Є. Тихомирова Зв’язки з громадськістю Рекомендовано Міністерством освіти І науки України як навчальний посібник для студентів вузів




НазваЄ. Тихомирова Зв’язки з громадськістю Рекомендовано Міністерством освіти І науки України як навчальний посібник для студентів вузів
Сторінка6/36
Дата конвертації31.10.2013
Розмір5.6 Mb.
ТипДокументы
mir.zavantag.com > Культура > Документы
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   36
^

§2. Методи та види досліджень у галузі ПР


Дослідницька функція служб ПР може здійснюватися силами власних працівників або консультативними фірмами чи спеціалізованими дослідницькими інституціями на замовлення певної організації чи установи. У зв’язку з цим може виникати питання, кому краще доручити пошукові завдання: своїм
PR-менам чи консультантам спеціалізованих установ? Фахівці радять брати до уваги кілька моментів. З одного боку, наймані спеціалісти можуть гірше знати організацію чи ситуацію в ній. У разі проведення “внутрішніх” досліджень їм доведеться подолати недовіру чи підозрілість з боку персоналу установи, витрачати час на “завоювання” симпатій внутрішньої громадськості. З іншого боку, PR-мени краще знають свою організацію, їх робота може бути пов’язана з меншими грошовими витратами, проте тут завжди залишається загроза суб’єктивізму. Консультанти чи дослідники ззовні можуть бути більш об’єктивними, особливо при аналізі неприємного або негативного матеріалу.

На думку С.Блека, це питання слід вирішувати однозначно. Він вважає, що для отримання достовірних і максимально об’єктивних даних первинні дослідження варто проводити незалежним експертам. Учений пише: “Ніколи не варто просити працівників торгівлі чи інших співробітників певної компанії провести опитування, оскільки їхні результати можуть бути суб’єктивними” [9, 141].

Здається, все ж таки можливі різні варіанти здійснення дослідницької функції службами паблік рилейшнз. Проте в будь-якому випадку замовник повинен якомога чіткіше поставити завдання і визначити вимоги до інформації, якої він потребує. Справою виконавця-професіонала буде визначення конкретних методів та видів дослідження, забезпечення об’єктивності та обґрунтованості висновків.

У пошуках необхідної інформації PR-мен далеко не завжди може задовольнитися вторинною інформацією, хоча вона і має такі переваги, як відносна дешевизна та швидкість отримання. Справа в тому, що вторинна інформація має і певні недоліки. Серед них фахівці називають: нерелевантність (невідповідність чи неповна відповідність рішенню, що приймається), швидка застарілість інформації, не завжди висока достовірність інформації, методи отримання якої можуть бути некоректними; недостатня повнота. У зв’язку з цим виникає потреба отримання
первинної інформації, яка може бути отримана лише в процесі систематичних та ретельних самостійних досліджень. У ПР-діяльності необхідність отримання первинної інформації виникає досить часто, оскільки готова інформація не завжди може бути використана для реалізації конкретної
ПР-програми. Крім того, науковці зазначають, що пошукова діяльність працівника служби паблік рилейшнз дозволяє не лише отримати первинну інформацію, без якої важко, а часто і не-можливо здійснювати ПР-діяльність. Вона допомагає йому брати участь у вирішенні проблем, оцінювати хід програм, перевіряти ефективність комунікацій з громадськістю, які вони здійснюють, бачити те, що не є наочним, накопичувати інформацію, яка буде корисною установі чи організації, оцінювати результативність програм та кампаній, які вже завершені.

Первинна інформація так само, як і вторинна, має свої позитивні та негативні сторони.


^ Переваги первинної інформації

  • у момент проведення дослідження – це завжди найновіша інформація;

  • можливий контроль методичного забезпечення проведення дослідження, що при певному рівні компетентності дослідників гарантує надійність отримання даних;

  • фірма-замовник дослідження є виключним володарем отриманої інформації, яка залишається таємницею для її конкурентів;

  • дані збираються відповідно до потреб фірми та її громадськості.

Недоліки первинної інформації

  • її висока вартість;

  • значні витрати часу на проведення дослідження до декількох місяців6.


Проведення будь-яких досліджень здійснюється на основі певної програми, у певній послідовності, яка передбачає декілька етапів:

  • Розробка плану проведення дослідження.

  • Визначення проблеми дослідження.

  • Визначення об’єкта та предмета дослідження.

  • Інтерпретація та операціоналізація основних понять.

  • Формулювання гіпотези або гіпотез дослідження.

  • Побудова вибірки дослідження.

  • Визначення методів отримання інформації та розробка відповідного інструментарію.

