План Зміст І значення фінансового контролю Органи фінансового контролю та їх функції




НазваПлан Зміст І значення фінансового контролю Органи фінансового контролю та їх функції
Сторінка1/5
Дата конвертації18.06.2013
Розмір0.71 Mb.
ТипДокументы
mir.zavantag.com > Экономика > Документы
  1   2   3   4   5
Тема 1. Види, суб’єкти, форми та методи державного фінансового контролю у бюджетній сфері
План

1. Зміст і значення фінансового контролю

2. Органи фінансового контролю та їх функції

3. Види, форми та методи проведення фінансового контролю
1. Основне призначення контролю – забезпечити органічне поєднання попередження, виявлення та ліквідації вад і порушень, пошук і швидке впровадження в дію невикористаних резервів поліпшення функціонування бюджетної установи.
2. Суб’єктами державного фінансового контролю є юридичні особи, які від імені держави, відповідно до врегульованих правових норм, здійснюють моніторинг та інші форми контролю за діяльністю бюджетної установи в частині дотримання нею встановлених обмежувальних параметрів щодо обігу фінансових ресурсів.

^ Суб’єктами муніципального фінансового контролю є тимчасові контрольні комісії, рішення про створення та порядок роботи яких ухвалюють органи місцевого самоврядування відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

^ Господарський фінансовий контроль здійснюється через утворені керівним органом (керівником) установи чи вищою організацією фінансово-економічні служби в межах визначених органом управління повноважень та/або шляхом залучення аудиторських фірм (аудиторів), які мають право на проведення аудиторської діяльності відповідно до законодавства. Об’єктами господарського фінансового контролю є операції з фінансовими і матеріальними ресурсами та іншими активами, що перебувають в управлінні або повному господарському віданні установи, а також з її зобов’язаннями.

^ Суб’єктами громадського фінансового контролю є об’єднання громадян, який здійснюється у формі моніторингу поточної діяльності бюджетної установи та її посадових осіб на предмет відповідності нормам законодавчих актів і державної фінансової дисципліни.

Одним із завдань ^ Державного казначейства визначено здійснення контролю в процесі виконання бюджетів всіх рівнів за надходженням і використанням коштів державних цільових фондів.

Головна роль у контролі за збереженням у бюджетній установі матеріальних цінностей і раціональним використанням нею фінансових ресурсів є державна контрольно-ревізійна служба.

^ Міністерство доходів і зборів України контролює додержання законодавства щодо обчислення і сплати податків та інших обов’язкових платежів та дотримання у бюджетній установі митного законодавства.

^ Фонд державного майна України здійснює нагляд за додержанням законодавства під час оренди та відчуження державного майна.

Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку здійснює контроль за випуском та обігом цінних паперів, за винятком приватизаційних, і діяльністю Національної депозитарної системи.

Право здійснювати державний фінансовий контроль у бюджетній установі має і ^ Рахункова палата - конституційний орган парламентського контролю.

Державний департамент фінансового моніторингу здійснює обов’язковий фінансовий контроль за всіма фінансовими операціями, визначеними законом як чималі або сумнівні.

Функціями державного фінансового контролю наділено також ^ Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України.

Право на здійснення державного фінансового контролю мають і підрозділи державних цільових і позабюджетних фондів.

Важливе місце у системі державного фінансового контролю посідає ^ Міністерство фінансів України, яке є центральним спеціалізованим органом виконавчої влади з управління фінансами. Одним з його основних завдань визначено забезпечення ефективного використання бюджетних коштів і здійснення в межах своєї компетенції державного фінансового контролю.

3. Як суб’єкт господарювання бюджетна установа згідно з чинним законодавством піддається чотирьом видам фінансового контролю: державному, муніципальному, господарському і громадському.

Залежно від часу здійснення фінансового контролю його поділяють на такі види:

1) попередній – той, що передує ухваленню управлінського рішення ;

2) поточний – здійснюється на стадії виконання управлінського рішення ;

3) наступний – здійснюється після закінчення терміну виконання управлінського рішення.

