Опорний конспект лекцій змістовий модуль Теоретичні основи фінансового аналізу Тема Значення І теоретичні основи фінансового аналізу Роль фінансового аналізу в управлінні фінансовою діяльністю підприємства




НазваОпорний конспект лекцій змістовий модуль Теоретичні основи фінансового аналізу Тема Значення І теоретичні основи фінансового аналізу Роль фінансового аналізу в управлінні фінансовою діяльністю підприємства
Сторінка1/11
Дата конвертації14.07.2013
Розмір1.48 Mb.
ТипКонспект
mir.zavantag.com > География > Конспект
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11
ОПОРНИЙ КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

Змістовий модуль 1. Теоретичні основи фінансового аналізу

Тема 1. Значення і теоретичні основи фінансового аналізу


  1. Роль фінансового аналізу в управлінні фінансовою діяльністю підприємства.
  2. Види фінансового аналізу


  3. Предмет та об’єкти фінансового аналізу.

  4. Метод фінансового аналізу


Роль фінансового аналізу в управлінні фінансовою діяльністю підприємства. Фінансовий аналіз – засіб пізнання фінансового механізму підприємства, процесів формування і використання фінансових ресурсів для здійснення діяльності. Це напрям економічного аналізу, який сприяє обґрунтуванню рішень в сфері фінансового управління. Як відомо, у процесі функціонування будь-якого підприємства циклічно відбувається:

  • залучення необхідних ресурсів;

  • з’єднання їх у виробничому процесі;

  • реалізація виробленої продукції і одержання кінцевих результатів.

Тому укрупненим і відносно самостійним економічним об’єктом управління є грошові засоби (фінансові ресурси), значення управління якими ринкових умовах різко зростає, оскільки вони:

  • єдиний ресурс, який легко трансформується у будь-який інший;

  • є запорукою подальшого розвитку підприємства.

Від того, наскільки оптимальним є співвідношення між складовими ресурсного потенціалу підприємства, наскільки ефективно та доцільно грошові кошти трансформуються в основні та оборотні засоби, стимулюють робочу силу, залежать одержані фінансові результати, фінансове становище підприємства, а отже благополуччя власників та інших зацікавлених осіб.

Однією із ключових функціональних підсистем управління стає фінансове управління (менеджмент), яке вирішує такі основні питання:

  • якими повинні бути величина і оптимальний склад активів підприємства для досягнення поставленої мети;

  • які джерела для цього повинні бути використані та їх оптимальний склад;

  • як організувати поточне та перспективне управління фінансовою діяльністю для забезпечення фінансової стійкості та платоспроможності підприємства.

І якщо за словами американського економіста Е. Хелферта менеджмент – це наука задавати питання, то аналіз – наука, що дає обґрунтовані відповіді на них. У той же час, аналіз є однією з найважливіших функцій управління.

Процес прийняття управлінських рішень є скоріше не наукою, а мистецтвом. Результати аналітичних розрахунків не є єдиним і безумовним критерієм для прийняття управлінського рішення. Вони є лише керівництвом до дій, бо керівник приймає остаточне рішення з врахуванням інших компонент, таких як власний досвід, інтуїція, логіка, власна схильність до ризику, симпатії та ін. Як альтернатива, можливе прийняття рішення без здійснення будь-якого аналізу, однак при цьому зростає імовірність прийняття такого управлінського рішення, яке не тільки не сприятиме покращенню функціонуванню об’єкта, але виявиться фатальним для підприємства в даних умовах. Тому можна стверджувати, що значення аналізу зростає пропорційно до ціни помилки внаслідок відмови від його застосування.

Місце і роль фінансового аналізу в управлінні діяльністю показано на схемі 1.

^ С
хема 1. Місце фінансового аналізу в системі управління

Види фінансового аналізу Економічний аналіз як спеціальна область наукових знань відповідно до змін у економіці зазнав значних змін. Значно прогресує, як у теоретичному, так і у прикладному плані, та його частина, яка спрямована на дослідження фінансових аспектів діяльності підприємства, тобто фінансовий аналіз.

Широта кола користувачів результатами цього аналізу підвищує його значимість.

У їх складі можна виділити такі групи:

- внутрішні (бухгалтерія, фінансовий, економічний відділ, відділ маркетингу та інші служби підприємства, кожен з яких використовує інформацію, виходячи зі своїх службових інтересів);

- зацікавлені (власники-акціонери, засновники, яким важливо знати рівень ефективності своїх вкладень, визначити розмір дивідендів та перспективи розвитку підприємства);

- сторонні (кредитори, постачальники, покупці, потенційні інвестори, податкові органи, органи державного управління, аудитори та ін.)

