3. методологія науково-дослідницької діяльності розділ 1




Скачати 328.49 Kb.
Назва3. методологія науково-дослідницької діяльності розділ 1
Сторінка1/3
Дата конвертації30.06.2013
Розмір328.49 Kb.
ТипДокументы
mir.zavantag.com > География > Документы
  1   2   3


Тема 3. МЕТОДОЛОГІЯ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Розділ 1. Загальна методологія

3.1. Поняття методології дослідження

3.2. Фундаментальна методологія науки

3.3. Загальнонаукова методологія

3.1. Поняття про методологію дослідження

Будь-яка наукова проблема вивчається в системі координат, що задається різними рівня­ми методології науки.

Методоло­гія це концептуальний виклад мети, змісту, методів дослідження, які забезпечують отримання максималь­но об'єктивної, точної, систематизованої інформації про процеси та явища.

Методологія виконує такі функції:

- визначає способи здобуття наукових знань;

- передбачає особливий шлях, на якому дося­гається певна науково-дослідницька мета;

- забезпечує всебічність отримання інформації щодо про­цесу чи явища, що вивчається;

- допомагає введенню нової інформації до фонду теорії науки;

- забезпечує уточнення, збагачення, систематизацію тер­мінів і понять у науці;

- створює систему наукової інформації, яка базується на об'єктивних фактах.

Таким чином, під методологічною основою дослідження слід розуміти основне, вихідне положення, на якому базується наукове до­слідження. Методологічні основи даної науки завжди існу­ють поза цією наукою, за її межами і не виводяться із самого дослідження.

Методологія має багаторівневу структуру. Розрізняють фундаментальні, загальнонаукові принципи, що становлять власне методологію, конкретнонаукові принципи, що лежать в основі теорії тієї чи іншої дисципліни або наукової галузі, і систему конкрет­них методів і технік, що застосовуються для вирішення спеціальних дослідницьких завдань.

^ 3.2. Фундаментальна методологія

Фундаментальна методологія є ви­щим рівнем методології науки, що визначає загальну стра­тегію принципів пізнання особливостей явищ, процесів, сфер діяльності.

Фундаментальні принципи базуються на узагальню­ючих, філософських положеннях, що відбивають найсуттєвіші властивості об'єктивної дійсності і свідомості з урахуванням досвіду, набутого в процесі пізнавальної діяльності людини. До них належать принципи: діалектики - відбивають взаємозумовлений і суперечливий розвиток явищ дійсності; де­термінізму — об'єктивної причинної зумовленості явищ; ізоморфізму — відношень об'єктів, що відбивають то­тожність їх побудови та ін.

Усі досягнення минулого були опрацьовані у вигляді діа­лектичного методу пізнання реальної дійсності, в основу якого було покладено зв'язок теорії і практики, принципи пізнаваності реального світу, детермінованості явищ, взаємодії зовнішнього і внутрішнього, об'єктивного і суб'єктивного. Діалектична логіка пізнання стала універсальним інстру­ментом для всіх наук, при вивченні будь-яких проблем пізнання і практики.

Діалектика як метод пізнання природи, суспільства і мис­лення, розглянута в єдності з логікою і теорією пізнання, є фундаментальним науковим принципом дослідження бага­топланової і суперечної дійсності в усіх її проявах. Діалек­тичний підхід дає змогу обґрунтувати причиново-наслідкові зв'язки, процеси диференціації та інтеграції, постійну супе­речність між сутністю і явищем, змістом і формою, об'єктив­ність в оцінюванні дійсності. Досвід і факти є джерелом, ос­новою пізнання дійсності, а практика — критерієм істин­ності теорії. Діалектика як фундаментальний принцип і ме­тод пізнання має величезну пояснювальну силу. Однак вона не підмінює конкретнонаукові методи, пов'язані зі специфі­кою досліджуваної сфери. Діалектика виявляється в них і реалізується через них відповідно до вимог спадкоємності і непротиріччя в методології.

^ 3.3. Загальнонаукова методологія

Загальнонаукова методологія використовується в усіх або в переважній більшості наук. До загальнонаукових принципів дослідження належать: історичний, термінологічний, функціональний, системний, когнітивний (пізнавальний), моделювання та ін.

Сучасне науково-теоретичне мислення прагне проникну­ти у сутність явищ і процесів, що вивчаються. Це можливо за умови застосування історичного підходу. Перш ніж досліджувати сучасний стан, необхідно вивчити генезис та розвиток певної науки або сфери практичної діяльності. Історичний підхід дає змогу дослі­дити виникнення, формування і розвиток процесів і подій у хронологічній послідовності з метою виявлення внутрішніх і зовнішніх зв'язків, закономірностей та суперечностей.