^ Форма контролю – це сукупність прийомів (методів, засобів) дослідження, які, виходячи з планової мети контролю, доцільно застосувати для вивчення фінансово-господарської діяльності конкретної установи, організації чи підприємства у даний час.

Ревізія – це форма контролю, що становить систему обов’язкових контрольних дій, спрямованих на документальне та фактичне обстеження здійснених організацією господарських операцій та їх наслідків, бухгалтерського обліку та фінансової звітності з метою виявлення незаконних мобілізації, розподілу та використання фінансових ресурсів, недостачі коштів і матеріальних цінностей, нецільового та неефективного їх використання, встановлення винних у порушенні законодавства посадових і матеріально відповідальних осіб і спричинених порушеннями фінансових втрат.

Перевірка – це форма контролю, яка являє собою систему обов’язкових контрольних дій, пов’язаних з проведенням документального обстеження окремих ділянок фінансово-господарської діяльності з метою виявлення незаконних мобілізації, розподілу або використання фінансових ресурсів.

Експертиза – це дослідження якого-небудь управлінського рішення (наказу, розпорядження, програми, договору тощо) з метою дати оцінку його відповідності принципам законності, економічності й ефективності.

^ Аудит (фінансовий) – це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації про фінансово-господарську діяльність суб’єктів господарювання для визначення їхньої достовірності, повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам.

Аудит ефективності – це форма контролю, головною метою якого є визначення слабких місць в організації виконання державних (бюджетних) програм, впливу цих вад на досягнення запланованих цілей та обґрунтування пропозицій щодо підвищення ефективності використання державних ресурсів.

Моніторинг є системою спостереження (нагляду) органів державного фінансового контролю за дотриманням суб’єктами господарювання стандартів, норм і правил обігу фінансових і матеріальних ресурсів.

Форми державного фінансового контролю фінансово-господарської діяльності бюджетної установи своєю чергою поділяють на види залежно від обставин їх здійснення, зокрема:

  • залежно від місця проведення контрольного заходу – з виходом контролерів на підконтрольний об’єкт (контроль на місцях) і без виходу на нього (дистанційний контроль);

  • залежно від внесення контрольного заходу в план роботи – плановий і раптовий;

  • залежно від застосування джерел інформації – документальний і фактичний;

  • залежно від величини вибірки фінансово-господарських операцій, що піддаються контролю, – суцільний і вибірковий;

  • залежно від тривалості контрольного заходу – безперервний і дискретний.

Контролери будь-якого органу державного фінансового контролю обов’язково мають володіти такими методами:

  • перевірка документів за формальними ознаками;

  • перевірка документів за змістом;

  • арифметична перевірка документів;

  • нормативна перевірка документів;

  • зустрічна перевірка документів;

  • техніко-економічний розрахунок;

  • економічна оцінка господарських операцій.

Поряд з методами документального контролю в контрольно-ревізійній роботі використовують методи фактичного контролю:

  • лабораторні аналізи якості сировини, матеріалів і готової продукції;

  • інвентаризацію коштів, сировини, матеріалів тощо;

  • обстеження території, виробничих і службових приміщень;

  • контрольні обміри виконаних робіт;

  • контрольний запуск сировини та матеріалів у виробництво;

  • хронометраж робочого часу;

  • отримання письмових пояснень і довідок.


Контрольні питання:

1.Основне призначення контролю

2. Види фінансового контролю

3.Поділ фінансового контролю в залежності від обставин здійснення

4.Поділ фінансового контролю в залежності від часу здійснення

5. Суб”єкти державного фінансового контролю

6. Форми фінансового контролю

7. Методи документального контролю

8.Методи фінансового контролю

9. Характеристика ревізії

10. Характеристика перевірки

Тема 2. Завдання, функції та права органів державної контрольно-ревізійної служби України
План

1.Завдання органів державної контрольно-ревізійної служби

2.Основні функції органів ДКРС

3.Основні права органів ДКРС

4.Нормативні документи, що регламентують проведення контрольної роботи
1. Згідно зі статтею 2 Закону «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні»: «Головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного контролю за витрачанням коштів і матеріальних цінностей, їх збереженням, станом і достовірністю бухгалтерського обліку та звітності в міністерствах, державних комітетах, державних фондах, бюджетних установах, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів і державних валютних фондів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому».

