Лекція Час: 2 години (90 хв.) Місце




Скачати 349.89 Kb.
НазваЛекція Час: 2 години (90 хв.) Місце
Сторінка1/2
Дата конвертації04.11.2013
Розмір349.89 Kb.
ТипЛекція
mir.zavantag.com > География > Лекція
  1   2


НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ПРАВА ТА ПСИХОЛОГІЇ

Кафедра фізичного виховання та безпеки життєдіяльності

ЛЕКЦІЯ

з дисципліни “Екологія”
Тема № 6: “ Природні ресурси та людські потреби”.

Тема № 6: “ Природні ресурси та людські потреби”.
Метод: лекція

Час: 2 години (90 хв.)

Місце: навчальна аудиторія.

План лекції:

I. Вступна частина – 5 хв.

ІІ. Основна частина - 70 хв.
  1. Класифікація природних ресурсів.


  2. Людські потреби.

ІІІ. Заключна частина – 5 хв.

Література:

  1. Білявський Г. Основи екологічних знань. - К.: Либідь, 1993.

  2. Білявський Г. Падун М. Фурдуй Р .Основи загальної екології. - К., Либідь, 1993.

  3. Злобін Ю.А. Основи екології. - К.: Лібра, 1998.

  4. Корсак К.В. Основи екології. Навчальний посібник. - К., МАУП, 2002.

  5. Ален Р. Как спасти Землю. - М.: Мысль, 1983.

  6. Биологический энциклопедический словарь. - М. Сов. Энциклопедия, 1983.

  7. Мельников Н.И Пестициды и окружающая среда // Агрохимия. - 1990

  8. Биологический энциклопедический словарь. - М. Сов. Энциклопедия, 1983.

  9. Яблоков А.В. Уровни охраны живой природы. - М.: Наука, 1985.



    1. ^ КЛАСИФІКАЦІЯ ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ


Природні ресурси — це найважливіші компоненти навколишнього при­родного середовища, які використовують для задоволення матеріальних і культурних потреб людини.

Природні ресурси, які використовують для задоволення потреб люд­ського суспільства (ресурси рослинного й тваринного світу, земельні вод­ні, рекреаційні та ін.), досить різноманітні, як і можливості їх застосування в господарстві та побуті. Згідно з законом обмеженості природних ресур­сів, усі природні ресурси в умовах Землі вичерпні. їх поділяють на дві ве­ликі групи — невичерпні і вичерпні, які, в свою чергу, поділять на невід­новні та відновні:

^ Основні види природних ресурсів


Природні ресурси




Н
Вичерпні
евичерпні


Невідновні

Сонячна енергія

Відновні





Вітер припливи, течія води

Чисте повітря

Викопне паливо




Прісна вода

Металічна мінеральна сировина – руди (мідь, залізо, цинк. свинець)





Родючі ґрунти




Неметалічна мінеральна сировина –нерудна (глина, пісок)



Рослини і тварини






Оскільки відтворення відновних природних ресурсів відбувається повільніше, ніж їх споживання, з одного боку, а невідновні ресурси перетворюються на форми, непридатні для подальшої експлуатації через значну розсіяність потрібних елементів або нову хімічну структуру, - з іншого, то відбувається вичерпність багатьох природних ресурсів.

Ще до недавнього часу людство вважало природні ресурси невичерпними, а тому прагнуло взяти від природи якнайбільше, нічого не віддаю­чи. Нині переконалися, що практично невичерпних ресурсів, крім соняч­ної енергії та космічного випромінювання, теплоти земних надр, сил гра­вітації та обертання Землі, енергії вітру, припливів і талої води, у природі більше не існує. Умовно невичерпними поки що, на даному етапі розвитку суспільства, можна вважати загальні запаси кисню в атмосфері та води в гідросфері. Однак через нерівномірний розподіл та антропогенне забруд­нення вже нині в окремих районах Землі відчувається гостра їх нестача, особливо чистої питної води.

