Конспект лекцій для студентів напряму 0501 «Економіка І підприємництво»




НазваКонспект лекцій для студентів напряму 0501 «Економіка І підприємництво»
Сторінка1/15
Дата конвертації17.06.2013
Розмір2.75 Mb.
ТипКонспект
mir.zavantag.com > География > Конспект
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   15


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ХАРЧОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ

Кафедра економічної теорії і політології


ПОЛІТИЧНА ЕКОНОМІЯ

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ


для студентів напряму

0501 «Економіка і підприємництво»





Схвалено на засіданні кафедри економічної теорії

Протокол № 4

від 10.10.06р.

Київ НУХТ 2007

Політична економія: Конспект лекцій для студентів напряму 0501 «Економіка і підприємництво» / Уклад.: Л.В. Кузнєцова, Н.М. Салатюк, О.М. Соломка – К.: НУХТ, 2007.- 248 с.



Укладачі: ^ Л.В. Кузнєцова, канд. економ. наук, доцент

Н.М. Салатюк, канд. економ. наук, доцент

О.М. Соломка, канд. економ. наук

Відповідальна за випуск О.О.Шевченко, канд. економ. наук, доцент


^

Тема 1. Предмет, метод та функції політичної економії


Основні питання теми

1. Зародження та розвиток економічної теорії. Еволюція поглядів на предмет політичної економії.

2. Сучасні напрямки економічної теорії та підходи до визначення її предмету.

3. Методи дослідження економічних процесів і явищ.

4. Економічні закони: поняття та класифікація. Пізнання й використання економічних законів.

5. Функції економічної теорії.
1. Зародження та розвиток економічної теорії. Еволюція поглядів на предмет політичної економії
Економіка або суспільне виробництво є матеріальним базисом будь-якого суспільства і у широкому розумінні охоплює процеси виробництва, розподілу, обміну і споживання економічних благ та систему економічних і господарських відносин, що складаються у цих сферах.

Економічна теорія пройшла у своєму розвитку тривалий шлях, і на кожному ступені розвитку змінювалися підходи до тлумачення предмету економічної теорії і навіть сама назва науки.

Термін „Економія” (від старогрецьких слів «ойкос» – будинок, господарство і «номос» – правило, закон) вперше використав для визначення системи економічних знань Ксенофонт, який саме так назвав свій трактат, у якому у формі діалогу були викладені „розумні правила” ведення домашнього господарства і землеробства.

Відокремлення економічної теорії в самостійну галузь науки відбувається значно пізніше й логічно та історично збігається із зародженням і розвитком капіталізму й формуванням національного та світового ринку. У ті часи з’явилась і сучасна назва науки – політична економія. У науковий обіг цю назву увів французький політик і економіст Антуан Монкретьєн, який у 1615 році видав фактично перше фундаментальне теоретичне економічне дослідження – „Трактат політичної економії”, підкреслюючи такою назвою, що економічна теорія вивчає закони ведення саме суспільного – „політейя”, – господарства.

Різні школи економічної думки як у попередні часи, так і сьогодення по-різному визначають предмет політичної економії. За часів зародження і становлення політекономія вважалася наукою про походження, природу та джерела суспільного багатства, але погляди дослідників як на зміст багатства так і на його джерела поступово змінювалися.

Меркантилізм – від італійського „мерканте” (торговець, купець), – фактично був першою науковою школою політекономії, яка почала формуватися наприкінці 15 століття і набула поширення й загального визнання з другої половини 16 століття. Його провідними теоретиками були француз А.Мнкретьєн, англійські економісти У.Стаффорд, Т.Мен, Д.Юм, італієць Г.Скаруффі, наш співвітчизник І.Посошков та ін.

Меркантилісти вважали предметом політекономії діяльність у сфері обігу й передовсім у зовнішній торгівлі, за рахунок якої, на їх думку, відбувається нагромадження суспільного багатства, а саме багатство меркантилісти ототожнювали з грошима, якими у той час були золото і срібло. Меркантилісти вперше обґрунтували необхідність підсилення економічної ролі держави, яка має сприяти досягненню позитивного зовнішньо торгівельного балансу.