Тобто, по-перше, органи ДКРС мають законодавче право здійснювати державний фінансовий контроль за фінансово-господарською діяльністю бюджетної установи. По-друге, такому контролю піддаються не лише бюджетні кошти та державне майно, а й інші (наприклад орендоване майно), що перебувають у користуванні бюджетної установи.
^ 2. Основні функції органів ДКРС щодо контролю за діяльністю бюджетної установи нині полягають у здійсненні контролю у формі ревізії, перевірки та аудиту ефективності, узагальненні їх результатів, а також в організації заходів з усунення та попередження фінансових порушень зокрема з питань:

  • законного, цільового та ефективного витрачання коштів бюджетів усіх рівнів і коштів державних цільових фондів;

  • збереження державного, муніципального та колективного майна;

  • достовірності бухгалтерського обліку та фінансової звітності;

  • цільового використання та своєчасного повернення бюджетних і позабюджетних позик, а також позик і кредитів, гарантованих бюджетними коштами;

  • поповнення дохідної частини бюджетів і державних цільових фондів;

  • дотримання розрахункової дисципліни.

ГоловКРУ України відповідно до покладених на нього завдань:

1) організовує та здійснює державний фінансовий контроль:

  • проводить ревізії та перевірки фінансової діяльності щодо використання коштів, матеріальних цінностей та їх збереження, стану і достовірності бухгалтерського обліку та фінансової звітності;

  • проводить перевірки використання бюджетних коштів, одержаних на виконання державних програм, перевірки фінансово-господарської діяльності щодо бюджетних позик, позик і кредитів, гарантованих коштами бюджетів, цільового використання дотацій і субсидій, належного виконання державних контрактів, а також використання коштів, що залишаються у розпорядженні господарюючого суб’єкта у зв’язку з наданими пільгами за платежами до бюджетів;

2) проводить відповідно до законодавства ревізії та перевірки використання і збереження державного та комунального майна;

3) вживає в установленому порядку заходів з усунення виявлених під час ревізій і перевірок порушень законодавства:

  • передає матеріали ревізій і перевірок органам, які згідно із законодавством виконують контрольні функції;

  • здійснює аналіз стану дотримання фінансової дисципліни та повідомляє про його результати відповідним центральним і місцевим органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, правоохоронним органам;

  • готує і подає до відповідних органів пропозиції щодо усунення та запобігання причинам і умовам, які призвели до недостач державних коштів і матеріальних цінностей, неефективного та не за призначенням витрачання державних фінансових ресурсів;

4) здійснює контроль за усуненням вад і порушень, виявлених ревізіями та перевірками, і в разі потреби вживає додаткових заходів з їх усунення;

5) систематично інформує Президента України, Кабінет Міністрів України про факти порушень фінансової дисципліни, виявлені ревізіями та перевірками фінансово-господарської діяльності;

6) інформує громадськість через засоби масової інформації про заходи щодо здійснення контролю за дотриманням фінансової дисципліни;

7) бере участь у підготовці пропозицій щодо вдосконалення фінансової системи України;

8) розглядає листи, заяви і скарги юридичних і фізичних осіб про факти порушень законодавства з фінансових питань, вживає згідно із законодавством відповідних заходів за результатами їх розгляду.
3. Для забезпечення реалізації визначених законом функцій Головному контрольно-ревізійному управлінню України, контрольно-ревізійним управлінням в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, контрольно-ревізійним підрозділам (відділам, групам) у районах, містах і районах у містах надається право:

1) ревізувати та перевіряти у міністерствах, державних комітетах та інших органах державної виконавчої влади, державних фондах, на підприємствах, в установах та організаціях грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження та витрачання коштів і матеріальних цінностей, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (грошових сум, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо);

2) безперешкодного доступу на склади, у сховища, виробничі та інші приміщення для їх обстеження і з’ясування питань, пов’язаних з ревізією або перевіркою. Припиняти на розрахункових та інших рахунках у банках та інших фінансово-кредитних установах операції у випадках, коли керівництво об’єкта, на якому необхідно провести ревізію або перевірку, перешкоджає працівнику державної контрольно-ревізійної служби виконувати свої обов’язки;

3) залучати на договірних засадах кваліфікованих фахівців для проведення контрольних обмірів будівельних, монтажних, ремонтних та інших робіт, контрольних запусків сировини і матеріалів у виробництво, контрольних аналізів сировини, матеріалів і готової продукції, інших перевірок з оплатою за рахунок спеціально передбачених на цю мету коштів;

4) вимагати від керівників об’єктів, що ревізуються або перевіряються, проведення інвентаризацій основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і розрахунків, за необхідності опечатувати каси та касові приміщення, склади, архіви, а в разі виявлення підробок, інших зловживань вилучати необхідні документи на термін до закінчення ревізії або перевірки, залишаючи у справах акт вилучення та копії або реєстри вилучених документів;

5) одержувати від Національного банку України та його установ, комерційних банків та інших кредитних установ необхідні відомості, копії документів, довідки про банківські операції та залишки коштів на рахунках об’єктів, що ревізуються або перевіряються;

6) одержувати від службових і матеріально відповідальних осіб об’єктів, що ревізуються або перевіряються, письмові пояснення з питань, які виникають під час ревізій і перевірок;

7) пред’являти керівникам та іншим службовим особам об’єктів, що ревізуються або перевіряються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати до бюджетів виявлені ревізіями або перевірками приховані та занижені валютні й інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування та кредитування;

8) стягувати у дохід держави кошти, одержані міністерствами, відомствами, державними комітетами, державними фондами, підприємствами, установами й організаціями за незаконними угодами, без встановлених законом підстав і з порушенням чинного законодавства;

9) накладати у випадках, передбачених законодавчими актами, на керівників та інших службових осіб підприємств, установ та організацій адміністративні стягнення.
4. Проведення державного фінансового контролю у таких формах детально регламентує Інструкція про порядок проведення ревізій і перевірок органами державної контрольно-ревізійної служби в Україні, затверджена наказом ГоловКРУ України від 03.10.1997 № 121 (із змінами, внесеними згідно з наказами ГоловКРУ від 04.10.99 № 88, від 29.11.2000 № 95, від 23.08.2002 № 172) та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 24.10.97 за № 497/2301.

Інструкцією, зокрема, визначено (закріплено):

1) загальні поняття, які найчастіше вживаються в процесі контролю;

2) основні завдання ревізій (перевірок) під час проведення їх на різних об’єктах;

3) порядок підготовки, організації і проведення ревізій і перевірок;

4) порядок оформлення результатів ревізій (перевірок) і заходи, які треба здійснити для забезпечення усунення виявлених вад і порушень.

Розроблено Інструкцію про організацію проведення ревізій і перевірок органами державної контрольно-ревізійної служби в Україні за зверненнями правоохоронних органів, затверджену наказом ГоловКРУ України від 26.11.1999 № 107 (зі змінами та доповненнями, внесеними згідно з наказом ГоловКРУ від 01.12.2000 № 98) і зареєстровану в Міністерстві юстиції України 23.12.1999 за № 906/4199.

