Конспект лекцій для студентів напряму 0501 «Економіка І підприємництво»




НазваКонспект лекцій для студентів напряму 0501 «Економіка І підприємництво»
Сторінка5/15
Дата конвертації17.06.2013
Розмір2.75 Mb.
ТипКонспект
mir.zavantag.com > География > Конспект
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   15
Тема 5. Розвиток грошової форми вартості. Гроші та закони їх обігу

^ Основні питання теми

1. Виникнення і сутність грошей.

2. Функції грошей.

3. Грошовий обіг і його закони.

4. Характеристика грошової системи, її структурні елементи та основні типи.

5. Валютні курси. Конвертованість валют.

6. Інфляція, її суть, види і причини.
1. Виникнення і сутність грошей
Гроші є найгеніальнішим здобуттям людства, яке спростило й універсувало обмін товарів, зробило його надзвичайно легкою і простою справою. Гроші відіграють виключну роль як у житті окремої людини, так і суспільства в цілому. Заради грошей люди працюють і здатні на будь-які вчинки, гроші є втіленням багатства, саме гроші дають змогу отримати будь-які блага і задовольнити майже всі потреби людей. Ще й досі точаться дискусії щодо походження і сутності грошей.

Одні фахівці вважають гроші результатом домовленості між людьми про введення спеціального зручного інструменту обміну товарів. Це так звана раціоналістична концепція походження грошей, яка панувала в економічній теорії до кінця XVIII ст. Серед її сучасних прибічників такі видатні американські економісти як П. Самуельсон, Дж. М. Кейнс, Дж. К. Гелбрейт.

Інші економісти, і таких переважна більшість, дотримуються еволюційної концепції походження грошей, яка була сформульована засновниками класичної політичної економії А. Смітом і Д. Рікардо й отримала всебічний розвиток та обґрунтування в економічній теорії К. Марса. Прихильники еволюційної теорії походження грошей вважають їх результатом історичного процесу розвитку товарного виробництва і обміну та послідовної зміни форм вартості, що підтверджується чисельними палео-економічними, археологічними та етнографічними дослідженнями й знахідками.

Існуючі відмінності сучасних тлумачень сутності грошей пов’язані з існуванням та еволюцією традиційних концепцій грошей, що сформувалися ще у XVII–XVIII століттях.

Прихильники металевої концепції грошей, засновниками якої були Т. Ман, У. Стаффорд та Д. Норе, вважали, що грошима за своєю фізичною природою є тільки благородні метали – золото і срібло та виготовлені з них грошові знаки. Сьогодні ці позиції відстоюють прибічники повернення до золотого стандарту.

Номіналістична концепція грошей, яка вперше була обґрунтована Дж. Берклі та Дж. Стюартом, вважає гроші умовними номінальними розрахунковими одиницями, які вводяться державною владою і визнаються й використовуються людьми у якості грошей. Провідна теза номіналістичної концепції грошей чітко сформульована у популярному підручнику К. Р. Макконнелла і С. Л. Брю: „гроші – це те, що вважають грошима”. Серед прибічників даної концепції Дж. М. Кейнс, П. Самуельсон, Дж. К. Гелбрейт. А. Маршалл, А. Пігу, Дж. Хікс та багато інших провідних економістів. Підкреслимо, що лави прибічників даної концепції грошей значно зросли після відмови від золотого стандарту та переходу до декретних грошей, що відбулося на початку 70-х років минулого століття.

Кількісна теорія грошей, що була вперше обґрунтована Д. Юмом, Дж. Локком та Ш. Монтеск’є, вважає, що вартість або купівельна спроможність грошей та рівень товарних цін залежать виключно від наявної кількості грошей в обігу. Особливий внесок в розвиток цієї концепції грошей зробив американський економіст І. Фішер. На цій концепції ґрунтується сучасний монетаризм та розроблена Дж. М. Кейнсом теорія регульованої валюти або системи паперово-кредитного грошового обігу. Саме кількісній теорії грошей віддають перевагу більшість західних фахівців, все більше прибічників вона знаходить і серед вітчизняних економістів.

Перелічені концепції сутності грошей мають певне значення для з’ясування їх сучасної еволюції та закономірностей грошового обігу, проте вони не розкривають закономірності виникнення грошей, а визначення ними грошей є науково некоректним.