Фізіократизм – від грецьких слів: „фізіс” (природа) і „кратос” (сила, влада), – формується в середині 18 століття у Франції як перша школа класичної політичної економії на хвилі критики меркантилізму. Його засновниками були французи Ф.Кене, Ж.Тюрго, В.Мірабо, Д.Норе, погляди яких поширилися в багатьох європейських країнах й активно розроблялися вченими-економістами в Італії, Німеччині, Великобританії, Швеції, Польщі та інших країнах.

Фізіократи, на відміну від меркантилістів, зробили акцент на дослідженні безпосередньо сфери суспільного виробництва, але вважали при цьому, що джерелом суспільного багатства є тільки сільське господарство або землеробство. Всі інші галузі народного господарства – промисловість, транспорт, торгівлю тощо фізіократи вважали непродуктивними, а зайняте в них населення – „безплідним класом”, праця якого є непродуктивною і неприбутковою для суспільства.

Вищим досягненням теоретичної концепції фізіократів справедливо вважається економічна таблиця Ф.Кене, яка була першою в історії економічної думки науково обґрунтованою концепцією суспільного відтворення і спробою кількісного макроекономічного аналізу натуральних і грошових потоків матеріальних цінностей у народному господарстві. Ця таблиця є методологічним підґрунтям сучасних моделей суспільного відтворення та методик аналізу міжгалузевих зв’язків „витрати-випуск”, що були обґрунтовані у ХХ столітті й активно використовуються у сучасних економічних дослідженнях.

^ Класична політична економія, засновниками якої були видатні економісти англієць У.Петті та француз П.Буагільбер, набула своїх вищих досягнень в працях англійських економістів А.Сміт і Д.Рикардо.

Класична політекономія зосередила увагу на аналізі економічних відносин і вперше висунула проблему дослідження об’єктивних економічних законів розвитку суспільного виробництва, праця в усіх сферах якого вважалась класиками джерелом суспільного багатства. Провідна теза класиків сформульована У.Петті – „Праця є батьком багатства, природа – його матір”.

Саме класична політекономія вперше обґрунтувала трудову теорію вартості, проаналізувала систему доходів буржуазного суспільства, довела нетрудовий характер прибутків підприємців, розкрила природу капіталу (який вперше було поділено на основний і оборотний), кредиту, грошового обігу, суспільного відтворення, конкуренції та ринкового механізму, який, на думку класиків, спроможний забезпечити саморегулювання економічної системи, що ґрунтується на ринкових засадах.

Марксизм або пролетарсько політекономія, засновниками якої були К.Маркс і Ф.Енгельс, вважає предметом політико економічного дослідження не саме суспільне виробництво, а лише ті виробничі відносини, які складаються між людьми у процесі суспільного виробництва, розподілу, обміну і споживанні економічних благ.

Марксизм зробив значний внесок в світову економічну думку. Основні теоретичні набуття марксизму – розвиток трудової теорії вартості, аналіз форм вартості та закономірностей виникнення, сутності і функцій грошей, створення концепцій капіталу, продуктивної праці, додаткової вартості й і прибутку, земельної ренті, суспільного відтворення, економічних криз тощо. У той же час певні положення марксизму стосовно переваг суспільної власності й заперечень щодо приватної власності, неминучого краху капіталізму тощо сьогодення переглядаються й піддаються науковій критиці. Між тим, марксизм залишається ідеологічною й економічною концепцією, провідні ідеї якої використовуються в багатьох країнах світу.

Маржиналізм, засновниками якого були Є.Бем-Баверк, Ф.Візер, К.Менгер, У.Джованс, визнає за предмет політичної економії діяльність людей по задоволенню своїх потреб за умов використання обмежених ресурсів і має за мету дослідження не сутності економічних процесів і явищ, а аналіз їх динаміки (змін) у зв’язку зі зміною інших економічних явищ.

Дослідження маржиналістів ґрунтуються на методології граничного аналізу, провідними поняттями якого є поняття граничної корисності, граничних витрат, граничної продуктивності тощо, а провідними методами – кількісний аналіз та економіко-математичне моделювання, які базуються на суб’єктивно-психологічних оцінках дій та рішень економічних суб’єктів.
^ 2. Сучасні напрямки економічної теорії та підходи

до визначення її предмету
Сучасна економічна теорія представлена багатьма науковими школами, різними напрямами, концептуальними підходами, які розрізняються як за методами аналізу, так і за підходами до трактування предмету, мети дослідження й підходів до розв’язання економічних проблем подальшого розвитку сучасного суспільства. У більшості англомовних країн світу фундаментальна економічна наука функціонує і розвивається під назвою „економікс”, в континентальних європейських країнах та в інших країнах світу – як „політична економія” або „економічна теорія”.

