Перелік питань до підсумкового контролю




НазваПерелік питань до підсумкового контролю
Сторінка1/13
Дата конвертації19.06.2013
Розмір1.69 Mb.
ТипДокументы
mir.zavantag.com > Медицина > Документы
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13
ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ДО ПІДСУМКОВОГО КОНТРОЛЮ


  1. Історія медицини та медсестринства як наука і предмет викладання.

  2. Джерела та принципи вивчення історії людства і медицини.

  3. Історія медицини загальна та спеціальна.

  4. Хвороби первісних людей.

  5. Розвиток медицини в період первісного ладу.

  6. Медицина первіснообщинного ладу народів, що заселяли Україну.

  7. Народна гігієна і народне акушерство.

  8. Медицина Стародавнього Світу (Єгипту, Індії, Китаю, Греції, Риму).

  9. Видатні лікарі філософії: Гіппократ, Цельс, Гален.

  10. Медицина Середньовіччя (Візантії, арабських народів, Тибету, середньовічної Європи).

  11. Авіцена — глава лікарів, найвидатніший вчений середніх віків.

  12. Схоластична медицина Західної Європи часів Середньовіччя.

  13. Медицина Західної Європи епохи Відродження.

  14. Надання медичної допомоги під час хрестових походів.

  15. Боротьба з епідеміями інфекційних захворювань у XII—XVI ст.

  16. Лікарі-новатори: Парацельс, Френсіс Бекон, Андреас Везалій, Вільям Гарвей, Амбруаз Паре.

  17. Сестринська справа Середньовіччя.

  18. Медицина часів Київської Русі.

  19. Євпраксія-Зоя та її трактат “Алімма”.

  20. Цехова медицина.

  21. Медична допомога в козацькому війську. Організація шпиталів у Запорозькій Січі.

  22. Лейденська школа. Ятрохіміки.

  23. Винахід перкусії та аускультації.

  24. Медицина на західноукраїнських землях. Перші дипломовані лікарі.

  25. Андрей Крупинський, його роль у розвитку медицини в Західній Україні.

  26. Києво-Могилянська академія.

  27. Прикази громадського опікування. Повітові лікарі. Єлисаветградська медико-хірургічна школа.

  28. Відкриття клітини. Целюлярна патологія. Експериментальні дослідження.

  29. Флоренс Найтінгейл — засновниця наукової підготовки медичних сестер.

  30. Створення Товариства Червоного Хреста, його значення у відкритті шкіл сестер милосердя.

  31. Роль медичних сестер у роки Кримської війни.

  32. Земська медицина.

  33. Пироговські з’їзди.

  34. Основні напрями розвитку вітчизняної медичної науки в ХХ і на початку ХХІ ст.

  35. Сучасні системи та програми підготовки медичних сестер.

  36. Реформування сестринської справи та медсестринської освіти і перспективи вищої медсестринської освіти в Україні.


