Є. Тихомирова Зв’язки з громадськістю Рекомендовано Міністерством освіти І науки України як навчальний посібник для студентів вузів




НазваЄ. Тихомирова Зв’язки з громадськістю Рекомендовано Міністерством освіти І науки України як навчальний посібник для студентів вузів
Сторінка14/36
Дата конвертації31.10.2013
Розмір5.6 Mb.
ТипДокументы
mir.zavantag.com > Культура > Документы
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   ...   36
^

§2. Робота служб ПР із засобами масової інформації


Оскільки найважливішою складовою діяльності служб ПР є зв’язок зі ЗМІ, більшість з них створює окремі підрозділи, які виконують ці функції. В Україні дуже часто відбувається підміна служб ПР прес-посередницькими структурами. І в громадській думці нерідко зв’язки з громадськістю ототожнюються з прес-службами. Громадськість сприймає прес-посередництво і паблік рилейшнз як тотожні явища. Думається, що це не випадково. Історія виникнення ПР, як відомо, дуже тісно пов’язана з журналістикою та прес-бюро. Спеціалісти вважають, що практично всі перші самостійні структури ПР були спрямовані на прес-посередництво.

Фірма “Пабліситі-бюро” Дж. Міхаелса (1900), фірма Айві Лі (1906) та інші прагнули встановити постійні зв’язки з пресою й бачили свою головну мету в тому, щоб “від імені ділових кіл та громадських організацій давати пресі та громадськості США своєчасну і точну інформацію з питань, що мають для громадськості цінність та інтерес” [57, 51]. Лише з часом служби ПР почали виконувати й інші функції. Можливо, цей етап становлення ПР-діяльності і відбувається в нашій країні.

Прес-орган, як би він не називався, на думку спеціалістів, не є керівним. Він існує для сприяння та допомоги ЗМІ. Його розміри, структура, підпорядкованість повинні залежати від специфіки організації чи установи, при якій він створений, від запиту на його послуги, від територіального розміщення цієї організації чи установи, а також від завдань, які її керівник ставить перед прес-органом.

Деякі великі фірми, що мають численні служби ПР, створюють окремі підрозділи, які підтримують зв’язки з внутрішніми (національними) ЗМІ та з міжнародними ЗМІ.

Практика засвідчує, що функції зв’язку зі ЗМІ можуть виконуватися як спеціалістами прес-центру власної служби ПР, так і консультантами спеціалізованих установ паблік рилейшнз. У першому випадку це може бути або прес-секретар, або окремий підрозділ, який називають прес-бюро, прес-службою, прес-центром тощо. Іноді прес-служби мають свої фото-, радіо- та телестудії. В іншому випадку – може запрошуватися спеціаліст агентства або навіть журналіст того чи іншого ЗМІ. Останнє вважається менш доцільним, незважаючи на вміння професійно готувати інформаційні матеріали. Чому так вважають? Спеціалісти гадають, що обов’язки відповідального за роботу з пресою – постачати новини, а журналіста – писати матеріали. Тому практика передачі вже готових повністю до публікації статей іноді вважається втручанням у справи журналіста, який повинен збирати факти і коментувати їх.

^

Різновиди прес-посередницьких підрозділів


Прес-аташе – співробітник в апараті посольства або дипломатичної місії різного рівня, який очолює відділ або сектор роботи з пресою (можливе існування такої посади і коли відсутній спеціальний відділ), уповноважений здійснювати прямі контакти зі ЗМІ. Співробітник з аналогічними функціями в інших установах (недипломатичного характеру) називається прес-секретарем.

Прес-бюро – служби в установах чи організаціях, що займаються підготовкою та поширенням статей та іншої інформаційної продукції серед редакцій ЗМІ.

Прес-відділи (департаменти, управління) – служби при урядах, відомствах, посольствах тощо, головною функцією яких є підтримка відносин із пресою.

^ Прес-сервісні служби, що готують для друку інформацію, яка поширюється на комерційній основі чи за передплатою.

Прес-синдикат – агентства, що придбали авторське право на журналістську продукцію і виступають як посередники між авторами і редакціями-споживачами цих творів (такою продукцією можуть бути коментарі політичних оглядачів, репортажі, комікси, ілюстрації тощо).

Прес-центр – пункт, “штаб” інформаційного забезпечення великих, важливих заходів (конференцій, переговорів, змагань тощо). Головні функції прес-центрів – випуск інформації, яка відноситься до цього заходу, сприяння акредитації журналістів.