Вичерпні—це ресурси, кількість яких невпинно зменшується відповід­но до їх добування або вилучення з природного середовища. Їх, у свою чергу, поділяють на відновні (чисте повітря, вода, родючі ґрунти, рос­линність, тваринний світ) і невідновні (мінеральні ресурси). Мінеральна сировина належить до невідновних ресурсів, і найголовніші з них (вугілля, нафта, природний газ, залізо, манган, поліметали) нині вичерпані або майже вичерпані.

У господарській діяльності ресурси поділяють щодо використання їх у сфері матеріального виробництва та невиробничій сфері. ^ Ресурси матеріального виробництва - це промислові і сільськогосподарські. Ресурси невиробничої сфери - це ресурси прямого і непрямого споживання. З прак­тичною метою ресурси кожного класу поділяють на дрібніші групи. Так, промислові ресурси - на енергетичні (нафта, вугілля, природний газ), ресурси для металургійної промисловості (залізна, манганова, титанова руди тощо), сировину для одержання предметів безпосереднього спожи­вання (деревина) та продуктів харчування (гриби, фрукти, ягоди та інші дари ланів, садів, городів і лісів).

Біосфера Землі є замкненою системою з відносно сталою масою і обмі­нюється з космічним простором лише енергією. Тому людство має врахову­вати її здатність самовідтворювати свою біопродуктивність та запасів невідновних ресурсів. Потрібно економно і раціонально використо­вувати природні ресурси, свідомо відмовившись від надлишків. Подальший розвиток життя на Землі залежить від наявності природних ресурсів, простору для життя і об'єктів для задоволення культурних та інших потреб.
^ 2. ЛЮДСЬКІ ПОТРЕБИ

Під потребами людини розуміють потребу або нестачу в чому-небудь необхідному для підтримання життєдіяльнос­ті організму, людської особистості, соціальних груп. М. Ф. Реймерс (1994) виокремлює шість основних груп потреб людини: біологічні, психологіч­ні, етнічні, трудові, економічні, соціальні.

До потреб, що задовольняються природними ресурсами, належать біо­логічні, психологічні, трудові та економічні.

До біологічних потреб на­лежать потреби, що забезпечують виживання людини та збереження її здоров'я. Вони включають велику кількість різних факторів природного середовища: тепловий, радіаційний, магніто хвильовий комфорт; склад води й повітря, які не призводять до фізіологічних аномалій тощо.

До фізіологічних потреб належать: збалансована за енергетичною цінністю та хімічним складом їжа, повітря, вода та ін.

До психологічних потреб належать ті, що зумовлюють душевний спокій людини з урахуванням факторів зовнішнього середовища (комфортність житла, стан погоди, зву­ки, світло, випромінювання тощо).

^ Трудові потреби людини забезпечують еколого-соціально-економічну
адаптацію людини до умов природного й соціального середовищ з урахуванням її індивідуальних уподобань і сімейно - традиційних передумов.
Природні умови та природні ресурси є одними з об'єктів і передумов прикладання праці.

^ Економічні потреби — це група потреб людини для матеріального за­безпечення її існування (їжею, одягом, житлом, предметами вжитку, зна­ряддями праці, рекреації, джерелами інформації тощо).

^ Розглянемо деякі складові види потреб:

Вода. Вона, як косна речовина біосфери і середовище, з якого зародилося й продовжує функціонувати життя, є головною складовою частиною гідро­сфери. Тому вона є насамперед середовищем для проживання багатьох рослин і тварин. Призначення її як природного ресурсу полягає в забезпе­ченні життєвих потреб рослинного й тваринного світу та людини. Вона є «будівельним матеріалом» для організмів і необхідна для забезпечення їхніх життєвих функцій. Тіла всіх живих організмів складаються переважно з води: в рослинах вміст води становить до 90-95 %, а в організмах тварин-70% і більше. Частка біологічної води, що входить до складу живих організмів, становить 0,003 % загальних запасів гідросфери. Людина для задоволення своїх життєвих потреб щодоби споживає 2-2,5 л чистої прісної води.