1)Історія медицини вивчає закономірності розвитку і істрію лікування, медичні знання і діяльність народів світу впродовж усієї історії людства в нерозривності з природознавством.історією,філософією частиною якої вона є.(прямоходіння 2млн.р.т.)
2)Джерела:археологічні розкопки, патологічні зміни в скелеті залишки первісних споруд, малюнки,знаряддя праці,цінні папери.по переказам.
3) Загальна медицинавичає розвиток мед. знань у людському суспільстві в цілому, а спеціальна – висвітлення розвитку окремих галузей медицини-терапії,хірургії та ін.. Спеціальна медицина-це вивчення профільних дисциплін, що залежить від рівня розвитку продуктивності сил та характеру виробничих відносин.
4)Хвороби: силікоз(забиті легені пелюкою), артрит,викривлення хребта, зуби.
5) Медицина первісного ладу. На початкових етапах-це інстинктивні дії допомоги набирали усвідомленого характеру. Надання допомоги вже свідчила про медичну допомогу, як одну з форм практики. Середня тривалість життя-30р.Вплив праці на психіку перетворив антропоїдів на людину розумну, і тому вона прагнула зберегти фізичні сили.(захист тіла від клімату). Важливі лікувальні дії - при пологах, травмах,розладах травлення, пошкодження шкіри. Харчування травами сприяло до знайомства з отруйними і лікувальними травами. Віра в магічні дії.
6)Первіснообщинний КАладТрипілля-опанували м-тво, скотарство, хліборобство,мисливство. Панував матріархат. Лікували травами. Слов*яни-вірили в надприродні сили,знали цілющі дії рослин,допомагали при пораненнях. Передбачали заходи гігієнічного обряду-лазні. Скіфи-(Китай, Індія),костоправи,замовляння. Для лікарів це не робота,а додаткова заробітняплата.Їх медицина-народна, під впливом релігії(знахарі).Використ. лікувальні рослини,спостерігали їх дію на творинах. Цілющі рослини розводили як товар.Засобі тваринного походж.-панти.Використовували хірургічні методи лікування.,але без розтину порожнин тіла (переломи, вивихи,зуби,ампутація кінцівок.Проводили муміфікацію і бальзамування.
^ 8) Медицина Стародавнього світу.ІНДІЯ- праці в області медицини, вивчали трупи, анатомію, акушерство.Кінець.Журба,гнів,переляк-спричиняють захворювання(герпес):стоматити,малярія,сибірка,чума,

холера. Проказа-вірус,що спотворює обличчя(лев),тіло в вуграх.Ізольовувалихворих.Ставили вимоги лікарям:не бути користолюбними. Ставитися однаково до всіх,бути довіреною особою.Хворий має бути відвертий,для правильного діагнозу.*Подібне лікувати подібним*-вираз.Вели довгу розмову з хворим.Діагностували в мед.школах:вік,професія,дихання.пульс. Проносні,блювотні засоби. Вірші,співи,музика,гімнастика сприяли одужанню.Індійці поважали хірургію.Крепітація-звук перелому. Усували катаракти, трепанація, кровотеча,робили пластичні операції.Вимагали чистоти при операціях.Була міська каналізація.Панти. КИТАЙ –першиймед.кодекс про можливості мед. науки,що можна продовжити життя.5 елементів,з яких склад. світ:вогонь,вода,земля,дерево,метал. ІНЬ-жіноче начало, ЯНЬ-чоловіче.Мед.знання мали фамільний характер. БЯНЬ ЦЮ-автор *Трактату про хвороби*. ЦАНЬ ГУ-записи перебігу хвороб.Релігія забороняла робити розтини.Знали,що серце зумовлює рух крові,вели анамнез.Пульс вимірювали годинами.Сечудосладж. На вигляд і смак. Жінки бо ті не мали права роздягатися, місце болю вказували на ляльці. ХУА ТУ- робив операції і використ. Наркотичні засоби проти болю.Використ.заоби проти віспи.Рекомендуавли спорт,хороший настрій.Введено історію хвороби: хірурги,терапевти,масажисти,заклинателі. ГЕ ХУН- засновник хімії.