  • Збирання необхідних даних за допомогою обраних методів.

  • Аналіз отриманих даних, їх інтерпретація та відповідне оформлення.

  • Формулювання висновків та практичних рекомендацій щодо використання результатів дослідження у діяльності служби ПР або інших служб підприємства.

  • Підготовка звіту.

Основними методами отримання первинної інформації, які можуть бути корисними у ПР-діяльності, є методи, що традиційно застосовуються в соціальних науках. До них можна віднести різноманітні опитування, спостереження, аналіз документів і навіть експерименти.7 Найчастіше вживаними у практиці ПР-діяльності є опитування та контент-аналітичні дослідження. Систематичне застосування їх для вивчення конкретних об’єктів називають моніторингом (відстеженням). PR-мени застосовують моніторинг засобів масової інформації, моніторинг реклами, моніторинг подій та громадської думки.

Моніторинг ЗМІ, як зазначалося раніше, пов’язаний із відстеженням публікацій ЗМІ щодо діяльності конкретної організації чи установи. Він ґрунтується на методах класичного (традиційного) та формалізованого аналізу документів.

^ Класичний метод аналізу документів пов’язаний з інтерпретацією текстів дослідником. Під час такого вивчення публікацій з’ясовується їх зміст, тематична або проблемна спрямованість, особливості висвітлення конкретного питання чи явища. Головними недоліками цього методу є суб’єктивність отриманої інформації та неможливість подачі її кількісної характеристики. Щоб позбавитися вказаних недоліків, PR-мени звертаються до кількісних методів аналізу джерел інформації, найчастіше це контент-аналітичний метод.

Контент-аналіз – це метод кількісного аналізу документів, що здійснюється через підрахунок смислових одиниць, що подані в масиві інформації. Його основними перевагами є насамперед те, що він дає можливість уникнути суб’єктивізму, тобто впливу дослідника на об’єкт, який вивчається; забезпечує порівняно високий ступінь надійності отриманої інформації та дозволяє досліджувати проблеми в розвитку, шляхом вивчення документів чи окремих публікацій різних років і дає можливість дослідити та безперечно довести напрям будь-якого засобу масової інформації.

^

Технологія контент-аналізу


  1. Визначення смислових одиниць контент-аналізу. Ними можуть бути:

  • поняття, виражене словом, сполученням слів;

  • тема, виражена в смислових образах;

  • імена людей, географічні назви тощо;

  • події, випадки, факти.

  1. Визначення одиниць рахунку та фіксація кожної появи будь-якої ознаки даної характеристики:

  • кількість рядків, зразків, статей тощо, присвячених даному питанню, частота згадування тем.

  1. Розробка спеціального інструментарію:

  • кодувальної матриці та бланка кодування;

  • комп’ютерної програми здійснення підрахунків.

  1. Здійснення обчислювальних операцій. Завдання даного етапу містять: а) підготовку до кодування; б) обробку матеріалів;
    в) підсумовування отриманих даних.

^ Підготовка до роботи пов’язана з ретельним вивченням програми дослідження й інструкції до неї. Кодувальник газет повинен добре розрізняти види кеглів (розміри шрифтів, між-рядкові інтервали тощо) та користуватися рядкомірною лінійкою. Кожному кодувальнику рекомендують мати свою лінійку, оскільки вона є основним робочим інструментом при визначенні загального обсягу матеріалу.

Обробка матеріалу здійснюється в такій послідовності:

  • знаходження матеріалу для кодування;

  • визначення і фіксація кількісних характеристик змісту;

  • визначення і фіксація якісних характеристик змісту;

  • додаткові записи у примітках, якщо виникає потреба.

Як знайти матеріал для кодування? Кодувальник відбирає відповідно до вибірки газети, журнали, радіо- та телематеріали. Він швидко проглядає їх, записує в кодувальну картку назви тих, що стосуються теми дослідження. У разі знаходження в матеріалах, які безпосередньо не відносяться до теми дослідження, окремих речень, параграфів, абзаців, які містять судження з питань, які досліджуються, їх рекомендують розглядати як окремі матеріали і заповнювати на них необхідну доку-
ментацію.

Усі виділені матеріали повинні обов’язково бути пов’язаними зі згадуванням стосовно теми, хоча текстуально таке згадування може носити дуже різний характер. Якщо згадування стосовно теми немає, матеріал не виділяється для обробки.

Після виділення матеріалів, які торкаються теми дослідження, здійснюється визначення та фіксація кількісних характеристик змісту.