Незважаючи на певні відмінності й розбіжності концептуальних підходів та методологічних засад, різноманітні сучасні течії та школи економічної теорії можна згрупувати у декілька основних напрямів.

^ Економічний лібералізм або теорія економічної свободи вважає природним регулятором економіки ринковий механізм і заперечує будь-яке втручання держави в економічне життя. На думку прибічників лібералізму, найвідоміші теоретики якого А.Мюллер-Армак, Л.Ехард, Л.Мізес, Ф.Хайєк та ін., держава має тільки створити умов, необхідні для вільної конкуренції та ринкового ціноутворення й забезпечити соціальну спрямованість їх розвитку.

Ідеї економічного лібералізму вельми поширені у США. Мали вони досить багато прихильників і в Україні в перші роки незалежності, коли провідним політичним гаслом був демонтаж адміністративної, а точніше – централізованої планомірної системи управління економікою. Саме ці ідеї сповідували у той час керівники Руху та й сам перший президент України Л.М.Кравчук. Проте система криза, яка охопила Україну після втілення на практиці ідей економічного лібералізму, змусила більшість вітчизняних політиків та економістів перейти на інші концептуальні позиції.

Кейнсіанство, засновником якого є видатний англійський економіст Дж.М.Кейнс, починаючи з 30-х років і до останньої чверті минулого століття залишалося панівною економічною концепцією Заходу, яка довела свою спроможність антикризового й анти циклічного регулювання та забезпечення сталого зростання економіки протягом тривалого часу. Запропонована Кейнсом модель активного втручання держави в регулювання ринкової економіки шляхом проведення активної кредитно-бюджетної політики з метою регулювання сукупного попиту й інвестицій почала широко застосовуватися в усіх розвинених країнах світу. Проте кризові явища 70-х років наочно показали обмеженість кейнсіанської моделі регулювання сучасної економіки. Саме тому економічна програма президента Р.Рейгана ґрунтувалась переважно на монетаристських ідеях М. Фрідмена.

Неокласицизм, засновниками якого вважаються англієць А. Маршал та американські економісти Дж. Б. Кларк і А. Пігу, є суб’єктивною школою політекономії, яка виникла як реакція на марксизм і мала на меті розвиток ідей класичної політичної економії з урахуванням реальних змін, що відбулися в економічних системах.

Провідна ідея неокласицизму полягає у недоречності державного втручання в економіку, яка здатна досягати рівноважного стану на засадах ринкового саморегулювання. Найбільш авторитетні представники неокласицизму Дж. Е. Мід, Ф. Хайєк, М. Фрідмен, А. Лаффер, Дж. Гілдер, Дж. Хігс, В. Леонтьєв, Л. Мізес та інші.

Неокласицизм охоплює декілька провідних напрямів: теорію економіки пропозиції, теорію раціональних очікувань, монетаризм та інші.

Монетаризм, провідним ідеологом і теоретиком якого вважається американський економіст М. Фрідмен, є найвпливовішою концепцією неокласицизму, яка до речі лежить в основі діяльності Міжнародного валютного фонду (МВФ) і є офіційною економічною концепцією, на якій ґрунтується сучасна економічна політикою Уряду України.

Монетаризм вважає вирішальним фактором формування економічної кон’юнктури, розвитку суспільного виробництва й динаміки обсягів валового національного продукту (ВНП) регулювання грошової сфери і передовсім – грошової маси, що перебуває в обігу. Відповідно втручання держави в регулювання економіки має обмежуватися тільки регулюванням її монетарної бази.