ГРЕЦІЯ- були школи ремісничого учнівства(ПТУ), під впливом релігії. Місця лікування-храми. Асклепіони - приміщення для лікування. Лікаря вважали богом. ГІГЕЯ- покровителька медицини.Змія-проф. емблема медицини(мудрість,здоровя,медицина).Тлумачили сни хворих.Хірургічніоперації.Фізичнівправи.загартування, масаж. ГІПОКРАТ- 460-370рр.до.н.е.,використ. 200 лікарських ,без переробки. РИМ –КЛАВДІЙ ГАМЕН праці з фармації,описав 300 рослин:лікувальної і шкідливої дії. Створено військові госпіталі,постановки санітарного характеру.Архіяки-лікарі,що спостерігали за іншими.Медицина пов’язана з Грецією.ЛОКРЕЦІЙ- людський організм склад. з атомів.ПІКУРА- природа шкодить і лікує організм.КОРНЕЛІЙ ЦЕЛЬС-твір про медицину, лікував рабів,хірургія. СОРАН ЕФЕРСЬКИЙ- генікологія,акушерство,педіатрія. ЄГИПЕТ –Кахунський папірус, де збереглися лікування жіночих хвороб і тварин.АНУБІС-бог медицини.ІМГОТЕП-основоположник. Під час бальзамування проводили анатомування людських трупів.Центральним органом вважали мозок.,розрізняли артерії,вени і нерви.Є зображення операцій на кінцівках.В музеях є катетери,пінцети. Шанували гігієну.Лікарі радили 3 р. в місяць блювати і клізми,рано ставати,оливатися холодною водою,фіз.-ра.




11питання

Історичний контекст

Авіценна жив і створював свої праці обширної тематики протягом періоду, який зазвичай називають Золота доба ісламу. У цей період всебічно вивчались переклади греко-римських, перських та індійських текстів. Були поширені греко-римські тексти (напрямків платонізмунеоплатонізму, і арістотелізму) з коментарями представників школи Аль-Кінді, які їх адаптували до своєї системи знань, що ґрунтувалась на індійській науці — математиці, астрономії, алгебрі, тригонометрії, медицині. У східній частиніПерсіїХорасані і Середній Азії правителями династії Саманідів, а у західній частині Персії та Іраці — династією Буїдів, були створені сприятливі умови для наукового і культурного розвитку. За часів правління Саманідів Бухара і Багдад була культурними центрами ісламського світу.

Поширилось вивчення Корану і Хадису. Також Авіценною та його опонентами зроблено вклад у подальший розвиток філософії,фікху і ісламської теологіїАль-Разі і Аль-Фарабі розробили методологію та основи знань з філософії і медицини. Авіценна мав доступ до великих бібліотек БалхаХорезмаГорганаРеяІсфахана і Гамадана. Під час перебування у Хорезмі Авіценна зустрічався з відомими науковцями того часу — Аль-Біруні, математиком Ібн Іракі, лікарем Аль-Хаммаром, філософом Аль-Масихі.

[ред.]Біографія

[ред.]Походження

Ібн Сіна народився у вересні 980 року у невеликому укріпленому поселенні Афшана, неподалік від Бухари. У власній автобіографії він вказував, що його батько належав до ісмаїлітів і походив з міста Балха (сучасний Афганістан). Переїхав за днів правління Саманіда Нух ібн Мансура до Бухари, де був посадовцем у дивані. Мати була родом з Афшани, де родина жила до народження другого сина, а потім переїхала до Бухари[3]. Бухара в той час була одним з головних центрів науки і культури ісламського світу.

Є декілька різних версій стосовно належності Авіценни до якоїсь школи права в ісламі — мазхабу. Середньовічний історик Захір аль-Байхакі вважав Авіценну послідовником Братів Чистоти. З іншого боку, шиїтський факіх Нурулла Шуштарі і сучасний іранський історик Сеїд Хоссейн Наср вважають найімовірнішою належність Авіценни до шиїтів-двонадесятників. Однак, той факт, що Авіценна вивчав Ханафітський мазхаб може свідчити про те, що він належав до цієї сунітської школи[4]. За версією французького дослідника ісламу Анрі Корбена, Ібн Сіна, як і його батько, був ісмаїлітом. Такі ж розходження існують і стосовно походження родини Авіценни, одні дослідники вважають, що члени його родини були сунітами, більшість сучасних відносять їх до шиїтів.

[ред.]^ Початок освіти

Спочатку батько Авіценни займався його освітою самостійно, а також з допомогою торговця зеленню, що жив по сусідству. Від нього Авіценна дізнався про основи індійської математики та вивчив арифметичні дії з числами. Деякий час також вивчав фікх з вчителем на ім'я Ісмаїл-захі́д.

