00 грн. Залишкова вартість — 20280,00 грн. Розраховуємо індекс уцінки: 13060,00 / 20280,00 = 0,644. Первісну вартість необхідно знизити в ціні на 10182,00 грн (28600,00 – 28600,00 х 0,644), а знос на 2962,00 грн (8320,00 - 8320,00 х 0,644).

При відображенні в обліку уцінки об’єкта додатковий капітал зменшуються на ту саму суму, на яку він був збільшений при дооцінці: Дт 423 Кт 104 на суму 6000,00 грн.

Різниця ставиться на витрати поточного періоду, які відображаються на рахунку 975 «Уцінка необоротних активів і фінансових інвестицій»: Дт 975 Кт 104 на суму 1220,00 грн.

Уцінка суми зносу відображається проводкою: Дт 131 Кт 104 на суму 2962,00 грн.

Відомості про зміну первісної вартості та суми зносу основних засобів вносяться до регістрів їхнього аналітичного обліку.

У податковому обліку результати переоцінки не відображаються.

^ Вибуття переоціненого об’єкта ОЗ

Пунктом 21 П(С)БО 7 установлено, що при вибутті об’єктів ОЗ, які раніше переоцінювалися, перевищення сум попередніх дооцінок над сумою попередніх уцінок залишкової вартості об’єкта ОЗ включається до складу нерозподіленого прибутку з одночасним зменшенням додаткового капіталу.

Списання додаткового капіталу відображається проводкою Дт 423 Кт 441.

Перевищення сум попередніх дооцінок об’єкта основних засобів над сумою попередніх уцінок залишкової вартості цього об’єкта основних засобів може щомісяця (щокварталу, раз на рік) у сумі, пропорційній нарахуванню амортизації, включатися до складу нерозподіленого прибутку з одночасним зменшенням додаткового капіталу. При цьому при вибуванні цього об’єкта до складу нерозподіленого прибутку вклю­чаєть­ся залишок перевищення сум попередніх дооцінок над сумою попередніх уцінок такого об’єкта, що відображений у складі додаткового капіталу.

4. Амортизація - це систематичний розподіл вартості необоротних активів, що амортизується(первісна мінус ліквідаційна вартість )упродовж строку їх корисного використання( експлуатації).

Амортизаційні відрахування - це специфічний вид фінансових ресурсів. З одного боку, амортизаційні відрахування - це витрати підприємства, тому що їхню суму, нараховану на виробничі необоротні активи, включають у собівартість продукції, робіт, послуг. Водночас, у складі виторгу ( доходу)від реалізації продукції суму амортизаційних відрахувань розглядають як цільовий фонд, складову фінансових ресурсів, призначених для відтворення зношених у процесі виробництва необоротних матеріальних і матеріальних активів.

Основними фондами в податковому обліку вважають матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує ІООО гривень і поступово зменшується у зв 'язку з фізичним або моральним зносом

^ Для нарахування амортизаційних відрахувань згідно податкового обліку основні фонди поділяють на групи:

Група - будинку, спорудження, їхні структурні компоненти, передаючі пристрої, у тому числі житлові будинки і їхні частини, вартість капітального поліпшення землі;

Група - автомобільний транспорт і запчастини до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади й інструменти, інше конторське устаткування, пристрої і приналежності до них ;

Група ^ - інші основні засоби, не включені в групи 1 і 2 і 4;

Група - електронно-обчислювальні машини, інформаційні системи, телефони, мікрофони, радіо, засоби зчитування або печатки інформації, рації, вартість яких вища від вартості малоцінних предметів.

^ Розмір амортизаційних відрахуваньзалежить від балансової вартості основних засобів і норм відрахувань, а також методів їхнього нарахування: Група 1-2%; Група 2-10%; ГрупаЗ-6%; Група 4-15%.

По групі 1 амортизація нараховується за кожним об 'єктом до досягнення ним балансової вартості 100 НМДГ;

^ По групі 2,3,4 у цілому по групі до досягнення групою балансової вартості 0 грн.

Переваги: застосування цього методу дає змогу зблизити бухгалтерський і податковий облік основних засобів.

Недоліки: метод економічно не виправданий, оскільки не враховує реальних строків служби основних засобів; не дає можливості визначити залишкову вартість по об'єктах, де облік ведеться в цілому по групах.

Розрізняють метод нарахування амортизації у податковому обліку:

1) звичайний податковий метод за встановленими ставками для кожної групи основних засобів - припускає рівномірне нарахування амортизаційних відрахувань на основні засоби протягом усього терміну їхньої служби;

Згідно з П(С)БО 7 "Основні засоби" метод амортизації повинен враховувати форму, в якій економічна вигода від активу отримується підприємством. Отже, вибір методів амортизації основних засобів підприємство здійснює самостійно, застосовуючи до кожного об'єкта (чи групи однорідних об'єктів) основних засобів відповідний метод нарахування.

У МСБО 16 "Основні засоби" перелічено такі вживані методи амортизації:

- прямолінійного списання;

- зменшення залишкової вартості;

- прискореного зменшення залишкової вартості;

- кумулятивний;

- виробничий.