Появі грошей передував тривалий і складний процес розвитку товарного виробництва, товарного обміну і форми вартості. В процесі еволюції товарного обміну відбувається послідовна зміна чотирьох форм вартості: простої (або випадкової), повної (або розгорненої), загальної та грошової.

Історично обмін сформувався із традицій дарувань і тільки згодом, після першого суспільного поділу праці – відокремлення тваринництва від землеробства, набуває певного економічного змісту. Але обмін за цих історичних умов мав випадковий характер і відбувався переважно у формі обміну одного товару на інший. Такому обміну притаманна проста або випадкова форма вартості за якої вартість певної кількості одного товару вимірюється певною кількістю іншого товару, який випадково набуває ролі еквіваленту. Такий обмін можна записати формулою: 1вівця = 1 мішку зерна, або у загальному вигляді:

Х товару А = У товару В.

Роль еквівалента може переходити від одного товару до іншого.

Повна або розгорнена форма вартості виникає, коли обмін набуває регулярного характеру внаслідок зростання продуктивності праці і появи певних надлишків вироблюваних продуктів тваринництва та землеробства, які систематично пропонуються для обміну. Найчастіше ініціаторами обміну, як свідчать історичні джерела, були кочові племена скотарів, які пропонували надлишки свої продуктів до обміну. Відповідно всі інші продукти набувають ролі еквіваленту для вимірювання вартості їх продукту. Поступово обмін набуває регулярного й масового характеру. Відповідно складається форма вартості за якої предметом обміну стають різноманітні продукти суспільної праці, а тому кожному з них протистоїть безліч товарів-еквівалентів.

Повна або розгорнена форма вартості у загальному вигляді може бути подана наступним чином:



Суттєвим недоліком даної форми вартості є труднощі у здійсненні обміну товарами.

Ці труднощі обміну зникають, коли стихійно один певний товар починає відігравати роль товару-еквівалента, який усі згодні прийняти в оплату за будь-які інші товари. Поява таких особливих товарів-еквівалентів веде до трансформування розгорненої форми вартості в загальну або еквівалентну форму вартості. У загальному вигляді вона може бути зображена наступним чином:



Товар, який має властивість безпосередньо обмінюватися на всі інші товари отримав назву загального еквіваленту. У різних народів і на різних етапах історичного розвитку, роль загального еквівалента відігравали різноманітні товари, що мали особливе значення або цінність в тій чи іншій місцевості – сіль, чай, хутро, худоба, зерно тощо. Ці товари-еквіваленти можна вважати первісною нерозвиненою формою грошей, яка ще не здатна була розв’язати всіх суперечностей товарного обміну.

Розв’язуються ці суперечності еквівалентної форми вартості тільки тоді, коли майже скрізь люди починають використовувати у якості загального еквіваленту благородні метали – срібло й золото, які завдяки цій особливі ролі в товарообміну набувають економічної форми грошей, а загальна форма вартості остаточно трансформується у грошову форму вартості.

Грошова форма вартості має такий загальний вигляд:



Золото і срібло не є грошима за своєю фізичною природою. Вони стають грошима в процесі тривалого історичного процесу розвитку товарного обміну і форми вартості, який стихійно висуває на роль грошей саме благородні метали – золото і срібло і саме завдяки їх особливим фізичним, хімічним та економічним властивостям. Основними властивостями, які роблять саме благородні метали грошима є:

– однорідність та портативність;

– досить широке розповсюдження по земній кулі, відносно легкий спосіб видобутку й обробки, висока трудомісткість, що зумовлює їх високу власну вартість;

– відносно легка ділимість на частки при якій не зменшується сукупна вартість благородного металу;

– тугоплавкість, стійкість до впливу зовнішнього і навіть агресивного середовища та здатність майже довічно зберігатися без втрати своєї споживчої вартості.

Отже, гроші – це особливий товар, за яким у результаті розвитку товарного обміну монопольно закріплюється особлива економічна роль загального еквівалента, що найкращим чином вимірює вартість та виступає посередником в обміні усіх інших товарів.

Обмін товарів на гроші є фактичним визнанням суспільством індивідуальних приватних витрат праці як суспільно необхідних.

Як загальний еквівалент гроші є:

По-перше, формою вираження економічних відносин обміну між товаровиробниками.