Кодувальник

  • визначає вид кегля (розмір шрифту),

  • заміряє за допомогою рядкоміра ширину колонки,

  • підраховує кількість рядків,

  • при вивченні аудіо - та телематеріалів фіксує час передачі у хвилинах,

  • записує отримані дані у відповідні рядки кодувальної картки.

Матеріали, повністю присвячені проблемі дослідження, прийнято заміряти, включаючи заголовок. Якщо з матеріалу береться лише частина тексту, заголовок при вимірюванні не враховується.

Фахівці вважають, що визначення та фіксація якісних характеристик змісту є найбільш складною та трудомісткою операцією. Тут кодувальнику потрібно, керуючись основними положеннями програми дослідження, перетворювати частини тексту в елементи змісту, суворо стежачи за лексикою, у якій виражається те чи інше судження.

Програми дослідження можуть передбачати різну кількість елементів змісту. Проте завжди можна виділити найсуттєвіші, які відносяться до головних аспектів теми. Саме тому кодувальнику варто починати пошук суджень, які є найважливішими характеристиками теми. При цьому не допускаються умовиводи самого кодувальника із застосуванням посилань, яких немає в тексті, оскільки основною метою кодування вважається фіксація тільки думки, словесно вираженої в матеріалі. На думку вчених, доцільніша деяка втрата первинної інформації, ніж отримання інформації “з натяками”.

Зазначивши елементи змісту, що відносяться до головних аспектів теми, кодувальник повинен зафіксувати й інші характеристики вибраного матеріалу. Якщо судження можна закодувати відразу двома кодами, то слід використати таку можливість. З іншого боку, іноді при аналізі з’ясовується, що в матеріалі відсутня та чи інша характеристика, тоді відповідна графа залишається незаповненою.

Після завершення кодування всіх матеріалів з теми дослідження починають підсумовувати дані. Фіксація результатів підсумовування відбувається на тій же картці, на яку заносилася первинна інформація.

^ 5. Аналіз та інтерпретація отриманих даних – заключний етап моніторингу. Тут дослідники здійснюють порівняння характеристик текстів різних ЗМІ, різних періодів існування окремого засобу масової інформації, дають пояснення та коментарі, що відповідають позиції авторів дослідження, їхнім теоретичним та ідеологічним установкам.

Багатий досвід контент-аналітичних досліджень мають американські, французькі та японські вчені8. Г.Ласуел та його колеги під час Другої світової війни довели пронацистський напрям однієї з американських газет за допомогою контент-аналізу. Учені проаналізували всі номери газет за певний період. Смисловими одиницями контент-аналізу було визначено ставлення газет до стереотипних тверджень гітлерівської пропаганди. Судження та кількісні результати аналізу наведені у таблиці [22, 121].


Судження

Газета
стверджувала


^ Газета
заперечувала


Президент Рузвельт – небажана особа

150

17

Німеччина справедлива і мужня

56

2

Політика Японії морально виправдана

22

6

Японія – могутня держава

30

2

Німеччина – могутня держава

41

2

Америка слабка

345

1

США та їх союзники перебувають під контролем комуністів

55

0

США та їх союзники перебувають під контролем євреїв

99

0

В урядовій адміністрації США багато шпигунів

45

0


Японські вчені досліджували тематику газет та співвідношення різних матеріалів у них. Смисловими одиницями були певні теми, одиницями відліку – газетна площа, відведена під них. У період Карибської кризи співвідношення матеріалів у 10 газетах, що досліджувалися, було дещо іншим, ніж через 7 місяців після кризи, в умовах, більш спокійних з погляду міжнародного становища. Про це свідчать наведені в таблиці результати.


^ Тематика матеріалів

Газетна площа

Під час Карибської кризи

^ Після Карибської кризи

Реклама

36,9 %

+ 1,9 %

Культура

15,3 %

0

Міські новини

14,5 %

0

Економіка і промисловість

8,5%

0

Іноземні новини

7,5 %

– 3,8 %

Спорт

5,4 %

+ 2,3 %

Політичні коментарі

4,8 %

0

Ілюстрації

2,7 %

0

Передові статті

1,3 %

0

Інші повідомлення

3,1 %

0


У дослідженні Інституту Гувера “Світові революції нашого часу”, проведеному наприкінці 50-х років, смисловими одиницями контент-аналізу були обрані символи: 416 імен політичних лідерів різних країн, назв країн, політичних установ (конгрес, парламент тощо), політичних актів (війна, мир тощо), найменування ідеологій.

Якщо в першому дослідженні одиницями відліку були появи стверджувань чи заперечень, то в останньому підраховувались згадки названих символів у матеріалах, що аналізувалися. Крім того, враховувалися не лише кількість згадок, але й те, як ставиться до символів комунікатор (позитивно, негативно, нейтрально). Цікаво, що перше дослідження, як іноді зазначають, було тріумфом контент-аналізу, друге, за визнанням авторів проекту, було провалом даного методу.