У виробничій і господарській діяльності люди використовують воду як сировину (приготування страв і напоїв), реагент для здійснення різних хіміко-технологічних процесів, теплоносій в теплоенергетичних процесах та для охолодження обладнання і матеріалів, а також використовують для очищення, миття, зрошення полів і поливання рослин, гідро транспортування тощо. З океанів, морів, річок і водойм виловлюють рибу та ін­ших тварин, з підводних родовищ видобувають різну сировину (манган, нікель, кобальт, залізо ін.) і паливо (нафту, газ, газогідрати), збирають водяні рослини. Водне середовище використовують для транспортування вантажів (водний транспорт), а також для місць відпочинку і туризму (рек­реаційне призначення).

Залежно від вмісту солей воду поділяють на прісну, солону, солонува­ту та слабко солонувату: до прісних належать води в яких міститься до 1 г/л розчинних солей. Води з високим вмістом солей (понад 1 г/л) нази­вають солоними, які, в свою чергу, поділяють на слабко солоні з вмістом розчинних солей 10г/л, солоні і дуже солоні ~ 10-50 г/л та розсоли (ро­па) - понад 50 ґ/л. До солонуватих належать природні води, солоність яких становить 16-40 г/л. Води океанів, морів та деяких озер належать до солоних вод з різним вмістом солей (до 40 г/л і більше - води Черво­ного моря). Люди для задоволення своїх потреб, а також для виробничих і господарських цілей використовують в основному прісну воду.

Маса прісної води на земній кулі становить 31 млн. км3 основна кіль­кість якої (96%) зосереджена в льодовиках Гренландії Антарктиди, гір­ських масивів, в айсбергах та зоні вічної мерзлоти; з усієї кількості пріс­ної води тільки близько 1 % використовується людством для задоволення своїх потреб. Значні запаси прісної води, яка входить до складу мінералів, зосереджені у верхній частині земної кори на різних глибинах. Точні за­паси цієї води визначити важко. За підрахунками В. І. Вернадського, її запаси становлять 1,3 млрд. км3, що дорівнює запасам вод Світового океа­ну. В атмосфері вода перебуває у вигляді водяної пари і конденсату (крап­лі води й льоду). Підземні води становлять 4 %, води льоду й снігу - 2 %, рік, озер та боліт - 0,4 % загальних запасів Землі.

Основним джерелом водопостачання для людей є річковий стік. Най­
більший стік має річка Амазонка в Бразилії. Вода та її споживання розподілені на території Землі та по окремих регіонах нерівномірно. Найбільші запаси прісної води (до 80 %) зосереджені в озері Байкал (Росія); Нині понад мільярд чоловік на планеті не мають задовільного водозабезпечення. Тяжка ситуація склалася в Азійсько-Тихоокеанському регіоні (Бангкок, Таїланд, Південна Корея, Японія), у басейнах рік Нілу, Тигру та Євфрату. А в Об'єднаних Арабських Еміратах та деяких інших країнах п'ють опріснену морську воду.

Середньорічні водні ресурси України становлять близько 87,1 км3; місцеві, тобто ті, що формуються в межах країни, становлять 52,4 км3 (в середній за водністю рік). Річковий стік України становить приблизно 83,5 млрд. м3, а в посушливі роки зменшується до 48,8млрд м3, На; території країни цей стік розподілений також нерівномірно. До 70% стоку припадає на Південно-Західній економічний району в якому; проживає до 40% населення. Головним постачальником прісної води є Дніпро воду яко­го використовують до 60% населення. Ріки Південний Буг, Західний Буг, Тиса, Дністер, Прут та інші забезпечують близько 35 % населен­ня. Стан води і повноводдя в цих ріках залежить від стану їх приток і малих річок, яких налічується близько 63 тис. Стан останніх викликає тривогу, оскільки 20 тис. з них уже висохли. Висихання малих річок призводить до деградації великих рік. Тому слід оздоровляти і зберігати ці річки.

