3. Трудові ресурси І трудовий потенціал суспільства




Скачати 258.16 Kb.
Назва3. Трудові ресурси І трудовий потенціал суспільства
Дата конвертації22.06.2013
Розмір258.16 Kb.
ТипДокументы
mir.zavantag.com > География > Документы


Тема 3. Трудові ресурси і трудовий потенціал суспільства

Зміст учбового матеріалу:

  1. Населення як суб’єкт соціально-економічних відносин.

  2. Трудові ресурси як соціально-економічна категорія.

  3. Відтворення трудових ресурсів та їх оцінка.

  4. Трудовий потенціал суспільства: поняття, структура, показники.


1. Населення як суб’єкт соціально-економічних відносин.

Людські ресурси – специфічний і найважливі­ший з усіх видів економічних ресурсів. Під людськими ресурсами розуміють працівників, що мають певні професійні навички та знання і можуть використовувати їх у трудовому процесі.

^ Специфіка людських ресурсів полягає у такому:

  • люди не лише створюють, а і споживають матеріальні та духовні цінності;

  • людське життя не вичерпується лише трудовою діяльністю (ефективне використання людської праці потребує врахування потреб людини як особистості);

  • науково-технічний прогрес і гуманізація суспільного життя збільшують економічну роль знань, моральності, інтелектуального потенціалу та інших особистих якостей працівників, які формуються роками і поколіннями, а розкриваються людиною лише за сприятливих умов.

Населення – це сукупність людей, яка склалася історично та проживає на певній території.

В залежності від його ролі у формуванні розвитку та реалізації виробничих відносин, можна поділити на три функціональні групи:

  • перша група населення пов’язане з виконанням господарських функцій (промислові, сільськогосподарські, транспортні тощо). їх реальним вираженням є територіальний поділ праці;

  • друга група – це населення зайняте у сфері обслуговування, воно становить порівняно стійку частку населення;

  • третя група – це населення, яке не бере участі у суспільному виробництві, частка його залежить, в першу чергу, від вікового складу населення.

Міжнародною організацією праці рекомендована класифікація населення, відповідно до якої воно поділяється на економічно активне і економічно неактивне.

^ Економічно активне населення – це частина населення обох статей, яка протягом певного періоду забезпечує пропозицію робочої сили для виробництва товарів і надання послуг. Економічно активне населення складається з кількості зайнятих та кількості безробітних.

До зайнятих економічною діяльністю належать особи у віці 15–70 років, які виконують роботи за винагороду за наймом на умовах повного або неповного робочого часу, працюючі індивідуально, працюючі в особистому підсобному господарстві (зайняті – особи, які працюють протягом 1 тижня не менше 4 годин (в особистому підсобному господарстві – не менше 30 годин) незалежно від того, була це постійна чи тимчасова робота).

Безробітні за методикою МОП – це особи у віці 15–70 років (як зареєстровані, так і незареєстровані у державній службі зайнятості), які не мають роботи, шукають роботу або намагаються організувати власну справу, готові приступити до роботи протягом наступних двох тижнів.

^ Економічно неактивне населення за методикою МОП – це особи 15–70 років, які не можуть бути класифіковані як зайняті або безробітні. До них належать:

  • учні, студенти, слухачі, курсанти денної форми навчання;

  • особи, що одержують пенсії за віком або на пільгових умовах;

  • особи, які зайняті в домашньому господарстві, вихованням дітей та доглядом за хворими;

  • особи, які зневірились знайти роботу і припинили її пошук.

Отже, населення, як один з проявів фактору виробництва, впливає на економіку через зміну статево-вікової структури населення, його освітнього рівня, професійно-кваліфікаційної структури, розміщення населення по території країни та ефективне його використання.
^ 2. Трудові ресурси як соціально-економічна категорія.