Затверджені методичні рекомендації про порядок проведення органами державної контрольно-ревізійної служби в Україні ревізій і перевірок за зверненнями місцевих державних адміністрацій (наказ від 02.06.1999 № 58), методичні рекомендації щодо порядку проведення ревізій (перевірок) цільового та ефективного використання коштів на будівельно-монтажні та ремонтні роботи (від 27.04.1999 № 38), методичні рекомендації щодо перевірки розрахунків, забезпечених векселями (від 10.05.2000 № 47), методичні рекомендації щодо проведення перевірок законності операцій на рахунках з обліку коштів державного та місцевих бюджетів в органах Державного казначейства України (від 17.01.2002 № 155).
Контрольні питання

  1. Головне завдання органів державної контрольно-ревізійної служби

  2. Хто може ініціювати здійснення заходів контролю органами ДКРС

  3. Форми контролю, здійснюваного органами ДКРС

  4. Основні напрями контрольних заходів органів ДКРС

  5. Функції органів ДКРС

  6. Права органів ДКРС

  7. Нормативні документи, що регламентують проведення контрольно-ревізійної роботи



Тема 3. Ревізія з питання „Складання та затвердження кошторису, внесення до нього змін”
План

1.Поняття кошторису та його показники

2. Перевірка наявності кошторису та відповідності його показників

3.Перевірки правильності складання і затвердження кошторису

4.Перевірка дотримання законодавчих вимог щодо виконання кошторису
1. Кошторис бюджетної установи є основним плановим документом, який надає повноваження бюджетній установі щодо отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання бюджетною установою своїх функцій і досягнення цілей, визначених на рік відповідно до бюджетних призначень.

Kошторис має два складники:

  • загальний фонд, який містить обсяг надходжень із загального фонду бюджету та розподіл видатків за повною економічною класифікацією на виконання бюджетною установою основних функцій;

  • спеціальний фонд, який містить обсяг надходжень зі спеціального фонду бюджету на конкретну мету та їх розподіл за повною економічною класифікацією на здійснення відповідних видатків згідно із законодавством, а також на реалізацію пріоритетних заходів, пов’язаних з виконанням установою основних функцій.

Форма кошторису затверджується Міністерством України.

Установам можуть виділятися бюджетні кошти тільки за наявності затверджених кошторисів і планів асигнувань.

План асигнувань є невід'ємною частиною кошторису і затверджується разом з кошторисом. Форма плану асигнувань затверджується Міністерством фінансів України.

Установи мають право брати зобов'язання та витрачати бюджетні кошти на цілі і в межах, установлених затвердженими кошторисами і планами асигнувань.

^ Зобов 'язання - це будь-яке, здійснене відповідно до бюджетного асигнування, розміщення замовлення, укладення контракту, придбання товару, послуга чи інші ідентичні, згідно з якими необхідно буде здійснити протягом цього ж бюджетного року або в майбутньою бюджетні платежі.

^ Розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи та організації в особі їх керівників, уповноважені на одержання асигнувань, взяття зобов'язань та здійснення видатків з бюджету. Головний розпорядник коштів має право витрачати кошти бюджету на асигнування апарату установи, яку він очолює, і на централізовані заходи здійснюються безпосередньо цією установою, розподіляти надані йому кошти бюджету між розпорядниками коштів бюджету нижчого рівня а також затверджувати їх кошториси і плани асигнувань.

^ Розпорядник коштів бюджету нижчого рівня у своїй діяльності підпорядкований відповідному головному розпоряднику, розпоряднику вищого рівня, або його діяльність координується через нього.

^ Одержувачі бюджетних коштів - це підприємства, госпрозрахункові організації, громадські організації та інші установи, що не мають статусу бюджетних установ чи організацій, які одержують кошти з бюджету як фінансову допомогу або які уповноважені органами державної влади на виконання загальнодержавних програм, надання послуг безпосередньо через розпорядників.
2. Передусім треба встановити, чи є в наявності затверджений кошторис бюджетної установи на відповідний рік і перевірити його відповідність вимогам «Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228.