С
пецифічною організаційною формою встановлення зв’язків організації зі ЗМІ є інститут акредитації ЗМІ або окремих журналістів при установі чи організації. Вважають, що це один із шляхів вирішення проблем некомпетентного й недобросовісного висвітлення діяльності організації в ЗМІ. “Положення про акредитацію, – зазначають фахівці, – розроблене самою організацією, регулює відносини на нормативній основі. Положення закріплює умови, права та обов’язки взаємодії сторін, – які ЗМІ чи конкретні журналісти отримують доступ до організації, до якої інформації, для яких цілей і на який термін” [2, 47-48].
Незалежно від того, як структурно організована робота з пресою, важливо, щоб це був достатньо компетентний працівник, який міг би вирішувати проблеми, що виникають. Пред-ставники ЗМІ повинні знати цю людину (або людей), яка буде офіційно представляти організацію у стосунках з ними, буде каналом зв’язку з ними. Це дозволить у різних ситуаціях звертатися до неї з запитаннями, шукати з її допомогою відповідей на найскладніші запитання.

^

Правила побудови відносин зі ЗМІ


1. Працівник прес-посередницьких служб повинен зрозуміти, що потрібно засобам масової інформації та що потрібно відповідній організації. Цілі організації та ЗМІ, як правило, не збігаються. ЗМІ потребують новин, добрих чи поганих – для них не має значення. Вони дуже часто надають перевагу таким матеріалам, у яких є конфліктна або суперечлива інформація, що зацікавить читачів. ЗМІ прагнуть за певними словами розшукати щось приховане, шукають протиріччя в тому, про що йдеться. Працівник ПР повинен стати необхідним для ЗМІ саме як джерело надійної та оперативної інформації.

З іншого боку, працівник прес-служби повинен добре розуміти цілі та завдання своєї організації, мати уявлення про проблеми і труднощі, з якими вона зустрічається, бачити перспективи її розвитку. Слід бути в курсі справ, пов’язаних із сферою діяльності установи чи організації. Горіти може зовсім не ваша свердловина, – зазначають фахівці, – і не ваша компанія стає банкрутом чи звільняє персонал, проте це зовсім не означає, що вам не поставлять пов’язане з цим запитання.

2. З журналістами потрібно налагодити довірливі стосунки. Сприятливе висвітлення організації в ЗМІ – це результат доброзичливих стосунків з її представниками. “Повідомляйте пресі, – радить С.Блек, – якнайбільше, навіть відомості конфіденційного характеру, а потім зумовлюйте моменти, які не можна публікувати і чому” [9, 52-63]. Деякі фахівці дотримуються іншої точки зору з цього питання, наприклад, В.Королько [57, 312] вважає, що, спілкуючись із пресою, потрібно спочатку визначитися зі способом використання журналістом інформації, яку ви йому передаєте. Він виділяє три способи, які умовно називаються “для друку”, “не для друку”, “на основі”.

"Для друку” означає, що вся інформація, передана засобу масової інформації, може бути процитована або перефразована, а також може бути пов’язана з іменем людини, що надала її. “Не треба ніколи розмовляти з репортером на будь-яких інших підставах, крім “для друку“, – пише вчений, – або можна робити це дуже рідко, в особливих випадках. Якщо не бажано, щоб ім’я того, хто дав інтерв’ю, та інформація від його організації потрапили на шпальти газети, краще не давати інтерв’ю”.

"Не для друку “ – це означає, що надана інформація не може бути використана ні в якій формі, вона надається “для відома”, а не для поширення.

"На основі” – це правило, що допускає використання отриманої інформації без посилання на джерело інформації (ім’я того, хто передав її).

3. Робота зі ЗМІ повинна вестися не спонтанно, а планово. Це дозволить підвищити якість матеріалів, що готуються, врахувати їх специфіку, забезпечити інформаційну підготовку всіх дій та рішень вашого керівництва. Зазначають, що організація, котра претендує на широку позитивну відомість, без сумніву, повинна мати план роботи зі ЗМІ. Коли виникають позапланові ситуації, їй слід проявляти гнучкість. Планове ведення роботи дозволить працівникам ПР вирішити такі важливі завдання: вибір слушного часу, необхідної аудиторії та необхідного психологічного моменту для публікації інформації, щоб вона дійшла до потрібного споживача, забезпечення безперервного потоку новин, що йдуть від організації.

4. Майже всі посібники з ПР відзначають таке правило роботи з засобами масової інформації: не обманюйте журналістів, оскільки довіра коштує дуже дорого. “Якщо через ваше невдале рішення, – стверджує екс-президент Американської асоціації по зв’язках з громадськістю Джо Епл, – фірма втратить гроші, я це зрозумію. Але якщо через це постраждає репутація фірми, я буду до вас безжалісним. Можна відновити гроші, проте дуже важко відновити репутацію"(13, 49).