Вироблення державної демографічної політики з метою впли­ву на процеси відтворення населення та забезпечення його зайня­тості потребує вивчення трудових ресурсів. Трудові ресурси – це форма вираження людських ресурсів, що являють собою один із видів ресурсів економіки поряд з матеріаль­ними. Особливість людських ресурсів полягає в тому, що вони од­ночасно є і ресурсами для розвитку економіки, і людьми, спожива­чами матеріальних благ і послуг. Проте залежно від соціальних, психологічних якостей людей, статі, віку, освіти, здоров’я, сімейно­го стану їхні матеріальні і моральні потреби неоднакові.

Поняття “трудові ресурси” є ринковою категорією, має широ­ку інформативність і дає змогу використовувати його як ефекти­вний інструмент державного регулювання ринку праці.

^ Трудові ресурси – це частина працездатного населення, яка володіє фізичними й розумовими здібностями і знаннями, необхідними для здійснення корисної діяльності.

Вихідною базою для визначення кількісних характеристик трудових ресурсів слугує чисельність населення. Щоб зрозуміти сутність поняття “трудові ресурси”, треба зна­ти, що все населення залежно від віку поділяється на:

  • осіб молодших працездатного віку (від народження до 16 ро­ків включно);

  • осіб працездатного (робочого) віку (в Україні: жінки – від 16 до 54 років, чоловіки – від 16 до 59 років включно);

  • осіб старших працездатного віку, по досягненні якого установлюється пенсія за віком (в Україні: жінки – з 55, чоло­віки – з 60 років).

Залежно від здатності працювати розрізняють осіб працездатних і непрацездатних (непрацездатні особи в працездатному віці – це інваліди 1-ї і 2-ї груп, а працездатні особи в непрацездатному віці – це підлітки і працюючі пенсіонери за віком).

^ До трудових ресурсів належать:

  • населення в працездатному віці, крім непрацюючих інвалі­дів 1-ї і 2-ї груп та непрацюючих осіб, які одержують пенсію на пільгових умовах (жінки, що народили п’ять і більше дітей і ви­ховують їх до восьми років, а також особи, які вийшли на пенсію раніше у зв’язку з тяжкими і шкідливими умовами праці);

  • працюючі особи пенсійного віку;

  • працюючі особи віком до 16 років.

До трудових ресурсів також відносять населення старше і молодше працездатного віку, якщо воно зайняте у суспільному виробництві. В Україні склалася несприят­лива тенденція, яка визначається скороченням частки населення молодшого від працездатного і працездатного віку і збільшенням частки населення старшого працездатного віку.

^ Абсолютний приріст трудових ресурсів визначається як різниця між чисельністю трудових ресурсів на кінець певного періоду на початок періоду.

Темпи росту трудових ресурсів – це відношення абсолютної величини чисельності трудових ресурсів на кінець певного періоду до їх величини на початок періоду.

Згідно з українським законодавством на роботу можна при­ймати у вільний від навчання час на неповний робочий день уч­нів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спе­ціальних навчальних закладів у разі досягнення ними 15-річного віку за згодою одного з батьків або особи, яка їх замінює, за умо­ви виконання легкої праці.
^ 3. Відтворення трудових ресурсів та їх оцінка.

Використання трудових ресурсів у процесі праці передбачає їх відтворення, яке перебуває у взаємозв’язку із відтворенням сус­пільного продукту. Сучасний стан та розвиток економіки країни залежить від чисельності та структури населення, що пов’язані з процесами відтворення населення.

^ Відтворення населення – це процес постійного поповнення населення через зміну поколінь у результаті народжуваності і смерті.

