1. Спроби вирішення питання прав людини в українських державах 1917 -1920 років Повалення влади російського І австрійського монархів на теренах, які населяв




Скачати 112.83 Kb.
Назва1. Спроби вирішення питання прав людини в українських державах 1917 -1920 років Повалення влади російського І австрійського монархів на теренах, які населяв
Дата конвертації16.06.2013
Розмір112.83 Kb.
ТипДокументы
mir.zavantag.com > Право > Документы
1. Спроби вирішення питання прав людини
в українських державах 1917 -1920 років


Повалення влади російського і австрійського монархів на теренах, які населяв український народ, створило сприятливі умови для активного розвитку питання прав людини. Представницькі органи українських держав (перш за все УНР і ЗУНР) намагалися здійснювати не лише теоретичні але й практичні положення, що входили у концепцію прав людини в тогочасному розумінні. На жаль, у переважній більшості, ними так і не змогли скористатися українські громадяни і лише по тій причині, що відроджувана молода українська державність мала безліч як зовнішніх так і внутрішніх ворогів. Більшість сил спрямовувалася на захист власної державності та елементарних прав українців на свободу і самовизначення. Головні норми щодо прав і свобод особи зазначалися у відозвах і посланнях до народу, головних законах українських держав. Тому, надалі, саме на ці документи буде звертатися основна увага.

^ Відношення до прав людини у демократичних республіках (обидві УНР та ЗУНР)

Жовтневий переворот в Росії і запровадження на теренах імперії соціалістичних ідей дозволив багатьом народам активно взятися за розбудову власної державності (хай навіть в межах автономії) і полегшення становища своїх громадян. Український народ з величезним бажанням почав відбудовувати свою державність у жодному випадку не забуваючи про дотримання прав особи. Так, уже у III Універсалі Центральної Ради від 7 (20) листопада було зазначено, що: оголошується повна амністія за політичні виступи та ліквідується смертна кара як міра покарання; встановлюється 8 - годинний робочий день; за населенням забезпечується свобода слова, друку, віри, зборів, союзів, страйків, недоторканість особи і житла, рівноправність усіх мов; за усіма народностями, які населяють Україну, визнається “ національно-персональна автономія “ та рівність прав. Отож, можна стверджувати, що притаманна українцям толерантність і миролюбність, наглядним чином простежується з самого початку відбудови власної держави, яка із такими принципами вочевидь мала стати демократичною і правовою.

IV Універсал ЦР, що проголошував незалежність УНР, підтвердив попередні права. Тут, також, говорилося про необхідність вжиття урядом термінових заходів щодо ліквідації безробіття, матеріального забезпечення інвалідів, сиріт, людей похилого віку й усіх тих, хто потерпів від війни. Як бачимо, повною мірою проголошувався соціальний захист населення, що було як ніколи актуальним в умовах військового становища, яке було на українських землях.

Вершиною законодавчо - закріплених положень прав людини стала Конституція УНР часів Директорії, яка була ухвалена ЦР 29 квітня 1918 року. Рівність громадян УНР проголошувалася незалежно від статі, віри, національності, освіти, майнового і податкового становища. Проголошувалася недоторканість особи, її житла і листування. Жодна людина не могла бути затримана на території України без рішення суду. Смертна кара, катування та всі інші дії, що принижували людську гідність, скасовувались. Заборонялося влаштовувати1 обшуки у житлових приміщеннях або розпечатувати листи без судового наказу. Проголошувались (із застереженням “ оскільки при цьому не переступаються норми карного права “) свободи слова, друку, сумління, права на об’єднання у організації, на страйки, на зміну місця перебування, на участь у державному і м1сцевому управлінні. Активне і пасивне право на прийняття участі у виборах як до законодавчих органів УНР, так і до всіх виборчих органів мiсцевого і громадянського самоврядування мають всі громадяни УНР, які до дня виборів досягли віку 20 років. Виняток становили божевільні і особливі злочинці. Позбавити громадських прав громадянина УНР може тільки постанова Суду Республіки. Отже, переліченi вище права і свободи особи, які майже нічим не поступаються сучасним нормам, дають змогу нам говорити, що Конституція УНР була одним із найдемократичніших правових актів свого часу.