Управлінський аналіз може бути тільки внутрішнім, а у фінансовому аналізі, відповідно до суб’єктів його проведення виділяють зовнішній та внутрішній аналіз.
С
хема 2. Види аналізу господарської діяльності за суб’єктами проведення


^ Зовнішній аналіз Здійснюється працівниками фіскальних органів, аудиторських фірм, кредитних установ, органами статистики, державного управління, потенційними інвесторами, партнерами за даними фінансової звітності. Метою зовнішнього аналізу може бути оцінка доцільності надання позики, укладення партнерських угод, ефективності вкладень та інвестиційної привабливості щодо подальших інвестицій, повноти сплати податків, тощо. Завдання зовнішнього аналізу визначаються інтересами користувачів аналітичного матеріалу. Це:

  • оцінка фінансових результатів;

  • оцінка фінансово-майнового стану;

  • аналіз фінансової стійкості, ліквідності балансу, платоспроможності підприємства;

  • дослідження стану та динаміки дебіторської та кредиторської заборгованості;

  • аналіз грошових потоків;

  • аналіз ефективності вкладеного капіталу.

Зовнішній аналіз базується на оприлюднений звітних даних, тобто його інформаційна база є досить обмеженою.

^ Внутрішнім аналізом займається дирекція підприємства з метою управління його діяльністю, спрямованого на оптимізацію фінансових результатів і поліпшення фінансового стану. Використовується вся доступна інформація. Результати аналізу можуть становити комерційну таємницю. Коло завдань значно розширюється і відповідає потребам фінансового управління (забезпечення ефективної діяльності, оптимальної структури активів, капіталу). Внутрішній аналіз використовує всю достовірну інформацію про стан справ на підприємстві, в тому числі доступну лише керівництву.

Внутрішній аналіз глибше досліджує причини фінансового стану, що склався, ефективність використання основних і оборотних засобів, взаємозв’язок показників обсягу, собівартості та прибутку з метою оптимізації фінансових результатів та поліпшення фінансового стану керованого об’єкта.

^ Комплексний (повний) аналіз передбачає вивчення всіх аспектів формування і використання фінансових ресурсів підприємства.

Тематичний аналіз обмежується вивченням лише окремих фінансових аспектів діяльності.

Експрес–аналіз – система регулярної оцінки найважливіших показників фінансового стану.

^ Поглиблений аналіз передбачає оцінку значного числа показників фінансового стану за даними фінансового, бухгалтерського та податкового обліку, здійснення факторного аналізу та інших спеціальних процедур.

^ Вертикальний аналіз показує структуру засобів підприємства та їх джерел. Розраховується питома вага кожного розділу балансу у його валюті, а також частка агрегованої групи чи статті у підсумку по розділу (групі). Оперування відносними показниками в порівнянні з абсолютними є більш наочним, крім того такий перехід дозволяє здійснювати міжгосподарські порівняння, а також при цьому певною мірою згладжується негативний вплив інфляційних процесів, які можуть суттєво спотворювати абсолютні показники і ускладнювати їх порівняння в динаміці.

^ Горизонтальний аналіз полягає у вивченні динаміки показників у часі. Під час його проведення розраховуються показники динаміки (відхилення, темпи зміни, інтенсивності зміни), за ряд періодів і визначаються загальні тенденції їх зміни. Це дозволяє аналізувати не тільки зміну окремих показників, але й прогнозувати їх зміну.

Вертикальний та горизонтальний аналізи доповнюють один одного. Тому на практиці часто будують аналітичні таблиці, які характеризують як структуру балансу, так і динаміку її показників.

Крім того, виділяють попередній, оперативний та ретроспективний фінансовий аналіз. Тобто аналіз застосовують для оцінки та діагностики стану об’єкта, прогнозування його розвитку, а також при виробленні та обґрунтуванні вибору варіантів тактичних та стратегічних управлінських рішень.

Предмет та об’єкти фінансового аналізу Фінансова діяльність підприємства в різних її аспектах і проявах вивчається і рядом інших дисциплін (теорієюфінансів, фінансуванням, фінансовим менеджментом, фінансовим обліком, інвестуванням та іншими), кожна з яких знаходить у ній для дослідження свої специфічні сторони. Предметом фінансового аналізу є причинно-наслідкові зв’язки, що виникають в процесі фінансово-господарської діяльності підприємств, яка характеризується спеціальною системою показників, що знаходять своє відображення у фінансовій звітності, обліку та інших джерелах про діяльність підприємства. На відміну від об’єкта, предмет охоплює лише головні, найсуттєвіші з точки зору даної науки властивості та риси.