Згодом Ібн Сіна займався із знайомим свого батька Абу Абдаллахом ан-Натілі, який був відомий як «знавець філософії»[5]. Здавши іспит на знання на пам'ять Корану, отримав звання хафіз. З Натілі він почав вивчати книгу «Ісагуджі», арабський переклад праці філософа Порфирія Тирського «Вступ», де викладені основи логіки. З ним же Ібн-Сіна пройшов декілька теоремЕвкліда, а потім перейшов до вивченння Альмагеста, праці по астрономії давньогрецього вченого Клавдія Птолемея. Нерідко, даючи відповідь на запитання вчителя, учень вникав у суть питання краще ніж він сам[5].

З 14 років хлопець почав займатися самостійно, оскільки, за його ж пізнішими свідченнями, вчитель був не в змозі відповісти на його численні запитання. Почавши досліджувати працю Аристотеля «Метафізика», за його словами, «не зрозумів нічого і наміри її автора залишились для мене закритими». У розумінні метафізики допомогла книга Аль-Фарабі Тези метафізики, яку Авіценна придбав випадково на ринку за три дирхами[5].

Крім того, з 12 років, за порадою лікаря і філософа Абу Салаха Аль-Масихі, став цікавитись медициною. Спочатку під керівництвом бухарського медика Абдул-Мансура Камарі[6], а згодом почав самостійну лікарську практику. У 16 років Ібн Сіну запросили у палац лікувати еміра Бухари — правителя Самонідської держави. Лікування було успішним, і в нагороду молодому лікареві дозволили користуватись бібліотекою Самонідів, однією з найкращих у світі на той час. В автобіографії Авіценна писав: «Я зайнявся вивченням медицини, доповнюючи читання спостереженням за хворими, що мене навчило багатьом прийомам лікування, яких не можна знайти в книгах».

У віці 18 років Ібн Сіна переписувався з відомим вченим Аль-Біруні[7]. Також на замовлення окремих жителів міста написав для них кілька книг:

робота під назвою «Зведене» («аль-Маджму»), у якій доступно викладались базові знання з усіх наук, крім математики.

книга коментарів з філософських питань «Отримання і досягнення» («аль-Хасил ва-ль-Махсул») (інший варіант назви «Підсумок і результат») у 20 томах.

книга з питань етики «Діяння добре і гріх» («аль-Барр ва-ль Ісм»).

[ред.]Доросле життя

У 1002 році помер батько Авіценни, і тепер дбати про родину стало його обов'язком. Крім того, під час завоювання Бухарикараханідами була спалена бібліотека, де він займався науковими дослідженнями.

[ред.]^ Хорезм (1002—1012)

Ібн Сіна з рідним братом Махмудом вирішують переїхати родиною в Ургенч, до двору правителів Хорезму. За службу при дворі отримував невелике грошове забезпечення. Незабаром у Хорезм прибули Аль-Біруні і Аль-Масихі. Разом з ними Ібн Сіна займається науковими дослідженнями з фізики, хімії, астрономії. Тут він починає роботу над філософською енциклопедією «Книга зцілення».

Існують припущення, що можливо у Хорезмі Ібн Сіна одружився і у нього народився син. Про цей факт не згадується у жодному джерелі. Проте з повного варіанту імені «Абу-Алі аль-Хусейн ібн Абдаллах ібн Сіна» (Батько Алі Хусейн син Абдаллаха сина Сіни) можна зробити таке припущення[6].

