Характеристика причин, що обумовлюють порушення вимови приголосних фонем у дітей




Скачати 245.49 Kb.
НазваХарактеристика причин, що обумовлюють порушення вимови приголосних фонем у дітей
Дата конвертації18.11.2013
Розмір245.49 Kb.
ТипДокументы
mir.zavantag.com > Физика > Документы
ХАРАКТЕРИСТИКА ПРИЧИН, ЩО ОБУМОВЛЮЮТЬ ПОРУШЕННЯ ВИМОВИ ПРИГОЛОСНИХ ФОНЕМ У ДІТЕЙ


Фонеми

Специфіка порушення вимови фонеми

Імовірні причини, що обумовили порушення

Р

Р одноударне. Фонема утворюється завдяки легкому ковзанню кінчика язика в області передньої частини твердого піднебіння. Такий звук є фонетично близьким до норми, а тому після його появи дитина самостійно не старається удосконалити його вимову і до певного віку самостійно не помічає, що вона неправильно вимовляє.

Р одноударне утворюється у переважній більшості при наявності у дитини маленького та короткого язика, через що виникають труднощі з втримуванням його широким біля альвеол, що за верхніми зубами. Причиною такої вимови може бути і слабкий тонус м'язів кінчика язика і коротка під'язикова вуздечка. У переважній більшості випадків така вимова спостерігається у дітей з фонетичним недорозвитком мовлення. У таких дітей можуть виникати окремі труднощі при введенні фонеми у зв'язне мовлення оскільки правильна і неправильна вимова подібні між собою.

Р гаркаве, увулярне. Фонема утворюється завдяки вібрації язичка яким закінчується м'яке піднебіння. Язик в процесі вимови фонеми є пасивним і вільно лежить у ротовій порожнині, або утворює позицію наступного звука.

Гаркава вимова фонеми формується у переважній більшості у дітей які в найбільш сензитивний період для утворення звука (3-4 роки) мали часті гострі респіраторні захворювання, дитячі вірусні інфекції. У багатьох дітей цієї групи паралельно можна виявити аденоїдне розростання, можливі поліпи в області носової порожнини. Штучна перегородка у носовій порожнині обумовлена набряками, аденоїдними розрощеннями, поліпами сприяє зменшенню активності язичка, як наслідок він стає слабким, довгастим за формою чи асиметричним. В процесі мовлення струмінь повітря призводить до його вібрації. Також, зустрічаються випадки наявності Р гаркавого у дітей з дизартрією при наявності у них змішаного парезу м'язів язика: підвищеному тонусі кореня язика і слабкому тонусі кінчика язика. У цьому випадку теж порушується активність м'якого піднебіння і язичка, оскільки для того, щоб достатньо високо піднявся язичок, корінь язика має бути достатньо низько опущений. Р увулярне фонетично подібне до Р правильного і якщо дитина самостійно сформувала вимову таким чином то інший варіант, правильний, вона уже не формує.

Р відсутнє. В процесі вимови слів фонема пропускається.

Відсутність Р в мовленні може бути притаманна дітям, які недостатньо сконцентровані на власному мовленні і довший час не мають потреби у формуванні нової складної фонеми. В середньому, в нормі у дітей формується Р до чотирьох років, а у таких дітей, за умови стимуляції мовлення з допомогою незначних підказок у вигляді демонстрації правильної артикуляції його вимови, в п'ять, а то і у шість років.

Причиною відсутності вимови фонеми може бути також коротка під'язикова вуздечка, низький тонус м'язів язика при якому є труднощі з підніманням язика вверх. За умови наявності таких причин тривалішою може бути постановки звука. Переважно у цих випадках спостерігається поліморфне порушення вимови фонем. Переважно після постановки труднощів при автоматизації і введенні у зв'язне мовлення фонеми немає.

Р заміняється в мовленні на Г.

Заміна фонеми Р на Г зустрічається при підвищеному тонусі кореня язика. Також у практиці спостерігалася така вимова при наявності маленького язика і низького плаского піднебіння, або при наявності диспропорції - високого готичного піднебіння та короткого язика (така диспропорція між цими органами артикуляції може сформуватися через наявність короткої під'язикової вуздечки, навіть тоді коли її підрізають у дітей в ранньому віці).

Р - заміняється в мовленні на Л.


Звуки Р і Л вважаються фонетично і акустично близькими, а тому часто сплутуються дітьми в ранньому віці (до чотирьох років) тоді, коли ще у них недостатньо сформованими є фонематичні диференціації та фонематичне уявлення про кожну фонему, що не вважається відхиленням від норми. У переважній більшості стійкі заміни Р на Л у віці після чотирьох років свідчать про недорозвиток у дітей фонематичних процесів. Необхідно також зауважити, що така заміна рідко, але зустрічається у дітей з порушеною будовою та рухливістю органів артикуляції. Р у цьому випадку швидко ставиться, але є необхідність триваліше зупинитися на етапі диференціації і введенні фонеми в мовлення.