Об’єкт – категорія, пов’язана з означенням напрямку спрямування аналітичного дослідження. Залежно від рівня проведення (макро- і мікро- рівень), широти охоплення видів та аспектів діяльності, мети і завдань аналізу(комплексний, тематичний, експрес-аналіз та поглиблений) об’єктами фінансового аналізу можуть бути фінансове становище держави (аналіз виконання Державного бюджету, динаміка інфляційних процесів), галузі (аналіз динаміки показників прибутковості підприємств галузі, ефективність зовнішньо-економічних операцій), регіону (аналіз ходу наповнення та використання місцевого бюджету, динаміка готівкової потреби в комерційних банках регіону), вся фінансово-господарська діяльність підприємства або певні її сторони (фінансовий стан та його динаміка, фінансові результати, ефективність використання оборотних засобів).

У тісному діалектичному зв’язку з категорією об’єкта аналізу (того, на що спрямоване дослідження) є поняття його суб’єктів (тих, що його проводять). До їх числа належать:

    • зовнішні аналітики (інвестори, кредитори та кредитні установи, фіскальні органи, органи державного і наддержавного управління, аудиторські й консалтингові фірми, контрагенти (партнери), громадськість);

    • внутрішні аналітики (власники, апарат управління, інший персонал суб’єкта господарювання).

Метод фінансового аналізу Досягнення мети кожної науки здійснюється завдяки властивому їй методу. Метод аналізу – це система теоретико-пізнавальних категорій, наукового інструментарію та регулятивних принципів дослідження об’єкта.

Категорії фінансового аналізу – це найбільш загальні , ключові поняття даної науки. До їх числа можна віднести: показник, фактор, модель, ставка, процент, дисконт, опціон, грошовий потік, ризик, важіль, та ін.

Науковий інструментарій (апарат) фінансового аналізу – це сукупність загальнонаукових і конкретно-наукових способів (прийомів, методик) дослідження фінансової діяльності господарюючих об’єктів.

Принципи фінансового аналізу регулюють процедурну сторону його методології і методики. До них відносяться: системність, комплексність, періодичність (регулярність), наступність, об’єктивність та ін.

Основним елементом методу науки є її науковий аппарат. В теперішній час практично неможливо вичленити такі прийоми та способи, які властиві виключно одній науці. Це зумовлено взаємопроникненням наукових інструментаріїв різних наук. У фінансовому аналізі також використовуються прийоми, розроблені в межах тієї чи іншої єкономічної науки.

Існують і різні підходи до класифікації прийомів економічного аналізу.

Правомірною є класифікація на формалізовані та неформалізовані прийоми аналізу.

До неформалізованих прийомів відносять ті, що грунтуються на описі аналітичних процедур на логічному рівні, а не на суворих аналітичних залежностях. До них відносяться: експертних оцінок, сценаріїв, психологічні, морфологічні, порівняння, побудова систем показників, побудова систем аналітичних таблиць тощо. Їх застосування характеризується певним суб’єктивізмом, оскільки велике значення при цьому мають інтуіція, досвід та знання аналітика.

До формалізованих відносять ті, в основі яких суворо формалізовані аналітичні залежності. Їх в свою чергу можна класифікувати на:

Класичні прийоми економічного і фінансового аналізу: елімінування, балансовий, диференціальний, логарифмічний, інтегральний, простих та складних відсотків, дисконтування.

Традиційні прийоми економічної статистики: середніх та відносних величин, групування, графічний, індексний, ряди динаміки.

Математико-статистичні методи дослідження зв’язків: кореляційний аналіз, регресійний аналіз, дисперсійний аналіз, факторний аналіз, головних компонент, коваріаційний аналіз, кластерний аналіз та ін.

Економетричні методи: матричні методи, гармонічний аналіз, спектральний аналіз, теорії виробничих функцій, теорії міжгалузевого балансу.

Методи економічної кібернетики і оптимального програмування: системного аналізу, машинної імітації, лінійного програмування, нелінійного програмування, динамічного програмування, випуклого програмування та ін.

Методи дослідження операцій та теорії прийняття рішень: методи теорії графів, дерев, байєсовського аналізу,теорії ігор, масового обслуговування, сітьового планування і управління.

Безумовно, не всі із перерахованих прийомів і методів знаходять безпосереднє застосування в рамках курсу фінансового аналізу, оскільки основні результати досягаються при допомозі спеціальних фінансових інструментів і прийомів фінансового аналізу (горизонтальний та вертикальний аналіз, моделювання, факторний аналіз, коефіцієнтний аналіз, дисконтування), тим не менше, деякі їх елементи вже використовуються.

^ Основні типи моделей, що використовуються в фінансовому аналізі та прогнозуванні. Фінансовий аналіз проводиться при допомозі різного типу моделей, які дозволяють структурувати та ідентифікувати взаємозв’язки між основними показниками. Можна виділити три основних типи моделей: дескриптивні, предикативні та нормативні.

До дескриптивних Дескриптивні моделі, відомі також як моделі описового характеру, є основними для оцінки фінансового стану підприємства. До них відносяться побудова системи звітних балансів, подання фінансової звітності в різних аналітичних розрізах (в т.ч. шляхом агрегування статей), вертикальний та горизонтальний аналіз звітності, система аналітичних коефіціентів, аналітичні записки до звітності. Всі ці моделі грунтуються на інформації бухгалтерської звітності.