Різновидом моніторингу є також комунікаційний аудит, що є важливим інструментом діяльності служби зі зв’язків з громадськістю. Комунікаційний аудит – це з’ясування неузгоджень, що виникають під час комунікації організації та громадськості.

Дослідження, що здійснюються PR-менами, за методикою й технікою виконання не повинні відрізнятися від досліджень соціологів. Види досліджень також тотожні тим, що їх застосовують суспільствознавці. Специфіка дослідницької діяльності пов’язана головним чином зі змістом проблем, що вивчаються PR-менами, та з пріоритетними видами досліджень, які найчастіше застосовуються службами зв’язків з громадськістю.

Як відомо, соціологічні дослідження, які є важливим засобом отримання первинної інформації, класифікуються за різними критеріями. Подібні критерії можуть бути застосовані й при класифікації ПР-досліджень. Залежно від глибини аналізу проблем, що вивчаються, прийнято виділяти розвідувальні, описові та аналітичні дослідження.

^ Розвідувальні дослідження – це найпростіші дослідження, які виконуються за спрощеною програмою, пов’язані з невеликою кількістю досліджуваних об’єктів та оперативним характером їх проведення. Їх варто використовувати при проведенні експрес-досліджень, для оцінки нескладних проблем, для з’ясування ситуативних компонентів зовнішнього або внутрішнього середовища, зондажу громадської думки. Проведення розвідувальних досліджень під силу будь-якому фахівцю зі зв’язків з громадськістю, навіть якщо він не має спеціальної соціологічної підготовки.

^ Описові дослідження мають складніший характер, оскільки пов’язані з розробкою достатньо ґрунтовної програми, вивченням великої кількості соціальних об’єктів, потребують знання правил та процедур збирання, обробки та аналізу інформації. При проведенні широкомасштабних досліджень, спрямованих на опис об’єктів, доцільно звертатися до професіоналів.

^ Аналітичні дослідження в основному характеризуються також, як і описові, але вони мають ще складніший характер, оскільки спрямовані на встановлення причинно-наслідкових зв’язків. Зрозуміло, що PR-менові без спеціальної соціологічної підготовки провести аналітичне дослідження дуже важко.

Залежно від статичного чи динамічного характеру вивчення проблеми розрізняють одноразові, повторні та панельні дослідження. Перші та другі відповідають своїй назві. Їх проводять один або кілька разів. Панельні дослідження проводяться не просто кілька разів, але обов’язково на одній і тій же сукупності об’єктів. Зрозуміло, що саме панельні дослідження можуть бути використані стабільно працюючими установами та організаціями для отримання інформації про динаміку подій, думок, ставлення до організації чи її продукції або послуг. Особливе значення вони можуть мати при вивченні внутрішньої громадськості.

Залежно від характеру інформації, що отримується, та комплексу методів, що застосовуються, фахівці зі зв’язків з громадськістю розрізняють кабінетні, вузькоцільові та безперервні дослідження. Коротко охарактеризуємо сутність цих видів дослідження, оскільки вони дуже часто застосовуються службами паблік рилейшнз не тільки за кордоном, але й у нас.

^ Кабінетні дослідження – це майже завжди вторинні дослідження9, сутність яких пов’язана з пошуком даних, які вже отримані в процесі здійснених раніше досліджень, статистичної обробки або теоретичного аналізу. Вони не завжди проводяться в робочому кабінеті. Місцем їх проведення можуть бути бібліотеки, інформаційні центри, зали чи кімнати, де встановлена аудіо - та відеоапаратура тощо. У той же час такі дослідження передбачають не лише ознайомлення з опублікованою інформацією, але й пошук потрібної неопублікованої інформації.

Кабінетні дослідження розглядаються як важлива початкова фаза роботи над багатьма проектами. Фахівці вважають, що немає сенсу здійснювати дорогі дослідження, пов’язані з пошуком первинної інформації, якщо відповідь можна знайти в опублікованих джерелах. Їх здійснення обходиться організації недорого, займає мало часу, порівняно легко проводиться. Можна погодитися з тими, хто вважає їх найзручнішими для отримання інформації у ПР-діяльності.