Р заміняється в мовлення на Й.


Фонеми Р, Р’ і Й вважаються фонетично і акустично близькими, а тому можуть замінятися чи сплутуватися між собою дітьми до чотирьох років. У переважній більшості стійкі заміни Р на Й спостерігаються у дітей з не лише недостатньо сформованими фонематичними процесами, але й з порушеннями артикуляційної моторики, а саме, найчастіше при підвищеному тонусі спинки язика і млявому кінчику язика. При такій неправильній формі вимови фонема потребує тривалої постановки, автоматизації і диференціації.

Заміна Р в мовленні на W. Вимовляється фонема як У нескладотворче, або ще можна сказати як В губно-губне.


Заміна Р в мовленні на W може бути притаманна дітям, які недостатньо сконцентровані на власному мовленні і довший час не мають потреби у формуванні нової складної фонеми. В середньому, в нормі у дітей формується Р до чотирьох років, а у таких дітей, за умови стимуляції мовлення з допомогою незначних підказок у вигляді демонстрації правильної артикуляції його вимови, в п'ять, а то і у шість років. У випадках коли дитина вперта, не йде на контакт і не хоче слухати підказок з боку дорослих, рекомендовано роботу з нею у групі з іншими дітьми у яких подібне порушення, або корекцію вимови фонеми здійснювати уже в молодшій школі.

Р заміняється в мовленні на бокове. Вимовляється така фонема при вібрації одного боку язика. Також при вимові фонеми дитина відтягує один (правий чи лівий в залежності від того який край язика вібрує) кутик губи.

Причиною такої неправильної вимови фонеми переважно є органічні порушення будови чи рухливості язика. А саме, такі випадки зустрічаються при наявності у дитини не підрізаної короткої під'язикової вуздечки, при односторонніх млявих парезах язика.

Взаємозаміна Р, Р'- Л, Л’, Й в мовленні.


Такі випадки характерні для дітей з недостатньо сформованими фонематичними процесами (сприйманням, диференціаціями, уявленням). Така неакуратна вимова слів свідчить про недостатню уважність до звукового складу слів, як наслідок у таких дітей спостерігається неточність сприймання слів і, відповідно запам'ятовування їх іде лише після правильного кількаразового голосного промовляння. Без промовляння у дітей формуються побічні асоціації, заміни даних для запам'ятовування слів іншими близькими за звуковим складом чи тими які зустрічаються в межах конкретної ситуації і уже відомі дітям.



Л

Заміна в мовленні Л на W. Вимовляється фонема як У нескладотворче, або ще можна сказати як В губно-губне.



Такий варіант вимови фонеми особливо розповсюджений у західному регіоні країни, хоча зустрічається і в центральній Україні і на сході.

Традиційно вважається, що така вимова фонеми Л викликана впливом польської мови на розвиток української мови в окремих регіонах країни. Таке твердження, на нашу думку, суперечливе, оскільки артикуляція цієї фонеми в польській мові аналогічна нашій, хоча його вимова слабша, фонеми Л і W акустично близькі, хоча W можна вважати варіантом спотвореної вимови оскільки для української мови така вимова нехарактерна. Однією з основних причин заміни в мовленні Л на W можна вважати недостатню уважність дітей до власної вимови. Часто такий варіант заміни звука Л формується за наслідуванням при наявності такої вимови у людей близьких до дитини.

Інколи така заміни формується у дітей зі слабким тонусом кінчика язика. Практичний досвід показує, що при такій неправильній вимові, постановка фонеми здійснюється легко, а введення в мовлення тяжко навіть при наявності достатньо розвинених фонематичних процесів. Особливої уваги потребує робота по диференціації правильної та неправильної вимови фонеми Л.

Заміна в мовленні Л на ЛЬ.


Заміна в мовленні Л на ЛЬ теж може бути ознакою проживання у певних регіонів України. Зокрема, вона зустрічається в окремих районах центральної частини нашої держави: на Київщині, Полтавщині, Черкащині.

Безумовно у дітей які проживають в оточенні дорослих з такою вимовою можна вважати її причиною наслідування. Проте пом'якшену вимову звука Л не можна вважати нормою. В інших випадках стійка заміна звука Л на ЛЬ в мовленні найчастіше свідчить про наявність органічних причин, що обумовили таку вимову. Наприклад, така вимова зустрічається при дизартрії, коли тонус кінчик язика слабкий, а корінь язика підвищено напружений, або є ознакою загальної слабкості тонусу м'язів язика. Оскільки Л і ЛЬ акустично близькі часто наявність такої заміни в мовленні є свідченням недорозвитку у дитини і фонематичних процесів.