Предикативні моделі носять прогнозний характер. Використовуються для прогнозування доходів підприємства і його майбутнього фінансового стану. До них належать обгрунтування обсягів продажу з використанням методики маржинального аналізу, фінансових планів, платіжного календаря, моделі динамічного аналізу (жорстко детерміновані факторні моделі, стохастичні моделі), моделі ситуаційного характеру.

Нормативні моделі. Моделі цього типу дозволяють порівняти отримані результати діяльності підприємства з очікуваними, попередньо розрахованими, теоретично допустими, бажаними. Ці моделі використовуються в основному у внутрішньому фінансовому аналізі. Їх суть зводиться до встановлення нормативів за кожною статтею витрат за технологічними процесами, видами продукції, центрами відповідальності з наступним аналізом відхилень фактичних даних від нормативів.

^ Модель факторної системи – це математична формула, що виражає реальні зв’язки між аналізованими явищами. У найбільш загальному вигляді вона може бути представлена так:

y = f (), де:

y-результативна ознака;

x-факторніознаки.

Процес побудови аналітичного виразу залежності називають процесом моделювання досліджуваного явища. Існують два типи зв’язків, які піддаються дослідженню в процесі факторного аналізу: функціональні і стохастичні.

Зв’язок називається функціональним, або жорстко детермінованим, якщо кожному значенню факторної ознаки відповідає цілком невипадкове значення результативного показника. Прикладом є моделі, реалізовані в рамках системи факторного аналізу фірми “Дюпон”.

Зв’язок називається стохастичним (імовірнісним), якщо кожному значенню факторної ознаки відповідають кілька значень результативної ознаки, тобто має місце певний статистичний розподіл. Прикладом такої залежності є регресійні рівняння, що застосовуються при розрахунку бета-коефіцієнтів для аналізу портфельних інвестицій.

Система називається жорстко детермінованою, якщо при заданих початкових умовах вона переходить у єдиний, визначений стан; система називається імовірнісною, якщо при тих самих початкових умовах вона може переходити у різні стани, що мають різні імовірності.

Аналіз в значній мірі базується на застосуванні жорстко детермінованих факторних моделей.

Розглядувані зв’язки можуть бути прямими та зворотніми. У першому випадку зростання (зменшення) факторної ознаки призводить до росту (зменшення) результативної. У другому- навпаки. Зростання (зменшення) факторної ознаки призводить до зменшення (росту) результативної.

Зв’язок буває:

-адитивним Т = а + в + с;

-мультиплікативним Т = а х в х с;

-кратним Т = а/в;

-комбінованим Т =а/(в + с).

При дослідженні зв’язків в аналізі вирішується декілька задач:

-встановлення факту наявності або відсутності зв’язку між аналізованими показниками;

-вимір щільності зв’язку;

-встановлення невипадкового характеру виявлених зв’язків;

-кількісна оцінка впливу зміни факторів на зміну результативного показника;

-виділення найбільш значимих факторів, що визначають поведінку результативного показника.
Тема 2. Інформаційне забезпечення фінансового аналізу

  1. Поняття інформаційного забезпечення фінансового аналізу та вимоги до нього.

  2. Класифікація та характеристика основних груп інформації.

  3. Фінансова звітність підприємств та основні вимоги до її формування.

  4. Основні способи контролю достовірності економічної інформації.


Поняття та принципи інформаційного забезпечення фінансового аналізу. Латинське слово інформація (informatio) в дослівному перекладі означає повідомлення, роз’яснення, виклад. Під інформацією розуміють впорядковані повідомлення про процеси та явища, що відбуваються у об’єкті, середовищі, сукупність будь-яких знань, даних. Її основна цінність полягає в подоланні ентропії (невизначеності), яка неминуче виникає при недостатності відомостей.

Корисність інформації для споживача вимірюється приростом ефекту його функціонування внаслідок реалізації її споживчої вартості.

У той же час на її отримання, обробку та зберігання витрачаються значні кошти, тому інформація має свою вартість.

Якісне професійне виконання та подання інформаційного продукту водночас підвищує його споживчу та економічну цінність.

Власники економічно цінної інформації повинні подбати про її раціональне використання, забезпечення цілісності та конфіденційності.

Під інформаційним забезпеченням фінансового аналізу розуміють неперервне постачання процесу оцінки стану об’єкта і вироблення варіантів оптимальних доцільних управлінських рішень інформаційними ресурсами за принципом системного підходу, який передбачає необхідну і достатню забезпезпеченість вхідними даними вихідної інформації, склад і зміст якої задається вимогами користувача. При системному підході визначаються основні цілі системи, досягненню яких повинні сприяти опрацьовувані вхідні дані та отримувана вихідна інформація. За цілями конструюється вся система, яка в даному випадку являє собою набір елементів і інформаційні зв’язки між ними, які забезпечують оптимальне керівництво функціонуванням підприємства.