По-друге, універсальним інструментом виміру вартості усіх інших товарів та стихійного обліку суспільної праці товаровиробників, який відбувається в процесі реалізації їх товарів на ринку.

По-третє, всезагальною або безпосередньо суспільною споживчою вартість, що має здатність обмінюватися на всі інші товари. Це означає, що на відміну від усіх інших товарів гроші мають абсолютну ліквідність.

І, нарешті, конкретним предметним втіленням суспільної абстрактної праці й суспільного багатства і водночас найрухомішим об’єктом власності.

Більш повно сутність грошей розкривається у тих функціях, які вони виконують в економіці.
^ 2. Функції грошей
Історично і логічно першою функцією грошей є міра вартості, у якій безпосередньо реалізується роль грошей як загального еквіваленту і яка полягає у здатності грошей вимірювати вартість усіх інших товарі, надаючи їй форму ціни товару.

^ Ціна товару – це є грошовий вимір його вартості.

Цю функцію гроші виконують ідеально, тобто вимір вартості товарів грошима не вимагає реальної наявності грошей у власників товару.

Функцію міри вартості гроші виконують через масштаб цін - фіксовану вагу грошового металу, прийняту за одиницю грошей. Наприклад, масштаб цін американського долара зразка 1945 року складав 0,888 грам золота, тобто один долар представляв у обігу зазначену вагову кількість золота; радянський карбованець зразка 1961 року представляв в обігу 0,987412 грам золота.

З середини XX ст. відповідно до рекомендацій МВФ обіг золотих грошей і їх конвертація на паперові гроші був повністю припинений. Із завершенням демонетизації золота країни світу не проводять фіксації офіційного (золотого) масштабу цін.

^ Демонетизація золота – це повна чи часткова втрата золотом його грошових функцій, тобто ліквідація масштабу цін і утрату всякого зв'язку паперових грошей із золотом.

У функції засобу обігу — гроші виконують роль посередника в обміні товарів і забезпечують їхній обіг. Процес товарного обміну за участю грошей виражається формулою Т—Г—Т. На відміну від прямого, такий обмін припускає дві угоди: а) продаж товару на гроші (Т-Д) і б) купівлю на ці гроші іншого товару (Д-Т).

Гроші як засіб обігу виступають як дійсні, реальні гроші.

Функцію засобу обігу гроші виконують у формі монет і паперових грошей.

^ Монета — зливок грошового металу певної ваги, форми, проби та номіналу, узаконений державою як засіб обігу.

Розрізняють наступні види монет: а) повноцінні золоті і срібні монети, купівельна сила яких відповідає вартості металу, що міститься в них; б) білонні чи неповноцінні, купівельна спроможність яких більше вартості металу, що міститься в них.

Повноцінні монети чеканилися двома способами:

1 Вільне (відкрите) карбування, при якому будь-яка людина могла прийти на монетний двір держави і накарбувати зі свого металу будь-яку кількість монет (безкоштовно чи за символічну плату). Перевага вільного карбування полягає в тому, що валютний метал вільно перетворюється зі скарбу в засіб обігу і платежу.

^ 2 Закрите карбування - карбування монет з металу державної скарбниці в кількості, обумовленій урядом. Переваги даного карбування полягає в тому, що запобігається можливість переповнення каналів обігу неповноцінними монетами і витиснення ними повноцінних монет, забезпечується одержання монетного доходу винятково державою.

У процесі карбування монет і в ході їх обігу необхідно дотримуватися встановленого державою ремедіуму - максимально припустимого відхилення фактичної ваги і проби металу в монеті від законної норми.

Оскільки гроші виконують функцію засобу обігу миттєво, як тимчасовий посередник в обміні товарів, то в цій функції їх можна замінити грошима, які не мають вартості, тобто паперовими.

^ Паперові гроші — це знаки, символи, представники повноцінних (золотих) грошей в обігу, що наділені державною владою примусовим курсом обігу.

Паперові гроші не мають власної вартості, оскільки затрати на виготовлення їх незначні, але мають купівельну спроможність.

^ Види паперових грошей: а) казначейські квитки, які випускалися казначейством, золотом не забезпечувалися, а забезпечувалися всім надбанням держави; б) банкноти, що випускалися спеціальними емісійними банками, забезпечувалися золотом по нормах; законом визначався порядок їхнього випуску, забезпечення і розміну на метал.