Інституціоналізм, який сформувався на рубежі 19-20 століть і провідними представниками якого є Г. Мюрдаль, У. Мітчел, Т. Веблен, Дж. К. 0Гелбрейт, Я. Тінберген та ін., вважає рушійними силами економічних процесів позаекономічні фактори. Саме тому предметом політичної економії, на їх думку, є аналіз впливу на розвиток економіки різних соціальних „інституцій” - держави, правових і морально-етичних норм, профспілок, релігії, корпорацій, сім’ї тощо. Інституціоналізм – перша політекономічна концепція, що доводила доцільність „державного” або „адміністративного” капіталізму, а державне втручання в економіку ототожнювала з введенням „соціальнго контролю” за виробництвом та переходом до „регульованої економіки”.

^ Неокласичний синтез – узагальнююча економічна концепція, представники якої П. Самуельсон, Дж. Хікс, Дж.К. Гелбрейт, П. Б’юкенен, Е. Хансен та інші, наполягають на необхідності поєднання ринкового (неокласична модель) і державного (кейнсіанська модель) регулювання економічних процесів і поступового руху до змішаної економіки. На думку прихильників неокласичного синтезу сполучення ринкових і державних важелів впливу на економічний розвиток має відповідати реальному стану економіки. Водночас вони обґрунтовують необхідність поступового удосконалення державних методів регулювання внаслідок ускладнення сучасної економічної системи та проблем її подальшого розвитку.

Зроблений огляд етапів розвитку та сучасних напрямів економічної теорії свідчить про поступову еволюцію поглядів на предмет економічної теорії та різні підходи до його визначення сучасними дослідниками.

Англо-американська школа економікс дотримується визначення предмету, що було сформульовано П. Самуельсоном, на думку якого економікс – „Це наука, що вивчає, як люди і суспільство здійснюють кінцевий вибір рідкісних ресурсів, щоб виробляти різні товари й розподіляти їх для споживання”.

Сучасна вітчизняна економічна теорія у визначенні предмету політичної економії виходить з необхідності комплексного аналізу соціально-економічних процесів та творчої інтеграції різних підходів до визначення предмету дослідження. Це є свідченням динамічного сучасного розвитку вітчизняної науки, яка прагне опанувати новітні досягнення світової економічної думки. Саме тому сьогодення існують певні відмінності у визначенні предмету політичної економії провідними вітчизняними фахівцями.

На думку В.Д. Базилевича в політикоекономічному аспекті „Економічна теорія – це наука, яка вивчає закони розвитку економічних систем, діяльність економічних суб’єктів, спрямовану на ефективне господарювання в умовах обмежених ресурсів з метою задоволення своїх безмежних потреб” [4, с. 22].

Дещо інакше визначає предмет політекономії С.В. Мочерний, який вважає політичну економію наукою, що „вивчає закони еволюції відносин економічної власності у взаємодії з розвитком продуктивних сил і, насамперед, людини (її потреб, інтересів, цілей) в усіх сферах суспільного відтворення (безпосередньому виробництві, обміні, розподілі та споживанні)” [25, с. 24].

Залежно від функціональних цілей пізнання та механізму взаємодії з реальною економічною дійсністю економічна теорія поділяється на позитивну та нормативну.

^ Позитивна економічна теорія має справу з фактами реальної економічної дійсності. Вона ставить за мету всебічне дослідження економічних процесів і явищ, виявлення їхніх реальних взаємозв’язків, взаємозалежностей та тенденцій розвитку. Позитивна економічна теорія формулює наукові висновки та теоретичні узагальнення про фактичний стан економіки.

^ Нормативна економічна теорія досліджує внутрішню логіку розвитку об’єктивних економічних процесів і явищ та формулює теоретичні висновки й узагальнення про те, що і як має бути і що треба зроби для досягнення цього з метою подальшого вдосконалення існуючої економічної системи та переходу її на вищий ступень розвитку.
^ 3. Методи пізнання економічних процесів і явищ
Якщо предмет науки розкриває, що саме пізнається нею, то з’ясування методу науки має відповісти на питання якими прийомами та засобами відбувається пізнання предмету дослідження. Метод пізнання завжди має відповідати особливостям предмету дослідження. Слід також мати на увазі, що наукове пізнання відрізняється від звичайного спостереження. Науковий підхід полягає у тому, щоб проникнути у сутність досліджуваного явища, виявити його внутрішню логіку, взаємозв’язки і взаємозалежності з іншими процесами і явищами.

