П о с т а н о в а




Скачати 132.19 Kb.
НазваП о с т а н о в а
Дата конвертації16.06.2013
Розмір132.19 Kb.
ТипДокументы
mir.zavantag.com > Право > Документы
ПЛЕНУМ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ



П О С Т А Н О В А



N 8 від 30.05.97
м.Київ
Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах

( Із змінами, внесеними згідно з Постановою
Пленуму Верховного Суду України
N 15 (
v0015700-98 ) від 25.05.98 )




Обговоривши практику призначення судових експертиз і
використання їх висновків у кримінальному та цивільному
судочинстві, Пленум Верховного Суду України зазначає, що судова
експертиза як один із засобів доказування сприяє всебічному,
повному й об'єктивному дослідженню обставин справ, постановленню
законних і обгрунтованих судових рішень.

Суди в основному додержують вимог закону щодо призначення
експертиз та використання їх висновків.

Разом з тим є окремі випадки розгляду справ без проведення
експертиз, коли їх призначення є обов'язковим за законом або за
обставинами справи. Іноді всупереч закону суди розглядають
висновки експертів як джерела доказів, що мають перевагу над
іншими доказами, без належної їх перевірки й оцінки або
переоцінюють доказове значення ймовірних висновків. Не завжди в
ухвалах чи постановах суду чітко формулюються питання, що
виносяться на вирішення експертів, а також мотивується
необхідність призначення додаткової або повторної експертизи.

З метою усунення недоліків і роз'яснення питань, що виникають
у судовій практиці при призначенні та проведенні експертиз, Пленум
Верховного Суду України П О С Т А Н О В Л Я Є:

1. Звернути увагу судів на необхідність суворого додержання
вимог закону при призначенні судових експертиз та використанні їх
висновків.

2. Вказати судам на неприпустимість призначення експертизи у
випадках, коли з'ясування певних обставин не потребує спеціальних
знань, а також порушення перед експертом правових питань,
вирішення яких віднесено законом до компетенції суду (зокрема щодо
вини, неосудності чи недієздатності особи тощо).

3. При дослідженні висновку експерта суди повинні виходити з
того, що згідно зі ст.67 КПК ( 1001-05 ) чи ст.62 ЦПК ( 1501-06 )
висновок експерта не має наперед встановленої сили та переваги над
іншими джерелами доказів, підлягає перевірці й оцінці за
внутрішнім переконанням суду, яке має грунтоватися на всебічному,
повному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи у сукупності.

4. Судам слід мати на увазі, що при розгляді справ вони не
мають права приймати рішення без проведення експертизи, якщо за
законом призначення останньої є обов'язковим. Непроведення такої
експертизи є підставою для повернення справи на додаткове
розслідування.

5. Призначення експертизи в цивільних справах допускається як
під час судового розгляду, так і в процесі підготовки до нього.

У разі коли необхідність експертного висновку обумовлена
обставинами, викладеними у позовній заяві, чи поданими доказами,
суддя має призначати експертизу, як правило, при підготовці справи
до судового розгляду, враховуючи при цьому думку осіб, які беруть
участь у справі.

6. У кримінальному судочинстві обов'язковою умовою
призначення експертизи є порушення кримінальної справи.

У кримінальних справах, які порушуються не інакше як за
скаргою потерпілого, рішення про призначення експертизи може бути
прийнято суддею при порушенні кримінальної справи або під час її
судового розгляду шляхом винесення відповідної постанови.

7. Звернути увагу судів на те, що кримінально-процесуальне
законодавство не передбачає проведення експертизи в стадії
віддання обвинуваченого до суду. Коли в цій стадії з'ясується, що
за обставинами справи проведення експертизи є необхідним, суд має
викликати в судове засідання експерта для проведення додаткової
або повторної експертизи чи для роз'яснення окремих положень
висновку, а якщо на попередньому слідстві експертиза не
проводилась, - особу, яка має відповідні спеціальні знання, для
призначення її експертом.