5. Стосунки зі ЗМІ повинні бути систематичними. Навіть коли немає “гарячих” новин, сенсації, бажано не втрачати зв’язку з основними партнерами. Про вас не повинні забувати, більше того, на прохання ваших постійних споживачів інформаційної продукції слід відгукуватися: сьогодні ви виручите журналіста, передавши потрібну йому інформацію, (для підготовки тематичних сторінок, номерів, ювілейних матеріалів тощо), завтра він забезпечить вам термінову публікацію. “Постійна підтримка дружніх зв’язків зі ЗМІ принесе хороші дивіденди” [9,55].

6. С.Блек особливо підкреслює значення таких умов взаємодії зі ЗМІ, як швидкість, точність, пунктуальність. Він зокрема пише: “Якщо репортер ставить запитання по телефону, значить, він хоче отримати відповідь на нього якнайшвидше. Якщо такої можливості немає, слід йому так і сказати, і бажано вказати інше джерело інформації. Якщо редактор просить фотографії, треба повідомити, чи є вони у вас, або коли він зможе їх отримати” [9, 54].

7. Іноді виникають проблеми, пов’язані з необ’єктивним відображенням ситуації на вашому підприємстві або навколо нього. Вважають, що в такому разі, по-перше, не слід чекати, поки будуть зібрані всі факти й аргументи для спростування неточностей або звинувачень, а по-друге, потрібно вимагати виправлення помилок ЗМІ, якщо вони винні в цих помилках.

8. Вступаючи в контакт зі ЗМІ, не слід думати, що працівник ПР зовсім безправний у стосунках з журналістами й повинен виконувати всі їхні вимоги. Можна погодитися з фахівцями, які зазначають, що хоча законів, які б регламентували права тих, хто вступає в стосунки зі ЗМІ, не існує, їх потрібно примусити діяти. Думається, що їх поради можуть бути корисні і працівнику ПР. Ось про які права не повинні забувати PR-мени:


  • право відмовитися від інтерв’ю взагалі, якщо немає бажання його давати, або інтерв’ю певному репортеру;

  • право вибрати місце та час проведення інтерв’ю;

  • право знати тему інтерв’ю заздалегідь;

  • право знати, яким чином буде використано інтерв’ю (преса, радіо, телебачення);

  • право записати будь-яке інтерв’ю під час його проведення

  • право перервати бесіду, якщо репортер висловлює неко-
    ректні твердження;


  • право ставити свої запитання, щоб уточнити уже поставлене запитання, отримати більше інформації або з’ясувати позицію [23, 117-118].
^

Різновиди письмових інформаційно-аналітичних

матеріалів для ЗМІ


Бекграунд (background – фон, задній план) – підручний матеріал оглядово-довідкового характеру, який розкриває приховану причину, сутність питання і використовується у процесі прийняття рішень або для підготовки виступу.

Бекграундер (backgrounder) – інформаційний листок, що містить рекламно-довідкову інформацію з якогось питання (новини, що не мають сенсаційного характеру, про проведення заходів, напрями діяльності тощо).

Бюлетень – оперативне видання повідомлень або збірок повідомлень на регулярній основі. Вони можуть випускатися рядовими службами, інформаційними агентствами, науково-дослідними інститутами, громадськими організаціями, а також прес-центрами конференцій, виставок, спортивних змагань тощо. Бюлетені разового або епізодичного характеру прийнято називати прес-релізами.

У сфері міжнародного поширення інформації практикують бюлетені, що видаються прес-відділами посольств у тій чи іншій країні. Інформація в них має переважно офіційний характер, а її використання передплатниками здійснюється на безоплатній основі. Вони можуть мати загальний (оперативно-інформаційний) або спеціальний, галузевий характер.

Коментарі – у системі масової інформації різновид оперативного аналітичного матеріалу, що роз’яснює смисл актуальної суспільно-політичної події, документа тощо.

Прес-реліз – матеріал для преси, який, на відміну від регулярних випусків бюлетенів, друкується лише тоді, коли виникає певна потреба. Часто прес-релізи мають на меті пояснити ті чи інші позиції, промови, заяви. Іноді прес-релізи мають вигляд регулярно друкованих коротких новин.

^ Пробний шар” – та чи інша інформація, що передається конфіденційно або замаскована під “випадковий витік” інформації. Така інформація потрібна для того, щоб через публікацію виявити можливу реакцію на запланований курс дій або рішення, що планується прийняти. У випадку несприятливої реакції на подану інформацію можливе дезавуювання джерела.