Зокрема потрібно визначити:

  • чи мав право відповідний орган влади затверджувати кошторис конкретної бюджетної установи;

  • чи відповідає сума надходжень із загального фонду бюджету, зазначена в кошторисі, даним лімітної довідки про бюджетні асигнування, доведеної до головного розпорядника чи розпорядника нижчого рівня Мінфіном, Міністерством фінансів Автономної Республіки Крим чи місцевим фінансовим органом;

  • чи підтверджена дохідна частина спеціального фонду кошторису розрахунками доходів за всіма їх джерелами;

  • чи врахована у видатковій частині кошторису об’єктивна потреба в коштах, виходячи з основних виробничих показників і контингенту, які встановлено для бюджетної установи, обсягу виконуваної роботи, штатної чисельності, необхідності реалізації окремих програм і визначених заходів щодо скорочення витрат у плановому періоді;

  • чи забезпечено першочергово бюджетними коштами видатки на оплату праці з нарахуваннями, а також на господарське утримання установи;

  • чи обґрунтовано показники видатків у кошторисі відповідними розрахунками за кожним кодом економічної класифікації;

  • чи правильно визначено видатки спеціального фонду кошторису, які здійснюються за рахунок власних надходжень.

Водночас під час перевірки правильності складання і затвердження кошторису необхідно перевірити:

  • чи складено і затверджено разом з кошторисом (на підставі лімітної довідки) план асигнувань і штатний розпис установи;

  • чи увідповіднено чисельність працівників установи визначеного фонду оплати праці, а інші видатки – до інших встановлених асигнувань таким чином, щоб забезпечити виконання покладених на установу функцій.


3. Формування єдиного кошторису доходів і видатків установи здійснюється на підставі показників лімітної довідки про асигнування з бюджету, яку вищестояща організація надсилає усім підпорядкованим установам у двотижневий термін після затвердження бюджету, з якого провадиться фінансування установи,

Єдиний кошторис доходів і видатків складається усіма установами на календарний рік і затверджується, як правило, керівниками вищестоящих організацій не пізніше ніж через місяць після затвердження відповідного бюджету, з якого провадиться фінансування установи. Одночасно з кошторисом на затвердження вищестоящою організацією подається штатний розклад установи, включаючи її структурні підрозділи, які утримуються за рахунок спеціальних або інших позабюджетних коштів. Кошторис і штатний розклад затверджуються в двох примірниках, один з яких повертається установі, а другий залишається у вищестоящій організації.

Кошториси і штатні розклади установ, які не мають вищестоящої галузевої організації (центральні районні, центральні міські лікарні тощо), затверджуються районним і і державними адміністраціями або виконавчими органами відповідних місцевих рад. Кошторис складається на підставі доведеного вищестоящою організацією ліміту витрат на відповідний період. Ліміти витрат по установах як загальнодержавного, так і місцевого підпорядкування доводяться вищестоящими організаціями за формою лімітної довідки у тижневий термін після прийняття згаданого закону. Тимчасові кошториси затверджуються не пізніше ніж у двотижневий термін після прийняття цього закону.

Фінансування установ без затвердженого у встановленому порядку кошторису забороняється.

Затвердження кошторису і штатного розпису установи засвідчується підписом керівника відповідного органу із зазначенням дати затвердження та гербової печаткою. Зміни до затвердженого кошторису та штатного розпису в процесі його виконання можуть вноситися лише з дозволу вищестоящої орга­нізації, яка затвердила кошторис та штатний розпис.
4. Необхідно дослідити, чи проводить бюджетна установа свою діяльність винятково в межах асигнувань, затверджених кошторисом і планом асигнувань, за наявності витягу, доведеного органом Державного казначейства, що підтверджує відповідність цих документів даним казначейського обліку.

Для цього потрібно перевірити:

а) чи не допущено порушень під час взяття бюджетних зобов’язань;

    б) чи не допускається нецільове використання бюджетних коштів;

в) чи немає випадків невиконання вимог законодавства щодо зарахування доходів;

г) чи не порушується порядок проведення операцій з бюджетними коштами.