Процес відтворення трудових ресурсів поді­ляється на окремі фази, а саме:

  • фаза формування (характеризується: природним відтворенням, тобто народженням людей, та досягненням ними працездатного віку; відновленням здатності до праці в існуючих працівників. Для цього їм необхідні продукти харчування, одяг, житло, а та­кож вся інфраструктура сучасного існування людини (транспорт, зв’язок тощо); одержання людьми освіти, спеціальності й певної трудової кваліфікації);

  • фаза розподілу й перерозподілу (характери­зується розподілом їх за видами робіт, родом діяльності, а також по організаціях, підприємствах, районах, регіонах країни. Розпо­діл трудових ресурсів здійснюється також відповідно до статі, ві­ку, рівня освіти і здоров’я. Великого значення в умовах ринку набуває структура трудових ресурсів за віком, оскільки успіх економічних перетворень вирішальною мірою залежить від мо­лодого покоління. Перерозподіл робочої сили здійснюється у вигляді її руху від­повідно до попиту і пропозиції на ринку праці. У системі ринко­вої економіки ця фаза забезпечується функціонуванням ринку праці);

  • фаза використання (полягає у використанні економічно акти­вного населення на підприємствах і в економіці загалом. Основна проблема полягає в забезпеченні за­йнятості населення і в ефективному використанні працівників).

Велике значення має формування і використання трудових ресур­сів по території країни з урахуванням регіональних особливостей, що пов’язані з впливом демографічних і соціально-економічних факторів.

Демографічними факторами формування трудових ресурсів регіону є інтенсивність відтворення населення, що залежить від рівня народжуваності (чим вищий цей рівень, тим шви­дше зростають трудові ресурси), а також від міграційних проце­сів (співвідношення кількості приїжджаючих і від’їжджаючих збільшуються або зменшуються трудові ресурси). Вплив демографічних факторів на використання трудових ресур­сів виявляється насамперед через вікову структуру населення, яка в різних регіонах неоднакова і в зв’язку з цим різний розподіл осіб працездатного віку на працюючу і непрацюючу частини.

На формування і використання трудових ресурсів у регіонах впливають такі важливі соціально-економічні фактори, як особ­ливості структури виробництва, а також економічної кон’юнктури (зростання, стабілізація або спад виробництва). Від цих факторів залежить чисельність працюючих, підлітків і пенсіонерів, чисельність безробітних, розподіл працівників за галузями, про­фесіями, професійною підготовкою робочої сили.

Виділяють певні типи відтворення населення:

  • екстенсивний тип відтворення – означає зміну чисельності людських ресурсів без будь-яких якісних змін;

  • інтенсивний тип відтворення – пов’язаний із зміною якості людських ресурсів (зростання освітнього рівня, кваліфікації, покращення здоров’я, розумових здібностей), що означає нарощування трудового потенціалу;

  • традиційний тип відтворення – при якому спостерігається високий рівень народжуваності і високий рівень смертності (цей тип був властивий раннім етапам розвитку людського суспільства);

  • сучасний тип відтворення – характеризується зменшенням рівня народжуваності, зменшенням рівня смертності і зростанням середньої тривалості життя.

Основним джерелом поповнення трудових ресурсів є мо­лодь, яка вступає в працездатний вік. Чисельність цієї категорії залежить від режиму її відтворення, що пов’язано зі зниженням рівня шлюбності і народжуваності в країні, а також від величини ди­тячої смертності.

Розрізняється три режими відтворення:

  • розширене відтворення – характеризується переважанням народжуваності над смертністю, тобто природним приростом населення;

  • просте відтворення – характеризується постійною кількістю населення в результаті приблизно однакової народжуваності і смертності;

  • звужене відтворення – характерне для країн, в яких показники смертності перевищують показники народжуваності, внаслідок чого населення країни зменшується, як це спостерігається в Україні.

Сучасній демографічній ситуації притаманна тенденція змен­шення чисельності населення України, його економічно активної частини.

Становлення ринкових відносин характеризується природним переміщенням зайнятості з виробничої сфери у сферу обслугову­вання, але при цьому необхідно, щоб рівень виробництва забезпе­чував потреби економіки й населення за рахунок зростання ефекти­вності виробництва на основі досягнень науково-технічного прогре­су, удосконалення організації виробництва та праці.

^ Баланс трудових ресурсів являє собою систему взаємозв’язаних показників, які характеризують формування та розподіл тру­дових ресурсів. Він складається з двох частин: ресурсної (трудові ресурси) і розподільної (розподіл трудових ресурсів).