У 1010 році правитель сусідньої Газневідської держави султан Махмуд Газневі зажадав, щоб Ібн Сіна вступив на службу при його палаці. Після відмови зробити це султан почав переслідувати вченого, за його голову була встановлена винагорода. Авіценна змушений був тікати з Ургенча через пустелю Каракуми до Горгана, міста на південному узбережжі Каспійського моря. Під час переходу черех пустелю помер Аль-Масихі, який залишив Ургенч разом з Ібн Сіною. Дорогою до Горгана Авіценна на короткий час зупинявся у АбівердіНесіНішапурі. Зупиняючиь у цих містах він заробляв на прожиття лікування. У Несі в нього з'явилась невелика група учнів, для яких він написав декілька трактатів про математичні теореми, про кути, про паралельні лінії на сфері. Заняття геометрією підштовхнули його до дослідження земних мір, так був написаний трактат «Про екватор»[6].

[ред.]^ Горган і Рей (1012—1014)

Діставшись до Горгана, Авіценна зупиняється там на тривалий термін. Один з місцевих вельмож подарував вченому будинок, де він оселився. Там Авіценна займається практичною медициною та продовжує працювати над своїми книгами.

Саме у Горгані у Авіценни з'явилась група учнів, яким він викладав логіку і астрономію. Серед них був і Абу-Убейд Джузджані, який відтоді супроводжував Авіценну до кінця життя. Також у Горгані Авіценна почав роботу над своєю найвідомішою книгою — «Каноном лікарської науки».

Однак невдовзі для Авіценни залишатись у Горгані стало небезпечно, оскільки між еміром та султаном Газневі стали розвиватись хороші відносини. Він змушений залишити це місто.

Невдовзі йому надійшло запрошення від правительки сусіднього Рея — Саїди. Вона правила там після смерті свого чоловіка у якості регента біля сина. В Реї також тривала ворожнеча за правління містом між матір'ю номінального еміра, та його старшим братом — Шамс ад-Давлю. Крім того, Махмуд Газневі невдовзі мав прибути в Рей із воєнним загоном. Проживши недовго у Реї, вилікувавши сина Саїди, написавши там близько 30 невеликих творів, серед яких філософська «Книга повернення», вчений змушений знову шукати нового пристановища.

Після тимчасового перебування у Казвіні1017 року Авіценна перебрався у Гамадан, де еміром став Шамс ад-Давлю. Дізнавшись про його приїзд емір, викликав його до своєї резиденції і призначив своїм лікарем.лікарем еміра Шамс ад-Давлю, згодом отримав посаду візира.

[ред.]^ Гамадан (1017—1023)

Через свої філософські переконання, які часто розходились з догмами ісламу, Авіценна набув ворогів серед мусульманського духовенства і серед військового оточення еміра. Сучасник Авіценни імам Аль-Газалі назвав його «невірним», а на його праці наклав заборону. Заходи, які він порадив еміру направлені на зменшення видатків на військо та боротьбу з хабарництвом, налаштували проти нього найближче оточення правителя. В той же час Ібн Сіна мав підтримку серед міських купців та підприємців, бо його реформи мали сприяти розвитку торгівлі. Емір відхилив вимогу військових стратити Ібн Сіну за вільнодумство, але прийняв рішення змістити його з займаної посади і вислати за межі своїх володінь. Через сорок днів з еміром трапився черговий напад хвороби, який змусив його відшукати вченого і знову призначити своїм міністром. Гамаданські купці погоджувались дати позику для міської казни лише після повернення на посаду Ібн-Сіни.

Однак під час військового походу еміру стало погано, а лікаря поруч не було і він помер. Після смерті ад-Давла Авіценну звільнили з посади візира і він змушений був переховуватись у будинку місцевого аптекаря, де продовжував роботу над своїми творами.

Через переслідування Авіценна написав листа до префекта міста Ісфахана, де пропонував свою службу. В той час тривала війна між правителями Гамадана і Ісфахана. Новий емір Гамадана дізнався про цей лист та про місце перебування Ібн Сіни, його схопили і на чотири місяці ув'язнили у фортеці Фардджан. Після падіння Гамадану у 1024 році, Авіценна ще деякий час залишався там. Але пізніше, переодягнувшись дервішем, разом з рідним братом, учнем та двома слугами, залишив місто і вирушив до Ісфахану[2].