^ Метод економічної теорії – це сукупність принципів, засобів та прийомів за допомогою яких здійснюється дослідження економічних процесів і явищ, створюється система економічних понять і категорій та розкриваються закони функціонування і розвитку економічних систем.

Узагальнюючим науковим методом, яким користується політична економія, як і всі інші науки, є метод діалектичної логіки, який передбачає, що всі економічні процеси і явища мають вивчатися, по-перше, в їх загальному взаємозв’язку і взаємозалежності; по-друге, в безперервному розвитку, причому в єдності історичного і логічного підходів до оцінки тенденцій і динаміки розвитку; по-третє, в єдності їх кількісних і якісних характеристик, зважаючи на те, що накопичення кількісних змін до певного критичного рівня обов’язково зумовлює якісні зміни; й останнє – джерелом розвитку економічних процесів і явищ, як і будь-яких інших, є внутрішньо притаманні їм протиріччя та єдність і боротьба протилежностей.

У відповідності до діалектичної логіки основним методом пізнання визнається метод наукової абстракції, тобто мисленого очищення наших уявлень про процеси і явища що досліджуються від випадкових, не суттєвих, одиничних фактів і характеристик і виділення ознак і характеристик стійких, типових, суттєвих, основоположних.

Застосування методу наукової абстракції дає змогу виявити внутрішні зв’язки і взаємозалежності й створити теорію цілісне системне знання про предмет науки, яка відбивається системою понять, категорій, принципів і законів.

^ Економічні категорії – це спеціальні терміни або поняття, які використовуються для узагальненого й абстрактно-логічного відображення та визначення у свідомості людей певних економічних явищ, процесів тощо.

Побудова теоретичних конструкцій здійснюється за допомогою наступних спеціальних методів наукового дослідження:

- індукція – це виведення теоретичних положень і принципів на підставі аналізу окремих реальних фактів, тобто рух думки від окремого до загального;

- дедукція – це метод пізнання від теорії до з’ясування окремих фактів (процесів, явищ), тобто рух думки від загального до особливого та одиничного;

- гіпотези – науково обґрунтовані припущення щодо природи, структури чи закономірностей розвитку певних явищ і процесів, сутність яких досліджується і які проходять перевірку на відповідність реальній дійсності;

- аналіз - це змістовно і логічно обґрунтований поділ цілого на складові частини, кожна з яких досліджується окремо у відповідності до її специфіки;

- синтез - це об’єднання складових частин – сторін, ознак, характеристик, окремих форм прояву тощо досліджуваного об’єкту в єдине ціле, з урахуванням реально існуючих змістовно-логічних зв’язків між ними;

- порівняння базується на зіставлені окремних ознак, характеристик, форм прояву тощо досліджуваних економічних процесів і явищ та виявлення на підставі цього їх спільних рис або розбіжностей, тотожності або відмінностей, які можна у подальшому екстраполювати на прогноз їх наступної динаміки;

- метод аналогії полягає у перенесені виявлених, доведених та логічно обґрунтованих у процесі наукового аналізу властивостей, ознак та характеристик дослідженого економічного об’єкту, процесу чи явища на ще не дослідженні, але зовні схожі об’єкти, процеси чи явища;

- економічне моделювання є методом, що базується на використанні спрощеного формально-логічного зображення або опису за допомогою мовних, математичних, графічних або інших конструкцій, досліджуваних економічних явищ, процесів, тенденцій тощо. Логічна структура економічної моделі завжди визначається як властивостями досліджуваного об’єкту, так і метою, характером та методикою здійснюваного дослідження. Незважаючи на те, що будь-яка модель є спрощеним абстрактним відтворенням реальної економічної дійсності вона дає можливість наочно з’ясувати і глибше дослідити основні властивості й закономірності розвитку певного об’єкту наукового пізнання. Математизація та комп’ютеризація економічних досліджень суттєво розширили можливості економічного моделювання і забезпечили його піднесення на принципово новий рівень.
^ 4. Економічні закони: поняття та класифікація. Пізнання та використання економічних законів
Виявлення економічних законів, з’ясування їх змісту і механізму дії, обґрунтування шляхів і засобів використання економічних законів в практичній діяльності суспільства є кінцевою метою економічної теорії. Саме пізнання економічних законів та шляхів їх практичного застосування забезпечує реалізацію провідних соціальних функцій економічної теорії.