Функцію засобу нагромадження або засобу утворення скарбів гроші виконують тоді, коли випадають із сфери обігу і зберігаються на підприємствах, у приватних осіб, у державній скарбниці, тобто служать зручною формою збереження багатства. Для виконання функції скарбу, гроші повинні бути одночасно повноцінними і реальними.

Функція засобу платежу полягає в обслуговуванні грошима погашення різноманітних боргових зобов'язань між суб'єктами економічних відносин. Цю функцію гроші виконують під час продажу товару в кредит. Це відбувається при сплаті податків, ренти, виплати заробітної плати.

На основі розвитку кредиту виникає новий вид паперових грошей - кредитні гроші (вексель, банкнота) і на їхній основі - паперово-кредитна форма вартості.

^ Вексель – це зобов'язання однієї особи іншій.

Простий вексель — це вексель, підписаний однією особою на ім’я іншої особи, який не може бути переданий третій особі.

^ Переказний вексель (тратта) — це вексель, який може передаватися третій особі (ремітенту) для отримання ним боргу з векселедавця у визначений строк.

Залежно від характеру виникнення векселі поділяються на комерційні і банківські.

Банкнота – вексель на банкіра. Разом з тим банкнота починає функціонувати як звичайний засіб обігу поряд з паперовими грошима. Рух кредитних і паперових грошей поєднується в єдине ціле.

У даний час у розвитих країнах Заходу широке поширення одержали кредитні картки чи електронні гроші – це пластикові картки, що, будучи підключені до загальної банківської комп'ютерної мережі, передають команду власника рахунка про перерахування грошей. Кредитні картки використовуються для запису покупок на рахунок людини чи фірми, при цьому даний рахунок повинний бути оплачений пізніше. У цьому випадку продавець одержує свої гроші відразу, а покупець одержує банківський кредит на суму покупки.

^ Функція світових грошей полягає в обслуговуванні грошима міждержавних економічних відносин, пов'язаних з розрахунками за зовнішньоторговельні операції, наданням кредитів та іншими угодами.

Первісно цю функцію виконувало тільки золото. У цій функції гроші виступають у трьох значеннях: як загальний платіжний засіб (розрахунки за зовнішньоторговельним та платіжним балансами країни), як загальний купівельний засіб (купівля таких товарів, як зброя, зерно, енергоресурси з негайною готівковою оплатою), як загальне втілення суспільного багатства нації у разі переміщення золота з однієї країни в іншу (надання позик, сплата контрибуцій, передача золота на збереження тощо).

У сучасних умовах золото безпосередньо не використовується як світові гроші. Цю функцію виконують вільно конвертовані національні валюти розвинених країн і міжнародні грошові одиниці (ЕКЮ, ЄВРО).
^ 3. Грошовий обіг і його закони
Грошовий обіг — це рух грошей у готівковій і безготівковій формах, який обслуговує реалізацію товарів і нетоварні платежі в господарстві.

Обіг грошей здійснюється на основі притаманних йому законів.

^ Закон грошового обігу має вигляд:

,

де КГ – кількість грошей, необхідних для обігу; СЦ – сума цін товарів та послуг, що реалізуються за готівку; О – середнє число оборотів грошової одиниці за рік.

З врахуванням функції грошей як засобу платежу ця формула набуває наступного вигляду:

,

де ^ К — сума цін товарів, проданих у кредит; П — сума платежів за борговими зобов’язаннями (товари, придбані у кредит в минулому році); ВП — платежі, які взаємно погашаються.

Сутність закону обігу паперових грошей полягає в тому, що випуск їх повинен дорівнювати тій кількості замінених ними золотих грошей, яка необхідна для забезпечення нормального товарного обігу.

Переповнення каналів обігу паперовими грошима неминуче призводить до знецінення їх, тобто веде до інфляції.

Більшість сучасних західних економістів для визначення кількості грошей, необхідної для обігу, базуються на неокласичній теорії збалансованості грошової і товарної мас, запропонованої американським економістом І. Фішером. “Рівняння Фішера” має вигляд

MV=PQ

де М — маса грошей в обігу; V — середня швидкість обігу грошей; Р — середній рівень цін на товари та послуги; Q — кількість товарів та послуг, що реалізуються.