В ув'язненні Авіценна не припиняв працювати. Саме у в'язниці написана повість «Про Хая, сина Якзана», закінчені «Книга зцілення» і трактат «Про правильний шлях».

[ред.]Ісфахан (1023—1037)





Мавзолей Авіценни у Гамадані

Останні чотирнадцять років життя служив в Ісфахані при дворі еміра Абу Джафар Аль-Аддаула, де для нього створили сприятливі умови для наукової праці. Він був головним лікарем і радником еміра, супроводжував його навіть у військових походах.

Протягом цих років Авіценна, спонуканий критикою його стилю, вдався до вивчення літератури і філології. Також продовжував плідну наукову роботу. Завершив «Канон лікарської науки».

Багато рукописів праць, зокрема «Книга справедливості» («Кітаб ул-інсаф»), згоріли під час нападу на Ісфахан газнійського війська.

Під час одного з військових походів правителя Ісфахану у Ібн Сіни виявилась важка шлункова хвороба, від якої вилікувати себе він не зміг. Помер Авіценна в червні 1037 року. Перед смертю він продиктував свій заповіт незнайомцеві. У ньому давалась вказівка відпустити на волю всіх слуг, а майно роздати бідним.

Поховали Авіценну у Гамадані біля міської стіни, а через 8 місяців його прах перевезли до Ісфахана і перепоховали у мавзолеї еміра.

[ред.]Роботи

Точної кількості написаних Авіценною творів не встановлено. Йому приписують до 456 робіт, в тому числі 23 мовою фарсі.

[ред.]^ Канон лікарської науки

Докладніше у статті Канон лікарської науки

До написання Авіценною «Канону лікарської науки» найвідомішими науковими роботами з медицини були «Царська книга», засновника лікарні у Багдаді Алі ібн-Аббаса і 30-титомна праця Абу Бакара Ар-Разі «Всеохоплююча книга з медицини». Проте, ці книги мали багато спільних недоліків: відомості у них були недостатньо систематизовані, результати спостережень часто змішувались із вигадками, рекомендації доповнювались містичними тлумаченнями. Виклад матеріалу був складним для розуміння навіть практикуючого лікаря. Перед написанням своєї книги Ібн Сіна прагнув уникнути цих помилок своїх попередників[3].

Книга є відомою тим, що у ній вперше описано заразні хвороби і захворювання, що передаються статевим шляхом,[8] , такожкарантин як засіб для запобігання поширенню інфекцій. Авіценна у своїй книзі почав досліджувати таку галузь медицини, якнейропсихіатрія,[9] та першим висунув ідею про синдром при діагностуванні окремих захворювань,[10] Ібн Сіна перейняв від давньогрецьких медиків теорію про те, що епідемії спричиняються викидами у повітря (теорія міазмів).[11].

«Канон лікарської науки» був першою книгою, яка стосувалася теми експериментальної медицини, доказової медицини, випадково-контрольованих досліджень,[12] і тестів ефективності ліків[13]. Канон встановив правила і принципи для перевірки ефективності нових ліків і медикаментів, які дотепер є основою клінічної фармакології[13] і сучасних клінічних досліджень.





Гравюра з дерева, що зображує Авіценну як правителя медицини. Видання «Канону» з коментарями Джентіле де Фоліньо, Венеція, 1520

За цим правилом, лікувальні властивості різних речовин визначаються двома шляхами — випробуванням і порівнянням. При випробуванні ліків слід дотримуватися наступних вказівок, тоді результат випробування буде точний[14]:

  • на ліки не повинні впливати фактори, що можуть змінити його активну дію;

  • хвороба, на якій випробовують ліки, повинна бути простою, без ускладнень;

  • ліки слід випробовувати на протилежних хворобах, оскільки іноді вони мають лікувальний ефект при одній хворобі за своїм призначенням, а при іншій — як побічний ефект.