До складу водних ресурсів України належать і підземні води. Загаль­на величина прогнозованих запасів підземних вод становить близько 57,2 млн. м3/добу, з яких 15,6 млн. м3/добу є затвердженими. Терито­ріальний розподіл цих вод досить нерівномірний: їх максимальна кіль­кість (8402 тис. м3/добу) знаходиться в Чернігівській області. Великі за­паси підземних вод мають Київська, Полтавська, Херсонська, Харків­ська, Рівненська Львівська, Сумська та Луганська області (від 3046 до 4186 тис. м3/добу).

Ресурси прісної води України, які включають річковий стік і підземні води, використовуються повністю, а в деяких південних районах відчува­ється нестача води. Для ліквідації останньої побудували канали: Південнокримський, Дніпро-Кривий Ріг, Сіверський Донець-Донбас та во­досховища. Характерною ознакою природного розподілу водних ресур­сів на території України є те, що місцям розташування найпотужніших споживачів води відповідають найменші запаси водних ресурсів (Донбас, Кривбас, Автономна Республіка Крим та інші південні регіони).

^ Атмосферне повітря є косною речовиною біосфери і середовищем існу­вання живої речовини - рослин, тварин і людей. Атмосферне повітря забезпечує людей, рослинний і тваринний світ життєво необхідними га­зуватими речовинами (вуглекислий газ, кисень), захист Землі від дії метеоритів, космічного опромінення, процеси виробничої діяльності людини киснем, азотом, воднем та інертними газами.

Атмосферне повітря використовують у промисловості як реагент для спалювання палива, теплоносій для нагрівання й охолодження продук­тів; обладнання та приміщень, для добування зріджених газів (кисню, азо­ту, інертних газів). Атмосферний кисень є умовою життя людей і бага­тьох тварин.

Для спалювання палива, виробництва металургійної та хімічної про­дукції, на додаткове окиснення різних відходів щороку в усьому світі ви­трачається 10-20 млрд. т кисню. На початок XXI ст. ця величина має зрости до 50 млрд. т. Підвищення витрат кисню, спричинене активізацією антропогенної діяльності людини, становить не менш як 10-16 % щоріч­ного біогенного утворення, що викликає наш неспокій і змушує бити на сполох.

Атмосферне повітря в нижніх шарах тропосфери складається переваж­но з азоту, кисню, аргону і оксиду карбону (IV). У невеликих кількостях містяться неон, гелій, криптон, ксенон, оксиди нітрогену (II) і (IV), водень, метан, озон, оксид карбону (II) і аміак.

Енергія — загальна міра руху при всіх матеріальних процесах і видах взаємодій. Які б процеси не відбувалися, які б перетворення форм руху не здійснювалися, завжди загальна кількість енергії залишається незмінною. Відповідно до закону збереження й перетворення енергії, вона за будь-яких процесів в ізольованій системі зберігається, перетворюючись лише в чітко певній кількості з одного виду на інший.

Джерелом енергії на Землі є сонячне випромінювання, кінетична енер­гія обертання планети Земля та її супутника Місяця і енергія земних надр. Кінетична енергія виявляється в морських припливах. Енергія земних надр підтримується розпадом урану і торію. Сонячна енергія виникає в резуль­таті термоядерного перетворення водню на гелій і надходить на Землю у вигляді променистої енергії з довжиною хвиль 0,3-2,0 мкм. На поверхню атмосфери нашої планети постійно надходить потік енергії в кількості 8,09 Дж/см2 за 1 хв. Ця величина відхиляється від середнього значення на 0,1-0,2 %. Річний потік сонячної енергії на Землю становить 10,5 ГДж/м2, 40 % якої відбивається в космічний простір, 15 % поглинається атмосфе­рою, 20 % витрачається на підтримання геологічного циклу, 0,06 %—на фотосинтез. В атмосфері основну кількість променистої енергії погли­нає водяна пара, в гідросфері - вода, а в літосфері - гірські породи і грунт.