Важливе значення для раціонального формування і розподілу трудових ресурсів має розроблення системи їх балансів. ^ До системи балансів трудових ресурсів належать:

  • зведений баланс робочих місць і трудових ресурсів (звітний і плановий);

  • баланс розрахунку додаткової потреби в робітниках, профе­сіоналах, фахівцях і технічних службовцях та джерел їх забезпе­чення;

  • балансовий розрахунок потреби в підготовці кваліфікованих робітників;

  • балансовий розрахунок залучення молоді до навчання і роз­поділ її після завершення навчання;

  • балансові розрахунки потреби у професіоналах, фахівцях; міжгалузевий баланс затрат праці;

  • баланс робочого часу.

Система балансів і балансових розрахунків розробляється на різних рівнях (державному, регіональному, рівні підприємства). При цьому необхідно вра­ховувати таке:

  • кон’юнктуру ринку праці;

  • динаміку й структуру робочих місць у плановому періоді;

  • зміну демографічної структури насе­лення;

  • напрямки та масштаби міграційних процесів;

  • динаміку чисельності й структуру зайнятості населення працездатного віку;

  • ефективність використання трудових ресурсів;

  • джерела і масшта­би формування професійно-кваліфікаційної структури кадрів;

  • темпи підвищення продуктивності праці тощо.

На процес відтворення впливає рух населення, який характеризується особливостями зміни чисельності та складу населення країни.

Виділяють такі види руху населення:

  • природний – результат народження і смерті людей;

  • механічний – просторове переміщення населення;

  • соціальний зміна освітньої, професійної та інших структур;

  • економічний – зміна трудової активності населення.

Особливе місце у характеристиці населення займає природний та механічний рух населення. ^ Показники природного руху населення поділяють на абсолютні та відносні. До абсолютних показників природного руху населення належать:

  • кількість народжених (виділяють три групи регіонів за рівнем і тенденціям народжуваності: перша група – низька народжуваність (коефіцієнт народжуваності дорівнює 14,5–17,5 народжених на 1000 осіб населення); друга група – середня народжуваність (коефіцієнт народжуваності дорівнює 20,9–26,5 народжених на 1000 осіб населення); третя група – високий рівень народжуваності (коефіцієнт народжуваності дорівнює більше 26,5 народжених на 1000 осіб населення));

  • кількість померлих;

  • середня тривалість життя;

  • кількість зареєстрованих шлюбів;

  • кількість розлучень в даній країні за певний проміжок часу.

До відносних показників природного руху населення належать:

  • коефіцієнт народжуваності, який визначається як відношення кількості народжених на даній території за певний проміжок часу до загальної чисельності населення в розрахунку на 1000 осіб населення;

  • коефіцієнт смертності, який визначається як відношення кількості померлих на даній території за певний проміжок часу до загальної чисельності населення в розрахунку на 1000 осіб населення;

  • коефіцієнт шлюбності, який визначається як відношення кількості зареєстрованих шлюбів на даній території за певний проміжок часу до загальної чисельності населення в розрахунку на 1000 осіб населення;

  • коефіцієнт розлучень, який визначається як відношення кількості розлучень на даній території за певний проміжок часу до загальної чисельності населення в розрахунку на 1000 осіб населення.

^ Механічний рух населення характеризується просторовим переміщенням населення, тобто міграцією. Виділяють такі види міграції:

  • постійна – населення переміщується на постійне проживання в іншу країну, регіон, місто;

  • тимчасова – переїзд в іншу місцевість на роботу терміном до двох місяців;

  • сезонна – переїзд в іншу місцевість на роботу терміном до шести місяців;

  • маятникова – працівник мешкає в одній місцевості, а працює в іншій;

  • зовнішня – переміщення населення через державний кордон;

  • внутрішня – переміщення населення у межах однієї країни між адміністративними районами чи населеними пунктами;

  • суспільно організована – здійснюється за участю державних або громадських організацій та за їх економічної допомоги;

  • неорганізована – здійснюється силами і засобами самих мешканців, без матеріальної допомоги з боку будь-яких установ.