У межах історичного підходу активно застосовується порівняльно-історичний метод — сукупність пізнавальних засобів, процедур, які дозволяють виявити схожість і відмінність між явищами, що вивчаються, визначити їхню генетичну спорідненість (зв'язок за походженням), загальне й специфічне в їх розвитку.

Будь-яке теоретичне дослідження потребує опису, аналізу та уточнення понятійного апарату конкретної га­лузі науки, тобто термінів і понять, що їх позначають. Термінологічний принцип передбачає вивчення історії термінів і позначуваних ними понять, розробку або уточнен­ня змісту та обсягу понять, встановлення взаємозв'язку і субординації понять, їх місця в понятійному апараті теорії, на базі якої базується дослідження. Вирішити це завдання допомагає .метод термінологічного аналізу і метод операціоналізації понять.

Існують певні правила визначення понять. Правило розмірності вимагає, щоб обсяг поняття, що визначається, відповідав об­сягу поняття, яке визначає, тобто ці поняття мають бути то­тожними. Друге: нове поняття не повинне бути тавтологіч­ним. Третє: поняття має бути чітким і однозначним.

До загальнонаукової методології слід віднести систем­ний підхід, застосування якого потребує кожний об'єкт нау­кового дослідження. Сутність його полягає у комплексному досліджені великих і складних об'єктів (систем), дослідженні їх як єдиного цілого з узгодженим функціонуванням усіх елементів і частин.

^ Система — це цілісність, яка становить єдність закономірно розташованих і вза­ємопов'язаних частин. Основними ознаками си­стеми є:

  1. наявність найпростіших одиниць — елементів, які її складають;

2) наявність підсистем результатів взаємодії еле­ментів;

3) наявність компонентів — результатів взаємодії підси­стем;

4) наявність внутрішньої структури зв'язків між цими компонентами, а також їхніми підсистемами;

5) наявність певного рівня цілісності;

6) наявність у структурі системоутворюючих зв'язків, які об'єднують компоненти і підсистеми як частини в єдину си­стему;

  1. зв'язок з іншими системами зовнішнього середовища.

Кожну конкретну науку, діяльність, об'єкт можна розгля­дати як певну систему, що має множину взаємопов'язаних елементів, компонентів, підсистем, визначені функції, цілі, склад, структуру.

Виходячи з системного підходу, виділяють декілька типів систем. Найчастіше системи характеризують "парними" ти­пами. Виділяють такі типи систем: однофункціональні і ба­гатофункціональні; матеріальні та ідеальні (концептуальні); відкриті і закриті; невеликі і великі; прості й складні; ста­тичні і динамічні; детерміновані і стохастичні (ймовірнісні); телеологічні (цілеспрямовані) й ненаправлені; регульовані й нерегульовані.

У системному дослідженні об'єкт, що аналізується, роз­глядається як певна множина елементів, взаємозв'язок яких зумовлює цілісні властивості цієї множини. Основний акцент робиться на виявлення різноманітності зв'язків і відношень, що мають місце як усередині досліджуваного об'єкта, так і у його взаємодії із зовнішнім середовищем. Властивості об'єкта як цілісної системи визначаються не тільки і не стільки су­марними властивостями його окремих елементів чи підсистем, скільки специфікою його структури, особливими системотворчими, інтегративними зв'язками досліджуваного об'єкта.

Системний принцип дає змогу визначити стратегію науко­вого дослідження. В його межах розрізняють структурно-функціональний, системно-діяльнісний, системно-генетичний та інші підходи.

Сутність структурно-функціонального підходу полягає у виділенні в системних об'єктах структурних елементів (ком­понентів, підсистем) і визначенні їхньої ролі (функцій) у си­стемі. Елементи і зв'язки між ними створюють структуру системи. Кожний елемент виконує свої специфічні функції, які "працюють" на загальносистемні функції. Структура ха­рактеризує систему в статиці, функції — у динаміці. Між ними є певна залежність.

Відносно новим загальнонауковим методом є інформа­ційний підхід, суть якого полягає в тому, що при вивченні будь-якого об'єкта, процесу чи явища в природі чи суспільстві перш за все виявляються найхарактерніші для нього інфор­маційні дані. В основі інформаційного підходу лежить принцип інформаційності, згідно з яким:

- інформація є універсальною, фундаментальною категорією;

- практично всі процеси та явища мають інформаційну основу;

- інформація є носієм смислу (змісту) всіх процесів, що відбуваються в природі та суспільстві;

- всі існуючі в природі та суспільстві взаємозв'язки ма­ють інформаційний характер;

- Всесвіт — це широкий інформаційний простір, в якому функціонують і взаємодіють інформаційні системи різного рівня.