Заміна в мовленні Л на Й.

Заміна Л на Й характерна маленьким дітям до трьох років і є свідченням недосконалості розвитку артикуляційної моторики. В пізнішому віці така заміна найчастіше зберігається у дітей з органічним порушенням тонусу м'язів язика, а саме можлива при підвищеній еластичності язика чи при підвищеному тонусі м'язів кореня язика і слабкості кінчика язика. Оскільки Л і Й акустично близькі часто наявність такої заміни в мовленні є свідченням недорозвитку у дитини фонематичних процесів.

Відсутність в мовленні фонеми Л.

Відсутність в мовленні фонеми Л найчастіше притаманна дітям у яких є труднощі з втримуванням язика за верхніми зубами. Причини можуть бути різними: коротка під'язикова вуздечка, млявий чи спастичний парез м'язів язика. Є випадки, коли звук Л не формується у дітей через недостатню уважність до власного мовлення.

Й

Відсутність в мовленні фонеми Й.

Відсутність в мовленні фонеми Й характерна дітям з млявим тонусом м'язів язика і з труднощами втримування спинки язика в верхній позиції.

Заміна фонеми Й на ЛЬ.

Заміна в мовленні фонеми Й на ЛЬ переважно вказує на порушення у дитини фонематичного слуху (Й і ЛЬ акустично близькі звуки). Тому після постановки фонеми обов’язково проводити роботу по диференціації її з іншими подібними за звучанням. Також у таких дітей часто бувають труднощі з усвідомленням звукового складу букв Я, Ю, Є, ї, їхньої ролі у пом'якшенні приголосних, розмежування випадків коли ці букви пом'якшують попередню приголосну фонему і тих коли вони не пом'якшують її. Розв'язання цієї проблеми потребує особливої уваги з боку логопеда.

Заміна фонеми Й на ЗЬ.

Найчастіше заміна фонеми Й на ЗЬ притаманна дітям з проблемами розвитку дрібної артикуляційної моторики, які можуть бути обумовлені як значними так і незначними порушеннями тонусу м'язів язика спастичного типу.

Заміна фонеми Й на Г.

Заміна звука Й на Г найчастіше зустрічається у дітей, у яких підвищений тонус кореня язика при відносній слабкості м'язів кінчика язика.

С, З,

Ц, ДЗ

Міжзубна вимова звуків С, З, Ц, ДЗ. В процесі вимови фонем широкий розпластаний кінчик язика знаходиться між зубами, тоді, коли в нормі він повинен бути загнутий вниз і з силою впиратися в нижні передні зуби.


Причиною міжзубної вимови фонем С, З, Ц, ДЗ найчастіше є недостатньо сильний тонус м'язів кінчика язика. Така слабкість м'язів язика, за дослідженнями Крилової формується у дітей внаслідок відсутності у них в немовлячий період грудного годування. Проте у неї немає чіткої вказівки на відсоток дітей які самі відмовилися від грудного годування і на ті випадки, коли мама з тих чи інших обставин (відсутність грудного молока; захворювання, які через вживання грудного молока можуть призвести до інфікування дитини тощо) відмовилась годувати дитину. Наш досвід роботи з дітьми показує, що це істотно. Зокрема, було виявлено, що у переважної більшості дітей з міжзубним сигматизмом порушення обумовлене причинами органічного типу при наявності у дітей парезів м'язів язика змішаного типу (підвищеному тонусі кореня язика і слабкості м'язів кінчика язика), при млявому парезі м'язів язика, дуже рідко при спастичному парезі м'язів язика. А це означає, що ці діти швидше всього в немовлячий період розвитку самі відмовилися від грудного годування. Нами також було виявлено, що це порушення вимови притаманне дітям з недостатньою сформованістю кінестетичних відчуттів в межах ротової порожнини. Очевидно, що слабкість тонусу м'язів язика формується у таких дітей вторинно. Зустрічається, також, у дітей з млявим парезом м'язів язика. А також характерна для дітей з відкритим переднім прикусом. В нашій практиці були поодинокі випадки міжзубного сигматизму при наявності вузького і довгого язика.

Бокова вимова фонем С, З, Ц, ДЗ


Бокова вимова фонем С, З, Ц, ДЗ найчастіше є ознакою наявності у дитини підвищеного тонусу м'язів язика. Також така вимова зустрічається при відкритому боковому прикусі. Може бути поєднання обох причин.