Поглинута біосферою сонячна радіація витрачається на здійснення роботи для забезпечення процесів життєдіяльності рослинного й тварин­ного світу та людського суспільства, частково розсіюється в космічний простір. Основні перетворювачі енергії в біосфері - живі організми. Рослини та земна поверхня поглинають енергії в середньому 5 ГДж/м2 за рік. Перенесення енергії в живій речовині біосфери характеризується низькою ефективністю. Перенесення від продуцентів до консументів І порядку становить 10 %, а від консументів І порядку до II - 20 %.

Для організації матеріального виробництва людина також використо­вує енергію, яку вона виробляє з викопного палива та добуває з природних джерел. Кількість енергії, що виробляється в світі, невпинно зростає одно­часно зі зростанням потреб людини

В 60-70-х роках XX ст. кількість споживаної енергії подвоювалась упродовж 15 років, у 80-ж ро­ках - 10 років, тоді як останнє подвоєння чисельності населення відбулося впродовж 38 років. Отже, виробництво енергії відбувається випереджаю­чими темпами.

На початку 80-х років щорічне споживання енергії в світі наблизилось до 10 млрд. т умовного палива (близько 2 т на людину). Доступного для добування вуглецю є 10-20 тис. млрд. т. Якщо поділити величину резер­вів вуглецевого палива на видобуток, то нафти вистачить на 30-35 ро­ків, вугілля - на 200, газу - на 40-50 років.

Нині енергетичний потенціал Землі становить 1 млн. МВт, надходжен­ня сонячної енергії - 173 000 ТВт. На початок XXI ст. очікується зрос­тання енергетичного потенціалу до 100 тис. ТВт, що наближає нас до критичної межі, оскільки може призвести до перегрівання Землі. Нині в Україні виробляють 278,7 млрд. кВт/год. електроенергії.

На перших етапах свого розвитку людство задовольнялося в основно­му сонячною енергією. Більше того, надлишкова частина використаної енергії відкладалася у вигляді покладів вугілля, нафти, газу і торфу. Із зростанням чисельності населення та його потреб кількість споживаної енергії зростала і людство змушене було починаючи з XVIII-XIX ст. «за­лізти в природну комору». Воно почало використовувати спочатку деревину, потім природні запаси вугілля, нафти і газу, а також енергію води вітру та інших природних джерел. Нині енергію добувають різними способами. У 1980 р.70 % світової кількості енергії вироблено спалюванням нафти и газу, 20 - вугілля, 3 - гідроелектростанціями, 2 % - атомними електростанціями. Решта 5 % припадає на нетрадиційні джерела енергії. Нині одна людина споживає в Японії 1,5-5 т, у США- близько 7 та в країнах, що розвиваються, - 0,15-0,3 т. енергії в нафтовому еквіваленті Усі види енергетичних ресурсів можна поділити на первинні і вторин­ні. До-первинних належать: невідновні (нафта, вугілля, сланці, природний газ, газогідрати) та відновні (деревина, гідроенергія, енергія вітру сонячна енергія, геотермальна енергія, торф, термоядерна енергія) енергоресурси.

До вторинних енергоресурсів належать проміжні продукти збагачення і сортування вугілля, гудрони, мазут та інші залишкові продукти переробки нафти; тріски, пні, сучки, що утворились в процесі заготівлі деревини-горючі гази (доменний, коксовий); теплота відхідних газів; гаряча вода із системи опалення; відпрацьована пара силових промислових установок.

Більша частина викопних запасів органічного палива знаходиться в країнах Північної Америки (40%).і Азії (35 %), менші запаси в Західній Європі (12 /о), Африці (7 %), Південній Америці та Океанії (по 3 %. Запа­си палива в надрах складаються з вугілля, нафти, газу, уранової руди.