Міграційні потоки впливають на демографічну ситуацію і трудові ресурси даної території. Вони сприяють обміну трудовими навичками, досвідом, знаннями, активізують розвиток особистості, впливають на сімейний склад та статево-вікову структуру населення. У процесі міграції населення складається більш раціональне розміщення трудових ресурсів на конкретних територіях, формується відповідне співвідношення між попитом та пропозицією робочої сили.

Головними причинами міграції є:

  • економічні (пошук бажаної роботи, більш високих доходів);

  • соціальні (бажання змінити спосіб життя);

  • політичні (переслідування – політичні, релігійні, расові);

  • військові (депортація, евакуація, військова служба);

  • екологічні (несприятлива екологічна ситуація);

  • з метою навчання.

Показники механічного руху населення поділяються на абсолютні і відносні.

До абсолютних показників механічного руху населення відносять такі:

  • число прибулих на дану територію за рік;

  • число вибулих з даної території за рік;

  • сальдо міграції (механічний приріст), який визначається як різниця між числом прибулих і числом вибулих;

  • міграційний оборот (валова міграція), яка визначається як сума прибулих і вибулих на дану територію за рік.

До відносних показників міграції належать коефіцієнти:

  • коефіцієнт прибуття – відношення кількості прибулих на дану територію за рік до середньорічної чисельності населення даної території у розрахунку на 1000 осіб населення;

  • коефіцієнт вибуття – визначається як відношення кількості вибулих з даної території за рік до середньорічної чисельності населення даної території у розрахунку на 1000 осіб населення;

  • коефіцієнт механічного приросту визначається як відношення різниці прибулих і вибулих з даної території за рік до середньорічної чисельності населення даної території у розрахунку на 1000 осіб населення;

  • коефіцієнт механічного обороту – визначається як відношення суми прибулих і вибулих з даної території за рік до середньорічної чисельності населення даної території у розрахунку на 1000 осіб населення.

Загалом міграція населення, це позитивне явище, оскільки сприяє обміну трудовими навичками і виробничим досвідом, сприяє розвитку особистості, веде до оновлення кадрів. Крім того існує невідповідність між наявністю ресурсів та потребою в них, що ви­значає необхідність вироблення додаткових заходів щодо інтен­сифікації суспільного виробництва, підвищення продуктивності праці тощо.
^ 4. Трудовий потенціал суспільства: поняття, структура, показники

Ефективність використання трудових ресурсів значною мірою залежить від складу трудових ресурсів за статтю, віком, освітою, професіоналізмом, станом здоров’я тощо. Трудові ресурси, які розглядаються з урахуванням таких параме­трів, являють собою трудовий потенціал. Отже, трудовий потенціал – це сукупність кількісних і якісних характеристик, здібностей і можливостей трудоактивного населення, які реалізуються в межах і під впливом існуючої системи відносин.

Природною основою цих характеристик тру­дового потенціалу є населення, яке оцінюється залежно від демо­графічного відтворення, життєвого потенціалу, здоров’я різних категорій і вікових груп, міграційних переміщень. Трудовий потенціал може скорочуватися або зростати під впливом демогра­фічних процесів. Окрім того, у процесі життєвого циклу людини кількісні і якісні елементи трудового потенціалу мають різне зна­чення.

У загальному вигляді трудовий потенціал характеризує певні можливості, які можуть бути використані для досягнення конкре­тної цілі.

У ринкових умовах трудовий потенціал як економічна форма втілення людського фактора виробництва, реалізується в різних формах власності. Якщо поєднання робочої сили із засо­бами виробництва здійснюється на державних підприємствах, то трудовий потенціал є власністю держави. Якщо це поєднання здійснюється на приватному підприємстві – реалізується прива­тна форма власності. У тих випадках, коли особи ведуть індивідуальну трудову діяльність, вони є одночасно власниками речо­вих і особистих факторів виробництва.