Шепелява вимова С, З, Ц, ДЗ. Така вимова фонем формується при відсутності участі язика в їхній артикуляції завдяки перешкоді яка формується завдяки вузькій щілині між зубами і витягнутим вперед губам.

Найчастіше, причиною формування шепелявої вимови є неправильна будова органів артикуляції. Зокрема, зустрічається така вимова у дітей: у яких були відсутні, або хиталися нижні передні зуби в сензитивний, для формування свистячих звуків, період розвитку дитини (в середньому 3-4 роки); при наявності короткої під'язикової вуздечки; при наявності прогенії, прогнатії. Дослідження показують, що дуже часто неправильний прикус у дітей є набутим, а не вродженим наслідком, оскільки позиція нижньої щелепи по відношенню до верхньої формується завдяки укріпленню в різних видах діяльності тонусу м'язів: в процесі прийому їжі, завдяки активним рухам язика вперед при дослідженні оточуючого середовища, коли дитина все гризе, жує чухає ясна, коли прорізаються зуби тощо. У цей період є умови, які можна вважати несприятливими для розвитку м'язів нижньої щелепи: тривале смоктання пустунчика чи пальця, яке фіксує нижню щелепу в задній позиції і обмежує рухи язика вперед. Така особливість найбільш характерна дітям підвищено тривожним, яким не вистачає гармонічного емоційного контакту з батьками.

В окремих випадках при наявності у дітей поліморфних порушень вимови фонем, шепелява вимова формується у дітей з незначною слабкістю тонусу м'язів язика.

Переважно це діти у яких паралельно недостатньо сформованим є фонематичний слух.

Пом'якшена вимова фонем С, З, Ц, ДЗ. Заміна фонем С, З, Ц, ДЗ фонем СЬ, ЗЬ, ЦЬ, ДЗЬ

Причиною пом'якшеної і м'якої вимови фонем С, З, Ц, ДЗ є парези язика спастичного типу і спастико-паретичного типу (при наявності підвищеного напруження в області середньої частини язика і слабкості кінчика язика). Такі порушення вказують на наявність у дітей дизартрії. Тонус м'язів язика змішаного типу вважається вторинно формується в процесі розвитку у дітей з ринолалією обумовленою незрощенням твердого, м'якого піднебіння і язичка (А.Г.Іпполітова, И.И.Єрмакова, Г.В.Чіркіна), хоча дослідження останніх років показують, що є імовірність у дітей з такими особливостями наявності подвійного порушення і ринолалії і дизартрії (С.Ю.Конопляста, С.М.Заплатна).

Пригубна вимова фонем С, З, Ц, ДЗ.

В процесі такої вимови дитина піднімає нижню губу до верхніх зубів. Нижня щелепа при цьому відтягується назад.

Пригубна вимова фонем С, З, Ц, ДЗ переважно зустрічається у дітей зі змішаними порушеннями тонусу м'язів язика: слабким кінчиком язика і підвищеним тонусом кореня язика.

Ш, Ж, Ч,

ДЖ

Міжзубна вимова фонем Ш, Ж, Ч, ДЖ.

В процесі такої вимови кінчик язика знаходиться між зубами, а його спинка високо піднята до твердого піднебіння. Звуки, які вимовляють діти при цій артикуляції наближені за звучанням до фонетичної норми, або відповідають їй.

Міжзубна вимова фонем Ш, Ж, Ч, ДЖ спостерігається у дітей з тонким і довгим язиком. У переважній більшості такий язик у цих дітей поєднується з високим і готичним піднебінням, що дозволяє дітям дотягуватися його кінчиком до різних частин твердого піднебіння.

При наявності таких органів артикуляції у дітей уже є труднощі при самостійному пристосуванні їх для вимови складних за артикуляцією фонем характерних для слов'янських мов. Але інколи з'являється додаткове ускладнення, непропорційність цих органів артикуляції: при недуже високому піднебінні особливо довгий язик.

У цьому випадку найчастіше з'являється описана нами вимова фонем Ш, Ж, Ч, ДЖ. Інколи не вдається сформувати у цих дітей верхньоязикову артикуляцію цих фонем, тоді формують їх нижню артикуляцію.

Доцільно у будь якому разі ховати кінчик язика за зуби, оскільки на фоні міжзубної вимови у дітей може формуватися неправильний прикус.

Така артикуляція фонем Ш, Ж, Ч, ДЖ може також спостерігатися у дітей, з відкритим переднім прикусом, при цьому ставимо верхньоязикову артикуляцію цих фонем.