^ Ексклюзивний твір – стаття, коментар, репортаж тощо, які мають оригінальний характер, що підготовлений виключно для певного замовника (який має на нього виключні права).

Медіа-кіти – комплект матеріалів для ЗМІ на певну тему (папка). Теми можуть бути різними, це залежить від подій, цілей поширення інформації. Зазначають, що стандартний прес-кіт містить: першорядні та другорядні події, біографії героїв репортажів та інтерв’ю, основну інформацію про них, фотографії, досягнення, винагороди, звукозапис, відеоматеріали, різні публікації.

Кейс-історії – розповідь про споживача товару чи послуги, який задоволений ними.

Факт-листи – короткі документи, що характеризують організацію, посадову особу або подію. Вони можуть включати, крім цього, і інформацію про посадових осіб організації, цифровий матеріал.

Заяви організації чи установи, спрямовані на оголошення чи роз’яснення позицій, намірів, ставлення до подій чи фактів.

^

Правила підготовки інформаційних повідомлень
прес-секретарем


  1. Нічого не пишіть, поки не зрозумієте суті події.

  2. Нічого не пишіть, поки не знаєте, що ви хочете сказати.

  3. Не розповідайте, а демонструйте.

  4. Вставляйте в статтю хороші цитати і підкреслюйте інтереси людей.

  5. Вставляйте в повідомлення належний ілюстративний матеріал або анекдоти.

  6. Використовуйте конкретні іменники і образні дієслова.

  7. Правильно вживайте прикметники.

  8. Уникайте оцінок. Ніколи не торкайтеся фактів, яких не можете вичерпно розтлумачити.

  9. Не беріться відповідати на запитання тем, у яких ви себе почуваєте невпевнено.

  10. Пишіть просто, чесно і швидко [30].



^

Неписьмові інформаційні матеріали для ЗМІ


  • Інтерв’ю для радіо і телебачення (зокрема медіа-тури).

  • Виступи на радіо та телебаченні (зокрема відеоконференції, телемости).

  • Фільми та відеофільми, радіо та тележурнали, інформаційні випуски, репортажі.

  • Відео-ньюз-релізи (відеоновина, що триває 2-3 хвилини).

  • Оптичні диски.

  • “Сторінки” в комп’ютерних мережах.



^

§3. Інтерв’ю та прес-конференції в роботі зі ЗМІ


Важливим засобом спілкування PR-менів з представниками засобів масової інформації є інтерв’ю. Інтерв’ю – це діалог носія та отримувача інформації, що відбувається у вигляді послідовного чергування запитань та відповідей. Працівник ПР може виступати і в ролі носія, і в ролі отримувача інформації. Саме тому працівників ПР-служб цікавлять проблеми щодо того, як давати інтерв’ю і як його брати.


^

Різновиди інтерв’ю


Інтерв’ю-факт

Інформаційне інтерв’ю, мета якого – виявлення, підтвердження або уточнення певних фактів.

Інтерв’ю-думка

Проблемно-аналітичне інтерв’ю, метою якого є виявлення думки, позиції певної людини з певної проблеми.

^ Портретне інтерв’ю

Це діалог, метою якого є розкриття індивідуальності того, кого інтерв’юють, створення його образу.

Інтерв’ю-полілог

Різновид інтерв’ю з великою кількістю співрозмовників(прес-конференції, брифінги). Його головна мета – виявлення позицій установ чи організацій, лідерів з того чи іншого питання, отримання інформації, яку іншим шляхом отримати неможливо.


У практиці ПР застосовуються письмова й усна форми інтерв’ю. Перша, як правило, вживається в роботі з друкованими засобами масової інформації. У цьому випадку інтерв’ю може готуватися двома засобами. Перший передбачає підготовку відповідей на заздалегідь запропоновані запитання письмовій формі. Таке інтерв’ю мало чим відрізняється від інших письмових інформаційних матеріалів. Другий засіб передбачає особисте спілкування з журналістом, під час якого останній записує на диктофон або у блокнот відповіді співрозмовника. Але навіть тоді, коли відповіді записуються журналістом, завжди є можливість їх відредагувати, виправити, позбавитися небажаного.

Набагато складніше давати інтерв’ю для радіо та телебачення. Саме тому зупинимося детальніше на класичному варіанті інтерв’ю, оскільки спеціалістам з ПР доводиться не тільки самим давати інтерв’ю, але й готувати до інтерв’ю посадових осіб своєї установи. І.Альошина зазначає: “Більшість керівників або незнайомі з ситуацією надання інтерв’ю ЗМІ, або почувають себе недостатньо комфортно в ній… тому консультування керівників корпоративним спеціалістом ПР перед інтерв’ю є завданням стратегічного значення” [2, 50].