Інформаційний підхід тісно пов'язаний із системним, що дає змогу уявити сучасний світ як складну глобальну бага­торівневу інформаційну систему, яку утворюють три взає­мопов'язані системи нижчого рівня: система "Природа", си­стема "Людина" і система "Суспільство". Кожна з цих підси­стем є, по суті, інформаційною. Інформаційна система "Лю­дина" посідає центральне місце в інформаційній моделі су­часного світу, оскільки саме через неї здійснюється взаємодія інформаційних систем "Природа" і "Суспільство". Це зумов­лено двоїстою сутністю людини, яка одночасно є природним і соціальним організмом. Це створює методологічну базу для дослідження проблем людини і суспільства як цілісних ба­гаторівневих і багатофункціональних інформаційних систем.

Розділ 3.2. Контретнонаукова методологія

3.1. Напрями методологічних основ конкретнонаукового дослідження

3.2. Методологія конкретнонаукового пошуку.

3.3. Специфіка методології педагогічних досліджень.

^ 3.1. Напрями методологічних основ наукового дослідження

Конкретнонаукова (або частковонаукова) методологія - це сукупність ідей або специфічних методів певної науки, які є базою для розв'язання конкретної дослідницької проблеми; це наукові концепції, на які спирається дослідник.

Пошуки методологічних основ дослідження здійснюють­ся за такими напрямами:

- вивчення наукових праць відомих учених, які застосо­вували загальнонаукову методологію для вивчення конкрет­ної галузі науки;

- аналіз наукових праць провідних учених, які одночасно із загальними проблемами своєї галузі досліджували питання даної галузі;

- узагальнення ідей науковців, які безпосередньо вивча­ли дану проблему;

- проведення досліджень специфічних підходів для вирі­шення цієї проблеми професіоналами-практиками, які не лише розробили, а й реалізували на практиці свої ідеї;

- аналіз концепцій у даній сфері наукової і практичної діяльності українських учених і практиків;

- вивчення наукових праць зарубіжних учених і практиків.
Виходячи з методологічних основ наукового дослі­дження, необхідно чітко відповісти на запитання про: передбачувану провідну наукову ідею, сутність явища (об'єкта, пред­мета дослідження), суперечності, що виникають у процесі чи явищі, стадії, етапи розвитку (або тенденції). Це і становить наукову концепцію дослідження.

Концепція — це система поглядів, система опису певного предмета або явища стосовно його побудови, функціонуван­ня, що сприяє його розумінню, тлумаченню, вивченню голов­них ідей. Концепція має надзвичайне значення, оскільки є єдиним, визначальним задумом, головною ідеєю наукового дослідження.


3.2. Методологія конкретнонаукового пошуку


Методологічний апарат конкретнонаукового пошуку включає:

- принципи організації та проведення наукового дослідження;

- методи наукового дослідження та способи визначення
його стратегії;

- науковий апарат - понятійно-категоріальну основу наукового дослідження (актуальність, наукову новизну, евристичну теоретичну та практичну значущість, проблематику, об'єкт, предмет, гіпотезу, мету та завдання).

Усі складові наукового пошуку в сукупності є основою методологічного апарату.

Основні принципи методології пізнання:

  • принцип єдності теорії та практики;

  • принцип об'єктивності, що потребує врахування усіх факторів, які характеризують те чи інше явище;

  • принцип конкретності, що вказує на суттєві сторони та законо­мірності об'єктивних процесів і конкретні підходи до їх оцінки;

  • принцип розвитку, що полягає в формуванні наукового знання з відображенням суперечностей, кількісних та якісних змін об'єкта пізнання;

  • принцип закономірності, що потребує аналізу обумовленості явищ із врахуванням відносин та зв'язків між ними.

Існують різні рівні методологічного аналізу, зокрема:

  • динамічний рівень: світоглядна інтерпретація результатів науки, аналіз загальних форм та методів наукового мис­лення, його категоріального підходу;

  • статичний рівень: принципи, підходи, форми досліджен­ня, що носять загальнонауковий характер;

  • апалітико-синтетичний рівень, тобто конкретно-науко­ва методологія як сукупність методів та принципів дослід­ження, що застосовуються в тій чи іншій галузі науки;

  • предметний рівень, тобто дисциплінарна методологія як су­купність методів та принципів дослідження, що використо­вуються в тій чи іншій науковій дисципліні конкретної га­лузі наук або на стику наук, де сама наукова дисципліна виступає основною формою організації наукового знання;

  • міждисциплінарний рівень - методологія міждисциплінарного комплексного дослідження, що відповідно до логіки наукового пошуку є сферою взаємодії різних наук, коли отримання знан­ня про предмет дослідження можливе лише у взаємодії різних підсистем з урахуванням комплексного знання про предмет.

Основним елементом наукового пізнання, поряд із методоло­гію, є логіка наукового дослідження, під якою розуміють пев­ний шлях у науковому пошуку. Наукове дослідження вимагає логічної послідовності певних етапів, основу яких складає ра­ціональне мислення як відображення закономірностей реальної дійсності, що відповідає таким вимогам:

  • конкретність;

  • послідовність;

  • обґрунтованість.