Заміна Ш, Ж, Ч, ДЖ на міжзубні С, 3, Ц, ДЗ.

Причини ті ж, що і причини заміни С, 3, Ц, ДЗ на міжзубне С, 3, Ц, ДЗ.

Заміна Ш, Ж, Ч, ДЖ на СЬ, ЗЬ, ЦЬ, ДЗЬ.

Причини ті ж, що і причини заміни С, 3, Ц, ДЗ на СЬ, ЗЬ, ЦЬ, ДЗЬ.

Шепелява вимова фонем Ш, Ж, Ч, ДЖ.. Язик вільно лежить у ротовій порожнині, а фонеми утворюється за допомогою вузької щілини утвореної на рівні зімкнених зубів та завдяки витягнутим вперед губам.

Причини можуть бути ті ж, що і причини шепелявої вимови С, 3, Ц, ДЗ. Необхідно відзначити те, що тоді коли ці дві групи звуків заміняються шепелявою вимовою - це, у більшості випадків є ознакою того, що у дітей недостатньо сформованими є фонематичні процеси. Але зустрічаються випадки, коли у дітей є лише шепелява вимова фонем Ш, Ж, Ч, ДЖ, або поєднання такого порушення вимови з неправильною вимовою фонеми Р. Тоді причиною такої, неправильної вимови є труднощі з підніманням язика вверх обумовлені, або наявністю у дитини короткої під'язикової вуздечки, або незначними порушеннями тонусу м'язів язика.

К, Ґ

Відсутність звуків К, Ґ в мовленні або заміна їх на X, Г.

Відсутність чи заміна фонем К, Ґ на X, Г найчастіше спостерігається у дітей зі слабким (млявим парезом) або підвищеним (спастичним парезом) тонусом м'язів усього язика. При наявності млявого і спастичного парезу у дітей виникають труднощі з відтягуванням і втримуванням язика у позиції «гірка», що і обумовлює труднощі вимови фонем.




Заміна звуків К, Ґ на Т, Д.

Заміна фонем К, Ґ на Т, Д в першу чергу характерна дітям з вторинним недорозвитком фонематичних процесів, що виникають в результаті первинного недорозвитку кінестезій в межах ротової порожнини. Як наслідок при такого типу порушеннях у дітей формується недостатньо чітке уявлення про артикуляцію кожної з фонем. Рівень недорозвитку вимови фонем у таких дітей може бути різним. В дітей у яких менш виражене порушення в мовленні спостерігаються стійкі заміни тільки найтяжчих за артикуляцією фонем Ш, Ж, Ч, ДЖ, С, 3, Ц, ДЗ, Р, Л, а в дітей зі складнішими відхиленнями, крім вимови цих фонем порушеною виявляється і артикуляція простіших з них, зокрема К, Ґ. Проте спостерігаються і нетрадиційні ситуації, коли через незначний недорозвиток кінестезій порушені у вимові цих дітей є лише звуки К, Ґ.

Х, Г

Відсутність звуків X, Г.

Звуки X і Г в мовленні порушуються надзвичайно рідко у випадках найбільш складних порушень артикуляційної моторики. Відсутність звуків X, Г найчастіше спостерігається у дітей зі складними паралічами і парезами органів артикуляції. Переважно у дітей цієї групи є порушеними у вимові більшість звуків мовлення, або вони не вимовляють жодного з них.




Заміна X, Г на К, Ґ

Заміна X, Г на К, Ґ найчастіше спостерігається у дітей з порушеннями кінестезій в межах ротової порожнини, тоді, коли їм тяжко диференціювати між собою зімкнення і розслаблення. А також, в окремих випадках, така вимова може зустрічатися у дітей з підвищеним тонусом спинки язика.

В, Ф

Заміна Ф на Хв.

Така заміна може бути характерною для жителів окремих регіонів України і передаватися від батьків до дітей за наслідуванням. Вважається, що звук Ф не є рідним для української мови, він був запозиченим з мов народів західної Європи (французької, німецької, англійської тощо), а тому вживається у переважній більшості у словах іншомовного походження.



Заміна губно-зубного В на W, Ф губно зубного на губно-губне. В процесі такої вимови дитина витягає губи вперед і крізь них дує без звуку - так утворюється Ф губно-губне; і зі звуком - так утворюється звук, що нагадує англійське W, або у нескладотворче.

Найчастіше така вимова спостерігається у дітей з наявністю недорозвитку фонематичних процесів, оскільки таке звучання акустично наближене до норми.



Відсутність фонем В, Ф в мовленні

Відсутність фонем В, Ф в мовленні спостерігається переважно у дітей зі складними порушеннями артикуляційної моторики. Переважно у них є порушеними у вимові більшість фонем, або вони не вимовляють жодної з них.