Перед iнфоpмацiйним забезпеченням аналізу висуваються такі завдання:

  • визначити потребу в достовipнiй iнфоpмацiї з точки зору її своєчасності, необхідності та достатності для проведення глибокого аналізу;

  • встановити методи вимipу, джеpела отpимання, пеpiодичнiсть оновлення даних для аналiтичних pозpахункiв;

  • визначити поpядок фіксації, тpансфоpмацiї, збеpiгання, pуху та викоpистання iнфоpмацiї, а також її пеpетвоpення в аналiтичну iнфоpмацiю, що вiдповiдає потpебам упpавлiння за змiстом та обсягом;

  • створити умови для злагодженого функціонування системи інформаційного забезпечення.

Лише раціональна система економічної інформації та обробка її за допомогою швидкодіючих машин забезпечують своєчасне надходження необхідних даних.

Застосування ЕОМ значно підвищує достовірність, оперативність, корисність, кратність та різнонаправленість використання інформації, проте воно змушує дотримуватись певних принципів при створенні та функціонуванні системи інформаційного забезпечення:

  • вияв найефективнішого способу задоволення інформаційної потреби;

  • об’єктивність відображення процесів;

  • узгодженість інформації, що надходить з різних джерел (бухгалтерського, статистичного і оперативного обліку, планових даних), усунення її дублювання;

  • оперативність інформації, що забезпечується застосуванням новітніх засобів зв’язку і передачі даних безпосередньо на сприймаючі пристрої ЕОМ;

  • можливе обмеження обсягу первинної інформації і підвищення коефіцієнта її використання;

  • кодування первинних даних з метою ефективного використання каналів зв’язку і перетворюючих пристроїв;

  • розробка вдосконалення програмного забезпечення аналізу відповідно до потреб управління;

  • економічність.

Застосування досконалішого технічного та програмного забезпечення (зросла швидкодія та обсяг оперативної пам’яті, ефективні методи доступу до iнфоpмацiї, потужні опеpацiйнi системи), а також принципово нова структура сучасних АСУ, реалізована в концепції "банку даних" (єдина структура iнфоpмацiйного забезпечення, одноразова фіксація iнфоpмацiї при багатократності її використання, незалежність етапів оpганiзацiї та pеоpганiзацiї бази даних для розв’язання функціональних задач), передбачають зростання pолi аналітичних робіт, pеалiзацiю основного завдання аналізу в умовах використання обчислювальної техніки - забезпечення оптимальності управлінської діяльності.

Інформаційне забезпечення фінансового аналізу поділяється на такі групи:

а) змінна інформація:

  • показники фінансової звітності;

  • дані фінансового обліку;

  • дані статистичного обліку і звітності;

  • позасистемна фінансова інформація;

б) умовно-постійна інформація:

  • нормативно-планова;

  • довідкова.

Фінансова звітність У розділі 1. Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” № 996-ХІУ від 16 липня 1999р. наведено таке визначення:”…фінансова звітність –бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період”.

^ Користувачами фінансової звітності згідно закону є юридичні або фізичні особи, які потребують інформації про діяльність підприємств для прийняття рішень.

^ Метою фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Розділ ІУ “Фінансова звітність” присвячено виключно питанням фінансової звітності. Так, статтею 11.п.1 визначено, що фінансова звітність складається на основі даних бухгалтерського обліку підприємств і підписується керівником та бухгалтером. У статті 11.п.2 сказано, що фінансова звітність підприємства (крім бюджетних установ, представництв іноземних суб’єктів господарської діяльності та суб’єктів малого підприємництва) включає:

Баланс (форма № 1),

Звіт про фінансові результати (форма № 2),

Звіт про рух грошових коштів (форма № 3),

Звіт про власний капітал (форма № 4)

Примітки до звітів (форми № 5,6).

Для представництв іноземних суб’єктів господарської діяльності та суб’єктів малого підприємництва (чисельністю працівників до 50 чол. або річний розмір обороту до 1 млн. грн.) встановлено скорочену за показниками фінансову звітність у складі балансу і звіту про фінансові результати.

Форми фінансової звітності підприємств визначаються Міністерством фінансів за погодженням з Держкомстатом України.

Форми фінансової звітності банків визначаються НБУ за погодженням з Держкомстатом України.

Форми фінансової звітності бюджетних установ – Державним казначейством України.

Вимогам до фінансової звітності підприємства присвячено ще і П(С)БО 1. Ним, зокрема, передбачено, що до складу квартальної звітності підприємства включаються ф.1. і ф.2 без приміток.