На етапі перевірки правильності внесення змін до кошторису і плану асигнувань бюджетної установи необхідно:

  • пересвідчитися в наявності об’єктивної потреби у перерозподілі чи скороченні асигнувань бюджетної установи;

  • перевірити, чи внесено попередньо відповідні зміни до річного розпису асигнувань бюджету, помісячного розпису асигнувань загального фонду бюджету та бюджетного розпису з урахуванням особливостей спеціального фонду;

  • проаналізувати, чи затверджено зміни до кошторису і плану асигнувань уповноваженими на це особами;

  • перевірити, чи відповідає уточнений обсяг видатків зі спеціального фонду сумі уточненого обсягу доходів і залишків коштів на початок року.

Потрібно перевірити, чи дотримано розпорядником бюджетних коштів терміну подання фінансової звітності та чи відповідають дані, наведені у цій звітності, даним бухгалтерського обліку.
Контрольні питання

1.Охарактеризувати поняття „бюджетне асигнування”

2. Охарактеризувати поняття „ бюджетне зобов”язання”

3. Хто може бути розпорядником бюджетних коштів

4.Які існують рівні розпорядників бюджетних коштів

5. Хто може бути отримувачем бюджетних коштів

6. Складові частини кошторису

7.Зв”язок кошторису з планом асигнувань

8.Зв”язок кошторису з планом використання бюджетних коштів

9. Порядок складання кошторису

10.Порядок затвердження кошторису

11. Перевірка правильності внесення змін до кошторису

12. Перевірка виконання кошторису


  1   2   3   4   5

Схожі:

План Зміст І значення фінансового контролю Органи фінансового контролю та їх функції icon2. Організація та органи фінансового контролю Загальнодержавний фінансовий...
Місце фінансового контролю в загальній системі контролю. Об'єкт фінансового контролю. Фінансова дисципліна. Зміст фінансового контролю....
План Зміст І значення фінансового контролю Органи фінансового контролю та їх функції iconПлан Міжнародні принципи державного фінансового контролю. Організація...
Розглядаючи питання про визнані світовим співтовариством принципи організації та здійснення державного фінансового контролю, будемо...
План Зміст І значення фінансового контролю Органи фінансового контролю та їх функції iconПитання до екзамену з дисципліни «Фінанси»
Розкрийте сутність фінансового контролю, охарактеризуйте види, форми та методи фінансового контролю
План Зміст І значення фінансового контролю Органи фінансового контролю та їх функції iconТема Загальні положення здійснення державного фінансового контролю (2 год.)
Здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Президентом
План Зміст І значення фінансового контролю Органи фінансового контролю та їх функції iconТема 2 Методологія державного фінансового контролю
Визначте джерела, процедури та прийоми контролю, виходячи із обраного напрямку контролю за наступною схемою
План Зміст І значення фінансового контролю Органи фінансового контролю та їх функції iconТема: «фінансовий механізм та фінансовий контроль»
Мета семінарського заняття: поглиблення теоретичних знань щодо змісту, значенню, структури та основних елементів фінансового механізму;...
План Зміст І значення фінансового контролю Органи фінансового контролю та їх функції iconТема: «Органи державного фінансового контролю, їх функції»
Державна податкова служба, Державне казначейство, внутрівідомчі контрольно-ревізійні підрозділи виконують контрольні функції паралельно...
План Зміст І значення фінансового контролю Органи фінансового контролю та їх функції iconПитання до іспиту з фінансового права
Закон України “Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні”
План Зміст І значення фінансового контролю Органи фінансового контролю та їх функції iconМетодика інспектування та ревізії Методика державного фінансового...
Методикою дфк є сукупність методів (прийомів) контролю, яка дає змогу всебічно І об’єктивно дослідити господарські І фінансові операції...
План Зміст І значення фінансового контролю Органи фінансового контролю та їх функції iconПлан Поняття І сутність державного фінансового аудиту, його складові....
У світову практику поряд із контролем дотримання норм (фінансовий аудит) вже давно увійшла така форма контролю, як аудит адміністративної...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2013
звернутися до адміністрації
mir.zavantag.com
Головна сторінка