^ Економічні закони – це об'єктивні, внутрішньо необхідні, сталі, істотні й постійно відновлювані причинно-наслідкові зв'язки і взаємозалежності між явищами та процесами економічного життя суспільства. Економічні закони так само, як і закони природи, мають об’єктивний характер – вони виникають і діють незалежно від волі та свідомості людей. Але на відміну від законів природи, які є довічними і діють незалежно від наявності людського суспільства, економічні закони мають історично минущий характер. Економічні закони виникають тільки за наявності певних соціально-економічних умов, розвиваються і діють тільки в процесі економічної діяльності людей і не існують поза нею.

Розрізняють емпіричну та науково-теоретичну форми або рівні пізнання та використання економічних законів.

^ Емпірична форма пізнання та використання економічних законів має місце тоді, коли сутність законів є не пізнаною, люди не усвідомлюють ті істотні причинно-наслідкові зв’язки між процесами та явищами економічного життя, які складають зміст цих законів, але вони мають певний практичний досвід і у відповідності з ним інтуїтивно приймають доцільні господарські рішення, що не суперечать вимогам економічних законів.

Науково-теоретична форма пізнання та використання економічних законів передовсім передбачає, що люди розкрили й розуміють сутність економічних законів і використовують їх свідомо, заздалегідь узгоджуючи свої господарські рішення з внутрішньою логікою тих істотних причинно-наслідкових зв’язків, що складають зміст відповідних економічних законів. Це суттєво підсилює якість та ефективність розроблюваних господарських рішень.

Сукупність економічних законів, які розкривають усі притаманні певній економічній системі істотні причинно-наслідкові зв’язки та забезпечують її розвиток і функціонування, утворюють систему економічних законів.

Економічні закони класифікують залежно від історичного терміну їх дії на такі види:

- всезагальні економічні закони - такі економічні закони, що діють протягом всієї історії людства за будь-яких соціально- економічних умов, у всіх економічних системах. Наприклад, закон зростання потреб, закон зростання продуктивності праці (або – економії робочого часу), закони концентрації та централізації виробництва та інші. Ці закони вважать законами соціально-економічного прогресу, оскільки вони віддзеркалюють істотні причинно-наслідкові зв’язки, які зумовлюють послідовність та загальні тенденції економічного розвитку суспільства на всіх історичних етапах його розвитку;

- загальні економічні закони – закони, що діють на різних стадіях розвитку людства у кількох економічних системах, де існують певні й необхідні для їх дії соціально-економічні умови. Передовсім це закони товарного виробництва – закони попиту і пропозиції, закон вартості, закони грошового обігу тощо;

- специфічні економічні закони функціонують лише у межах певної економічної системи (соціально-економічної формації). До них належать основний економічний закон, закони концентрації певних, притаманних тільки одній економічній системі, форм власності тощо;

- стадіальні економічні закони діють протягом тільки певної фази розвитку окремої економічної системи (соціально-економічної формації), наприклад закон середньої норми прибутку, закон монополізації виробництва тощо.
^ 5. Функції економічної теорії
У процесі становлення та розвитку економічної теорії як самостійної галузі науки поступово складалися певні функції, які покликана виконувати економічна теорія у сучасному суспільстві.

Провідними функціями економічної теорії є такі:

Теоретико-пізнавальна функція полягає в тому, що саме політична економія покликана досліджувати внутрішню логіку й розкривати закони розвитку економічних систем, тобто сутність, причинно-наслідкові зв’язки економічних процесів і явищ, притаманні їм внутрішні суперечності, розвиток яких є джерелом поступального соціально-економічного прогресу суспільства.

^ Методологічна функція закріплює за політичною економією роль загального теоретико-методологічного фундаменту всієї системи галузевих та спеціальних прикладних економічних наук, оскільки саме політекономія розкриває основоположні поняття, принципи та закони суспільного господарювання які діють в усіх галузях і сферах народного господарства. Саме цим визначається особливе місце і роль економічної теорії у сучасній системі економічних наук.