У випадках, коли для забезпечення експертного дослідження
потрібно зібрати додаткові матеріали (провести ревізію, відшукати
документи чи речові докази тощо), але це неможливо зробити в
судовому засіданні, справа підлягає поверненню на додаткове
розслідування.

Судам слід мати на увазі, що порушення передбачених ст.197
КПК ( 1002-05 ) прав обвинуваченого при призначенні і проведенні
експертизи під час дізнання чи попереднього слідства може бути
підставою для направлення справи на додаткове розслідування лише
тоді, коли поновити ці права в судовому засіданні неможливо.

8. Якщо питання про необхідність призначення експертизи
виникне під час судового розгляду справи, суду необхідно з'ясувати
можливість проведення її в судовому засіданні і викликати того ж
експерта, який проводив експертизу при попередньому розслідуванні
справи, а якщо експертиза не проводилась, - іншу особу, яка має
необхідні спеціальні знання.

Експерт, який проводив експертизу на попередньому слідстві,
бере участь у дослідженні доказів з початку судового слідства, а
фахівець, який вперше залучається до проведення експертизи в даній
справі, - тільки після винесення ухвали (постанови) про
призначення його експертом.

9. Проведення експертизи в суді повинно здійснюватися з
додержанням правил, передбачених статтями 310, 311 КПК
( 1003-05 ), статтями 57-61 ( 1501-06 ), 190 ( 1502-06 ) ЦПК. При
цьому суд виконує такі дії:

- з'ясовує обставини, що мають значення для дачі експертного
висновку;

- пропонує учасникам судового розгляду письмово подати
питання, які вони бажають порушити перед експертами;

- оголошує ці питання, а також питання, запропоновані судом;

- заслуховує думки учасників судового розгляду з приводу
поданих питань;

- у нарадчій кімнаті обмірковує всі питання, виключає ті з
них, що виходять за межі компетенції експерта або не стосуються
предмета доказування, формулює питання, які він порушує перед
експертом з власної ініціативи, остаточно визначає коло питань, що
виносяться на вирішення експертизи, і виносить ухвалу (постанову)
про її призначення;

- оголошує в судовому засіданні ухвалу (постанову) про
призначення експертизи і вручає її експертові;

- після проведення експертом досліджень, складання й
оголошення експертного висновку приєднує його до справи;

- допитує експерта з метою роз'яснення й доповнення ним
висновку.

Судам слід мати на увазі, що визначення способу проведення
експертизи є компетенцією експерта.

Відповідно до ст.273 КПК ( 1003-05 ) чи ст.232 ЦПК (1502-06 )
ухвала суду (постанова судді) повинна бути складена як окремий
документ з наведенням у ній мотивів прийнятого рішення про
призначення експертизи та чітким викладенням питань, що стосуються
предмета останньої. В ухвалі (постанові) має бути зазначено, які
подані учасниками судового розгляду питання і з яких мотивів
відхилено.

У разі коли провести експертне дослідження в судовому
засіданні неможливо, суд, керуючись статтями 273 і 310 КПК,
виносить ухвалу про проведення експертизи і направляє її з
необхідними матеріалами до судово-експертної установи для
виконання в порядку, передбаченому ст.198 КПК ( 1002-05 ). При
цьому залежно від тривалості експертних досліджень і складності
справи суд може або оголосити перерву, або відкласти слухання
справи, або продовжити судове слідство і досліджувати інші докази.

10. Судам слід мати на увазі, що первинною є експертиза, при
проведенні якої об'єкт досліджується вперше.

За змістом ст.75 КПК ( 1001-05 ) чи ст.61 ЦПК ( 1501-06 )
додаткова експертиза призначається після розгляду судом висновку
первинної експертизи, коли з'ясується, що усунути неповноту або
неясність висновку шляхом допиту експерта неможливо.