З цього рівняння можна визначити кількість грошей, необхідних для обігу:

.
^ 4. Характеристика грошової системи, її структурні елементи та основні типи
Грошова система - це певна форма організації грошового обігу, що склалася історично і закріплена законодавчо. Головними елементами грошової системи є: а) масштаб цін національної валюти (для металевих систем) чи встановлення основної грошової одиниці («долар», «карбованець», «франк», «гривня» тощо); б) затверджені державою види грошей як законні платіжні кошти (банкноти і монети різного достоїнства), що у силу їхньої законності обов'язкові для прийому до якості коштів на території даної держави; в) емісійна система, тобто законодавчо затверджений випуск грошових знаків; г) організація і регламентація безготівкового обороту; д) організаційні центри грошового обігу (Міністерство фінансів, Центральний банк, податкова інспекція, Держзнак, Монетний двір).

Розрізняють ^ 2 типи грошових систем:

1) Система металевого обігу – це грошова система, у якій роль загального еквівалента закріплюється за одним чи декількома металами.

^ 2) Система паперово-кредитного грошового обігу

Виходячи з історичного розвитку, розрізняють два види металевих систем: біметалізм і монометалізм.

Біметалізм - це система металевого обігу, де роль загального еквівалента законодавчо закріплюється на рівних правах за двома благородними металами – золотом і сріблом.

Біметалізм поділяється на два різновиди:

- система паралельної валюти, при якій золоті і срібні монети обертаються за дійсною вартістю золота чи срібла, що міститься в них (золоті монети обмінюються на срібні за ринковим курсом);

- система подвійної валюти, при якій золоті монети обмінюються на срібні за курсом, що встановлюється державою.

У системі подвійної валюти діє закон Грешема: монети з металу, що знецінився, витісняють із обігу монети з того металу, відносна вартість якого тепер підвищилася. Закон названий ім'ям англійського державного діяча і міністра фінансів уряду Англії кінця XVI століття Грешема, який вказав на те, що «гірші гроші витісняють із обігу кращі».

Суперечливість і нестійкість біметалізму поступово призвели до його занепаду і заміни золотим монометалізмом.

Монометалізм - це така грошова система, при якій роль загального еквівалента грає один метал. Причому в обігу функціонують монети з одного металу чи грошові знаки, розмінні на нього.

^ Золотий стандарт (золотий монометалізм)- це грошова система, у якій головним видом грошей є золоті монети, а всі інші види грошей можуть розмінюватися на них за твердим курсом.

^ Види золотого стандарту:

1) Золотомонетний, для якого притаманні такі риси:

- вільний обіг золотих грошей;

- виконання золотом усіх функцій грошей;

- вільне карбування золотих монет;

- вільний обмін знаків вартості (паперових грошей і банкнот) на золоті монети за їхньою номінальною вартістю;

- вільний рух золота між країнами;

- валютні курси, тобто співвідношення, за яким валюта однієї країни обмінюється на валюту іншої, коливалися дуже незначно, у межах так званих золотих точок ±1%. Курси не могли відхилятися більше, тому що боржник, який був зобов'язаний заплатити борг в іноземній валюті, завжди мав вибір: або купити на свої національні гроші цю валюту, або купити і переслати золото. Таким чином, відхилення в межах 1% являли собою витрати на пересилання золота.

^ 2) Золотозливковий, при якому центральні банки обмінювали банкноти тільки на золоті зливки стандартної ваги (приблизно 12,5 кг).

3) Золотодевізний стандарт – система, при якій центральні банки багатьох країн обмінювали свої банкноти не на золото, а на валюту, що вважалася розмінної на золото. Для цього центральні банки тримали значні валютні резерви.

^ 4) Золотодоларовий стандарт, при якому розмін національних валют на золото був відмінений в усіх країнах, а обмін доларів США на золото здійснювався лише для урядів та центральних банків країн — членів МВФ.

Система золотодоларового стандарту, що склалася після другої світової країни, називається Бреттон-вудською за назвою невеликого курортного містечка в штаті Нью-Гемпшир (США), де влітку 1944 року делегати 44 країн у ході Міжнародної фінансової конференції утворили Міжнародний валютний фонд. Відповідно до статуту МВФ долар займав положення посередника між всіма іншими валютами і золотом. Був встановлений масштаб цін долара – 0,888 грам золота чи 35 доларів за одну трійську унцію (31,1 грама).