^ Практична функція політичної економії полягає у використанні економічних законів для вирішення практичних задач розвитку економіки. Вона реалізується через розробку програм, концепцій та рекомендацій по удосконаленню суспільного виробництва у відповідності до вимог економічних законів, які складають теоретичне підґрунтя економічної політики держави.

Ідеологічна (світоглядна) функція політекономії полягає у тому, що саме вона становить теоретичні засади сучасного економічного мислення, яке необхідне для набуття цілісного уявлення про механізми функціонування економічної системи та прийняття грамотних економічних рішень.

Складовими економічної теорії у широкому розумінні є політична економія, яка вивчає загальні закони функціонування та розвитку економічних систем; мікроекономіка, яка досліджує економічні процеси, поведінку та прийняття економічних рішень окремими економічними суб’єктами на рівні первинної ланки економіки – підприємства, фірми, домогосподарства; макроекономіка, яка вивчає закономірності та механізми функціонування і розвитку народного господарства або національної економіки в цілому.

Проблемні завдання і питання для обговорення

1. Доведіть, що політична економія є суспільною наукою.

2. На якому етапі розвитку суспільства економічне знання стає наукою?

3. Зробіть аналіз спільних рис і відмінностей економічних законів і законів природи. Чи достатньо пізнати економічні закони для успішного їх використання в господарській діяльності? Чи може економічний суб’єкт взагалі не зважати на вимоги економічних законів?

4.Обґрунтуйте висновок, що головним інструментом пізнання є «абстрактне мислення».

5. Яку роль відіграє політекономія у формуванні економічної політики?
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   15

Схожі:

Конспект лекцій для студентів напряму 0501 «Економіка І підприємництво» iconКонспект курсу лекцій для студентів базових напрямків 0501“Економіка...
Укл. Воловець Я. В., Клімковський М.І. – Львів: Видавництво Державного університету “Львівська політехніка”, 2001. – с
Конспект лекцій для студентів напряму 0501 «Економіка І підприємництво» iconМетодичні рекомендації до самостійної роботи з вивчення розділу для...
Затверджено на засіданні кафедри товарознавства І експертизи продовольчих товарів
Конспект лекцій для студентів напряму 0501 «Економіка І підприємництво» iconКонспект лекцій з дисципліни “ Економіка підприємства ” для студентів...
Вступ
Конспект лекцій для студентів напряму 0501 «Економіка І підприємництво» iconРобоча програма навчальної дисципліни
Робоча програма «Міжнародне підприємництво» для студентів з напряму підготовки 030503 «Міжнародна економіка», галузі знань 0305 «Економіка...
Конспект лекцій для студентів напряму 0501 «Економіка І підприємництво» iconКонспект лекцій з дисципліни «гроші та кредит» для студентів окр...
Конспект лекцій з дисципліни «Гроші та кредит» для студентів окр «молодший спеціаліст» всіх форм навчання галузі знань 0305 «Економіка...
Конспект лекцій для студентів напряму 0501 «Економіка І підприємництво» iconКонспект лекцій з курсу " Електронна комерція " для студентів напряму...
Конспект лекцій з курсу "Електронна комерція" для студентів напряму підготовки 030601 "Менеджмент" денної та заочної форм навчання...
Конспект лекцій для студентів напряму 0501 «Економіка І підприємництво» iconКонспект лекцій для студентів Інституту енергетики та систем керування Затверджено
Люльчак З. С. Економіка та управління підприємствами: Конспект лекцій для студентів Інституту енергетики та систем керування. – Львів:...
Конспект лекцій для студентів напряму 0501 «Економіка І підприємництво» iconОпорний конспект лекцій для студентів денної І заочної форми навчання...
«Естетика та дизайн товарів народного споживання» призначений для забезпечення самостійного вивчення дисципліни І рекомендується...
Конспект лекцій для студентів напряму 0501 «Економіка І підприємництво» icon1. Опис навчальної дисципліни
Робоча програма з дисципліни «Політологія» для студентів за галуззю знань 0305 «Економіка та підприємництво» напряму підготовки 030503...
Конспект лекцій для студентів напряму 0501 «Економіка І підприємництво» iconКонспект лекцій для студентів денної (заочної ) форми навчання освітньо-кваліфікаційний...
Харківський інститут фінансів Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2013
звернутися до адміністрації
mir.zavantag.com
Головна сторінка