^ До даних фінансового обліку, які використовуються при проведенні фінансового аналізу підприємства, відносяться дані обліку за рахунками

7-го класу Доходи і результати діяльності;

8-го класу Витрати за елементами;

9-го класу Витрати діяльності Плану рахунків бухгалтерського обліку

і окремих рахунків 2-го класу, особливо р.23 “Виробництво”, реєстри бухгалтерського обліку Журнали 1-7, відомості та інша доречна інформація.

Для проведення фінансового аналізу можуть бути використані дані статистичного обліку та звітності, такі як, ф.№ 6-річна “Рентабельність виробництва окремих виробів”, ф.№ 22 “Основні показники, які комплексно характеризують господарську діяльність підприємства”, ф.№ 1-Б термінова (місячна) “Звіт про фінансові результати і дебіторську та кредиторську заборгованість“ та ін.

Позасистемна – матеріали усних опитувань, проведених анкетувань, спостережень, актів ревізій, висновків аудиторських фірм, декларацій, що подаються підприємствами до податкових органів.

^ Нормативно-планова інформація: Законодавчі акти з питань регулювання фінансової діяльності підприємства (Закони, Постанови Верховної Ради і Уряду, Міністерства фінансів України, Держкомстату, інструктивні матеріали, фінансовий план підприємства – частина бізнес-плану).

^ До довідкової інформації можна віднести різного роду довідники (кореспонденції рахунків, амортизаційних відрахувань, таблиця співставності показників фінансової звітності, норматив власних оборотних засобів, ), які часто знаходяться у зручному для використання при комп’ютерній обробці інформації вигляді.
Фінансова звітність та основні вимоги до її формування.
Економічна характеристика Балансу підприємства.

Основним джерелом аналізу фінансового стану підприємства є баланс, який складається на основі П(С)БО № 2 “Баланс”. У цьому стандарті визначено зміст і форму балансу та загальні вимоги до розкриття його окремих статей. Баланс сформовано у горизонтальному одноступеневому форматі і складається він з двох таблиць (актив і пасив), залишки в яких вказують на дві дати(початок і кінець року), що забезпечує аналітичність цієї форми фінансової звітності. Між їх підсумками (валютою) повинна бути рівність. В активі відображають вартість майна підприємств та його боргових прав, а у пасиві – джерела формування майна та покриття боргових прав.

В активі виділено такі розділи:

І. Необоротні активи.

П. Оборотні активи.

Ш. Витрати майбутніх періодів.

У пасиві:

І. Власний капітал.

П. Забезпечення наступних витрат і платежів.

Ш. Довгострокові зобов’язання.

ІУ. Поточні зобов’язання.

У. Доходи майбутніх періодів.

^ Звіт про фінансові результати

Є основним джерелом інформації для проведення аналізу прибутку підприємства та чинників його зміни. Зміст, форму та основні вимоги до розкриття статей цієї форми звітності наведено у П(С)БО 3. Аналітичні можливості звіту у порівнянні з попередніми формами аналогічного звіту дещо покращились за рахунок наведення для порівняння поряд з показниками звітного періоду аналогічних за попередній. Зокрема, згідно цього стандарту, звіт складається з 3 розділів:

І. Фінансові результати.

П. Елементи операційних витрат.

Ш. Розрахунок показників прибутковості акцій.

Перші два розділи заповнюються всіма підприємствами, незалежно від форми власності та підпорядкування, а Ш – акціонерними товариствами.

І р. Кінцевий фінансовий результат підприємства за звітний період відображається через показник чистого прибутку (збитку). У діяльності підприємтва відособлено визначають фінансові результати від звичайної діяльності та надзвичайних подій. У складі звичайної діяльності виділяють:

  • операційну (основну та інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою);

  • іншу діяльність (фінансову та інвестиційну).

Шляхом співставлення доходів і витрат послідовно виводять такі фінансові результати:

  • валовий прибуток (збиток);

  • фінансовий результат від операційної діяльності (прибуток або збиток);

  • фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування (прибуток або збиток);

  • фінансовий результат від звичайної діяльності (прибуток або збиток);

  • чистий прибуток (збиток).

У П р. наводяться дані про витрати підприємства, пов’язані з його операційною діяльністю в розрізі окремих груп витрат:

  • матеріальні витрати;

  • витрати на заробітну плату

  • витрати на соціальні заходи;

  • амортизація;

  • інші операційні витрати.

Ш-ій р. заповнюють тільки АТ. У ньому показують в динаміці (в порівнянні з попереднім періодом) такі показники:

  • середьорічна кількість простих акцій;

  • прибуток на одну просту акцію;

  • дивіденди на одну просту акцію


Звіт про рух грошових коштів (річна форма звітності) ф.№ 3

Зміст і форма звіту та загальні вимоги до розкриття його статей визначаються П(С)БО 4. В даній формі звітності відображають рух грошових коштів підприємства протягом звітного періоду в результаті видів його діяльності:

  • операційної;

  • інвестиційної;

  • фінансової.