Д.Хемілтон ілюструє технологію швидкого та ефективного проведення кабінетного дослідження ринку збуту нового товару таким прикладом. У будівельній організації, що планувала розпочати виробництво нового виробу – пластикових водостоків, які вільно міг встановити ремісник середньої кваліфікації, ви-никла потреба в інформації – у якому регіоні найкраще почати ознайомлення споживачів з цим новим товаром. Працівник, якому доручили отримати потрібну інформацію, вирішив звернутися до трьох документів:

  • до звітів державного метеорологічного відомства, щоб отримати інформацію, де в країні найчастіше йдуть дощі;

  • до звітів уряду про житлове будівництво, щоб допомогли з’ясувати, у яких регіонах найбільше старих будинків;

  • до опублікованих результатів вивчення читацької аудиторії, які показують, у яких регіонах найбільш популярні журнали типу “Зроби сам”.

Проаналізувавши отриману з цих джерел інформацію, працівник вибрав регіон для першого представлення населенню нового товару. Дослідження було проведено за короткий час, інформація майже нічого не вартувала досліднику та його установі.

^ Безперервні дослідження – це систематичні, тривалі за часом вивчення тих чи інших проблем для виявлення не лише стану, але й тенденцій розвитку тих чи інших соціальних явищ або процесів. Вони можуть бути як кабінетними (моніторинг публікацій, наприклад), так і вузькоспеціальними (опитування покупців певної групи товарів з метою виявлення їхніх оцінок та пропозицій). Головна їх риса – тривалий період проведення (місяць, квартал, рік, декілька років), що дозволяє виявити спрямованість соціальних процесів і на цій основі спрогнозувати майбутню діяльність організації.

Служби ПР не завжди мають можливість здійснювати безперервні дослідження, особливо у невеликих та середніх організаціях. Дуже часто для проведення досліджень такого роду звертаються до спеціальних дослідницьких центрів, які не просто здійснюють дослідження, але й накопичують певну інформацію, яку потім продають бажаючим. На постійній основі, як правило, такі центри здійснюють декілька типів досліджень, зокрема торгові панелі, споживчі панелі, омнібусні дослідження.

^ Вузькоцільові дослідження – це дослідження, спрямовані на вивчення конкретних питань та проблем, що виникають у діяльності організації чи установи. Більшість таких досліджень – первинні, тому вони дають нову та оригінальну інформацію, яка може бути отримана різними методами.
^

§3. Основні напрямки дослідницької діяльності
служб ПР


Оскільки служби зв’язків з громадськістю потребують різноманітної інформації, вони досліджують різні аспекти зовнішнього та внутрішнього середовища.

Аналітико-пошукова діяльність працівників ПР спрямована на отримання як кількісної, так і якісної інформації. На думку фахівців, кількісні дослідження використовують для вимірювання кількісних параметрів ринку, аналізу конкретних даних (віку, статі, місця проживання, соціально-економічного статусу споживачів чи клієнтів). Вони дозволяють зрозуміти події, що відбуваються, і навіть передбачити їх можливий розвиток.

^ Якісні дослідження пояснюють, чому і як це відбувається. Вони відрізняються від кількісних тим, що мають справу більше з розумінням, ніж з описом; з поясненням, ніж з аналізом; з інтерпретацією, ніж з виміром; з приблизною стратегією, ніж із плануванням.

Вважають, що в якісних дослідженнях не застосовують структурних опитувальників. Вони побудовані на знаннях психології, більше на мистецтві, ніж на науковій основі, коли бесіди з невеликою, але представницькою цільовою групою дають потрібні дані. Якісні дослідження ґрунтуються на гнучкому підході, індивідуальній методології, орієнтовані на задоволення специфічних потреб замовників. Такі дослідження можуть забезпечити пораду, підтвердити чогось, але не можуть пророкувати щось з абсолютною точністю. Вони мають справу з гіпотезами, думками і часто не приносять ні правильної, ні помилкової відповіді: вони не ясні і не точні; не поділяють дійсності на чорне і біле. Цінність таких досліджень полягає в тому, що вони вказують на якість явища і дають йому визначення. Це допомагає вирішити проблеми, генеруючи нові ідеї.

Але в усіх випадках успіх дослідження залежить від кваліфікації та добросовісності виконавця і від довіри замовника до цього дослідження [73, 292].

Найчастіше дослідницька діяльність пов’язана зі збиранням інформації про стан та структуру інформаційного ринку, оцінкою кампаній та програм ПР, ринку споживачів продукції чи послуг даної фірми, компанії чи організації, доходів та витрат, статистики виробництва, демографічних відомостей, вивчення аудиторії різних засобів масової інформації, потреби та інтереси різних кіл громадськості, їхніх стереотипів та установок.