Основні засоби мають грошову оцінку та відображаються в балансі підприємства як нематеріальні активи. Використовують такі види оцінки основних засобів: первісна, відновлювальна, справедлива, ліквідаційна, залишкова.

Первісна вартість - історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів.

Придбані (створені) основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю, яка складається з таких витрат:

- суми, що сплачуються постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);

- реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються у зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт основних засобів;

- суми ввізного мита;

- суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству);

- витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів;

- витрати на транспортування, установку, монтаж, налагодження основних засобів;

- інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою.

Первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних з поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигід, первісно очікуваних від використання об'єкта. Первісна вартість основних засобів зменшується у зв'язку з частковою ліквідацією об'єкта основних засобів.

Ліквідаційна вартість - сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов'язаних із продажем (ліквідацією).

Відновлювальна вартість - це вартість відтворення основних засобів у сучасних умовах і дійсних цінах, з урахуванням їх переоцінки на підставі морального й фізичного зносу.

Справедлива вартість основних засобів - сума, за якою здійснюють обмін активу або оплачують зобов'язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами.

^ 5. Нематеріальний актив — це об'єкт інтелектуальної, в тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані в порядку, встановленому відповідним законодавством, об'єктом права власності платника податку.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи" № 242 від 18.10.99 р. визначає методологію обліку нематеріальних активів, придбаних чи створених підприємством, яка включає:

— порядок їх визначення та оцінки;

— нарахування їх амортизації;

— списання з балансу;

розкриття інформації.

Положення цього стандарту застосовуються підприємствами, організаціями, установами та іншими юридичними особами всіх форм власності.

Витрати, пов'язані із створенням чи придбанням нематеріального активу, які були відображені як витрати звітного періоду, не підлягають у наступні звітні періоди визнанню як актив.

Не визнаються як актив, а завжди відображаються в складі витрат звітного періоду:

— витрати на рекламу;

— витрати на підготовку і перепідготовку кадрів;

— витрати на створення підприємства та підготовку його основної діяльності;

— витрати на підвищення ділової репутації підприємства (гудвіл), вартість видань.

Нематеріальний актив визнається як актив, якщо:

— існує ймовірність отримати в майбутньому економічні вигоди підприємством внаслідок його використання;

— його оцінка може бути достовірно визначена.

Надходження і оприбуткування будь-якого об'єкта нематеріальних активів на підприємстві мають підтверджуватися відповідними первинними документами, в яких наводяться детальна характеристика об'єкта, його первісна вартість, термін корисного використання, норми зносу (амортизації), місце, де буде використовуватися об'єкт.

Класифікація нематеріальних активів наведена на рис. 13.2. Нематеріальні активи — це об'єкти права інтелектуальної власності, інші об'єкти права власності та користування. Нематеріальні активи поділяються на такі види.



Рис. 13.2. Класифікація нематеріальних активів підприємства

1. Об'єкти права інтелектуальної власності. До них належать:

1.1. Право власності на винахід. Право власності на винахід засвідчується патентом. Об'єктом винаходу може бути: продукт (пристрій, речовина, штам мікроорганізму, культура клітин рослини і тварини); спосіб.

1.2. Право власності на корисну модель. Право власності на корисну модель засвідчується патентом. Об'єктом корисної моделі може бути конструктивне виконання пристрою.

1.3. Право власності на промисловий зразок. Право власності на промисловий зразок засвідчується патентом. Об'єктом промислового зразка^ може бути форма, малюнок чи розфарбування або їх поєднання, які визначають зовнішній вигляд промислового виробу і призначені для задоволення естетичних та ергономічних потреб.

1.4. Право власності на знаки для товарів і послуг. Право власності на знаки для товарів і послуг засвідчується свідоцтвом. Об'єктом права власності на знак можуть бути словесні, зображувальні, об'ємні та інші позначення або їх комбінації, виконані у будь-якому кольорі чи поєднанні кольорів,

1.5. Право власності на сорт рослин. Право власності на сорт засвідчується патентом. Патент на сорт засвідчує авторство на сорт і виключне право на його використання. Перелік родів і видів рослин, на сорти яких видаються патенти, визначається Кабінетом Міністрів України.

1.6. Право власності на фірмове найменування. Юридична особа має своє найменування. Право і обов'язки господарських організацій, пов'язані з користуванням фірмовим найменуванням, виробничими марками і товарними знаками, що визначаються діючим законодавством.

1.7. Право власності на програми для ЕОМ. Право на публікування, відтворювання, розповсюдження та інші дії по введенню в господарський обіг сукупності даних та команд, що призначені для функціонування ЕОМ та інших комп'ютерних пристроїв з метою отримання певного результату.

1.8. Право власності на базу даних. Право на публікування, відтворювання, розповсюджування та інші дії по введенню в господарський обіг сукупності даних (статей, розрахунків, тощо), які систематизовані для пошуку і оброблення за допомогою ЕОМ.

1.9. Право власності на науково-технічну інформацію. Об'єктом науково-технічної інформації можуть бути: результати науково-технічних, виробничих робіт та іншої науково-технічної діяльності, що зафіксовані у формі, яка забезпечує їх відтворення, використання та поширення.