У паперово-кредитній системі функціонують паперові й кредитні гроші.

Паперові гроші початково випускалися державними казначействами для покриття дефіциту державного бюджету і були обов'язковими для приймання по всіх видах платежів відповідно до того номіналу, який на них зазначався.

^ Кредитні гроші — це знаки вартості, які функціонують на основі кредитної угоди й виражають відносини між кредитором і боржником. Це вексель, банкнота, чек, кредитна картка, електронні гроші.

Чек – боргове зобов'язання банку.
^ 5. Валютні курси. Конвертованість валют
Валютний курс — це ціна грошової одиниці однієї країни, виражена в грошових одиницях іншої країни.

Ціна іноземної валюти встановлюється фінансовими органами шляхом котирування.

В даний час використовуються два основних методи визначення валютних курсів:

1) на основі співвідношення купівельної спроможності різних валют;

2) у ході торгів на валютній чи фондовій біржі, що відбуваються за аукціонною системою.

Найпростішим способом визначення паритету купівельної спроможності валют є зіставлення вартості стандартного набору (кошика) товарів і послуг у національних валютах різних країн.

^ Споживчий кошик – це набір 50-70 найменувань товарів та послуг, які законодавчо прийняті в національній економіці за прожитковий мінімум і споживання яких необхідне для нормальної фізіологічної і соціальної підтримки життя населення.

Види валютних курсів: а) плаваючий курс, який встановлюється вільно, виходячи зі співвідношення попиту й пропозиції на певну валюту в умовах вільного грошового ринку; б) фіксований курс, який регламентується рішенням уряду чи його фінансовими органами (як правило, центральним банком). На практиці часто встановлюється змішаний курс на основі взаємодій сил вільного ринку з певним регулюванням урядовими фінансовими органами з метою запобігання надмірному підвищенню або зниженню валютного курсу (так званий валютний коридор).

^ Основні способи державного регулювання валютних курсів:

1 Валютна інтервенція, тобто скупка чи продаж валюти центральним банком на ринку з метою впливу на її курс. Для викиду на ринок додаткової валюти використовуються державні валютні резерви - так званий стабілізаційний фонд, виторг від продажу золота і позики в МВФ.

^ 2 Встановлення «валютного коридору», тобто межі коливання курсу, по досягненні яких валютні торги припиняються.

3 Валютний контроль, що полягає в державному перерозподілі валютних потоків. Зокрема, держава зобов'язує фірми - експортери продавати йому всю чи частину свого інвалютного виторгу, розподіляючи потім отриману валюту між фірмами - імпортерами і збиваючи тим самим їхній валютний попит.

^ 4 Валютні обмеження на вивіз іноземної чи національної валюти готівкою понад визначену кількість.

5 Контроль над зовнішньою торгівлею дозволяє впливати, хоча і побічно на валютний попит та пропозицію.

Конвертованість валюти може бути:

- повною, при якій усі вітчизняні й іноземні юридичні і фізичні особи безперешкодно здійснюють поточні й інвестиційні валютні операції (таких валют мало, це валюти економічно розвинутих країн, що використовуються для створення валютних резервів);

- частковою, при якій зберігаються валютні обмеження для певних валютних операцій (наприклад, обмін національної валюти не на всі, а лише на частину іноземних валют, регулювання обсягів вивозу за кордон золота, грошових знаків і цінних паперів, грошових переказів і платежів за кордон тощо);

- внутрішньою, при якій правом обмінних операцій національної валюти на іноземну користаються лише фізичні і юридичні особи даної країни);

- зовнішньою, при якій здійснення валютних розрахунків з іншими країнами дозволено лише іноземним фізичним і юридичним особам.

^ Методи стабілізації валют

1 Нуліфікація - це ліквідація старих грошових знаків і випуск нових. Вона проводиться в умовах високого рівня інфляції, коли купівельна спроможність грошей зводиться практично до нуля, а також у зв'язку зі зміною політичної влади. У першому випадку нуліфікації означає оголошення державою грошових знаків, що знецінилися, недійсними.

2 Дефляція - це скорочення грошової маси шляхом вилучення з обігу надлишкових грошових знаків. Тобто, дефляція не є методом самого реформування грошових систем. У період золотого стандарту вона часто передувала грошовим реформам, створюючи більш сприятливі умови для їх проведення.