Інформація про структуру інформаційного ринку, на думку Д.Доті, може містити відомості про:

  • ЗМІ в тому місті чи місці, де розміщується компанія;

  • ЗМІ в тих місцях, де розміщаються чи працюють відділи (філії) компанії;

  • Телеграфні інформаційні агентства;

  • Газети (дослідниця пропонує складати 3 списки: один – для щоденних газет з великим тиражем, другий – для щоденних газет з малим тиражем, третій – для щотижневих газет);

  • Агентства, які поширюють спеціалізовані матеріали;

  • Телевізійні станції;

  • Радіостанції;

  • Комерційні, професійні та технічні журнали;

  • Видання для споживачів;

  • ЗМІ інших країн [32, 151-152].

Оцінка кампаній та програм ПР здійснюється насамперед шляхом аналізу виступів ЗМІ щодо даної кампанії чи програми. Найпоширенішим методом у цьому випадку є контент-аналіз, який дозволяє дати кількісну оцінку матеріалів ЗМІ, що передають інформацію, у якій зацікавлена та чи інша фірма, та кількості людей, що охоплені інформуванням. Характер інформації, що підлягає вивченню, та особливості методів та методології дослідження проблем обумовлені специфікою установ та організацій, з якими пов’язана ПР-діяльність. Дослідницька група
публічних бібліотек Великобританії, наприклад, запропонувала такі одиниці “виміру” зв’язків бібліотеки з громадськістю:

  1. Вимірювання ефекту конкретної рекламної діяльності:

  1. Активізація обслуговування, що відбулася після видання путівника.

  2. Кількість книг, виданих у результаті організації виставки.

  3. Збільшення кількості звернень представників етнічних меншин після видання брошури на їхніх мовах.

  1. Аналіз виступів ЗМІ:

  1. Довжина заміток у місцевій пресі (у см).

  2. Тривалість передач по місцевому радіо.

  1. Аналіз ставлення до бібліотеки абонентів, осіб, що не користуються бібліотекою, читачів до- і післярекламної кампанії.

  2. Анкетування з приводу ефективності діяльності ПР.

  3. Облік відповідей на купони10 (наприклад, купони, що включені у видану книгу чи журнал).

  4. Інтерв’ю для оцінки рівня висвітлення роботи бібліотеки в ЗМІ чи реакції на проведену кампанію.

  5. Вивчення стану бібліотечного обслуговування, що передувало публікації і/чи кампанії [5, 152].

^ Дослідження структури інформаційного ринку передбачає вивчення суб’єктів інформаційних відносин і суб’єктів та об’єктів інформаційної діяльності. Вони можуть здійснюватися з використанням таких джерел інформації:

  • довідники, у яких наводяться списки інформаційних агентств та установ, зокрема агентств ПР та тих, що займаються розсилкою поштових відправлень;

  • щорічні довідники з передплати періодичних видань, які містять інформацію про різноманітні джерела інформації конкретної країни – газети, журнали, щорічники, бібліографічні покажчики, створені інформаційними установами та організаціями;

  • рекламні матеріали, що друкуються інформаційними фірмами та організаціями;

  • збірники соціологічних досліджень, які містять інформацію щодо інформаційного ринку конкретної країни;

  • відомчі довідники та інші публікації, які містять інформацію про розвиток та проблеми відповідних компаній.

  • ^ Збирання інформації щодо конкретних ЗМІ здійснюється за певною схемою

Французький дослідник Ж.Кейзер запропонував власну схему збирання інформації про конкретні ЗМІ [22, 126-127]. На кожну газету він запровадив картку, у якій зазначав різні параметри видавничої діяльності:


  • назву газети

  • написи, які йдуть за назвою

  • місце розташування адміністрації

  • і редакції, якщо воно інше

  • періодичність

  • час виходу: ранок, вечір

  • дату виходу першого номера

  • основний ареал розповсюдження

  • наклад (вказати джерело відомостей)

  • формат

  • звичайну кількість

  • кількість колонок на смузі

  • назву й адресу друкарні

  • кількість видань

  • ареал розповсюдження

кожного видання

  • специфічні особливості газети

  • місце зберігання комплектів газети

  • редакційні каталоги та картотеки

  • ціну


Крім цього, учений вів досьє, у якому розкривалися юри-дичні та фінансові аспекти видання газети, умови її випуску і розповсюдження, організація роботи редакції та політична лінія газети.

Д.Доті радить збирати такі відомості про конкретні засоби масової інформації:

  • назву видання чи іншого ЗМІ

  • адресу та номер телефону

  • дні виходу

  • прізвище власника та прізвище редактора

  • прізвища людей, котрі займають ключові позиції з питань, пов’язаних з пабліситі

  • останній термін подачі матеріалів для чергового номера

  • спеціалізацію (загальна, архітектура, медицина, спілкування, вікові групи, соціальні інтереси тощо)

  • сферу дії [32, 156].