Т, Д, Н

Заміна твердих Т, Д, Н на м'які Т’, Д’,Н’

М'яка вимова Т, Д, Н характерна для дітей зі змішаними парезами язика: спастико-паретичним синдромом та спастико-гіперкінетичним синдромом, а, отже, найчастіше є ознакою наявності у них дизартрії.



Заміна Т, Д, Н на К, Ґ.

Така форма заміни звуків Т, Д, Н характерна для дизартриків у яких спостерігається підвищений тонус кореня язика при слабкому тонусі м'язів кінчика язика. Порушення вимови фонем, переважно, є у них поліморфним, а спотворення вимови комплексу фонем характеризує відтягування язика і нижньої щелепи назад. Наприклад: паралельно може спостерігатися пригубна вимова звуків с, з, ц, дз.



Відсутність в мовленні Т, Д, Н, або заміна їх на глухий щілинний Ф.

У переважній більшості спостерігається така специфіка вимови у дітей зі складними порушеннями артикуляційної моторики. У дітей цієї групи є порушеними у вимові більшість фонем мовлення, або вони не вимовляють жодної з них.

П, Б, М

Відсутність фонем П, Б, М в мовленні.

У переважній більшості спостерігається така специфіка вимови у дітей зі складними порушеннями артикуляційної моторики з порушеннями тонусу колового м'яза рота. Переважно у дітей цієї групи є порушеними у вимові усі приголосні фонеми та голосні о, у, або вони не вимовляють жодної з них.

Вимова фонем П, Б з видихом через ніс. Діти змикають губи, але струмінь повітря при цьому проходить не через рот, а через ніс. Така вимова переважно не дає звучання.


Здебільшого така вимова звуків характерна для дітей з ринолалією обумовленою незрощенням твердого і м'якого піднебіння. У них же паралельно в мовленні можуть бути сформованими лише голосні фонеми, які вимовляються нечітко і гнусаво, при цьому діти повністю можуть за допомогою одних голосних вимовляти слова і речення. Рідше, але також зустрічаються такі ж особливості мовлення у дітей з дизартрією.



^ ХАРАКТЕРИСТИКА ПРИЧИН, ЩО ОБУМОВЛЮЮТЬ ПОРУШЕННЯ ВИМОВИ ГОЛОСНИХ ФОНЕМ У ДІТЕЙ

Фонеми

Специфіка порушення вимови фонеми

Імовірні причини, що обумовили порушення

А, О, У, И, Е, І

Відсутність в мовленні голосних фонем

Відсутність голосних фонем в мовленні є ознакою, складних паралічів і парезів в області периферійних органів мовлення наслідком яких є анартрія

(відсутність мовлення обумовлена порушенням іннервації органів артикуляції) у дітей. Тип порушення артикуляційної моторики у дітей з відсутністю голосних фонем не можна визначити і пояснити, а тому необхідно провести додаткове спостереження за поведінкою органів артикуляції у різних видах діяльності (в процесі їди, облизування тарілки чи льодяника тощо.) чи обстеження артикуляційного праксису

Дитина вимовляє Е, И, І, а О, У - в неї відсутні в мовленні, А вимовляється наближено до Е

Таке порушення вимови голосних фонем характерне, в першу чергу, для дітей зі значними порушеннями моторики органів артикуляції. При дослідженні у них рухливості артикуляційного апарату можна виявити млявий парез колового м'яза рота при достатньо збереженому тонусі м'язів обличчя і жувальних м'язів, а також спастичний, або змішані (спастико-

паретичний, спастико-гіперкінетичний) парези м'язів язика. Рівень недорозвитку у цих дітей вимови фонем переважно є значним або вираженим.

У дитини в мовленні є лише А, Е

Таке порушення вимови голосних фонем характерне, в першу чергу, для дітей зі значними млявими парезами органів артикуляції, хоча може спостерігатися і при спастико-ригідному типі порушення артикуляційної моторики значного рівня складності.

Гнусава (носова) вимова голосних фонем

Гнусава вимова голосних фонем в першу чергу характерна для дітей з ринолалією, особливо зі складними порушеннями будови органів артикуляції незрощеннями твердого, м'якого піднебіння і язичка. Часто у дітей цієї групи в мовленні присутні одні голосні фонеми, а також приголосні М, Н. Інколи таке порушення вимови голосних зустрічається і при дизартрії, якщо у цих дітей є складні парези язика, м'якого піднебіння і язичка.

Нечітка вимова 0, У без достатньої лабіалізації губ

Така вимова звуків 0, У характерна для дітей з незначною слабкістю, або спастичним тонусом м'язів колового м'яза рота.