Не відставали від своїх київських колег і західноукраїнські державотворці. Вже у перших правових актах новоствореної ЗУНР (відозви “ До населення міста Львова “ та “ Український народе! “) вказувалося, що всім громадянам Української держави без різниці національності та віросповідання гарантувалися “ громадянська, національна і віросповідна рівноправність “. Власне за таку толерантність українцям довелося незабаром заплатити дорогою ціною: тисячами життів. Згодом, 13 листопада 1918 року, УН Рада прийняла “ Тимчасовий Основний закон “ ЗУНР в якому зазначалося, що “ В народній Республіці не може бути суверена і підданих. Всі громадяни без різниці мови, віри, стану, статі є рівні, вільні... Не може бути прав без обов’язків і обов’язків без права... Не може бути просвічених і темних, привілей науки і просвіти мусить зникнути, вони повинні бути всім доступні... Не може бути багатих і нужденних, нероб і невільникiв праці, визискувачів і визискуваних... Народне багатство має бути добром цілого народу, щоб кожен своєю працею мiг собі запевнити добробут”. Встановлювалася і гарантувалася свобода слова, недоторканiсть особи, право на збори і організацію спілок і товариств. Кожен громадянин мав “ право висловлювати прилюдно свої думки та погляди за поміччю слова, друку чи представлення у образах “. Була проголошена свобода преси, ліквідована будь - яка цензура.

^ Права людини у Гетьманській державі

Прихід до влади П. Скоропадського та його маріонеткове, контрольоване німцями, правління аж ніяк не могло сприяти розвитку і подальшому ствердженню норм прав і свобод громадянина, які започаткувала ЦР. Народні маси були позбавлені політичних прав і свобод, було ліквідовано 8 - годинний робочий день. Водночас, у прийнятому Гетьманом законі “ Права і обов’язки Українських Козаків і Громадян “ зазначалося:

- Ніхто не може бути затриманий під сторожою крім як у випадках, законом визначених.
- Оселя кожного неторкана. Робити обшукування й виїмку в будинку без згоди його господаря можливо не інакше, як в випадках і порядку, законом визначених.
- Кожний український козак і громадянин має право вільно вибрати місце мешкання і працю, придбати і відчужити майно і без заборони виїжджати за кордон Української Держави.
- Власність є неторкана.
- Українські козаки і громадяне мають право робити зібрання в межах не шкідливих законом, мирно і без зброї.
- Кожний може в межах, установлених законом, висловлювати і писати свої думки, а рівно розповсюджувати їх шляхом друку або иншими засобами.
- Українські козаки і громадяне мають право гуртувати громади і спілки в метах, не противних законам.

Насправді ж на контрольованій німцями українській території чинилися масові приниження і беззаконня тими ж німцями супроти місцевого населення. Тому говорити про реальне дотримання прав людини у добу гетьманату явно не приходиться.

^ 2. Cтавлення до прав особи у Радянській Українi

Захоплення східних українських земель більшовиками призвело до створення на тамтешніх теренах іще одного маріонеткового утворення (на цей раз росiйсько-більшовицького) – УСРР. В березні 1919 року на П1 Всеукраїнському з’їздi Рад у “Харкові була ухвалена перша радянська Конституція України, яка виглядала досить тьмяно у порівнянні з наступними варіантами, особливо щодо прав людини. Отож, у цьому законі не визначалося громадянство, не існувало таких понять, як недоторканість житла, особи. У багатонаціональній Україні не було передбачено жодних конституційних прав для національних етнічних груп. Суворо регламентувалося виборче право, яким могли користуватися “независимо от вероисповедания, национальности, оседлости... обоего пола граждане УССР “, які добували засоби “производительным и общественно полезным трудом “, солдати й матроси. В “Декларации прав и обязанностей трудящегося и эксплуатируемого народа Украины”, заключній частині документу, проголошувався ряд політичних прав, передавалися в руки “рабочего класса и крестьян все средства к изданию газет, брошюр, книг”, проголошувався лозунг социальної справедливості “ Не трудящий не ест “. Такий підхід до написання основного закону і висвітлення в ньому прав людини пояснюється тим, що “ творці “ УСРР не переймалися майбутнім республіки, яку намагалися віддати у руки “Международной Социалистической Советской Республики “.