Важливим напрямом дослідницької діяльності служб ПР є вивчення громадськості відповідної організації чи установи. З’ясування потреб, інтересів та стереотипів громадськості найчастіше здійснюється під час проведення широкомасштабних досліджень соціологічними установами, дослідницькими групами, спеціалізованими фірмами та агентствами, що надають
ПР-послуги та проводять маркетингові дослідження. Результати таких наукових та практично-прикладних пошуків друкуються в спеціальних бюлетенях, спеціалізованих періодичних виданнях, монографічній літературі.

Вивчення громадської думки, предметом якої є відповідна організація, її діяльність та імідж, доводиться робити безпосе-редньо працівникам ПР-підрозділів або замовляти такий аналіз фахівцям ПР-агентств. Результати цих досліджень мають значно менший рівень узагальнення, вони більш конкретні та предметні, можуть доповнюватися програмою вирішення виявлених проблем.

Дуже важливе значення у діяльності ПР-служб мають дослідження аудиторії ЗМІ, з якими PR-мени планують співпрацювати і з допомогою яких будуть поширювати інформацію.

Проте дослідження показують, що далеко не всі служби ПР систематично вивчають свою аудиторію. За даними російських учених, 1/3 опитаних PR-менів визнали, що їхні установи не звертаються до аналізу аудиторії, на яку поширюють інформацію. Ті ж, хто таке вивчення здійснює, в основному (на рівні 40%) обмежуються дослідженнями реальних, а рідше потенційних клієнтів, чого явно недостатньо. Відповідаючи на запитання, чи добре опитали відомий соціальний портрет можливих клієнтів своєї організації, тільки 1/3 дала стверджувальну відповідь. Інші мають дуже приблизне уявлення про особливості клієнтури, її настрої та можливості. Слабо вивчається населення регіонів, недостатньо застосовуються цільові методи для виявлення поглядів представників бізнесу. Багато ділових людей не мають чіткого уявлення про те, що таке ПР, і плутають їх з разовими акціями зі створення іміджу чи опосередкованою рекламою [73, 293].

Фахівці зазначають, що можна виділити декілька основних напрямів вивчення аудиторії ЗМІ:

  • кількісний підрахунок аудиторії окремих ЗМІ, зокрема з розбивкою визначених груп за статтю, віком, соціально-професійними групами, освітою, рівнем прибутку;

  • кількісні показники обсягів інформації, що реально засвоєна різними групами аудиторії;

  • вивчення якісних характеристик відповідних аудиторій, а саме: що вони слухають, дивляться, читають;

  • мотиви звернення аудиторії до конкретних ЗМІ та певних розділів, рубрик, програм;

  • співвідношення радіо- та телеаудиторій;

  • вплив довіри до ЗМІ як джерела інформації на ефективність комунікації;

  • орієнтації людей на органи комунікацій;

  • проблема “першості” та “свіжості” інформації тощо.

Систематичним вивченням аудиторій конкретних ЗМІ
займаються не лише ПР-відділи фірм та організацій, що діють в економічній, політичній та соціокультурній сфері, а й інформаційні установи. Для них робота в цьому напрямі є першочерговою. Значний позитивний досвід дослідження власної аудиторії має відома компанія з Великобританії – Бі-Бі-Сі. Українські фахівці в галузі масової інформаційної діяльності, аналізуючи роботу відділу вивчення аудиторії Бі-Бі-Сі, називають такі різновиди інформації, які готуються для співробітників цієї компанії:

  1. ^ Барометр аудиторії – щоденна оцінка чисельного складу аудиторії для кожної передачі Бі-Бі-Сі і комерційного телебачення (включаючи регіональні передачі). До нього додається “Бюлетень оцінок аудиторії”.

  2. ^ Щоденний короткий телеогляд містить відомості про телеаудиторію всіх телепередач (у часовій послідовності) для всіх каналів Бі-Бі-Сі та комерційного телебачення. Він також доповнюється “Бюлетенем оцінок аудиторії ”, де дані наводяться у відсотках до всього населення Великобританії.

  3. ^ Звіти про реакцію аудиторії на кожну передачу, де вказується чисельність аудиторії, оцінювальні індекси та основні дані про реакцію аудиторії на конкретну передачу.

  4. Щотижневі огляди другої програми – по ній ідуть серйозні передачі, найчастіше культурно-просвітницького характеру, адресовані серйозній підготовленій публіці.

  5. Щотижневий огляд результатів обстеження аудиторії, де у вигляді таблиць підсумовуються всі особливості поведінки аудиторії Бі-Бі-Сі та комерційного телебачення.