В «Каноні» багато уваги приділяється не лише способам лікування різних хвороб, але й питанням профілактики, попередження хвороб, збереження здоров'я. Важливе значення Авіценна надає фізичним вправам, режиму харчування, відпочинку, особистій гігієні людей різного віку.

Ібн Сіна є одним з перших медиків, хто серйозно досліджував спосіб життя довгожителів, чим заклав основи геронтології[15]





Канон лікарської науки

Арабською мовою книга видана у Римі ^ 1593 року, переклад на івриті виданий у Неаполі 1491 року. Переклад латинською мовою видавався близько 30 разів, основою цих видань був початковий перекладГерарда Кремонського. У 15 столітті з'явились коментарі «Канону». Латинською мовою також були видані такі твори Авіценни «Про сердечні препарати» (Medicamenta Cordialia), «Пісня медицини» (Canticum de Medicina) і Tractatus de Syrupo Acetoso.

Робота Авіценни «Канон лікарської науки» (араб. "Аль-Канун фі-т-тібб") є зводом досвіду грецьких,римськихіндійських і середньоазіатських лікарів, а також його власних спостережень, як практикуючого лікаря. Цей твір вже у 12 столітті був перекладений з арабської на латинську мову. Ця книга за кількістю видань деякий час рівнялась із Біблією і протягом п'яти століть була обов'язковим посібником для лікарів у середньовічній Європі.

«Канон лікарської науки» складається з п'яти книг.

У першому томі, який у свою чергу поділений на чотири частини, викладені теоретичні відомості про медичну науку, до якої Авіценна включив такі галузі знання як анатоміяфізіологіядіагностикахірургія. Авіценна першим дав наукове визначення хвороби як порушення функціонування організму. Також сформував вчення про пульс, яке з деякими доповненнями використовується сучасною медициною. Описав будову м'язів людського ока.

У другому томі описано 811 лікарських засобів рослинного, тваринного та мінерального походження, розташованих за алфавітом. Авіценна описує їхню дію на організм, способи застосування, правила збору і зберігання. У книзі наводиться більше 200 рецептів ліків з використанням меду і підкреслюються його лікувальні властивості для організму.

Цікавим фактом є те, що окреме місце займають рецепти приготування плову, який Авіценна радив як ліки при нездужанні, виснаженні організму та при деяких хворобах.

Третій том «Канону» є найбільшим за обсягом і присвячений патології і терапії. Тут описуються різні хвороби та способи їх лікування. До кожного розділу зроблено анатомо-топографічний вступ.

Четвертий том присвячений хірургії. Авіценна детально описує лікування вивихів та переломів, лихоманки, окремо виділені методи лікування різноманітних пухлин, гнійних запалень. У свій час Авіценна першим з хірургів провів трепанацію черепа.

В цьому ж томі розповідається про віруси. Гіпотезу Авіценни про те, що збудниками інфекційних хвороб є віруси, підтвердив Луї Пастер через 800 років[16]. У книзі описані такі хвороби, як чумахолеражовтуха. Крім того, Авіценна першим проаналізував причини виникнення таких важких хвороб, як менінгіт і виразка шлунку. Дав детальний опис симптомів і ознак діабету

П'ятий том присвячений складним лікам, а також отрутам і протиотрутам.

[ред.]Інші роботи з медицини

У «Кітаб-аль-Адвія аль-Калбія» («Книга про сердечні препарати»), написаній до «Канону», Ібн Сіна вперше в історії медицинидає повну характеристику відомих в його епоху медикаментів, які використовуються при лікуванні серцевих захворювань, описує десять складних ліків, які розробив він сам і застосовував при лікуванні серцевих захворювань. У трактаті «Алвахія», у якому зібрані рецепти Ібн Сіни, вперше розповідається про засоби, що підсилюють пам'ять і розумові здібності людини, тобто про психостимулятори[17].