Світові запаси вугілля оцінюють у 9—11 трлн. т умовного палива при видобутку понад 4,2 млрд. т. за рік. Запаси розвіданих родовищ вугілля ста­новлять, млрд. т: США- 430; країни СНД - 290; ФРН - 100; Австра­лія-90; Англія-50; Канада - 50; Індія - 29; Україна -150

Світові запаси нафти оцінюють у 840 млрд. т умовного палива, з них 10% - достовірні і 90% -вірогідні запаси. Основним постачальником нафти на світовий ринок є країни Близького та Середнього Сходу. Вони мають 66 % світових запасів нафти, Північна Америка - 4%, Росія – 8-10%. В Україні запаси нафти становлять 125 млн. т; нині щороку добува­ють 4,9 млн. т. Немає родовищ нафти в Японії, ФРН, Франції та багатьох інших країнах.

Запаси природного газу оцінюють у 300—500 трлн. м3. Найбільші за­паси знаходяться в Іраку, Саудівській Аравії, Алжирі, Лівії, Нігерії Венесуелі, Мексиці, США, Канаді, Австралії, Англії, Норвегії, Голландії. Ро­сія має 30 % світових запасів і щороку видобуває 800-850 млрд. м3 при­родного газу, В Україні запаси газу становлять понад 4100 млрд. м3 Крім того, є досить великі запаси горючих сланців (2 млрд. т.) і торфу (3,5 млрд. т) До невідновних видів палива належать газогідрати (СН4 • nН2О), родови­ща яких відкриті в багатьох районах світу. В Україні родовища газогід­ратів розташовані в Чорному морі.

Очікують, що на початок XXI ст. частка ядерної енергії в загальному енергозабезпеченні становитиме 15 %. В окремих країнах її частка значно вища вже нині, %; у США - 24, Франції - 65, Швеції - 40, ФРН - 25, Японії - 23, Україні - близько 40: Потреба в урані при цьому становить 135 тис. т, Запаси урану в надрах становлять понад 4 млн. т, з них 50 % -достовірні. На початок 1986 р. у світі діяло 350 енергетичних реакторів загальною потужністю понад 250 млн. кВт. Нині у різних країнах світу вже збудовано понад 400 АЕС які виробляють 5 % всієї енергії. У 1985 р. в СРСР частка АЕС у загальному обсязі виробництва електроенергії становила близько 14 %. Було побудовано 10 великих АЕС, на яких пра­цювало 40 енергоблоків загальною потужністю 22 млн. кВт, а в 1990 р.- 47 енергоблоків. В Україні нині працюють 4 АЕС (Чорнобильську закрито).

Перспективними є реактори на швидких нейтронах. В них з урану-238 утворюється вторинне паливо - плутоній-239, причому уран використо­вується повністю. У звичайних реакторах на теплових нейтронах, які пра­цюють на урані-235, уран використовується неповністю. Ведуться дослідні роботи в галузі термоядерної енергетики. В результаті термоядерної реакції, що відбувається за температури близько 100 млн. градусів, атоми гідрогену перетворюються на атоми гелію. Для того щоб цей процес був стійким, таку температуру плазми слід витримувати впродовж 1-2 c. Тривалість цього процесу в сучасних камерах „Токамак” сягає лише десятих часток секунди.

Згідно з прогнозом, до 2030 р. відновні джерела енергії замінять близько 2,5 млрд. т. мовного палива. Їх частка в загальному балансі теплоти і енергії становитиме близько 8 %. Використання цих джерел енергії зумовлене екологічними проблемами.

Крім рослин і торфу, всі інші джерела називають ще нетрадиційними. Сонячна енергія за 22 сонячні дні за сумарною потужністю еквівалент­на всім запасам органічного палива на Землі. В США протягом 1984-1988 рр. побудовано термоелектричні установки загальною потужністю 650 МВт. Термоелектричні установки меншої потужності побудовано в Іспанії та Йорданії. Вартість добутої в них енергії становить 10 центів за 1 кВт • год.