^

Як давати інтерв’ю?


Необхідно отримати точну інформацію про саме інтерв’ю: хто його буде брати, для яких ЗМІ (радіо, телебачення чи преси), коли буде передаватися інтерв’ю або коли буде надруковано, як буде передаватися (пряма передача чи буде попередній запис), як довго триватиме інтерв’ю і хто, крім вас та інтерв’юера, буде брати участь у передачі.

^ Бажано зустрітися з інтерв’юером заздалегідь (за кілька днів), обмінятися попередніми думками і домовитися, яким чином буде проводитися інтерв’ю. Якщо можливо, треба з’ясувати не лише тему інтерв’ю, а й орієнтовне коло питань, які будуть обговорюватися.

^ Слід продумати все, що хотілося б сказати з даної проблеми, співвіднести з тим часом, який буде надано для відповідей під час інтерв’ю. Доцільно визначити, що треба сказати в першу або другу чергу.

^ Не варто починати з компліментів на адресу слухачів (радіо чи телебачення). Безглузді компліменти не потрібні й на інших етапах інтерв’ю.

Бажано максимально розслабитися, заспокоїтися, це зробить дихання рівним і простіше буде говорити.

^ Треба вживати терміни, які не викликають труднощів при промові, короткі та змістовні речення без бюрократичних зворотів.

Варто говорити в особистому стилі, навіть виступаючи від організації. Вважають, що посилання на компанію та фрази типу “ми віримо”, “ми сподіваємося” можуть викликати недовіру і навіть звучати зловісно. “Я” викликає більшу довіру. “Говорити як індивідуум, як член публіки набагато краще, ніж як рупор деперсоналізованої бюрократії” [2, 50-51].

^ Не варто застосовувати безглуздих фраз, прагнучи ухилитися від відповіді на запитання. Радять, якщо неможливо дати відповіді на запитання, не говорити: “Я не знаю”. У груповому інтерв’ю це запитання можна переадресувати більш компетентним колегам . Коли й такої можливості немає, краще сказати: “Сьогодні ми не готові дати відповідь на це запитання” і залишити за собою право повернутися до нього наступного разу (дати письмову відповідь у газету або написати листа людині, що ставила запитання).

^ Відповіді на поставлені запитання повинні бути короткими та прямими. Слід прагнути мінімально відхилятися від головної думки, її можна повторити й двічі.

^ Загальні твердження доречно ілюструвати фактами. Для керівника, якого PR-мен готує до інтерв’ю, бажано підготувати інформацію, у якій були б наведені конкретні факти, цифри. Є загальне правило: не висловлювати думок, яких не можна під-твердити.

Яскраві приклади та незвичні аналогії можуть вразити слухачів або глядачів, будуть сприяти кращому розумінню та запам’ятовуванню інформації.

Під час інтерв’ю слід говорити правду, але не варто казати нічого зайвого (“не для преси”), такого, що може негативно вплинути на імідж фірми чи людини, яка дає інтерв’ю. Тут треба мати на увазі й те, що в інтерв’ю може бути й негативна інформація, а не лише позитивна. Якщо негатив не прозвучить в інтерв’ю, його можуть повідомити інші в дуже непривабливому вигляді.

Фахівці радять під час інтерв’ю максимально контролювати його хід. Це насамперед означає, що не слід чекати “зручних” запитань, щоб дістати свої “козирі”, “тузи”. Ж. Данкел і Є.Парнхем вважають, що “козирями” можуть бути відомості, які хотіли б передати незалежно від того, будуть про це запитувати чи ні. Вони радять довести подібну інформацію до трьох пунктів. Записати їх на папері, звести до одного слова, від якого можна відштовхнутися. “Уявіть собі, – пишуть учені, – що ви бізнесмен, який дає інтерв’ю. Трьома вашими тузами можуть бути: продукція, мораль, прибуток. Не важливо, про що вас запитають під час інтерв’ю, ви збираєтесь підняти тему збільшення випуску продукції, позитивних перспектив ваших працівників і підвищення прибутків. Але ці слова ніде не записані. Вони у вашій голові” [23, 114-115].