3 Деномінація - це укрупнення грошової одиниці шляхом обміну у визначеній пропорції старих грошових знаків на нові.

4 Девальвація означає:

а) зменшення золотого змісту грошової одиниці країни (у період дії золотого стандарту),

б) зниження її обмінного курсу стосовно іноземних валют. В умовах фіксованого валютного курсу девальвація теж проводиться офіційно (за рішенням державних органів). Коли ж у країні діє вільний валютний курс, можлива девальвація носить ринковий (фактичний) характер: обмінний курс національної валюти падає «автоматично», безпосередньо під впливом змін у відповідності валютного попиту та пропозиції.

5 Ревальвація - це протилежний девальвації процес підвищення золотого вмісту чи валютного курсу грошової одиниці країни. Вона також можлива в офіційному і ринковому варіантах і застосовується, зокрема, для відновлення купівельної спроможності грошей після їхнього інфляційного забезпечення.
^ 6. Інфляція, її суть, види і причини
Інфляція – стійке зростання загального рівня цін в країні протягом певного періоду (місяць, квартал, рік). Це означає знецінення грошей, зниження їх купівельної спроможності, перенаповнення сфери грошового обігу надлишковою кількістю паперових грошей, незабезпечених відповідним зростанням обсягу національного виробництва товарів і послуг.

^ За темпами зростання розрізняють такі види інфляції: а) помірна (10%), б) галопуюча (10 – 100%), в) гіперінфляція (100 – 1000%).

Так, у 1993 році в Україні гіперінфляція досягла 10256%

В залежності від чинників визначають: а) інфляцію попиту, коли підвищення цін може бути пояснено надлишковим попитом, всі наявні ресурси вже задіяні, подальший ріст попиту вже не може призвести до збільшення обсягу випуску товарів, але буде призводити до підвищення цін на вироблені товари; б) інфляцію пропозиції, коли відбувається зростання витрат виробництва, яке призводить до збільшення витрат на кожну одиницю виробленої продукції, внаслідок цього скорочується прибуток підприємств та обсяги виробленої продукції; зменшення пропозиції веде до певного дефіциту продукції при сталому попиті, що штовхає ціни до зростання.

Причинами зростання витрат виробництва є підвищення цін на енергоносії, зростання цін на виробничі ресурси і сировину, збільшення номінальної заробітної плати, підвищення рівня податків в країні, збільшення банківської відсоткової ставки плати за кредити, обмежувальна зовнішньо-торгівельна політика.

Інфляція може набувати інших різноманітних форм:

збалансована (одночасне і пропорційне зростання цін в усіх галузях) і незбалансована (в одних галузях ціни зростають швидко, в інших повільно);

очікувана, яку можна спрогнозувати на будь-який період і неочікувана, яка є результатом непередбачених змін в економіці та їх наслідків для населення. Наприклад, якщо очікуваний темп інфляції – 6,5% в рік, а фактичний склав 12,5 % за цей же період, то неочікуваний темп інфляції дорівнює 6%;

відкрита (розвивається вільно і ніким не стримується) та пригнічена (прихована), коли держава стримує доходи та ціни на товари, послуги.

Інфляція посилює диспропорції в економіці, дезорганізує господарські зв’язки, призводить до кризи державних фінансів, значно активізує спекуляцію. Реальні доходи і рівень життя населення падає, зростає соціальна напруга.

Інфляція вимірюється за допомогою показника індекс цін (Іц), який для даного року обчислюють за формулою:

,

де Р1 – ціни поточного року, Р0 – ціни базового року.

Найбільш поширеним є індекс споживчих цін (індекс Ласпейреса). Він виражає співвідношення між сукупною ціною товарів, що входять в ринковий споживчий кошик, за цінами поточного періоду і вартістю ринкового кошику за цінами базового періоду (тобто періоду до інфляції) і множиться на 100 %:

,

де - ціни і-того блага у базовому (0) і поточному (t) році;

- кількість і-того блага у базовому (0) періоді.

Показником зміни індексів цін у поточному році порівняно з попереднім або з базовим роком є темп інфляції:



де t – поточний рік; t-1 – базовий рік.

Для боротьби з інфляцією держава проводить антиінфляційну політику.