  6. ^ Матеріали вивчення дитячої аудиторії за трьома віковими групами – від 5 до 14 років.

Вважають, що ця робота є прикладом найбільш послідовного, систематичного і різнобічного вивчення аудиторії найвідомішою радіо- та телекорпорацією Великобританії [22, 136].

Контрольні питання

  1. Охарактеризуйте основні джерела інформації в системі паблік рилейшнз.

  2. Які методи збирання інформації та підготовки її до використання застосовуються PR-менами?

  3. Що таке зведена інформація, сумарні показники, системні показники?

  4. Які вимоги до інформації висуває працівник ПР?

  5. Чому в практиці ПР найчастіше використовується зведена інформація? У чому її переваги, а в чому недоліки?

  6. Які види досліджень частіше застосовуються під час здійснення комунікацій з внутрішньою громадськістю, а які – під час здійснення комунікацій із зовнішньою громадськістю? Чому?

  7. Які методи збирання первинної інформації доцільно застосовувати під час вивчення рівня задоволення громадськості системою інформування про справи певної фірми? Які – під час вивчення реакції людей на виступ керівника підприємства перед персоналом фірми? І які – під час вивчення особливостей рекламної кампанії конкурентів фірми?

  8. У чому недоліки та переваги кабінетних досліджень? Коли доцільно звертатися до них у практиці роботи служб ПР?

  9. Коли фірмі потрібно звернутися до омнібусних досліджень?
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   36

Схожі:

Є. Тихомирова Зв’язки з громадськістю Рекомендовано Міністерством освіти І науки України як навчальний посібник для студентів вузів iconВ. В. Будко философия науки учебное пособие
Гриф «Рекомендовано Міністерством освіти І науки України як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів» надано листом...
Є. Тихомирова Зв’язки з громадськістю Рекомендовано Міністерством освіти І науки України як навчальний посібник для студентів вузів iconМікроекономіка навчальний посібник Рекомендовано Міністерством освіти...
П. О. Мосіюк, доктор економічних наук, професор На­ціонального аграрного університету
Є. Тихомирова Зв’язки з громадськістю Рекомендовано Міністерством освіти І науки України як навчальний посібник для студентів вузів iconІ. В. Багрова нормування праці
Рекомендовано Міністерством освіти І науки України як навчальний посібник для студентів вищих
Є. Тихомирова Зв’язки з громадськістю Рекомендовано Міністерством освіти І науки України як навчальний посібник для студентів вузів iconН. В. Зборовська Психоаналіз І літературознавство
Рекомендовано Міністерством освіти І науки України як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів
Є. Тихомирова Зв’язки з громадськістю Рекомендовано Міністерством освіти І науки України як навчальний посібник для студентів вузів iconЕлементи лінійної алгебри та аналітичної геометрії
Рекомендовано Міністерством освіти І науки України як навчальний посібник для студентів вищих технічних навчальних закладів
Є. Тихомирова Зв’язки з громадськістю Рекомендовано Міністерством освіти І науки України як навчальний посібник для студентів вузів iconБостан Л. М., Бостан С. К. Б 85 Історія держави І права зарубіжних...
Рекомендовано Міністерством освіти І науки України як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів
Є. Тихомирова Зв’язки з громадськістю Рекомендовано Міністерством освіти І науки України як навчальний посібник для студентів вузів iconМвс україни та училищ професійної підготовки працівників міліції,...
Рекомендовано Міністерством освіти І науки України як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів
Є. Тихомирова Зв’язки з громадськістю Рекомендовано Міністерством освіти І науки України як навчальний посібник для студентів вузів iconЕкономічний аналіз навчальний посібник Рекомендовано Міністерством...
Наводяться розв'язання господарських ситуацій І коментарі щодо порядку застосування аналітичної інформації стосовно діяльності підприємств...
Є. Тихомирова Зв’язки з громадськістю Рекомендовано Міністерством освіти І науки України як навчальний посібник для студентів вузів iconМірошниченко М. І., Мірошниченко В. І. М64 Історія вчень про державу...
Рекомендовано до друку Міністерством освіти І науки України як навчальний посібник
Є. Тихомирова Зв’язки з громадськістю Рекомендовано Міністерством освіти І науки України як навчальний посібник для студентів вузів iconМетодика викладання у вищій школі рекомендовано Міністерством освіти...
Останнє положення є найбільш актуальною проблемою розви­тку вищої національної освіти. Для неї настав період активних пошуків таких...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2013
звернутися до адміністрації
mir.zavantag.com
Головна сторінка