^ 5.1. Права людини у “ сталінському розумінні “

3і створенням у 1922 році Радянського Союзу, в тенетах якого опинилася і Україна, постала нагальна проблема вирішення прав трудящого народу, соціально - економічних питань як неодмінної передумови створення світлого майбутнього для трудящих. Такі тенденції знайшли свій розвиток у наступних соціалістичних конституціях. Вже у Конституції Радянської Укра1ни 1929 року було закріплено ширший, ніж у попередній, каталог прав людини і громадянина. Ще більш повним він був у Конституції УРСР 1937 року.

Отож, Конституція 1937 року повністю копіювала Конституцію СРСР 1936 р. Обидві мали демагогічний характер і були якби поза часом і простором. Численні положення Конституції УРСР, особливо про права людини, насправдi не діяли. Вони мирно співіснували з репресивною машиною, масовими арештами, розстрілами. Основний закон був за формою демократичним, але повністю відірваним від реального життя.

У розділі 10 Конституції закрiплювалися основні права i обов’язки громадян УРСР, які отримували право на працю, відпочинок, матеріальне забезпечення в старості, а також в разі хвороби і втрати працездатності, на освіту та ін. В статті 124 Конституції йшлося про свободу слова, друку, зборів і мітингів, вуличних походів і демонстрацій, тобто про свободи, які були просто не можливі в умовах тоталітарної системи. В той час, коли проводились не законні обшуки і арешти, здійснювалися масові репресії, в Конституції урочисто проголошувалась недоторканість особи, житла.

Конституція 1936 року була побудована таким чином, що сама її структура абсолютизувала державу. Серед 13 її розділів розділ про права та обов’язки громадян займав лише 10 місце. Всебічний розвиток особи в цій Конституції розглядався не як мета соціалістичного будівництва, а як засiб досягнення мети – побудови сталінської моделі соціалізму. Не захищала Конституція УРСР й національні права українського народу. Серйозних змін зазнала виборча система. Конституція УРСР 1937 року вiдмовилася від виборів, де робітничий клас мав переваги над селянином, а значна частина населення взагалі була позбавлена виборчих прав. Згідно зі ст. 133 Конституції вибори до Рад депутатів трудящих усіх ступенів провадились на основі “ загального, рівного і прямого виборчого права при таємному голосуванні “, але це було лише ширмою для прикриття тоталітарного режиму.

Трагедія України та інших радянських республік полягала в тому, що правильні ідеали погано узгоджувалися з диктатом можновладців, а конституційні норми з реальною державно-правовою практикою. “ Червоний терор “ часів громадянської війни та сталінські репресії перекреслювали тезу про повноту прав радянських громадян. Правда, у вітчизняній історії були і вiдносно світлі періоди на зразок нової економічної політики, коли було висунуто гасло про перехід до соціалістичної законності. Загальна лiбералізація та демократизація державного життя за умов презирливого ставлення до “ абсолютизації буржуазних правових цінностей “ незабаром були піддані нищівній критиці.