До інвестиційної діяльності відносять операції з придбання та реалізації необоротних активів, а також тих фінансових інвестицій, які не є складовою частиною еквівалентів грошових коштів.

^ Фінансова діяльність – діяльність, яка призводить до змін розміру і складу власного та позикового капіталу підприємства.

Особливістю сладання даного звіту є те, що в ньому відображається тільки рух у результаті грошових операцій. Поза цим звітом залишаються негрошові операції (отримання активів шляхом фінансової оренди, бартерні операції, придбання активів шляхом емісії акцій, взаємозалік тощо).
^ Звіт про власний капітал (річна форма звітності) ф.№ 4

Зміст, форма звіту та загальні вимоги до розкриття його статей визначаються П(С)БО 5. У цьому звіті розкриваються зміни у складі власного капіталу, підприємства протягом звітного періоду. Для забезпечення порівняльного аналізу інформації підприємства повинні додавати до річного звіту звіт про власний капітал за попередній рік.

Згідно чинних стандартів обліку і звітності власний капітал підприємства це – частина в активах, що залишається після вирахування його зобов’язань.
^ Основні способи контролю достовірності економічної інформації. Перевірка достовірності вхідної економічної інформації є одним з найважливіших етапів організації аналітичної роботи. Оцінка доброякісності джерел інформації має важливе значення, адже при використанні хибних чи спотворених вхідних даних аналітик неодмінно дійде неправильних висновків, які можуть бути покладені в основу хибних управлінських рішень і в кінцевому випадку завдати збитку господарській діяльності. Достовірна аналітична база додає доказової сили висновкам, сформульованим за результатами її дослідження.

Якість аналітичної інформації виявляють як при підготовці до проведення аналізу, так і в ході його. По можливості, матеріали, що відібрані для аналізу, піддають перевірці з формальної сторони - технічній, логічній, арифметичній і по суті - достовірності їх змісту.

Зміст технічної перевірки полягає у встановленні відповідності звітності затвердженим (чинним) формам, наявності необхідних форм, аркушів, таблиць, правильності заповнення документів, повноти реквізитів, наявності печаток, штампів і підписів уповноважених посадових осіб, належним чином оформлених приміток про виправлення помилок і т.п.

При проведенні логічної перевірки встановлюють відповідність змісту показників одиницям виміру, допустимим величинам, цифрам, перенесеним з інших документів, справедливість найсуттєвіших ув’язок показників.

Суть арифметичної перевірки полягає у з’ясуванні правильності підбиття підсумків, справедливості результатів підрахунків. Так, сума питомих ваг окремих елементів цілого не може перевищувати 100%, значення деяких коефіцієнтів не більше одиниці, сума коефіцієнтів зносу і придатності повинна дорівнювати одиниці.

Метою перевірки за суттю є найглибше встановлення доброякісності даних та їх відповідності об’єктивній дійсності. Стосовно планово-нормативних даних перевіряють їх оптимальність, відповідність наведених показників у статистичній та бухгалтерській звітності, обґрунтованість, прогресивність і оптимальність нормативів і норм. У обліково-звітній інформації - наступність і співставність звітних і планових даних, правильність і своєчасність відображення в обліку і звітності господарських операцій, повноту, якість і терміни проведення інвентаризацій, документальних ревізій, здійснюють взаємну вивірку даних по розрахунках з фінансовими та кредитними установами, покупцями і постачальниками.



Рис. 3.2. Основні способи перевірки надійності інформаційних джерел аналізу
Таким чином аналіз виконує свої контрольні функції стосовно планування і обліку, сприяючи їх обґрунтованості та достовірності і, як ніяка інша управлінська функція, спроможний оцінити рівень системи інформаційного забезпечення управління.

Особливого значення набуває перевірка доброякісності зовнішніх звітів. Форми бухгалтерської та статистичної звітності повинні бути заповнені у відповідності з чинними інструкціями по складанню звітності, представлені у відповідні органи з додержанням термінів, обсягів і за встановленими формами. При перевірці виявляють як витримані ці терміни, чи відповідають звітні таблиці встановленим зразкам, чи правильно вони оформлені. Наступним кроком є перевірка узгодженості сум у різних формах звітності, співставність показників.

Значна кількість показників у різних формах звітності повторюється, або пов’язується між собою певною функціональною залежністю. Тому при перевірці вони повинні обов’язково співпадати або узгоджуватися. Логічну і арифметичну взаємопов’язаність показників звіту оцінюють на основі таблиць, розроблених Управлінням методології бухгалтерського обліку. Зміст таблиць порівнянності показників типових форм річного звіту постійно уточнюється у відповідності із змінами у змісті звітів.