2. Об'єкти права користування ресурсами природного середовища. До них належать:

2.1. Право користування земельною ділянкою. Право покупця на подальше господарське або інше використання земельної ділянки. До цього права належить також право оренди земельної ділянки.

2.2. Право користування надрами, в тому числі на розробку корисних копалин.

2.3. Право на користування геологічною та іншою інформацією про природне середовище. Право на використання геологічної, геоморфологічної та іншої інформації про стан та можливості господарського використання елементів природного середовища, природного середовища в цілому, яка міститься в звітах, картах та інших матеріалах.

2.4. Право на користування іншими ресурсами природного середовища. Право на використання водних, біологічних та інших ресурсів, яке будь-яким чином впливає на рівень екологічної безпеки життєдіяльності підприємства, населеного пункту, регіону тощо.

3. Об'єкти права користування економічними, організаційними та іншими вигодами. До них належать:

3.1. Економічні вигоди від користування монопольним положенням ринку. Факт монопольного панування на ринку виробництва товарів та здійснення послуг. Визначається на підставі інформації, наданої Антимонопольним комітетом України.

3.2. Права на використання економічних та інших привілей. Право на користування податковими, господарськими та іншими привілеями та користування майном. Визначаються на підставі документів, що засвідчують ці права. Право користування податковими привілеями визначається на підставі інформації, наданої податковою інспекцією.

4. Гудвіл (ділова репутація) — це комплекс заходів, спрямованих на збільшення прибутку підприємств без відповідного збільшення активних операцій, включаючи використання кращих управлінських здібностей, домінуючу позицію на ринку продукції (робіт, послуг), нові технології. Під час приватизації експертному оцінюванню підлягає лише позитивна ділова репутація.

Схожі:

Це матеріальні активи, що підприємство утримує з метою їхнього використання в процесі виробництва або постачання товарів, робіт, послуг, здавання в оренду icon3. облік податку на додану вартість
Пдв це непрямий податок на споживання, який вилучає до бюджету частину доданої вартості, створеної на всіх стадіях виробництва та...
Це матеріальні активи, що підприємство утримує з метою їхнього використання в процесі виробництва або постачання товарів, робіт, послуг, здавання в оренду icon7. Макроекономіка. Основні проблеми макроекономіки
Макроекономіка виходить із двох фундаментальних обставин. По-перше, матеріальні потреби людей необмежені й невтоленні. По-друге,...
Це матеріальні активи, що підприємство утримує з метою їхнього використання в процесі виробництва або постачання товарів, робіт, послуг, здавання в оренду iconЗаява про реєстрацію знака для товарів І послуг в Україні
Перелік товарів та (або) послуг, які класифіковані згідно з Міжнародною класифікацією товарів та послуг
Це матеріальні активи, що підприємство утримує з метою їхнього використання в процесі виробництва або постачання товарів, робіт, послуг, здавання в оренду iconТема 9 Витрати виробництва. Ціни І прибуток
Особистісний фактор виробництва під час свого функціонування, тобто жива праця (або робоча сила у процесі її використання) у формі...
Це матеріальні активи, що підприємство утримує з метою їхнього використання в процесі виробництва або постачання товарів, робіт, послуг, здавання в оренду iconЗміст тематичної папки №2
Загальна характеристика товарів, робіт, послуг, які виготовляє (надає) підприємство
Це матеріальні активи, що підприємство утримує з метою їхнього використання в процесі виробництва або постачання товарів, робіт, послуг, здавання в оренду icon8. Організація та особливості проведення судово-бухгалтерської експертизи...
Тема Організація та особливості проведення судово-бухгалтерської експертизи виробництва І реалізації товарів, продукції, робіт та...
Це матеріальні активи, що підприємство утримує з метою їхнього використання в процесі виробництва або постачання товарів, робіт, послуг, здавання в оренду iconЛекція Податок на додану вартість
Податок на додану вартість – це непрямий податок, що є частиною новоствореної вартості, яка створюється на всіх стадіях виробництва...
Це матеріальні активи, що підприємство утримує з метою їхнього використання в процесі виробництва або постачання товарів, робіт, послуг, здавання в оренду iconОрганізація продажу товарів через internet-аукціони
Аукціон є формою продажу товарів або послуг на публічних конкурентних торгах, в процесі яких встановлюється їх кінцева ціна
Це матеріальні активи, що підприємство утримує з метою їхнього використання в процесі виробництва або постачання товарів, робіт, послуг, здавання в оренду icon13 «Знос (амортизація) необоротних активів»; 16 «Довгострокові біологічні активи»; 19 «Гудвіл»
«Основні засоби»; 11 «Інші необоротні матеріальні активи»; 12 «Нематеріальні активи»
Це матеріальні активи, що підприємство утримує з метою їхнього використання в процесі виробництва або постачання товарів, робіт, послуг, здавання в оренду iconЗакон україни
Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт І послуг та виробниками І продавцями товарів, виконавцями робіт І надавачами...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2013
звернутися до адміністрації
mir.zavantag.com
Головна сторінка