^ 5.2. Права людини у повоєнній УРСР

Після другої світової війни на фоні гуманізації міжнародного життя і офіційного засудження сталінщини проблема прав людини в нашій країні набула першорядного значення. Сприяли цьому і ті зобов’язання, які взяли перед міжнародним співтовариством СРСР і Україна як члени – засновники ООН. Це дало змогу українським політичним в’язням мордовських таборів написати “ Відкритого листа до ООН “, проте їхнє становище залишилося без змін. Оскільки дії влади досить часто суперечили міжнародним нормам і внутрішньому законодавству у галузі прав людини, в СРСР і в Україні в 60 - ті роки зародилося вогнище дисидентського правозахисного руху. Великі переслідування на церковно-релігійному вiдтинку спричинили оборонну реакцію у формі звернень, заяв, прохань, протестів проти порушення свободи совісті. Проте будь-яка опозиція владі здебільшого негайно придушувалася. 3 новою силою проблема прав людини в Україні постала після відомих Гельсінських угод 1975 року. Створена 9 листопада 1976 року Українська громадська група сприяння виконанню Гельсінських угод – УГГ – ставила собі за мету ознайомити українське суспільство з Декларацією прав людини, збирати докази порушення владою прав людини, національних прав на Україні, домагалася безпосереднього контакту України з іншими країнами, акредитації на Україні представників закордонної преси, вільного обміну інформацією та ідеями. Та згодом дисидентський рух був придушений репресіями. А у 1978 роцi була прийнята нова Конституція УРСР, яка урочисто проголошувала, що “Граждане УССР обладают всей полнотой социально – экономических, политических и личных прав и свобод “. Конституція містила найдемократичніші норми щодо прав людини ~ гарантувала повагу прав і законних інтересів особи. Таким чином світова громадськість не могла збагнути як у радянському варіанті можуть поєднуватися демократичні засади із тоталітарним режимом на практиці. Отже, довгий час існувала парадоксальна ситуація: офіційні представники нашої республіки брали активну участь у розробцi та прийнятті міжнародних документів, в яких світове співтовариство формулювало найбільш цивілізовані норми забезпечення прав і свобод людини, а широкі верстви населення України були позбавлені реальної можливості навіть познайомитися з ними.

У другій половині 80 - х років широко розгорнулися процеси демократизації й оновлення радянського суспільства (курс Горбачова на “ перебудову “), які врешті - решт призвели до відмови від політичної орієнтації на комуністичну перспективу і до проголошення гасла побудови соціально орієнтованої ринкової економіки. 3 1987 року, під тиском світової спільноти, постає відчутне послаблення у репресивній системі.

Та якою б не була тоталітарною радянська політична машина, все ж таки сл1д зазначити, що деякі гарантії щодо прав людини вона надавала. У Радянському Союзi кожному бажаючому забезпечувалося працевлаштування, надавалися безкоштовно освiта та охорона здоров’я, кожен громадянин отримував прожитковий мiнiмум. Але масові прояви неповаги до окремого індивіда як такого заклали детонуючі основи майбутнього розвалу антилюдської і антигуманної системи.

^ 3. Україна: права людини на сучасному етапі

Ще до остаточного розвалу Радянського Союзу народи, що населяли його безмежні терени, почали активно розбудовувати власну державність. 16 липня 1990 року Верховна Рада прийняла “ Декларацію про державний суверенітет України “. Саме цей документ став орієнтиром у встановленні України як демократичної, правової держави, яка повинна піклуватися про неухильне дотримання прав і свобод людини.

Згодом, виходячи з пріоритету загальнолюдських цінностей, загальновизнаних принципів міжнародного права ВР України саме в День прав людини у 1991 році прийняла закон, згідно з яким укладені і належним чином ратифіковані Україною міжнародні договори становлять нині невід’ ємну частину національного законодавства України. Таким чином громадянам України надана можливість захищати свої права, застосовуючи міжнародні норми у такому ж порядку, який передбачений для норм національного законодавства. Більше того, у випадках порушення їх прав громадяни України, які вичерпали усі наявні внутрішні засоби правового захисту, можуть звертатися до Комітету з прав людини, створеного у відповідності з Міжнародним пактом про громадянські і політичні права.

Прийнята 28 червня 1996 року Конституція України втілила найкращі здобутки загальнолюдського юридичного досвіду конституційного забезпечення прав і свобод людини. Майже третину її статей безпосередньо присвячено цьому питанню і вже цим визначається її гуманістичне спрямування. Та ще важливішим є те, що текст більшостi цих статей досить повно відповідає широко визнаним міжнародним нормам прав і свобод людини. У цьому не важко переконатися, якщо порівняти розділ П Конституції України із Загальною декларацією прав людини, а також Міжнародними пактами про громадянські та політичні права і про економічні, соціальні і культурні права. Отож, курс молодої держави визначився:

^ Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю
( ст. Конституції України)

На сьогоднішній день гостро стоїть питання про реальне забезпечення проголошених засад. Навіть після дев’яти років незалежності про якісь практичні великі правові досягнення України говорити рано. Сьогодн1 важливо те, як ці права працюють на конкретну людину... Локальні питання мають вирішуватися на місцях, а місцева влада мусить займатися не населенням, а кожною людиною окремо.