^ Антиінфляційна політика – комплекс взаємопов’язаних заходів і важелів держави й центрального банку країни з метою запобігання високим темпам інфляції та управління нею на незагрозливому для стабільності економічної системи рівні.

В економічній літературі існують різні підходи до антиінфляційних заходів. При кейнсіанському підході основою антиінфляційної політики вважається зростання державних витрат і здешевлення кредиту. Ці заходи сприяють зростанню інвестицій, пропозиції товарів і послуг, що зумовить зниження цін.

^ Монетарна антиінфляційна політика виходить із протилежних позицій. Необхідно скоротити бюджетні витрати, підвищити облікову ставку, що зробить дорожчим кредит. Зменшення споживчого й інвестиційного попиту призведе до банкрутства неефективного виробництва. Сильні виробники, що збереглися, займають вільні ніші, і тоді уряд мусить стимулювати їхню діяльність скороченням податкових ставок. Це сприяє зростанню інвестицій, пропозицій товарів і послуг і зниженню цін.
^ Проблемні завдання і питання для обговорення

1. Гроші – це винахід людства, чи результат розвитку економічної системи? Відповідь обґрунтуйте.

2. Чи залежить кількість паперових грошей, що перебуває в обігу, від золотого запасу країни? Яку роль відіграє золото в сучасній грошовій системі?

3. Який режим конвертованості валюти діє в Україні?

4. Сьогодні більшість домашніх господарств країн ринкової економіки користується кредитними картками. Чим пояснити відмову від реальних грошей на користь їх замінників?

5. Перелічить основні наслідки та шляхи подолання інфляції.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   15

Схожі:

Конспект лекцій для студентів напряму 0501 «Економіка І підприємництво» iconКонспект курсу лекцій для студентів базових напрямків 0501“Економіка...
Укл. Воловець Я. В., Клімковський М.І. – Львів: Видавництво Державного університету “Львівська політехніка”, 2001. – с
Конспект лекцій для студентів напряму 0501 «Економіка І підприємництво» iconМетодичні рекомендації до самостійної роботи з вивчення розділу для...
Затверджено на засіданні кафедри товарознавства І експертизи продовольчих товарів
Конспект лекцій для студентів напряму 0501 «Економіка І підприємництво» iconКонспект лекцій з дисципліни “ Економіка підприємства ” для студентів...
Вступ
Конспект лекцій для студентів напряму 0501 «Економіка І підприємництво» iconРобоча програма навчальної дисципліни
Робоча програма «Міжнародне підприємництво» для студентів з напряму підготовки 030503 «Міжнародна економіка», галузі знань 0305 «Економіка...
Конспект лекцій для студентів напряму 0501 «Економіка І підприємництво» iconКонспект лекцій з дисципліни «гроші та кредит» для студентів окр...
Конспект лекцій з дисципліни «Гроші та кредит» для студентів окр «молодший спеціаліст» всіх форм навчання галузі знань 0305 «Економіка...
Конспект лекцій для студентів напряму 0501 «Економіка І підприємництво» iconКонспект лекцій з курсу " Електронна комерція " для студентів напряму...
Конспект лекцій з курсу "Електронна комерція" для студентів напряму підготовки 030601 "Менеджмент" денної та заочної форм навчання...
Конспект лекцій для студентів напряму 0501 «Економіка І підприємництво» iconКонспект лекцій для студентів Інституту енергетики та систем керування Затверджено
Люльчак З. С. Економіка та управління підприємствами: Конспект лекцій для студентів Інституту енергетики та систем керування. – Львів:...
Конспект лекцій для студентів напряму 0501 «Економіка І підприємництво» iconОпорний конспект лекцій для студентів денної І заочної форми навчання...
«Естетика та дизайн товарів народного споживання» призначений для забезпечення самостійного вивчення дисципліни І рекомендується...
Конспект лекцій для студентів напряму 0501 «Економіка І підприємництво» icon1. Опис навчальної дисципліни
Робоча програма з дисципліни «Політологія» для студентів за галуззю знань 0305 «Економіка та підприємництво» напряму підготовки 030503...
Конспект лекцій для студентів напряму 0501 «Економіка І підприємництво» iconКонспект лекцій для студентів денної (заочної ) форми навчання освітньо-кваліфікаційний...
Харківський інститут фінансів Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2013
звернутися до адміністрації
mir.zavantag.com
Головна сторінка