Вимова фонеми И наближена до Е

Традиційно, така вимова характерна для значної кількості дорослих і дітей на Україні. Формується вона при сильнішому розтягуванні і напруженні кутиків губ ніж при вимові Е, інколи таке напруження в області органів артикуляції призводить до пом'якшеної вимови фонеми И уподібненої до Є, або до І. В нормі для вимови фонеми И опорною артикуляційною позицією є оскал, який утворюється при розслабленні м'язів нижньої губи і незначному розтягуванні кутиків губ.




Напружена вимова голосних фонем А, Е, И, І з занадто великим розтягуванням губ і відтягуванням назад нижньої щелепи.

Така особливість артикуляції комплексу голосних фонем вказує на те, що є напруження в задній частині артикуляційного апарату яка включає корінь язика, піднебінні дуги, м'яке піднебіння і язичок. Часто у таких діток паралельно спостерігається підвищення рвотного рефлексу.



^ ХАРАКТЕРИСТИКА ПРИЧИН, ЩО ОБУМОВЛЮЮТЬ ПОРУШЕННЯ ВИМОВИ ГРУПИ ФОНЕМ ЗА ОДНІЄЮ АРТИКУЛЯЦІЙНОЮ ОЗНАКОЮ


^ Специфіка порушення вимови фонеми

Імовірні причини, що обумовили порушення

Гнусава вимова фонем.

Гнусава вимова фонем характерна для дітей з ринофонією і ринолалією, хоча інколи така специфіка вимови звуків може бути притаманна і для дітей у яких порушена іннервація органів артикуляції, а саме при наявності у них комплексного порушення дизартрії і ринофонії.

Теттизм. Назва симптому, який вказує на заміну комплексу фонем (наприклад: Г, X, К, Ґ, С, З, Ц, ДЗ, Ш, Ж, Ч, ДЖ, Р, Л, Й) фонемами Т, Д, Т’, Д’ Комплекс замінених фонем може бути меншим, або більшим.

Теттизм може спостерігатися у дітей як з дизартрією так і з дислалією, за умови наявності недорозвитку у цих дітей кінестетичних процесів (відчуттів, сприймання і праксису) в межах органів артикуляції. При такому недорозвитку у дітей виникають труднощі при диференціації найскладніших рухів розслаблення і напруження в області тіла язика, які обумовлюють відчуття різниці між зімкненням і щілиною.

Пом'якшена вимова великої групи фонем. Наприклад: С, З, Ц, ДЗ, Ш, Ж, Ч, ДЖ вимовляються як С’, 3’, Ц’, Д3’; Т, Д, Н, - як Т’, Д’, Н’. Комплекс фонем, які вимовляються м'яко може бути меншим, або більшим.

Пом'якшена вимова фонем характерна для дітей з дизартрією при наявності у них змішаного парезу спастико-паретичного типу (при наявності підвищеного напруження в області спинки язика та млявості кінчика язика). Така ж вимова фонем може бути притаманна дітям з ринолалією при наявності у них складного незрощення твердого, м'якого піднебіння і язичка. Слід також вказати на те, що у дітей зі складними незрощеннями паралельно може бути порушеною і іннервація м'язів кореня язика, що зумовлює особливо значні труднощі при постановці фонем.

Відсутність, або нижньоязикова вимова усіх верхньоязикових фонем. (Наприклад: Ш, Ж, Ч, ДЖ - шепеляві у вимові; Л, Р - відсутні). Можливі інші варіанти.

Така вимова часто притаманна дітям з короткою під'язиковою вуздечкою та зі спастичними парезами м'язів язика, оскільки ці порушення будови та рухливості органів артикуляції обумовлюють труднощі з підніманням язика вверх.

Стійкі заміни одних фонем іншими близькими за акустичними ознаками, але протилежними за артикуляцією фонемами. Наприклад: С, 3, Ц, ДЗ —» Ш, Ж, Ч, ДЖ; Т, Д —» К,Ґ;Х,Г—» В,Ф;Л’,Р' —» Й.

Стійкі заміни звуків спостерігаються, насамперед, у дітей з порушенням кінестетичних процесів і, як наслідок, вторинними порушеннями фонематичного слуху. При наявності такого типу порушень формується, з одного боку, нечітке уявлення про артикуляцію звука, а з іншого боку знижується слуховий контроль, що істотно гальмує процес формування у дітей правильної вимови фонем.

Взаємозаміни одних фонем іншими близькими за акустичними ознаками, але протилежними за артикуляцією фонемами. Наприклад: С, 3, Ц, ДЗ «—» Ш,Ж, Ч,ДЖ; Т,Д «—»К,Г; Х,Г «—»В, Ф; Л’, Р'«—» Й.