Не розробляється сьогодні державна концепція про напрями реформування державних структур відповідальних за захист прав людини. Така байдужість з боку владних структур врешті може призвести до того, що Україна покине стіни парламентської Асамблеї Ради Європи. Діюча система державних інститутів не спроможна належним чином захистити права людини, оскільки вона колись була сконструйована, безумовно, не для такого завдання. Інтереси людини повинні привілеювати по відношенню до державних інтересів.

Таким чином в Україні склалася ситуація, коли на рівні із повним забезпеченням людських прав на свободу совісті та інших моральних прав, частково – свободу слова, не виконується соціальний захист.

Актуальним було створення в Україні інституту Омбудсмена – уповноваженого з прав людини. Важливим штрихом його створення стало те, що на цю посаду була обрана жінка. Омбудсмен в Україні має широкі повноваження. Під його юрисдикцію підпадає будь-яка особа, у тому числі й Президент. Однак, про реальні здобутки Н. Карпачової у сфері недопущення нівелювання прав українських громадян сьогодні говорити важко. Пріоритети своєї діяльності уповноважений з прав людини вбачає у першу чергу у захисті прав дитини, рівноправ’ї статей, захисті прав ув’язнених, захисті прав депортованих народів.

Схожі:

1. Спроби вирішення питання прав людини в українських державах 1917 -1920 років Повалення влади російського І австрійського монархів на теренах, які населяв iconСамостійна україна київ Діокор 2002
Революційної української партії (руп), стала програмою дій для цілого покоління, яке в 1917 р підняло жовто-блакитне знамено Української...
1. Спроби вирішення питання прав людини в українських державах 1917 -1920 років Повалення влади російського І австрійського монархів на теренах, які населяв iconТема державне будівництво в україни (1917-1920 рр.)
Після вивчення тексту кожного із чотирьох Універсалів дайте відповіді на питання до них
1. Спроби вирішення питання прав людини в українських державах 1917 -1920 років Повалення влади російського І австрійського монархів на теренах, які населяв iconПитання для іспиту
Дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади
1. Спроби вирішення питання прав людини в українських державах 1917 -1920 років Повалення влади російського І австрійського монархів на теренах, які населяв iconПитання для заліку
Дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади
1. Спроби вирішення питання прав людини в українських державах 1917 -1920 років Повалення влади російського І австрійського монархів на теренах, які населяв iconПоверхневий огляд чи незаконний обшук – чи дотримується міліція закону?
України, працівники офісу Омбудсмена України, журналісти. Організаторами круглого столу виступає Асоціація українських моніторів...
1. Спроби вирішення питання прав людини в українських державах 1917 -1920 років Повалення влади російського І австрійського монархів на теренах, які населяв iconЛітература у сфері обмеження прав людини
Шевчук С. Судовий захист прав людини: Практика Європейського Суду з прав людини у контексті західної правової традиції. К.: Реферат,...
1. Спроби вирішення питання прав людини в українських державах 1917 -1920 років Повалення влади російського І австрійського монархів на теренах, які населяв iconЗвернення Російського легіону при упа до військовополонених червоноармійців...
Ализма. Рус­ский народ в течение всей истории своего существования переносил тяжести войны, какие навязывала ему не только иностранная...
1. Спроби вирішення питання прав людини в українських державах 1917 -1920 років Повалення влади російського І австрійського монархів на теренах, які населяв iconПитання для іспиту з кримінального права для студентів 3 курсу (Ч. Особлива) 2012-2013 н р
Дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади
1. Спроби вирішення питання прав людини в українських державах 1917 -1920 років Повалення влади російського І австрійського монархів на теренах, які населяв iconПитання до іспиту з Кримінального права України (Особлива частина)...
Дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади
1. Спроби вирішення питання прав людини в українських державах 1917 -1920 років Повалення влади російського І австрійського монархів на теренах, які населяв iconСловник термінів з основ права єс
Сукупність взаємних прав та зобов’язань, що охоплюються A. С., є обов’язковими до виконання в усіх державах-членах єс, а також повинні...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2013
звернутися до адміністрації
mir.zavantag.com
Головна сторінка