[ред.]^ Книга зцілення

Написана арабською «Книга зцілення» («Кітаб аш-Шифа») також є багатотомною філософською та науковою енциклопедією. Вона складається з 18 томів, поділених на чотири частини.

Перша частина «Книги зцілення» присвячена логіці. Але поряд із широким аналізом проблем логіки — поняття, судження,силогізму, доказу, діалектики — тут викладені погляди мислителя на сутність риторики, поезії, співвідношення логіки і граматики, а також аналіз багатьох граматичних категорій: іменникадієслова та інших частин мови[15].

Другу частину цієї роботи Авіценна назвав фізикою, до якої відносив усі природничі науки. В ній він детально викладає загальні принципи своєї натурфілософії — вчення про матерію та форму, рух, час і простір, скінченність і нескінченність, теорію виникнення і зникнення предметі та явищ реальності. В цьому ж розділі викладаючи власну теорію про душу, робить глибокий аналіз проблем психології та гносеології.

Тут Ібн-Сіна виклав свої геологічні погляди і торкався багатьох природних явищ. Узагальнив наукові знання в галузі метеорології,мінералогіїботаніки та зоології.

Викладаючи свої міркування про зміну рельєфу Землі він описував дві можливі причини утворення гір:

«

Вони спричинені або підняттям земної кори, яке могло бути наслідком сильного землетрусу, або дією вод, які прокладаючи собі новий шлях, залишали долини і просочувались крізь шари, різної щільності, іноді дуже м'які, іноді дуже тверді. Вітри та води руйнували одні з цих шарів, а інші залишали недоторканими

 »

— [6]
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13

Схожі:

Перелік питань до підсумкового контролю iconНавчально-науковий інститут права та психології
Навчально-методичні матеріали для поточного, проміжного контролю та перелік питань підсумкового контролю
Перелік питань до підсумкового контролю iconПерелік питань для підсумкового контролю
Змістовний модуль №1 “Організаційно-методичні основи створення та функціонування єаіс дмсу”
Перелік питань до підсумкового контролю iconПерелік питань для підсумкового модульного контролю
Можливості використання методу спостереження у віковій психології. Основні вимоги
Перелік питань до підсумкового контролю iconПерелік питань для підготовки до підсумкового контролю
Місце соціології в системі суспільствознавства, її зв’язок з іншими соціогуманітарними науками
Перелік питань до підсумкового контролю iconПерелік питань для підсумкового контролю з дисципліни «Правознавство»
Внутрішня будова (система права): поняття та співвідношення із системою законодавства
Перелік питань до підсумкового контролю iconПерелік теоретичних питань для проведення підсумкового контролю знань (екзамену)
Спеціальність 09010201 Технологія виробництва І переробки продукції тваринництва
Перелік питань до підсумкового контролю icon7. Перелік питань для підготовки студентів до підсумкового модульного контролю
Змістовий модуль I. Клінічна анатомія, фізіологія, методи дослідження лор-органів
Перелік питань до підсумкового контролю iconПерелік ключових питань підсумкового контролю з дисципліни
Чи можливе призначення спазмолітиків при болях у животі та підозрі на гостре хірургічне захворювання органів черевної порожнини?
Перелік питань до підсумкового контролю iconНавчально-методичний комплекс навчальної дисципліни «екологічне право...
Навчально-методичні матеріали для поточного, проміжного контролю та перелік питань підсумкового контролю
Перелік питань до підсумкового контролю iconПерелік теоретичних питань до підсумкового модульного контролю №1
Київська школа терапевтів: внесок видатних вітчизняних клініцистів В. П. Образцова, Т. Г. Яновського, М. Д. Стражеска, В. М.Іванова,...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2013
звернутися до адміністрації
mir.zavantag.com
Головна сторінка