Особливої підготовки потребує інтерв’ю на телебаченні. Розрізняють такі три аспекти підготовки до телеінтерв’ю:

а) змістовна підготовка – ретельний відбір інформації, фактів, цифрових показників та запам’ятовування їх. У той же час покладатися на пам’ять можуть не всі і не завжди. Тому радять відібрану інформацію занести на окремі картки чи аркуші, якими буде зручно користуватися під час інтерв’ю. І хоча деякі спеціалісти вважають, що без записів той, хто виступає, виглядає більш авторитетно, записи можуть бути “страховкою” в разі виникнення ускладнень перед камерою, коли ставляться дуже конкретні запитання тощо.

б
) зовнішній вигляд – оскільки телебачення на відміну від газети (де головне – думка людини) та радіо (де важливо, не лише що, а й як говорити) вимагає не тільки думок, голосу, але й відповідного зовнішнього вигляду, необхідно вдягнутися так, щоб мати професійний імідж і оптимально виглядати у світлі прожекторів.
У наш швидкоплинний час дуже часто виникає потреба взяти інтерв’ю відразу після події. Якщо неможливо особисто зустрітися з людиною, з якою виникла потреба поспілкуватися, журналісти використовують телефонне інтерв’ю. Якщо з проханням дати інтерв’ю по телефону звернулися до PR-мена, необхідно:

  1. З’ясувати, чи буде воно прямим, чи його будуть спочатку записувати, записати, яка мета інтерв’ю;

  2. Відключити інші телефонні апарати, якщо вони є в кімнаті, де знаходиться PR-мен;

  3. Усунути шумові фактори (вимкнути радіоприймач, зачинити вікно на вулицю, вимкнути вентилятор тощо);

  4. Обрати зручне місце розмови (радять говорити, сидячи в кріслі, спокійним, чітким, повільним голосом, емоційно).



^

Як брати інтерв’ю?


П
рацівник ПР-служби іноді бере інтерв’ю в посадових осіб установи для корпоративних ЗМІ або для отримання необхідної інформації під час підготовки матеріалів з питань роботи фірми чи організації.
Підготовка до інтерв’ю аналогічна підготовчій роботі журналіста. Вона передбачає:

  • знайомство з темою інтерв’ю;

  • попереднє знайомство зі співрозмовником;

  • складання плану проведення інтерв’ю (перелік основних запитань, які відображають тему бесіди);

  • підготовка відповідних технічних засобів (магнітофон чи диктофон);

  • підготовка приміщення для проведення радіо- чи телеінтерв’ю.

Комплексним заходом роботи зі ЗМІ є зустрічі працівників прес-посередницьких структур та керівництва організації з представниками різних ЗМІ. Найбільш поширеними видами такої роботи є брифінги та прес-конференції.

Незважаючи на схожість цих форм діяльності, кожен має свою специфіку та особливості. Найбільш поширеними є прес-конференції.

Брифінг – коротка оперативна нарада представників засобів масової інформації, на якій викладається офіційна позиція з певного питання у процесі переговорів, засідань, конференцій, що відбуваються.

Прес-конференція – зустріч офіційних осіб політичних, громадських, наукових або інших організацій чи установ з представниками засобів масової інформації для інформування громадськості з питань, що стосуються певної установи чи організації і мають громадський інтерес. Головне завдання прес-конференції – встановити безпосередній особистий контакт керівників організації чи установи зі ЗМІ. Прес-конференції проводяться лише з дуже важливих та актуальних питань.

^

Структура прес-конференції




Етап

Зміст

Тривалість

1

Вступна частина

  • привітання

  • пояснення причин проведення

  • програма (якщо надрукована і передана журналістам при реєстрації, сказати про це)

  • представлення тих, хто буде виступати

  • інформація про матеріали, що представлені пресі

3 – 4 хвилини

2

Виступи

Рекомендується планувати не більше двох виступів

Максимальна тривалість до 10 хвилин кожен

3

Обговорення
виступів


Можливо передбачити проведення особистих бесід, наприклад, після пленарного засідання

Орієнтовно 30 хвилин


Фахівці вважають, що прес-конференція повинна тривати не довше години.
^

Місце проведення прес-конференції


Преса, як правило, запрошується на прес-конференцію в приміщення, спеціально призначене для цієї мети, а тому відповідно обладнане. Це можуть бути бізнес-центри, конференц-зали установи, що проводить прес-конференцію. Такі приміщення є в деяких готелях, при необхідності їх можна орендувати.