Висновок визнається неповним, коли експерт дослідив не всі
подані йому об'єкти чи не дав вичерпних відповідей на порушені
перед ним питання. Неясним вважається висновок, який нечітко
викладений або має невизначений, неконкретний характер.

В ухвалі про призначення додаткової експертизи суду необхідно
зазначати, які висновки експерта суд вважає неповними чи неясними
або які обставини зумовили необхідність розширення експертного
дослідження.

Проведення додаткової експертизи може бути доручено тому
самому або іншому експертові.

У випадках, коли виникає необхідність провести дослідження
нових об'єктів або щодо інших обставин справи, суд призначає нову
експертизу, яка не є додатковою.

11. Повторна експертиза призначається, коли є сумніви у
правильності висновку експерта, пов'язані з його недостатньою
обгрунтованістю чи з тим, що він суперечить іншим матеріалам
справи, а також за наявності істотного порушення процесуальних
норм, які регламентують порядок призначення і проведення
експертизи. Істотними можуть визнаватися, зокрема, порушення, які
призвели до обмеження прав обвинуваченого чи інших осіб.

В ухвалі (постанові) про призначення повторної експертизи
зазначаються обставини, які викликають сумніви у правильності
попереднього висновку експерта.

Проведення повторної експертизи може бути доручено тільки
іншому експертові.

12. Комісійна експертиза призначається у випадках, коли є
потреба провести дослідження за участю декількох експертів -
фахівців у одній галузі знань.

Комплексна експертиза призначається у випадках, коли
необхідно провести дослідження за участю декількох експертів, які
є фахівцями у різних галузях знань.

Комісія експертів може бути створена судом чи за його
рішенням керівником судово-експертної установи.

13. У випадках, коли в справі щодо одного й того ж предмета
проведено декілька експертиз, у тому числі комплексну, комісійну,
додаткову чи повторну, суд повинен дати оцінку кожному висновку з
точки зору всебічності, повноти й об'єктивності експертного
дослідження. Такій оцінці підлягають також окремі висновки
експертів - членів комісійної чи комплексної експертизи, які не
підписали спільний висновок.

Не повинна віддаватись перевага висновку експертизи лише
тому, що вона проведена комісійно, повторно, експертом
авторитетної установи або таким, який має більший досвід
експертної роботи, тощо.

14. Судово-психіатрична експертиза призначається, коли
вирішення кримінальної або цивільної справи залежить від
визначення психічного стану особи на час вчинення нею певного
діяння (бездіяльності) чи укладення угоди за наявності сумнівів
щодо її спроможності усвідомлювати значення своєї поведінки
внаслідок психічної хвороби або тимчасового розладу душевної
діяльності.

Ознаками такої поведінки можуть бути невмотивовані,
неадекватні чи неконтрольовані дії особи в момент вчинення
протиправного діяння або в процесі провадження у справі, а так
само при укладенні цивільно-правової угоди.

Судово-психіатрична експертиза обов'язково призначається:

- для визначення психічного стану обвинуваченого за наявності
у справі даних, які викликають сумнів щодо його осудності (п.3
ст.76 КПК ( 1001-05 );

- щодо особи, яка у зв'язку зі своїми психічними вадами
нездатна правильно сприймати обставини, що мають значення для
справи, і давати показання про них (ст.69 КПК ( 1001-05 );

- для визначення психічного стану особи в справах про
визнання громадян недієздатними (ст.258 ЦПК ( 1502-06 );

- у справах про поновлення громадянина в дієздатності (ст.260
ЦПК ( 1502-06 ).

Судово-психіатрична експертиза в судовому засіданні може мати
характер амбулаторного обстеження, якщо питання про її проведення
виникло під час судового слідства.

Коли під час дослідження в судовому засіданні висновку
судово-психіатричної експертизи з'ясується, що для визначення
психічного стану підсудного є необхідним тривале спостереження за
ним в умовах стаціонару, суд за мотивованою пропозицією експерта
може вирішити питання про поміщення підсудного у відповідний
медичний заклад.