Фотоелектроенергія виробляється напівпровідниковими приладами, що перетворюють сонячне випромінювання на електричний струм. Со­нячна батарея з коефіцієнтом корисної дії 12 %, площею 40 м2, побудова­на на південному боці даху, здатна забезпечити всі побутові потреби в електроенергії будинку. Сонячне тепло забезпечення використовують у ба­гатьох країнах. Тільки в США експлуатують сонячні колектори площею 10 млн. м2, що економить 1,5 млн. т палива на рік.

Енергію вітру використовують при його швидкостях понад 5 м/с. В Україні освоюють виробництво вітроенергетичних установок потуж­ністю 1-2 МВт. Перетворення енергії вітру на електроенергію у 80-ті роки XX ст. в усьому світі становило 1660 МВт.

Геотермальні теплові електростанції (ГеоТЕС) використовують як енергію природні паро гідротерми, що залягають на глибині до 5 км. Цей вид енергетики достатньо інтенсивно розвивається в США, Мексиці, Іта­лії, Японії, Росії та на Філіппінах. Потужність найбільшої ГеоТЕС, побу­дованої в США, становить 50 МВт.

Для виробництва електричної і теплової енергії в лісопромисловості широко використовують біомасу - енергоносій рослинного походжен­ня, що утворюється в процесі фотосинтезу. Так, у Бразилії при викорис­танні біомаси з винокурень утворюється настільки великий надлишок електроенергії, що її реалізація робить спирт дешевшим за нафту. Тільки з цукрової тростини можна добувати 50 % енергії, що виробляється нині у 80 країнах, які вирощують цю культуру. Річний обсяг органічних від­ходів (біомаси) в країнах СНД становить 500 млн. т. Її використання може зекономити 6 млн. т органічного палива щороку, а до 2010 р. - втричі більше.

Океани мають потенційну енергію у вигляді теплоти, енергії течії, хвиль і припливів. Енергопотенціал припливів оцінюють у 780 млн. кВт. У Канаді працює припливна станція потужністю 20 МВт, в Росії - 400 кВт. Роз­робляється проект станції потужністю 87 млн. кВт. Гідроенергетика, за прогнозами, збереже 3 % загального обсягу енергії, що виробляється, при­близно до середини наступного століття. В Україні майже повністю вичерпані можливості побудови гідравлічних електростанцій (ТЕС). У1987 р. у колиш­ньому СРСР на ГЕС вироблялось близько 300 млрд. кВт • год. електроенергії.

Потенційні гідроенергетичні ресурси річок такі: у Карпатах 250-500, у басейні Дніпра - 100-250 тис. м3 год/км2. Найменші потенційні гідроенергетичні ресурси на Причорноморській низовині - менш як 10 тис. м3 • год/км2.

Перспективним та екологічно чистим паливом є водень. Він має втри­чі більшу теплоту згоряння, ніж нафта. Світове виробництво водню пере­вищує 300 млрд. м3 на рік. Більше половини його використовують для ви­робництва аміаку й близько третини - на нафтопереробних заво­дах. Водень добувають з природного газу, нафти і вугілля за реакцією С + Н2О = Н2 +СО.

Нині в усьому світі вчені працюють над проблемою добування водню з води. Електролізом добувати водень з води поки що дорого. В Японії працює дослідна установка, на якій водень добувають з води термохі­мічним методом. Вчені вже проводять дослідження з різними каталіза­торами, які, знаходячись у воді, освітленій сонячним промінням, здатні в недалекому майбутньому забезпечити енергетику дешевим воднем.

^ Вторинні енергетичні ресурси (ВЕР) - це енергія різних видів, яка за­лишає технологічний процес чи установку і використання якої не є обо­в'язковим для здійснення основного технологічного процесу. Вона є по­бічною продукцією, що за відповідного рівня техніки може бути частково або повністю використана для потреб нової технології чи енергозбере­ження інших процесів на тому самому підприємстві або за його межами. Нині особливо великі витрати теплоти на електростанціях, у металургій­ній, хімічній, нафтопереробній та нафтодобувній промисловості, у сільському господарстві та інших галузях господарства. За розрахунка­ми, до 50 % виробленої теплоти в Україні втрачається. Тому для енерго­збереження є великі резерви.