У процесі формування ринку праці та існування безробіття зростає величина нереалізованого трудового потенціалу суспіль­ства. У зв’язку з цим суспільство несе непродуктивні витрати щодо забезпечення життєдіяльності працюючих, необхідності оплачувати набуття ними нових трудових навичок відповідно до потреб ринку.

^ Трудовий потенціал працівника – це його можлива трудова дієздатність, його ресурсні можливості у сфері праці. У процесі практичної діяльності потенційні можливості не завжди викорис­товуються повною мірою. На окремому підприємстві трудовий потенціал являє собою сукупну трудову дієздатність його колек­тиву, ресурсні можливості у сфері праці всіх працівників підпри­ємства, виходячи з їхнього віку, фізичних можливостей, знань і професійно-кваліфікаційних навичок. Таким чином, трудовий потенціал виражає, з одного боку, можливості участі працівника або всіх членів колективу підпри­ємства в суспільно корисній діяльності як специфічного виробничого ресурсу, з іншого – характеристику якостей працівників, що відображають рівень розвитку їхніх здібностей, придатності і підготовленості до виконання робіт певного виду і якості, став­лення до праці, можливостей і готовності працювати з повною віддачею сил і здібностей.

Інтегральну оцінку людських ресурсів, економічно активного населення дає трудовий потенціал.

На рівні суспільства трудовий потенціал можна оцінити, використовуючи наступні узагальнюючі показники:

  1. ^ Здоров’я населення – характеризується тривалістю життя, частиною інвалідів, смертністю за віковими групами за різними причинами, розміром та часткою витрат на охорону здоров’я.

  2. Моральність суспільства – визначається його релігійністю, ставленням до інвалідів, дітей, пристарілих, показниками соціальної напруги, злочинності.

  3. Творчий потенціал та активність – характеризується темпами науково-технічного процесу, доходами від авторських прав, кількістю патентів та міжнародних премій.

  4. Організованість – якість та стабільність законодавства, стабільність політичної ситуації, якість доріг та громадського транспорту.

  5. Рівень освіти – середня кількість років навчання в розрахунку на одну людину, частка витрат на освіту в державному бюджеті, доступність освіти.

  6. ^ Ресурси робочого часу – кількість працездатного населення, кількість та частка зайнятих, рівень безробіття, кількість відпрацьованих людино-днів за рік.

Можна виділити параметри трудового потенціалу колективу підприємства:

    1. параметри виробничих складових трудового потенціалу:

  • чисельність персоналу;

  • кількість робочого часу, який можливо відпрацювати за но­рмального рівня інтенсивності праці;

  • професійно-кваліфікаційна структура;

  • підвищення та оновлення професійного рівня;

  • творча активність тощо;

    1. параметри, що характеризують соціально-демографічні скла­дові трудового потенціалу:

      • статево-вікова структура;

      • рівень освіти;

      • сімейна структура;

      • стан здоров’я тощо.

Якісна характеристика трудового потенціалу підприємства передбачає оцінювання:

  • фізичного і психологічного потенціалу працівників (здат­ність і схильність працівника до праці, стан здоров’я, фізичного розвитку тощо);

  • обсягу загальних і спеціальних знань, трудових навичок і вмінь, що обумовлюють здатність до праці певної якості (освіт­ній, кваліфікаційний рівні тощо);

  • якість членів колективу як суб’єктів господарської діяльно­сті (відповідальність, співпричетність до економічної діяльності підприємства тощо)

Оцінити деякі якісні характеристики трудового потенціалу підприємства можна з використанням кіль­кісних показників.
Наприклад:

  • для оцінювання стану здоров’я застосовують показники частоти і важкості захворювань на 100 працівників;

  • для оцінювання рівня кваліфікації – показник середнього розря­ду робітників;

  • для оцінювання рівня професійної підготовки – показник частки осіб, які закінчили ПТУ, кількість місяців професійної підготовки тощо.