Ретельно організована перевірка джерел, які залучаються для аналізу, потребує певних зусиль, однак вони виправдовують себе тим, що забезпечують об’єктивну оцінку, повноцінні висновки, дійсно обґрунтовані управлінські рішення.

Змістовий модуль 2 Аналіз фінансового стану підприємства.

Тема 3. Аналіз активів підприємства


  1. Поняття, значення, завдання та джерела аналізу фінансового стану підприємства.

  2. Значення, завдання та джерела даних аналізу активів.

  3. Загальна оцінка обсягу, складу та структури активів підприємства.

  4. Аналіз необоротних активів (основного капіталу).

  5. Аналіз оборотного капіталу:

5.1. аналіз ефективності використання матеріальних оборотних активів.

5.2. аналіз засобів в розрахунках (боргових прав) підприємства.

5.3. аналіз грошових коштів та їх еквівалентів.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

Схожі:

Опорний конспект лекцій змістовий модуль Теоретичні основи фінансового аналізу Тема Значення І теоретичні основи фінансового аналізу Роль фінансового аналізу в управлінні фінансовою діяльністю підприємства iconТема Теоретичні аспекти фінансового інжинірингу
Поняття «фінансового інжинірингу». Сфери застосування фінансового інжинірингу. Стратегії, інструментарій, технології фінансового...
Опорний конспект лекцій змістовий модуль Теоретичні основи фінансового аналізу Тема Значення І теоретичні основи фінансового аналізу Роль фінансового аналізу в управлінні фінансовою діяльністю підприємства icon1. Суть, необхідність та завдання оцінки фінансового стану підприємства
Предметом фінансового аналізу підприємства є фінансові ресурси підприємства, їх формування та використання
Опорний конспект лекцій змістовий модуль Теоретичні основи фінансового аналізу Тема Значення І теоретичні основи фінансового аналізу Роль фінансового аналізу в управлінні фінансовою діяльністю підприємства iconТеоретичні основи фінансового забезпечення економічного розвитку
Тема теоретичні основи фінансового забезпечення економічного розвитку
Опорний конспект лекцій змістовий модуль Теоретичні основи фінансового аналізу Тема Значення І теоретичні основи фінансового аналізу Роль фінансового аналізу в управлінні фінансовою діяльністю підприємства iconЛекція №1 Тема: Значення та основи фінансового аналіщу
Фінансовий аналіз це процес дослідження фінансового стану й основних результатів фінансової діяльності підприємства з метою виявлення...
Опорний конспект лекцій змістовий модуль Теоретичні основи фінансового аналізу Тема Значення І теоретичні основи фінансового аналізу Роль фінансового аналізу в управлінні фінансовою діяльністю підприємства iconТема: Короткостроковий прогноз фінансового стану підприємства
Мета: з’ясувати прийоми короткострокового прогнозу фінансового стану та визначення стійкого фінансового становища чи банкрутства...
Опорний конспект лекцій змістовий модуль Теоретичні основи фінансового аналізу Тема Значення І теоретичні основи фінансового аналізу Роль фінансового аналізу в управлінні фінансовою діяльністю підприємства iconАналіз фінансового стану підприємства
Положення “Про порядок здійснення аналізу фінансового стану підприємств, що підлягають приватизації”, затверджені Наказом Міністерства...
Опорний конспект лекцій змістовий модуль Теоретичні основи фінансового аналізу Тема Значення І теоретичні основи фінансового аналізу Роль фінансового аналізу в управлінні фінансовою діяльністю підприємства iconАнал із фінансового стану підприємства
Положення “Про порядок здійснення аналізу фінансового стану підприємств, що підлягають приватизації”, затверджені Наказом Міністерства...
Опорний конспект лекцій змістовий модуль Теоретичні основи фінансового аналізу Тема Значення І теоретичні основи фінансового аналізу Роль фінансового аналізу в управлінні фінансовою діяльністю підприємства iconКонспект лекцій Тема. Основи побудови фінансового обліку в Україні
Бухгалтерський облік – процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про...
Опорний конспект лекцій змістовий модуль Теоретичні основи фінансового аналізу Тема Значення І теоретичні основи фінансового аналізу Роль фінансового аналізу в управлінні фінансовою діяльністю підприємства iconПлан Зміст І значення фінансового контролю Органи фінансового контролю та їх функції
Тема Види, суб’єкти, форми та методи державного фінансового контролю у бюджетній сфері
Опорний конспект лекцій змістовий модуль Теоретичні основи фінансового аналізу Тема Значення І теоретичні основи фінансового аналізу Роль фінансового аналізу в управлінні фінансовою діяльністю підприємства icon3. Аналіз прибутковості підприємства
Основною метою діяльності будь-якої комерційної структури є отримання прибутку, тому аналіз прибутковості підприємства є одним з...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2013
звернутися до адміністрації
mir.zavantag.com
Головна сторінка