ВЕР поділяють на три основні групи: надлишкового тиску, горючі і теп­лові. ^ ВЕР надлишкового тиску - це потенційна енергія відходів, газів, води, пари з підвищеним тиском, яка може бути використана перед атмосферу. Такі ВЕР використовують для отримання механічної й електрич­ної енергії. Горючі ВЕР - це горючі гази і відходи одного виробництва, які можуть бути застосовані у вигляді палива в інших виробництвах (тріски, тирса, стружка в деревообробній промисловості, доменний газ у металур­гійній, тверді й рідкі паливні відходи в різних галузях промисловості). Теплові ВЕР- фізична теплота відхідних газів, основної та побічної продукції виробництва, попелу і шлаків; гарячої води й пари; робочих тіл систем охо­лодження технологічних процесів. Теплові ВЕР можна використати для отримання теплоти, холоду, електроенергії в утилізаційних установках. Об'єм теплоенергії, виробленої за рахунок теплових ВЕР, становить близько 25 % у структурі теплоенергетичного балансу. Використання ВЕР у багатьох випадках економічно ефективне, оскільки питомі капіталовкладення в уста­новку для утилізації теплових ВЕР, віднесені до 1 т. заощадженого палива нижчі, ніж ціна на паливо з урахуванням його транспортування.
  1   2

Схожі:

Лекція Час: 2 години (90 хв.) Місце iconЛекція Час: 2 години (90 хв.) Місце
Виховувати у студентів почуття відповідальності за збереження навколишнього середовища
Лекція Час: 2 години (90 хв.) Місце iconЛекція Час: 2 години (90 хв.) Місце
Виховувати у студентів почуття відповідальності за збереження навколишнього середовища
Лекція Час: 2 години (90 хв.) Місце iconЛекція Час: 2 години (90 хв.) Місце
Екологізація це поширення екологічних принципів І підходів на природничі та гуманітарні науки, на виробничі процеси й соці­альні...
Лекція Час: 2 години (90 хв.) Місце iconКоординаційний центр Євроклубів «Pu Re» План-конспект заняття Польовий...
Місце заняття: Кучерявий Хутір (поблизу Лижної бази). Тривалість – 3 години. Час повернення в місто: 15. 30
Лекція Час: 2 години (90 хв.) Місце iconЧас І календар конспект уроку час І календар
Сонця — 24 години. За одну добу зоряний І сонячний час розходяться на 4 хвилини, за місяць — на 120 хв, за рік — на 24 години. У...
Лекція Час: 2 години (90 хв.) Місце iconПорушується трудове право дитини. Бо вона не може працювати у нічний...
В ст. 55 І 192 кзпП викладена заборона неповнолітніх для роботи в нічний час. Нічним вважається час з 10 години вечора до 6 години...
Лекція Час: 2 години (90 хв.) Місце iconЧас заснування І місце розташування Микитинської Запорозької Січі
Х/ii століття. В той же час кількість історичних джерел про неї дуже невелика, щоб мати точні дані про час її заснування І місце...
Лекція Час: 2 години (90 хв.) Місце iconСемінар №. 6 Український національний рух у ХІХ – на початку ХХ ст. (2 години)
Кирило-Мефодіївське товариство, його місце у розвитку українського національного руху
Лекція Час: 2 години (90 хв.) Місце iconБердянський державний педагогічний університет
Загальна характеристика учбової діяльності., 2 години семінарських занять, 5 години самостійної роботи
Лекція Час: 2 години (90 хв.) Місце iconКиївський національний університет імені Тараса Шевченка історичний...
Хх ст. ” є нормативним курсом для спеціальності „Історія”, що викладається на ІІІ курсі в 2-му семестрі в обсязі 3,5 кредитів, в...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2013
звернутися до адміністрації
mir.zavantag.com
Головна сторінка