Трудовий потенціал підприємства – величина непостійна. Його кількісні і якісні характеристики змінюються під впливом як об’єктивних факторів (змін у речовому компоненті виробництва, трудових відносинах), так і управлінських рішень.

На підприємствах найчастіше для характеристики трудового по­тенціалу використовують спрощену систему показників характеристики трудового потенціалу підприємства (табл. 1).

Таблиця 1





Усього

У тому числі за категоріями

Робіт-

ники

Керів-

ники

Професі-онали

Технічні службовці

осіб

%

осіб

%

осіб

%

осіб

%

осіб

%

  1. Персонал підприємства, усього

у тому числі:

    • середня облікова чисельність промислово-виробничого персоналу (ПВП);

    • непромисловий персонал































  1. Структура ПВП за статтю

  • чоловіки

  • жінки































  1. Віковий склад ПВП

  • до 18 років

  • 1825 років

  • 2636 років

  • 3750 років

  • старші 50 років































  1. Розподіл ПВП за стажем роботи

  • До 1 року

  • 12 роки

  • 25 років

  • 5 і більше років































  1. Освітній рівень ПВП:

  • неповна середня (освіта)

  • загальна середня

  • середня спеціальна

  • незакінчена вища

  • вища































  1. Кваліфікаційний склад працівників (розряд за Єдиною тарифною сіткою)

1.

2.

3. і т. д.































  1. Рівень професійної підготовки робітники:

  • до 2 місяців

  • 26 місяців

  • 6 місяців1 рік

  • 12 роки

  • більше 2 років































8. Керівники, професіонали, фахівці, технічні службовці:

  • з вищою освітою, у т. ч.:

за спеціальністю;

  • із середньою спеціальною освітою, у т. ч.:

за спеціальністю:

  • практики.


































Схожі:

3. Трудові ресурси І трудовий потенціал суспільства iconТема Трудові ресурси І трудовий потенціал суспільства
Дайте визначення: а економічно активного населення; б економічно неактивного населення
3. Трудові ресурси І трудовий потенціал суспільства iconТема Трудові ресурси І трудовий потенціал суспільства Задача 1
Розрахуйте як змінилась структура зайнятих в економіці, у звітному періоді, якщо усього зайнятих у цьому періоді в галузях економіки...
3. Трудові ресурси І трудовий потенціал суспільства icon«Персонал підприємства. Продуктивність праці.»
Трудові ресурси це частина працездатного населення, що ні гноїми віковими, фізичними, освітніми даними відповідає тій чи іншій сфері...
3. Трудові ресурси І трудовий потенціал суспільства iconЗадачі до теми населення І трудовий потенціал
Тт, То І ту – є відповідно величини трудомісткості технологічної, обслуговування та управління
3. Трудові ресурси І трудовий потенціал суспільства iconТрудові ресурси Практичне заняття №
Вступ
3. Трудові ресурси І трудовий потенціал суспільства iconПлан: Повторити лекцію та перевірити рівень знань за контрольними...
У чому відмінність між поняттями “трудовий прийом”, “трудова дія” І “трудові рухи”?
3. Трудові ресурси І трудовий потенціал суспільства iconПлан 2 Вступ 3 1 Теоретичні основи підвищення використання виробничих...
Чинники підвищення ефективності використання виробничих та трудових ресурсів підприємства 13
3. Трудові ресурси І трудовий потенціал суспільства iconТема Трудові ресурси І продуктивність праці в в аграрних підприємствах
Визначення забезпеченості та ефективності використання персоналу аграрного підприємства
3. Трудові ресурси І трудовий потенціал суспільства iconТематичний план дисципліни Тема Підприємство в сучасній системі господарювання...
Передмова
3. Трудові ресурси І трудовий потенціал суспільства iconТема Праця як об’єкт вивчення дисципліни „Економіка праці І соціально-трудові...

Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2013
звернутися до адміністрації
mir.zavantag.com
Головна сторінка