Під час виставок (ярмарок) прес-конференції можуть проводитися безпосередньо біля стендів, які представляють про-дукцію певної фірми чи організації. Це має деякі переваги, які проявляються в тому, що експонент знаходиться у природному середовищі, почуває себе вільніше, запрошені мають можливість ознайомитися з експонатами і скласти про них свою думку, забезпечується присутність більшого числа представників преси. В окремих випадках можуть обиратися й інші місця, які наближають громадськість до установи та організації.
^

Підготовка прес-конференції


1. Організатори прес-конференції повинні завчасно розіслати запрошення (фахівці радять робити це не пізніше, як за три тижні, зрозуміло, це стосується тих прес-конференцій, які плануються заздалегідь). У ньому слід вказати, де і коли проводиться захід, яку він має тематику. Якщо після прес-конференції передбачається обід, кава тощо, слід про це вказати в запрошенні.

У запрошенні також зазначають, які матеріали (фотографії, документи) будуть роздаватися журналістам. Якщо планується деякі документи розсилати поштою, про це також бажано згадати.

Оскільки, як правило, журналістів просять підтвердити свою участь (особливо коли потрібна перепустка або картка акредитації), слід указати останній термін підтвердження участі.

2. До початку прес-конференції рекомендується підготувати так звану інформацію. Це може бути прес-реліз, у якому дається інформація про доповідача, предмет обговорення та організацію.

3. Під час підготовки прес-конференції друкуються тексти всіх доповідей у необхідній кількості, щоб вони були доступні всім присутнім на конференції. Можливе розсилання цих текстів у газети та журнали, чиїх представників не було на прес -конференції.

4. Плануючи проведення прес-конференції, необхідно з’ясувати, чи будуть передаватися учасникам цього заходу сувеніри, подарунки. Якщо так, то їх треба підготувати в достатній кількості (на 15-20% більше, ніж запрошених).

^

Хід прес-конференції


  1. Перед початком прес-конференції можлива реєстрація журналістів. Під час реєстрації вони отримують роздавальні матеріали: фотографії, документи, прес-релізи у спеціальних папках або пакетах.

  2. Організатори прес-конференції (у тому числі й доповідачі), як правило, розміщуються вище журналістів. Перед ними ставлять таблички з іменами, посадами, назвами організацій. Написи на них повинні бути великими і читабельними. Не-рідко всі учасники прес-конференції (працівники ПР і журналісти) мають нагрудні таблички.

  3. Проведення прес-конференції доручається керівникові прес-служби (або її працівникові, прес-секретареві установи). Він надає слово доповідачам, регулює потік запитань преси. Незадовго до закінчення він попереджує журналістів, що на-
    ступне запитання буде останнім.

  4. На завершення обговорення проблеми головуючий дякує учасникам прес-конференції за співробітництво та запрошує на неформальну зустріч (каву тощо).

  5. Як оцінюється результативність прес-конференції?

Вважають, що головним критерієм оцінки ефективності прес-конференції є поява відгуків на неї в найбільш важливих і потрібних з точки зору впливу на громадськість ЗМІ.
^

Підстава для участі журналістів у прес-конференціях


  1. Цікава, актуальна, зрозуміла, нова тема зустрічі.

  2. Цікава, відома, значуща особистість.

  3. “Похід на актора”, добре знайомого, який особисто запросив на “прем’єру”, де він виконує головну роль.

  4. Завдання редакції (шеф розпорядився) або бажання потрапити на фуршет.

  5. Підтримка добрих стосунків з дружньою фірмою.

  6. Привід поспілкуватися з колегами та/або себе показати.

  7. Прагнення вирішити свої проблеми, досягти своїх цілей (наприклад, зробити власну рекламу) [24, 2].



^

Типові помилки при проведенні прес-конференції


  • Нема помилок у тих, хто, як прийнято вважати в конкретній ситуації, “попереду планети всієї”.

  • Запрошення на прес-конференцію відомої особи, а то й двох, але таких, що не “підходять до теми прес-конференції”.

  • Запрошення журналістів на прес-конференцію напередодні заходу.

  • Акцент на непрофесіоналізм журналістів.

  • Не аналізуються недоліки, промахи, що мали місце на прес-конференції, та відгуки в пресі.

  • Не враховуються теми, які ведуть журналісти на сторінках своїх газет або радіо та телебаченні, а також не беруться до уваги їх особисті симпатії чи антипатії.

  • Несерйозне ставлення, ігнорування прес-релізів до прес-конференції під час її проведення та після неї.

  • Об’єднання прес-конференції з фуршетом.

  • Неспозиційована, тобто незрозуміла для журналістів як інформаційний привід, тема прес-конференції

  • Відсутність табличок у президії та бейджів на піджаках організаторів прес-конференції

  • Зловживання термінологією та професійним сленгом, зрозумілим не всім журналістам, що пишуть навіть на вузькоспеціалізовані теми.

  • Відсутність ведучого прес-конференції, особливо якщо на запитання буде відповідати група людей.