Аналіз наукових джерел, а також практичні дослідження які проводилися нами показав, що така вимова може спостерігатися у трьох груп дітей: у дітей з первинним незначним недорозвитком фонематичних процесів, у дітей з первинним недорозвитком кінетичного праксису, а, також, у дітей з невеликим обсягом пам'яті. Звичайно, умови в яких спостерігаються ці порушення різні. У першому випадку у дітей виявляється неакуратна вимова слів складних за акустичним складом. У другому випадку вимова першого складу при вимові складних за складовою структурою слів, а також слів зі складними артикуляційними переключеннями, є найсильніша, яка подавляє усі наступні склади. Можна розглядати таку вимову слів як спрощену. У третьому випадку помилки спостерігаються при повторенні нових, недостатньо зрозумілих, для дітей слів. Чим більший обсяг вербально запропонованого матеріалу, тим більше спотворених у вимові слів.

Заміна дзвінких фонем парними глухими, фальцетна вимова усіх голосних і сонорів.

Така особливість вимови фонем може вказувати на наявність у дітей голосової слабкості (фонастенії), що може розвинутися при незначному зниженні слуху, а також виникнути у дітей з ринолалією, ринофонією та дизартрією при порушенні у них рефлекторного взаємозв'язку між артикуляційним, фонаційним та дихальним апаратом

Відсутність голосу в процесі вимови усіх дзвінких, голосних фонем і сонорів.

Таке порушення виникає, насамперед, у дітей з дизартрією, при наявності у них парезів голосових зв'язок. Це порушення в залежності від рівня складності вважають для дизартрії супровідним і в залежності від рівня складності визначають як дисфонія - часткове специфічне порушення голосу (афонія - відсутність голосу).

Заміна зімкнених і зімкнено-прохідних фонем щілинними.

Така вимова звуків вказує на слабкий тонус м'язів органів артикуляції, який може бути викликаний млявими парезами та функціональною слабкістю, яка може розвинутися при певній сумі факторів: у хворобливих дітей, при відсутності грудного годування, а також при наявності незрощення верхньої губи та твердого і м'якого піднебіння тощо.

Схожі:

Характеристика причин, що обумовлюють порушення вимови приголосних фонем у дітей iconВступ. Діалектні відмінності української мови в фонетиці й морфології
Фонетика. Загальна характеристика українського діалектного консонантизму. Склад приголосних фонем у говорах. – 2 год
Характеристика причин, що обумовлюють порушення вимови приголосних фонем у дітей iconТема Система приголосних фонем сучасної української літературної мови
Ганич Д.І., Олійник І. С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища шк., 1985. – 360 с
Характеристика причин, що обумовлюють порушення вимови приголосних фонем у дітей icon«Українська мова» для студентів денної форми навчання всіх спеціальностей 2010
Найважливіші чергування голосних І приголосних. Спрощення у групах приголосних. Подвоєння І подовження приголосних
Характеристика причин, що обумовлюють порушення вимови приголосних фонем у дітей iconОсновні причини, що викликають порушення мовлення у дітей

Характеристика причин, що обумовлюють порушення вимови приголосних фонем у дітей iconТема 11. Чергування фонем. Фонетичні чергування. Історичні чергування фонем
Морфонологія як учення про регулярні фонологічні процеси у складі морфем, пов’язані зі словотвором І словозміною
Характеристика причин, що обумовлюють порушення вимови приголосних фонем у дітей iconОтчетливо слышится язычно-задненёбный звук
Разнообразные недостатки произношения фонем р и р9 носят название ротацизма, который может выражаться в искажении этих фонем или...
Характеристика причин, що обумовлюють порушення вимови приголосних фонем у дітей iconПлан Психолого-педагогічна характеристика дітей з порушеннями мовлення....
Особливості роботи вчителя з дітьми, що потребують логопедичної допомоги, в умовах загальноосвітніх шкіл
Характеристика причин, що обумовлюють порушення вимови приголосних фонем у дітей iconТема заняття
Принципи виділення та інвентаризації фонем. Л. В. Щерба – видатний представник Ленінградської фонологічної школи. Самостійність фонем...
Характеристика причин, що обумовлюють порушення вимови приголосних фонем у дітей iconДизартрія як мовленнєве порушення
...
Характеристика причин, що обумовлюють порушення вимови приголосних фонем у дітей iconПритулки для дітей служб у справах дітей та центри соціально-психологічної реабілітації дітей

Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2013
звернутися до адміністрації
mir.zavantag.com
Головна сторінка