За наявності сумнівів у здатності потерпілого, свідка,
цивільного позивача чи відповідача в кримінальних справах,
позивача, відповідача чи свідка в цивільних справах правильно
сприймати події, адекватно на них реагувати та вірно відтворювати
їх у своїх показаннях суд може викликати в судове засідання
експерта-психіатра для участі в допиті цієї особи. Призначення
судово-психіатричної експертизи щодо таких осіб з поміщенням до
медичного стаціонару допускається лише за їх згодою.

15. Для встановлення рівня загального розвитку
неповнолітнього, ступеня його розумової відсталості та для
з'ясування питання, чи міг він повністю усвідомлювати значення
своїх дій і якою мірою він міг керувати ними, може бути проведена
відповідно до вимог ст.433 КПК ( 1003-05 ) судово-психіатрична,
психологічна або комплексна психологічно-психіатрична експертиза.

16. Судово-медична експертиза призначається у випадках, коли
для вирішення питань, що виникли у справі, необхідні спеціальні
знання в галузі медицини.

Призначення судово-медичної експертизи є обов'язковим:

- для встановлення причин смерті (п.1 ст.76 КПК ( 1001-05 );

- для встановлення тяжкості й характеру тілесних ушкоджень
(п.2 ст.76 КПК);

- для встановлення статевої зрілості потерпілої у справах про
злочини, передбачені ст.120 КК ( 2001-05 ) (п.4 ст.76 КПК);

- для встановлення віку підозрюваного або обвинуваченого,
якщо це має значення для вирішення питання про його кримінальну
відповідальність, а відповідних документів немає і їх неможливо
одержати (п.5 ст.76 КПК);

- щодо осіб, які у зв'язку зі своїми фізичними вадами не
здатні правильно сприймати обставини, що мають значення для
справи, і давати про них показання (ст.69 КПК).

Звернути увагу судів на те, що в компетенцію судово-медичного
експерта не входить вирішення питань щодо можливості перебування
підсудного під вартою чи його участі у слідчих діях у зв'язку зі
станом здоров'я. Перед судово-медичним експертом можуть бути
порушені питання лише про стан здоров'я підсудного та про
можливість надання йому медичної допомоги - амбулаторної, в умовах
стаціонару чи в інших спеціально створених умовах.

У справах про злочини, передбачені ст.106 та ч.1 ст.107 КК
( 2001-05 ), суд може не призначати судово-медичну експертизу, а
обмежитись дослідженням акта судово-медичного обстеження, якщо той
відповідає вимогам, які пред'являються до цього документа, і якщо
викладені в ньому дані не заперечуються учасниками судового
розгляду та не викликають сумніву щодо їх достовірності.

Акт судово-медичного обстеження особи є документом, в якому
викладаються і засвідчуються обставини, що мають значення для
справи (наявність тілесного ушкодження, захворювання тощо), тому
згідно зі статтями 65 і 83 КПК ( 1001-05 ), 27 і 46 ЦПК
( 1501-06 ) вони можуть бути використані як докази в кримінальному
чи цивільному судочинстві за умови, що проведення експертизи не є
обов'язковим (ст.76 КПК ( 1001-05 ), статті 258 і 260 ЦПК
( 1502-06 ).

17. При перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен
з'ясувати:

- чи було додержано вимоги законодавства при призначенні та
проведенні експертизи;

- чи не було обставин, які виключали участь експерта у
справі;

- компетентність експерта і чи не вийшов він за межі своїх
повноважень;

- достатність поданих експертові об'єктів дослідження;

- повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність
іншим фактичним даним;

- узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим
висновком експертизи;

- обгрунтованість експертного висновку та його узгодженість з
іншими матеріалами справи.