Контрольні питання

  1. У чому сутність засобів масової інформації та комунікації?

  2. Які існують різновиди засобів масової інформації та комунікації?

  3. У чому полягають соціальні функції засобів масової інформації та комунікації?

  4. Які існують правила роботи працівників служб паблік рилейшнз з пресою?

  5. У чому проявляються особливості взаємодії системи зв’язків з громадськістю з радіо та телебаченням?

  6. У чому проявляються особливості Інтернету як глобального засобу масової інформації? Як його використовувати в комунікаціях з громадськістю?

  7. Що спільного в поняттях “засоби масової інформації” та “засоби масової комунікації” і в чому їх відмінності?

  8. Які нові тенденції характерні для ЗМІ в розвинених країнах світу? Яке значення це може мати для служб ПР?

  9. Дехто ототожнює прес-посередництво та службу зв’язків з громадськістю. Чи обґрунтована така позиція? Поясніть свою думку.

  10. Чим відрізняється підготовка інформаційних матеріалів для преси, радіо, телебачення, комп’ютерних мереж, інформаційних агентств?

  11. У яких випадках використовують прес-конференції, брифінги, чим вони відрізняються ? Що чекають від прес-конференції журналісти? Які цілі, як правило, ставлять організатори прес-конференцій? Збігаються чи ні цілі та інтереси журналістів і працівників ПР?

  12. Які переваги та недоліки мають мультимедійні засоби комунікації?



1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   ...   36

Схожі:

Є. Тихомирова Зв’язки з громадськістю Рекомендовано Міністерством освіти І науки України як навчальний посібник для студентів вузів iconВ. В. Будко философия науки учебное пособие
Гриф «Рекомендовано Міністерством освіти І науки України як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів» надано листом...
Є. Тихомирова Зв’язки з громадськістю Рекомендовано Міністерством освіти І науки України як навчальний посібник для студентів вузів iconМікроекономіка навчальний посібник Рекомендовано Міністерством освіти...
П. О. Мосіюк, доктор економічних наук, професор На­ціонального аграрного університету
Є. Тихомирова Зв’язки з громадськістю Рекомендовано Міністерством освіти І науки України як навчальний посібник для студентів вузів iconІ. В. Багрова нормування праці
Рекомендовано Міністерством освіти І науки України як навчальний посібник для студентів вищих
Є. Тихомирова Зв’язки з громадськістю Рекомендовано Міністерством освіти І науки України як навчальний посібник для студентів вузів iconН. В. Зборовська Психоаналіз І літературознавство
Рекомендовано Міністерством освіти І науки України як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів
Є. Тихомирова Зв’язки з громадськістю Рекомендовано Міністерством освіти І науки України як навчальний посібник для студентів вузів iconЕлементи лінійної алгебри та аналітичної геометрії
Рекомендовано Міністерством освіти І науки України як навчальний посібник для студентів вищих технічних навчальних закладів
Є. Тихомирова Зв’язки з громадськістю Рекомендовано Міністерством освіти І науки України як навчальний посібник для студентів вузів iconБостан Л. М., Бостан С. К. Б 85 Історія держави І права зарубіжних...
Рекомендовано Міністерством освіти І науки України як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів
Є. Тихомирова Зв’язки з громадськістю Рекомендовано Міністерством освіти І науки України як навчальний посібник для студентів вузів iconМвс україни та училищ професійної підготовки працівників міліції,...
Рекомендовано Міністерством освіти І науки України як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів
Є. Тихомирова Зв’язки з громадськістю Рекомендовано Міністерством освіти І науки України як навчальний посібник для студентів вузів iconЕкономічний аналіз навчальний посібник Рекомендовано Міністерством...
Наводяться розв'язання господарських ситуацій І коментарі щодо порядку застосування аналітичної інформації стосовно діяльності підприємств...
Є. Тихомирова Зв’язки з громадськістю Рекомендовано Міністерством освіти І науки України як навчальний посібник для студентів вузів iconМірошниченко М. І., Мірошниченко В. І. М64 Історія вчень про державу...
Рекомендовано до друку Міністерством освіти І науки України як навчальний посібник
Є. Тихомирова Зв’язки з громадськістю Рекомендовано Міністерством освіти І науки України як навчальний посібник для студентів вузів iconМетодика викладання у вищій школі рекомендовано Міністерством освіти...
Останнє положення є найбільш актуальною проблемою розви­тку вищої національної освіти. Для неї настав період активних пошуків таких...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2013
звернутися до адміністрації
mir.zavantag.com
Головна сторінка