^ 3.3. Специфіка методології педагогічних досліджень

Специфіка наукових досліджень у галузі педагогіки зумовлюється тим, що вони мають на меті вивчення специфічних об'єктів - людини або різних форм людської спільноти, які функціонують в певних соціальних умовах.

Предмет дослідження у педагогіці є складним явищем - системою структурних компонентів, тісно пов'язаних і залежних між собою, що функціонують згідно з її внутрішніми законами. Тому системний цілісний підхід до вивчення будь-яких педагогічних явиш повинен свідомо застосовуватися кожним ученим, бути певним чином аргументованим і використаним на всіх наступних етапах дослідження. Такий підхід дозволяє "...забезпечити можливість більш цілісного підходу до характеристики складу і структури явищ, які вивчаються [5. с.50 – див.список л-ри Вихрущ]

Крім того, предмет дослідження в галузі педагогіки суттєво змінюється в часі. Наявність великої кількості різноманітних факторів, що впливають на предмет дослідження, створює небезпеку недостатньої реалізації комплексного підходу у вивченні психолого-педагогічних проблем, пов'язаних із впливом на формування особистості.

Переважна більшість наукових досліджень педагогічного спрямування, на відміну від історичних і методологічних досліджень в цій галузі та наукових розвідок у теоретичних галузях інших наук, має експериментальний характер. Авторські розробки обов'язково потребують поточної корекції і перевірки на практиці з метою підтвердження їх результативності

«Суттєвою особливістю методології вітчизняної педагогіки є врахування в процесі дослідження положення про єдність історичного та логічного, особливо якщо це стосується специфічних умов її формування. У своєму розвитку вітчизняна педагогічна наука проходила такі етапи, коли сприймати її як самодостатню вчені-педагоги не вважали за можливе, оскільки не існувало самостійної української держави. Через це особливо важливою є потреба дослідити цілісний процес становлення і розвитку вітчизняної педагогіки на основі відновлення історичної справедливості та достовірності, тобто довести існування самого феномену української педагогіки» (Вихрущ, с. ).
  1   2   3

Схожі:

3. методологія науково-дослідницької діяльності розділ 1 iconКоломіеиь В. О. Як виконувати курсову роботу. К.: Вища школа
Шейко В. М. Організація та методика науково-дослідницької діяльності.■ К. Знання- гірес, 2003. 295 с
3. методологія науково-дослідницької діяльності розділ 1 iconПоложення про науково-дослідний гурток курсантів та студентів Донецького...
Науково-дослідні гуртки курсантів та студентів Донецького юридичного інституту Луганського державного університету внутрішніх справ...
3. методологія науково-дослідницької діяльності розділ 1 iconПоняття наукового дослідження: основні ознаки та характеристики
У межах науково-дослідницької діяльності здійснюються наукові дослідження. Наукове дослідження – цілеспрямоване пізнання, результати...
3. методологія науково-дослідницької діяльності розділ 1 iconЗадача у ході аналізу внутрішньогосподарської діяльності двох нау­ково-дослідних...
Кількість працівників у першому науково-дослідному інституті становила 150 осіб, а обсяг ндр (науково-дослідних робіт) 5,4 млн грн,...
3. методологія науково-дослідницької діяльності розділ 1 iconТа практикуючих юристів до науково-практичної діяльності, стимулювання...
Назва: І міжнародна науково-практична конференція "Приватний сектор безпеки: сучасний досвід та проблеми правового регулювання"
3. методологія науково-дослідницької діяльності розділ 1 iconКиївський національний університет імені Тараса Шевченка
...
3. методологія науково-дослідницької діяльності розділ 1 iconНавчання як вид пізнавальної діяльності. Методологія процесу навчання....
Тема: Навчання як вид пізнавальної діяльності. Методологія процесу навчання. Суттєві ознаки процесу навчання: наявність організованої...
3. методологія науково-дослідницької діяльності розділ 1 iconПоняття методології. Методологія як вчення про метод. Філософія як...
Поняття методології. Методологія як вчення про метод. Філософія як методологія. Методологія як система методів. Ієрархія методів...
3. методологія науково-дослідницької діяльності розділ 1 icon11. Сутність І структура пізнавального процесу та методологія наукового пізнання
Види пізнавальної діяльності: чуттєве й раціональне, емпіричне й теоретичне та їх взаємозв’язок
3. методологія науково-дослідницької діяльності розділ 1 iconМетодичні рекомендації щодо написання та оформлення курсової роботи
Ця форма роботи дозволить студентам, за рахунок літературно-наукового пошуку розширити сферу теоретичних знань та втілити їх при...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2013
звернутися до адміністрації
mir.zavantag.com
Головна сторінка