18. Судам потрібно мати на увазі, що акти чи інші документи,
в тому числі відомчі, де зазначаються обставини, встановлені із
застосуванням спеціальних знань (наприклад, про причини аварії,
вартість ремонту, розмір нестачі матеріальних цінностей), не
можуть розглядатися як висновок експерта та бути підставою для
відмови в призначенні експертизи, навіть якщо вони одержані на
запит суду, органу дізнання, слідчого або адвоката.

19. Роз'яснити судам, що відповідно до Закону України від
25 лютого 1994 р. "Про судову експертизу" ( 4038-12 )
судово-експертна діяльність в Україні здійснюється державними
спеціалізованими установами та відомчими службами, до яких
належать:

- науково-дослідні та інші установи судових експертиз
Міністерства юстиції України і Міністерства охорони здоров'я
України;

- експертні служби Міністерства внутрішніх справ України,
Міністерства оборони України, Служби безпеки України.

Судово-експертна діяльність також може здійснюватись на
підприємницьких засадах на підставі спеціального дозволу
(ліцензії), а також громадянами за разовими договорами. Видача
ліцензій та атестація судових експертів з числа працівників
підприємницьких структур та громадян здійснюється Міністерством
юстиції України або Міністерством охорони здоров'я України
відповідно до їх повноважень.

У випадках, коли проведення експертизи доручається
працівникові підприємницької структури, яка має ліцензію на
здійснення судово-експертної діяльності, суд повинен перевірити,
чи є у спеціаліста свідоцтво про присвоєння йому кваліфікації
судового експерта за відповідною спеціальністю.

Проведення експертизи за разовими договорами може мати місце
лише у випадках, коли провести її в іншому порядку неможливо. У
договорі мають бути зазначені строки виконання експертизи, розмір
винагороди експертові та порядок її виплати.

20. При вирішенні питання про оплату праці експертів судам
слід мати на увазі, що відповідно до ст.15 Закону України "Про
судову експертизу" ( 4038-12 ), та постанови Кабінету Міністрів
України від 1 липня 1996 р. "Про затвердження Інструкції про
порядок і розміри відшкодування витрат та виплати винагороди
особам, що викликаються до органів дізнання, попереднього
слідства, прокуратури, суду або до органів, у провадженні яких
перебувають справи про адміністративні правопорушення, та виплати
державним науково-дослідним установам судової експертизи за
виконання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів"
( 710-96-п ) проведення судових експертиз спеціалізованими
науково-дослідними установами Міністерства юстиції України та
Міністерства охорони здоров'я України здійснюється на підставі
договору між цими установами та органами дізнання, попереднього
слідства чи судом за рахунок коштів, що виділяються для цієї мети
з державного та місцевих бюджетів. Остаточний розрахунок
провадиться після виконання замовлення на проведення експертизи.

Оплата експертизи в цивільній справі провадиться за рахунок
сторони, яка порушила відповідне клопотання. Якщо експертиза
призначається за клопотанням обох сторін або з ініціативи суду,
кошти на її оплату вносяться обома сторонами порівну (ст.73 ЦПК
( 1501-06 ). У разі незгоди сторони (сторін) оплатити вартість
експертизи суд розглядає справу на підставі наявних доказів.

( Пункт 20 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму
Верховного Суду України N 15 (
v0015700-98 ) від 25.05.98 )

21. Судам необхідно реагувати шляхом винесення окремих ухвал
(постанов) на факти порушення Закону України "Про судову
експертизу" ( 4038-12 ), норм КПК ( 1001-05, 1002-05, 1003-05 ) і
ЦПК ( 1501-06, 1502-06, 1503-06 ), інших правових актів, що
регулюють питання призначення та проведення судових експертиз.

Голова Верховного Суду України В.Ф.Бойко

Секретар Пленуму, суддя
Верховного Суду України П.П.Пилипчук

Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2013
звернутися до адміністрації
mir.zavantag.com
Головна сторінка